Від рівних прав до рівних можливостей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Від рівних прав до рівних можливостей

Розвиток цивілізації на зламі тисячоліть природно вплинув на зміну поглядів щодо ролей жінок і чоловіків у суспільстві. Перерозподіл ролей відбувається в усіх сферах життя, жінки активно беруть участь у державному регулюванні, господарській і політичній діяльності, чоловіки все більше часу приділяють вихованню дітей та охоче розподіляють сімейні обов'язки порівну.

Становлення, розвиток і сучасний зміст принципу тендерної рівності в сучасному міжнародному праві недостатньо досліджувалися у вітчизняній міжнародно-правовій науці. Теоретичну розробку цієї проблеми можна простежити в роботах таких науковців, як В.І. Акуленко, Н.В. Аніщук, М.В. Буроменський, К.Б. Левченко, Т.М. Мельник, Н.М. Оніщенко, Н.М. Пархоменко, О.М. Руднєва, А.В. Слатвицька й інші.

Проте в більшості наукових праць вищевказаних дослідників мова йде про загальний захист прав жінок на національному та міжнародному рівнях, забезпечення рівних прав жінок і чоловіків тощо, майже не торкаючись генезису принципу тендерної рівності та його правового змісту, зважаючи на сучасний стан розвитку суспільних відносин.

Для досягнення цієї мети автором визначено такі завдання: висвітлення основних етапів діяльності й досягнень феміністичних рухів; аналіз основних міжнародно-правових документів з утвердження тендерної рівності; висвітлення основних теорій походження і тлумачення термінів «гендер» і «тендерна рівність»; аналіз структурних елементів тендерної рівності; надання висновків і пропозицій щодо поставленої проблеми.

Платон був одним із перших філософів, хто доводив необхідність рівноправності статей і залучення жінок до «справ». У «Державі» філософ підкреслював, що «як жінки, так і чоловіки можуть брати участь у всіх справах» [1, с. 47]. З часом філософська думка Нового часу та Просвітництва переосмислила жіночу природу, характеризувалася виникненням ідей боротьби за права жінок. Фемінізм (від латинського слова «femina» - жінка) [2, с. 675] як своєрідна ідеологія отримав офіційне визнання лише в кінці XIX століття. Фемінізм визнається теорією рівності статей, яка покладена в основу руху жінок за емансипацію; або ж дією на захист прав жінок, яка спирається на ідею правової рівності статей [3, с. 529]. К.Б. Левченко відзначає, що «об'єднуючим початком усіх напрямків фемінізму є визнання за жінкою самостійного соціального суб'єкта і її прав на самовизначення» [4, с. 325].

У 1791 р. Олімпією де Гуж (поборниця прав жінок, драматург) був створений перший так званий документ фемінізму «Декларація прав жінки і громадянки», який кинув виклик патріархальному суспільному устрою і проголосив, що «жінка (французькою «femme») теж є людина, а тому має право на повноту громадянських прав і свобод нарівні з чоловіком». У «Декларації» заявлялося, що «ігнорування, забуття прав жінок, «тиранія сильної статі» є причиною національного нещастя й морального розкладання»; що «жінка народжена вільною та по праву рівна з чоловіком» [5]. Із того часу послідовниць Олімпії де Гуж почали називати «феміністками».

Завдяки активній діяльності феміністок і суфражисток (від англ. Suffrage - виборче право) на початку XX століття жінки більшості країн Європи та Північної Америки отримали виборчі права і, ставши частиною політичного суспільства, вже не могли не брати участь у вирішенні інших суспільно значимих питань. Саме надання жінкам політичних, трудових прав і права на освіту стало підґрунтям розробки на міжнародному рівні, а саме в межах Міжнародної організації праці, низки перших рекомендацій і конвенцій для захисту трудових прав матерів, з огляду на здатність жінки до дітонародження. А в статуті Ліги Націй наголошувалося: «Усі посади в Лізі або в існуючих при ній установах, включаючи Секретаріат, є однаково доступними для чоловіків і жінок» [6, с. 7].

Надалі значний внесок у становлення рівноправності належить Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН), яка продовжила роботу міжнародної спільноти на більш високому рівні. У преамбулі Статуту ООН говориться: «Ми, народи Об'єднаних Націй, сповнені рішучості… знову ствердити віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особистості, в рівноправ'я чоловіків і жінок… вирішили об'єднати наші зусилля для досягнення цих цілей» [7].

10 грудня 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН прийнято Загальну декларацію прав людини, у якій відзначено: «Кожна людина повинна мати всі права й усі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища» [8].

Згодом, у 1952 р., була прийнята Конвенція про політичні права жінок, у Преамбулі якої зазначено: «Сторони, які домовляються, бажаючи здійснити принцип рівноправності чоловіків і жінок, указані в Статуті Організації Об'єднаних Націй» [9]. Зазначена Конвенція надає право жінкам на рівних із чоловіками засадах голосувати на виборах; бути обраною в усі встановлені національним законодавством заклади, які потребують публічних виборів; займати посади на суспільно-державній службі й виконувати всі суспільно-державні функції, встановлені національним законодавством [9].

Новий етап у сфері становлення тендерної рівності пов'язаний зі схваленням у 1967 р. ООН Декларації про ліквідацію дискримінації щодо жінок, яка пізніше, у 1979 р., була замінена однойменною Конвенцією (CEDAW). Цей міжнародний документ є найбільш важливим у сфері прав людини щодо захисту й просування прав жінок, тому не дивно, що CEDAW називають «Жіноча конвенція», оскільки в ньому вперше на міжнародному рівні права жінок визнані рівноцінними з правами чоловіків.

Питання забезпечення тендерної рівності й захисту прав жінок були ключовими на всесвітніх конференціях із прав жінок, проведених під егідою ООН у 1975, 1980, 1985 і 1995 рр. Прийняті на цих конференціях документи (Всесвітній план дій 1975 р., Найробійські стратегії, Пекінська декларація й Платформа тощо) визначали низку заходів, спрямованих на досягнення тендерної рівності на національному та міжнародному рівнях, окреслювали рівність жінок як не ізольовану проблему, а таку, що безпосередньо торкається всіх сфер діяльності людини, затверджували заходи й рекомендації з розширення прав і можливостей жінок у XXI сторіччя. Поза тим представники держав-членів ООН, які брали участь у вищезазначених конференціях, погоджувалися з тим, що нерозв'язаність багатьох проблем у сфері становища жінок багато в чому пояснюється відсутністю національних і міжнародних механізмів контролю, у зв'язку з цим було розроблено низку пропозицій, покликаних вирішити це питання як міжнародним співтовариством, так і кожною державою. Саме об'єднання сил усіх жіночих організацій на національному й міжнародному рівнях, підкріплене міжнародно-правовими документами та міжнародними організаціями, може сприяти досягненню рівних прав і можливостей між чоловіками й жінками. Пізніше рівність жінок і чоловіків було проголошено як одну з цілей діяльності ООН у Декларації тисячоліття, прийнятій у 2000 р. «Жодна людина й жодна країна не повинні втрачати можливості користуватися благами розвитку. Повинна бути гарантована рівність прав і можливостей чоловіків і жінок» (ст. 6) [10]. Більше того, у вересні 2015 р. в рамках 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку відбувся Саміт ООН для прийняття Порядку денного в галузі розвитку на період після 2015 року, в ході якого розглядалися всі аспекти соціально-економічного розвитку, конкурентоспроможності країн, екологічної та енергетичної безпеки, глобального партнерства для розвитку. На Саміті було визначено 17 основних цілей, одним із пріоритетних (а саме п'ята позиція) визначено твердження: «Забезпечення тендерної рівності й розширення можливостей усіх жінок і дівчаток» [11].

Отже, протягом століття на міжнародному рівні формувалося правове підґрунтя рівності чоловіків і жінок. Натепер жінки володіють усіма правами, якими володіють чоловіки, тому виникає логічне питання: чому так часто на національному та міжнародному рінях точаться дискусії фахівців різних сфер щодо тендерної рівності?

Важливо відмітити, що дуже часто поняття «ґендер» асоціюється в суспільства лише із жінкою та правами жінок, і це хибне сприйняття, оскільки поняття «ґендер» стосується як жінок, так і чоловіків. Історично поняття «гендер» (англ. - «gender») введено в науковий обіг американським психологом Робертом Столлером у 1968 р. [12, с. 5], перекладається як «соціальна стать». Термінологічно поняття «гендер» оформилося в процесі теоретичного розвитку фемінізму, а потім і тендерних досліджень [13].

Важливо розуміти, що термін «стать» визначають фізіологічні й біологічні відмінності між індивідуумами, зумовлені їхньою належністю до тієї чи іншої статі. Звичайно, в сучасному світі людина може обирати свою сексуальну ідентичність, незалежно від біологічної статі. Але все ж важливо розуміти, що стать - це те, ким ми є, а не те, що ми робимо! Тендерні ж відмінності формуються в процесі соціалізації - навчання ролі чоловіків і жінок, яке відбувається від перших днів народження до статевозрілого віку й меншою мірою пізніше. На це впливають сімейне виховання, школа, взаємодія з іншими дітьми та ігрова активність, відмінності, зумовлені передусім природними особливостями статей. Жінка передусім як людина (як і чоловік) - істота цілісна у власних ознаках, вона визначена як така, що має в собі складники біологічні, тобто природні дані, а інші - соціальні - задаються розвитком суспільних відносин [4, с. 7-10]. Тендерні ролі й очікування часто вважаються чинниками, що перешкоджають повній реалізації прав жінок і дівчаток із несприятливими наслідками подекуди для цілих сімей.

У науковій літературі можна зустріти різні підходи до розуміння тендерної рівності. Так, тендерна рівність розглядається як процес справедливого ставлення до жінок і чоловіків, тобто це рівні права та рівні можливості для жінок і чоловіків у суспільстві, рівні умови для реалізації прав людини, участі в національному, політичному, економічному, соціальному й культурному розвитку; отримання рівних винагород за результатами участі [14, с. 87-96]. Також тендерна рівність може тлумачитись як «рівні права й рівні можливості для жінок і чоловіків у суспільстві, рівні умови для реалізації прав людини, участі в національному, політичному, економічному, соціальному та культурному розвитку, отримання рівних винагород за результатами участі» [15, с. 11].

Н.В. Грицяк пропонує розглядати тендерну рівність за допомогою чотирьох вимірів, які лежать в основі напрямів розвитку державної тендерної політики на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Перший - це права людини як універсальний стандарт політичних, громадянських, економічних, соціальних і культурних прав та свобод для жінок і чоловіків. Другий - це права людини як права жінок. Права людини (жінки й дівчинки) - це філософія заперечення стандарту «рівності» без урахування тендерних відмінностей і, крім цього, заперечення стандарту «чоловічого» як універсального. Тобто права людини (жінки й дівчинки) - це визнання специфіки (або відмінності) статі, що лежить в основі всього комплексу прав людини. Третій (рівність свобод, прав та обов'язків) - це основні елементи конституційного статусу громадянина. Ці елементи дуже показові. Вони є мірилом, виміром стандарту рівності в Конституції й законодавстві. Рівність обов'язків невід'ємна частина конституційного права. Обов'язок визначається через необхідність поваги до прав людини, до її ролі в суспільстві. Обов'язки - це та сфера, яка відображає розподіл суспільних ролей між жінками й чоловіками. Четвертий вимір тендерної рівності (рівні можливості) - основний елемент тендерної (і не тільки тендерної) рівності. Він відображає адекватність, ступінь реалізації і ступінь гарантованості стандарту рівності, що міститься в Конституції й законодавстві [16, с. 325-333].

Так, тендерна рівність є досить складним явищем і включає в себе окремі структурні елементи, а саме: рівні права та обов'язки, рівні можливості й рівні умови для реалізації. Саме останній компонент є ключовим у питанні забезпечення тендерної рівності. І саме він потребує детального вивчення та з'ясування наявних проблем у цій царині для подальшого вирішення на міжнародно-правовому рівні.

Першою й головною перешкодою на шляху до досягнення рівних можливостей є стереотип, який історично склався щодо ролей жінок і чоловіків у суспільстві: жінка - берегиня домашнього вогнища, її головне призначення - народження та виховання дітей. Очевидно, що це головне призначення жінки, але в сучасному суспільстві це не може бути єдиним складником життя жінки. Тому існує нагальна потреба створення таких умов, за яких жінки, народжуючи дитину, не позбавлялася б можливостей подальшого кар'єрного зростання, а також могли поєднувати два складники свого життя - сім'ю та роботу.

Як показує практика, зруйнувати стереотипи дуже важко, але можливо змінити погляд жінок на цю проблему. Нещодавно в Кельні (Німеччина) проведений семінар за участю жінок, які займають посади топ-менеджерів великих компаній. Так, на їхню думку, для жінок, які намагаються досягнути значних успіхів, потрібно розділити довгий шлях до успіху на проміжні цілі й ніколи не здаватися. Більшість великих корпорацій Німеччини давно почали відмічати здібності жінок-матерів щодо тайм-менеджменту. Після народження дитини жінки набувають нові здібності, які є дуже доречними для досягнення успіху в кар'єрі. «Працюючі мами - це готові топ-менеджери, основні навички вже напрацьовані. Така співробітниця вміє планувати, організовувати свою роботу, спілкуватися», - підкреслює Анке Вагнер (Anke Wagner) з компанії Accenture (Німеччина) [17]. За останнє десятиліття жінкам у Німеччині стало легше просуватися по службі, бар'єри поступово зникають. Звичайно, чоло - віки-однолітки можуть дуже обігнати жінку, яка йде в декретну відпустку або працює скорочений робочий день, але це дає жінкам змогу реалізовуватись у двох життєво важливих сферах. Такі жінки є подвійно успішними, реалізованими та щасливими.

Організація таких семінарів має бути забезпечена на державному рівні. Необхідно створити й затвердити національні програми з планування сім'ї, зокрема створити постійно діючі консультативні органи на місцевому та державному рівнях, які б проводили семінари/тренінги для жінок із питань планування вагітності з огляду на вік і кар'єрні перспективи, можливості поєднання материнства та освіти або кар'єри, необхідності підтримки професійних навичок під час декретної відпустки шляхом відвідання майстер-класів/тренінгів тощо, підтримки робочих контактів тощо, доцільного часу виходу з декретної відпустки; розробляти заходи з подолання стереотипів стосовно жіночих і чоловічих ролей у сім'ї; фінансової мотивації для родин, де чоловіки виходять у декретну відпустку. Жінки мусять розуміти підтримку в їхніх намаганнях досягти успіху, а держава повинна розуміти, що це є важливим і необхідним складником економічного зростання держави.

Література

1. Платон. Сочинения: в 4 т. / Платон; под общ. ред. А.Ф. Лосева и В.Ф. Асмуса; пер. с древнегреч. - СПб.: Изд-во С.-Пе - терб. ун-та; Изд-во Олега Абышко, 2007. - Т. 3. - Ч. 1. - 2007. - 752 с.