Нормативно-правова база у сфері волонтерської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормативно-правова база у сфері волонтерської діяльності

Турчак О.В., доктор юридичних наук,

доцент, начальник науково-дослідноїлабораторії

(військово-історичних досліджень)

Наукового центру сухопутних військ

Національної академії сухопутних військ

імені гетьмана Петра Сагайдачного

Анотація

Стаття присвячена аналізу нормативно-правової бази діяльності волонтерів і волонтерського руху в Україні. Звернено увагу на еволюцію законодавства в зазначеній сфері. Здійснено огляд основних положень нормативно-правових актів України з досліджуваної проблематики.

Ключові слова: волонтерський рух, волонтер, антитерористична операція, громадянське суспільство, правове регулювання волон- терськоїдіяльності.

Статья посвящена анализу нормативно-правовой базы деятельности волонтеров и волонтерского движения в Украине. Обращено внимание на эволюцию законодательства в этой сфере. Осуществлен обзор основных положений нормативно-правовых актов Украины по исследуемой проблематике.

Ключевые слова: волонтерское движение, волонтер, антитеррористическая операция, гражданское общество, правовое регулирование волонтерской деятельности.

The article deals with the analysis of normative and legal basis of volunteer activity and volunteer movement in Ukraine. The attention is paid to the evolution of legislation in this area. An overview ofthe main provisions of normative and legal acts of Ukraine on this issue is carried out. Key words: volunteer movement, volunteer, antiterrorist operation, civil society, legal regulation ofvolunteer activity.

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку Української держави активно розвивається волонтерських рух. Роль волонтерства в різних сферах суспільно-політичного життя визнана на державному рівні.

У вітчизняній традиції терміни «волонтер», «волонтерський» (від лат. voluntarius, voluntas - добра воля) вживався здебільшого у воєнному контексті на позначення особи, що добровільно вступила на військову службу. І лише з активізацією світового волонтерського руху в останній третині XX ст. волонтерство сприймається як різновид суспільно-корисної діяльності, найчастіше безоплатної та соціально значущої, що надається фізичними особами-добровольцями з особистої ініціативи або ж від недержавної некомерційної організації-об'єднання.

У вересні 1990 р. на 11-му Конгресі Міжнародної асоціації волонтерів ухвалено Загальну декларацію волонтерів, яка на міжнародному рівні закріпила визначення змісту і мети волонтерства, його основні принципи, визначила гуманістичне спрямування і миротворчий характер волонтерської діяльності.

У січні 2001 р. на XVI Всесвітній конференції волонтерів ухвалено Декларацію про волонтерську діяльність [1], в якій містився заклик до Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН), лідерів урядів, бізнесу, преси, закладів освіти, релігійних і громадських організацій сприяти розвитку волонтерського руху у світі як засобу зміцнення інститутів громадянського суспільства. Декларація визначила статус волонтера.

Наслідком визнання праці добровольців стало рішення ООН (Резолюція 40/212 від 17 грудня 1985 р.) про відзначення Міжнародного дня добровольців в ім'я економічного й соціального розвитку (5 грудня - Міжнародний день волонтерів) [2].

В Україні особливого масштабу набув волонтерський рух після подій Майдану. З початком антитерористичної операції (далі - АТО) на перший план вийшли волонтери, що надають різнобічну допомогу армії, так звані «воїни добра». Небайдужі громадяни нашої країни допомагають воїнам АТО. 4 грудня 2014 р. Міністерство оборони України уклало з Координаційною радою волонтерських організацій Меморандум про співробітництво [3].

Стан опрацювання

Серед перших явище волонтерства почали досліджувати американські вчені Л.М. Саломон і Х.К. Анхайєр у 1994 р. в праці «Появляющийся сектор. Новые данные» [4]. Вони стверджують, що на той час відбувалася «глобальна суспільна революція», сутність якої полягала у «вибуху» організованої приватної волонтерської діяльності, що пояснюється зростанням самовизначення особистості в умовах інформаційної революції та кризи держави. На нашу думку, ознаки цієї революції є актуальними сьогодні. Окреслене явище стало предметом всебічного дослідження науковців України та світу. Серед них економісти, юристи, педагоги, політологи, історики, соціологи та громадські діячі: А. Бодров, Я. Буздуган, С. Воронова, В. Гутгарц, В. Кирильчук, Т. Лях, А. Малаєва, В. Матяш, Н. Сабат, Л. Гамаюнова, А. Ткач, А. Цимбалюк, Н. Янц та інші [5]. Варто згадати про наукові публікації із цієї проблематики Л. Моісеєнко та М. Пархоменко [6]. Однак наукові дослідження в цій царині лише на початковій фазі розвитку, попереду ще чимало невисвітлених наукових проблем і явищ.

Метою статті є аналіз нормативно-правової бази у сфері волонтерської діяльності в Україні.

Виклад основного матеріалу

Перші центри соціальної служби для молоді та психологічні служби на зразок «Телефону довіри» з'являються ще в 90-х рр. минулого століття. Тоді термін «волонтер» навіть не згадувався в нормативних актах, інколи послуговувалися терміном «добровільні організації».

Від часів незалежності в Україні ухвалено низку нормативно-правових актів щодо підтримки та розвитку волонтерського руху. Можна стверджувати, що волонтерство має доволі вагоме законодавче підґрунтя.

Відносини, пов'язані із провадженням волонтерської діяльності в Україні, регламентовано Конституцією та законами України, зокрема, Законом України «Про волонтерську діяльність», міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іншими нормативно-правовими актами.

На початку 2000-х рр. Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) ухвалює нормативно-правові акти, що були спробою держави врегулювати відносини із цим новим інститутом громадянського суспільства, серед них постанова КМУ від 10 грудня 2003 р. «Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг» [7]. 23 лютого 2006 р. Верховна Рада України ухвалює Закон «Про волонтерський рух», який піддається критиці громадськості й ветується президентом України як нормативно-правовий акт, що не забезпечить розвиток волонтерської діяльності. У суспільстві побутувала думка про відсутність необхідності ухвалення закону щодо волонтерського руху [8]. 19 квітня 2011 р. було ухвалено Закон «Про волонтерську діяльність». Він розроблявся напередодні проведення в Україні Євро-2012, а отже, був покликаний залучити добровольців для проведення цього футбольного свята. У Законі вперше подаються визначення понять: «волонтерська діяльність», «волонтерська допомога», «волонтерська організація», «волонтер», «отримувач волонтерської допомоги» тощо.

Після ухвалення цього Закону вносяться зміни до низки інших законів. Відтепер волонтери трактуються як рівноправні суб'єкти цивільних відносин.

Внаслідок низки чинників, передусім зовнішньої агресії Російської Федерації проти України, проявилася неготовність державних структур ефективно реагувати на виклики та діяти в екстремальних умовах. Непідготовленими до агресії виявилися як суб'єкти гарантування національної безпеки, так і законодавча основа їхньої діяльності. їхні дії в перші місяці протистояння характеризуються розгубленістю та бездіяльністю. Головну роль у стримуванні ворога тоді відіграли добровольчі формування, а їх забезпечення здійснювали волонтери.

Громадянське суспільство продемонструвало здатність до консолідації і мобілізації, зуміло створити дієву мережу громадських ініціатив і об'єднань, які взяли на себе вирішення найбільш гострих і невідкладних проблем.

Чи не вперше проблема військового волонтерства була зафіксована в наказі Міністерства фінансів від 30 жовтня 2014 р. «Про затвердження Порядку формування та ведення Реєстру волонтерів антитерористичної операції». Його метою було звільнення благодійних внесків, що збираються волонтерами, від оподаткування.

Заслуговує на увагу визначення поняття «волонтер антитерористичної операції», що міститься в цьому наказі [9]. Волонтер АТО - це фізична особа-благодійник (громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, яка перебуває в Україні на законних підставах), яка досягла 18-річного віку, провадить волонтерську діяльність на добровільній та безоплатній основі, внесена до Реєстру волонтерів антитерористичної операції згідно з Податковим кодексом та Законом і надає благодійну допомогу на користь осіб, визначених у пп. «а» пп. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 р. IV Кодексу. Наказом передбачено порядок формування та ведення Реєстру волонтерів антитерористичної операції.

2 вересня 2014 р. ухвалений Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування благодійної допомоги» [10]. Ним вносяться зміни до ст. ст. 165 і 170 Податкового кодексу щодо звільнення в період проведення АТО від оподатковування податком на доходи фізичних осіб благодійної допомоги, призначеної для учасників бойових дій.

Іншим Законом України «Про внесення змін до ст. 7 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»» особам, які перебувають на державній або іншій публічній службі, дозволено здійснювати публічний збір благодійних пожертв для забезпечення боєздатності Збройних сил України [11].

Базовим нормативним актом, хоча і зі змінами від 5 липня 2012 р., 5 березня 2015 р. та від 7 вересня 2016 р., що регулює діяльність волонтерських організацій, надалі залишається Закон України «Про волонтерську діяльність» 2011 р. [12]. Він визначає організаційні та правові засади здійснення волонтерської діяльності, розвитку волонтерського руху в Україні, основні напрями волонтерської діяльності, особливості правового статусу волонтерів і джерела фінансування волонтерських організацій. Ним визначено форми державної підтримки волонтерської діяльності - надання правової, організаційної, методичної, інформаційної допомоги. Забороняється втручання органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність волонтерів і волонтерських організацій.

Волонтерська діяльність визначається як добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги, вона є формою благодійної діяльності. До волонтерської допомоги належать роботи та послуги, що безоплатно виконуються і надаються волонтерами. Закон подає визначення волонтера як фізичної особи, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги, та передбачає перелік вимог щодо такої особи. Закріплено, що особи віком від 14 до 18 років можуть здійснювати волонтерську діяльність за згодою батьків (усиновлювачів), прийомних батьків, батьків-вихователів або піклувальника. Вони не можуть надавати волонтерську допомогу Збройним силам України, іншим військовим формуванням, правоохоронним органам, органам державної влади під час дії особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, проведення антитерористичної операції та сприяння уповноваженому органу з питань пробації в здійсненні нагляду за засудженими та проведенні з ними соціально-виховної роботи, а також у медичних закладах. Іноземці й особи без громадянства можуть здійснювати волонтерську діяльність через організації та установи, що залучають до своєї діяльності волонтерів. Волонтери можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально, окрім випадків надання допомоги для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру та Збройним силам України, іншим військовим формуванням, правоохоронним органам, органам державної влади під час дії особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, проведення антитерористичної операції.

Законом визначено такі принципи волонтерської діяльності: законність, гуманність, рівність, добровільність, безоплатність, неприбутковість.

Волонтерам гарантується право на належні умови здійснення своєї діяльності, зокрема, отримання достовірної, точної та повної інформації про порядок і умови її провадження, забезпечення спеціальними засобами захисту, спорядженням і обладнанням, відшкодування витрат, пов'язаних зі здійсненням волонтерської діяльності, й інші права, передбачені договором про провадження волонтерської діяльності та законодавством.

Волонтери зобов'язані сумлінно та своєчасно виконувати свої обов'язки, у випадках, визначених законодавством, проходити медичний огляд і надавати довідку про стан здоров'я, у разі необхідності проходити підготовку (перепідготовку), не допускати дій і вчинків, які можуть негативно вплинути на репутацію волонтера, організації чи установи, на базі якої провадиться волонтерська діяльність, дотримуватися правового режиму інформації з обмеженим доступом тощо.

На нашу думку, говорячи про основні напрями волонтерської діяльності, законодавцю варто було б більш конкретно зупинитися на основних напрямах діяльності саме «військових волонтерів».

Суб'єктами реалізації державної політики у сфері волонтерської діяльності є Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади та місцевого самоврядування.

Законодавством передбачено, що організації та установи, які є неприбутковими, можуть залучати до своєї діяльності волонтерів.

Для волонтерів передбачено низку соціальних пільг. Зокрема, у разі загибелі (смерті) волонтера під час надання волонтерської допомоги в районі проведення АТО, бойових дій і збройних конфліктів сім'ї загиблого (померлого), його батькам і утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 500 прожиткових мінімумів.

У разі встановлення інвалідності волонтера внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від 250 прожиткових мінімумів (І група) - до 150 прожиткових мінімумів (III група).

Законодавець передбачив обов'язкове укладення договору про провадження волонтерської діяльності в разі сприяння проведенню заходів національного та міжнародного значення, пов'язаних з організацією масових спортивних, культурних та інших видовищних і громадських заходів, надання волонтерської допомоги для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру визначеним Кабінетом Міністрів України порядком [13].

Волонтерам для провадження своєї діяльності можуть бути відшкодовані витрати на відрядження на території України та за кордон у межах норм, встановлених для державних службовців і працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються бюджетним коштом. Ці відшкодування не є доходом і не є підставою для оподаткування податком на доходи фізичної особи та єдиним соціальним внеском.

Однак ці заходи, на нашу думку, є недостатніми для підготовки єдиного системного законодавчого поля для волонтерського руху. Незважаючи на врегулювання основних правовідносин у цій сфері, залишається ще чимало прогалин. Це стосується готівкових пожертв [14]. Необхідність оперативного реагування на потреби військових змушує волонтерів доправляти в зону АТО незаконно увезене в Україну спорядження [15]. Такі випадки треба розглядати, зважаючи на обставини, що стали причиною неправомірних дій. Виправданим є введення мораторію на притягнення до юридичної відповідальності волонтерів, що порушили українське законодавство під час збору коштів, матеріальних ресурсів та їх транспортування до зони АТО, оскільки це є необхідною умовою ефективного забезпечення обороноздатності нашої держави.

Неврегульованим залишається питання надання волонтерам статусу «учасник бойових дій». У Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» [16] згадується про волонтерську діяльність. Ці згадки є в ст. 7, де йдеться про осіб, які належать до інвалідів війни, та ст. 10 щодо осіб, на яких поширюється чинність цього Закону. На нашу думку, волонтери в зоні проведення АТО ризикують життям і заслуговують на отримання відповідного статусу. Унормування цього питання сприятиме вирішенню проблеми та буде позитивно сприйнято в суспільстві.

Проте варто зауважити, що постановою КМУ від 23 вересня 2015 р. № 740 (зі змінами) затверджено Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» [17]. Ним визначається коло осіб, на яких поширюється чинність згаданого Закону України. Зокрема, до нього віднесено сім'ї осіб, які добровільно забезпечували проведення АТО (зокрема, провадили волонтерську діяльність і загинули (пропали безвісти)), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції (зокрема й провадження волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення.

Висновки

Варто погодитися з думкою про відсутність комплексного підходу до правової регламентації волонтерської діяльності в Україні. Чинні нормативно-правові акти надто розрізнені та не систематизовані, що вимагає комплексного підходу до врегулювання згаданих правовідносин. Основними шляхами вдосконалення правового регулювання взаємовідносин держави та суспільства у сфері волонтерської діяльності мають стати заходи з подолання надмірного правового регулювання волонтерської діяльності, розширення переліку законодавчо визначених напрямів її провадження, а також розроблення концептуального документа щодо державної політики в цьому напрямі. Закономірною є позиція про пріоритет норм міжнародного права.

Зазначене сприятиме створенню належних умов для розвитку волонтерської діяльності та взаємодії волонтерів з органами державної влади і місцевого самоврядування, популяризації волонтерського руху, дозволить усунути недоліки в чинному законодавстві, запровадити європейські та світові стандарти, сприятиме утвердженню суспільної практики волонтерства і благодійництва, вихованню громадян України в дусі патріотзму, залученню волонтерів до надання підтримки і допомоги інвалідам, одиноким людям похилого віку, малозабезпеченим, безпритульним та іншим особам, використанню волонтерської допомоги під час організації та проведення масових культурних і спортивних заходів загальнодержавного значення, розвитку громадянського суспільства в Україні.

нормативний правовий волонтерський

Список використаних джерел

1. Еволюція світового волонтерського руху [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.viche.info/journal/3716/.

2. Електронний ресурс. - Режим доступу: www.un.org/ru/documents.

3. Порошенко М. Міністр борони України та Координаційна Рада волонтерських організацій підписали Меморандум про співпрацю / М. Порошенко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://kharkivoda.gov.ua/news/723327sv.

4. Саломон Л.М., Анхайер Х.К. Появляющийся сектор. Новые данные / Л.М. Саломон, Х.К. Анхайер. - Балтимор, штат Мериленд, США: Центр исследований гражданского общества Института исследований политики Университета Джона Хопкинса, 1994. -312 с.

5. Бодров А. Неурядові організації як індикатор розвитку громадянського суспільства / А. Бодров [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.kbuapa.kharkov.ua.

6. Буздуган Я. Еволюція світового волонтерського руху / Я. Буздуган II Віче. - 2013. -№12.

7. Воронова С. Волонтерство в діяльності загальноосвітнього навчального закладу / С. Воронова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: osvitaodessa.org.

8. Гутгарц В. Волонтерская деятельность в Украине: Права и обязанности волонтеров, контроль за деятельностью волонтерских организаций / В. Гутгарц [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.prostopravo.com.ua.

9. Кирильчук В. Волонтерський рух в Україні / В. Кирильчук [Електронний ресурс]. - Режим доступу: 3222.ua.

10. Лях Т. Волонтерство в соціально-педагогічній діяльності / Т. Лях II Соціальна педагогіка: [навч. посібник] / за заг. ред. О. Безпалько; авт. кол.: О. Безпалько, I. Зверева, Т. Веретенко та ін. - К.: Академвидав, 2013. -312 с.

11. Малаева А. Совершенствование форм общественно-государственного партнерства в управлении социально-экономическим развитием территории: автореф. дисс.... канд. экон. наук: спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством (менеджмент)» / А. Малаева. - М., 2013. - 23 с.

12. Серцем покликані до милосердя: волонтерський рух в Україні та світі: Інформаційні матеріали для написання рефератів / уклад. В. Матяш.-Полтава, 2014.-36с.

13. Сабат Н., Гамаюнова Л. Розвиток волонтерського руху в Україні / Н. Сабат, Л. Гамаюнова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: конференция.сот.иа.

14. Ткач А. Институциальная парадигма третьйо сектора / А. Ткач [Электронный ресурс]. - Режим доступа: ur.edu.pl.

15. ЦимбалюкА. Волонтерська діяльність в Україні / А. Цимбалюк [Електронний ресурс]. - Режим доступу: naub.oa.edu.ua.

16. Янц Н. Основи діяльності волонтерів: [курс лекцій] / Н. Янц. - Переяслав-Хмельницький, 2009. -118 с.

17. Моісеєнко Л., Пархоменко М. Соціальні аспекти сучасного громадського руху в Україні /Л. Моісеєнко II Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». -2015. - ВипускЗО. - Том 1.-С. 42-47.

18. Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг: постанови КМУ від 10 грудня 2003 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/laws/show/1895-2003-n.

19. Висновок Харківської правозахисної групи щодо законопроекту «Про волонтерський рух» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: khpg.org.

20. Про затвердження Порядку формування та ведення Реєстру волонтерів антитерористичної операції: наказ Міністерства фінансів України від ЗО жовтня 2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1471-14.

21. Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування благодійної допомоги: Закон України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1668-18.

22. Про внесення змін до ст. 7 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»: Закон України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1663-vii.

23. Про волонтерську діяльність: Закон України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3236-17.

24. Про затвердження Порядку надання волонтерської допомоги за окремими напрямами волонтерської діяльності: постанова КМУ від 5 серпня 2015 р. № 556 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.Ua/laws/show/556-2015-%D0%BF/paran9#n9.

25. Тука Г. Воїни добра / Г. Тука [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://life.pravda.com.ua/person/2014/09/18/180486/.

26. Волонтери, які допомагали армії, можуть сісти на 10 років. Якщо Кабмін не допоможе [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2014/07/24/7032916/.

27. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12/.

28. Про затвердження Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб: постанова КМУ від 23 вересня 2015 р. № 740 (зі змінами) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.Ua/laws/show/740-2015-%D0%BF/paran10#n10.

29. Голуб В. Волонтерська діяльність в системі взаємовідносин держави та суспільства: дис.... канд. наук з держ. упр.: спец. 01 «Теорія та історія державного управління» / В. Голуб; Національна академія державного управління при Президентові України.-К.,2016.-247с.

Размещено на Allbest.ru