Щодо застосування норм адміністративно-деліктного законодавства України до іноземців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо застосування норм адміністративно-деліктного законодавства України до іноземців

Досліджено умови та межі застосування українського адміністративно-деліктного законодавства до іноземних осіб, які перебувають на території України, а також норми чинного законодавства України в контексті адміністративної відповідальності іноземців. Виокремлено прогалини чинного законодавства та запропоновано шляхи вирішення цієї проблеми. Висновки сформовано у вигляді пропозицій до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановка проблеми. Вітчизняне адміністративно-деліктне законодавство є наріжним каменем сучасної науки та правозастосовної діяльності. Ухвалений ще у 1984 р. Кодекс України про адміністративні правопорушення себе вичерпав і потребує нової редакції. Ті сфери суспільних відносин і пріоритети, які існували в минулому столітті, на теперішній момент не є актуальними та трансформувались в інші, більш адаптовані до умов сьогодення, зокрема це стосується розвитку міжнародних відносин, які мають позитивний влив на подальший розвиток України як демократичної та правової держави.

Чинним адміністративним законодавством установлено, що іноземці, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних засадах із громадянами України. Але ми повинні розуміти, що на рівні застосування норм права існує велика кількість невирішених проблем, особливо тих, які пов'язані зі здійсненням провадження щодо особи-іноземця, застосування адміністративних стягнень до неї, надання правової допомоги та забезпечення її прав тощо.

Таким чином, метою статті є дослідження норм чинного законодавства України в контексті адміністративної відповідальності іноземців, визначення прогалин і суперечностей чинного законодавства та пропозиції щодо шляхів вирішення цієї проблеми.

Стан дослідження. Аналіз наукової літератури свідчить про те, що проблеми визначення правового статусу осіб-іноземців та закріплення його в нормах чинного законодавства неодноразово ставали предметом дослідження багатьох науковців. Так, на вітчизняному рівні цими проблемами займалися О. Джужа, Д. Мельник, В. Шаповалов, В. Чорна, О. Кузьменко, Ю. Римаренко та інші. Але прикро констатувати той факт, що всі доктринальні напрацювання так і залишаються на папері. Здійснюється ціла низка науково-практичних заходів, на яких оприлюднюються напрацювання, обговорюються пропозиції, апробовуються результати досліджень, проте втілити їх у практичну діяльність у більшості випадків так і не вдається. За цих обставин варто наголосити на тому, що, крім пропозицій та рекомендацій, які напрацьовуються на науковому рівні, доцільно додатково розробляти механізм їх реалізації та впровадження в практичну діяльність.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до чинного українського законодавства іноземцем є особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав [1]. Конституція України поширює на іноземців, які на законних підставах перебувають в Україні, права, свободи й обов'язки, передбачені для її громадян, за винятками, встановленими самою Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Тому іноземці, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини [1]. Реалізація іноземцями своїх прав, свобод і законних інтересів під час перебування на території України не повинна завдавати шкоди національним інтересам нашої держави, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які перебувають або проживають в Україні. Відповідно, адміністративна деліктоздатність іноземця є частиною його адміністративно-правового статусу та полягає у здатності особи нести адміністративну відповідальність за порушення норм адміністративно-деліктного законодавства.

Серед адміністративних правопорушень, що вчиняються іноземцями як спеціальними суб'єктами на території України, найбільш поширеними є такі:

- порушення правил перебування в Україні;

- недотримання порядку реєстрації та проживання за недійсними документами;

- незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України;

- порушення встановленого порядку перебування в Україні та правил транзитного проїзду через Україну;

- недотримання порядку пересування й вибору місця проживання тощо.

Основними чинниками, що сприяють учиненню правопорушень серед іноземців, варто визнати такі:

1) повна відсутність або подекуди слабка взаємодія органів Національної поліції з адміністраціями підприємств, установ та організацій, що приймають на роботу іноземних громадян;

2) незнання іноземцями основ українського законодавства;

3) недостатня правова роз'яснювальна робота серед іноземців у місцях їх компактного проживання та роботи [2];

4) недосконалість чинного законодавства стосовно практики застосування заходів примусу до іноземних громадян;

5) послаблений митний і міграційний контроль на державному кордоні;

6) ухилення підприємств, установ, організацій та окремих фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності від офіційного оформлення іноземців на роботу й укладення з ними трудового договору тощо.

З викладеного можемо констатувати наявність недоліків у роботі саме органів публічної адміністрації, які повинні забезпечувати законні підстави перебування іноземців на території України, оскільки нехтування такими обов'язками призводить у більшості випадків до порушення іноземцями норм чинного законодавства, інколи навіть тоді, коли особа-іноземець і не здогадується про це.

Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлено види адміністративних стягнень, які застосовуються до осіб у зв'язку з учиненням адміністративного правопорушення, у тому числі й іноземною особою.

Так, систему адміністративних стягнень закріплено в ст. 24 КУпАП, у якій їх перераховано з урахуванням зростання суворості:

- попередження (ст. 26 КУпАП);

- штраф (ст. 27 КУпАП);

- штрафні бали (ст. 27-1 КУпАП);

- оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення (ст. 28 КУпАП);

- конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення (ст. 29 КУпАП);

- позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання) (ст. 30 КУпАП);

- позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 30 КУпАП);

- громадські роботи (ст. 31-1 КУпАП);

- виправні роботи (ст. 31 КУпАП);

- адміністративний арешт (ст. 32 КУпАП);

- арешт з утриманням на гауптвахті (ст. 32-1 КУпАП) [3].

Перелічені вище стягнення є цілком прийнятними та обґрунтованими для громадян України, а от деякі зовсім не можуть бути застосовані до іноземців. Це стосується таких стягнень, як арешт з утриманням на гауптвахті та штрафні бали. Обумовлюються такі висновки тим, що, по-перше, арешт з утриманням на гауптвахті встановлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види військових адміністративних правопорушень, а відповідно до закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок не поширюється на іноземців, які перебувають на території України. Винятком є лише та ситуація, коли особа-іноземець, яка на законних підставах перебуває на території України, може у випадках, передбачених законом, у добровільному порядку, тобто за контрактом, проходити військову службу у Збройних силах України [4, ч. 6 ст. 1]. По-друге, штрафні бали є відносно новим видом адміністративного стягнення, яке передбачає відповідальність особи за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі. Зміст його полягає у тому, що кожному громадянину, який має право керувати транспортним засобом, щороку з початку й до кінця року нараховується 150 балів. У разі фіксації зазначеного правопорушення в особи вираховується певна кількість штрафних балів [3]. При цьому механізм застосування зазначеного стягнення до іноземців не вироблено, а тому до них може бути застосовано лише штраф.

Наступною обставиною, на якій хотілося б акцентувати увагу та яка є предметом жвавих дискусій, є те, що в ч. 3 ст. 24 КУпАП зазначено, що законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок. Зазначимо, що відповідно до цієї статті для застосування заходу впливу у вигляді адміністративного видворення необхідними є: а) наявність законів, які передбачають саме адміністративне видворення; б) вчинення адміністративного проступку, який грубо порушує правопорядок. При цьому видворення в системі адміністративних стягнень не прописано як таке. У зв'язку з цим виникає неоднозначність у діях уповноважених осіб на розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо застосування вказаного примусового заходу.

Законом, який необхідно використовувати для застосування ч. 3 ст. 24 КУпАП, є закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що містить ст. 30 «Примусове видворення іноземців та осіб без громадянства». Відповідно до цього закону «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави» [1]. Зокрема, після цього іноземцям забороняється подальший в'їзд в Україну строком на 5 років.

Із наведеного можна зробити висновок, що видворення іноземців, які порушили норми адміністративного законодавства, є нічим іншим, як стягненням, тобто мірою покарання за протиправні дії. Більше того, аналіз Кодексу Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення [5], Кодексу про адміністративні правопорушення Російської Федерації [6] та Кодексу Республіки Казахстан про адміністративні правопорушення [7] підтверджує, що видворення іноземних громадян за вчинення протиправних дій застосовується як адміністративне стягнення.

Але не лише примусове видворення іноземців може бути застосовано до іноземців у зв'язку з порушенням норм чинного законодавства України. Так, той само закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у ст. 26 передбачає можливість примусового повернення іноземців та осіб без громадянства, яке здійснюється у випадках, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком на 3 роки [1]. Тому питання, чому законодавець у ст. 24 КУпАП прямо не називає адміністративне видворення та примусове повернення одним із видів адміністративних стягнень і не передбачає застосування таких санкцій за жодне з правопорушень у Кодексі України про адміністративні правопорушення, залишається без відповіді.

Проведене дослідження обумовлює формування нами таких висновків, що стосуються умов і меж застосування адміністративно-деліктного законодавства до іноземців:

1) іноземні особи, які вчинили протиправні дії на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, окрім випадків, визначених чинним законодавством;

варто узгодити норми чинних нормативно

1) -правових актів, які регламентують правове положення іноземців під час їх перебування на території України (акцентується увага на нормах Кодексу України про адміністративні правопорушення та нормах закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»);

2) пропонується доповнити ч. 1 ст. 24 КУ- пАП такими пунктами: «9. Адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства» та «9-1. Примусове повернення іноземців та осіб без громадянства»;

ураховуючи пропозиції щодо доповнення ч. 1 ст. 24 КУпАП додатковими видами стягнень, належить внести зміни до глави 3 «Адміністративне стягнення» Кодексу України про адміністративні правопорушення та доповнити її статтями 32-2 «Адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства» та 32-3 «Примусове повернення іноземців та осіб без громадянства», в яких детально регламентувати порядок застосування зазначених видів стягнень.

адміністративний законодавство відповідальність

Список бібліографічних посилань

1.Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: закон України від 22.09.2011 № 3773-VI // База даних (БД) «Законодавство України» / Верховна Рада (ВР) України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/3773-17 (дата звернення: 26.06.2017).

2.Константінов С. Ф. Іноземці як спеціальні суб'єкти адміністративної відповідальності. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2001. № 1. С. 97-100.

3.Кодекс України про адміністративні правопорушення: закон України від 07.12.1984 № 8073-X // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 (дата звернення: 26.06.2017).

4.Про військовий обов'язок і військову службу: закон України від 25.03.1992 № 2232-XII // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 (дата звернення: 26.06.2017).

5.Статья 6.11. Депортация // Кодекс Республики Беларусь об административных правонарушениях: закон Республики Беларусь от 21.04.2003 № 194-З. URL: http:// http://kodeksy-by.eom/koap_rb/6.11.htm (дата звернення: 26.06.2017).

6.Статья 3.10. Административное выдворение за пределы Российской Федерации иностранного гражданина или лица без гражданства // Кодекс об административных правонарушениях Российской Федерации: федерал. закон. URL: http://www.kodap.ru/razdel-1/glava-3/st-3-10-koap-rf (дата звернення: 26.06.2017).

Размещено на Allbest.ru