Про деякі віктимологічні аспекти діяльності неспеціалізованих суб’єктів запобігання злочинам в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.988(477)

Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

ПРО ДЕЯКІ ВІКТИМОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ НЕСПЕЦІАЛІЗОВАНИХ СУБ'ЄКТІВ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ В УКРАЇНІ

Постановка проблеми. Аналіз наукової літератури засвідчує, що традиційно вчені (О.М. Джужа, В.В. Василевич, О.Г. Колб та ін.) під віктимологічною профілактикою розуміють специфічну діяльність соціальних інститутів, спрямовану на виявлення, усунення або ней тралізацію факторів, обставин, ситуацій, які формують віктимну поведінку та зумовлюють вчинення злочинів, виявлення груп ризику та конкретних осіб з підвищеним ступенем ві- ктимності, - з метою відновлення та активізації захисних властивостей, а також розроблення або вдосконалення засобів, що існують для за хисту громадян та конкретних осіб від злочинів [1, с. 266-267].

Врахувавши функції, цілі та завдан ня системи віктимологічної профілактики (О.М. Джужа, Є.М. Моісеєв, В.В. Василевич) її загальносоціальний, спеціальний та індивіду альний рівні [2, с. 172-173], у наукових джере лах останнього часу можна знайти й інші кри терії та методологічні засади визначення змісту зазначеного виду запобігання злочинам. Зокре ма, досить цікавими, теоретично і практично значимими є результати досліджень, що про ведені авторським колективом вчених на чолі з Ю.В. Бауліною та В.Л. Борисовою [3], В.О. Ту- ляковим [4], В.В. Журавською [5] та ін.

Зазначені та інші роботи віктимологічно- го спрямування й були взяті за основу під час підготовки даного дослідження. Зокрема, важ ливим у теоретичному обгрунтуванні предмету розробки став висновок А.П. Закалюка щодо ролі та місця потерпілого у механізмі злочинної поведінки, а саме: створення кримінологічної ситуації, що сприяло вчиненню злочину, часто залежало не лише від особи, яка його вчиняла, але і від зовнішніх умов, від поведінки потер пілих від злочину, їх необережних, аморальних або протиправних дій [6, с. 313].

Як показало вивчення наукової літерату ри, питання щодо змістовних елементів діяль ності суб'єктів запобігання злочинам в Україні є постійним об'єктом наукових розробок та ких учених, як: О.М. Бандурка, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, В.В. Василевича, В.В. Голіни, Б.М. Головкіна, О.М. Джужи, Т.А. Денисо- вої, А.П. Закалюка, О.Г. Кальмана, О.Г. Колба,

І.М. Копотуна, О.М. Литвака, М.І. Мельника, В.О. Меркулової, А.В. Савченко, П.Л. Фріса, В.І. Шакуна та інших дослідників означеної проблематики, які були використані у цій статті як методологічне підгрунтя.

Метою статті є дослідження віктимологіч- них аспектів діяльності неспеціалізованих суб'єктів запобігання злочинам в Україні та виведення науково обгрунтованих шляхів щодо підвищення ефективності діяльності у правовому механізмі запобігання злочинам.

Виклад основного матеріалу. Потерпілі від злочину особи у багатьох випадках були елемен том передзлочинної ситуації. Крім того, поряд з іншими її елементами потерпілі у процесі взає модії з майбутнім злочинцем сприяли виникнен ню в нього мотиву вчинення злочину, об'єктом якого й вони ставали, а також прийняттю про це рішення і його реалізації.

Саме тому під час аналізу кожного випадку вчинення злочину щодо потерпілих і з'ясування його причинного комплексу під час дослідження встановлювалось, через які саме вчинки потерпі лих і в якому напрямі конкретна життєва ситу ація впливала на злочинця, зокрема створювала сприятливі умови для його негативних вчинків. При цьому з низки питань механізму злочинного прояву, пов'язаних із поведінкою потерпілих від злочину, як встановлено, найбільше криміноло гічне значення має з'ясування:

1) якостей особистості потерпілого, що робили його більш уразливим для злочинця [7, с. 132].

2) міри залежності від цих якостей про цесу створення умов, що впливали на формування кримінологічної орієнтації та мотивації [8, с. 76-77];

3) ознак та властивостей потерпілого, які сприяли опредмечуванню мотиву вчинення кон кретного злочину в такій спосіб, що об'єктом зло чинного посягання стає саме потерпілий [9, с. 39];

4) дій (вчинків) потерпілого, які об'єктивно або в уявленні особи, що має намір вчинити зло чин, свідчили про активне сприяння матеріаль ного та прийняттю рішення про його вчинення і реалізації цього рішення [6, с. 313].

Залежно від поведінки осіб, що стали потер пілими від злочинів, віктимологічна ситуація, яка передувала вчиненню злочину, проявлялась у трьох видах:

- дії потерпілих провокували злочинний прояв винної особи та містили у собі привід для останньої (зокрема дії, що провокували отри мання незаконної винагороди особою);

- дії потерпілих мали необережний характер, через що створювалась ситуація, яка полегшува ла вчинення злочину щодо них;

- дії потерпілих були правомірними та чи нили опір задоволенню потреб (бажань) для тих осіб, які мали злочинний намір, що викликав у них стимул до подолання цього опору у зло чинний спосіб.

Проте здебільшого вчинення злочинних дій щодо осіб, які стали жертвами злочинних пося гань (як правомірні, протиправні, аморальні, так і необережні) ніяк не впливали на мотив і здій снення злочинних посягань з боку їх клієнтів та інших учасників кримінального судочинства.

З огляду на результати даного дослідження, можна констатувати, що ряд осіб стає жертвами злочинів тільки тому, що належать до осіб із так званою підвищеною криміногенністю (віктим- ністю) [10, с. 119]. Зазначена риса більшою мі рою була пов'язана з соціальними або іншими якостями цих осіб (схильність до гомосексуаліз му, наркоманія, жадність тощо). Як з цього приводу аргументовано заува жив Д.В. Рівман, будь-яка людина є віктимною, оскільки вона перебуває у певній життєвій об становці й, включаючись у сплетення різних соціальних ситуацій, може стати жертвою зло чину. Тобто індивід не здобуває віктимності, на впаки, він просто не може бути невіктимним, бо є членом суспільства, в якому існує злочинність, а отже, це і є об'єктивною можливістю стати жертвою злочину [11, с. 13].

У свою чергу, В.Я. Рибальська небезпід ставно вважає, що віктимність - це сукупність стабільних типових соціальних і соціально-пси хологічних властивостей особистості, що під вищують її здатність стати жертвою злочину [12, с. 33].

Л.В. Ільїна визначає віктимність як особливу властивість потерпілого за певних обставин ста вати жертвою злочину [10, с. 119].

З огляду на результати щодо віктимності особи, варто погодитись із зазначеною науковою позицією.

Такий підхід, як показало вивчення доктри- нальних джерел, має своїх прихильників. Зокре ма, А.П. Закалюк пропонує розрізняти віктим ність винувату та невинувату [6, с. 315].

До першої групи (винуватої віктимності) він відніс осіб, що зловживають спиртними напо ями, осіб, схильних до авантюризму, або таких, які вирізняються нахабною, нестриманою пове дінкою, чим ставлять себе у становище, що може провокувати вчинення щодо них злочину, часті ше насильницького.

Невинувата віктимність, на його думку, пов'язана, як правило, з деякими обставинами роботи або професіями (водій таксі, касир, інка сатор, дружина алкоголіка, сусід психічно хворої особи тощо) [6, с. 315].

Саме зазначена невинувата віктимність біль шою мірою зумовлює підвищену віктимність у діяльності особи.

Із багатьох форм віктимної поведінки осо би кримінологічну роль найчастіше відігравала необережна віктимологічна ситуація, а найменш поширеною була провокуюча віктимологічна си туація.

Проте аналіз даного питання був би не повним, якби не стосувався характеристики й інших критеріїв та оцінок, що стосуються ві- ктимної поведінки. Зокрема, загальновизнаним у віктимології є поділ віктимності на такі рівні (В.Я. Рибальська):

1) сукупність соціально-психологічних влас тивостей особи, що пов'язана з особливостями її соціалізації;

2) «вікова» віктимність;

3) «безособова» властивість, що зумовлена виконанням деяких соціальних функцій, - про фесійна віктимність;

4) наслідок патологічного стану особи [12, с. 33].

Матеріали численних досліджень (О. М. Джу- жа, Є.М. Моісеєв) [13, с. 12] свідчить, що значна кількість протиправних діянь зумовлена пове дінкою самої жертви злочину, а саме:

- особливостями ситуативного стану (сп'яніння), станом здоров'я (дефекти органів сприйняття), особливим психічним настроєм, що пов'язаний з неадекватними діями у звичай ній ситуації;

- недбалим ставленням до безпеки своєї осо би, честі, гідності та збереження майна;

- небажанням повідомити правоохоронним органам про злочинні дії, які вже мали місце сто совно нього;

- легковажним ставленням до правил, що покликані охороняти суспільний порядок і без пеку;

- участю в незаконній угоді;

- провокуючою поведінкою.

На переконання ряду науковців (В.В. Васи левича, Д.І. Голосніченко, Т.Л. Кальченко), за своїм характером віктимна поведінка може бути:

1) конфліктною, коли потерпілий створює конфліктну ситуацію або бере активну участь у конфлікті, що виник (особливими різновидами такої поведінки є необхідна оборона (ст. 36 КК України); затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК); правоохоронна діяльність тощо);

2) провокуючою (демонстрування) власного багатства, екстравагантна зовнішність, непра вильна поведінка жінки, що створює уявлення про її доступність тощо);

3) легковажною (довірливість, створення аварійних ситуацій на шляхах пішоходами та во діями тощо) [2, с. 63].

Аналогічний поділ віктимної поведінки можна знайти й у роботах А.Ф. Зелінського [14, с. 82-83].

У свою чергу, В.М. Бурлаков та В.П. Саль ников вважають, що у межах віктимологічної ситуації поведінка жертви злочину може бути оцінена як:

- негативна, тобто така, що провокує злочин або створює для нього об'єктивну сприятливу ситуацію (форми провокації можуть бути різ ними: від фізичного чи психічного насильства стосовно злочинця або його близьких до їх об рази, вияв неповаги до громадського порядку та загальновизнаних норм моралі);

- позитивна, що виражається у протидії зло чинцю, виконанні громадського обов'язку тощо;

- нейтральною, тобто такою, що не сприяла вчиненню злочинів [15, с. 157]. Відповідно до комплексного підходу, який сформувався у вікти мології та в основу класифікації якого покладено ступінь віктимності, що відображає у найбільш узагальненому вигляді: а) віктимну деформа цію особи; б) професійну віктимність; в) віко ву віктимність; г) віктимну патологію [2, с. 63], та на підставі добутих під час дослідження ре зультатів було встановлено кілька груп жертв:

1) випадкова жертва - коли особа стала та кою внаслідок збігу обставин. віктимологічний злочин причинний потерпілий

При цьому взаємовідносини, що виникли між жертвою і злочинцем, незалежно від їх волі та бажання (свавілля правоохоронних органів та суду по кримінальній справі, законні інтереси одного з фігурантів, в якій представляв адвокат);

2) жертва з незначним ступенем ризику - особа, яка жила за нормальних для всіх людей факторів ризику і віктимність якої зросла не передбачено під впливом конкретної несприят ливої ситуації (словесна чи фізична образа, збіг сімейних чи матеріальних обставин);

3) жертва з підвищеним ступенем ризику - особа, яка володіла низкою віктимних власти востей.

До цієї категорії належать два основних види жертв:

- жертва необережних злочинів - коли ха рактер роботи, що вони виконують, або їх пове дінка у громадських місцях мають більш високу, ніж зазвичай, віктимність;

- жертви умисних злочинів, коли соціаль ний статус яких або роль, що вони виконують, має підвищений ризик;

При цьому жертвами цього типу стали ті осо би, віктимність яких зросла внаслідок конкрет них взаємовідносин між жертвою і злочинцем, а також третіх осіб, які породили конфліктну ситуацію (посередників, зокрема, між адвокатом і клієнтом, близьких родичів клієнта тощо;

4) жертви з дуже високим ступенем ризику - особи, морально-соціальна деформація яких не відрізняється від правопорушників.

Вона характеризується стійкою антисуспіль- ною спрямованістю, схильністю до зловживання алкоголем, наркотиків, статевого розбещення тощо [2, с. 64].

Висновки

Всі ці та інші обставини віктимного ха рактеру [16, с. 126-129] були використані під час дослідження не лише, як вірно зауважив П. Закалюк, із метою визначення ступеня та характеру вини особи, яка вчинила злочин, але й у кримінологічному значенні [6, с. 316], тобто для наукового обгрунтування низки заходів ві- ктимологічного запобігання злочинам.

Список використаних джерел

1. Кримінологія: Навчальний посібник / [О.М. Джужа, В. В. Василевич, О.Г. Колб та ін.]; за заг. ред. О.М. Джужи. - К.: Атіка, 2010. - 312 с.

2. Кримінологічна віктимінологія: Навчальний по сібник / [Моісеєв Є.М., Джужа О.М., Василевич В.В. та ін.]; за заг. ред. О.М. Джужі. - К.: Аіка, 2006. - 352 с.

3. Потерпілий від злочину (міждисциплінарне дослідження) / Кол. авторів; за заг. ред. Ю.В. Бауліна,

A. І. Борисова. - Х.: Вид-во Кроссроуд, 2008. - 364 с.

4. Тляков В.О. Віктимологія (соціальні та кримі нологічні проблеми): [Монографія] / В.О. Туляков. - О.: [б.в], 2000. - 480 с.

5. Журавська З.В. Віктимологічні засади бо ротьби зі злочинністю у місцях позбавлення волі : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / З.В. Журавська. - К.: НАВС, 2011. - 262 с.

6. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримі нології: теорія і практика [у 3 кн.] / А.П. Закалюк. - К.: Вид. дім «Ін Юре», 2007. - Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. - 424 с.

7. Франк Л.В. Об изучении личности и поведения потерпевшего (нужна ли советская виктимология?) / Л.В. Франк // Вопросы уголовного права, уголовно го процесса и криминологии: Сб. науч. тр. - Душанбе, 1966. - С. 131-157.

8. Ривман Д.В. Криминальная виктимология / Д.В. Ривман. - СПб: Питер, 2002. - 153 с.

9. Рыбальская В.Я. О виктимологическом анализе преступности несовершеннолетних / В.Я. Рыбальская // Виктимологические проблемы борьбы с преступностью. - Иркутск: Изд-во Иркут ского ун-та, 1982. - С. 32-49.

10. Ильина Л.В. Уголовно-процессуальное зна чение виктимологии / Л.В. Ильина // Правознав ство. - 1975. - № 3. - С. 117-121.

11. Ривман Д.В. Виктимологические факторы и профилактика преступлений / Д.В. Ривман. - Л: Изд-во Высш. полит. училища МВД СССР, 1975. - 153 с.

12. Рыбальская В.Я. Виктимологические иссле дования в системе криминологической разработки проблем профилактики преступлений несовершен нолетних // Вопросы борьбы с преступностью. - М., 1980. - Вып. 33. - С. 13-18.

13. Джужа О.М., Моісеєв Є.М. Проблеми потер пілого від злочину (кримінологічний та психологіч ний аспекти): [Навч. посіб.] / О.М. Джужа, Є.М. Моі сеєв. - К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994. - 51 с.

14. Зелінський А.Ф. Кримінологія: [Навч. посіб.] / А.Ф. Зелінський. - X.: Рубікон, 2000. - 464 с.

15. Криминология: Учебник для юридических вузов / Под. ред. проф. В.Н. Бурлакова, проф., ака демика В.П. Сальникова. - СПб.: Санкт-Петербург. Акад. МВД России, 1998. - 782 с.

16. Христенко В.Е. Психология жертвы: [Учеб. пособие] / В.Е. Христенко. - X.: Консум, 2001. - 256 с.

Анотація

У статті піддано аналізу змістовні елементи діяльності неспеціалізованих суб'єктів віктимологічного запобігання злочинам в Україні, до яких належать органи, що не зобов'язані вчиняти заходи у цьому напря мі (це не входить до їхньої компетенції), але чия роль і місце у системі суб'єктів запобіжної діяльності досі на науковому рівні досліджена недостатньо, що, у свою чергу, виступає однією з обставин, яка негативно впливає на ефективність і результативність протидії злочинності загалом. Крім цього, визначені основні проблемні питання та розроблені науково обґрунтовані шляхи їх вирішення по суті.

Ключові слова: неспеціалізовані суб'єкти запобігання злочинам, ефективність, результативність, суб'єкт, запобігання, система, діяльність, віктимологічне запобігання злочинам.

В статье осуществлен анализ содержательных элементов деятельности неспециализированных субъ ектов виктимологического предупреждения преступлений в Украине, к которым относятся органы, не обязанные совершать мероприятия в этом направлении (это не входит в их компетенцию), но чья роль и место в системе субъектов предупредительной деятельности до сих пор на научном уровне исследована не достаточно, что, в свою очередь, выступает одним из обстоятельств, негативно влияющих на эффектив ность и результативность противодействия преступности в целом. Кроме этого, определены основные проблемные вопросы и разработаны научно обоснованные пути их решения по существу.

Ключевые слова: неспециализированные субъекты предупреждения преступлений, эффективность, ре зультативность, субъект, предупреждение, система, деятельность, виктимологические предупреждения престу плений.

The article deals with the meaningful elements of non-specialized subjects of victimological crime prevention in Ukraine. They include bodies that aren't obliged to perform any measures in this direction (it isn't their competence), but their role and place in the subject system of preventive activities at the scientific level haven't investigated yet and that's why it serves as one of the circumstances which have a negative influence on effectiveness of criminality counteraction in general. In addition, the basic issues have been defined and scientific-grounded ways to their solv ing have been done.

Key words: non-specialized subjects of crime prevention, effectiveness, subject, prevention, system, activity, victimological crime prevention.

Размещено на Allbest.ru