Етапи та форми гармонізації цивільного процесу в світлі укладення угоди про асоціацію між Україною та ЄС

The papers deals with the harmonization of EU and Ukraine. After signing of the Association Agreement between Ukraine and the EU it become extremely urgent and important. Harmonisation of civil procedure in the EU was a result of the deepening of the integration process and carried out to ensure the proper functioning of the common market. The introduction of deep free trade area with the European Union on 1 January 2016 caused to intensify these in Ukraine. Securing economic relations become the main objective, which should guide the reform of national legislation harmonizing judicial protection mechanisms Ukraine and the EU. законодавство асоціація судовий реформування

Key words: civil procedure; harmonization of civil procedure.

Усталені доктринальні підходи до сутності цивільного процесу як універсального механізму захисту прав в межах традиційних процесуальних систем сьогодні змінюються під впливом реалій сучасного суспільного житті, що зумовлені економічними та політичними чинниками. Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС зумовлює виникнення відповідних взаємних зобов'язань, належне виконання яких приведе до бажаного вступу України до ЄС. Запровадження поглибленої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС стане передумовою для розширення спільного правового простору та справжнього європейського простору правосуддя, що зумовлює актуальність та важливість гармонізації цивільного процесу ЄС та України.

Об'єднання незалежних європейських держав дало поштовх до створення спільного ринку товарів, послуг, капіталу та робочої сили, що цілком логічно зумовило необхідність забезпечення єдиного або принаймні гармонійного правового простору. Особливо це стосувалося системи захисту цивільних прав, зокрема судової форми такого захисту. Отже, наступним еволюційним кроком розвитку стала гармонізація цивільного процесу держав - членів ЄС, що була покликана розв'язати конкретні проблеми забезпеченням його належного функціонування в умовах існування 28 різних національних процесуальних законодавств. В умовах активного євроінтеграційного процесу Україні вкрай важливо забезпечити поступове зближення цивільного процесу ЄС та вітчизняного цивільного процесуального законодавства з метою забезпечення ефективного захисту учасників економічних відносин.

Питання, присвячені гармонізації цивільного процесу в ЄС, активно досліджуються зарубіжними науковцями, серед яких варто назвати Дж. Вагнера (G. Wagner), П. Готтвальда (P. Gottwald), Дж. Джо- ловича (J. Jolowicz), К. Крамер (X. Kramer), К. Ван Реє (С. Van Rhee), М. Сторма (Marcel Storme), Е. Сільвестрі (E. Silvestri), Е. Сторскрабб (E. Storskrubb), M. Таруффо (M. Taruffo), Н. Едрюса (N. Andrews), Дж. Хазарда-молодшого (G. Hazzard), Р. Штернера (R. Stьrner), О. Влосинську (A. Wlosinska), З. Вернадакі (Z. Vernadaki) та ін. Водночас у вітчизняній науці питання гармонізації цивільного процесу, що відбуваються в ЄС, не висвітлюються. Зазначене зумовлює важливість і актуальність досліджень гармонізації цивільного процесу ЄС, зокрема з'ясування форм та етапів гармонізації цивільного процесу ЄС та України.

Давно усталеним вважається визначення правових наукових поняття як змістовного, характерного образу об'єктивних процесів правової дійсності та суспільних відносин, що передають специфічні, притаманні тільки їм якісні ознаки цих процесів та явищ¹. Саме якісні властивості та ознаки дають змогу відокремити гармонізацію в праві від інших суміжних явищ і процесів, наприклад від уніфікації.

Характеризуючи сутність правового явища гармонізації, в європейській науковій літературі підкреслюютьзначення європейської інтеграції та дію Європейської конвенції². Більшість із науковців звертає увагу на те, що до передумов гармонізації цивільного процесу в Європі варто віднести укладення Європейської³, а також Брюссельської конвенції⁴. Це дозволяє виділити широке та вузьке значення гармонізації цивільного процесу, що відбувається тільки в межах ЄС, а також в межах дії Європейської конвенції - у держава- членах Ради Європи.

Уніфікаційні процеси, безумовно, посприяли зближенню і зумовили появу гармонізацію. Європейська конвенція була ратифікована та діє у 47 країнах - членах РЄ, тоді як європейська інтеграція характеризує процеси, що відбуваються тільки в межах ЄС. На нашу думку, процеси в межах РЄ, варто віднести до природного зближення правових систем держав, які сповідують загальні принципи та ідеї верховенства права й цінності особи. Тим часом гармонізація законодавства держав-членів ЄС відбувається відповідно до положень установчих договорів ЄС та з метою забезпечення внутрішнього ринку, що дає можливість охарактеризувати її у вузькому значенні.

Закріплені в положеннях установчих договорів ЄС ідеї про розбудову внутрішнього ринку в ЄС можливо реалізувати тільки за умови створення єдиного спільного правового простору - і саме тут стала в пригоді ідея гармонізації. Оскільки уніфікація положень національного законодавства держав - членів ЄС на підставі конвенцій не дала очікуваного ефекту забезпечення спільного ринку, за допомогою наднаціонального законодавства ЄС, що запроваджує єдині засади і порядок розгляду та вирішення транскордонних справ в ЄС було створено єдину систему судового захисту прав громадян ЄС - European Civil Procedure.

Питання про форми гармонізації викликають певні дискусії у наукових колах. К. Ван Реє зауважує, що вона може бути досягнута в результаті реформ національного законодавства, конкуренції між процесуальними системами, а також підготовки міжнародних проектів⁵. Більш обґрунтованою видається погляд на гармонізацію цивільного процесу як на спрямований на реформування законодавства процес, який відбувається на підставі здійснених міжнародних та регіональних проектів, зокрема, М. Сторма, ALI-UNIDROIT, а також сучасних проектів ELI-UNIDROIT. Конкуренція процесуальних систем, на наше переконання, є тільки стимулом до подальшого їх удосконалення.

Потрібно зауважити, що правовою підставою гармонізації законодавства держав - членів ЄС стали положення ст. 65 Амстердамського договору, відповідно до якої було запропоновано ухвалення законодавчих актів ЄС для врегулювання відносин із передачі судових та позасудових документів, збирання доказів, визнання і виконання рішень у цивільних та комерційних справах, встановлення правил юрисдикції, а також спільних правил цивільного процесу. Ухвалення таких загальнообов'язкових актів та втілення їх у життя викликало необхідність їх узгодження із правилами національного процесуального законодавства держав-членів ЄС. Таким чином, гармонізацію цивільного процесу можна розглядати як узгодження шляхом формування загальноєвропейського законодавства, що підлягає застосуванню в усіх державах-членах ЄС, та узгодження загальноєвропейського законодавства із національним законодавством держав-членів.

Так, наприклад, на етапі запровадження окремих загальноєвропейських процедур передачі судових та позасудових документів, збирання доказів, провадження із розгляду і вирішення справи відбувалося за правилами національного процесуального законодавства з застосуванням правил, що встановлені регламентами № 1206/2001 від 28 травня 2001 р. про співробітництво між судами держав-членів у збиранні доказів у цивільних або комерційних спра- вах⁶, а також № 1393/2007 від 13 листопада 2007 р. про передачу в державах-членах судових і позасудових документів у цивільних і комерційних справах⁷ та ін. Для вирішення питань, не врегульованих цими регламентами, застосовувалися положення національного процесуального законодавства держави-члена компетентного суду. З часу запровадження перших загальноєвропейських процедур із розгляду дрібних спорів та видачі судового наказу про сплату розгляд і вирішення транскордонних спорів в суді першої інстанції відбувається автономно, відповідно до регламентів № 1896/2006 про Європейський порядок видачі судового наказу про сплату (European Order for Payment Procedure)⁸ та № 861/2007 про Європейський порядок вирішення дрібних спорів (European Small Claims Procedure)⁹. Питання, не врегульовані положеннями цими регламентів, регулюються за допомогою положень національного процесуального законодавства держави-члена компетентного суду. Оскільки положення зазначених регламентів є загальнообов'язковими, норми національного процесуального законодавства повинні бути узгоджені з ними шляхом його реформування.

При гармонізації цивільного процесу не відбувається імплементація європейських процедур до національного процесуального законодавства держав - членів ЄС. За допомогою утвореного загальноєвропейського законодавства заповнюються ті прогалини, які не можуть бути ефективно врегульовані положеннями окремих національних держав, оскільки вони, передусім, повинні були б уніфікувати положення національного законодавства, а це у сфері цивільного процесу малоймовірно. З метою запровадження ефективного механізму захисту громадян різних держав - членів ЄС варто було розпочати новий процес - утворення єдиного законодавства, за яким усі вони, беручи участь у цивільних процесуальних відносинах, почувалися б громадянами однієї країни - ЄС.

Як музика є гармонійним поєднанням окремих звуків, а не хаотичною і незв'язною їх сукупністю, так і гармонізація права є саме гармонійним поєднанням національного цивільного процесуального законодавства та наднаціонального законодавства, а саме процедур цивільного судочинства, запроваджених ЄС. Втілюючи традиційні усталені погляди та уявлення суспільства про справедливе судочинство, навряд чи можна віднайти настільки органічний механізм реалізації судової влади, який задовольнив би вимоги жителів настільки різних країн. Навіть у межах Європи різні релігійні уподобання, організація та функціонування верховної місцевої влади та інші фактори докорінно вплинули на формування різних національних процесуальних систем. Ухвалення Європейської та інших конвенцій не забезпечило утворення справжнього спільного правового простору та вимагало пошуку нових шляхів для забезпечення ефективного захисту жителів ЄС в умовах розвитку спільного ринку та відмінностей національних процесуальних систем держав - членів ЄС.

Виходячи із цього, можна виділити декілька форм гармонізації цивільного процесу як зовнішнього виразу цієї діяльності (процесу). По-перше, в межах ЄС формою гармонізацію цивільного процесу можна визнати розробку спільного наднаціонального законодавства, за допомогою якого регулюються відносини із розгляду і вирішення цивільних і комерційних справ транскордонного характеру. По-друге, формою гармонізації цивільного процесу є узгодження наднаціонального законодавства ЄС та національного законодавства держав- членів, що відбувається шляхом його реформування і внесення змін.

Оскільки гармонізація є процесом, що охоплює ряд послідовних взаємопов'язаних дій, варто виділити декілька етапів її здійснення. При цьому при визначенні цих етапів варто ще раз наголосити, що гармонізація цивільного процесу виникла тільки через необхідність розв'язати конкретну проблему - проблему участі жителів ЄС - громадян різних держав-членів у цивільному процесі. Це ще раз окреслює сферу дії та межі гармонізації - ці процеси спрямовані на врегулювання цивільних процесуальних відносин транскордонного характеру. Реформування національного процесуального законодавства повинно здійснюватися із урахуванням вимог про забезпечення спільного правового простору, тобто узгодження та ефективну взаємодію національного та наднаціонального механізмів захисту прав жителів ЄС.

Поряд із цим, варто відзначити необхідність та актуальність здійснення гармонізаційної роботи в умовах підписання угод про асоціацію між ЄС та третіми країнами, що зумовлює можливість набуття нею членства. Як слушно зазначає І. В. Яковюк, серед стадій прийняття держави до ЄС відносять отримання привілейованого доступу до торгівлі з ЄС, підписання і реалізацію угод про асоціацію, початок переговорів про вступ та ратифікацію договору парламентами держав-членів й Європейським Парламентом, і перехід від однієї стадії до іншої залежить від глибини і швидкості перетворень у суспільному житті¹⁰.

Гармонізація цивільного процесу здійснюється не комплексно. Таким фрагментарний характер гармонізації цивільного процесу відносять до її переваг, оскільки окремі процедури можуть бути об'єднані або може бути здійснена лише часткова уніфікація, на відміну від матеріального права, де зберігається тенденція до загальної стандартизації: договірне право і закон про банкрутство, наприклад, є одним цілим, тож важко здійснювати часткову уніфікацію¹¹.

Разом із тим, виходячи із мети гармонізації цивільного процесу, повної гармонізації положення цивільного процесуального права не вимагають. Питання, які пов'язані із визначенням загальних правил судових викликів та повідомлень, сплати судового збору, представництво та ін., залишаються врегульованими на рівні національного процесуального законодавства.

Деякі автори стверджують, що гармонізація процесуального права може мати негативні наслідки, - наприклад, якщо це означає, що країні з ефективною системою доведеться змінювати свої правила задля дотримання єдиного стандарту, який є менш ефективним¹². Варто зауважити, що навряд чи під час гармонізації цивільного процесу перевагу віддадуть менш ефективним процедурам, оскільки при запровадженні цих процедур у дію положення національного законодавства не змінюються, а лише створюється альтернатива. З огляду на це в разі наявності ефективніших положень національного законодавства учасники процесу завжди зможуть звернутися до них. Узгодження в широкому розумінні означає необхідність створення ефективної взаємодії і взаємодоповнення правил загальноєвропейського законодавства і національного. Зокрема, у питаннях оскарження судових рішень, що відбувається за правилами національного законодавства, застосування інститутів відводу, пра- вонаступництва, закриття провадження у справі тощо.

Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС зумовлює виникнення відповідних взаємних зобов'язань, належне виконання яких може привести до бажаного вступу України до ЄС. Оскільки цьому вступу передує здійснення комплексного реформування із дотримання стандартів ЄС, вирішального значення набуває гармонізація цивільного процесу як універсальної форми судового захисту цивільних прав. Правова природа асоціації, як слушно зауважує І. В. Яко- вюк, має договірний характер та покликана допомогти асоційованим країнам підготуватися до виконання зобов'язань, пов'язаних із членством у ЄС, зокрема, шляхом введення директив та регламентів інститутів ЄС у національне законодавства асоційованих країн через посилання на ці акти або їх включення у додатки до Угоди про асоціацію чи постанови спільного інституційного органу сторін¹³.

Г армонізація цивільного процесу має здійснюватися поступово, системно та комплексно, з урахуванням вектора розвитку України, оскільки партикулярні зміни національного законодавства не приведуть до бажаного результату - створення стабільної та ефективної системи цивільного правосуддя, яка б відповідала вимогам установчих договорів ЄС. Вона є необхідною передумовою для подальшої адаптації законодавства ЄС в разі набуття Україною членства в ЄС. До цього часу упродовж періоду набуття Україною членства в ЄС гармонізація законодавства стане тим необхідним підґрунтям, яку забезпечить реальні перспективи євроінтеграційних прагнень та більшу співпрацю та взаємодію між нашими державами.

Таким чином, до етапів гармонізації цивільного процесу ЄС та України, що перебуває на стадії ухвалення Угоди про Асоціацію і створення зони вільної торгівлі, з метою забезпечення учасників економічних відносин, варто віднести такі.

На першому етапі, грунтуючись на слушних пропозиціях І. В. Яко- вюка, на наше переконання, в умовах підготовки та розбудови поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, що забезпечить поступове входження економіки України до спільного ринку ЄС, доцільно приєднатися до законодавчих актів, що регулюють відносини транскордонного цивільного процесу в умовах спільного ринку. Таким чином, Україна забезпечить виконання зобов'язань, пов'язаних із членством в ЄС, а також розвиток спільного правового простору, що стане в нагоді і в процесі набуття нею членства.

На другому етапі, забезпечуючи запроваджений спільний ринок, варто реформувати вітчизняне цивільне процесуальне законодавства з метою узгодження положень законодавчих актів ЄС, до яких приєдналася України, із положеннями національного процесуального законодавства.

Наступні етапи гармонізації цивільного процесу будуть пов'язані із набуттям Україною членства в ЄС, коли адаптація законодавства ЄС зумовить необхідність подальшого узгодження наднаціонального законодавства ЄС та законодавства України.

Підсумовуючи, варто зазначити наступне.

Г армонізація цивільного процесу втілює загальні риси процесу зближення права у сфері судового захисту цивільних прав у державах - членах ЄС і з огляду на це є складним механізмом, який дозволяє зберегти невід'ємні традиційні, усталені уявлення про механізми правового регулювання суспільних правовідносин у вигляді національного процесуального законодавства, а також надати можливість жителям єдиного об'єднання ринку капіталу, товарів, послуг та робочої сили застосовувати єдині процедури для захисту своїх прав. Гармонізація цивільного процесу і створення єдиного механізму судового захисту прав жителів ЄС стали актуальним і перспективним шляхом розвитку правової інтеграції в ЄС і подолання кризи національного цивільного судочинства держав - членів ЄС.

В широкому розумінні гармонізація цивільного процесу є якісним поєднанням й взаємодоповненням правил національного цивільного процесу та наднаціонального законодавства ЄС задля забезпечення ефективного механізму захисту цивільних прав у межах Європейського Співтовариства, яке поділяє єдині демократичні правові засади.

Розглядаючи гармонізацію цивільного процесу в широкому розумінні як урахування досвіду держав-членів ЄС із розбудови спільного правового простору, варто відмітити важливість цього процесу і для України. З метою поєднання та взаємодоповнення правил національного цивільного процесу і законодавства ЄС із набранням членства державам-кандидатам до вступу потрібно спрямувати реформування національного процесуального законодавства у напряму узгодження із цивільним процесом ЄС. Україні, як державі, що підписала відповідну угоду про асоціацію з ЄС, яка підтримує та поділяє спільні європейські цінності, потрібно удосконалювати вітчизняне цивільне процесуальне законодавства з урахуванням реалій асоціації із ЄС та перспектив майбутнього набуття членства, а також виходячи із важливості досвіду гармонізації цивільного процесу держав-членів ЄС.

Размещено на Allbest.ru