Спеціальне звільнення від кримінальної відповідальності учасників не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Спеціальне звільнення від кримінальної відповідальності учасників не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

Артур КОНОНЧУК

здобувач наукової лабораторії з проблем досудового розслідування Національної академії внутрішніх справ artyr_kononchyk@ukr. net

Особливе місце у реалізації обов'язку держави щодо утвердження та забезпечення прав і свобод громадян належить захисту людей від суспільно небезпечних діянь. Надзвичайної гостроти це питання набуває з огляду на зростання кількості окремих видів злочинів, особливо тих, що пов'язані з функціонуванням злочинних об'єднань. До цієї категорії злочинів, зокрема, належать створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань та участь в них. Якщо у 2013 році не виявлено жодного такого злочину, то у 2014 році їх зафіксовано 457, у 2015 році - 543, а у 2016-му - 536 [1].

Важливим інструментом протидії цьому виду злочинності є Кримінальний кодекс України (КК України), який містить багато нових прогресивних положень, зокрема норми, які регламентують спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності учасників організованих груп і злочинних організацій [2, с. 4]. До таких положень слід віднести ч. 6 ст. 260 КК України. кримінальний відповідальність воєнізований збройний

Як зазначає В.П. Ковальчук, тривалий час інститут звільнення від кримінальної відповідальності учасника злочинної організації не діяв [3, с. 216], однак з початком подій на сході України його почали активно застосовувати, про що свідчать відповідні судові рішення [4].

Окремі проблемні питання кримінальної відповідальності за створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань та звільнення від кримінальної відповідальності його учасників розглянуто у працях В.А. Абдухамітова, А.Д. Аджиєва, М.А. Акімова, Д.А. Бадушевої, Ю.В. Бауліна, Б.Ш. Бейбулато- ва, А.А. Вознюка, А.В. Дмітренка, О.А. Єрмака, З.А. Загиней, В.П. Ковальчука, М.Й. Коржан- ського, Т.М.-С. Магомедова, В.О. Навроцького, А.В. Павлінової, В.А. Робака, А.Ч. Сигинбає- вої, І.О. Смірнова, В.П. Тихого, Ф.А. Узбекова, М.І. Хавронюка, П.В. Хряпінського, Р.Л. Чорного, І.С. Шапкіна та інших учених. Незважаючи на значні досягнення вчених у розробці зазначеної проблематики, чимало проблем залишилося невирішеними, зокрема і питання щодо звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 6 ст. 260 КК України.

Тому мета цієї статті - ґрунтовно дослідити проблеми звільнення від кримінальної відповідальності учасників не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань на підставі ч. 6 ст. 260 КК України.

Згідно з указаною нормою звільняється від кримінальної відповідальності за ст. 260 КК України особа, яка перебувала в складі зазначених у цій статті формувань, за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.

Подібні заохочувальні норми містяться в кримінальному законодавстві країн СНД, зокрема Білорусі, Казахстану, Киргизії, Молдови, Російської Федерації, Таджикистану, Туркменістану, а також Грузії. Водночас відповідно до Кримінального кодексу Австрії (КК Австрії) така заохочувальна норма стосується звільнення від покарання. Тобто приклади іноземних держав свідчать, що у разі позитивної післязлочинної поведінки учасника незаконного воєнізованого або збройного формування до нього застосовують звільнення не лише від кримінальної відповідальності, а й від покарання.

У зв'язку із цим А.А. Вознюк слушно зазначає, що до учасників не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань можна застосовувати такі заходи кримінально-правового впливу, як притягнення до кримінальної відповідальності, виключення її, звільнення від неї, а також пом'якшення покарання під час його призначення [5, с. 44-49]. Однак не слід забувати про можливість застосування до вказаних осіб і звільнення від покарання.

Передумовами звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 6 ст. 260 КК України можуть бути лише:

1) створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань;

2) участь в їх діяльності.

Водночас не можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності учасники не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, які здійснювали керівництво зазначеними формуваннями, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки, а також брали участь у складі цих формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи громадян.

На наш погляд, така позиція законодавця щодо передумов для звільнення від кримінальної відповідальності є суперечливою.

Виходить, що особа, яка створила не передбачене законом воєнізоване або збройне формування, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, а яка надала такому формуванню зброю чи керувала ним - ні.

За ступенем суспільної небезпеки створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань найбільш близьке до керівництва ними. Таке визначено й у законодавстві, наприклад, у ч. 3 ст. 27 КК України, відповідно до якої організатором злочину є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею.

Очевидно, або слід заборонити звільнення від кримінальної відповідальності за будь-які організаторські дії, зокрема й створення цих злочинних об'єднань (тим більше, що у подібних кримінально-правових нормах, передбачених ч. 2 ст. 255 та ч. 2 ст. 258-3 КК України, встановлена заборона на звільнення організаторів та керівників злочинних об'єднань), або, навпаки, варто дозволити звільнення від кримінальної відповідальності за обидва діяння.

У теорії кримінального права України А.А. Вознюк, О.А. Єрмак, Р.Л. Чорний висловлюються за доцільність звільнення від кримінальної відповідальності організаторів та керівників злочинних об'єднань [6, с. 105-109; 7, с. 88-91; 8, с. 6-7].

У кримінальному законодавстві зарубіжних країн це питання вирішується неоднозначно. Так, у кримінальних кодексах Білорусі, Казахстану, Киргизії, Молдови, Таджикистану, Туркменістану передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності за участь в незаконних воєнізованих або збройних формуваннях. Однак виникає запитання, що слід розуміти у цих випадках під «участю»? Чи охоплює така участь інші діяння відповідних складів злочинів, зокрема створення таких об'єднань, керівництво ними тощо? Очевидно, що ні. Це підтверджується такими фактами. По-перше, в коментарі до Кримінального кодексу Туркменістану вчені зауважують, що примітка ст. 273, яка передбачає відповідну заохочувальну кримінально-правову норму, поширюється тільки на рядових учасників незаконного збройного формування [9]. По-друге, в кримінальному законодавстві Грузії та РФ передумови звільнення від кримінальної відповідальності визначено трохи ширше. Наприклад, згідно з КК Грузії такою передумовою є припинення особою діяння, передбаченого ст. 223. Зауважимо, що у зазначеній статті встановлено кримінальну відповідальність за створення незаконного формування, керівництво ним (ч. 1 ст. 223), членство, участь у ньому, проходження навчань, організованих таким формуванням, вербування, навчання або збір осіб з метою вступу в члени, інше сприяння його діяльності (ч. 2 ст. 223), розповсюдження або використання інформаційних матеріалів або (і) символіки, пов'язаних із членством або (і) участю в незаконному формуванні (ч. 3 ст. 223), фінансування незаконного формування (ч. 4 ст. 223), публічні заклики до вчинення злочину, передбаченого ч.ч. 1, 2, 3 або 4 ст. 223 (ч. 6 ст. 223) [10]. Очевидно, припинення у цьому випадку може стосуватися будь-яких діянь, зокрема й керівництва таким формуванням, окрім його створення. Водночас у ст. 208 Кримінального кодексу РФ йдеться про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений цією статтею. Тобто особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності за усі діяння, вказані у цій статті, зокрема створення збройного формування, не передбаченого федеральним законом, керівництво таким формуванням, його фінансування, участь у збройному формуванні, не передбаченому федеральним законом, а також участь на території іноземної держави в збройному формуванні, не передбаченому законодавством даної держави, в цілях, що суперечать інтересам Російської Федерації [11]. Хоча Т.А. Бекботова не підтримує позицію законодавця і вважає, що це звільнення не має поширюватися на організаторів незаконних збройних формувань [12].

Стосовно КК Австрії, то відповідно до абз. 2 ст. 279 цього Кодексу не підлягає покаранню той, хто незаконно організовує збройне формування або озброює вже існуюче формування, керує таким формуванням, вербує членів для такого формування, набирає їх або навчає військовій справі або іншим чином готує їх до збройних дій, або надає такому формуванню засоби озброєння, транспортні засоби або передавальні пристрої, або підтримує діяльність такого формування фінансовими коштами або іншим суттєвим чином [13].

Тож у кримінальному законодавстві одних країн допускається кримінально-правове заохочення у формі звільнення від кримінальної відповідальності за усі діяння учасника не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування, а в інших - лише за участь у ньому.

Таким чином, не лише в кримінальному законодавстві України існують умови обмеження на застосування кримінально-правового заохочення до учасників не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань. На нашу думку, доцільним є дозволити звільнення від кримінальної відповідальності лише за участь в діяльності не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування. Водночас до особи, яка вчинила інші діяння, передбачені ст. 260 КК України, слід застосовувати інші заходи кримінально-правового заохочення, однак не звільнення від кримінальної відповідальності на підставі зазначеної норми.

Для звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 6 ст. 260 КК України необхідне одночасне виконання таких умов:

1) добровільний вихід з такого формування;

2) добровільне повідомлення про його існування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.

Отже, однією з ознак зазначених умов є їх добровільність, яку в теорії кримінального права тлумачать по-різному [14, с. 493; 15, с. 169-170; 16, с. 14].

Найбільш повно цю ознаку розкрив А.А. Вознюк. Проаналізувавши та узагальнивши погляди криміналістів із указаного питання, вчений робить висновок, що добровільність передбачає те, що повідомлення вчинене з власної волі (з власної ініціативи чи з ініціативи інших осіб), з будь-яких мотивів, у будь-який спосіб, незалежно від того, чи відомо про дану організовану групу або злочинну організацію органам влади і чи знає про таку їх поінформованість винний, та з усвідомленням реальної можливості не повідомляти названу інформацію і брати участь в організованому злочинному об'єднанні ще протягом певного часу. Якщо ж повідомлення вчинене під впливом примусу, то воно не може бути умовою звільнення від кримінальної відповідальності [2, с. 155].

Натомість у кримінальному законодавстві зарубіжних країн умови для звільнення від кримінальної відповідальності за такі злочини дещо відрізняються: аналогом виходу з не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування, визначеного в ч. 6 ст. 260 КК України, є припинення діяння або участі в таких формуваннях.

Окрім того, необхідно зазначити, що в українському кримінальному законодавстві наявна така умова, як добровільне повідомлення про існування формування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування. Ця норма має вагоме значення для виявлення та припинення діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, однак не в такому варіанті, який існує на сьогодні, коли держава фактично «пробачає» особі її суспільно небезпечні діяння лише взамін на їх припинення та повідомлення про них. На наш погляд, для звільнення від кримінальної відповідальності вчинення таких позитивних післязлочинних дій замало.

До речі, в КК Австрії висувається значно більше вимог до поведінки особи, яка може бути звільнена від покарання на підставі подібних норм. Так, в абз. 2 ст. 279 КК Австрії зазначено, що відповідно до абз. 1 не підлягає покаранню той, хто добровільно, перш ніж відповідним органам (абз. 3 ст. 151) стане відомо про його злочинну діяльність, доводить до відома цих органів все те, що йому відомо про таке формування та його плани, в тому випадку, якщо ці факти поки що зберігаються в таємниці [13].

Зауважимо, що у вітчизняній судовій практиці трапляються випадки, коли учасники не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування повідомляють не лише про існування такого формування. Так, в ухвалі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2015 року зазначено, що ОСОБА_1 добровільно повідомив працівників міліції про його вихід із незаконного збройного формування та розповів про існування такого збройного формування, умови перебування, організаційну структуру, механізм вступу, порядок проходження служби [4]. Тобто учасник не передбаченого законом збройного формування додатково надав інформацію про діяльність такого формування, чим фактично посприяв у розкритті та розслідуванні злочину.

Також заслуговує на увагу наявна у кримінальному законодавстві зарубіжних країн умова, що стосується добровільної здачі зброї. Найбільш ґрунтовно вона сформульована у Кримінальному кодексі Грузії. По-перше, відповідно до положень грузинського кримінального законодавства необхідно, щоб особа здала не лише вогнепальну зброю, а й боєприпаси, вибухові або легкозаймисті речовини, вибухові пристрої, речовини сльозоточивої, радіоактивної, нервово-паралітичної дії або отруйні речовини, холодну зброю, або такі пристрої чи предмети, які можуть бути використані для ураження або знищення живих або інших об'єктів. По-друге, здача зазначених предметів необхідна лише у разі володіння ними. Водночас у КК України будь-який аналог такої умови відсутній. Тому В.А. Робак, порівнюючи ч. 6 ст. 260 КК України з аналогічними нормами зарубіжних країн, зробив помилковий, на наш погляд, висновок про те, що здача зброї державним органам насправді є нічим іншим, як повідомленням їх про існування зазначених злочинних об'єднань [15, с. 170].

Ще однією умовою кримінально-правового заохочення учасників не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань є відсутність в їх діях ознак іншого складу злочину. Однак така умова обмежує досліджувані види звільнення від кримінальної відповідальності. У разі її чинності, якщо в діях учасника не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування буде наявний склад іншого злочину, наприклад, визначеного у ст.ст. 262, 263, 263-1 КК України тощо, така особа не може бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ч. 6 ст. 260 КК України. У зв'язку з цим вважаємо зазначену умову зайвою. Таку ж позицію підтримує П.В. Хряпінський [17, с. 211-216].

Водночас В.П. Тихий з цього приводу слушно зауважує, що, якщо особа, яка перебувала у складі не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування, добровільно вийшла з нього і повідомила про його існування органи державної влади чи місцевого самоврядування, але добровільно не здала органам влади зброю, вона звільняється від кримінальної відповідальності за ст. 260 КК, але несе відповідальність за ст. 263 КК України [14, с. 493].

Умови та передумови, які на сьогодні закріплені в ч. 6 ст. 260 КК України, на наш погляд, є недостатніми для того, щоб звільняти особу від кримінальної відповідальності. За наявності таких умов варто було б порушувати питання про звільнення від покарання, але аж ніяк не від кримінальної відповідальності, оскільки для цього виду кримінально- правового заохочення повинні висуватися більш серйозні вимоги.

У межах дослідження цього виду звільнення від кримінальної відповідальності важливе значення має його порівняння з кримінальним процесуальним інститутом угод у кримінальному провадженні. Для звільнення від покарання з випробуванням чи його пом'якшення у зв'язку з укладанням угоди про визнання винуватості учасник не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування, якого визнано підозрюваним, повинен здійснити викриття злочинних дій інших учасників групи чи інших вчинених групою злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Отже, можна зробити висновок, що умови для звільнення від кримінальної відповідальності є більш м'якими порівняно з умовами укладення угоди про визнання вини, тобто наявне порушення принципу справедливості.

Натомість для звільнення від кримінальної відповідальності учасник зазначених злочинних об'єднань повинен активно допомагати правоохоронним органам у припиненні діяльності не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування та притягненні до кримінальної відповідальності його членів.

На необхідність уведення додаткових умов для звільнення від кримінальної відповідальності учасника не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування неодноразового звертали увагу вчені. А.А. Вознюк має рацію в тому, що чинні умови зазначеної норми потребують удосконалення, оскільки недоцільним є звільнення від кримінальної відповідальності лише за вихід із формування й повідомлення про нього. Принаймні однією з умов заохочення має бути активне сприяння виявленню, припиненню, розкриттю, розслідуванню злочинів, учинених у зв'язку зі створенням та діяльністю таких об'єднань, а також запобіганню їм [5, с. 45]. Запропоноване дослідником формулювання позитивного післязлочинного діяння, на наш погляд, є найбільш повним, об'єктивним та доцільним для заохочувальної кримінально-правової норми, передбаченої

ч. 6 ст. 260 КК України.

Також слід звернути увагу й на той факт, що особа може необмежену кількість разів звільнятися від кримінальної відповідальності. У зв'язку із цим слід ввести обмеження на повторне звільнення від кримінальної відповідальності учасника не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування.

Отже, за результатами проведеного дослідження пропонуємо ч. 6 ст. 260 КК України викласти в такій редакції:

«6. Звільняється від кримінальної відповідальності особа за участь у діяльності не передбачених законами України воєнізованих або збройних формувань, визначену у частинах першій або другій цієї статті, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності (до повідомлення їй про підозру у вчиненні кримінального правопорушення) добровільно повідомила слідчого, прокурора, іншу службову особу, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, про свою участь у формуванні, добровільно здала зброю, боєприпаси, вибухові речовини чи військову техніку (у разі наявності у неї таких предметів) та активно сприяла виявленню, припиненню, розкриттю, розслідуванню злочинів, учинених у зв'язку зі створенням та діяльністю таких формувань, а також запобіганню їм.

Особа не може бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставі цієї статті, якщо вона раніше вже звільнялася від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 258-3, ч. 6 ст. 260 КК України».

Список використаних джерел

1. Єдиний звіт про кримінальні правопорушення. Форма № 1 (місячна): затв. наказом Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2012 року № 100 за погодженням з Держстатом України // Офіц. сайт Генеральної прокуратури України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/stst20n.html?dir_id=111482&libid=100820#

2. Вознюк А.А. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності учасників організованих злочинних об'єднань: моногр. / А.А. Вознюк. - К.: Нац. акад. внутр. справ, 2015. - 236 с.

3. Ковальчук В.П. Правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності учасника злочинної організації / В.П. Ковальчук // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - Вип. 2. - С. 212-216.

4. Ухвала Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2015 року у справі № 243/3603/15-к [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov. ua/Review/43784843

5. Вознюк А.А. Актуальні проблеми кримінально-правового впливу на учасників не передбачених законами України воєнізованих або збройних формувань / А.А. Вознюк // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. - 2015. - № 2(10). - С. 40-49.

6. Вознюк А.А. Кримінально-правова доцільність звільнення від кримінальної відповідальності організаторів та керівників злочинних об'єднань / А.А. Вознюк // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 1(145). - С. 105-109.

7. Єрмак О.А. Умови звільнення від кримінальної відповідальності учасника злочинної організації (порівняльно-правовий аспект) / О.А. Єрмак // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 9. - С. 88-91.

8. Чорний Р.Л. Бандитизм за кримінальним правом України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Р.Л. Чорний. - К., 2005. - С. 6-7.

9. Смирнов А.В. Комментарий к Уголовному кодексу Туркменистана. Постатейный /

A. В. Смирнов, К.Б. Калиновский; под общ. ред. проф. А.В. Смирнова. - Ашхабад: Центр ОБСЕ в Ашхабаде, 2013. - 663 с. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.osce.org/ru/ ashgabat/117

10. Уголовный кодекс Грузии от 22 июля 1999 года № 2287-вс: по сост. на 12 июня 2015 года [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.legislationline.org

11. Уголовный кодекс Российской Федерации от 13 июня 1996 года № 63-ФЗ: по сост. на 19 декабря 2016 года [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.consultant.ru/ document/cons_doc_LAW_10699/

12. Бекботова Т.А. Уголовно-правовая и криминологическая характеристика организации незаконного вооруженного формирования или участия в нем: дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Бекботова Тамара Ахмедовна. - Москва, 2011. - 186 с.

13. Langtitel Bundesgesetz uber die mit gerichtlicher Strafe bedrohten Handlungen (Strafgesetzbuch - StGB): Fassung vom 04.10.2016 [Elektronische Ressource]. - Zugriffsmodus: http://www.legislationline.org/documents/section

14. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / за заг. ред.

B. Я. Тація, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. - 5-те вид., допов. - Х.: Право, 2013. - Т. 2: Особлива частина / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін. - 2013. - 1040 с.

15. Робак В.А. Кримінальна відповідальність за створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Робак Володимир Анатолійович. - Х., 2008. - 259 с.

16. СыгынбаеваА.Ч. Уголовная ответственность за организацию незаконного вооруженного формирования или участие в нем: автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Сыгынбаева Аида Чоюнбековна. - Бишкек, 2011. - 25 с.

17. Хряпінський П.В. Склад іншого злочину, що унеможливлює звільнення від кримінальної відповідальності / П.В. Хряпінський // Вісник Запорізького національного університету. - 2011. - № 1. - С. 211-216.

Размещено на Allbest.ru