Формування правових позицій - форма реалізації судової влади в кримінальному судочинстві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет державної фіскальної служби України

Формування правових позицій - форма реалізації судової влади в кримінальному судочинстві України

В.І. Завидняк,

кандидат юридичних наук

У цій статті надається загальний аналіз формування правових позицій та форм реалізації судової влади в кримінальному процесуальному судочинстві України та зосереджується увагу на умовах і ризиках цього процесу. Досить детально на конкретних прикладах охарактеризовано обставини, які обумовлюють необхідність формування таких правових позицій ВССУ.

Ключові слова: правова позиція, суд, судова влада, джерело, право.

В данной статье дается общий анализ формирования правовых позиций и форм реализации судебной власти в уголовном процессуальном судопроизводстве Украины и сосредотачивается внимание на условиях и рисках данного процесса. Достаточно подробно на конкретных примерах охарактеризованы обстоятельства, которые обусловливают необходимость формирования таких правовых позиций ВССУ.

Ключевые слова: правовая позиция, суд, судебная власть, источник, право.

This article provides an analysis offormation of legal positions and forms of realization of the judiciary in criminal proceedings procedural Ukraine. andfocuses attention on the conditions and risks of the process. Enough detail specific examples described the circumstances that necessitated the formation of such legal positions HSCU.

Keywords: legal opinion of the court, the judiciary, the source, right.

У сучасних умовах інтеграційних тенденцій досить актуальним є аналіз формування правових позицій та форм реалізації судової влади в кримінальному процесуальному судочинстві України. Одним із таких елементів є регламентація та порядок використання на законодавчому рівні такого поняття, як «правова позиція», яке потребує глибокого теоретичного дослідження.

Значний внесок у наукове поняття «правова позиція» у загальній теорії висвітлювалися такими дослідниками, як: В. А. Новицький (вивчав правові позиції в аспекті процесуального доказування та правозастосування у кримінальному, цивільному та господарському процесі) та В. Г. Степанков.

Метою роботи є аналіз формування правових позицій та форм реалізації судової влади в кримінальному процесуальному судочинстві України.

Термін «судова влада» в науковій юридичній літературі України з'явився в 1991 році, а потім був введений у Конституцію України, яка проголосила, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову [6]. Це спричинило серйозні зміни не тільки в нормативній базі країни, але і в праворозумінні вчених і практиків. У ході судової реформи України 1991 року роль судової влади в державному механізмі позначалася як самостійна впливова сила, незалежна у своїй діяльності від інших гілок влади. З урахуванням цього і були сформовані концептуальні засади розбудови кримінального судочинства в країні.

У вітчизняній літературі питання про поняття, функції, форми реалізації судової влади є дискусійними [4, с. 55]. Вивчення цього питання сприяє розкриттю її ролі в суспільстві та державі в цілому. Найголовнішою функцією судової влади, на нашу думку, є вирішення юридично значущих проваджень, які мають юридичні наслідки. Рішення, які виносяться судом у межах здійснюваних функцій, є обов'язковими для всіх державних органів, підприємств, організацій та установ усіх форм власності, а також це стосується фізичних та юридичних осіб. В іншому випадку вступає в дію механізм державного примусу, яким забезпечується виконання рішень суду.

Становлення поняття, функцій та форм судової влади проходило одночасно зі становленням теоретичних аспектів судової влади, сприйняттям і розумінням природи та її ознак. Не потрібно виключати і те, що з розвитком судової влади, її державності та інституту вона може наділятися й іншими функціями.

Вивчення цієї проблеми не входить у предмет нашого дослідження, тому обмежимося лише висловлюванням своєї думки щодо цих питань.

Нагадування у ст. 6 Конституції України про те, що державна влада здійснюється на засадах поділу на законодавчу, виконавчу і судову, а це вказує на необхідність обґрунтовування такого поділу, прикладом може бути врівноважуючий ефект, спрямований на самообмеження держави. Водночас в юридичній літературі зазначається, що поділ влади не впливає на принцип єдності державної влади. Такий поділ існує для взаємодії, взаємного контролю, «стримувань і противаг» між самостійними гілками влади [2, с. 2-3].

Саме самостійністю та незалежністю повинні володіти судові органи, які здійснюють судову владу. Свого часу Шарль Монтеск'є вказував на те, що якщо судову владу об'єднати з законодавчою, «то життя і свобода громадян будуть у владі свавілля, тому що суддя буде законодавцем»; якщо ж судову владу об'єднати з виконавчою владою, «то суддя має можливість стати гнобителем» [5].

Оскільки судова влада - це елемент державної влади, цілком логічно припустити, що вона повинна виконувати функції цього органу. У першу чергу, повинно йтися про ідеологічну функцію, яка проявляється у потребі вироблення й обґрунтування особливості як існування судових органів у правовій державі, так і суті прийнятих цими органами рішень.

Судова влада забезпечує реалізацію державної політики, і тому їй притаманна політична функція. Це проявляється не тільки в діяльності вищих судових органів (Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищих спеціалізованих судів України), але і в діяльності судів першої та апеляційної інстанцій, що забезпечує впровадження в життя позицій держави,наприклад рішення Верховного Суду України щодо перевиборів Президента України під час «Помаранчевої революції», яке не допустило подальшої ескалації насильства.

Звичайно, судова влада виконує безпосередньо свою функцію, яку вчені визначають як судовий захист прав і свобод. Ця функція реалізується через повноваження судів, спрямовані на вирішення соціального конфлікту, забезпечення цієї діяльності і виконання контрольних функцій (конституційний контроль, судовий контроль).

Таким чином, можна зробити висновок, що судова влада виконує функції ідеологічну, політичну і, власне, свою, судову. На нашу думку, цими функціями реалізація судової влади не обмежується, це саме по собі досить складне явище, що охоплює інші напрями діяльності. Наприклад, у рамках взаємодії з іншими гілками влади можна говорити і про правотворчу діяльність.

Конституція України не містить прямої вказівки на функції судової влади і на їхню кількість, крім функції правосуддя, яка вказана у ст. 124 Конституції України, і функції Конституційного судового контролю, яка вирішує питання про відповідність Конституції України законів України ст. 147 Конституції України.

З усього комплексу функцій, які забезпечує судова влада, в рамках цього дослідження нас, у першу чергу, цікавить правосуддя.

Поняття «правосуддя» і «судова влада» нетотожні, хоча відносяться до однієї державної функції, яка полягає в тому, щоб неупереджено й об'єктивно розглядати і вирішувати різні соціальні спори і конфлікти.

Що стосується поняття і змісту «правосуддя» в аспекті судового розгляду кримінальних проваджень, то слід сказати, що з цього питання не існує однакового розуміння, зокрема, в українському законодавстві практично не згадується термін «кримінальне правосуддя». Шановний вчений М. С. Строгович, який зробив великий внесок у науку кримінального процесу, свого часу заперечував наявність такого правосуддя: «У СРСР немає кримінального правосуддя і цивільного правосуддя, а є єдине радянське соціалістичне правосуддя, здійснюване у кримінальних і цивільних справах» [1, с. 15]. Звичайно, зараз цю думку не можна вважати правильною, багато міжнародних актів містять інформацію про «кримінальне правосуддя» і про «систему кримінального правосуддя», та і в Конституції України у ст. 124 зазначено, що правосуддя в Україні здійснюють лише суди [6].

Таким чином, можна зробити висновок, що сформувалася думка про сутність кримінального правосуддя як діяльності суду в судових стадіях процесу (в широкому сенсі) і як діяльності з вирішення кримінального провадження по суті (у вузькому сенсі).

Під терміном «дозвіл» ми розуміємо прийняття судом на основі проведеного дослідження в судовому засіданні рішення у вигляді вироку, в якому містяться відповіді на всі питання. «Істина» справи - це істотні обставини справи, що вимагають доведення і необхідні для вирішення питання про винуватість чи невинуватість підсудного і призначення йому покарання у конкретному кримінальному провадженні.

Таким чином, з вказаного виходить те, що суди вищих інстанцій мають і повинні вибудовувати певні правові позиції у конкретних кримінальних провадженнях для узагальнення судової практики.

С. С. Колобашкін зазначає, що «позиція - система переконань суб'єкта про якості, властивості, інші характеристики досліджуваного явища, процесу, що виступають як об'єкта», і виділив такі загальні ознаки правової позиції: «системність; суб'єктивна обумовленість;переконання як форма опосередкування інформації; визначеність змісту позиції, оскільки вона завжди конкретна; завершеність і внутрішня несуперечність» [1, с. 8-9].

Вважаємо за необхідне навести приклади правових позицій Вищого спеціалізованого суду України в кримінальних справах:

1. У статті 26 КПК України закріплено засаду диспозитивності, відповідно до якої сторони кримінального провадження вільні у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим кодексом.

На відміну від державного обвинувачення, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого.

Якщо під час досудового розслідування у кримінальному провадженні у формі державного обвинувачення виникли підстави для складання повідомлення про підозру або про зміну раніше повідомленої підозри з перекваліфікацією діяння підозрюваного на злочин, за яким кримінальне провадження, згідно зі ст. 477 КПК України, може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, то прокурор або слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний з'ясувати з цього приводу думку потерпілого і має право скласти відповідно повідомлення про підозру або нове повідомлення про змінену підозру лише за наявності письмової заяви потерпілого про вчинення щодо нього злочину приватного обвинувачення із внесенням відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

(Ухвала ВССУ від 19 січня 2016 року, справа N° 5-123км16).

1. За змістом п. 15 ч. 2 ст. 36, ч. 2 ст. 337, ч. 1 ст. 338 КПК України змінити обвинувачення в суді є правом прокурора. У зв'язку з цим суд не може заборонити або перешкодити прокурору реалізувати це право.

Згідно з ч. 1 ст. 341 КПК України прокурор може змінити обвинувачення в суді, лише погодивши це з прокурором вищого рівня (на час розгляду провадження - з керівником органу прокуратури, в якому він працює). Суд для цього має відкласти судове засідання і надати прокурору час не тільки для складання, а й для погодження відповідного процесуального документа.

Безпідставне ненадання або необґрунтоване обмеження часу для вирішення питання щодо зміни прокурором обвинувачення в суді є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

(Ухвала ВССУ від 28 липня 2015 року, справа № 5-1706км15).

2. Положеннями ст. 369 КПК України передбачено, що судове рішення, в якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку, а судове рішення, в якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст. Ухвала про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, яка звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасниками судового провадження. При цьому будь-яких застережень щодо неможливості вирішення питання про роз'яснення судового рішення, постановленого слідчим суддею, у порядку, визначеному положеннями ст. 380 КПК України, кримінальний процесуальний закон не містить.(Ухвала ВССУ від 2 липня 2015 року, справа N° 5-1407км15).

3. Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим.

Під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому КПК України. Якщо у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксоване судове провадження в суді першої інстанції, і така фіксація була обов'язковою, судове рішення підлягає скасуванню (ч. 5 ст. 27 КПК України).

Недотримання наведених процесуальних вимог має місце і у випадку наявності технічного носія, однак відсутності на ньому зафіксованого судового провадження.

(Ухвала ВССУ від 20 серпня 2015 року, справа № 5-1797км15).

4. При вирішенні цивільного позову у кримінальних провадженнях, пов'язаних із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мають враховуватись положення законодавства, яке визначає механізм страхового відшкодування та передбачає одночасну участь у справі, в яких мало місце страхування цивільно-правової відповідальності і фізичної особи, і страховика.

(Ухвала ВССУ від 20 серпня 2015 року, справа № 5-1803км15).

Наведене вище надає підстави дійти висновку про те, що ВССУ чітко розмежував межі дозволеного під час судового розгляду кримінальних проваджень. При цьому слід враховувати, що як у судових, так і досудових стадіях кримінального судочинства суд активно виконує державну функцію, яка визначена Конституцією України як захист прав і свобод людини і громадянина. Беручи рішення і формулюючи в них свої правові позиції, що стосуються суті справи, суд виконує своє призначення - здійснює судову владу.

Таким чином, ми прийшли до обґрунтованого висновку, що реалізація судової влади одним тільки правосуддям не вичерпується. Цей феномен вимагає ширшого розуміння.

правовий позиція судовий влада

Список використаних джерел

1. Колобашкін С. С. Особливості реалізації захисній позиції адвокатом у суді присяжних / С. С. Колобашкін // Адвокатська практика. - 2009. - № 4. - С. 8-9.

2. Конституція України. Науково-практичний коментар / редкол. : В. Я. Тацій (голова редкол.), О. В. Петришин (відп. секретар), Ю. Г. Барабаш та ін.; Нац. акад. прав, наук України. - 2-ге вид., переробл. і допов. // Право. - Харків, 2011.

3. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса / М. С. Строгович. - Т. 1. - М. : Наука, 1968. - С. 15.

4. Чернишова Н. В. Судова влада в Україні : навч. посіб. / Н. В. Чернишова. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 104 с.

5. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.civisbook.ru/files/File/Monteskye.O dukhe.pdf.

6. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/print1475813584230794

Размещено на Allbest.ru