Порядок, умови укладання та припинення шлюбу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти України

Одеський національний політехнічний університет

Кафедра Правознавства

Контрольна робота

З дисципліни: Правознавство

Виконала:

студентка групи ЗОА-161

Козієнко М.С.



ЗМІСТ

ВСТУП

1. Загальна характеристика системи органів виконавчої влади в Україні

2. Умови та порядок розірвання шлюбу за законодавством України

2.1 Розірвання шлюбу органами РАЦС

2.2 Розірвання шлюбу судом

2.3 Підсудність справ про розірвання шлюбу

3. Особливості та основні етапи проведення виборів в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Створення правової, демократичної держави неможливе без активної та свідомої участі її громадян у громадському та політичному житті країни. Але конструктивною, позитивною така участь може бути лише за умов володіння певним рівнем правових знань, розуміння основних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування держави і права, уміння орієнтуватись у системі чинного законодавства.

Саме тому одне з найважливіших місць у системі сучасної економічної освіти належить правознавству -- науці про державу і право, державно-правові явища і процеси. Курс «Правознавство» покликаний дати нам, студентам, необхідні знання про правову та політичну реальність, норми правомірної поведінки, демократичні цінності, допомогти виробити світоглядні критерії оцінки поточних правових та політичних подій.

Беручись виконувати контрольну роботу, я намагатимусь розібратися у складній структурі курсу, оволодіти теорією держави і права, вивчити такі важливі й актуальні питання, як законність і правопорядок, правопорушення і юридична відповідальність, правова дисципліна і правова культура, проаналізувати зміст та структуру правовідносин, простежити історію розвитку української державності, розглянути провідні галузі законодавства сучасної української держави, розібрати зміст Конституції України, її найважливіші положення щодо закріплення основ державного та суспільного ладу України, розглянути проблеми розбудови демократичної, правової держави в Україні. виконавча влада шлюб украъна



1. Загальна характеристика системи органів виконавчої влади в Україні

Органи виконавчої влади є невід'ємною складовою частиною владного механізму держави, завдяки якому здійснюється значний обсяг державних функцій. Вони відрізняються від інших органів держави (законодавчих і судових) саме своїм призначенням, змістом своєї діяльності і методами роботи. Їх основне завдання - здійснювати підзаконну організаційно-управлінську, виконавчо-розпорядчу діяльність. Об'єктами управління у процесі здійснення законовиконавчої діяльності є, насамперед, господарська, соціально-культурна й адміністративно-політична сфери. Виконуючи свої завдання і функції, органи виконавчої влади діють від імені держави, для чого їх наділено державно-владними повноваженнями. Вони не тільки проводять у життя вимоги законів, указів Президента України та інших правових актів, але й самі мають право видавати у межах визначеної їм компетенції акти управління, які є обов'язковими для тих, кому вони адресовані, і вживати заходів щодо забезпечення реалізації вимог цих актів. Державно-владні повноваження є невід'ємною ознакою кожного державного органу. Без них орган держави втратив би свою специфіку, не зміг би виконувати покладені на нього завдання, забезпечити своє призначення у механізмі держави. Обсяг і характер державно-владних повноважень визначається, виходячи з місця і ролі, що їх має той чи інший орган у загальній системі органів, які здійснюють державну владу.

Функціонування виконавчої гілки державної влади забезпечується діяльністю системи виконавчих органів, що мають вертикальний зв'язок між супідрядними органами виконавчої влади на підставі розподілу компетенції між ними. Правовий статус органів виконавчої влади як суб'єктів адміністративних та інших правовідносин визначається відповідними нормативними актами. Система органів виконавчої влади, їх правовий статус регулюються Конституцією України (розділ VI), а також законами України, указами Президента України.

До системи органів виконавчої влади входять: Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади України, місцеві органи виконавчої влади в областях, районах, місті Києві.

Вищим органом у системі органів виконавчої влади в Україні є Кабінет Міністрів України, який очолює систему органів виконавчої влади, є урядом України, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через центральні і місцеві органи виконавчої влади, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Він відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України. Ефективність його діяльності як центру державного управління багато в чому залежить віз підтримки Верховної Ради та Президента України.

Конституцією України визначається коло функцій і повноважень Кабінету Міністрів, зокрема, йому властиві такі функції, як виконавча, бюджетно-фінансова, державного програмування розвитку України, організаційна, державного контролю та інші. Згідно з Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо реалізації прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об'єктами державної власності.

Кабінет Міністрів видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. Акти, що мають нормативний характер, найбільш важливе або загальне значення, видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України, всі інші акти в формі розпорядження.

Важливою ланкою у системі органів виконавчої влади є підвідомчі Кабінету Міністрів такі органи, як міністерства, державні комітети (державні служби), інші державні органи із спеціальним статусом, які складають групу так званих центральних органів виконавчої влади. Серед них першорядне значення мають міністерства - центральні органи виконавчої влади, покликані формувати та реалізувати державну політику у відповідних сферах суспільного життя. Між міністерствами розподіляється весь спектр урядової політики, за винятком тих напрямів, реалізація яких віднесена до повноважень центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Міністерства є єдиноначальними органами. Кожне з них є головним (провідним) органом центральної виконавчої влади у визначеній йому сфері діяльності.

Центральні органи виконавчої влади видають нормативно-правові акти, а саме накази і інструкції у межах повноважень, визначених Конституцією і законами України, а також відповідно до указів Президента України та актів Кабінету Міністрів України.

Указом Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» затверджена «Схема організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади». В ній дається перелік цих органів, які поділено на 4 групи: Міністерства; Центральні органи виконавчої влади; Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом; Центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України.

Важливу роль у системі органів виконавчої влади відіграють місцеві державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої влади. Вони відповідно до Закону України «Про місцеві держані адміністрації» здійснюють функції виконавчої влади, забезпечують досягнення визначених Конституцією та законами України її завдань і цілей безпосередньо на місцях в областях, районах, у місті Києві. Місцеві державні адміністрації діють на принципах, властивих для всієї системи органів виконавчої влади з урахуванням особливостей умов і завдань їх функціонування.

У межах своїх повноважень місцеві державні адміністрації здійснюють виконавчу владу на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також реалізують повноваження, делеговані їм відповідними радами. Особливості здійснення виконавчої влади у місті Києві визначаються окремими законами України.

Основними завданнями місцевих державних адміністрацій, виконання яких вони забезпечують у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць є: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; забезпечення законності і правопорядку та підвідомчої території, додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин -- також програм їх національно-культурного розвитку; підготовка і виконання відповідних бюджетів та програм, звіти про іх виконання; здійснення взаємодії з органами місцевого самоврядування; реалізація інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.



2. Умови та порядок розірвання шлюбу за законодавством України

Законодавством передбачено дві процедури розірвання шлюбу, кожна з яких застосовується в залежності від конкретних обставин справи, це:

Ш Розірвання шлюбу органами РАЦС;

Ш Розірвання шлюбу судом.

2.1 Розірвання шлюбу органами РАЦС

Розірвання шлюбу органами РАЦС здійснюється за заявою подружжя. Необхідною передумовою такого розірвання є відсутність у подружжя дітей. Якщо є поважні причини з яких один з подружжя не може з'явитись до органів РАЦС та особисто подати заяву про розірвання шлюбу, існує можливість посвідчити таку заяву у нотаріуса та передати її другим з подружжя. Строк встановлений на розірвання шлюбу складає 1 місяць, після його закінчення, у випадку якщо подружжя не відкличе заяву, орган РАЦС складає актовий запис про розірвання шлюбу.

Статтею 107 СК України передбачена можливість розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя, на випадок, якщо другого з подружжя було визнано безвісно відсутнім або недієздатним.

Слід зазначити, якщо між подружжям існує майновий спір, такий спір не може бути підставою для відмови у розірванні шлюбу. Майновий спір за відсутності порозуміння може бути вирішено в судовому порядку.

Після того як шлюб буде розірвано, орган РАЦС повинен видати колишньому подружжю Свідоцтво про розірвання шлюбу та внести відповідну відмітку у паспорт громадянина.



2.2 Розірвання шлюбу судом

У випадку якщо подружжя має дітей, розірвання шлюбу судом може здійснюватись за спільною заявою подружжя. За таких обставин подружжя повинно подати до суду письмовий договір, в якому необхідно обумовити зокрема такі обставини: з ким буде проживати дитина, як буде забезпечуватись дитина тим з батьків хто проживатиме окремо, умови щодо здійснення права на виховання дитини та її утримання. Також, подружжю необхідно подати до суду нотаріально посвідчений договір з визначеним розміром аліментів та порядком їх виплат. До моменту ухвалення рішення заяву можна відкликати.

Також позовна заява про розірвання шлюбу може бути подана одним з подружжя, крім випадків коли дружина є вагітною та впродовж одного року після моменту народження дитини. Цей виняток не застосовується якщо: один з подружжя вчинив злочин у відношенні другого з подружжя або дитини; якщо батьківство судовим рішенням визнано за іншою особою або батька було виключено із актового запису про народження дитини.

При підготуванні позовної заяви про розірвання шлюбу особливу увагу слід звернути на роз'яснення викладені у Постанові Верховного Суду України від 21.12.07 р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Також, слід звернути увагу на Роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.04.11 р. «Новітні норми порядку розірвання шлюбу: деякі питання з практики застосування».

Відповідно до п.10 Постанови ВСУ від 21.12.07 р. №11, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них, чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення не підлягає оскарженню в апеляційному та касаційному порядку. Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Після того як рішення суду про розірвання шлюбу набере законної сили (через 10 днів з дня проголошення, у випадку відсутності апеляційного оскарження), суд надішле таке рішення до органу РАЦС для внесення відповідних змін у реєстр. Після чого також необхідно звернутись до органу РАЦС для внесення відповідної відмітки у паспорт громадянина.

Слід зазначити, для підтвердження факту розірвання шлюбу більше ніяких документів отримувати не потрібно, таким документом на підставі ч.3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу.

Після того як шлюб буде розірвано, а особа отримає свідоцтво про розірвання шлюбу або рішення суду про розірвання шлюбу особа матиме право на повторний шлюб.

2.3 Підсудність справ про розірвання шлюбу

Законом передбачено, що розгляд справ про розірвання шлюбу здійснюється за місцем реєстрації відповідача, тому позовну заяву про розірвання шлюбу відповідно слід подавати до суду за місцем реєстрації відповідача. Проте з даного правила є виключення, при яких позов про розірвання шлюбу пред'являється за місцем реєстрації позивача. Такі виключення складають випадки, коли на утриманні у заявника є малолітні або неповнолітні діти, а також випадки коли заявник не може виїхати до суду за місцем реєстрації відповідача у зв'язку з хворобою або з інших поважних підстав.



3. Особливості та основні етапи проведення виборів в Україні

Однією з найдієвіших форм безпосередньої демократії в Україні є вибори. Саме вибори дозволяють перетворити волевиявлення громадян України у волю українського народу при формуванні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вибори - одна з найдавніших форм прямого народовладдя, відома ще з часів так званої «вічової демократії». Вони пройшли складний шлях становлення і розвитку, набуваючи нових юридичних властивостей. Нині вибори на загальнодержавному та місцевому рівні проводяться у більшості країн світу, за винятком теократичних монархій.

Вибори є не тільки найбільш поширеною формою безпосередньої реалізації народного суверенітету, а й показником рівня розвитку громадянського суспільства, правової держави, прав і свобод людини і громадянина тощо. В Україні вибори на демократичних засадах почали проводитися одночасно з проголошенням незалежності нашої держави. 1 грудня 1991 р. одночасно з проведенням Всеукраїнського референдуму, який надав найвищої юридичної сили Акта проголошення незалежності України, були проведені вибори Президента України. З того часу, відповідно до чинного законодавства України, в нашій країні регулярно проводяться вибори представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Під виборами слід розуміти форму безпосередньої демократії, зміст якої полягає у формуванні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом голосування громадян України.

За своїм змістом вибори є волевиявленням народу щодо формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За формою вибори являють собою вибір найбільш гідного кандидата на виборну посаду до органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом голосування громадян за його кандидатуру. Вибори класифікуються за різними підставами, зокрема:

1. За суб'єктами вибори поділяються на:

- парламентські;

- президентські;

- місцеві.

2. Залежно від підстав проведення:

- чергові;

- позачергові (дострокові);

- повторні;

- проміжні.

3. Залежно від того обирається виборний орган повністю чи частково:

- загальні;

- часткові (коли обирається частина колегіального органу).

4. Залежно від способу волевиявлення виборців:

- прямі;

- непрямі.

Сутність і зміст виборів найбільш узагальнено виражають їх принципи. Вони опосередковують основні, фундаментальні засади правового регулювання правовідносин, що утворюються в процесі організації та проведенні всіх видів виборів в Україні.

Загальними принципами виборів як основної форми безпосередньої демократії є принципи:

- суверенності народу;

- єдиновладдя народу;

- повновладдя народу;

- безпосереднього волевиявлення народу;

- поєднання безпосередньої і представницької демократії;

- пріоритетності безпосереднього народовладдя в системі демократії;

- політичного плюралізму;

- конституційності й законності;

- загальності у здійсненні безпосереднього народовладдя;

- рівності у здійсненні безпосереднього народовладдя;

- відкритості та гласності тощо.

Принципи виборчого права втілюються у процедурі організації та проведення виборів, яку ще називають виборчим процесом.

Виборчий процес - це система врегульованих Конституцією та законами України основних послідовних процесуальних стадій (етапів) організації та проведення виборів в Україні.

Виборчий процес - це певна діяльність й система правових норм, які цю діяльність регулюють.

У першому значенні можемо визначити виборчий процес як врегульовану законом та іншими соціальними нормами діяльність індивідів, органів, організацій і груп з підготовки і проведення виборів у державні органи та органи місцевого самоврядування.

Будучи нормативно врегульованою, ця діяльність є впорядкованою, складається з певних, розміщених у встановленій послідовності, елементів - стадій.

Призначення виборів. Ця стадія може бути відсутньою, якщо дата виборів встановлена законодавчо.

1. Стадія визначення виборчих округів.

2. Визначення виборчих дільниць (секцій тощо).

3. Утворення виборчих органів (комісій, бюро).

4. Реєстрація виборців.

5. Висунення кандидатів.

6. Агітаційна компанія.

7. Голосування.

8. Підрахунок голосів і визначення результатів голосування.

9. Можливий другий тур голосування (або нові вибори).

10. Остаточне визначення й опублікування результатів виборів.

У багатьох країнах загальні вибори проводяться тільки в неробочі дні.

Виборчі округи - це територіальні одиниці, що об'єднують громадян для обрання депутатів у представницькі органи держави і місцевого самоврядування.

Вони можуть утворитись спеціально, але нерідко виборчими округами виступають території суб'єктів федерації або одиниць політико-територіального поділу, а іноді історичних територіальних одиниць. У тих випадках, коли виборчі округи не утворюються, вся країна є єдиним виборчим округом.

В залежності від кількості депутатів, які обираються в окрузі, виборчі округи поділяються на одномандатні (уніномінальні, тобто однойменні) і багатомандатні (поліномінальні, тобто багатойменні, в яких обирають багато, до декількох десятків, депутатів і плюриномінальні, тобто, в яких обирають декількох депутатів).

Зустрічаються випадки, коди єдина норма представництва умисно порушується при визначенні меж виборчих округів.

Така практика називається «виборчою географією (геометрією)».

Виборчі дільниці - це територіальні одиниці, що об'єднують виборців спільним місцем голосування.

Вони мають суто технічне значення і часто регулювання їх організації здійснюється не законом, а підзаконним актом аж до інструкції.

Виборчі органи (комісії, бюро, президії) - здійснюють організаційне керівництво виборчим процесом. Серед них розрізняють:

- територіальні, охоплюючи центральні, система яких базується на системі політико-територіального устрою держави;

- окружні, що діють у виборчих округах у випадку, коли виборчі округи не співпадають з політико-територіальними одиницями;

- дільничні, що діють у виборчих дільницях.

Реєстрація виборців - необхідна умова здійснення виборцем свого права голосу і означає внесення особи у список виборців, за допомогою якого він може бути допущеним до голосування.

Залежно від того, хто виконує реєстрацію, вона вважається публічною (обов'язковою) і особистою (добровільною).

Ключовою стадією виборчого процесу є висунення кандидатів у депутати. У деяких країнах відповідна діяльність законом віднесена виключно до політичних партій. Та в більшості країн висунення кандидатів здійснюється не тільки партіями, а й самими виборцями, при цьому для реєстрації кандидатів потрібно, щоб відповідні документи були підписані певною кількістю виборців по кожному округу.

Виборче право має і порядок самовисунення кандидатів. Особливістю виборчого права країн, де встановлений порядок самовисунення кандидатів або формального їх висунення за ініціативою виборців є наявність так званої виборчої застави.

Виборча застава - це певна грошова сума, визначена законом, яку кандидат у депутати вносить у момент його реєстрації. Після виборів ця сума повертається йому лише за умови певної підтримки виборців, визначеної за результатами голосування. Значними особливостями характеризується порядок висунення кандидатів у депутати й на виборні посади у США. Тут він практично завжди є партійний.

Так звані «встановлені партії» висувають кандидатів шляхом первинних виборів - праймеріз.

Праймеріз - це висунення кандидата із застосуванням голосування виборців. Але на відміну від самих виборів на праймеріз обираються кандидати на виборні посади, які після цього балотуються у звичайному порядку. Як правило, праймеріз мають закритий характер, тобто кожна партія проводить голосування окремо і залучає до нього тільки своїх прихильників. У семи штатах проводяться відкриті праймеріз, коли у відповідних процедурах беруть участь усі виборці незалежно від партійного членства.

Діяльність політичних партій визначає зміст інших стадій виборчого процесу. Вони беруть участь у роботі органів, створюваних для проведення виборів, ведуть передвиборну агітацію, забезпечують контроль за можливими порушеннями в процесі виборів тощо. Вибори в розвинутих країнах є суто партійними.



ВИСНОВКИ

Сьогодні однією з найважливіших проблем у правовій галузі є низький рівень або навіть відсутність правової культури, що призводить до значних негативних наслідків у нашому суспільстві. Працюючи в державній структурі в сучасних умовах вивчення і засвоєння мною правових знань набуває для мене особливого значення, сприяє опануванню загальноцивілізаційних цінностей, формуванню необхідного рівня правової та політичної культури, виробленню навичок електоральної поведінки, оволодінню механізмами свідомої та впевненої реалізації себе в професії бухгалтера, подальшого кар'єрного зростання та й взагалі в особистому житті, хоча дуже сподіваюсь, що до теми другого питання контрольної роботи я ніколи звертатись не буду.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади/ [Електронний ресурс]/ StudFiles/ https://studfiles.net/preview/5170153/page:47/.

2. Система органів виконавчої влади України/ [Електронний ресурс]/ Електронна бібліотека Князева/ http://www.ebk.net.ua/Book/dvu/oslavskyj_vvu/ part1/104.htm.

3. Характеристика системи органів державної виконавчої влади в Україні/ [Електронний ресурс]/ Студопедія/ https://studopedia.su/16_123656_harakteristi ka-sistemi-organiv-derzhavnoi-vikonavchoi-vladi-v-ukraini.html .

4. Розірвання шлюбу за законодавством України/ [Електрон-ний ресурс]/ Юридичне бюро Андрія Параніча/ http://paranich.kiev.ua/ua/konsultacii/rozir vannja_shlybu_za_zakonodavstvom_ukraiini.html .

5. Порядок розірвання шлюбу в Україні/ [Електронний ресурс]/ Закон сього-ні. Юридичний портал/ http://lawtoday.com.ua/poryadok-rozirvannya-shlyuby-v-ukraine/.

6. Порядок, умови укладання та припинення шлюбу в Україні/ [Електронний ресурс]/ REFERAT-OK.COM.UA/ http://referat-ok.com.ua/pravo/poryadok-umov i-ukladannya-ta-pripinennya-shlyubu-v-ukrajini.

7. Вибори та основні етапи проведення виборів в Україні/ [Електронний ре-сурс]/ Навчальні матеріали/ https://works.doklad.ru/view/d60QjrRE4-g/5.html.

8. Вибори в Україні/ [Електронний ресурс]/ Навчальні матеріали онлайн/ http://pidruchniki.com/12590605/pravo/vibori_ukrayini .

9. Конституційне право України. Поняття та види виборів. Виборчий процес в Україні/ [Електронний ресурс]/ e-Pidruchniki.com/ http://e-pidruchniki.com/ content/209_83Ponyattya_ta_vidi_viboriv_Viborchii_proces_v_Ykraini.html.

Размещено на Allbest.ru