Особливості взаємодії органів досудового розслідування з підрозділами державної аудиторської служби під час призначення та проведення ревізій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Наукова лабораторія з проблем досудового розслідування

Особливості взаємодії органів досудового розслідування з підрозділами державної аудиторської служби під час призначення та проведення ревізій

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник

Брисковська О.М.

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник

Осетрова О.С.

Анотація

У науковій статті розкритий механізм взаємодії органів досудового розслідування з підрозділами державної аудиторської служби під час призначення та проведення ревізій, зазначені проблемні питання та запропоновані шляхи їх вирішення.

Ключові слова: аудиторська служба, позапланова ревізія, взаємодія, слідчий, злочини, фінансовий контроль, правоохоронний орган.

Аннотация

В научной статье раскрыт механизм взаимодействия органов предварительного расследования с подразделениями государственной аудиторской службы при назначении и проведении ревизий, представлены проблемные вопросы и предложены пути их решения.

Ключевые слова: аудиторская служба, внеплановая ревизия, взаимодействие, следователь, преступления, финансовый контроль, правоохранительный орган.

Annotation

In the scientific article the mechanism of cooperation of pre-trial investigation bodies with the divisions of the state audit service during the appointment and conducting of audits is disclosed, the indicated problem issues and suggested ways of their solution.

Key words: audit service, unscheduled audit, interaction, investigator, crimes, financial control, law enforcement agency.

Постановка проблеми. У процесі розслідування слідчим доводиться вдаватися до призначення ревізій у більшості проваджень про злочини, вчинені у сфері виробничої, фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності. Процес організації та розслідування таких кримінальних правопорушень ґрунтується на знанні бухгалтерського обліку, економіки, значного обсягу відповідних нормативних документів.

У кримінальному процесі потреба у проведенні ревізії визначається матеріалами кримінального провадження. Потреба в проведенні ревізій може виникнути на різних етапах розслідування, але дуже важливе значення має період її призначення, оскільки здійснення ревізії - процес досить тривалий, тож будь-яка затримка тягне за собою продовження термінів розслідування [1]. розслідування аудиторський ревізія досудовий

Порядок здійснення фінансових перевірок визначений низкою законних та підзаконних актів України. У 2014 році законодавець виключив зі ст. 40 Кримінального процесуального кодексу України п. 4, який надавав право слідчому призначати ревізії, позбавивши тим самим суттєвого та швидкого механізму із збиранням доказів. У той же час в інших законодавчих актах залишилися норми, що регламентують проведення ревізій та перевірок за вимогою правоохоронних органів. Невнесення змін до останніх призвело до того, що деякі питання призначення ревізій, є неузгодженими між собою, зокрема з точки зору процедури ініціювання проведення зазначених дій, використовуваної термінології, гарантій прав та законних інтересів підприємств, установ, організацій. До того ж, в законах та підзаконних нормативно-правових актах не врегульовано методологію розрахунку розміру встановленої матеріальної шкоди (збитків) під час здійснення ревізії Держаудитслужбою. Наявність зазначених дефектів, тобто певна прогалина в системі чинного законодавства, негативно позначається на правозастосовній практиці призначення та проведення ревізій у кримінальному судочинстві [1]. Проблеми налагодження ефективної взаємодії правоохоронних органів з державними установами у сфері виявлення та розслідування фінансово-економічних злочинів були і залишаються актуальними як у наукових дослідженнях, так і в практичній діяльності.

Стан дослідження проблеми. Питанням взаємодії органів досудового розслідування з підрозділами державної аудиторської служби під час призначення та проведення ревізій займалися такі науковці, як: В.М. Глібко, О.В. Курман, О.Г. Кикоть, Е.В. Попаденко, В.В. Неганов, А.П. Запотоцький, Т.А. Жадан, В.В. Топчій та ін. Проте за наявності низки наукових досліджень, які були проведені вченими в різний час, існують значні прогалини в даному питанні, що негативно позначається на правозастосовній практиці призначення та проведення ревізій підрозділами державної аудиторської служби за дорученням органів досудового розслідування.

Метою статті є розкрити механізм взаємодії органів досудового розслідування з підрозділами державної аудиторської служби під час призначення та проведення ревізій, визначити проблемні питання та запропонувати шляхи їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. Рух і стан майна організації знаходить відображення в різних облікових документах. Злочинні дії, що здійснюються у сфері виробничої і фінансово-господарської діяльності, завжди залишають сліди в цих документах у вигляді різних фальсифікацій, відхилень від нормального обігу цінностей. Такі фальсифікації, як правило, виявляються під час проведення документальних ревізій, результати яких можуть служити засобом збирання доказів по кримінальним провадженням. За допомогою акта ревізії, як джерела доказів, слідчий встановлює фактичні дані, що мають значення для провадження, що використовують під час доведення фактів злочинної діяльності.

Важливим питанням при ініціюванні, призначенні та проведенні ревізії є оцінка слідчим або прокурором можливих джерел інформації, на підставі яких здійснюється ревізія.

Отже, можливі джерела інформації, на підставі яких здійснюється ревізія, - фінансово-господарські документи та бухгалтерські документи.

Такі документи ведуться відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року, на підставі якого кожна юридична особа зобов'язана організовувати та забезпечувати збереження оброблених бухгалтерських документів, регістрів і фінансової звітності протягом певного періоду з дня його реєстрації до його ліквідації. Бухгалтерський облік на підприємстві здійснює бухгалтерія, яка покликана контролювати його діяльність. Під час проведення бухгалтерського контролю необхідно встановлювати і враховувати під час інспектування та ревізії юридичних осіб так звані істотні елементи організації бухгалтерського контролю.

Істотними елементами організації бухгалтерського контролю є:

- відокремлення функцій, пов'язаних із комерційною і фінансово-господарською діяльністю, від бухгалтерського обліку;

- поділ функцій із ведення бухгалтерського обліку;

- визначення міри відповідальності конкретних виконавців (за правильністю приймання, зберігання норм витрат сировини і матеріалів);

- визначення осіб, які мають право підпису документів і розпорядження цінностями;

- використання бланків суворої звітності;

- забезпечення зберігання цінностей.

Підсумовуючи, зазначимо, що для використання результатів ревізії в кримінальному провадженні необхідно зважати на можливості одержання відповідної інформації на підставі бухгалтерського обліку, призначати ревізії тільки з урахуванням тих питань, на які можуть бути надані відповіді і які можуть бути використані як належні докази в кримінальному провадженні [2]. Для проведення відповідної ревізії орган досудового розслідування має право звертатися до Державної аудиторської служби про проведення ревізії в кримінальному провадженні у відповідності до таких нормативних актів, як: Постанови Кабінету Міністрів України від 20 квіт. 2006 р. № 550 «Про затвердження порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її територіальними органами», Закону України від 26 січ. 1993 р. № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», та залучати до ревізії відповідного спеціаліста «експерта» згідно з вищезгаданими нормативними актами, КПК України та наказу Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Генеральної прокуратури України від 19 жовт. 2006 р. № 346/1025/685/53 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України».

Фактичними підставами для звернення слідчого до суду за дозволом на проведення ревізії можуть бути: наявність у матеріалах кримінального провадження окремих фактів протиправної діяльності, з яких вбачається необхідність перевірки за первинними документами всієї діяльності організації, за умови, що за цей період планова ревізія не проводилася; обґрунтоване клопотання підозрюваного щодо проведення ревізії; встановлення в процесі розслідування факту роботи підозрюваного в іншій організації на аналогічній посаді; виявлення в процесі розслідування злочинних зв'язків підозрюваного з представниками інших підприємств, організацій; повідомлення експерта-бухгалтера про неможливість надати експертний висновок за конкретними питання без попередньої проведеної ревізії [1; 3].

Позапланову виїзну ревізію об'єкта контролю за зверненням правоохоронного органу проводять у разі надання ним Державній аудиторській службі:

1) клопотання слідчого або прокурора про призначення позапланової виїзної ревізії,

2) ухвали суду про дозвіл на її проведення, в якому має бути зазначено: підстави проведення; дата її початку та закінчення; номер кримінального провадження; орган, що здійснює досудове розслідування; дата й підстави повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (для ревізії суб'єкта господарської діяльності, який, згідно із Законом, не належить до підконтрольних установ);

3) постанови слідчого або прокурора про призначення позапланової виїзної ревізії, винесеної після повідомлення посадовій особі підконтрольної установи, що ревізується, про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення;

4) інформації про факти, що свідчать про порушення об'єктом контролю - підконтрольною установою законів

Відповідно до п. 33 цього Порядку звернення правоохоронного органу, постанова слідчого або прокурора, рішення суду долучаються до матеріалів ревізії і залишаються в органі державного фінансового контролю.

Розглянемо основний перелік позицій Звернення правоохоронного органу до органу державного фінансового контролю, згідно з п. 28 Постанови:

- повна назва об'єкта контролю, дані про його місцезнаходження, організаційно-правову форму;

- інформація про належність об'єкта контролю до підконтрольних установ;

- обґрунтування необхідності проведення ревізії;

- перелік питань, на які відповідно до компетенції органів державного фінансового контролю необхідно дати відповідь;

- зазначення періоду проведення ревізії об'єкта контролю;

- підпис керівника правоохоронного органу чи його заступника.

Якщо зазначені дані викладені в рішенні суду про надання дозволу на проведення ревізії, допускається їх відсутність у зверненні правоохоронного органу, до якого додається таке рішення.

Рішення щодо включення ревізії об'єкта контролю за зверненням правоохоронного органу до плану проведення заходів державного фінансового контролю приймається керівником органу державного фінансового контролю.

Відповідно до термінів прийняття рішення Державної служби за зверненням правоохоронного органу до плану проведення заходів державного фінансового контролю про прийняте рішення інформується протягом 10 робочих днів після отримання звернення відповідний правоохоронний орган [4]. Відповідно до п. ЗО Постанови звернення правоохоронного органу, що не відповідає вимогам визначеним у пунктах 28 і 29 цього Порядку, та/або не належить до компетенції органу державного фінансового контролю, підлягає поверненню протягом 10 робочих днів правоохоронному органу для уточнення. Відповідно до п. 27. Постанови «Про затвердження порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її територіальними органами» за зверненням правоохоронного органу органи державного фінансового контролю в межах своєї компетенції проводять планові та позапланові виїзні ревізії за місцезнаходженням об'єкта контролю. До компетенції органу державного фінансового контролю входить складання програми ревізії на підставі питань, що містяться у зверненні, постанові слідчого або прокурора, рішенні суду, яка письмово погоджується з правоохоронним органом п. 31 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами [4].

У програмі ревізії визначаються: найменування об'єкта контролю; тема; період; питання, що підлягають ревізії відповідно до компетенції органу державного фінансового контролю.

Підстави проведення Державною аудиторською службою ревізії на об'єкті контролю - це надання посадовим особам підконтрольних установ (керівнику об'єкта контролю чи його заступнику), інших суб'єктів господарської діяльності під розписку на примірнику програми ревізії органу державного фінансового контролю:

1) направлення нарееізію, у якому зазначаються:

дата його видачі; назва органу державного фінансового контролю; мета, вид; обґрунтування; дата її початку та дата закінчення ревізії; посади, звання та прізвища посадових осіб органу державного фінансового контролю, які проводитимуть ревізію. Направлення на ревізію є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державного фінансового контролю, скріпленого печаткою органу державного фінансового контролю;

2) копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії, в якому зазначаються: обґрунтування (підстави) проведення такої ревізії; дата її початку та дата закінчення:

2.1.) у разі проведення ревізії щодо суб'єктів господарської діяльності, не віднесених цим Законом до підконтрольних установ також зазначається: номер кримінального провадження, орган, що здійснює досудове розслідування; дата та підстави повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення [5].

Ненадання цих документів посадовим особам підконтрольних установ та інших суб'єктів господарської діяльності або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною чотирнадцятою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державного фінансового контролю до проведення ревізії. Якщо посадові особи органу державного фінансового контролю, в разі проведення позапланової виїзної ревізії, надали направлення та копію рішення суду та примірник органу державного фінансового контролю для розписки, а керівник об'єкта контролю чи його заступник відмовляється від підпису, але не заперечує проти проведення ревізії, про це зазначається у вступній частині акта ревізії. Посадові особи органу державного фінансового контролю зобов'язані розписатися в журналі реєстрації перевірок об'єкта контролю (у разі його надання). Факт ненадання об'єктом контролю журналу також фіксується у вступній частині акта ревізії [4]. У разі ненадання правоохоронним органом рішення суду про проведення позапланової виїзної ревізії, але за наявності у зверненні правоохоронного органу фактів, що свідчать про порушення вимог законів, контроль за дотриманням яких віднесено до компетенції органу державного фінансового контролю, можливе включення ревізії об'єкта контролю до плану проведення заходів державного фінансового контролю на наступний плановий період за умови, що така установа не ревізувалася органами державного фінансового контролю в плановому порядку протягом поточного календарного року. Але слід зазначити, що в такому разі втрачається сенс самої ревізії як засобу швидкого отримання, збирання інформації з урахуванням строків розслідування, чинника раптовості, з'являється можливість знищення або перероблення фінансово-господарської документації, яка містить сліди злочинної діяльності [1].

Категорії кримінальних правопорушень щодо перевірки вчинення яких (у рамках кримінальних проваджень) звертається правоохоронний орган до Державної аудиторської служби про проведення позапланової виїзної ревізії:

- за злочини проти власності (статті 190, 191 КК України);

- за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг (статті 364, 365, 366, 367 КК України);

- за злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян (статті 356, 358 КК України);

- за злочини проти правосуддя (стаття 382 КК України).

Відповідно до положень ч. З, 4 ст. 12 Кримінального кодексу України тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання, зокрема у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років, але десяти не менше п'яти. Під час аналізу кваліфікацій статей у Розділі VI «Злочини проти власності» Кримінального кодексу України в частині класифікації злочинів установлено, що в разі вчинення злочину за ч. З, 4 ст. 190, ч. 4, 5 ст. 191 цього Кодексу суд може застосувати основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше п'яти років, окрім цього, кваліфікуючою складовою частиною таких злочинів є завдання збитків у великих або особливо великих розмірах, що згідно з приміткою до ст. 185 становить суму, яка в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент учинення злочину. Згідно з п. 5 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України [6] п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу в частині кваліфікації злочинів суму неоподатковуваного мінімуму встановлюють на рівні податкової соціальної пільги, яка відповідно до п.п. 169.1.1 Податкового кодексу України дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (в розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року [6]. Відповідно до п. З Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 р. № 43, одним із основних завдань Державної аудиторської служби є «в разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку» [7].

Відповідно до Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, який затверджений спільним наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19 жовтня 2006 року № 346/1025/685/53, термін «матеріальна шкода (збитки)» визначено як «втрату активів чи недоотримання належних доходів об'єктом контролю та/або державою, що стало внаслідок порушення законодавства об'єктом контролю шляхом дій або збитків) протлумачено як «вартість утрачених активів або недоотриманих доходів, яку визначають за даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності об'єкта контролю або експертною оцінкою та іншими визначеними законодавством способами». Тобто умовою настання збитків на підприємстві, господарсько-фінансова діяльність якого підлягає ревізії, стають фактично встановлені ревізором обставини порушення законодавства, що призвели до втрати активів або недоотримання доходів [9, с. 235].

Документування результатів ревізії здійснюється відповідно до законодавства з питань державного фінансового контролю. При цьому в акті ревізії обов'язково відображаються встановлені факти порушень законодавства (назва, дата, номер, стаття чи пункт нормативно-правового акта), розмір матеріальної шкоди (збитків), посадові (службові) особи, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано матеріальну шкоду (збитки) (п. 2.10 Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, який затверджений спільним наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19 жовтня 2006 року № 346/1025/685/53). У разі неможливості визначення розміру матеріальної шкоди (збитків) орган ДКРС інформує відповідний правоохоронний орган для забезпечення організації проведення експертної оцінки цього розміру (п. 2.11 цього порядку).

У ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що розмір збитків під час їх виявлення органом державного фінансового контролю варто визначати в установленому законодавством порядку, проте в законах та підзаконних нормативно-правових актах не врегульовано методологію розрахунку розміру встановленої матеріальної шкоди (збитків) під час здійснення ревізії. До того ж, не підписано наказ Міністерства фінансів України (Держаудитслужби), який мав затвердити Методичні рекомендації щодо встановлення розміру матеріальної шкоди (збитків) під час здійснення інспектування органами Держаудитслужби [9, с. 238]. На сьогодні існує проблема щодо наявних судових прецедентів у разі оскарження підконтрольною установою вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства, які складають за підсумками проведеної ревізії, в сторони, що оскаржує в суді встановлені державними фінансовими інспекторами розміри матеріальної шкоди, є обґрунтування щодо відсутності методики (а отже, і нікчемності висновків) установлення матеріальної шкоди (збитків) державними фінансовими інспекторами. Аналогічні висновки також може бути оскаржено й під час дослідження доказів (висновку ревізії, акта перевірки) в кримінальному процесі під час судових засідань.

На практиці ревізори керуються Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116. Згідно із цим Порядком розмір збитків визначають за допомогою проведення незалежного оцінювання відповідно до національних стандартів [10]. У разі виявлення збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, їх розмір визначають відповідно до методики оцінювання майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891 [11]. Дану методику застосовують для проведення оцінювання об'єктів права державної та комунальної власності, майна суб'єктів господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі для визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною часткою (часткою комунального майна) в статутному (складеному) капіталі, в разі встановлення фактів розкрадання, нестачі, знищення, псування майна. Проте ця Методика не охоплює випадки оцінювання об'єктів права приватної власності, а також встановлення розміру майнової шкоди за фактами порушень законодавства під час проведення державних закупівель, придбання товарів/послуг не за ринковими цінами, банківських операцій тощо.

А тому ми вважаємо, що необхідно у зверненні органів досудового розслідування до Державної аудиторської служби щодо призначення та проведення ревізій ставити завдання перед ревізором приблизно такого змісту: «В разі виявлення порушень законодавства для визначення розміру матеріальної шкоди (збитків) просимо орган державного фінансового контролю інформувати ініціатора проведення ревізії для забезпечення організації проведення експертної оцінки цього розміру». Невизначення розмірів шкоди за результатами ревізії може спричинити необґрунтоване ускладнення процесу доказування кваліфікації злочину для слідчого чи прокурора. Залучення відповідного спеціаліста «експерта» дасть можливість не лише встановити розмір матеріальної шкоди, але й осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано збитки.

Законодавством передбачена можливість залучення спеціалістів до проведення ревізій, відповідно до п. 3.1. «Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України Працівники органів ДКРС» за зверненнями правоохоронних органів можуть брати участь у перевірках, що проводяться правоохоронними органами в підконтрольних установах, та на інших об'єктах контролю - як спеціалісти. Працівники органів ДКРС направляються для участі в перевірках, що проводять правоохоронні органи, на підставі листа відповідного органу до ДКРС [8]. Та відповідно до ст. 10 п. З Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», в якій зазначено, що органу державного фінансового контролю надається право залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних органів виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок [5].

У ході участі в перевірці спеціаліст використовує свої спеціальні знання і в межах компетенції надає консультації та відповіді на порушені питання, при цьому фіксує факти порушення законодавства з питань використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності, визначає розмір заподіяної матеріальної шкоди (збитків) та посадових (службових) осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано матеріальну шкоду (збитки). Результати участі спеціаліста в перевірці оформляються довідкою, яка складається на чистому аркуші та підписується спеціалістом із зазначенням посади та назви органу, в якому він працює. Довідка складається у двох примірниках, один з яких після підписання спеціалістом надсилається правоохоронному органу - ініціатору перевірки. Другий примірник довідки залишається у відповідному органі ДКРС [8].

А також у п. 35 абзацу 5 Постанови «Про затвердження порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її територіальними органами» зазначено, що за результатами проведення ревізії з окремих питань програми посадовими особами органу державного фінансового контролю та залученими спеціалістами, що проводили ревізію в складі групи, можуть за рішенням керівника групи складатися довідки, які підписуються відповідною посадовою особою органу державного фінансового контролю чи спеціалістом та працівниками об'єкта контролю, що є відповідальні із цих питань. Довідки складаються в одному примірнику, видаються керівнику групи для прийняття рішення щодо включення до акта ревізії викладених у них фактів та долучаються до матеріалів ревізії. На вимогу об'єкта контролю йому можуть бути видані копії довідок [4]. Згідно зп. 6.11 розділу IV Порядку взаємодії довідка, надана спеціалістом, не є документом, який передбачає юридичні наслідки, а має інформативний характер [8]. Права та обов'язки посадової особи служби, яка залучається в якості спеціаліста для участі в проведенні слідчої дії, визначаються ст. 71 Кримінальним-процесуальним кодексом України.

Працівники органу державного фінансового контролю зобов'язані у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державним органам і органам, уповноваженим управляти державним майном. А також у випадку вилучення документів у зв'язку з їх підробкою або виявленими зловживаннями працівник органу державного фінансового контролю зобов'язаний негайно повідомити про це правоохоронні органи. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії. Після цього вони повертаються відповідному підприємству, установі або організації, якщо відповідно до кримінального процесуального закону не прийнято рішення про вилучення цих документів, п. 12 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Висновки

Отже, позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення за рішенням суду. Водночас обмеження в підставах проведення ревізій, визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», не поширюються на ревізії, що проводяться після повідомлення посадовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, про підозру у вчиненні ними кримінального правопорушення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України [5].

Також відповідно до ч. З ст. 29 Постанови Кабінет Міністрів України від 20.04.2006 № 550 «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами» позапланова виїзна ревізія об'єкта контролю за зверненням правоохоронного органу проводиться в разі надання ним постанови слідчого або прокурора про призначення позапланової виїзної ревізії, винесеної після повідомлення посадовій особі підконтрольної установи, що ревізується, про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення [4]. Тобто якщо посадовим особам установи, де необхідно провести ревізію, повідомлено про підозру, в клопотанні необов'язково обґрунтовувати підстави для проведення ревізії та доводити її необхідність, достатньо надати дані та зазначити в клопотанні про оголошення підозри, це і передбачається як достатня підстава для ревізії [12]. Результати ревізій дають змогу сформулювати рекомендації щодо підготовки й проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на виявлення, вилучення та дослідження документів, визначити основні напрями й можливості сучасних експертних досліджень документів і використання їх результатів під час розслідування злочинів.

Список використаних джерел

1. Курман О.В. Проблемні питання призначення ревізій у кримінальному судочинстві в умовах сучасних реалій законодавства / О.В. Курман II Порівняльно-аналітичне право. - 2016. -№3,- С. 201-203.

2. Глібко В.М. Окремі питання фінансового контролю та ревізії / В.М. Глібко II Проблеми законності: видавн : Національний університет Юридичної акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Харьків, 2015,- № 129,- С. 180-188 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://oaji.net/articles/2016/3229-1459929673.pdf.

3. Попаденко Е.В. Судебная бухгалтерия : [учеб. пособие] / Е.В. Попаденко. - М. : Юрлитинформ, 2012. - 184 с.

4. Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від 20 квіт. 2006 р. № 550. - Режим доступу : http://zakon5.rada. gov.ua/laws/show/550-2006-%D0%BF. - Назва з екрана.

5. Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні [Текст] : Закон України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http//www.zakon.rada.gov.ua.

6. Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : Закон України від 2 груд. 2010 р. № 2755-VI. - Режим доступу : http://zakon.rada. gov.ua/laws/show/2755-17. - Назва з екрана.

7. Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від Злют. 2016 р. № 43. - Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=248815750. - Назва з екрана.

8. Порядок взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України [Електронний ресурс] : наказ Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19 жовт. 2006 р. № 346/1025/685/53. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/z1166-06. - Назва з екрана.

9. Неганов В.В. Основи методики визначення збитків під час ревізії (аудиту) органами державної аудиторської служби України / В.В. Неганов II Науковий вісник Нац. акад. внутр. Справ. - 2017,- № 1(102). -С. 234-247.

10. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від 22 січ. 1996 р. № 116. - Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/ l_doc2.nsf/link1/KP960116. html. - Назва з екрана.

11. Про затвердження методики оцінювання майна [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від 10 груд. 2003 р. № 1891. - Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/ control/uk/cardnpd?docid=3680295. - Назва з екрана.

12. Запотоцький А.П. Позапланова виїзна ревізія як спосіб використання спеціальних знань під час розслідування злочинів у сфері будівництва / А.П. Запотоцький II Підприємство, господарство і право. - 2017. -№5,- С. 231-235.

Размещено на Allbest.ru