Зміст цивільної правоздатності непідприємницьких юридичних осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст цивільної правоздатності непідприємницьких юридичних осіб

С.О. Іванов, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права та процесу Університету державної фіскальної служби України,

І.В. Сніцар, кандидат педагогічних наук Хмельницького національного університету

В умовах проголошення у нинішньому цивільному законодавстві здатності юридичних осіб мати будь-які цивільні права (загальної цивільної правоздатності) у статті наводиться аналіз можливості проголошення загальної цивільної правоздатності щодо групи організацій цілі, а саме щодо непідприємницьких юридичних осіб. Особливість таких організацій у тому, що щодо них передбачена обов'язкова до виконання мета їх створення та діяльності, яка закріплюється не лише їхнім установчими документами, але й на рівні спеціальних законів.

Ключові слова: юридичні особи, цивільна правоздатність, позастатутні правочини, непідприємницькі організації.

В условиях провозглашения в нынешнем гражданском законодательстве Украины способности юридических лиц иметь любые гражданские права (общей гражданской правоспособности) в статье приводится анализ возможности провозглашения общей гражданской правоспособности относительно группы организаций цели, а именно относительно непредпринимательских юридических лиц. Особенность таких организаций в том, что относительно них предусмотрена обязательная к выполнению цель их создания и деятельности, которая закрепляется не только их учредительными документами, но и на уровне специальных законов.

Приводятся аргументы в пользу провозглашения общей гражданской правоспособности непредпринимательских организаций. В настоящее время не предусмотрены гражданско-правовые последствия внеуставной деятельности непредпринимательских организаций как в гражданском законодательстве, так и в специальном законодательстве относительно непредпринимательских юридических лиц. Обязанность в виде необходимости осуществления целевой деятельности непредпринимательских организаций касается исключительно этих организаций (их органов) и не должно влиять на права и интересы партнеров по договорам этих организаций (о недействительности внеуставных сделок здесь не может идти речь).

Ключевые слова: юридические лица, гражданская правоспособность, внеуставные сделки, непредпринимательские организации.

In the conditions ofproclamation in the present civil legislation of ability of legal entities to have any civil laws (of general civil legal capacity) in the article the analysis of possibility of proclamation of general civil legal capacity in relation to the group of organizations of aim, namely in relation to nonenterprise legal entities has been presented. A feature of such organizations is in that in relation to them the obligatory to implementation aim of their creation and activity, which is fastened not only by their constituent documents, but also on the level of the special laws.

Key words: legal entities, civil legal capacity, illegal agreements, unenterprise organizations.

Загально відомо, що підприємницька діяльність у своїй основі передбачає процес реалізації будь-яких видів діяльності з метою отримання прибутку і цей факт гармонійно вписується у закріплену у ст. 91 Цивільного кодексу України [1] (далі - ЦК України) загальну цивільну правоздатність підприємницьких юридичних осіб. Загальна правоздатність юридичних осіб передбачає ситуацію, коли юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Актуальним щодо цього постає питання можливості проголошення загальної цивільної правоздатності щодо групи організацій цілі, а саме щодо непідприємницьких юридичних осіб. Особливість цих організацій у тому, що щодо них передбачена обов'язкова до виконання мета їх створення та діяльності, яка закріплюється не лише їхніми установчими документами, але й на рівні спеціальних законів. Цим самим наявна колізійна ситуація закріплення цивільним законодавством здатності мати юридичним особам будь-які цивільні права в умовах закріпленого спеціальними законами імперативного обов'язку реалізації цільової діяльності непідприємницьких організацій.

Теоретичною основою цього дослідження є праці вчених, присвячені особливостям правового статусу (непідприємницьких) організацій, таких як: В. Борисова, О. Літвіц Е. Янкової та ряд інших.

Вирішення питання гармонізації і співвідношення положень цивільного законодавства та спеціального законодавства про окремі різновиди непідприємницьких організацій щодо обсягу цивільної правоздатності таких юридичних осіб є метою цієї публікації.

У процесі вирішення питання обсягу цивільної правоздатності непідприємницьких організацій зосередимо основну увагу саме на непідприємницькі юридичні особи приватного права, оскільки непідприємницькі юридичні особи публічного права потребують свого окремого дослідження і це, зокрема, було проаналізовано у публікаціях ряду авторів [2, с. 303-310].

У ситуації визначення обсягу цивільної правоздатності непідприємницьких юридичних осіб приватного права в умовах закріплення в положеннях ЦК України загальної правоздатності юридичних осіб актуальною постає до розгляду пропозиція щодо проголошення загальної цивільної правоздатності за підприємницькими юридичними особами приватного права (адже підприємництво передбачає свободу дій) та про можливість і необхідність спеціальної цивільної правоздатності щодо непідприємницьких організацій (можливість здійснювати ті види діяльності, які відповідають цілям цих організацій), в умовах закріпленого у спеціальному законодавстві цільового характеру їхньої діяльності.

Актуалізується ця пропозиція також тим фактом, що у ряді законів встановлена відповідальність непідприємницьких юридичних осіб за наслідками їхньої систематичної нецільової діяльності у вигляді їх примусової ліквідації (наприклад, щодо політичних партій).

Більш того, у цивільному законодавстві ряду держав прописаною є або спеціальна правоздатність усіх різновидів юридичних осіб або загальна правоздатність за комерційними організаціями і спеціальна правоздатність щодо некомерційних організацій. Зокрема, у ст. 49 Цивільного кодексу Російської Федерації [3] зазначено, що юридична особа може мати цивільні права, що відповідають цілям діяльності, передбаченими в її установчому документі, і нести обов'язки, пов'язані з такою діяльністю. При цьому комерційні організації, за винятком унітарних підприємств та інших передбачених законом видів організацій можуть мати цивільні права і нести цивільні обов'язки, необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених законом. Цим самим у цивільному законодавстві Російської Федерації некомерційні організації на відміну від комерційних мають цільову (спеціальну) правоздатність і використовують своє майно суто для досягнення цілей, передбачених їхнім засновницькими документами (п. 4 ст. 213 Цивільного кодексу Російської Федерації [3]). Положення про загальну правоздатність у законодавстві цієї країни діє лише щодо комерційних приватних (недержавних) юридичних осіб.

Подібне правило щодо загальної цивільної правоздатності комерційних організацій та спеціальної цивільної правоздатності некомерційних організацій закріплене у ст. 84 Цивільного кодексу Киргизької Республіки [4], де юридична особа може мати цивільні права, що відповідають цілям діяльності, передбаченими в її установчому документі, і нести пов'язані з такою діяльністю обов'язки. При цьому комерційні організації, за винятком державних та муніципальних підприємств, можуть мати цивільні права і нести цивільні обов'язки, необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених законом.

Зрештою положення про спеціальну правоздатність не лише некомерційних, але й комерційних організацій закріплено у ч. 1 ст. 45 Цивільного кодексу Республіки Білорусь [5].

У доктрині права ряд вчених зазначають, що проголошення загальної цивільної правоздатності за підприємницькими юридичними особами приватного права є природнім, адже підприємництво передбачає свободу дій, водночас як необхідність спеціальної цивільної правоздатності щодо непідприємницьких організацій обумовлена необхідністю здійснювати ті види діяльності, які відповідають цілям цих організацій. Такий стан справ обумовлений світовими тенденціями, які йдуть шляхом залишення загальної правоздатності за підприємницькими юридичними особами, а спеціальної - за непідприємницькими [6, с. 70].

Проводячи аналіз норм господарського права, можна зазначити, що суб'єкти некомерційної господарської діяльності скеровують, згідно із ст. 52 Господарського кодексу України [7] (далі - ГК України), свою діяльність на досягнення економічних, соціальних, культурних та інших соціально корисних результатів без мети одержання прибутку. При цьому зазначена непідприємницька мета діяльності прописана у нормативному порядку та в установчих документах і є обов'язковою до реалізації. Зокрема, про обов'язок вказувати мету діяльності таких різновидів непідприємницьких організацій, як громадські формування в Єдиному державному реєстрі, йдеться у положенні п. 7 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» [8].

Про загальну суть установ як організацій, створених для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок їхнього майна, окреслено у ч. 3 ст. 83 ЦК України.

Про виконання статутних завдань торгово-промисловими палатами закріплено у ст. 21 ГК України.

Зрештою про цільову діяльність окремих організаційно-правових форм непідприємницьких організацій закріплено спеціальним законодавством. Так, прописаними в законі є основні завдання щодо вищих навчальних закладів України. Зокрема, згідно з п. 7 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» [9] вищий навчальний заклад - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей. У ст. 26 Закону України «Про вищу освіту» [9] прописані основні завдання вищого навчального закладу.

Про нормативно закріплену цільову діяльність у всіх сферах йдеться й щодо політичних партій. Зокрема, згідно із ст. 2 Закону України «Про політичні партії в Україні» [10] політична партія - це зареєстроване, згідно із законом, добровільне об'єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. На виконання цього політичні партії повинні мати програму, яка є викладом цілей та завдань політичної партії, а також шляхів їхнього досягнення (ст. 7 Закону України «Про політичні партії в Україні» [10]).

Про нормативно окреслену мету утворення релігійних організацій йдеться у ст. 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» [11], де релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру.

У продовження нормативної передумови цільової діяльності непідприємницьких організацій слід згадати положення самого ЦК України. Зокрема, відповідно до ст. 86 ЦК України здійснювати підприємницьку діяльність непідприємницьким товариствам та установам дозволяється, якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Резюмуючи наведене, слід зазначити, що, використовуючи суто цивілістичний підхід ЦК України про закріплення за непідприємницькими організаціями загальної правоздатності та надання цим самим їм повної свободи дій, призводить до ігнорування інтересів їх засновників (особливо в умовах нормативно закріпленої у ст. 86 ЦК України можливості реалізації непідприємницькими організаціями підприємницької діяльності).

Альтернативним варіантом щодо цього вченими пропонується введення поняття «змішаної» правоздатності. Остання є ширшою за обсягом, ніж спеціальна правоздатність, оскільки тут з'являється додаткове суб'єктивне право на заняття підприємницької діяльності, але вужчою, ніж загальна правоздатність у силу обмежень її відповідними межами [12, с. 37]. «Змішаною» правоздатністю пропонується наділяти установи, яким дозволено здійснювати певні види підприємницької діяльності [13, с. 6].

Враховуючи наведені вище аргументи та застосовуючи їх в умовах нинішнього вітчизняного законодавства, у підсумку слід констатувати про певну неузгодженість, на перший погляд, норм ЦК України про загальну правоздатність усіх різновидів юридичних осіб приватного права (як підприємницьких, так і непідприємницьких організацій) та положень спеціального законодавства про окремі різновиди непідприємницьких організацій, в яких прописаною є їхня цільова діяльність. Логічним є твердження, що, створюючи непідприємницьку організацію, її засновники ставлять до виконання певну мету їхньої діяльності, яка є закріпленою в її установчих документах та обов'язковою до виконання. Щодо цього об'єктивно всі непідприємницькі організації за змістом своєї діяльності є суб'єктами цілі.

Однак проголошення за ними спеціальної, обмеженої мети діяльності цивільної правоздатності призведе на практиці до значних проблем у кваліфікації вчинених не в межах цієї так званої «спеціальної» правоздатності «позастатутних правочинів» як недійсних. Важко буде довести, що укладений той або інший правочин підпадає під мету створення певної ^підприємницької організації'. Проголошуючи на рівні цивільного закону спеціальну цивільну правоздатність цих організацій, тим самим створюються нормативні передумови визнання всіх вчинених за межами цією спеціальної правоздатності правочинів нікчемними, тобто як правочинів вчинених з порушенням норм закону. При цьому страждатимуть інтереси контрагента, визнаного недійсним, нецільового «позастатутного правочину», адже в умовах рівності всіх суб'єктів перед законом контрагенти непідприємницьких організацій не зобов'язані вивчати зміст їхніх статутних документів про цільову діяльність цих організацій.

Враховуючи цей факт, можна пояснити логіку проголошення в ЦК України за всіма юридичними особами приватного права загальної правоздатності і відсутність згадки у цивільному законодавстві спеціальної цивільної правоздатності непідприємницьких юридичних осіб приватного права. У продовження цього не передбачені нині у чинному ЦК України цивільно-правові наслідки позастатутної діяльності непідприємницьких організацій. Обов'язок у вигляді необхідності здійснення цільової діяльності непідприємницьких організацій стосується лише цих організацій (їхніх органів) і не повинно впливати на права та інтереси партнерів за договорами цих організацій (про недійсність позастатутних правочинів тут не може йтися). Санкції за реалізацію нецільової діяльності непідприємницької організації, відповідно до положень чинного законодавства, повинні мати суто публічно-правовий, а не цивільно-правовий характер (у вигляді, наприклад, припинення діяльності такої організації, яка систематично здійснює нецільову позастатутну діяльність або дисциплінарної чи (або) матеріальної відповідальності органу, який вчиняє або вчинив з перевищенням своїх повноважень «позастатутні правочини»).

Така відповідальність направлена проти настання результату, коли непідприємницькі юридичні особи, які мають на меті здійснення соціально-культурної діяльності, перетворюють свою діяльність в інструмент заробітку та прибутку. Через це відбувається кардинальна зміна сенсу існування непідприємницької організації. Із такою переорієнтацією поставлених цілей уже безпосередньо стикнулися заклади освіти, які, запроваджуючи платні послуги у процесі навчання, основне завдання вбачають в отриманні грошей, а не в розповсюдженні знань. У галузі медицини нині аналогічна ситуація. Саме тому може йтися про окреслену у публічному порядку цільову діяльність непідприємницьких організацій, в умовах можливості здійснювати ними всіх видів діяльності в межах загальної їхньої правоздатності, які відповідатимуть цілям їх створення. Отже, непідприємницькі юридичні особи приватного права мають загальну цивільну правоздатність в умовах окресленого у публічному порядку обов'язку реалізації окресленої в законах та в установчих документах мети їхньої непідприємницької діяльності.

У перспективі зазначаючи про загальну цивільну правоздатність непідприємницьких юридичних осіб приватного права, актуалізується питання вчинення їхніми органами правочинів з перевищенням повноважень у супереч їхньої статутної діяльності у разі, коли третя особи знала або повинна була знати, що цей орган перевищив свої повноваження (встановлена між ними зловмисна домовленість проти інтересів юридичної особи): питання про дійсність або недійсність таких правочинів та інші цивільно-правові наслідки.

Список використаних джерел

1. Янкова Е. С. К вопросу о юридических лицах как субъектах права / Е. С. Янкова // Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування : матеріали наук.- практ. семінару, (м. Харків, 23 квіт. 2003 р.). - Х., 2004. - Ч. 1. - C. 70-72.

2. Борисова В. І. До проблеми правосуб'єктності юридичної особи / В. І. Борисова // Пробл. законності : Республ. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Харків : НЮАУ, 2000. - Вип. 43. - С. 35-38.

3. Літвіна О. Ю. Правове положення благодійних організацій в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / О. Ю. Літвіна. - Х., 2003. - 21 с.

Размещено на Allbest.ur