Правові принципи, форми й методи запобігання корупції в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові принципи, форми й методи запобігання корупції в Україні

Веклич В.О., к. ю. н.,

заступник завідувача кафедри конституційного права,

історії та теорії держави і права

Навчально-науковий інститут права імені князя Володимира Великого

Міжрегіональної академії управління персоналом

Небо б'є у литаври дощами І нещадно шмагає бруківку, Батогами вдаряє сітківку, Небо очі засліплює шалом.

Із годинника впаде пружина, Щоб відбити землю на милю, Десь є формула імпульсу сили.

Не працює закон часоплину. А слова линуть в'язками-сотнями, Повторивши всі ті, що вже сказані.

Слова в небі жорстоко ув'язнені, Ланцюгами закуті сухотними. Софія Костицька [1, с. 108]

У статті наголошено, що, з огляду на недоліки практики, актуальним є розгляд загальних теоретичних рис взаємозалежності принципів, адміністративно-правових форм і методів запобігання корупції в Україні з продукуванням порівняно чіткішого доктринального базису для подальших практичних напрацювань у розглядуваній сфері.

Ключові слова: антикорупційна діяльність, методи запобігання корупції, принципи запобігання корупції, протидія корупції, форми запобігання корупції.

В статье акцентировано, что, приняв во внимание недостатки практики, актуальным остается рассмотрение общих теоретических черт взаимозависимости принципов, административно-правовых форм и методов предотвращения коррупции в Украине с выработкой сравнительно более четкого доктринального базиса для дальнейших практических наработок в рассматриваемой сфере.

Ключевые слова: антикоррупционная деятельность, методы предотвращения коррупции, принципы предотвращении коррупции, противодействие коррупции, формы предотвращения коррупции.

Veklych VO. LEGAL PRINCIPLES, ADMINISTRATIVE AND LEGAL FORMS AND METHODS OF CORRUPTION PREVENTION IN UKRAINE

In view of the shortcomings of the anticorruption activities' practice it is important to consider modem general theoretical features of the interdependence of the principles, administrative legal forms and methods of corruption prevention in Ukraine so in order to work out relatively clear doctrinal basis for further practical developments in the area under consideration.

Key words: anti-corruption activity, methods of corruption prevention, principles of corruption prevention, corruption countering, forms of corruption prevention.

Постановка проблеми. У контексті публікації важливо розглянути ключові особливості взаємозв'язків принципів, адміністративно-правових форм і методів запобігання корупції в її системному вираженні, аби чітко окреслити доктринальні можливості для подальшого вдосконалення спеціального законодавства. адміністративний правовий корупція

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розроблення проблематики запобігання корупції активізувалася в нашій країні з прийняттям спеціального законодавства. Разом із тим теоретичний базис досліджуваних проблем значною мірою потребує доопрацювання з його відображенням уже в практиці спеціальної нормотворчої діяльності. У контексті дослідження розглянуто напрацювання значного кола вчених, котрі займалися проблематикою корупції і право вого впливу на це явище. З-поміж них можна виділити таких науковців, як В.В. Баштанник, М.Ю. Бездольний, М.В. Буроменський,А.В. Гайдук, М.В. Грищенко, І.А. Дьомін, Д.Г. Заброда, Н.В. Івасішина, Є.М. Іщук, М.І. Мельник, Ю.П. Мірошник, І.І. Килимник, В.І. Литвиненко, В.І. Лусь, Є.В. Невмержицький, А.М. Новак, О.О. Онищук,П.Я. Пригунов, Ю.В. Румянцев, О.П. Рябченко, О.В. Сердюк, О.В. Терещук, В.В. Фесенко, Ф.П. Шульженко та інші.

Постановка завдання. Мета статті - розгляд загальних теоретичних рис взаємозалежності принципів, адміністративно-правових форм і методів запобігання корупції в Україні з продукуванням порівняно чіткішого доктринального базису для подальших практичних напрацювань у розглядуваній сфері.

Виклад основного матеріалу дослідження. Деяка доктринальна й нормативно-правова невизначеність у теорії адміністративного права призводить до відсутності чіткого розмежування між запобіганням і протидією корупції. Так, у контексті дослідження під запобіганням ми розуміємо цілеспрямовану діяльність загалом щодо соціального середовища, коли створюються перешкоди індивідуально-ціннісного характеру стосовно долу- чення окремих осіб до корупційних діянь, а під протидією - переважно аналітичну діяльність із продукування правових та організаційних інструментів щодо превентивного впливу на корупційне середовище, за якого було виявлено ознаки корупційних діянь, але без установлення правопорушників (переважно аналітично-прикладну діяльність на «системному» рівні). Отже, варто констатувати, що в Україні через відсутність чіткої доктринальної визначеності такі напрями антикорупційної діяльності, як запобігання і протидія, не завжди належно відображаються в законодавстві.

Принципи запобігання корупції за своїми характерними рисами (як сутнісно правові) переплітаються із загальними принципами права (хоча останні перебувають на порівняно вищому рівні), але разом із тим перші мають відображати принципи права загального характеру, хоча через їх спеціальний характер мають умовну пріоритетність під час безпосереднього регулювання суспільних відносин, що стосуються як запобігання, так і протидії в контексті розглядуваної сфери (оскільки при цьому здійснюється фактична деталізація принципів вищого рівня стосовно регулювання).

Так, стосовно проблематики антикоруп- ційної діяльності й відповідних принципів фахівцями органів державної влади України відзначається таке: «Діяльність із запобігання і протидії корупції ґрунтується на принципах:

- верховенства права;

- законності;

- комплексного здійснення правових, політичних, соціально-економічних, інформаційних та інших заходів;

- пріоритетності запобіжних заходів;

- невідворотності відповідальності за вчинення корупційних правопорушень;

- відкритості і прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- участі громадськості в заходах щодо запобігання і протидії корупції, державного захисту осіб, які надають допомогу в здійсненні таких заходів;

- забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів, відшкодування збитків, шкоди, завданої корупційним правопорушенням» [2].

Загалом можна констатувати, що принципи запобігання корупції значною мірою є зіставними з принципами відповідної протидії, які детально окреслено в Концепції адміністративно-правового забезпечення протидії корупції в Україні в розділі ІІІ «Фундаментальні основи діяльності суб'єктів протидії корупції» [3, с. 15-17]. При цьому видається актуальною потреба в чіткому окресленні загальних принципів антикорупційної діяльності в їх правовому вираженні з подальшим розмежуванням принципів запобігання, протидії й боротьби з корупцією як спеціальних. Це вимагає порівняно ширших спеціальних досліджень у доктрині адміністративного права, що виходять за межі поточної публікації, оскільки остання значною мірою передусім має виявити сут- нісні зв'язки або взаємозалежність між принципами, формами й методами запобігання корупції.

Закон України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) не згадує таке поняття, як «принцип», і не розкриває його, але разом із тим у ньому вміщено розділ VI «Правила етичної поведінки» [4], де розглянуто чіткий перелік спеціальних вимог до осіб, на яких поширюється чинність цього Закону, аби забезпечити їх доброчесність і належний правовий режим. Подібну ситуацію можна розглядати як непряме посилання на загальні принципи права або принципи адміністративного права, які є актуальними в контексті розглядуваної проблематики. При цьому похідними від принципів є форми, у яких набуває вираження діяльність щодо запобігання корупції.

У Великому тлумачному словнику сучасної української мови з-поміж іншого наведено таке загальне визначення форми: «... тип, будова, спосіб організації чого-небудь; зовнішній вияв якого-небудь явища, пов'язаний з його сутністю, змістом» [5, с. 1328]. У процесі детальнішого розгляду проблематики форм запобігання корупції виявлено, що на час проведення дослідження спеціальні напрацювання залишаються фрагментарними й потребують подальшого системного опрацювання подібно до загального розуміння «адміністративно-правових форм». Так, учені констатують: «Можна зазначити, що єдності щодо розуміння категорії адміністративно-правових форм, а також їх класифікації серед науковців у галузі адміністративного права немає» [6, с. 143].

Наведена ситуація зумовила потребу щодо спеціального розроблення визначення та класифікації форм запобігання корупції в адміністративному праві в контексті вже наявних доктринальних напрацювань. При цьому з урахуванням функціонального підходу закцентовано увагу на діяльнісному аспекті запобігання корупції, який є похідним від загальної функції держави щодо забезпечення й захисту прав і свобод людини та громадянина, а також спеціальної правоохоронної функції. Так, під формами запобігання корупції доречно розуміти загальні напрями діяльності, у яких воно набуває зовнішнього вираження з реалізацією функціонального призначення та в яких об'єктивується її зміст.

З урахуванням різнорідних за своїм сутніс- ним значенням аспектів можна виділити такі форми запобігання корупції (які об'єктивно можуть резонувати з формами відповідної протидії або боротьби):

1. Гносеологічна - відображає пізнавальний аспект щодо особливостей корупції, які зумовлюють можливості для успішного запобігання їй.

2. Онтологічна - загальне пізнання принципів буття і співвіднесення з ними принципів апобігання корупції й запобігання корупції як діяльності.

3. Матеріальна - об'єктивується в дійсних правовідносинах, які виникають у суспільстві у зв'язку із застосуванням норм права щодо запобігання корупції.

4. Інституційна - формування системи державних і громадянських інституцій, які покликані здійснювати або забезпечувати успішне запобігання корупції.

5. Політична - виражається у зв'язку запобігання корупції передусім із державою і правом як явищами політичної дійсності й дійсним впливом політичного середовища та окремих політичних рішень на цю діяльність (зокрема, через розроблення і прийняття загальних нормативно-правових актів).

6. Ідеологічна - безпосередній вплив запобігання корупції на світоглядну сферу окремого індивіда й суспільства загалом.

7. Евристична - знаходження істини щодо корупції як явища й можливостей для вжиття адекватних заходів превентивного характеру стосовно неї.

8. Практично-прикладна - продукування підходів, заходів і засад для використання держави та права з практичною метою щодо досягнення ефективного практичного превентивного впливу на корупцію як явище.

9. Комунікативна - передача й поширення інформації щодо ефективних практик у сфері запобігання корупції, а також девіацій у цій сфері.

10. Системотворча - витворення системи, яка б включала різнорідний інструментарій для досягнення цілей, що виникають у зв'язку з практичною діяльністю в контексті запобігання корупції.

11. Аксіологічна - вивчення ціннісних орієнтирів у контексті практичних потреб стосовно досягнення ефективного впливу на суспільні відносини під час запобігання корупції.

12. Навчальна - окреслення різних аспектів запобігання корупції в навчальній (за потреби й виховній) діяльності з використанням спеціальних підходів.

13. Прогностична - прогнозування як потреб і тенденцій самої діяльності щодо запобігання корупції, так й особливостей розвитку корупційного середовища та дійсних суспільних відносин у цій сфері.

14. Методологічна - розроблення спеціальних способів, підходів і прийомів для досягнення впливу на суспільні відносини під час реалізації завдань, які виникають у зв'язку із запобіганням корупції.

З практичного погляду наведені вище форми мають резонувати з чинним нормативно-правовим регулювання у сфері запобігання корупції. Так, безпосередньою проблемою залишається оцінювання корупційних ризиків за умови відсутності можливостей для дублювання державного контролю з боку громадянського суспільства. Зокрема, «з метою забезпечення єдиного підходу в органах влади до організації роботи з оцінки корупційних ризиків, що виникають при реалізації ними своїх повноважень, Національним агентством затверджено Методологію оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади (рішення від 02 грудня 2016 року № 126, зареєстроване в Мін'юсті 28 грудня 2016 року за № 1718/29848)» [7, с. 21].

Можна констатувати, що методи запобігання корупції, своєю чергою, є похідними від принципів і форм відповідної діяльності. У практичному вираженні вони об'єктивуються через спеціальні заходи й окремі прийоми та способи, які за належного доктринального обґрунтування можуть набувати закріплення в законодавстві й об'єктивуватися у практиці. Наприклад, Е.С. Молдован навів такі заходи, які він зарахував як до запобігання, так і до протидії корупції:

1. Адаптаційний.

2. Каральний.

3. Організаційно-управлінський.

4. Правовий.

5. Превентивний.

6. Соціально-економічний [8, с. 257].

З практичного погляду запобігання корупції є одним із напрямів, який має реалізовуватися в контексті комплексної антикорупційної діяльності. Це можна побачити на прикладі реалізації спеціальних антикорупційних програм, зокрема, вищих навчальних закладів із призначенням спеціальних посадових осіб: «Уповноважений за реалізацію антикорупцій- ної програми - посадова особа Університету, відповідальна за реалізацію антикорупційної програми, що призначається відповідно до законодавства про працю ректором у порядку, передбаченому ухваленою антикорупційною програмою (далі - Уповноважений)» [9, с. 3].

Іншим аспектом є спеціальні прийоми та способи (під якими можна розуміти методи практичного спрямування), що використовуються з метою запобігання корупції й у яких набувають конкретизації згадані принципи й форми. Специфікою вітчизняного практичного підходу є намагання звузити запобігання корупції до перевірки декларацій посадових осіб: «У разі наявності в посадових інструкціях посадових осіб юридичних осіб публічного права організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій на постійній основі, такі особи, відповідно до частини першої статті 45 Закону, зобов'язані подавати відповідні декларації шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з 01.01.2017 року» [10, с. 2].

На противагу наведеному вище, дещо оптимальнішими є концептуальні підходи, що їх використовують уже протягом деякого часу в країнах Азійського регіону, зокрема в Індії: «Представники Центральної наглядової комісії існують як у структурі державних органів влади, зокрема місцевих урядах, так і в поліцейських органах. Вони здійснюють нагляд за роботою державних чиновників із метою запобігання можливим зловживанням службовим становищем корупційного характеру» [11, с. 242]. Отже, можна констатувати існування системного підходу до запобігання корупції загалом.

Стосовно ж України залишається актуальною потреба в комплексному методологічному втіленні проєвропейської моделі, яка за умови досі актуальної щодо правової дійсності державоцентристської моделі (це можна побачити на практиці) не спроможна набути чіткого окреслення: «Сутнісно проєвропей- ська модель передбачає запровадження е-декларування, зміну парадигми антикоруп- ційної політики (перенесення активних дій до повноважень спеціальних органів), тісну співпрацю з європейськими країнами, широку інформаційну кампанію тощо» [12, с. 222]. Вагомим аспектом відповідного методологічного підходу є пріоритезування ролі людини та громадянина як дійсної соціальної цінності з розширенням можливостей для інформування спеціальних органів, а також використанням спеціально розроблених правових інструментів для впливу на такі органи за умови їх неефективності й виявлення фактів некомпетентності посадових осіб під час реалізації ними своїх повноважень.

Так, під методами запобігання корупції доречно розуміти спеціальні заходи, прийоми, способи, а також підходи до корупціогенної активності, що зумовлюють такий вплив на соціальне середовище, за якого знижується сама ймовірність долучення громадян та інших учасників правових відносин до корупційного середовища, що корелює із загальним комплексним правовим впливом на правосвідомість громадян (переважно інформаційного характеру). При цьому варто чітко відмежовувати запобігання (як загальний системний вплив) від протидії (коли створюються спеціальні правові інструменти для формування перешкод стосовно виявів корупційної діяльності за умови відсутності відомостей щодо правопорушників) і боротьби з корупцією (коли використовуються спеціальні методи для припинення протиправних діянь і притягнення встановлених правопорушників до відповідальності). Водночас можна простежити можливості для чіткого окреслення методів запобігання корупції як похідних від відповідних форм із комплексним утіленням у таких методах розглянутих принципів за умови правового характеру як форм, так і самих методів. Відповідно, спеціальні методи, які мають розглядатися в контексті запобігання корупції, повинні групуватися відповідно до загальних форм, що їх у загальних рисах окреслено вище. При цьому актуальною залишається проблема реалізації таких методів із роз-межуванням компетенції спеціальних органів державної влади, спеціальним окресленням їх взаємодії, а також відповідної компетенції спеціальних суб'єктів, які мають забезпечити ефективну й дієву репрезентацію громадянського суспільства, з можливістю реалізації дієвого правового інструментарію щодо відповідних органів державної влади в аспекті контролю. Останнє має поєднуватися з розробленням методів блокування контрзаходів, що можуть уживатися стосовно діяльності, спрямованої на запобігання корупції.

Висновки з проведеного дослідження. Загальна особливість принципів, форм і методів запобігання корупції в системному взаємозв'язку виражається в їх зорієнто- ваності на практичну діяльність із чітким вираженням комплексного взаємовпливу й необхідності врахування відповідних док- тринальних напрацювань у практиці пра- вотворчості і правореалізації компетентними органами державної влади. При цьому вагомою залишається проблема недостатнього доктринального опрацювання вже питань принципів антикорупційної діяльності загалом, а також принципів запобігання корупції зокрема. Подібна ситуація опосередковано засвідчує наявність значних латентних недоліків у практиці щодо антикорупційної діяльності, а також запобігання корупції, що на цей час ще не знайшли свого наукового відо-браження, зумовлюючи потребу в подальших спеціальних дослідженнях, оскільки комплексний характер запобігання корупції має відображатися в різнорідних за своїм вираженням формах і з подальшою об'єктивацією в спеціальних методах.

Література

1. Костицька С. Лабіринти метаморфоз: поезії / С. Костицька // Обране і нове. - Дрогобич : Коло, 2016. - 256 с.

2. Поворознік І. Принципи запобігання і протидії корупції / І. Поворознік // Турійська районна державна адміністрація. - 20і4. - 30 жовтня. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.turadm.gov.ua/reformy-v-ukraini/ item/1867-pryncypy-zapobigannya-i-protydiyi-korupciyi.

3. Концепція адміністративно-правового забезпечення протидії корупції в Україні : [наук.-аналіт. доп.] / [В.І. Литвиненко, П.Я. Пригунов та ін.] ; за заг ред. докт. юрид. наук В.І. Литвиненка. - К. : ДП «Вид. дім «Персонал», 2016. - 89 с.

4. Про запобігання корупції : Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII // Відомості Верховної Ради України. - 2014. - № 49. - Ст. 2056.

5. Великий тлумачний словник сучасної української мови : 170 000 сл. / уклад., гол. ред. В.Т. Бусел. - К. ; Ірпінь : Перун, 2003. - 1427 с.

6. Литвиненко В.І. Протидія корупції в Україні: адміністративно-правові засади : [монографія] / В.І. Литвиненко. - К. : МП «Леся», 2015. - 472 с.

7. Звіт про діяльність національного агентства з питань запобігання корупції : Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26 січня 2017 року № 32. - К. : Консультативна місія Європейського Союзу, 2017. - 62 с.

8. Захарчук О.З. Запобігання корупції в органах місцевого самоврядування / О.З. Захарчук // Актуальні проблеми політики. - 2015. - Вип. 55. - С. 253-259.

9. Килимник І.І. Антикорупційна програма Харківського національного університету міського господарства імені

О.М. Бекетова / І.І. Килимник, Н.В. Івасішина, В.І. Лусь. - Харків : ХНУМГ імені О.М. Бекетова, 2015. - 11 с.

10. Радецький РС. Заступнику Міністра енергетики і вугільної промисловості - керівнику апарату Лабоженку Д.Б.: лист Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.12.2016 № 51-03/9693 про надання роз'яснення / РС. Радецький. - К. : НАЗК, 2016. - 2 с.

11. Румянцев Ю.В. Досвід запобігання корупції в органах місцевого самоврядування в зарубіжних країнах / Ю.В. Румянцев // Право та державне управління. - 2017. - № 1. - С. 239-243.

12. Новак А.М. Адміністративно-правові засади формування та реалізації національної антикорупційної політики: досвід Польщі й особливості України / А.М. Новак, В.В. Баштанник // Development and modernization of the legal systems of Eastern Europe: experience of Poland and prospects of Ukraine: Collective monograph. Editorial Board: dr hab. A. Bereza, dr hab. A. Wrzyszcz, prof, dr hab. W. Skrzydlo, dr hab. B. Jezynska. - Vol. 3. - Lublin : Izdevnieciba «Baltija Publishing», 2017. - Р 215-246.

Размещено на Allbest.ru