Зміна обвинувачення прокурором у суді: проблемні питання та шляхи їх вирішення

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Прийняття у 2012 р. Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) окреслило спектр питань, які потребують нагального практичного та передусім теоретичного вирішення. Так, залишається відкритим питання щодо зміни обвинувачення в суді першої інстанції, недостатньо досліджені на цей час окремі проблемні питання вказаного інституту. У сучасних умовах розвитку правового суспільства, відмови від обвинувального ухилу та розбудови державності в Україні тема дослідження є новою, актуальною, має велике теоретичне та практичне значення.

Проблемним питанням, які виникають при зміні обвинувачення в суді, свого часу приділяли увагу чимало вітчизняних науковців, серед яких, зокрема, Г. Алейніков (Н. Aleinikov), С. Альперт (S. Alpert), М. Бажанов (M. Bazhanov), К. Бєлоусо- ва (K. Bielousova), В. Бойко (V. Boiko), І. Вернидубов (I. Vernydubov), П. Давидов (P. Davydov), Т. Доброволь- ська (Т. Dobrovolska), В. Зеленецький V. Zelenetskyi), П. Каркач (P. Karkach), Я. Ковальова (Ia. Kovalova), В. Маляренко (V. Maliarenko) та ін.

Стаття 62 Конституції України проголошує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обов'язок доведення вини обвинуваченого в суді покладається на прокурора. Так, Основний Закон у переліку функцій, що належать прокуратурі, першою визначає підтримання публічного обвинувачення в суді [1, ст. 1311], на першому місці зазначена ця функція і у Законі України «Про прокуратуру» [2, ст. 2]. Таким чином, законодавець акцентує увагу на тому, що функція підтримання державного обвинувачення прокурором під час судового розгляду є чи не найголовнішою на цей час серед інших функцій органів прокуратури.

Судовий розгляд - центральна стадія кримінального провадження, в якій суд першої інстанції за активною участю сторін розглядає і вирішує справу по суті, тобто остаточно з'ясовує всі суттєві обставини кримінального правопорушення, перевіряє та оцінює докази і на цій підставі ухвалює вирок або постановляє ухвалу [3, с. 528].

Таким чином, питання належного підтримання прокурорами публічного обвинувачення є особливо актуальним, а вирішення проблемних питань, що виникають під час судового розгляду, та розроблення рекомендацій щодо однакового їх вирішення є необхідним із метою забезпечення додержання вимог закону щодо швидкого, всебічного, повного, неупередженого судового розгляду кримінальної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Водночас частини 2 і 3 ст. 337 КПК України передбачають винятки з цього правила. Так, за межі обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, може вийти:

а) прокурор у випадках, визначених законом;

б) суд за власною ініціативою також за наявності відповідних підстав [4, с. 8].

Зокрема, серед таких випадків передбачено, що прокурор із метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення може змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа [5, ст. 338].

На думку Г.І. Алейнікова (Н.I. Aleinikov), під зміною обвинувачення можна розуміти, наприклад, зміну кваліфікації злочинного діяння, пом'якшення окремих формулювань, виключення деяких епізодів багатоепізодного злочину, зменшення обсягу обвинувачення в часі, просторі, розмірах, наслідках, виключення кваліфікуючих ознак, обставин, що обтяжують відповідальність, судимостей тощо. Перелічити всі можливі зміни обвинувачення надзвичайно важко [6, с. 122].

З нашого погляду, можливо, це й непотрібно. Достатнім буде лише визначити поняття «зміни обвинувачення», виходячи із розуміння сутності якого й можна буде визначати конкретні випадки застосування цього інституту кримінального процесу. На підставі аналізу висловлених в юридичній літературі думок щодо цього питання, власного бачення природи цього явища, що ґрунтується на досвіді безпосередньої участі в низці кримінальних проваджень, в яких приймалось рішення про зміну обвинувачення, вважаємо за можливе запропонувати таку дефініцію: зміна обвинувачення - це процесуальна діяльність прокурора під час судового розгляду кримінального провадження, яка виражається у внесенні поправок у фактичну та/чи юридичну складову раніше висунутого обвинувачення шляхом складання нового обвинувального акта.

За даними звіту «Про роботу прокурора» форми № «П» за 12 місяців 2016 р. прокурорами України взято участь у розгляді 1472 кримінальних проваджень судами першої інстанції з ухваленням вироку зі зміною обвинувачення в суді [7]. Для порівняння за 12 місяців 2015 р. таких судових розглядів було 869 [8], у 2014 р. - 1009 [9], у 2013 р. - 708 [10], у 2012 р. - 2355 [11].

З огляду на це стає важливим вивчення проблемних питань, що виникають при зміні обвинувачення в суді. Їм приділяли увагу у своїх дослідженнях чимало науковців, проте досі дискусійним у теорії та на практиці залишається питання щодо того, який обвинувальний акт необхідно застосовувати під час розгляду кримінального провадження, в якому прокурором змінено обвинувачення, після скасування вироку судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Указане питання КПК України не врегульоване. При цьому законом не обмежується кількість змін прокурором обвинувачення в суді, що також ускладнює вирішення зазначеного питання.

Деякі вчені та діючі прокурори наголошують на тому, що в зазначених умовах потрібно використовувати останній обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням. На підтвердження цієї позиції зазначають, що під час судового розгляду приймається велика кількість процесуальних рішень, які після повернення справи на новий розгляд не втрачають своєї сили.

Наприклад, такими рішеннями є обрання запобіжного заходу обвинуваченому під час судового розгляду. Ніхто не звільняє особу з-під варти через те, що в апеляційній інстанції скасовано вирок суду та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Тримання під вартою є легітимним на той строк, на який його було обрано/продовжено останньою ухвалою суду (за умови, що запобіжний захід не скасований апеляційним чи касаційним судом).

За цією аналогією наголошують на тому, що і таке процесуальне рішення, як зміна обвинувачення, не втрачає своєї сили, а тому необхідно використовувати той обвинувальний акт, який було складено останнім під час судового розгляду кримінального провадження.

Проте більшість правознавців не поділяють цієї думки та наголошують на тому, що необхідно використовувати той обвинувальний акт, який є першим, тобто той, що було складено за наслідками досудового розслідування.

Погоджуючись із вказаною позицією, необхідно зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 416 КПК України після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами розділу IV цього Кодексу в іншому складі суду.

Аналогічне положення міститься у ч. 1 ст. 439 КПК України. Так, після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої або апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно з загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду.

Таким чином, новий судовий розгляд починається за загальним правилом, тобто з підготовчого судового засідання та всі докази (показання, речі, документи, висновки експертів) безпосередньо досліджуються новим складом суду. судовий прокуратура кримінальний обвинувачення

При цьому необхідно пам'ятати, що підставою зміни прокурором обвинувачення в суді є встановлення під час судового розгляду нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Отже, в такому випадку доцільніше застосовувати той обвинувальний акт, який було складено за результатами досудового розслідування і направлено до суду, тобто перший у часі.

Одночасно зазначимо, що під час нового судового розгляду за наслідками дослідження доказів прокурор не позбавляється права змінити обвинувачення знову, або ж підтримувати обвинувачення у тому обсязі, який визначено першим обвинувальним актом.

З метою однакового застосування норм кримінального процесуального законодавства вважаємо за потрібне вирішити вказане питання шляхом внесення відповідних змін до КПК України.

Так, доцільно доповнити ст. 338 КПК частиною шостою та викласти її у такій редакції: «6. У разі скасування судами апеляційної чи касаційної інстанцій вироку суду першої інстанції, новий судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, складеного за результатами досудового розслідування, якщо учасники судового провадження не заявили клопотання про оголошення обвинувального акта в повному обсязі».

Окрім цього, враховуючи складність процедури внесення змін до чинного законодавства, до моменту внесення таких змін вказане питання доцільно врегулювати відповідним правовим висновком Верховного Суду України.

Підсумовуючи викладене, зазначаємо, що проблемні питання, які виникають при зміні обвинувачення прокурором у суді, зокрема й щодо того, що є зміною обвинувачення, та того, який обвинувальний акт необхідно застосовувати під час розгляду кримінального провадження, в якому прокурором змінено обвинувачення, після скасування вироку судами апеляційної чи касаційної інстанцій, є вкрай важливими, запропоновані автором варіанти вирішення цих питань не є остаточними та знайдуть своє відображення у подальших наукових дослідженнях.

Література

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 №254к/96-ВР Дата оновлення: 30.09.2016.

2. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 № 1697-УП. Дата оновлення: 05.01.2017.

3. Кримінальний процес: підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, В.П. Пшонка та ін. Харків: Право, 2013. 824 с.

4. Повноваження прокурора в кримінальному провадженні щодо зміни меж судового розгляду в суді першої інстанції: метод. рекомендації / Ю.Г. Севрук, Ю.П. Смокович, І.П. Ковтун та ін. Київ, 2015. 75 с.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI.

6. Алейніков Г.І. Деякі проблеми зміни обвинувачення у стадії судового розгляду. Право і суспільство. Дніпропетровськ, 2012. Вип. 5. С. 120-126.

7. Форма № «П», звіт про роботу прокурора за 12 місяців 2016 року.

8. Форма № «П», звіт про роботу прокурора за 12 місяців 2015 року.

9. Форма № «П», звіт про роботу прокурора за 12 місяців 2014 року.

10. Форма № «П», звіт про роботу прокурора за 12 місяців 2013 року.

11. Форма № «П», звіт про роботу прокурора за 12 місяців 2012 року.

Размещено на Allbest.ru