Можливості діагностичних досліджень рукописів, виконаних у незвичних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

можливості діагностичних досліджень рукописів, виконаних у незвичних умовах

Шведова О.В., кандидат юридичних наук, підполковник поліції, доцент кафедри криміналістичного забезпечення та судових експертиз Навчально-наукового інституту№ 2 Національної академії внутрішніх справ

Белова Л.М., старший науковий співробітник науково-дослідноїлабораторії із проблем експертно-криміналістичного забезпечення Навчально-наукового інституту№ 2 Національної академії внутрішніх справ

Білоус І.В., завідувач відділу почеркознавчих досліджень лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України

Статтю присвячено особливостям проведення діагностичних досліджень рукописів із метою встановлення чинників, що впливають на умови їх виконання. Розглядаються різні «збиваючі» чинники (обставини) природного характеру, які порушують звичний процес письма. Проаналізовано ознаки, які свідчать про незвичну позу того, хто пише, матеріал письма, холодові та м'язові навантаження, незвичне тримання письмового приладдя тощо.

Ключові слова: діагностика, рукописи, незвичні умови письма, матеріал письма, «збиваючі» чинники.

Статья посвящена особенностям проведения диагностических исследований рукописей с целью установления факторов, влияющих на условия их выполнения. Рассматриваются разные «сбивающие» факторы (обстоятельства) естественного характера, которые нарушают привычный процесс письма. Проанализированы признаки, свидетельствующие о необычной позе пишущего, материале письма, холодовых и мышечных нагрузках, необычном положении письменных принадлежностей и тому подобном.

Ключевые слова: диагностика, рукописи, необычные условия письма, материал письма, «сбивающие» факторы.

POSSIBILITIES OF THE DIAGNOSTIC RESEARCHES OF MANUSCRIPTS, EXECUTED IN UNUSUAL TERMS

The article is sanctified to the features of realization of diagnostic researches of manuscripts with the aim of establishment of factors that influence on the terms of their implementation. The different “hammering” together factors (circumstances) of natural character, that violate the usual process of letter, are examined. Signs, that testify to the unusual pose of пишучого, material of letter, are analysed, to the cold and muscular loading, unusual holding оїпишучого device and others like that.

Key words: diagnostics, manuscripts, unusual terms of letter, material of letter, “hammering” together factors.

Постановка проблеми

рукопис діагностичний письмо дослідження

Рукописи, які виконані в незвичних умовах, є одними з найскладніших об'єктів почеркознавчого дослідження. Діагностичні дослідження, спрямовані на встановлення зовнішньої обстановки й умов письма, часто викликають у судових експертів складності. Як показує практика, наявні методики для вирішення діагностичних задач судово-почеркознавчою експертизою не є досконалими. Виділені симптомокомплекси ознак, що використовуються для вирішення діагностичних задач, мають груповий характер і тому часто не дозволяють встановити конкретну причину порушень у процесі письма. Складність цієї проблеми і водночас її практичне значення обумовили актуальність теми наукового дослідження.

Стан опрацювання

Діагностичним дослідженням рукописних текстів, виконаних у незвичних умовах, були присвячені роботи таких науковців, як: Л.Ю Ароц- кер, М.Є. Бондар, С.М. Вул, Г.М. Гордєєва, В.Г. Грузко- ва, О.В. Довженко, Г.А. Купріянова, З.С. Меленевська, В.Ф. Орлова, Г.В. Рожкова, Т.О. Сукманова, С.А. Ципе- нюк, Л.В. Шишакова й інші.

Мета статті - розглянути особливості проведення діагностичних досліджень рукописів, які виконано в незвичних умовах, тобто спрямованих на встановлення зовнішньої обстановки й умов письма (наприклад, факту написання в незвичній позі).

Виклад основного матеріалу

Письмо є носієм не тільки ідентифікаційної інформації про того, хто пише. У ньому відображаються й психофізіологічні властивості особи й умови, в яких відбувається процес письма. Як продукт вищої нервової діяльності людини письмо чуттєво реагує на зовнішні й внутрішні зміни. Почерк містить своєрідно закодовану інформацію про особистість, про обставини й умови виконання рукопису (підпису). Задача експерта, який досліджує рукопис, полягає в тому, щоб отримати максимальний об'єм відомостей, які необхідні для розслідування й судового розгляду справи.

Такі дослідження актуальні завдяки тому, що можливості писемно-рухової системи пристосовуватися не є безмежними. Вплив різноманітних чинників на почерк може бути таким значним, що успішне пристосування механізму письма до рухів виявиться неможливим.

Оскільки різноманітні причини по-різному порушують процес письма й змінюють властивості почерку, то експериментальні дослідження експертів будуються диференційовано відповідно до впливів конкретних причин. Так, предметом спеціального дослідження може бути стабільність і мінливість властивостей почерку залежно від зовнішніх умов, наприклад, незвичної пози, незвичного матеріалу письма; прагнення навмисно змінити свій почерк для маскування з урахуванням різноманітних способів. Результати цих досліджень озброюють експертів- почеркознавців знаннями про специфічні зміни почерку залежно від конкретної причини або групи причин, які впливають на процес письма [1,с. 6].

У разі порушення звичного автоматизованого процесу письма виникають зміни в почерку, які не можна вважати варіаційними. Носіями об'єктивної інформації, яка використовується для вирішення діагностичних задач, є діагностичні ознаки почерку.

Чинники, які викликають порушення звичного процесу письма, називають «збиваючими». Зміни в почерку, спричинені їхнім впливом, експерт повинен вміти відрізняти від стабільно збережених ознак, а для цього необхідно знати ступінь стійкості ознак почерку залежно від дії різних обставин [2, с. 70].

У теорії та практиці судово-почеркознавчої експертизи «збиваючі» обставини поділяють на природні, до яких відносять причини, які не пов'язані з бажанням виконавця змінити почерк і зазвичай утворюються зовнішньою обстановкою письма, та штучні, які створює виконавець для зміни свого почерку.

Класифікація «збиваючих» чинників і діагностичних ознак для вирішення судово-почеркознавчих задач вперше була запропонована Г.А. Купріяновою.

До тимчасових (епізодичних) належать природні «збиваючі» чинники та «штучні». Природними є зовнішні (контактні) чинники: незвичайне тримання письмового приладдя, ліворучне письмо, письмо кулаком, незвичайна поза, втома руки, холодові навантаження, фізична (м'язова) втома тощо, які характеризуються такими комплексами ознак: а) зниження координації рухів 1-ї групи, уповільнений темп письма, зміна диференціації натиску, форми з'єднувальних рухів; зниження координації рухів 2-ї групи; б) зниження координації рухів 1-ї групи, уповільнений темп письма, зміна диференціації натиску, форми з'єднувальних рухів; зниження координації рухів 2-ї групи, порушення топографії; спрощення загальної структури букв і зменшення кількості варіантів букв, дзеркальність окремих знаків або їхніх елементів; в) зниження координації рухів 1-ї групи, уповільнений темп письма, зміна диференціації натиску, форми з'єднувальних рухів; зниження координації рухів 2-ї групи, порушення топографії, спрощення загальної структури окремих букв, виправлення букв, зайві штрихи; пропуски букв, зайві букви, порушення топографії; порушення топографії, зниження координації рухів 2-ї групи; зайві штрихи або пропуски їх у буквах; пропуски букв або зайві букви [3, с. 35--38].

Встановлення умов виконання рукописів передбачає виявлення змінюваності й стійкості ознак письма під час виконання рукописів у незвичних для того, хто пише, умовах (на незвичному матеріалі, незвичним письмовим приладдям тощо.

Після загального огляду та вивчення документа, що надійшов на дослідження, для рішення питання про вплив на процес письма «збиваючих» чинників потрібно вивчити прояви ознак, що свідчать про незвичайне виконання в досліджуваному документі та зразках, порівняти й оцінити результати порівняльного дослідження.

Провести дослідження в повному обсязі необхідно у зв'язку з тим, що ознаки низки незвичних умов (наприклад, темпу виконання, незвичної пози), виявлені тільки в одному конкретному документі, не завжди дозволяють судити про умови виконання та вирішити питання, чи свідчать виявлені ознаки про прискорення, уповільнення, незвичну позу та ін., або вони властиві почерку виконавця за написання у звичних для нього умовах.

Під час вирішення питання про умови виконання рукопису досліджують ознаки, що піддаються змінам під впливом «збиваючих» чинників.

Послідовність дослідження ознак письма в рукописі та черговість досліджуваного документа і зразків визначаються за загальними правилами методики дослідження почерку (спочатку вивчаються ознаки, що стосуються почерку загалом, потім ознаки, що виявляються в окремих літерах).

У процесі встановлення умов виконання рукопису важливе значення набуває вивчення особливостей прояву координації рухів того, хто пише. Саме ця ознака найбільше змінюється, а тому вивчення її характеру, прояву та виразності іноді дозволяє встановлювати причину, що викликала зміни ознак письма.

Потім досліджуються ознаки, що свідчать про темп виконання рукопису, особливо про уповільнений. Ретельний аналіз всіх фрагментів тексту, окремих слів, штрихів, виконаних згинальними та розгинальними рухами, дозволяє відокремити природні чинники, що впливають на письмо, від штучних.

Під час вирішення питання про умови виконання рукопису необхідно також вивчати ознаки письмової мови.

Експерт повинен розпізнати та виключити ознаки, навмисно внесені в текст для маскування виконавця тексту, тому що в деяких випадках впливи «збиваючих» обставин дають уявлення про незвичні умови написання документа.

Ознаки, що свідчать про вплив незвичних чинників, потрібно виявляти та вивчати, враховуючи їхню стійкість. Так, в обґрунтуванні про виконання рукопису в тих або інших незвичних умовах неприпустимо використовувати випадкові особливості рухів і ознаки письмової мови.

У разі виявлення ознак враховується їхня взаємозалежність, тому що нерідко зі зміною однієї ознаки змінюється інша (наприклад, порушення координації рухів може бути причиною зниження чіткості почерку, зв'язності літер).

Роздільне дослідження може бути якісним лише тоді, коли складаються порівняльні таблиці. У підсумку порівняння встановлюються збіг або розбіжності обсягу та характеру змін і ознак почерку, що повинні бути оцінені з позиції їхньої специфічності.

З'ясування питання про причину, що впливає на почерк, дозволяє правильно оцінити ознаки, виявлені в процесі ідентифікації.

Для правильного вирішення питання про виконавця необхідно отримати зразки, які відповідають умовам виконання досліджуваного документа, або отримати відомості про умови виконання наданих документів в особи, яка винесла постанову про призначення експертизи.

Якщо встановлення умов виконання рукопису є самостійною задачею під час проведення експертизи, то робота експерта, спрямована, передусім, на виявлення причини, що впливає на процес письма.

Рукопис вивчається за тими же правилами, що й у разі ідентифікації. Однак дослідження супроводжується додатковим відбором експериментальних зразків із дотриманням умов, в яких, приблизно, виконувався досліджуваний рукопис.

Після проведення порівняльного дослідження експерт переходить до оцінки виявлених ознак - визначення їхньої значущості та достатності для висновку про умови виконання рукопису. Водночас з'ясовується значущість кожної розбіжної або такої, що збігається, ознаки, а також сукупності ознак загалом.

Даний етап роботи найбільш складний, тому й нерідко в експерта виникають ускладнення. Особливо під час вирішення питання про розмежування ознак залежно від дії різних «збиваючих» чинників.

Однією із причин, що ускладнює оцінку ознак незвичного виконання рукопису, є недостатнє розроблення питань про механізм письма та вплив різних умов на процес письма (особливо короткочасних хворобливих станів).

Оцінка ознак ускладнюється також тим, що під впливом різних причин окремі ознаки змінюються подібно. Ступінь зміни й стійкості в різних осіб - неоднакові.

Тому важливо знати, від яких причин залежить ступінь стійкості ознак у рукописах. Обсяг характеру змін і стійкості ознак письма передусім залежить від таких обставин:

1. від характеру причини (різні обставини неоднаково впливають на механізм письма; за написання на незвичному матеріалі виникають інші зміни ознак почерку, ніж за написання в незвичній позі);

2. від ступеня незвичності «збиваючих» обставин (для одних осіб, що пишуть, вони мають звичний характер; до них пристосовуються і зміни набувають характеру варіанту ознак. Для інших - це незвичний процес письма);

3. від ступеня впливу незвичного чинника на механізм письма. Наприклад, письмо на полотні з відносно рівною поверхнею призводить до меншої зміни ознак почерку, ніж у разі виконання текстів на мішковині, що має значну рельєфну структуру;

4. від ступеня виробленості почерку того, хто пише: що вища виробленість почерку, то зазвичай менший вплив на нього умов незвичного виконання.

Пояснюється це великими пристосувальними можливостями того, хто пише, з більш завершеною навичкою письма порівняно з маловиробленим почерком.

Найбільш наочна картина зміни ознак виявляється із прискоренням темпу письма.

Встановивши в результаті порівняння розбіжності ознак, експерт повинен з'ясувати причину їх появи: чи пояснюються це виконанням документів різними особами або вони є наслідком виконання рукописів однією особою, але в різнихумовах [1,с. 12].

Встановивши збіг ознак, експерт повинен визначити, чи мають ці ознаки ідентифікаційне значення, чи вони є загальними для різних осіб під час написання в однакових змінених умовах. За прискореного темпу письма той, хто пише, переходить на більш прості в координаційному відношенні рухи, загальні для різних людей. Це виражається в спрощенні структурної складності рухів, збільшенні протяжності рухів та їхньої зв'язності.

Наприклад, рукописи, виконані в темряві та за дуже слабкого освітлення, мають свої відмінні риси (рядки піднімаються, опускаються, пересікаються; різке коливання розмірів інтервалів між рядками; кількаразове виконання літери чи елементів літер на одному місці).

Ознаки, що свідчать про виконання рукопису за зміни умов письма, є груповими, бо їх комплекси можуть повторюватися в рукописах різних осіб. Часто експерту вдається лише констатувати факт виконання рукопису в незвичних умовах без їх конкретного визначення.

Категоричне негативне рішення питань можливе, якщо в документі відсутні ознаки, що свідчать про незвичні умови виконання рукопису.

За незвичної пози того, хто пише, у писемно-руховому апараті людини не відбувається жодних змін, але умови, що склалися, змушують виконавця пристосуватися до них, тобто перебудувати механізм письма. З одного боку, виконавець прагне зберегти властивий йому зорово- руховий образ, а з іншого - змушений змінити його, тому що інакше не зможе виконати рукопис. Отже, знижується автоматизація рухів, їхня точність, з'являються спрощення, збільшується зв'язність. Найбільш характерні зміни з'являються в почерку, якщо людина пише стоячи, спираючись на кисть і передпліччя, за горизонтального й вертикального положення паперу [2, с. 73].

У разі написання на незвичайному матеріалі виконавець змінює будову букв, пристосовуючись до уповільненого темпу й уривчастого виконання, тому що через підвищене зчеплення кінчика письмового прилддя з матеріалом письма швидкий темп стає неможливим. Письмо втрачає цілісний характер. Дугові рухи замінюються прямолінійними, деякі виконавці переходять на письмо друкованим шрифтом внаслідок пристосування до змінених умов письма.

Жорстка і рельєфна поверхня також є незвичною умовою для письма. За написання на матеріалах із нерівною поверхнею кінчик письмового приладдя зустрічає на своєму шляху перешкоди у вигляді нерівностей матеріалу (волокон, ниток, сучків). Тому посилюється його зчеплення з матеріалом письма, збільшення тертя і, як наслідок, - ускладнюється переміщення кінчика письмового приладдя.

Отже, незвична дія зовнішніх сил порушує процес письма і для досягнення результату тому, хто пише, потрібно докласти великих м'язових зусиль. У зв'язку із цим змінюється звична пропорційність напруження і участь груп м'язів у процесі письма [4, с. 6]. Знижується автоматизм і підвищується свідомий контроль за рухами. Посилюється роль зору та сповільнюється темп виконання.

Рукопис на мішковині, полотні, дерев'яній поверхні супроводжується прагненням того, хто пише, через зайве м'язове напруження скоротити протяжність рухів і зробити запис розбірливим.

Незвичне зменшення відстані між пальцями і письмовим приладдям супроводжується зміною механізму письма. Зростає напруження пальців і зменшується їхня рухливість. Тому зменшується амплітуда коливальних рухів по вертикалі і похилій, які визначають висоту літер. Виконаний текст затуляється від очей того, хто пише, що деякою мірою спричиняє втрату зорового контролю, а це веде до зниження координації рухів; у рукописі з'являються нестійкість протяжності рухів по вертикалі і горизонталі, нерівномірність натиску, злами прямих штрихів, кутастість напівовальних і овальних елементів. Отже, той, хто пише, уникає складних рухів і частіше спрощує будову літер. Протяжність рухів по вертикалі внаслідок скорочення амплітуди коливальних рухів часто зменшується, розміщення рухів по горизонталі нестійке: збільшується, зменшується, залишається без змін. Напрямок згинальних рухів коливається, може зберегтися, збільшитися, випрямитися. Зв'язність у більшості випадків не змінюється, але можливе її зменшення. Зазначається збільшення натиску, оскільки зусилля руки концентрується близько до вістря, зумовлюючи більший його тиск на папір.

Незвичне збільшення відстані пальців до письмового приладдя супроводжується зміною положення останнього щодо площини столу - великим його нахилом із зменшенням звичної опори, яке потребує більших зусиль для утримання письмового приладдя в зручному для письма положенні, що, своєю чергою, викликає збільшення напруги руки і пальців. Знижується координація рухів, що супроводжується нерівномірністю протяжності рухів по вертикалі і горизонталі, зламами прямолінійних штрихів, кутастістю овальних і напівовальних елементів.

В експертній практиці трапляються також рукописні тексти, які могли бути виконані в умовах холоду (наряди на проведення будівельних, монтажних робіт, товарно- транспортні накладні, розписки тощо). Охолодження організму супроводжується зміною функціонального стану як периферичної, так і центральної нервової системи. У письмі бере участь як м'язовий, так і нервовий апарат, тому навіть незначні порушення їхніх функцій впливають на процес письма. У разі охолодження м'язи стають менш еластичними, кінцівка - малорухомою; притупляються відчуття, з'являється скутість суглобів, тому знижується автоматизм, що сприяє порушенню координації рухів.

Зниження координації рухів призводить до зміни загальних і окремих ознак почерку.

За даними експериментів, у рукописах, які виконані на морозі, помітні пропуски букв, виправлення, які вносяться в окремі букви, виправлення письмових знаків і нанесення на них додаткових штрихів, підмальовки окремих елементів і букв загалом. З ознак просторової орієнтації рухів найбільше змінюється лінія рядка, яка стає нерівною, звивистою та такою, що опускається. Нерівномірними є інтервали між рядками: на початку тексту вони є однаковими, а в кінці - інтервал між ними зменшується. Ці ознаки проявляються частіше в почерках середнього ступеня виробленості. Ступінь виробленості залишається стійким. Найбільшій зміні піддається координація рухів (спостерігається її зниження). Знижуються стрункість почерку, темп рухів, зменшується чіткість почерку, його конструктивна складність; змінюються розмір і розстановка (у бік збільшення). З окремих ознак змінюються: відносна протяжність рухів, форма рухів під час написання букв і їхніх елементів, ступінь конструктивної складності рухів, напрямок рухів під час написання окремих букв і їхніх елементів.

Відомо, що прискорення темпу спричиняє спрощення рухів. Однак, як показали дослідження, уповільнення темпу (яке спостерігається під час написання в умовах низьких температур) також викликає зниження конструктивної складності почерку та спрощення рухів. У буквах з'являються неточні з'єднання елементів, деякі з них випадають, змінюється напрямок рухів в окремих буквах і їхніх частинах; письмові знаки деформуються і лише загалом нагадують відповідні букви. Це явище можна пояснити тим, що змерзла людина намагається під час написання замінити складні за конструкцією знаки спрощеними, більш зручними для написання скованою холодом рукою [2, с. 76-77].

У процесі письма зоровий контроль відграє важливу роль. Його відсутність або обмеження різко створює для того, хто пише, незвичні умови письма. Внаслідок цього в рукописах змінюються ознаки почерку, що характеризують розміщення рухів і ознаки, залежні від них. Ступінь виробленості залишається без змін, однак темп виконання дещо знижується, координація рухів частково порушується; це виявляється в нестійкості нахилу, протяжності рухів по вертикалі та горизонталі. Стрункість почерку знижується, насамперед, через нерівномірність інтервалів між літерами, словами та рядками; незначною є чіткість почерку. Будова почерку не змінюється. Іноді виявляються лише поодинокі літери друкованої форми.

Висновки

Незвичні умови виконання рукопису викликають зміни ознак письма та почерку, які можуть набувати характеру варіантів ознак, якщо письмо в незвичних умовах повторюється і той, хто пише, до них пристосовується.

Для встановлення причин, що впливають на письмо, важливим є знання ознак, що свідчать про незвичні умови його виконання. У такому разі експерт повинен виявити характерні зміни в рукописах, що проявляються під впливом конкретного незвичного для того, хто пише, чинника, з'ясувавши умови виконання рукопису. Водночас йому необхідно вміти відрізнити такі зміни від стабільно збережених ознак, а для цього необхідно знати ступінь стійкості ознак почерку залежно від дії різних обставин.

Висновок про встановлення чинників, що вплинули на процес письма, можливий лише після вирішення питання щодо автентичності виконавця рукопису.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Белова Л.М., Білоус І.В., Шведова О.В. Особливості дослідження рукописів, виконаних у незвичних умовах : [методичні рекомендації] /Л.М. Белова, І.В. Білоус, О.В. Шведова. - Київ, 2017. -42 с.

2. Меленевська З.С., Свобода Є.Ю., Шаботенко А.І. Судово-почеркознавча експертиза : [навч.-метод. посібник] / З.С. Меленевська, Є.Ю. Свобода, А.І. Шаботенко ; за заг. ред. І.П. Красюка. - К., 2007. - 280 с.

3. Куприянова А.А. Методические рекомендации решения судебно-почерковедческих диагностических задач / А.А. Куприянова. - Минск, 1982. -50 с.

4. Бондар М.Є., Довженко О.В., Сукманова Т.О. Про необхідність удосконалення методики експертного дослідження почеркових об'єктів, які виконані на незвичному матеріалі письма незвичним пишучими приладами / М.Є. Бондар, О.В. Довженко, Т.О. Сукманова II Актуальні проблеми почеркознавчих досліджень : зб. матер, наук.-практ. сем., м. Київ, ЗО листопада 2011 р. - Київ, 2011. - С. 5-7.

Размещено на Allbest.ru