Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут №1

Факультет №1

Кафедра досудового розслідування

КУРСОВА РОБОТА

з кримінального процесу

на тему: «Початок досудового розслідування»

Курсанта 3 курсу 316 групи

Факультету №1

Смішного Андрія Вікторовича

Керівник: Викладач кафедри досудового розслідування,

Кандидат юридичних наук, доцент,

Форостяний Андрій Володимирович

Київ 2016



План

Вступ

1. Поняття, суть та значення стадії досудового розслідування

2. Приводи та підстави досудового розслідування

3. Процесуальний порядок початку досудового розслідування

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

досудовий розслідування правопорушення кримінальний

Актуальність теми. Формування в Україні правової держави з метою забезпечення надійного захисту прав, свобод та інтересів кожної людини, у якій існуватиме не лише відповідальність громадян перед державою, а й держави перед своїми громадянами, - є важливою передумовою створення в Україні демократичного суспільства. Цей головний напрямок державної політики передбачає вжиття відповідних заходів щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, подальшої демократизації його положень та приведення його у відповідність до Конституції України й міжнародно-правових стандартів. Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура[1, с.3]. У кожному випадку звернення громадян, працівники органів внутрішніх справ повинні прийняти заяву чи повідомлення та вжити належних заходів для встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, для чого проводиться досудове розслідування.

Мета курсової роботи полягає у здійсненні комплексного аналізу даної проблематики та розробленні теоретичних засад для формулювання поняття досудове розслідування.

Об'єктом дослідження є діяльність з розслідування кримінальних проваджень і правовідносини, що виникають при цьому.

Предметом дослідження є норми чинного кримінально- процесуального, кримінального та інших галузей законодавства України, котрі регулюють початок досудового розслідування.

Методи дослідження. При написанні роботи використовувались наступні методи дослідження: метод спостереження,порівняльний.



1. Поняття, суть та значення стадії досудового розслідування

Першим провадженням як структурним елементом кримінального процесу є досудове провадження (такими елементами також є судове провадження у першій інстанції (розд. IV КПК), судове провадження з перегляду судових рішень (розд. V КПК) тощо). Досудове провадження - це частина кримінального судочинства, яка розпочинається з моменту отримання слідчим, прокурором інформації про вчинене кримінальне правопорушення й закінчується або передачею кримінального провадження до суду, або його припиненням шляхом закриття. Аналіз кримінального процесуального законодавства (у першу чергу розд. III КПК) дає можливість стверджувати, що досудове провадження включає:

а)провадження щодо початку досудового розслідування (ст. 214 КПК);

б)досудове розслідування злочинів у формі досудового слідства, а кримінальних проступків у формі дізнання (статті 215-222 глави 19, 20-25 КПК);

в) провадження щодо подання та розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування (гл. 26 КПК). На підставі цього досудове провадження можна визначити як систему процесуальних дій, спрямованих на прийняття і реєстрацію інформації про вчинене кримінальне правопорушення, здійснення його досудового розслідування з метою підготовки кримінального провадження до судового розгляду, вирішення скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування[2, с.332].

Початок досудового розслідування - початковий етап досудового розслідування, система передбачених кримінальним процесуальним законом дій і рішень, спрямованих на забезпечення належного реагування на заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення, формування приводу до здійснення досудового розслідування (ст.214 КПК України, Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України №69 від 17.08.2012 р.)

До положень початку досудового розслідування відносять:

1.Надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

2.Прийняття та реєстрація заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення слідчим, прокурором, іншою уповноваженою службовою особою. Відмова у прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

3.Проведення у невідкладних випадках огляду місця події.

4.Внесення слідчим, прокурором відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а у разі проведення огляду місця події - негайно після цього.

5.У разі внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР прокурором, він невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передає наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручає проведення досудового розслідування.

6.Початок здійснення досудового розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

7.Повідомлення прокурора про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені ч.5 ст.214 КПК України, що здійснюється слідчим невідкладно у письмовій формі[3, с.8-9].

Досудове розслідування - це регламентована кримінальним процесуальним законом діяльність органів досудового розслідування із встановлення обставин кримінального правопорушення, осіб, причетних до його вчинення, а також з припинення і запобігання вчиненню кримінальних правопорушень. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. З КПК досудове розслідування є стадією кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності[2, с.341].

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ч. 1 ст. 62 Конституції України).

Однак перш ніж суд зможе здійснити судовий розгляд щодо вчиненого кримінального правопорушення й прийняти відповідне рішення (вирок чи ухвалу) щодо винуватості чи невинуватості особи в його вчиненні, необхідна особлива попередня підготовка. Якщо в цивільному процесі попередня підготовка має відносно нескладний характер і ведеться сторонами і судом, який буде здійснювати судовий розгляд по суті (гл. З ЦПК)[4, с.11-16], то в кримінальному судочинстві встановлення обставин, необхідних для вирішення провадження по суті, є інколи досить проблематичним, зокрема, через неочевидний характер багатьох кримінальних правопорушень, протидію з боку окремих суб'єктів тощо. Тому, на відміну від позивача в цивільному процесі, обвинувач не може відразу остаточно сформулювати свої вимоги (обвинувачення) і звернутися з ними до суду. Для цього йому необхідно встановити обставини вчинення кримінального правопорушення, сформувати доказову основу своєї правової позиції, повідомити особу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, з'ясувати правову позицію захисту та ін. Все це вимагає здійснення досудового розслідування спеціальними державними органами, які наділені відповідними владними повноваженнями (органами досудового розслідування, а за їх дорученням і оперативними підрозділами). Новий кримінальний процесуальний закон, на відміну від КПК 1960 p., встановлює обов'язковість досудового розслідування у всіх кримінальних провадженнях, у тому числі й у формі приватного обвинувачення. Називаючи розслідування «досудовим», законодавець тим самим вказує на його співвідношення із судовим розглядом. Досудове розслідування передує провадженню в суді й покликане забезпечити його успішне проведення. Однак відповідно до нового КПК (ст. 23), за загальним правилом, суд не зв'язаний матеріалами досудового розслідування й не повинен грунтувати своє рішення на доказах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Крім того, варто зауважити, що досудове розслідування не позбавлене й самостійного характеру, оскільки може закінчуватися прийняттям остаточного кінцевого рішення у вигляді закриття кримінального провадження.

Досудове розслідування як стадія кримінального провадження характеризується такими ознаками:

- по-перше, має чітко окреслені межі в системі кримінального процесу - з моменту реєстрації інформації про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР і до винесення рішення, яким завершується досудове розслідування;

- по-друге, має свої безпосередні завдання, які випливають із загальних завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК). Ними є: швидке, повне та неупереджене розслідування кримінального правопорушення з тим, щоб: а) кожний, хто його вчинив, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини; б) жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу; в) до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура;

- по-третє, має свій зміст та свою процесуальну форму;

- по-четверте, характеризується колом суб'єктів, які беруть у ньому участь[2, с.342]. Від повідно до КПК одним із основних суб'єктів досудового розслідування є слідчий суддя, до повноважень якого входить прийняття рішення про проведення багатьох слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, про застосування майже всіх заходів забезпечення кримінального провадження, розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування. Суб'єктами, які здійснюють досудове розслідування, є:

1) органи досудового розслідування (органи, що здійснюють дізнання і досудове слідство). Ними є слідчі підрозділи: органів внутрішніх справ; органів безпеки; органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; органів державного бюро розслідувань (ст. 38 КПК);

2) керівник органу досудового розслідування - має право провадити досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого (п. 6 ч. 2 ст. 39 КПК);

3) прокурор має право провадити окремі слідчі (розшукові) та процесуальні дії (п. 4 ч. 1 ст. 36 КПК);

4) оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України - можуть здійснювати слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 41 КПК).

Іншими суб'єктами, які беруть участь у досудовому розслідуванні, є: підозрюваний (ст. 42 КПК), законний представник підозрюваного (ст. 44 КПК), захисник (ст. 45 КПК), потерпілий і його представник (статті 55, 58 КПК), законний представник потерпіло го (ст. 59 КПК), заявник (ст. 60 КПК), цивільний позивач (ст. 61 КПК), цивільний відповідач (ст. 62 КПК), представник цивільного позивача та цивільного відповідача (ст. 63 КПК), законний представник цивільного позивача (ст. 64 КПК), свідок (ст. 65 КПК), перекладач (ст. 68 КПК), експерт (ст. 69 КПК), спеціаліст (ст. 71 КПК), поняті (ст. 223 КПК);

-по-п'яте, закінчується досудове розслідування прийняттям одного з підсумкових рішень. Відповідно до ст. 283 КПК ними можуть бути: 1) закриття кримінального провадження; 2) звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру[2, с.343].

Етапи і форми досудового розслідування.

Перший етап досудового розслідування - це розслідування, яке проводиться за фактом виявлення події, що містить ознаки кримінального правопорушення, відносно невизначеного (загального) кола осіб (коли ще не встановлено особу, причетну до його вчинення (підозрюваного)). Основною метою цього етапу досудового розслідування є встановлення наявності або відсутності події кримінального правопорушення, виявлення і викриття особи, винної в його вчиненні. Навіть якщо вже є підстави вважати, що якась особа причетна до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується, вона вважається невинуватою не тільки в силу закону (презумпція невинуватості), а навіть органами, які здійснюють досудове розслідування, оскільки підозра проти неї поки що офіційно не висунута.

Другий етап досудового розслідування має місце тоді, коли на підставі аналізу (оцінки) сукупності зібраних у провадженні доказів, на думку слідчого, прокурора, встановлена особа, причетна до вчинення кримінального правопорушення й вона повинна бути притягнута до кримінальної відповідальності. За чинним кримінальним процесуальним законодавством письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому статтями 276-278 КПК, є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності. Підтвердженням цього є положення п. 14 ч. 1 ст. З КПК «притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення». Таким чином, призначенням цього етапу досудового розслідування є повідомлення про підозру особі, яка, на думку суб'єктів сторони обвинувачення, причетна до вчинення кримінального правопорушення, і, таким чином, декларування ними власної правової позиції щодо встановлення певною особою кримінального правопорушення. Підсумовуючи характеристику цього етапу, варто наголосити, що він, по суті, збігається з процедурою письмового повідомлення про підозру.

Третій етап досудового розслідування проводиться щодо конкретної особи (підозрюваного). На даному етапі, з урахуванням підтвердження або спростування доводів суб'єктів сторони захисту ще раз перевіряється обґрунтованість обвинувальних доказів і визначається остаточне обвинувачення. У кримінальному процесі цей етап починається після вручення особі письмового повідомлення про підозру і завершується складанням обвинувального акта та наступним зверненням з ним до суду. Заключним етапом діяльності на стадії досудового розслідування є його закінчення, під час якого приймаються підсумкові для всієї стадії процесуальні рішення[2, с.344].

Форми досудового розслідування. Відповідно до ст. 215 КПК досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання.

Спільним для обох вказаних форм досудового розслідування є таке:

1) суб'єктами здійснення кримінального провадження є слідчий та прокурор, які наділені відповідними повноваженнями, закріпленими статтями 40 та 36 КПК (як виняток, закон визначає можливість здійснення досудового розслідування щодо кримінальних правопорушень іншими особами - службовими особами, уповноваженими на вчинення процесуальних дій (гл. 41 КПК)). Так, відповідно до ч. 3 ст. 38 КПК при досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства);

2) однаковими є і форми закінчення досудового розслідування (статті 283,301 КПК).

Відмінності між двома формами досудового розслідування (досудовим слідством і дізнанням) полягають у такому:

1) хоча, як уже зазначено, форми закінчення розслідування є однаковими, однак мають місце різні повноваження слідчого, який здійснював досудове розслідування. Так, зокрема:

а) якщо розслідування здійснювалося у формі досудового слідства, то слідчий: має право (зобов'язаний) за наявності відповідних підстав самостійно прийняти рішення про закриття кримінального провадження (ч. 3 ст. 284 КПК); має право (зобов'язаний) скласти обвинувальний акт чи клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру й передати їх для затвердження прокурору (статті 291, 292 КПК); не має права складати клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, відповідно до ст. 286 КПК (це є повноваженням прокурора);

б) при закінченні розслідування у формі дізнання слідчий: не має права самостійно прийняти рішення про закриття кримінального провадження, він складає лише проект цього рішення, який подає на затвердження прокурору; має право (зобов'язаний) скласти обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; має право (зобов'язаний) скласти проект клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, який подає на затвердження прокурору;

2) крім цього, відмінності між двома формами досудового розслідування мають місце у процесуальних заборонах та обмеженнях, які закон передбачає щодо дізнання:

а) строк розслідування у формі дізнання, за загальним правилом, - 1 місяць з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку (може бути продовжений до 2 місяців); у формі досудового слідства, за загальним правилом, - 2 місяці з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (може бути продовжений до 6 місяців при розслідуванні злочинів невеликої або середньої тяжкості та до 12 місяців при розслідуванні тяжкого чи особливо тяжкого злочину) (ст. 219 КПК);

б) під час досудового розслідування кримінальних проступків у формі дізнання не допускається застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою (ст. 299 КПК);

в) для досудового розслідування кримінальних проступків у формі дізнання дозволяється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, окрім негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 300 КПК)[2, с.346].

Що стосується загальних положень досудового розслідування, то це - встановлені кримінальним процесуальним законом правила, які визначають особливості досудового розслідування та найбільш істотні вимоги, які пред'являються до порядку провадження процесуальних дій і прийняття рішень. У них містяться правові вимоги, що забезпечують досягнення цілей і виконання завдань кримінального провадження на досудовому розслідуванні. Вони рівною мірою, за окремими винятками, поширюються на обидві форми досудового розслідування - досудове слідство та дізнання.

Глава 19 КПК «Загальні положення досудового розслідування» містить низку таких загальних умов. Однак це не означає, що інші процесуальні норми, розміщені в інших главах, не визначають зміст всієї стадії досудового розслідування; таким чином, і вони підпадають під поняття її загальних положень (наприклад, провадження розслідування групою слідчих, взаємодія органів розслідування та ін.). В юридичній літературі по-різному визначаються види загальних положень досудового розслідування, класифікація ж їх, як правило, не проводиться взагалі. З урахуванням сутності пропонованих нами до аналізу загальних положень досудового розслідування вважаємо, що їх можна розділити на такі групи:

а) ті, що стосуються забезпечення всебічності, повноти, неупередженості та би строти досудового розслідування;

б) ті, що стосуються забезпечення прав і законних інтересів учасників досудового розслідування.

Цей поділ є досить умовним, оскільки зрозуміло, що при дотриманні приписів закону щодо провадження досудового розслідування всебічно, повно, неупереджено та швидко (тобто положень першої групи), будуть забезпечені й права і законні інтереси учасників досудового розслідування (тобто загальні положення другої групи). І навпаки, однією з передумов всебічного, повного, неупередженого і швидкого провадження досудового розслідування є дотримання вимог закону щодо забезпечення прав і законних інтересів суб'єктів кримінального процесу, які беруть участь в досу довому розслідуванні.

Характеристика загальних положень досудового розслідування, які стосують ся забезпечення всебічності, повноти, неупередженості та бистроти розслідування .

До цієї групи загальних положень досудового розслідування належать правила про підслідність; взаємодія органів розслідування; об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування; строки досудового розслідування; недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування.

1.Підслідність - це сукупність встановлених законом ознак кримінального провадження, які дозволяють визначити певний орган, уповноважений здійснювати досудове розслідування.

Кримінальне процесуальне законодавство передбачає два види підслідності:

1)предметну (родову) (ст. 216 КПК);

2)територіальну (місцеву) (ст. 218 КПК). Інші юридичні ознаки кримінального провадження, які впливають на визначення підслідності, є винятками (або доповненнями) предметної ознаки. Винятки застосовуються в силу:

а) особливостей статусу підозрюваного чи потерпілого (персональна або особиста підслідність);

б) зв'язку з іншим кримінальним провадженням (альтернативна ознака та ознака за зв'язком проваджень);

в) виключної компетенції прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням (універсальна ознака).

2.Взаємодія органів розслідування - це регламентована кримінальним процесуальним законодавством їх спільна узгоджена діяльність, яка спрямована на вирішення завдань, що перед ними стоять. Така взаємодія істотно впливає на досудове розслідування, а тому є його загальною умовою. Взаємодія органів розслідування є можливою і необхідною з таких міркувань:

а) органи, які можуть здійснювати досудове розслідування, мають спільні завдання, і, лише об'єднуючи свої зусилля, вони зможуть ефективно їх вирішити. Такими за вданнями є: попередження, виявлення і розслідування кримінальних правопорушень, притягнення до встановленої законодавством відповідальності осіб, що їх учинили, відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди, відновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб;

б) однакова юридична сила процесуальних рішень та дій - незалежно від того, ким виконана процесуальна дія чи прийнято процесуальне рішення (самим слідчим чи прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, чи оперативним підрозділом за дорученням слідчого, прокурора), отримані результати мають однакове доказове значення;

в) необхідність використання можливостей (засобів, досвіду, знань) різних органів розслідування.

3. Об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування Відповідно до ст. 217 КПК матеріали досудових розслідувань можуть бути об'єднані в одному провадженні або виділені в окреме. Виходячи із смислу вказаної статті (частини 1, 3), можна припустити, що фактичною підставою для прийняття одного з цих рішень (тобто вона для них є спільною) є достатні дані, що одна особа вчинила кілька кримінальних правопорушень або дві чи більше особи вчинили одне чи більше кримінальних правопорушень.

Метою прийняття таких рішень (і об'єднання, і виділення) є необхідність забезпечення всебічності, повноти та бистроти досудового розслідування.

4. Строки досудового розслідування.

Відповідно до ст.219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчено:

1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Вказані строки досудового розслідування не є кінцевими, хоча слідчий, прокурор зобов'язані вжити всіх можливих заходів для їх дотримання. У необхідних випадках строк досудового розслідування може бути продовжений до:

1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

5. Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування Згідно з ч. 1 ст. 222 КПК відомості досудового розслідування розголошені не можуть бути. Така заборона зумовлена тим, що розголошення відомостей досудового розслідування може зашкодити розслідуванню, зокрема, призвести до знищення доказів співучасниками злочину або іншими заінтересованими в результатах провадження особами, створить умови для ухилення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, тощо. Крім того, передчасне і неконтрольоване розголошення відомостей досудового розслідування може завдати шкоди не тільки повному і неупере- дженому дослідженню обставин кримінального провадження, а й законним інтересам потерпілого, свідка, інших учасників кримінального судочинства. Тому відповідно до ч. 2 ст. 222 КПК, для того щоб не допустити небажану втрату відомостей про обставини провадження на досудовому розслідуванні слідчий, прокурор попереджає осіб, яким вони стали відомі у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом (ст. 387 КК)[2, с.346-361].

Характеристика загальних положень досудового розслідування, які стосують ся забезпечення прав і законних інтересів учасників досудового розслідування.

До цієї групи загальних умов досудового розслідування належать: розгляд клопотань під час досудового розслідування; необхідність обов'язкового роз'яснення і забезпечення прав учасників досудового розслідування; ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його закінчення.

1. Розгляд клопотань під час досудового розслідування.

Відповідно до ст. 220 КПК клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.

2. Необхідність обов 'язкового роз 'яснення і забезпечення прав учасників досудового розслідування У силу публічного характеру кримінального провадження слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд (як суб'єкти, які володіють владно-розпорядчими повноваженнями і на яких покладається обов'язок здійснювати кримінальну процесуальну діяльність) зобов'язані роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права (ч. 2 ст. 20 КПК) і забезпечити можливість здійснення цих прав.

3. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення. Чинний кримінальний процесуальний закон передбачає два види ознайомлення з матеріалами кримінального провадження: до закінчення досудового розслідування (ст. 221 КПК) та при закінченні досудового розслідування у формі звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (ст. 290 КПК)[2, с.361-364].

2. Приводи та підстави досудового розслідування

Для законного і обґрунтованого початку досудового розслідування необхідна наявність приводу і підстави.

Привід для внесення відомостей до ЄРДР (тобто до початку досудового розслідування) - це передбачене законом джерело інформації, з якого слідчий, прокурор дізнаються про вчинене кримінальне правопорушення і з моменту появи якого розпочинається кримінальне провадження (кримінальні процесуальні відносини).

Такі джерела отримання інформації в чинному КПК (на відміну від попереднього) чітко не перераховуються, однак з аналізу ч. 1 ст. 214 КПК можна зробити висновок, що ними можуть бути:

а)заяви, повідомлення фізичних чи юридичних осіб про вчинене кримінальне правопорушення;

б)самостійне виявлення слідчим, прокурором кримінального правопорушення з будь-якого джерела.

Заява (повідомлення) фізичних чи юридичних осіб про вчинене кримінальне правопорушення, як привід до початку досудового розслідування, - це направлена слід, прокурору інформація про кримінальне правопорушення, що засвідчена певною особою (заявником або потерпілим). Вона не може ґрунтуватися на догадках, припущеннях, слухах. Зміст заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення повинен відповідати вимогам закону до такого джерела доказу, як документ (ч. 1 ст. 99 КПК), тобто в ній повинні міститися відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення.

Заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими. Повідомлення ж підприємств, установ, організацій (тобто юридичних осіб) і посадових осіб повинні бути викладені лише в письмовій формі.

Самостійне виявлення кримінального правопорушення з будь-якого джерела слідчим чи прокурором означає, що ці учасники кримінального провадження самі, незалежно від чиїхось заяв і повідомлень, виявляють ознаки кримінального правопору шення (наприклад, слідчий при досудовому розслідуванні іншого кримінального правопорушення, прокурор - при здійсненні нагляду). Формальним моментом відліку початку процесуальної діяльності в таких випадках є складання вказаними посадовими особами процесуального документа, в якому буде міститися ця інформація (наприклад, рапорту, акта, довідки, протоколу).

Підстава для внесення відомостей до ЄРДР (початку досудового розслідування) - обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 214 КПК). Ці обставини у першу чергу повинні підтверджувати наявність таких елементів складу кримінального правопорушення, як його об'єкта і об'єктивної сторони. Для початку досудового розслідування інформація про інші елементи складу кримінального правопорушення не є обов'язковою (хоча щодо окремих з них вона повинна бути (наприклад, відомості про суб'єктів злочинів, передбачених статтями 393«Втеча з місця позбавлення волі», 394«Втеча із спеціалізованого лікувального закладу» КК). Саме на підставі інформації про вказані обставини вносяться відомості до ЄРДР про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушен ня із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

3. Процесуальний порядок початку досудового розслідування

Процесуальний порядок початку досудового розслідування включає прийняття і реєстрацію інформації про вчинене кримінальне правопорушення, які докладно регламентуються відомчими нормативними актами(Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затв. наказом Генерального прокурора України від 17.08.2012 № 69)[5]; Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення (затв. наказом Генерального прокурора України від 03.12.2012 № 125)[6]; Інструкція про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (затв. наказом МВС від 19.11.2012 № 1050)[7]; Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в Службі безпеки України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення (затв. наказом Центрального управління СБУ від 16.11.2012 № 515; зареєстр. в МЮ 04.12.2012 за № 2022/22334)[8].

Кримінальний процесуальний закон встановлює лише декілька вихідних правил.

1. Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення(такими іншими службовими особами, відповідно до вказаних відомчих нормативних актів можуть бути, зокрема:

1) в органах внутрішніх справ: оперативні чергові або інші службові особи з числа членів основної чи додаткової слідчо-оперативної групи або інші службові особи, які додатково призначені керівником міськрайліноргану внутрішніх справ (оперативний черговий МВС, ГУМВС, УМВС, помічник начальника - оперативний черговий, помічник начальника чергової частини - оперативний черговий, старший оперуповноважений (оперуповноважений) - черговий, старший інспектор (інспектор) - черговий, помічник оперативного чергового міськрайліноргану внутрішніх справ та працівники інших структурних підрозділів, призначені підмінними черговими в установленому порядку);

2) в СБУ України співробітники чергової частини ЦУ або регіонального органу СБУ; службові особи, уповноважені керівником відповідного підрозділу або органу військової контррозвідки.), зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (зокрема, недопустимим є неприйняття або повернення заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення під приводом обслуговування іншої території або з мотиву недостатності в них необхідних даних тощо).

2. Фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і яка не є потерпілим, - є заявником (чинний КПК вперше регламентував процесуальний статус цього суб'єкта кримінального процесу. Згідно зі ст. 60 КПК заявник має право:

1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

3) отримати інформацію про закінчення досудового роз слідування.

Прийняття інформації про вчинене кримінальне правопорушення. Що стосується порядку прийняття інформації про вчинене кримінальне правопорушення, то на підставі аналізу вказаних вище відомчих нормативних актів можна виокремити певні його особливості.

1. Чинне кримінальне процесуальне законодавство передбачає необхідність прийняття (й подальшої реєстрації в ЄРДР) будь-якої інформації про вчинене кримінальне правопорушення без проведення її попередньої перевірки. Однак щодо цієї особливості початку досудового розслідування слід зазначити таке:

а) інформація повинна стосуватися саме кримінального, а не адміністративного, дисциплінарного чи іншого правопорушення. Тобто при її прийнятті потрібно визначити, чи має вона ознаки приводу (заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення чи самостійного виявлення кримінального правопорушення) і чи міститься в ній визначена підстава для початку кримінального провадження (ця вимога випливає із положення ч. 1 ст. 214 КПК). Якщо ні, то на неї не поширюються вимоги КПК та вказаних відомчих нормативних актів. Така інформація кваліфікується як звернення громадян, приймається і розглядається в іншому порядку; коли ж за результатами перевірки цієї інформації буде виявлено ознаки кримінального правопорушення, посадова особа, яка її здійснювала, може повторно ініціювати початок кримінального провадження, направивши слідчому, прокурору відповідний рапорт чи інший документ (у такому випадку приводом буде самостійне виявлення кримінального правопорушення);

б) перевірка інформації про кримінальне правопорушення до внесення відомостей до ЄРДР (тобто до початку досудового розслідування) не проводиться. Ні чинний КПК, ні відомчі нормативні акти не передбачають можливості її здійснення (передбачена ч. З ст. 214 КПК можливість проведення до внесення відомостей до ЄРДР такої слідчої (розшукової) дії, як огляд місця події, зумовлена більшою мірою не потребою перевірки, а необхідністю запобігти втраті доказової інформації).

2. Відомчі нормативні акти щодо порядку прийняття, розгляду і реєстрації отриманої інформації про кримінальні правопорушення досить докладно регламентують особливості адміністративного порядку дій відповідних посадових осіб того чи іншого відомства. Вони містять норми щодо порядку прийняття й фіксування інформації про кримінальні правопорушення, що є змістом не тільки кримінальних процесуальних, а також і адміністративних правовідносин. Це, зокрема, стосується:

- по-перше, вимог щодо кола суб'єктів, які уповноважені на прийняття і реєстрацію такої інформації. Зокрема, відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку (ЄО) в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події у випадках надходження інформації про вчинене кримінальне правопорушення до органу внутрішніх справ, якиий обслуговує іншу територію (тобто не за місцем можливого провадження досудово розслідування), вона реєструється в ЄО, щодо неї уживаються необхідні заходи щодо запобігання або припинення кримінального правопорушення и про вчинену подію невідкладно інформується той орган, на території оперативного обслуговування якого мала місце подія. Такий порядок направлення матеріалів за належністю є доцільним і може бути застосований у випадку надходження інформації про кримінальне правопорушення не за підслідністю до будь-якого органу досудового розслідування;

- по-друге, необхідності реєстрації такої інформації у визначених певним відомством облікових документах, електронних базах (наприклад, відповідно до п.3.1 Інструкції про порядок ведення ЄО передбачено, що заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події реєструються (фіксуються) цілодобово в чергових частинах органів внутрішніх справ оперативним черговими відразу після їх надходження та вносяться до журналу ЄО, а також до інформаційної підсистеми «ФАКТ» інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ ( «ФАКТ» ІІПС ОВС)[7].

Таку реєстрацію не слід плутати із внесенням відомостей до ЄРДР. Відмінність між ними в тому, що фіксація в передбачених певним відомством облікових базах є початковим моментом руху отриманої інформації про вчинене кримінальне правопорушення, а в ЄРДР - кінцевим, яким розпочинається досудове розслідування. Положення ч. 4 ст. 214 КПК, яке передбачає можливість реєстрації заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення уповноваженою службовою особою, на наш погляд стосується лише внесення відомостей до ЄО, а не до ЄРДР (підтвердженням цього є ч. 1 ст. 214 КПК, яка передбачає, що тільки слідчий і прокурор є суб'єктами, які можуть вносити відомості до ЄРДР).

3.При безпосередньому прийняті інформації про кримінальні правопорушення повинні бути дотримані вимоги КПК та відомчих нормативних актів щодо його належного документування.

Зокрема особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення (незалежно від того, в усній чи письмовій формі), під розпис повинна бути попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення (ст. 383 КК). Заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважається поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, непритомний стан заявника, відрядження тощо) (пп.1.3,1.4 розділ 2 Положення про порядок ведення ЄРДР)[9].

Однак тут варто зауважити, що особи, які не досягли 16-річного віку, не попереджаються про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення. Їм роз'яснюється лише обов'язок про необхідність повідомлення правдивої інформації. Крім того, можна визначити вимоги, які стосуються порядку прийняття заяви (повідомлення) залежно від її форми.

Так: 1) при прийнятті усних заяв, повідомлень:

а)необхідно встановити особу заявника (прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника п. 2 ч. 5 ст. 214 КПК). Відсутність документів, що посвідчують його особу, не є перешкодою для прийняття заяви про кримінальне правопорушення. У таких випадках дані про особу заявника заносяться в протокол з його слів, однак у подальшому їх необхідно обов'язково перевірити. Якщо ж заявник відмовляється повідомити дані про себе, то його заяву (повідомлення) слід розцінювати як анонімну;

б) інформація про заявлене кримінальне правопорушення повинна бути зафіксована в протоколі прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушенням (або таке, що готується) або в протоколі слідчої дії, в процесі якої така заява була зроблена. Даний протокол підписується заявником та посадовою особою, яка прийняла заяву;

в) особа, яка прийняла заяву, повинна вручити заявнику документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію у відомчих облікових документах, електронних базах (в ОВС це талон-повідомлення), а потерпілому - пам'ятку, передбачену ч. 2 ст. 55 КПК;

г) якщо про вчинене кримінальне правопорушення повідомлено телефоном, служ бова особа, яка уповноважена на прийняття і реєстрацію інформації про кримінальні правопорушення, пропонує заявнику прибути до відповідного органу для подання заяви чи надіслати її поштою. У разі відмови від виконання цієї вимоги така заява перевіряється в адміністративному або оперативно-розшуковому порядку (спосіб перевірки визначається керівником органу або певного підрозділу, враховуючи характер отриманих даних). У випадку підтвердження інформації про наявність обставин кримінального правопорушення приводом до початку кримінального провадження вважатиметься самостійне виявлення кримінального правопорушення слідчим чи прокурором;

2)при прийнятті письмових заяв, повідомлень:

а) службовій особі, уповноваженій на прийняття і реєстрацію заяв (повідомлень), потрібно звернути увагу на те, чи підписана вона особою, якою подається. Засвідчення письмової заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення означає наявність не тільки нерозбірливого розчерку, а й наведення необхідних відомостей про особу заявника: прізвища, імені, по батькові (якщо мова йде про юридичну особу, то повинні бути зазначені її реквізити (назва та місцезнаходження), посада та підпис посадової особи, засвідчений печаткою підприємства, установи чи організації). Відсутність відомостей про заявника робить таку заяву (по відомлення) анонімною (Відповідно до п. 3.9 Інструкції про порядок ведення ЄО у випадках надходження інформації про вчинене кримінальне правопорушення до органу внутрішніх справ анонімні листи та повідомлення, що містять відомості про вчинені кримінальні правопорушення, реєструються в ЄО[7]. Якщо в анонімній заяві (повідомленні) міститься інформація про суспільно небезпечне діяння, то така заява (повідомлення) може стати приводом для її перевірки засобами оперативно-розшукової діяльності. У випадку встановлення в результаті такої перевірки ознак кримінального правопорушення (і направлення оперативним підрозділом на адресу слідчого відповідного рапорту) приводом для внесення відомостей до ЄРДР (тобто до початку досудового розслідування) буде самостійне виявлення слідчим, прокурором ознак кримінального правопорушення. Анонімна заява (повідомлення) може мати й ознаки майбутнього речового доказу (коли сам факт повідомлення є елементом об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення). Першоджерелом речового доказу є сам предмет, тому анонімність речового доказу не впливає на його доказове значения (наприклад, письмове повідомлення про вибух, який буцімто готується, буде речовим доказом у провадженні про завідомо неправдиве повідомлення про вибух (ст. 259 КК); письмове анонімне повідомлення про вчинення кримінального правопорушення конкретною особою може бути речовим доказом у провадженні про завідомо неправдиве повідомлення про злочин (ст. 383 КК)). У таких випадках (коли анонімна заява (повідомлення) має ознаки майбутнього речового доказу), при її отриманні має бути вжито заходів для збереження слідів, які на ній містяться (відбитків пальців, мікрочастинок, почерку, хімічного складу паперу, чорнил, фонограми телефонного повідомлення (якщо анонімна заява про кримінальне правопорушення надійшла в усній формі) тощо)[10, с.664].

Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР) утворено та ведеться відповідно до вимог КПК з метою забезпечення:

-єдиного обліку кримінальних правопорушень та прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження (а це сприятиме недопущенню паралельних проваджень щодо одних і тих же осіб чи кримінальних правопорушень);

-оперативного відомчого контролю та прокурорського нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування;

-аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі.

Порядок формування та ведення, а також надання відомостей з Реєстру визначається Положенням про порядок ведення ЄРДР. Відповідно до п. 1.2 Положення, Єдиний реєстр досудових розслідувань -- це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення відповідних даних про вчинені кримінальні правопорушення, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру[9]. Реєстраторами Реєстру (тобто особами, які можуть вносити до нього відомості) є:

1) прокурори;

2) слідчі - органів прокуратури, внутрішніх справ, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів державного бюро розслідувань (з моменту створення).

Користувачами Реєстру (особами, які можуть знайомитися із внесеними до нього відомостями) є керівники прокуратур та органів досудового розслідування, прокурори, слідчі та інші уповноважені особи органів внутрішніх справ, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та Державного бюро розслідувань, які виконують функції з інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів та ведення спеціальних обліків (оперативних, оперативно-облікових, дактилоскопічних тощо) відповідно до чинного законодавства (пп. 1.10, 1.11 Положення).

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. Частина 5 ст. 214 КПК містить вимоги до змісту відомостей, які повинні вноситися до ЄРДР:

1) відомості про джерело інформації про правопорушення (привід) (пп. 1-3 ч.5:

а) дата (та час) надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;

в) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення);

2)наявність достатніх обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (підстава) (пп. 4-5 ч. 5:

а) короткий виклад змісту цих обставин, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

б) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність);

3)прізвище, ім'я, по батькові та посада слідчого, прокурора, який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування;

4)інші обставини, передбачені положенням про ЄРДР (зокрема на початковому етапі кримінального провадження (тобто разом із вищевказаними відомостями) це можуть бути відомості про передачу матеріалів та відомостей іншому органу досудового розслідування або за місцем проведення досудового розслідування (ч. 5 ст. 36, ч. 7 ст. 214, ст. 216, ст. 218 КПК)), дату затримання особи (підпункти 6, 8 п. 2.1 Положення).

У ЄРДР автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження. З моменту внесення відомостей до ЄРДР розпочинається досудове розслідування. Виняток із загального правила передбачений ч. 3 ст. 214 КПК: «У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості». Про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК, слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє прокурора (ч. 6 ст. 214 КПК). Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК)[11, с.1072].

На початку розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення. У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні у нього матеріали та відомості, повідомляє про це прокурора, потерпілого або заявника та вносить відповідні відомості до ЄРДР (з 4 ст. 218 КПК). Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність (ч. 2 ст. 218 КПК). Що стосується документального оформлення початку досудового розслідування, то тут варто звернути увагу на два таких моменти: