Адміністративно-правове регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров’я

17

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 342.951: 613.6.01

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративно-правове регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Лавриненко Олексій Олександрович

Київ - 2015

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі адміністративного, фінансового та інформаційного права Навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України, Тищенко Микола Маркович, Національний університет «Одеська юридична академія», Криворізький факультет, професор кафедри цивільно-правових дисциплін

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України, Стеценко Семен Григорович, Інститут кримінально-виконавчої служби, Перший заступник начальника Інституту;

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Новицька Наталія Борисівна, Національний університет Державної податкової служби України, кафедра цивільного права та процесу, доцент

Захист відбудеться «17» листопада 2015 р. о «10» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.16 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1

Автореферат розісланий «16» жовтня 2015 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради І. М. Сопілко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З обранням Україною стратегії розбудови правової, соціально орієнтованої європейської держави перед владою і суспільством постали низка вимог і завдань, головними серед яких є всебічне та повне забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Саме дотримання прав і свобод людини є загальновизнаним індикатором досконалості та розвитку правової системи будь-якої держави. Особливо це стосується базових прав, без яких існування людини як біосоціальної істоти є неможливим або ж значно ускладнюється.

Насамперед це стосується права людини на охорону здоров'я, гарантованого на конституційному рівні. Разом із тим, як показує практика, стан здоров'я та тривалість життя громадян перебувають на доволі низькому рівні, а демографічна ситуація в нашій державі залишається складною.

Зокрема, за даними Державної служби статистики України, починаючи з 1990 р. кількість населення України стабільно знижується. Якщо у 1990 р. в Україні проживало 51 838 500 чоловік, у 2000 - 49 429 800, 2005 - 47 280 800, то у 2014 р. цей показник склав 45 426 200 чоловік. При цьому стабільно високим є показник вперше виявлених захворювань серед населення України. У 1990 р. цей показник складав 32 188 випадків, 2000 р. - 33 471 випадків, у 2013 р. - 31 024.

Пріоритетним напрямом вирішення цих проблем має стати профілактика хвороб населення, для забезпечення якої необхідна консолідація зусиль органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суспільства з метою створення та розвитку оптимальної системи профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я. Така система має охоплювати не лише суто медичні, а й політичні, соціальні, економічні, організаційні та правові складові. При цьому значну роль у її розбудові має відігравати належне адміністративно-правове забезпечення цих процесів, адже саме адміністративно-правове регулювання опосередковує управлінські процеси у найважливіших сферах суспільного і державного життя, забезпечує контроль, нагляд, а у необхідних випадках - адміністративно-правову відповідальність винних суб'єктів за вчинення правопорушень. Це, у свою чергу, сприяє належному стану речей у сфері охорони здоров'я та профілактики хвороб зокрема

Для адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я велике значення мають теоретичне осмислення сутності профілактичної діяльності у цій сфері; вивчення закордонного досвіду; оцінка сучасного стану правового регулювання, організаційно-правових засад та інформаційного забезпечення профілактики хвороб; дослідження адміністративно-правових аспектів профілактики хвороб засобами медичного характеру та здоровим харчуванням; забезпечення протидії поширенню наркоманії, алкоголізму і тютюнової залежності; дослідження адміністративно-правових аспектів фізкультурно-оздоровчої діяльності; аналіз засобів забезпечення законності при здійсненні профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я.

Актуальність теми посилюється і тим, що останнім часом питання адміністративно-правового регулювання охорони здоров'я набувають все більшого значення у зв'язку з активними реформаційними процесами у більшості сфер суспільного життя, у тому числі і в соціальній сфері, а питання профілактики хвороб завжди визнавалися пріоритетним напрямом охорони здоров'я населення.

У зв'язку з цим адміністративно-правове регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я слід визнати одним із найважливіших напрямів підвищення рівня здоров'я населення України.

Окремі аспекти зазначеної проблеми досліджувались у дисертаціях та у фаховій літературі, зокрема, в роботах таких вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців та фахівців із державного управління, як В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, І. В. Арістова, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, І. В. Венедіктова, В. Д. Волков, Б. О. Волос, В. О. Галай, В. П. Гаращук, З. С. Гладун, Л. М. Дешко, В. П. Заброцький, Р. А. Калюжний, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, О. В. Копан, О. В. Кузьменко, В. А. Ліпкан, С. О. Масьондз, В. Я. Настюк, Н. Б. Новицька, В. М. Пашков, Я. Ф. Радиш, В. М. Рудий, О. П. Рябченко, І. Я. Сенюта, І. М. Сопілко, В. Ю. Стеценко, С. Г. Стеценко, М. М. Тищенко, І. В. Шатковська, Т. О. Шилюк, Р. Б. Шишка та ін.

У той же час значна кількість питань, пов'язаних із адміністративно-правовим регулюванням профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, належно висвітлені не були. До цього часу в українській науці адміністративного права не було проведено комплексного фундаментального дослідження адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, що і зумовило вибір теми цієї дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до п. 1 Додатку 9 Пріоритетних напрямків наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених Наказом МВС України від 28 липня 2010 р. № 347, п. 17.6 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу досвіду провідних зарубіжних країн, чинного законодавства України та практики його застосування встановити сутність та особливості адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, розробити та науково обґрунтувати пропозиції, спрямовані на вдосконалення організаційних і правових складників механізму такого регулювання.

Відповідно до окресленої мети було поставлено такі завдання:

- з'ясувати поняття та сутність профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я;

- проаналізувати закордонний досвід адміністративно-правового регулювання у сфері профілактики хвороб;

- дослідити сучасний стан адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я в Україні;

- здійснити аналіз організаційно-правових засад профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я;

- розкрити адміністративно-правові аспекти профілактики хвороб засобами медичного характеру та здоровим харчуванням;

- охарактеризувати адміністративно-правові засади протидії поширенню наркоманії, алкоголізму і тютюнової залежності в Україні;

- дослідити адміністративно-правове регулювання у сфері фізкультурно-спортивної діяльності в Україні;

- проаналізувати засоби забезпечення законності адміністративно-правових відносин, які виникають з приводу профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я.

Об'єктом дослідження є організаційно-правові відносини, що виникають у зв'язку з профілактичною діяльністю у сфері охорони здоров'я.

Предмет дослідження становить адміністративно-правове регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає поєднання загальнофілософських, загальнонаукових і спеціальних методів. У роботі використано діалектичний, формально-логічний, системний, історичний, порівняльно-правовий та інші методи дослідження.

На основі діалектичного методу розглянуто сучасний стан системи профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я. Застосування цього методу також дало змогу визначити динаміку розвитку адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я на сучасному етапі в Україні.

За допомогою формально-логічного методу було проаналізовано понятійний апарат, ознаки, сутність та особливості адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я; здійснено класифікацію адміністративно-правових актів у вказаній сфері; визначено поняття профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, інформаційно-аналітичного забезпечення профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я та ін.

Системний метод було використано при висвітленні сучасного стану законодавства у вказаній сфері та при розгляді змісту системи профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я. Порівняльно-правовий метод застосовувався при вивченні закордонного досвіду адміністративно-правового регулювання відповідних суспільних відносин.

Теоретичне підґрунтя роботи становлять наукові праці фахівців у галузі державного управління, медичної науки, загальної теорії держави і права, конституційного й адміністративного права, інших галузевих правових наук.

Нормативну основу роботи становлять Конституція України, міжнародні договори у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, що стосуються адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я.

Емпіричною базою дослідження є статистична інформація Державної служби статистики України, Харківського обласного інформаційно-аналітичного центру медичної статистики; результати анкетного опитування 380 лікарів загальної практики - сімейної медицини та інші матеріали щодо адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є одним із перших в українській адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням теоретичних і практичних питань адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, у результаті проведення якого сформульовано низку нових наукових положень і висновків, а саме:

уперше:

- запропоновано розглядати профілактичну діяльність у сфері охорони здоров'я у широкому та вузькому значеннях; надано власне визначення цього поняття як системи різноманітних заходів (політичних, економічних, соціальних, культурних, екологічних тощо), що базуються на відповідних принципах і здійснюються з метою досягнення короткострокових та довгострокових цілей, а саме - недопущення погіршення та покращення існуючого стану здоров'я громадян, залучення до здорового способу життя, а в кінцевому підсумку - посилення економічного потенціалу держави, її подальшого розвитку та покращення демографічної ситуації;

- визначено сутність понять «адміністративно-правове регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я» (цілеспрямований вплив держави за допомогою відповідних адміністративно-правових засобів на відносини, які виникають у зв'язку з необхідністю недопущення погіршення та покращення існуючого стану здоров'я громадян, залучення до здорового способу життя, а в кінцевому підсумку - посилення економічного потенціалу держави, її подальшого розвитку та покращення демографічної ситуації) та «інформаційно-аналітичне забезпечення профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я» (нормативно врегульований процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб суб'єктів профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я з метою належної реалізації ними своїх функцій і завдань);

- застосовано системний підхід до вирішення питань адміністративно-правового забезпечення профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, у зв'язку з чим виділено історичний, соціально-психологічний, інформаційний, особистісний, економічний, політико-правовий, організаційний аспекти системи такої діяльності;

- адміністративно-правове регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я громадян пов'язано і розглянуто у зв'язку із розвитком системи лікарсько-фізкультурних диспансерів, оптимізацією роботи по належній організації масового спорту;

- сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації стосовно доцільності прийняття окремих нормативно-правових актів, які стосуються профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, в тому числі і з позицій кодифікації законодавства у цій сфері.

удосконалено:

- теоретичні підходи стосовно співвідношення категорій «боротьба», «протидія» та «профілактика» у контексті проблематики та завдань профілактики хвороб. Доведено, що поняття протидії включає боротьбу з наявними загрозами та профілактику негативних факторів у майбутньому;

- уявлення про сутність профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, її напрями, принципи, цілі та функції;

- класифікацію адміністративно-правових актів, які стосуються профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, в результаті чого виділені такі групи актів:

а) загальні, що врегульовують окремі важливі питання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, яка, однак, не є основним предметом їх регулювання;

б) акти у сфері охорони здоров'я, в яких зокрема регламентуються окремі питання щодо здійснення профілактичної діяльності;

в) такі, що стосуються суто медичних аспектів профілактики у сфері охорони здоров'я;

г) акти, які регулюють питання охорони довкілля, забезпечення здорових умов життя, якості харчування та питної води;

д) акти, які регламентують фізкультурно-спортивну діяльність; е) акти, які регулюють питання профілактики наркоманії, алкоголізму і паління.

набули подальшого розвитку:

- питання імплементації закордонного досвіду адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, визначення тенденцій та основних напрямів такого регулювання;

- аналіз системи органів загальної та спеціальної компетенції, громадських організацій, які здійснюють діяльність у сфері профілактики хвороб, їх координації, питання організації профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я у сільській місцевості;

- питання пропаганди здорового харчування, напрямків та заходів підвищення її ефективності розглянуто в контексті адміністративно-правового регулювання;

- положення щодо правового забезпечення протидії тютюновій залежності, алкоголізму та наркоманії в сучасній Україні;

- питання реалізації правових гарантій забезпечення законності при здійсненні профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній діяльності - основні положення дослідження можуть бути використані для подальшої розробки проблем адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я;

- у правотворчості - використання наданих пропозицій сприятиме вдосконаленню чинного законодавства, що регламентує профілактичну діяльність у сфері охорони здоров'я (акт впровадження Дергачівської Центральної районної лікарні);

- у правозастосовній сфері - впровадження результатів дослідження дозволить покращити роботу органів держави та їх посадових осіб стосовно профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, удосконалити застосування адміністративного законодавства (акт впровадження Харківського обласного інформаційно-аналітичного центру медичної статистики);

- у навчальному процесі - матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватися при читанні лекцій і під час проведення практичних занять із дисципліни «Адміністративне право України» (акт впровадження Харківського національного університету внутрішніх справ).

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, що становлять наукову новизну, розроблені автором особисто. При використанні наукових розробок інших учених для обґрунтування власних міркувань автора на них обов'язково зроблені посилання.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки, сформульовані в дисертаційній роботі, обговорювалися на науково-практичних конференціях, зокрема: «Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні» (13-14 червня 2014 р, м. Одеса), «Проблеми ефективності міжнародного права» (4 квітня 2014 р., м. Харків), «Права людини та проблеми організації і функціонування публічної адміністрації в умовах становлення громадянського суспільства в Україні» (25-26 квітня 2014 р., м. Запоріжжя), «Актуальні питання правової теорії та юридичної практики» (12-13 вересня 2014 р., м. Одеса), «Правова система України: сучасні тенденції та фактори розвитку» (27-28 березня 2015 р., м. Запоріжжя), «Розвиток науки у ХХІ столітті» (19 травня 2015 р., м. Харків).

Результати дослідження було обговорено на спільному засіданні кафедри адміністративної діяльності ОВС факультету з підготовки фахівців міліції громадської безпеки та кримінальної міліції у справах дітей та кафедри загальноправових дисциплін факультету права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 14 від 15 травня 2015 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження були відображені в п'яти наукових статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях України та одна - у виданні іноземної держави, а також шести тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що вміщують дев'ять підрозділів, висновків і переліку використаної літератури. Повний обсяг роботи - 234 сторінки, з яких основний текст - 184 сторінки. Кількість використаних джерел складає 398 найменувань і займає 45 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Засади адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я» складається з трьох підрозділів. організаційний правовий здоровий профілактика

У підрозділі 1.1 «Поняття та сутність профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я» здійснено огляд літератури за темою дослідження. Розглянуто категорію профілактики у сфері охорони здоров'я, її сутність, підходи до розуміння, види, напрями, принципи та функції. Профілактика досліджується як міжгалузева наукова категорія. Аналізується співвідношення категорій «профілактика», «боротьба», «протидія» у контексті профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я. Доводиться, що термін «протидія» є більш широким за термін «профілактика», оскільки включає, окрім превентивних заходів, ще й заходи безпосередньої боротьби із загрозами, які вже виникли, що у повній мірі стосується і сфери охорони здоров'я.

Зазначається, що категорія профілактичної діяльності є похідною від поняття профілактики хвороб і передбачає здійснення відповідних активних дій або утримання від них відповідними суб'єктами для досягнення цілей і задач профілактики у сфері охорони здоров'я.

Вивчаються існуючі підходи до класифікації видів профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, пропонується власна класифікація за: масштабами проведення профілактичних заходів; добровільністю проведення профілактичних заходів; суб'єктом організації профілактичних заходів; напрямом здійснення такого роду заходів; об'єктом охорони.

Проаналізовано цілі профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, що дозволило поділити їх на її короткострокові та довгострокові. Довгостроковою ціллю профілактичної діяльності визначено забезпечення охорони здоров'я громадян України, підвищення тривалості їх життя та збагачення генофонду української нації. Зазначено, що короткострокові цілі визначаються в залежності від виду профілактики за змістом у кожному окремому випадку (зокрема, профілактика туберкульозу, ВІЛ/СНІДу, наркоманії тощо).

Виділяється категорія заходів профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я. Під ними розуміються конкретні дії, які вчиняються відповідними суб'єктами з метою досягнення цілей профілактики та вирішення відповідних завдань. Заходи профілактики у сфері охорони здоров'я класифікуються за низкою критеріїв:

1) за змістом: заходи профілактики наркоманії, алкоголізму, паління, захворювань серцево-судинної системи тощо;

2) за способом впливу: економічні, політичні, виховні, правові, екологічні тощо;

3) за масштабом дії: загальнодержавні та місцеві;

4) за механізмом впливу: індивідуальні, групові та масові;

5) за ступенем нормативної визначеності: заходи, що не врегульовані нормативно; заходи, що базуються на нормах права, але належним чином не деталізовані у законодавстві; заходи, які отримали повну і чітку нормативну регламентацію;

6) за суб'єктами реалізації: заходи, що реалізуються відповідними державними органами та органами місцевого самоврядування; заходи, що вживаються громадськими організаціями; заходи, що здійснюються окремими фізичними і юридичними особами.

Визначено функції профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, під якими розуміються основні напрямки її впливу на окремих осіб, суспільство і державу в цілому, що відображають її сутність та соціальне призначення. До таких функцій віднесено: функцію охорони здоров'я як окремих осіб, так і суспільства в цілому, виховну, ідеологічну, забезпечення розвитку держави та покращення демографічної ситуації.

Звертається увага і на принципи профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, до яких віднесено принципи законності, гуманізму, гласності, інформаційного забезпечення проведення профілактичних заходів, демократизму, координації профілактичних заходів, наукової обґрунтованості, прогнозування та плановості, пріоритету профілактичної діяльності, належної правової забезпеченості.

У підрозділі 1.2 «Закордонний досвід адміністративно-правового регулювання у сфері профілактики хвороб» досліджується іноземний досвід адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я.

Аналіз закордонного досвіду у цій сфері пов'язується із такими напрямками як забезпечення безпеки довкілля та продуктів харчування, застосування обов'язкових заходів медичного характеру, фізична культура, протидія вживанню алкоголю, наркотичних засобів, палінню. Установлено, що у розвинутих країнах світу профілактична діяльність виступає в якості пріоритетного напрямку підтримання належного стану здоров'я людини.

При аналізі закордонного досвіду профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я звертається увага на певні фактори, що впливають на стан правового регулювання.

Зокрема, в залежності від континентального розташування країни, національних традицій (зокрема, щодо способу життя, харчування і так далі), рівня техногенного забруднення навколишнього середовища та інших факторів, у суспільстві може переважати поширення тих чи інших хвороб, що враховується при визначенні відповідних напрямів правового регулювання і, перш за все, з позицій профілактичної діяльності.

Підкреслюється, що у розвинутих країнах питання управління та організації профілактики хвороб покладаються здебільшого на місцеві органи влади. Зокрема, такий підхід має місце у США та Німеччині. При цьому, значне місце у сфері профілактики хвороб займає діяльність недержавних організацій. Це свідчить про високий рівень усвідомлення значущості проблем профілактики з боку суспільства.

У підрозділі 1.3 «Сучасний стан адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я в Україні» досліджено питання правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, розроблено класифікацію відповідних нормативно-правових актів, наведено їх загальну характеристику.

Акцентовано увагу на міжнародно-правових актах, які тією чи іншою мірою стосуються профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я і складають важливе підґрунтя для регламентації відповідних питань на рівні національного законодавства. Зазначається, що на сьогодні в Україні діє значна за обсягом система нормативно-правових актів, які мають на меті профілактичну діяльність у сфері охорони здоров'я.

Виділяються групи законодавчих актів, які прямо чи опосередковано стосуються правового забезпечення цієї сфери: загальні акти, які врегульовують окремі важливі питання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, яка, однак, не є основним предметом їх регулювання; акти у сфері охорони здоров'я, в яких зокрема регламентуються окремі питання щодо здійснення профілактичної діяльності; такі, що стосуються суто медичних аспектів профілактики у сфері охорони здоров'я; акти, які регулюють питання охорони довкілля, забезпечення здорових умов життя, якості харчування та питної води; акти, які регламентують фізкультурно-спортивну діяльність; акти, які регулюють питання профілактики наркоманії, алкоголізму і паління.

Розділ 2 «Організаційно-правове та інформаційне забезпечення профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я» містить два підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Організаційно-правові засади профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я» застосовується системний підхід до організації профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я.

Розгляд категорії системи та екстраполяція відповідного підходу на питання профілактики хвороб дозволили комплексно врахувати існуючі чинники, які можуть позитивно чи негативно впливати на ефективність такої профілактики, з'ясувати систему інституцій, які провадять відповідну діяльність у цій сфері, оцінити ефективність такої діяльності та сформулювати пропозиції щодо оптимізації вказаної системи.

Розглядаються проблеми забезпечення профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я в сільській місцевості. Висувається пропозиція передбачити на рівні відповідного Наказу МОЗ особливості функціонування мобільних груп щодо діагностики та лікування хвороб, які мають стійку тенденцію до поширення в Україні.

На рівні районних лікарень пропонується запровадити обов'язкову посаду лікаря з профілактичної справи, на якого будуть покладені виключно повноваження стосовно організації профілактики хвороб на відповідній території.

Звертається увага на особливості, сутність та принципи координаційної діяльності у сфері профілактики хвороб. Обстоюється позиція щодо доцільності розробки та прийняття на рівні Наказу Міністерства охорони здоров'я України порядку взаємодії та координації вищих, центральних, місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування та громадськості щодо профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я.

У підрозділі 2.2 «Адміністративно-правові засади інформаційного забезпечення профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я» наголошується на важливості належного обігу інформації для забезпечення ефективної профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я.

Аналізуються поняття, цілі, функції та принципи відповідного інформаційного забезпечення. Зокрема, до функцій інформаційного забезпечення профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я віднесено наступні: збору, обробки, накопичення та зберігання інформації, необхідної для попередження поширення тих чи інших інфекційних та неінфекційних хвороб; своєчасного корегування змісту інформаційних ресурсів відповідно до змін реальної обстановки у сфері охорони здоров'я; надання належної за якісними та кількісними показниками інформації для прийняття відповідних управлінських рішень та контролю за їх виконанням.

Виділяється категорія принципів інформаційного забезпечення профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, до яких віднесено принципи: системності, систематичності, наукової обґрунтованості, об'єктивності інформації, своєчасності надання інформації, гласності, плановості та прогнозування, належного нормативного забезпечення процесів обігу інформації у сфері профілактики хвороб.

Приділяється увага питанням адміністративно-правового забезпечення пропаганди здорового способу життя, зокрема, просвітницької діяльності у вказаній сфері.

Обґрунтована необхідність запровадження вивчення у школі курсу «Основи здорового харчування», що доцільно закріпити на рівні відповідного наказу Міністерства освіти і науки України.

Вносяться пропозиції щодо певного розширення переліку випадків, коли реклама харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок має бути заборонена.

Вказується на доцільність нормативного закріплення питань функціонування шкіл хворих на цукровий діабет.

Розділ 3 «Особливості адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я» складається з чотирьох підрозділів, в яких визначаються особливості адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності засобами медичного характеру, здоровим харчуванням та фізкультурно-спортивною діяльністю, протидії поширенню наркоманії, алкоголізму і тютюнової залежності, забезпечення законності при здійсненні профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я.

У підрозділі 3.1 «Адміністративно-правові аспекти профілактики хвороб засобами медичного характеру та здоровим харчуванням» вказується, що питання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я заходами медичного характеру на сьогодні особливо актуалізуються у зв'язку із впровадженням Національної стратегії реформування системи охорони здоров'я в Україні на період 2015-2020 років.

Звертається увага на питання адміністративно-правового забезпечення обов'язкової вакцинації. Обґрунтовується, що обов'язкова вакцинація є необхідним у сучасному світі правовим інститутом, який дозволяє забезпечити належну профілактику виникнення та розповсюдження низки тяжких захворювань.

Аналізуються адміністративно-правові аспекти забезпечення здорового харчування. Пропонується закріпити на нормативному рівні заборону продажу у школах та інших навчальних закладах продуктів харчування, які містять велику кількість шкідливих речовин. Вирішення цієї та інших проблем у цій сфері на комплексному рівні, на думку автора, слід пов'язувати із прийняттям на урядовому рівні документу, в якому б містилися концептуальні підходи до оздоровлення харчування населення України.

Пропонується активізувати діяльність лікарів-дієтологів, зокрема, шляхом внесення відповідних змін до Наказу МОЗ «Про удосконалення організації лікувального харчування та роботи дієтологічної системи в Україні» від 29 жовтня 2013 р. № 931 з метою широкого їх залучення до відповідної просвітницької діяльності, проведення інформаційно-роз'яснювальної та консультативної роботи стосовно збереження здоров'я засобами харчування.

Звертається увага і на питання стандартизації у цій сфері та контролю за якістю продуктів харчування. Важливим напрямом оптимізації відносин у цій сфері визнається посилення ролі та значення Кодексу аліментаріус в розробці національного законодавства з питань якості продуктів харчування та діяльності державних та недержавних інституцій у цій сфері.

У підрозділі 3.2 «Адміністративно-правові засади протидії поширенню наркоманії, алкоголізму і тютюнової залежності в Україні» висловлено міркування, що профілактична діяльність у сфері охорони здоров'я не повинна обмежуватись суто медичними заходами, спрямованими на попередження конкретних захворювань.

Важливий аспект такої діяльності складають питання, пов'язані із протидією розповсюдженню таких соціально небезпечних явищ як наркоманія, алкоголізм та паління.

Аналізується сучасний стан правового забезпечення протидії наркоманії в Україні. Пропонується створення Міжвідомчого інформаційно-аналітичного центру з питань протидії наркоманії, в якому б не тільки акумулювалася вся наявна інформація, а й об'єднувалися зусилля кращих аналітиків для вирішення відповідних завдань. Пропонується орієнтовний перелік повноважень цього центру.

Наголошено на необхідності активної співпраці органів охорони здоров'я, навчальних закладів та громадськості у вирішенні питань споживання алкоголю неповнолітніми. Посилення інформаційно-роз'яснювальної роботи у цій сфері розглядається як пріоритетний напрямок вирішення проблеми зловживання алкогольними напоями серед молоді.

Особлива увага приділяється так званому пивному алкоголізму. Пропонується повністю заборонити вживання пива в закритих спортивних спорудах (в той час як п. 5 ст. 15-2 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» вказує на те, що споживання пива у пластиковій тарі у таких місцях можливе), і, відповідно, його реалізацію.

Звертається увага на недостатній рівень реалізації положень законодавства, що пов'язані з адміністративною відповідальністю. Незважаючи на те, що ст. 175-1 КУпАП передбачена відповідальність за куріння у заборонених місцях, практика показує, що можливості відповідного адміністративного впливу фактично не використовуються в належному обсязі.

Підкреслюється, що уникнення такої декларативності, насамперед, шляхом активізації діяльності по виявленню та припиненню такого роду правопорушень є запорукою дієвості та зменшення кількості громадян, які палять. Вагому роль у забезпеченні дієвості відповідних норм КУпАП може відіграти посилення санкцій за їх порушення.

У підрозділі 3.3 «Адміністративно-правове регулювання у сфері фізкультурно-спортивної діяльності в Україні» здійснено пошуки конкретних напрямів покращення адміністративно-правового регулювання у сфері фізкультурно-спортивної діяльності в Україні.

Пропонується оптимізувати систему організації і функціонування фізкультурно-спортивних диспансерів в Україні. Вважається за доцільне закріпити на нормативному рівні обов'язковість посади лікаря зі спортивної медицини на обласному рівні, а у разі спроможності відповідних місцевих бюджетів - ще й на рівні районних лікарень, що забезпечило б охоплення професійною медичною допомогою усіх осіб, які займаються фізичною культурою не залежно від місця проживання.

У зв'язку із цим, потребують перегляду положення Наказу МОЗ «Про систему надання лікарсько-фізкультурної допомоги в Україні» від 17.06.2014 № 401.

Висловлено думку щодо необхідності оптимізації підвідомчості питань масового спорту як важливого фактору охорони здоров'я населення. Наголошується на важливості удосконалення механізмів координації між Міністерством охорони здоров'я та Міністерством молоді та спорту України шляхом утворення єдиної координаційної ради з питань медичного забезпечення спортивної діяльності, положення про яку доцільно прийняти на рівні постанови Кабінету Міністрів України, визначивши там завдання, повноваження, склад координаційної ради.

Обґрунтовується доцільність включення до Закону України «Про фізичну культуру та спорт» окремого розділу щодо медичного забезпечення фізичної культури та спорту. Звертається увага на доцільність постановки питання про розробку Спортивного кодексу України з урахуванням авторської позиції щодо його структури.

Приділяється увага питанням оптимізації адміністративно-правового забезпечення діяльності фітнес-клубів. Вирішення проблем у цій сфері пов'язується із їх ліцензуванням, для чого пропонується внести відповідні зміни до статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та затвердити Ліцензійні умови провадження підприємницької діяльності у сфері фізичної культури та спорту.

У підрозділі 3.4 «Забезпечення законності при здійсненні профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я» зазначається, що належне гарантування законності у цій сфері є важливим фактором реальності забезпечення прав та законних інтересів громадян щодо профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я.

Аналізується сучасний стан нормативно-правового забезпечення законності при здійсненні профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я. Вказується, що на сьогодні в теорії адміністративного права та на нормативному рівні є досить розробленою система гарантій забезпечення законності.

При цьому, у контексті профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я ці гарантії відіграють особливу роль, оскільки предметом забезпечення законності виступають найважливіші соціальні цінності - життя та здоров'я людини. До найважливіших способів забезпечення законності у цьому випадку віднесено нагляд, контроль, звернення громадян та адміністративну відповідальність.

Зазначається, що питання контролю у цій сфері набувають особливого значення у зв'язку із тим, що виникненню та розвитку окремих захворювань багато в чому сприяють неналежна якість продуктів харчування, питної води. Особлива увага звертається на питання контролю за якістю харчових продуктів для спеціальних медичних цілей, харчових продуктів для контролю ваги та дієтичних добавок, зокрема, пропонується запровадження обов'язкової їх державної реєстрації, що слугуватиме важливим фактором контролю за її якістю.

Вказано, що одним із важливих напрямків оцінки стану профілактичної діяльності слід визнати аналіз звернень громадян, які стосуються питань здійснення такої діяльності. З огляду на це, доцільно орієнтувати органи охорони здоров'я на необхідність щоквартального узагальнення інформації, яка поступає від громадян відносно недоліків профілактичної діяльності та напрямків її покрашення, які повинні акумулюватися у відповідному департаменті МОЗ.

Звертається увага, що на сьогодні вже не йде мова про так званий «загальний нагляд» в рамках якого можливо було здійснювати прокурорський нагляд, в тому числі, за питаннями профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я.

Проте, визначається, що можливості прокуратури у цьому напрямку не слід виключати повністю. Мова йде про те, що така участь можлива у ході здійснення представництва інтересів громадян і держави у суді. Сформульована позиція відносно застосування відповідних заходів адміністративного впливу.

З точки зору захисту прав пацієнтів щодо профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я звертається увага на питання можливості і доцільності прийняття Закону України «Про права пацієнтів в Україні».

У Додатку 1 міститься анкета щодо виявлення думки лікарів загальної практики - сімейної медицини, які працюють у закладах охорони Харківської області стосовно окремих аспектів профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання - формулювання науково обґрунтованих висновків щодо адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, що мають істотне теоретичне та прикладне значення.

1. Профілактичну діяльність у сфері охорони здоров'я можна визначити як систему різноманітних заходів (політичних, економічних, соціальних, культурних, екологічних тощо), що базуються на відповідних принципах і здійснюються з метою досягнення короткострокових та довгострокових цілей, а саме - недопущення погіршення та покращення існуючого стану здоров'я громадян, залучення до здорового способу життя, а в кінцевому підсумку - посилення економічного потенціалу держави, її подальшого розвитку та покращення демографічної ситуації.

Профілактичну діяльність у сфері охорони здоров'я слід розглядати у двох аспектах: у вузькому - як профілактику хвороб заходами медичного характеру (вакцинація, обов'язкові медичні огляди тощо), та в широкому, при якому до засобів профілактики, окрім медичних, слід також віднести оздоровлення населення засобами фізичної культури, здорове харчування, протидію шкідливим звичкам, покращення стану довкілля тощо.

2. З точки зору теоретичного осмислення категорії профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, важливими є категорії цілей, принципів та функцій такої діяльності. Так, серед цілей профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я можна виділити короткострокові та довгострокові. Від цілей профілактичної діяльності слід відрізняти її функції - це основні напрями її впливу на окремих осіб, суспільство і державу, що відображають її сутність та соціальне призначення.

Ними є: функція охорони здоров'я як окремих осіб, так і суспільства в цілому; виховна; ідеологічна; функція забезпечення розвитку держави та покращення демографічної ситуації.

Принципи профілактики у сфері охорони здоров'я можна розглядати як базові, основоположні засади здійснення профілактичних заходів, спрямованих на недопущення поширення хвороб та забезпечення здорового способу життя громадян.

До таких принципів належать: законність, гуманізм, гласність та інформаційне забезпечення проведення профілактичних заходів, демократизм, координація профілактичних заходів, наукова обґрунтованість, прогнозування та плановість, пріоритетність профілактичної, належна правова забезпеченість.

3. Система профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я - це сукупність соціальних, економічних, політичних, інформаційних та організаційно-правових заходів, спрямованих на боротьбу з існуючими загрозами для здоров'я громадян та створення умов для належної життєдіяльності людини у майбутньому.

4. Закордонний досвід переконливо свідчить про те, що у розвинутих країнах світу профілактична діяльність є пріоритетним напрямом підтримання належного стану здоров'я людини. Питання управління та організації профілактики хвороб у цих країнах покладаються здебільшого на місцеві органи влади.

При цьому значне місце у сфері профілактики хвороб займає діяльність недержавних організацій, що свідчить про високий рівень усвідомлення значущості проблем профілактики з боку суспільства. В центрі уваги у законодавстві більшості зарубіжних країн перебувають проблеми охорони довкілля, забезпечення здорового харчування та поширення інформації про здоровий спосіб життя.

5. Адміністративно-правове регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я можна визначити як цілеспрямований вплив держави за допомогою відповідних адміністративно-правових засобів на відносини, які виникають у зв'язку з необхідністю недопущення погіршення та покращення існуючого стану здоров'я громадян, залучення до здорового способу життя, а в кінцевому підсумку - посилення економічного потенціалу держави, її подальшого розвитку та покращення демографічної ситуації.

6. На сьогодні в Україні прийнято значну кількість адміністративно-правових актів, які тією чи іншою мірою врегульовують питання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я. Розгляд цих актів дозволив визначити певні проблеми і недоліки в її правовому регулюванні.

По-перше, це недостатнє приділення законодавцем уваги питанням здорового харчування, яке включає не лише якість та придатність харчових продуктів, а й забезпечення їх позитивного впливу на здоров'я людини; по-друге, недостатня урегульованість на нормативному рівні питань масового спорту порівняно з більшим ступенем правового забезпечення професійного спорту; по-третє, досить фрагментарний рівень адміністративно-правового регулювання відносин у сфері профілактики хвороб через недостатню розвиненість цих відносин в Україні.

Поряд з цим, позитивним моментом слід визнати посилення уваги до питань адміністративно-правового регулювання профілактики поширення хвороб, які на сьогодні набули в Україні характеру епідемії.

7. На сьогодні фактично відсутнє спеціальне нормативно-правове регулювання профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я на селі. Не відводиться належна увага питанням профілактики й у повсякденній діяльності сімейних лікарів. У зв'язку з цим доцільно передбачити на рівні відповідного Наказу МОЗ особливості функціонування мобільних груп щодо діагностики та лікування хвороб, які мають стійку тенденцію до поширення в Україні. Поряд з цим, доцільним є впровадження на рівні районної лікарні обов'язкової посади лікаря з профілактичної справи.

8. До концептуальних напрямів координації профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я можливо віднести: підвищення ролі та значення координаційних зв'язків між керівниками відповідних відомств і установ, які тією чи іншою мірою забезпечують охорону здоров'я населення; посилення інформаційної взаємодії різних відомств і установ із питань профілактики хвороб; узгодження діяльності вищих, місцевих органів влади та недержавних суб'єктів щодо профілактичної діяльності у цій сфері; організація взаємного навчання, підготовки інформаційних листів, брошур, статей у засобах масової інформації з метою пропаганди здорового способу життя тощо.

Доцільною є розробка та прийняття на рівні Наказу Міністерства охорони здоров'я України порядку взаємодії та координації вищих, центральних, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та громадськості щодо профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я, в якому визначити систему суб'єктів, які здійснюють координаційну роботу у цій сфері, основні їх завдання, особливості планування та організації діяльності.

9. Інформаційне забезпечення профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я можна розглядати як нормативно врегульований процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб суб'єктів профілактичної діяльності у сфері охорони здоров'я з метою належної реалізації ними своїх функцій і завдань.

Пріоритетними напрямами такого роду інформаційного забезпечення мають стати: поширення інформації про шкідливість вживання алкоголю, тютюну, наркотичних речовин, залежності від соціальних мереж та інших подібних залежностей; роз'яснення важливості рухової активності в цілому та фізичної культури зокрема для здоров'я людини; розповсюдження інформації про корисність здорового харчування, про важливість медичних заходів профілактики хвороб (проходження щеплень, обов'язкових медичних оглядів тощо) та про небезпечність самолікування; консультування щодо корисності та шкідливості різних продуктів харчування.

10. Доцільним є прийняття загальнодержавної програми забезпечення здорового (раціонального) харчування населення, реалізація якої, у свою чергу, буде пов'язана із розробкою і прийняттям низки відповідних нормативно-правових актів.

В цілому, така програма повинна відображати концептуальні підходи до проблем здорового харчування починаючи із якості сировини і закінчуючи її надходженням до споживача. Особливе місце в програмі повинні отримати питання, пов'язані із формуванням та реалізацією ідеології здорового харчування.

Формування концепції здорового харчування слід пов'язувати із осмисленням зарубіжного досвіду у цій сфері, врахуванням положень міжнародно-правових актів, законодавства розвинутих країн та імпелементацією відповідних положень в законодавство України.

11. Питання належної інформованості та посилення аналітичної роботи у сфері протидії наркоманії потребують більш системного підходу до їх вирішення. Визначення стратегії та тактики боротьби з наркоманією перш за все залежить від наявності відповідного інформаційного ресурсу, що дозволяє не лише виявити існуючі недоліки, перспективи такої діяльності, а й реалізувати конкретні необхідні заходи та оцінити їх дієвість.

Важливе значення має і здійснення відповідної аналітичної роботи з урахуванням потенційних і наявних можливостей кожного із суб'єктів, задіяних у сфері боротьби з наркоманією. З урахуванням цього, доцільним вбачається створення Міжвідомчого інформаційно-аналітичного центру з питань протидії наркоманії, в якому б акумулювалася вся наявна інформація та об'єднувалися зусилля кращих аналітиків для вирішення відповідних завдань.

12. Слід утворити у складі МОЗ Департамент профілактики неінфекційних хвороб та пропаганди здорового способу життя, на який покладалися б повноваження щодо оздоровлення громадян, у тому числі й засобами фізичної культури.

При цьому повноваження щодо управління професійним спортом, який є якісно іншим явищем у порівнянні з масовим, доцільно залишити за Міністерством молоді та спорту України. Вирішення питання медичного забезпечення осіб, які займаються професійним спортом, можливо пов'язувати з утворенням у складі МОЗ Департаменту спортивної медицини. Крім цього, удосконаленню механізмів координації між Міністерством охорони здоров'я та Міністерством молоді та спорту України буде служити утворення єдиної координаційної ради з питань медичного забезпечення спортивної діяльності, положення про яку доцільно прийняти на рівні постанови Кабінету Міністрів України, визначивши в ній завдання, повноваження, склад координаційної ради.

13. Актуальною на сьогодні слід визнати постановку питання про включення до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» окремого розділу щодо медичного забезпечення фізичної культури та спорту, оскільки законодавчого врегулювання цих питань лише на рівні окремої статті Закону видається недостатнім.