Напрями модернізації мовної політики України

Размещено на http://allbest.ru

2

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

УДК 378.015.31

Напрями модернізації мовної політики України

Озьмінська І., старший викладач

Україна, Івано-Франківськ

Вийшовши на світову арену як незалежна самостійна держава, Україна постала перед цілою низкою проблемних питань - економічних, політичних, соціальних, а серед них і мовних питань, а саме - вироблення якісної та ефективної мовної політики, підняття статусу державної мови та її престижу з- поміж інших мов, чітке визначення мови спілкування державних органів з населенням, громадян з державними органами, мова у сфері освіти, науки, судовій галузі тощо.

Разом з проголошенням української мови державною виникла реальна потреба у досконалому володінні державною мовою державними службовцями, фахівцями різних галузей, які могли б вільно послуговуватись нею для ефективного виконання своїх посадових обов'язків, адже, відповідно до статті 1 закону України «Про засади державної мовної політики», державна мова є закріпленою законодавством мовою, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодстві, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики [5]. Згідно закону, саме українській мові як мові націєтворчого етносу і державній мові українського народу належить провідна роль у підготовці майбутньої національної еліти нашої держави, яка б відповідала національним інтересам держави та не суперечила Конституції та європейському законодавству. Однак, беззаперечним залишається той факт, що закону повсякчас не дотримуються, що викликає обурення україномовних журналістів, мовознавців, громадських активістів та великої кількості інших громадян, які борються за права української мови.

Мовна політика держави - це не новий тренд, вона віддавна існує як у багатомовних державах, так і в одномовних. Жодна країна не може обійтись без мови, а обравши ту чи іншу мову, як державну, вона репрезентує себе та своїх громадян на міжнародному рівні як окремішня держава. Адже, як зазначає Л. Масенко, об'єднати населення всередині країни, відокремити ззовні, від сусідів, - ось одне з основоположних державотворчих завдань мови. І скільки б політики не намагались віднайти якісь інші чинники суспільної консолідації, ефективнішого засобу, аніж поширення загальнонаціональної мови, вони не знайдуть [11]. Якщо ж підійти до науково-термінологічного визначення поняття «мовна політика», то можна вважати, що «це система заходів впливу на функціональну сторону мови і є частиною загальної державної політики і відповідає їй цілями». Мовна політика - це мовний аспект державної політики з національного питання, яка покликана сприяти зміцненню мовної свідомості громадян й урегулювати мовні практики у різних сферах життя держави й суспільства.

В Україні мовна політика з початку незалежності була і досі є досить суперечливою, так як на неї впливає ряд проблем, яких їй так і не вдалось побороти, як і не вдалось втілити задекларовану в Конституції державність української мови на практиці. Так, все ще не подолано комплекс меншовартості українця та не розвинуто системи самоідентифікації українських громадян, досі в засобах масової інформації відчувається вплив агресивної російської пропаганди та впливових «бізнес-середовищ», орієнтованих на використання російської мови. А боротьба за використання мов національних меншин замість державної або нарівні з нею не вщухає і часто ускладнюється ще й тим, що мова стає темою політичних спекуляцій різних політичних сил під час виборчих перегонів та в період кризових політичних ситуацій.

Постає питання, в чому ж полягає важливість використання української мови у державній службі, в освітній галузі та на телебаченні, як її вживання впливає на формування та розвиток мовної культури свідомих громадян та які небезпеки приховуються за масовим вживанням чужоземної мови.

Якщо звернутись до думок відомих науковців, вчених, політиків, активістів, то можна виокремити певні актуальні завдання, які сприятимуть формуванню ефективних стратегій державної мовної політики. Так, необхідно впровадити мовне планування належного рівня, яке сприятиме захисту і підтримці державної мови, а у майбутньому допоможе подолати «деформації, спричинені викривленим мовно-культурним розвитком країни» [4]; стимулювати визнання і повагу усього українського суспільства як до державної мови, так і до мов національних меншин на теренах України, популяризувати її серед молоді та дітей через освітні заклади та гуртки.

Тут слід також згадати про нещодавно оприлюднені дослідження Центру Разумкова щодо стану мовного питання та співвідношення використання української та російської мов у контексті дослідження української ідентичності серед громадян України та в експертному середовищі. Так, дослідники стверджують, що в порівнянні з попередніми роками частка тих, хто називає українську мову рідною, зросла з 61% у 2011до 69% у 2016 році, однак частка тих, хто послуговується рідною мовою майже не змінилась і залишається суттєво нижчою, ніж відсоток тих, хто вважає цю мову рідною. Разом з тим висока частка тих, хто погоджуються з тим, що «спілкування державною українською мовою - це вияв поваги до себе як до громадянина України та до своєї держави - України»[6, с. 10], а 84% опитаних експертів висловлюються за «посилення державного статусу та розширення сфери застосування української мови» [12, с. 68].

Одним ж із пріоритетних завдань залишається ухвалення нового закону про мови, так як чинний закон не сприяє популяризації державної мови та заохоченню громадян до її використання у сфері обслуговування, в освіті чи, принаймні, на державній службі, більш того дія цього закону призводить до все більшого витіснення української мови з усіх важливих сфер суспільного життя; він зазнає нещадної критики українських та міжнародних експертів, а в літературних колах отримав назву «Закон про «мовну шизофренію». На думку української письменниці Л. Ніцой, новий мовний закон та модернізація мовної політики необхідні саме для того, щоб захистити саме українську мову й права україномовного населення.

Очевидно, що для забезпечення виконання мовного закону слід визначити інституції, які могли б поширювати українську мову й культуру в Україні і світі, проводити, при необхідності, безкоштовні курси з української мови, які мали б право видавати сертифікати з підтвердженням рівня володіння державною мовою та займалися порушниками мовного законодавства, які відповідали б за видання словників, підручників, за ті процеси, що відбуваються в мові (зокрема, відстежували правописні проблеми, лексичні, термінологічні і т.д.), загалом - за збереження чистоти української мови, оскільки тривалий вплив чужих мов призводить до небаченого «засмічення мови», активного запозичення слів, процесів калькування та виникнення мовної суміші, тобто суржику. До речі, типові інституції, які відповідають за регулювання мовних питань, вже тривалий час існують в багатьох провідних країнах, наприклад, в Японії - це Державний інститут японської мови, у Польщі - Рада Польської Мови, у Франції мовні питання розглядає Вища рада французької мови і Головне управління з питань французької мови та мов Франції Міністерства культури. Отож, є з кого брати приклад [1; 10].

Не завадило б ввести чітке визначення понять «державна мова», «рідна мова», «офіційна мова», «мова національних меншин», «недержавна мова», а також вилучити із законодавчих та підзаконних актів «спеціальне окреслення для російської мови, яке є проміжним між державною мовою та мовою етнічних меншин, позаяк будь-який спеціальний статус веде до юридичних ускладнень». Натомість, пропонується термін «недержавні мови» для всіх уживаних у країні мов, окрім української [1]. Так як Україна є багатоетнічною державою, потребують правового урегулювання мовні відносин із врахуванням формування спільної загальнонаціональної ідентичності громадян, гармонійного поєднання національної ідеї прав і свобод людини і громадянина.

Безумовним успіхом на шляху становлення української мови є нещодавно прийнята Постанова Кабінету міністрів України «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою», згідно якої кожен майбутній державний службовець зобов'язаний надати сертифікат про вільне володіння державною мовою з метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про державну службу». Відповідно до постанови, визначаються компетентні атестаційні комісії при вищих навчальних закладах, які уповноважені проводити атестацію та видавати сертифікат щодо рівня володіння мовою на основі письмового тестування та усного опитування [13]. Позитивним фактором є також те, що учасникам атестації забороняється проходити атестацію у вищому навчальному закладі, де вони працюють або навчаються, що допоможе запобігти можливим корупційним зловживанням.

Мова також може сприяти росту економіки у державі, адже, як зазначають деякі публіцисти, «мова - це гроші», аргументуючи це тим, що Україна являється важливим діловим партнером для багатьох польських підприємців (у сфері експорту і туризму), а обслуговування певних сегментів ринку вимагає спеціалістів, які б володіли мовою, якою послуговується більшість населення держави-партнера. Саме тому, чим більше людей спілкуватимуться тільки українською, тим більшою буде потреба в іноземних компаній адаптувати свої продукти під державну мову, що в свою чергу, створюватиме додаткові перспективи збільшення ринку праці і певною мірою захищатиме ринок в епоху глобалізації, що є вкрай важливим [9; 12]. мова український державний національний

Наступ глобалізації та потужної інформаційної революції інтенсифікують мовні процеси і спонукають до посилення ролі так званих «світових мов», вивчення яких стає обов'язковою умовою розвитку самосвідомості особистості. Цей факт слід враховувати при плануванні державної політики у мовному питанні, щоб йти в ногу із процесами соціального, мовного і культурного розвитку суспільства у сучасному світі, створити умови для обов'язкового і якісного вивчення іноземних мов, особливо мов міжнаціонального спілкування через мережу навчальних закладів. Оскільки внаслідок процесу глобалізації народ поступово втрачає свою самобутність, важливо не втратити мову, як практично єдиний фактичний показник, який дозволяє виокремити населення однієї держави від решти зовнішнього світу [8].

Отже, щоб подолати всі перепони та загрози на шляху забезпечення виконання Конституції «на всій території України в усіх сферах суспільного життя», необхідно не замовчувати проблему, а на владному та суспільному рівнях усвідомити важливість розвитку і зміцненні української мови. Необхідно донести до свідомості громадян, що завдання, які мають бути виконані владою, жодним чином не обмежать прав меншин та дозволять українській мові посісти її законне місце консолідуючого чинника всієї української держави і її культурно-інформаційного простору, а також захистити державну незалежність України та забезпечити безпеку її громадян.

Сьогоденна ситуація яскраво свідчить про те, що потрібні нові, дієві механізми вироблення належного функціонування державної (української) мови у вищезазначених сферах та введення ефективної цілеспрямованої політики щодо мовного питання, які в своїй сукупності в кінцевому підсумку змогли б надати можливість забезпечити загальнонаціональний, а потім - загальнодержавний статус української мови як рідної і державної.

Список використаних джерел

1. Бестерс-Дільґер Ю. Мовна політика та мовна ситуація в Україні: 36. за ред. Ю. Бестерс-Дільґер. - Київ: Видавництво «Києво-Могилянська академія, видавничий дім». - 363 с.

2. Гошовська В. А. Мовна політика в Україні: навч.- метод. матеріали / В. А. Гошовська; уклад.: А. В. Фоменко, Ю. В. Стрілецька. - К.: НАДУ, 2013. - 36 с.

3. Євсєєва Г. П. Державна мовна політика в Україні: симптоми та синдроми / Г. П. Євсєєва // Вісник Придніпровської державної Академії будівництва та архітектури: 36. наук, праць. - 2011.-№9.-С.61-65.

4. Євсєєва Г. П. Мовна політика в законодавчому просторі України / Г. П. Євсєєва // Актуальні проблеми державного управління. - 2008. - №2. - С.370-381. - Режим доступу: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/apdy_2008_2_50.

5. Закон України «Про засади державної мовної політики» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/5029-17.

6. Консолідація українського суспільства: шляхи, виклики, перспективи. Інформаційно-аналітичні матеріали до Фахової дискусії 16 грудня 2016 р. [Електронний ресурс] // Київ: Центр Разумкова, 2016. - 100 с. - Режим доступу: http://old.razumkov.org. ua/upload/Identi-2016.pdf.

7. Конституція України: [зі змін, та допов., внесеними Законом України від 1 лют. 2011 р. №2952-VI]. - Харків: Фактор, 2011. - 118 с.

8. Кургузов А. О. Глобалізація: мовний аспект / А. О. Кур- гузов // Культура народов Причерноморья. - 2006. - №86. - С.132-136.

9. Логінов Я. Мова - це гроші. На українській російсько- мовності Росія заробляє мільярди [Електронний ресурс] / Я. Логінов // «Форум націй»: газета Конгресу національних громад України. - 2015. - №4-5 / 150-151. - Режим доступу: http://www.forumn.kiev.ua/newspaper/archive/144/mova-tse-hroshi.- na-ukrainskii-rosiiskomovnosti-rosiya-zaroblyaye-milyardy.html.

10. Марусик Т. Чи буде Україна з новим мовним законодавством? [Електронний ресурс] / Т. Марусик // Політикантроп. - 2017. - Режим доступу: http://www.politikan.com.Ua/8/ll/l/358309. htm.

11. Масенко Л. Т. Мова і політика [Електронний ресурс] / Л. Т. Масенко. - Режим доступу: https://parafia.org.ua/biblioteka/ istoriya-mova/mova-i-polityka/

12. Основні засади та шляхи формування спільної ідентичності громадян України. Інформаційно-аналітичні матеріали до Круглого столу 12 квітня 2017 р. [Електронний ресурс] // Київ: Центр Разумкова, 2017. - 94 с. - Режим доступу: http://razumkov. org.ua/images/Material_Conference/2017_04_12_ident/2017-Identi-3. pdf.

13. Про порядок атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квіт. 2017 р. №301 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/ control/uk/cardnpd?docid=249955971.

14. Становище української мови в Україні у 2016 році. Аналітичний огляд [Електронний ресурс] / Рух «Простір свободи». - 2016. - Режим доступу: http://dobrovol.org/files/2016/ Stan-movy-povnyj-08112016.doc.

References

1. Besters-Dil'g'er Ju. Movna polityka ta movna sytuacija v Ukrai'ni: Zb. za red. Ju. Besters-Dil'g'er. - Kyi'v: Vydavnyctvo «Kyjevo-Mogyljans'ka akademija, vydavnychyj dim». - 363 s.

2. Goshovs'ka V. A. Movna polityka v Ukrai'ni: navch.- metod. materialy / V. A. Goshovs'ka; uklad.: A. V. Fomenko, Ju. V. Strilec'ka. - K.: NADU, 2013. - 36 s.

3. Jevsjejeva G. P. Derzhavna movna polityka v Ukrai'ni: symptomy ta syndromy / G. P. Jevsjejeva // Visnyk Prydniprovs'koi' derzhavnoi' Akademii' budivnyctva ta arhitektury: Zb. nauk. prac'. - 2011.-№9.-S.61-65.

4. Jevsjejeva G. P. Movna polityka v zakonodavchomu prostori Ukrai'ny / G. P. Jevsjejeva // Aktual'ni problemy derzhavnogo upravlinnja. - 2008. - №2. - S.370-381. - Rezhym dostupu: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/apdy_2008_2_50.

5. Zakon Ukrai'ny «Pro zasady derzhavnoi' movnoi' polityky» [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/5029-17.

6. Konsolidacija ukrai'ns'kogo suspil'stva: shljahy, vyklyky, perspektyvy. Informacijno-analitychni materialy do Fahovoi' dyskusii' 16 grudnja 2016 r. [Elektronnyj resurs] // Kyi'v: Centr Razumkova, - 100 s. - Rezhym dostupu: http://old.razumkov.org.ua/upload/ Identi-2016.pdf.

7. Konstytucija Ukrai'ny: [zi zmin. ta dopov., vnesenymy Zakonom Ukrai'ny vid 1 ljut. 2011 r. №2952-VI]. - Harkiv: Faktor, 2011. - 118 s.

8. Kurguzov A. O. Globalizacija: movnyj aspekt / A. O. Kur- guzov // Kul'tura narodov Prichemomor'ja. - 2006. - №86. - S.132-136.

9. Loginov Ja. Mova - ce groshi. Na ukrai'ns'kij rosijs'komov- nosti Rosija zarobljaje mil'jardy [Elektronnyj resurs] / Ja. Loginov // «Forum nacij»: gazeta Kongresu nacional'nyh gromad Ukrai'ny. - 2015. - №4-5 1 150-151. - Rezhym dostupu: http://www.forumn. kiev.ua/newspaper/archive/144/mova-tse-hroshi.-na-ukrainskii- rosiiskomovnosti-rosiya-zaroblyaye-milyardy.html.

10. Marusyk T. Chy bude Ukrai'na z novym movnym zakono- davstvom? [Elektronnyj resurs] / T. Marusyk // Politykantrop. - Rezhym dostupu: http://www.politikan.com.Ua/8/ll/l/358309. htm.

11. Masenko L. T. Mova і polityka [Elektronnyj resurs] / L. T. Masenko. - Rezhym dostupu: https://parafia.org.ua/biblioteka/ istoriya-mova/mova-i-polityka/

12. Osnovni zasady ta shljahy formuvannja spil'noi' identychnosti gromadjan Ukrai'ny. Informacijno-analitychni materialy do Krug- logo stolu 12 kvitnja 2017 r. [Elektronnyj resurs] // Kyi'v: Centr Razumkova, 2017. - 94 s. - Rezhym dostupu: http://razumkov.org.ua/ images/Material_Conference/2017_04_12_ident/2017-Identi-3.pdf.

13. Pro porjadok atestacii' osib, jaki pretendujut' na vstup na derzhavnu sluzhbu, shhodo vil'nogo volodinnja derzhavnoju movoju: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrai'ny vid 26 kvit. 2017 r. №301 [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.kmu.gov.ua/ control/uk/cardnpd?docid=249955971.

14. Stanovyshhe ukrai'ns'koi' movy v Ukrai'ni u 2016 roci. Analitychnyj ogljad [Elektronnyj resurs] / Ruh «Prostir svobody». - 2016. - Rezhym dostupu: http://dobrovol.org/files/2016/Stan-movy- povnyj-08112016.doc.

Анотація

Annotation

Ways of language policy modernization in Ukraine. Ozminska I., senior lecturer, Ivano--FrankivskNational Technical University of Oil and Gas (Ukraine, Ivano--Frankivsk), gileya.org.ua@gmail.com

The article discusses the issues of improving the language policy of Ukraine. The main shortcomings and successes of the current language policy have been analyzed and the steps to building up effective strategies in the state language policy have been suggested.

Keywords: language policy, a state language, the language of minorities, language law.

Размещено на Allbest.ru