Оцінка ризику використання банківської системи для легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму: методологічний та практичний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Питання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, відмивання коштів і фінансування тероризму є актуальними для Європи та світу загалом. Стрімкий розвиток інформаційних технологій тільки посилює можливості легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ученими-економістами, які присвячують свої праці питанням легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, є Н.М. Внукова, С.Г. Гуржій, О.М. Колодізєв, О.В. Лебідь, І.М. Патюта, О.В. Черевко та інші. Проте питання аналізу механізмів відмивання коштів з метою зменшення ризику виникнення зазначених процесів залишається актуальним.

Радою Європи у 1990--1991 рр. було прийнято Конвенцію про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, а також Директиву «Про запобігання використання фінансової системи для відмивання грошей» [1]. Зазначені документи дають пояснення щодо сутності поняття «злочини, пов'язані з відмиванням доходів».

Так, дії можуть бути розглянути як злочини, спрямовані на відмивання коштів, якщо їх сутністю є:

— перетворення або передача власності з усвідомленням того, що така власність є доходом, з метою приховування або маскування незаконного походження власності або з метою сприяння будь-якій особі, замішаній у вчинені предикатного злочину, уникнути правових наслідків її дій;

— приховування або маскування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, стану, переміщення, прав стосовно власності або володіння нею з усвідомленням того, що така власність є доходом;

— набуття, володіння або використання власності з усвідомленням під час отримання того, що така власність була доходом;

— участь у вчиненні, об'єднання або змова з метою вчинення, замах на вчинення, пособництво, підмова, сприяння і поради щодо вчинення будь-якого зі злочинів, зазначених вище.

Дії правопорушника можуть бути вчинені з таких мотивів:

— повинен був припускати, що власність є доходом;

— діяв з метою одержання прибутку;

— діяв з метою сприяння продовженню злочинної діяльності [1].

Так, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14 жовтня 2014 р. № 1702-УІІІ передбачено трактування поняття «легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» як будь-яких дій, пов'язаних із вчиненням фінансової операції чи правочину з активами, одержаними внаслідок вчинення злочину, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких активів чи володіння ними, прав на такі активи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням активів, одержаних внаслідок вчинення злочину [1].

— запроваджується національна оцінка ризиків системи фінансового моніторингу, що передбачає систему заходів, які здійснюються суб'єктами державного фінансового моніторингу (уповноваженими органами державної влади) із залученням інших суб'єктів фінансового моніторингу (в разі потреби) з метою визначення (виявлення) ризиків (загроз) легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

— передбачено обов'язок суб'єктів фінансового моніторингу здійснювати управління ризиками та проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків;

— вдосконалено законодавчі аспекти, які впливають на якість розслідування злочинів з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, зокрема щодо підслідності злочинів з легалізації;

— запроваджено фінансовий моніторинг щодо національних публічних діячів та посадових осіб міжнародних організацій, встановлюється високий рівень ризику для операцій, що проводяться за участю (чи в інтересах) національних публічних діячів та посадових осіб міжнародних організацій, а також додаткові заходи фінансового моніторингу для клієнтів з високим рівнем ризику;

— удосконалено процедуру зупинення фінансових операцій;

— визначено заходи щодо боротьби з фінансуванням поширення зброї масового знищення;

— встановлено поріг для міжнародних грошових переказів;

— знято порогові суми для здійснення фінансового моніторингу ріелторами та нотаріусами, а також суб'єктами господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, а також виробами з них;

— виключено осіб, які здійснюють операції з готівковими коштами на суму понад 150 000 грн., з числа суб'єктів первинного фінансового моніторингу за рахунок введення обов'язкового моніторингу таких операцій банківськими установами.

Із тексту Закону України № 1702 вбачається, що основні зміни в сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) коштів торкнулися кола суб'єктів первинного фінансового моніторингу та їх функцій, а також списку фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу. На рис. 1 наведено графічну структурну схему Закону України № 1702.

Також до списку суб'єктів первинного державного моніторингу включають філії або представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, суб'єктів підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, торгівлю за готівку дорогоцінними металами, камінням або виробами з них, які проводять лотереї та азартні ігри, нотаріусів, адвокатів, аудиторів та ін.

Суб'єкти державного фінансового моніторингу складаються з Національного банку України, Кабінету Міністрів, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Наказом Міністерства фінансів України від «Про затвердження критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» від 8 липня 2016 р. № 584 передбачено критерії ризиків, які повинен використовувати суб'єкт первинного фінансового моніторингу. Розмір критеріїв може встановлюватися самостійно. На рис. 2 наведено класифікацію та сутність критеріїв ризиків відмивання коштів [2].

Рис. 2

Згідно з результатами дослідження міжнародної організації КАТЕ процес легалізації коштів можна умовно розділити на три основні стадії, такі як розміщення, розшарування та інтеграція, які притаманні найбільш поширеним моделям і схемам процесу легалізації коштів [3; 4].

Згідно з трифазною моделлю процесу відмивання коштів, розробленою організацією ЕЛТЕ, було запропоновано 3 етапи функціонування механізму легалізації коштів:

1) розміщення -- перетворення злочинно отриманих доходів (насамперед, готівки) у ліквідні активи у формі валюти, цінних паперів, нерухомості тощо, а також фізичне переміщення від їх дійсних джерел (часто за межі країни) походження; може реалізовуватися шляхом депонування коштів у банках або розміщення активів в інших типах фінансових установ;

2) розшарування -- трансформація злочинно придбаних доходів у різноманітні активи, а також їхнє подальше розсіювання з метою маскування реальних джерел походження капіталів;

3) інтеграція є наданням легального вигляду злочинно придбаним коштам; гроші інвестуються в легальну економіку, щоб у правоохоронних органів не виникло підозри щодо їхнього походження.

Структура та складові зазначеної моделі наведено на рис. 3.

Основними методами, за допомогою яких злочинці використовують фінансові організації на етапі розміщення, є:

— перетворення готівки на фінансові інструменти;

— обмін дрібних банкнот на купюри більшого номіналу;

— обмінні операції, тобто організований обмін грошей на купюри іншого номіналу або іншу валюту;

— структурування операцій з готівкою (техніка дроблення внесків);

— незаконне використання «пом'якшувальних моментів» законодавчих актів;

— використання документів, що маскують дійсні джерела, власників і місця розташування незаконно отриманих доходів;

— придбання майна за готівку.

Найбільш відомі методи, що використовуються на етапі розшарування, такі:

— перетворення готівки на грошові інструменти (наприклад, дорожні чеки, грошові перекази, банківські чеки, облігації та акції, що полегшує вивіз незаконних доходів із країни);

— придбання і продаж майна;

— електронний переказ фондів (перевагами є швидкість, відстань, мінімальний слід, що перевіряється, а також висока анонімність за умови величезного загального щоденного обсягу грошових переказів);

— переказ грошей на рахунки інших фірм (самоліквідація фірм, що дає змогу досить ефективно приховувати джерела походження фінансових фондів).

Методами, що використовуються на етапі інтеграції, є:

— продаж нерухомості;

— операції із заниженням/завищенням ціни;

— депонування готівки на банківський рахунок фірми;

— підставні компанії та помилкові кредити тощо [5, с. 266--268; 6, с. 20--25].

Виявлення та зупинення схем легалізації доходів мають базуватися на протидії таких процесів, як:

— приховування слідів походження доходів, отриманих із незаконних джерел;

— приховування осіб, які отримали (отримують) незаконні доходи, а також тих, що ініціюють сам процес відмивання;

— забезпечення зручного й оперативного доступу до коштів, отриманих з незаконних джерел;

— створення умов для безпечного та комфортного використання коштів, отриманих з незаконних джерел;

— створення умов для безпечного інвестування в легальний бізнес.

Основними механізмами використання банківської системи для легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, та фінансування тероризму є такі [5, с. 264--265].

1) Використання фіктивних суб'єктів господарювання:

— реєстрація підприємства на підставних осіб (без певного місця проживання, психічно хворих, студентів, іноземців, засуджених, померлих осіб за придбаними, вкраденими або втраченими документами);

— назви суб'єктів господарювання нерідко збігаються з назвами державних підприємств;

— відсутність ознак статутної діяльності або проведення такої діяльності в мінімальному обсязі;

— відсутність штату працівників, виробничих і складських приміщень для здійснення статутної діяльності;

— відносно короткий термін існування суб'єкта господарювання (так звані одноденки, ями, метелики існують, як правило, в межах одного податкового періоду, що ускладнює можливість контролю за їх діяльністю);

— постійна зміна засновників, власників, директорів суб'єкта господарювання після офіційної реєстрації, неможливість встановлення місця знаходження службових осіб (директора, головного бухгалтера);

— відсутність руху коштів суб'єкта господарювання на банківських рахунках або вкрай великий обсяг фінансових операцій нещодавно створеного підприємства.

2) Використання конвертаційних центрів:

— офіси суб'єктів господарювання, що входять до складу конвертаційного центру, як правило, мають велику охоронну мережу;

— переважно короткий термін існування (від доби до місяця);

— добовий обіг коштів, як правило, збільшується наприкінці тижня, на рахунку щовечора або вранці кожної наступної доби не залишається коштів, або їх сума істотно зменшується;

— наявність великої кількості підписаних і завірених печаткою бланків фіктивних договорів виконання робіт або надання послуг, кошторисів, актів приймання тощо;

— застосування багатосторонніх розрахунків і платежів з великою кількістю учасників таких операцій, які розташовані в різних територіальних одиницях;

— збіг реквізитів учасників операцій (наприклад, адреси місця знаходження організацій).

3) Схема операцій з нерезидентами, зареєстрованими в офшорних зонах. Загальними типовими ознаками «офшорних схем» є такі:

— використання як підстави для здійснення міжнародних трансакцій або фальсифікованих контрактів з офшорними компаніями;

— максимальне скорочення строків знаходження переказаних коштів на рахунках офшорних компаній у країнах їх реєстрації або в третіх країнах;

— подальше переміщення коштів шляхом здійснення смерфінгу переказів у різні юрисдикції;

— наявність рахунків офшорних компаній у кредитних організаціях міжнародних фінансових центрів;

— повторюваність однотипних елементів схем електронних переказів;

— участь у схемі взаєморозрахунків більше однієї офшорної компанії;

— здійснення платежів компаніям-резидентам зі своїх рахунків в офшорних юрисдикціях;

— участь у схемі фінансових операцій підставної компанії-резидента, на банківський рахунок якої здійснюється первинне переведення злочинного доходу;

— наявність рахунку фізичної особи -- власника злочинного доходу в іноземному банку на території країн з високим рівнем міжнародної репутації.

4) Дроблення суми депозиту та перерахунок сум, менших за поріг, який підлягає фінансовому моніторингу, великій кількості бенефіціарів.

5) Створення значної кількості «транзитних» рахунків, які використовуються для приховання напрямків руху грошей.

Усі вищенаведені механізми легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, повинні бути враховані суб'єктами первинного фінансового моніторингу під час аналізу кожної операції щодо ймовірності відмивання коштів. Такі дії мають бути інтерпретовані у відповідні якісні та кількісні показники оцінки ризику ймовірності використання банківської системи для легалізації коштів і фінансування тероризму.

Здійснення комплексного аналізу ризиків використання банківської системи для відмивання коштів і фінансування тероризму передбачає наявність ґрунтовного економіко-математичного апарату. Показники, які включатимуться у модель, мають враховувати [9]:

— нормативно-правове поле здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу (банками);

— кількісну характеристику операцій банку;

— якісні характеристики ефективності діяльності банку та банківських співробітників.

Останні два блоки факторів складаються з показників та характеристик, які найчастіше є банківською таємницею. До того ж оцінка розміру ризику легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, з використанням банківської системи має здійснюватися окремо для кожної банківської операції та окремо для кожного клієнту банку.

Тому оцінка розміру ризиків використання банку для відмивання коштів і фінансування тероризму має проводитися в розрізі окремої операції банку.

Таблиця 1. Показники оцінки ризику легалізації коштів та фінансування тероризму через банківську установу (складено автором за джерелами