Теоретичні основи валютного права як інституту фінансового права

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВАЛЮТНОГО ПРАВА ЯК ІНСТИТУТУ ФІНАНСОВОГО ПРАВА

THEORETICAL BASIS OF CURRENCY LAW AS AN INSTITUTION OF FINANCIAL LAW

Гарбінська-Руденко А.В.,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри фінансового права Університету державної фіскальної служби України

Стаття присвячена питанням визначення місця валютного права в системі права. Особлива увага приділяється предмету валютного права. Досліджуються методи валютного права. Розглядаються спеціальні принципи валютного права.

Ключові слова: валютне право, валютні відносини, фінансове право, валюта, галузь права, предмет валютного права.

Статья посвящена вопросам определения валютного права в системе права. Особое внимание уделяется предмету валютного права. Исследуются методы валютного права. Рассматриваются специальные принципы валютного права.

Ключевые слова: валютное право, валютные отношения, финансовое право, валюта, отрасль права, предмет валютного права.

The article is devoted to questions of determining the place of currency law in the System of law. Particular attention is paid to the subject of currency law. Methods of currency law are studied. Spйcial principes of currency law are considered.

Key words: currency law, currency relations, financial law, currency, branch of law, subject ofcurrency law.

Постановка проблеми. Валютні відносини в їх сучасному розумінні почали розвиватись порівняно недавно. Наслідком ліквідації валютної монополії держави та реалізації ґрунтовних економічних реформ став бурхливий розвиток валютного права. Це, у свою чергу, зумовило необхідність зміни ідеології щодо шляхів регулювання валютних відносин. Проте говорити про наявність єдиної точки зору щодо місця валютного права в системі права, на нашу думку, ще зарано. За своєю природою загалом відносини у сфері валютної діяльності мають публічний і комплексний характер. Відповідно, вони регулюються нормами різних галузей національного права, зокрема нормами фінансового права. Саме тому валютне право вважають інститутом або підгалуззю фінансового права.

Дослідження валютних відносин в Україні проводили такі вчені-правовики, як: В.К. Васенко, Ж.В. Завальна, О.І. Кабанець, Є.В. Карманов, В.Д. Кольга, О.А. Костюченко, М.В. Старинський. Особливої уваги заслуговують праці Є.О. Алісова, який уперше проаналізував правові основи валютних відносин в Україні. Разом із тим аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що деякі питання правового регулювання валютних відносин лише частково були розглянуті науковцями. Водночас процес інтеграції та адаптації національної валютної системи до європейської свідчить про необхідність перегляду завдань валютної політики держави, спрямованих на лібералізацію валютного режиму, з метою вільного руху капіталів та пожвавлення припливу іноземних інвестицій в економіку країни. Більшість нормативно-правових актів не повного мірою виконують поставлені завдання сучасної інтеграційної валютної політики, а тому потребують аналізу та вдосконалення. Тому дослідження валютного права та визначення його місця в системі права України є надзвичайно актуальним.

Метою даної статті є дослідження місця валютного права в системі фінансового права, виокремлення його предмету, методу та спеціальних принципів.

Виклад основного матеріалу. Варто зазначити, що серед науковців існують різні погляди щодо визначення сутності валютного права. Так, на думку В.І. Лісовського, «під валютним правом тієї чи іншої держави розуміється сукупність внутрішніх правових норм, спрямованих на регулювання відносин в галузі всіх (або певних) видів валютних розрахунків цієї країни з іноземними державами [1, с. 178].

Б.Ю. Дорофеев, М.М. Земцов та В.А. Пушин висунули «тезу стосовно становлення самостійної галузі права - валютного права» та розглянули «валютне право як систему норм, що регулюють суспільні відносини у сфері здійснення валютних операцій, а також у сфері валютного регулювання, валютного контролю та відповідальності за валютне правопорушення» [2, с. 17]. валютний право фінансовий норма

Л.Г. Вострикова розглядає валютне право як інститут фінансового права і дає таке визначення валютного права: «Валютне право - система норм, що регулюють суспільні відносини зі здійснення валютних операцій, у сфері валютного регулювання і валютного контролю, а також відповідальності за валютні правопорушення [3, с. 16].

Н.Ю. Єрпилева розглядає валютне право не як галузь чи підгалузь права, а як галузь законодавства і зазначає, що механізм валютного регулювання включає в себе три структурні елементи:

валютне законодавство, прийняте різними державними органами;

валютні відносини (ті, які складаються між різними суб'єктами з приводу вчинення ними операцій із валютними цінностями);

регулятивний вплив валютного законодавства на валютні відносини, здійснюване за допомогою приписів, заборон і інших методів, а також шляхом встановлення заходів відповідальності в разі їх порушення суб'єктами [4, с. 24].

На нашу думку, суспільні відносини, які регулюються нормами валютного права, не мають тієї специфіки, наявність якої дозволила б говорити про валютне право як про окрему галузь права. Вказане обґрунтовується тим, що валютні відносини за своїм змістом є економічними та носять грошовий характер, що вказує на їх належність до фінансової системи.

Ю.О. Крохіна зазначає, що «виділяти валютне право як самостійну галузь права немає підстав, оскільки валютне право не має власного специфічного предмета та методу правового регулювання» [5, с. 26]. На її думку, норми, які регулюють валютні відносини, утворюють фінансово-правовий інститут [5, с. 28], хоча в подальшому її точка зору на вказане питання змінилась та полягає в тому, що валютне право - «це комплексна галузь ... законодавства, норми якої регулюють суспільні відносини, що утворюються стосовно валюти та валютних цінностей, здійснення валютних операцій, валютного контролю та притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства» [6, с. 34].

А.С. Піголкін, говорить про належність валютного права до системи фінансового права. Говорячи про фінансове право як самостійну галузь права, автор вказує, що «фінансове право містить і норми, які закріплюють ... порядок здійснення валютних операцій» [7, с. 188], чим заперечує твердження щодо виокремлення валютного права в самостійну галузь права.

На думку М.М. Косаренко, «валютне право входить у систему фінансового права як її підгалузь. Валютне право - це сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, закріплюють та регулюють відносини, що виникають у процесі організації зовнішньоекономічної діяльності держави та господарюючих суб'єктів різних форм власності» [8, с. 29]. Проте валютні відносини виникають не лише в процесі зовнішньоекономічної діяльності держави та господарюючих суб'єктів. Як наслідок, Г.А. Тосунян та А.В. Ємелін, які також розглядають валютне право як підгалузь фінансового права, запропонували власне, ширше визначення валютного права, яке, на їх думку, «являє собою сукупність правових норм, що регулюють відносини, які виникають стосовно валютних цінностей» [9, с. 41].

У той же час, незважаючи на поширеність терміна «підгалузь права», застосування цього терміна по відношенню до системи фінансового права, як справедливо зазначає В.В. Бесчервних, «неможливо назвати вдалим» [10], що обґрунтовується тим, що вказаний термін немов би виражає тенденцію до відособлення, виділення в самостійну галузь права, але об'єктивних передумов до такого виділення немає.

Зазначене вище ще раз підкреслює, що науковці не одностайні з приводу визначення місця валютного права в системі права України. Деякі виділяють валютне право як окрему галузь права, інші вважають, що це - підгалузь фінансового права. На нашу думку, валютне право не можна виділяти в самостійну галузь права, адже говорити про власний метод правового регулювання валютного права є дещо завчасним. Відсутність самостійного методу правового регулювання можна пояснити в першу чергу тим, що валютне право - це комплексний фінансово-правовий інститут. Таким чином, вважаємо, що валютне право варто розуміти як сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері обігу валюти та валютних цінностей в Україні. Що стосується місця валютного права в системі права, то, на нашу думку, воно окреслюється в межах підгалузі фінансового права.

Визначення меж предмету правового регулювання валютного права також є дискусійним у фінансово-правовій науці. Але, все ж таки, найбільш повне уявлення щодо предмета валютного права може дати класифікація валютних відносин. У системі цих відносин виокремлюють:

купівлю-продаж іноземної валюти на внутрішньому ринку держави;

розрахунки між резидентами та нерезидентами в національній валюті;

розрахунки між резидентами та нерезидентами в іноземній валюті;

трансфертні переміщення реальних або фінансових ресурсів, тобто операції, під час здійснення яких потоку послуг, благ чи грошей не протистоїть зустрічний потік благ, послуг чи грошей;

строки розрахунків за поточними валютними операціями;

обов'язок і обсяг продажу експортної виручки в іноземній валюті на внутрішньому ринку або Центральним банком держави;

кількість іноземної валюти та строки її надходження у власність юридичних осіб-резидентів;

обсяг ввезення та вивезення банкнот та монет валют;

кількість і види товарів, що переміщуються через кордон. Розрахунки за товари, що не переміщуються через кордон держави, повинні включатися до складу її імпорту або експорту за умови, що право власності на ці товари перейшло від нерезидента до резидента або навпаки;

розмір імпортного та (або) експортного мита;

розміщення активів (депозитів, участь у капіталі, придбання нерухомості тощо) в іноземних державах резидентами і на економічній території країни-нерезидента;

можливість, види та розмір угод із дорогоцінними металами та камінням;

розмір грошової маси національної валюти (операції на відкритому ринку, валютні інтервенції, норми обов'язкового резервування, позики та кредити Центрального банку держави);

бюджетний дефіцит;

значення обмінного курсу валют [5, с. 8].

Основними рисами, які характеризують предмет валютного права, є те, що суспільні відносини, що складають предмет валютного права:

мають організаційний характер (існують у сфері фінансової діяльності або тісно пов'язані з нею);

мають переважно владний характер (у них беруть участь уповноважені державою органи чи установи, наділені валютними повноваженнями);

мають майновий, а точніше грошовий характер (об'єктом є валютні цінності).

Зазначені особливості дозволяють виокремити з кола майнових (грошових) відносин ті, які за своїм змістом є валютними. Це зумовлено тим, що не всі грошові відносини є валютними і частина з них регулюється нормами інших галузей права. Валютне право регулює тільки ті відносини, що виникають у зв'язку з рухом (обігом) іноземної валюти та банківських металів як складових елементів валютних цінностей. Суспільні відносини, пов'язані з обігом національної валюти України, є предметом інших галузей права.

На нашу думку, предметом валютного права є відносини, що виникають під час здійснення:

валютних операцій, тобто операцій, пов'язаних із переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операцій, пов'язаних із використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операцій, пов'язаних із вивезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням та пересиланням за її межі валютних цінностей;

валютного регулювання, тобто діяльності держави та уповноважених нею органів, спрямованої на регламентацію міжнародних розрахунків та порядок здійснення операцій із валютними цінностями;

валютного контролю, тобто контролю держави та уповноважених нею органів за дотриманням валютного законодавства під час здійснення валютних операцій.

Виходячи із цього, предмет валютного права можна визначити як сукупність майнових (фінансових) і пов'язаних із ними немайнових (нефінансових) суспільних відносин, що виникають внаслідок державного встановлення, закріплення або регулювання суспільних відносин у сфері валютної діяльності, а також реалізації права власності на валютні цінності та здійснення операцій із ними.

Однак у процесі виокремлення галузі права береться до уваги не тільки предмет правового регулювання, оскільки це призведе до виділення значної кількості галузей права, а й особливий режим правового регулювання. Якщо предмет є матеріальною ознакою розмежування правових норм на галузі права, то особливий юридичний режим є юридичною ознакою кожної галузі права. Якщо виходити з практичних міркувань до поняття галузі права, то особливий юридичний режим має найсуттєвіше значення. До елементів такого режиму С.С. Алексеев відносить метод правового регулювання, особливі юридичні засоби правового регулювання, принципи правового регулювання і наявність самостійної галузі законодавства [10].

Отже, іншою ознакою відмежування однієї галузі права від іншої визнається метод правового регулювання, тобто в даному разі - сукупність засобів впливу на свідомість учасників валютних відносин, що характеризуються юридичними фактами, з якими пов'язується виникнення валютних правовідносин; правовим статусом суб'єктів цих правовідносин та розподілом прав і обов'язків між ними; видами санкцій за порушення приписів держави і порядком їх застосування. Інакше кажучи, під методом валютно-правового регулювання розуміється органічна система прийомів і способів постійного правового впливу на поведінку учасників валютних відносин та на характер взаємозв'язків між ними. Саме предмет і метод правового регулювання характеризують будь-яку галузь права, включаючи й валютне.

Під методом валютно-правового регулювання слід розуміти специфічні способи, за допомогою яких держава на підставі певної сукупності правових норм забезпечує потрібну поведінку суб'єктів валютних правовідносин. Питання методу валютного права є досить актуальним, оскільки від його вирішення залежить практичне здійснення державою своїх завдань і функцій.

У нашому розумінні метод валютно-правового регулювання - це зумовлена публічністю та фінансовою значимістю сукупність специфічних юридичних ознак валютного права, в яких концентровано виражаються засоби і способи регулювання валютних відносин, які відповідають його змісту та місцю в системі права. При цьому слід мати на увазі те, що при регулюванні валютних відносин один і той же правовий прийом застосовується різними підгалузями та інститутами права. Незважаючи на це, структура галузевого методу владних приписів залишається незмінною, а окремі правові прийоми можуть переходити від одного правового методу до іншого, не порушуючи його структуру.

Ю.О. Крохіна пропонує класифікувати методи валютного права на загальні та спеціальні [6, с. 41]. Загальні методи правового регулювання обумовлені природою валютних відносин, їх публічним та приватноправовим характером. Спеціальні методи використовуються в процесі реалізації окремих валютних операцій чи напрямків валютної діяльності держави.

До загальних методів, на її думку, слід віднести імперативний та диспозитивний метод. Імперативний метод є домінуючим, адже валютні відносини в Україні переважно регулюються за допомогою зобов'язальних норм, які встановлюють певний обов'язок (наприклад, щодо подання звітності про валютні цінності, що знаходяться за межами України), та забороняючих норм, які встановлюють обов'язок утриматись від здійснення певних дій (наприклад, заборона використовувати іноземну валюту як засіб платежу без індивідуальної ліцензії Національного банку України) [10].

Домінування у валютному праві як комплексному інституті фінансового права імперативного методу пояснюється притаманністю цього методу фінансовому праву як самостійній галузі та всім частинам цієї галузі, оскільки саме цей метод надає можливість державі створювати, накопичувати, розподіляти та використовувати грошові фонди. Крім того, домінування імперативного методу засвідчує той факт, що валютним відносинам на сьогодні більш притаманна публічна природа, адже саме валютні відносини мають вирішальний вплив на стабільність національної валюти та ефективне функціонування фінансової системи в цілому.

Імперативний характер у валютних відносинах проявляється в тому, що держава самостійно приймає рішення щодо обігу іноземної валюти та валютних цінностей на території України, щодо обов'язків та прав учасників валютних відносин, а також відповідальності за порушення валютного законодавства.

До спеціальних методів валютного права Ю.О. Крохіна відносить методи «репатріації валютної виручки, валютних обмежень, встановлення валютного курсу і т. д.» [6, с. 44]. Саме ці методи є характерними для валютного права та використовуються виключно в ньому.

Важливу роль у визначенні юридичної природи валютного права покликані зіграти його спеціальні принципи, мета яких - забезпечити рівноправну участь всіх держав в міжнародних валютних відносинах, сприятиме ефективній реалізації їх правоздатності в цій сфері, стати надійним засобом забезпечення міцності і надійності міждержавних валютних зв'язків, сприяти створенню ефективного механізму валютного контролю.

Під принципами валютного права слід розуміти його основні, фундаментальні положення. Принципи права є, з одного боку, системою координат, в рамках якої розвивається відповідна галузь права, з іншого - вектором, який визначає напрямок розвитку цієї галузі права.

Спеціальними принципами валютного права виступають:

пріоритет економічних заходів у реалізації державної політики у сфері валютного регулювання;

виключення необгрунтованого втручання держави та його органів у валютні операції резидентів та нерезидентів;

єдність зовнішньої та внутрішньої валютної політики держави;

єдність системи валютного регулювання та валютного контролю;

забезпечення державою захисту прав та економічних інтересів резидентів та нерезидентів під час здійснення валютних операцій;

попередження незаконного витоку капіталу за кордон та мобілізації валютних ресурсів;

конвертації національної валюти за поточними операціями;

обмеження використання іноземної валюти у внутрішньому обороті;

здійснення контролю за обігом іноземної валюти та валютних цінностей [8, с. 95].

Спеціальні принципи в силу їх важливості і високого рівня нормативного узагальнення охоплюють своїм регулятивним впливом пріоритетні для держави валютні відносини. Вони є правовою основою формування і розвитку валютного права як підгалузі фінансового права.

Висновки

Таким чином, завданням методології валютного права є виявлення сутності, меж та особливостей відбиття (відображення) галузевих методів права стосовно регулювання валютних відносин. Основним методом валютно-правового регулювання (як і фінансово- правового регулювання) визнається метод владних приписів. За своєю структурою це органічно цілісна система безперервного впливу на учасників валютних правовідносин із метою реалізації ними своїх функцій. Зазначена система уособлює в собі цілісність юридичних фактів, з якими пов'язане виникнення та існування валютних правовідносин, правовий статус їх суб'єктів, розподіл прав і обов'язків між ними, види санкцій за порушення приписів правової норми та порядок їх застосування. Цей метод притаманний адміністративному праву, але, на відміну від адміністративних правовідносин, учасники валютних правовідносин не позбавлені права оперативної самостійності. Валютне право має свій предмет регулювання. Предмет валютного права - це сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі валютної діяльності держави і здійснення валютних операцій резидентами і нерезидентами.

Список використаних джерел

1. Лисовский В.И. Международное торговое и финансовое право : учеб, пособие для вузов / В.И. Лисовский. - М. : Высш. шк., 1974. -215 с.

2. Дорофеев Б.Ю. Валютное право России : учебное пособие / Б.Ю. Дорофеев, Н.Н. Земцов, В.А. Пушин / под общ. ред. канд. юрид. наук Б.Ю. Дорофеев. - М. : Изд-во НОРМА, 2000. - 360 с.

3. Вострикова Л.Г. Валютне право: учеб, пособие для вузов /Л.Г. Вострикова. М.: Юстицинформ, 2006. - 360 с.

4. Єрпилева Н.Ю. Актуальные проблемы теории и практики валютного права / Н.Ю. Єрпилева //Адвокат. - 2002. - № 9. - С. 23.

5. Крохина Ю.А. Валютное право : учебник для вузов / Ю.А. Крохина, Ю.Л. Смирникова, Ю.В. Тютина ; под ред. д-ра юрид.наук, проф. Ю.А. Крохиной. - М. : Высшееобразование, 2007. -378 с.

6. Валютное право : учебник / [Ю.А. Крохина, Н.Е. Абрамова, Л.И. Волова и др.] ; под. ред. Ю.А. Крохиной. - 3-є изд., перераб. и доп. - М. : Юрайт, 2011,- 579 с.

7. Общая теория права : учеб, для юрид. вузов / [Ю.А. Дмитриев, И.Ф. Казьмин, В.В. Лазареви др.] ; Моек, ин-т экономики и права, Юрид. учеб.-науч. центр МГТУ им. Н.Э. Баумана ; под общ. ред. А.С. Пилогкина. - 2-е изд., испр. и доп. - М. : Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1997. -384 с.

8. Косаренко Н.Н. Валютное право : курс лекций / Н.Н. Косаренко. - М. : Волтере Кпувер, 2010. -144 с.

9. Тосунян Г.А. Теория банковского права. В2т.Т.1/ Г.А. Тосунян. - М. : Юристъ, 2002. - 554 с.

10. Сухий РМ. Поняття валютного права та його місце в системі права України / РМ. Сухий [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.apdp.in.ua/v62/27.pdf.

Размещено на Allbest.ru