Об’єктивна сторона контрабанди культурних цінностей

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Прокуратура Івано-Франківської області

Об'єктивна сторона контрабанди культурних цінностей

Гулкевич В.Д., к. ю. н.,

старший радник юстиції

начальник відділу

У статті досліджено актуальні аспекти визначення об'єктивної сторони контрабанди культурних цінностей, здійснено аналіз положень міжнародних та національних правових актів, які регулюють режим вивезення культурних цінностей за межі держави, їх ввезення та транзит.

Ключові слова: об'єктивна сторона, контрабанда, культурні цінності, контрабанда культурних цінностей, об'єктивна сторона контрабанди культурних цінностей, контрабанда культурний правовий

В статье исследованы проблемные вопросы определения объективной стороны контрабанды культурных ценностей, анализируются положения международных и национальных правовых актов, которые регулируют режим вывоза культурных ценностей за пределы государства, их ввоз и транзит.

Ключевые слова: объективная сторона преступления, контрабанда, культурные ценности, контрабанда культурных ценностей, объективная сторона контрабанды культурных ценностей,

Hulkevych VD. OBJECTIVE SIDE OF SMUGGLING OF CULTURAL PROPERTY Problem questions of definition of objective side of cultural property smuggling are researched in the article. The provisions of international and national legal acts regulating import, export and transit of cultural property are analyzed.

Key words: objective side of crime, cultural property, smuggling, smuggling of cultural property, objective side of smuggling of cultural property

Постановка проблеми

Конституційний обов'язок правової охорони культурної спадщини зумовлює необхідність встановлення юридичної відповідальності за незаконний міждержавний обіг культурних цінностей. Відповідно до ст. 201 Кримінального кодексу України (далі - КК) контрабанду культурних цінностей визнано тяжким, а за наявності певних обставин, особливо тяжким злочином [1].

Контрабанду культурних цінностей в Україні уперше криміналізовано на підставі Закону України «Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів Української РСР, Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України» № 2468-12 від 17.06.1992 [2]. Підставою для криміналізації вказаного діяння послужила імплементація Конвенції про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі прав власності на культурні цінності (далі - Конвенція), прийнятій 17.11.1970 на 16-й Генеральній конференції Організації об'єднаних націй з питань освіти, науки і культури [3], здійснена на основі Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21.09.1999 № 1068-XIV (далі - Закон) [4].

Ступінь розробленості проблеми. Окремі проблемні питання кримінальної відповідальності за контрабанду культурних цінностей досліджувались вітчизняними науковцями Є.П. Гайворонським, О.М. Омельчуком, О.В. Процюком, В.В. Сіленком, М.О. Міщенко та іншими, у наукових працях яких дано загальну характеристику злочинним діянням, передбаченим ст. 201 КК. Однак, поширеність незаконного міжнародного обігу культурних цінностей, латентність цього виду злочинності та суперечлива судова практика зумовлюють проведення глибшого дослідження основних елементів вказаного складу злочину.

Зважаючи на ці обставини, метою цієї статті є ретельний аналіз об'єктивної сторони контрабанди культурних цінностей для з'ясування рівня імплементації Конвенції у національне кримінальне законодавство та визначення ступеня ефективності кримінально-правової охорони культурних цінностей.

Виклад основного матеріалу

Об'єктивною стороною злочину визнається зовнішній акт злочинного діяння (дія або бездіяльність), вчиненого певним способом у конкретних умовах місця, часу та обстановки, іноді з застосуванням знарядь або інших засобів, яке призвело до шкідливих наслідків у матеріальних складах [5, с. 231]. Правильне встановлення ознак об'єктивної сторони важливе для розмежування злочину від інших правопорушень.

Для ґрунтовного дослідження об'єктивної сторони контрабанди культурних цінностей необхідно проаналізувати положення вказаного вище Закону та Митного кодексу України (далі - МК) [6], оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 4 МК передбачено дію заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, тобто встановлених згідно з законом заборон, спрямованих на охорону національної культурної та історичної спадщини1.

У диспозиції ч. 1 ст. 201 Кк об'єктивну сторону цього злочину визначено як переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей.

Такі поняття як «митний кордон» та «митний контроль» визначено у МК. Зокрема, згідно зі ст. 10 МК митним кордоном України є межі митної території України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України.

Натомість, відповідно до ст. 9 МК митну територію України становлять: територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція нашої держави.

У п. 24 ч. 1 ст. 4 МК митним контролем визнано сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Законодавство про митну справу не містить окремого чіткого визначення поняття «переміщення через митний кордон України». Однак, у п. 4 ч. 1 ст. 4 МК зазначено, що ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України Відповідно до п. 57 ч. 1 ст. 4 МК до товарів віднесено і культурні цінності..

М.О. Міщенко, О.В. Процюк та В.В. Чєрнєй під переміщенням через митний кордон розуміють ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України зазначених предметів у будь-який спосіб [7, с. 103; 8, с. 460]. Інші автори переміщенням культурних цінностей вважають їх переміщення на митну територію України або з цієї території чи по такій території транзитом [9, с. 256].

Наведені визначення є надто загальними, а тому необхідно здійснити глибший аналіз цих понять, які містяться у ст. 1 Закону. У цій же нормі, надано, крім термінів «вивезення культурних цінностей» та «ввезення культурних цінностей», також і поняття «тимчасове вивезення культурних цінностей», «тимчасове ввезення культурних цінностей» та «транзит культурних цінностей через територію України» Характеристику поняття «культурні цінності» надано у статті Гулкевич В.Д. Предмет контрабанди культурних цін-ностей // Вісник прокуратури. - 2016. - № 2. - С. 114-121..

Судова практика свідчить про те, що велику загрозу для збереження національної культурної спадщини становить незаконне вивезення вітчизняних культурних цінностей за межі держави. Національними судами, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, починаючи з 2010 року, станом на 01.08.2017 ухвалено 170 вироків, з яких у 156 випадках винні особи засуджені за ч. 2 ст. 15 та відповідними частинами ст. 201 КК, тобто за закінчений замах на контрабанду культурних цінностей у вигляді спроби їх незаконного вивезення. У 14 випадках осіб засуджено за відповідними частинами ст. 201 КК за незаконне ввезення культурних цінностей в Україну.

Отже, відповідно до ст. 1 Закону, вивезенням культурних цінностей визнано фактичне переміщення юридичними чи фізичними особами з будь-якою метою через митний кордон України культурних цінностей з території України без зобов'язання їх зворотного ввезення в Україну.

Важливими нормативними документами, які визначають порядок переміщення культурних цінностей через державний кордон України, є Інструкція про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України (далі - Інструкція), затверджена наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22.04.2002 № 258 [10], та Порядок видачі свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 963 [11]. Інструкція повторює низку положень Закону, а також визначає порядок оформлення права на вивезення та ввезення культурних цінностей.

Усі викриті спроби вивезення культурних цінностей вчинялись з приховуванням їх від митного контролю, без наявності у винних осіб будь-яких документів, які б давали право на вивезення цих цінностей.

Наприклад, Вовчанський районний суд Харківської області 20.02.2017 визнав винною у вчиненні замаху на контрабанду культурних цінностей особу, яка намагалась вивезти з України з приховуванням від митного контролю стародрук, без будь-яких дозвільних документів, «Апостол» 1638 року [12].

Значний інтерес викликає юридична кваліфікація діянь, котрі полягають у вивезенні культурних цінностей з дотриманням митних процедур, зокрема, під виглядом їх тимчасового вивезення.

Тимчасовим вивезенням культурних цінностей є обумовлене угодою переміщення юридичними чи фізичними особами з будь- якою законною метою через митний кордон України культурних цінностей з території України із зобов'язанням їх зворотного ввезення в Україну в обумовлений угодою термін. Постає важливе запитання: чи можна вважати тимчасове вивезення, вчинене з певними порушеннями законодавства, злочином, передбаченим ст. 201 КК?

У ст. 1 Закону та п. 3.2. Інструкції вказано, що культурні цінності, тимчасово вивезені з України і неповернуті в обумовлений угодою термін, вважаються незаконно вивезеними. Однак, чи можна визнати таке діяння переміщенням через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, тобто злочином, передбаченим ст. 201 КК?

Підставою для тимчасового вивезення культурних цінностей за межі держави є отримане, відповідно до положень Інструкції та Порядку, свідоцтво на право тимчасового вивезення культурних цінностей. Отже, переміщення через митний кордон культурних цінностей особою, яка одержала належне свідоцтво на право їх тимчасового вивезення та пред'явила його під час митного контролю, не може вважатися на момент їх вивезення незаконним у розумінні ст. 201 КК.

Якщо ця особа надалі не виконала взяте на себе зобов'язання про зворотне ввезення цих культурних цінностей в Україну, то у цьому випадку можна вести мову, stricto sensu, про неповернення їх до нашої держави.

Навіть у випадку доведення умислу на незаконне вивезення культурних цінностей під виглядом їх законного тимчасового вивезення, дії особи, яка скоїла ці дії, важко кваліфікувати за ст. 201 КК, оскільки такі цінності переміщались через митний кордон України під митним контролем, на підставі належного дозволу.

Водночас, за умови виникнення умислу на неповернення культурних цінностей в Україну після їх тимчасового вивезення, подібне діяння неможливо визнати контрабандою культурних цінностей. У випадку вчинення цих дій службовою особою та якщо вартість неповернутих культурних цінностей більша ніж сто мінімальних неоподатковуваних розмірів доходів громадян, скоєне правопорушення можна кваліфікувати за ст. 364 КК України.

Отже, на мою думку, попри визнання вітчизняними нормативними актами неповернутих культурних цінностей незаконно вивезеними, дії особи, яка перемістила їх через митний кордон під митним контролем на підставі законно одержаного свідоцтва на право тимчасового вивезення цих цінностей, не можуть кваліфікуватись за ст. 201 КК.

Зважаючи на високу суспільну небезпеку умисного неповернення тимчасово вивезених культурних цінностей з України, доцільно встановити кримінальну відповідальність за це діяння. Кримінальна відповідальність за неповернення культурних цінностей чітко передбачена, наприклад, у Республіці Польща (ст. 74 Закону про охорону культурних цінностей) [13], Республіці Італія (ч. 2 ст. 174 Кодексу про культурні та ландшафтні цінності) [134], Республіці Хорватія (ч. 2 ст. 325 Кримінального кодексу) [15] та у законодавстві багатьох інших держав Європейського Союзу.

Ввезенням культурних цінностей вважається фактичне переміщення юридичними чи фізичними особами з будь-якою метою через митний кордон України культурних цінностей з території іноземної держави в Україну без зобов'язання їх зворотного вивезення з України.

Тимчасовим ввезенням культурних цінностей є обумовлене угодою переміщення юридичними чи фізичними особами з будь- якою законною метою через митний кордон України культурних цінностей з території іноземної держави в Україну із зобов'язанням їх зворотного вивезення з території України в обумовлений угодою термін.

У порівнянні з вивезенням культурних цінностей, їх ввезення регулюється національним законодавством не зовсім детально.

Згідно ч. 5 ст. 374 МК та розділу ХХІ «Твори мистецтва, предмети колекціонування та антикваріат» Закону України «Про митний тариф» від 19.09.2013 № 584-УІІ певні різновиди культурних цінностей, виготовлені 50 і більше років тому, незалежно від їх вартості та способу переміщення через митний кордон України, підлягають письмовому декларуванню.

У 13 викритих випадках незаконного ввезення культурних цінностей особи, які вчинили цей делікт, взагалі не декларували ввезення цих цінностей, однак лише в одному вироку суд цілком слушно вказав на порушення вимог ч. 5 ст. 374 КК.

Відповідно до ст. 21 Закону культурні цінності, що ввозяться в Україну, підлягають реєстрації у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей, Міністерством юстиції України разом з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. На жаль, станом на сьогодні такий порядок центральними органами виконавчої влади не встановлений.

Під час ввезення культурних цінностей на територію України органу доходів і зборів подається свідоцтво на право їх вивезення, якщо це передбачено законодавством держави, звідки ввозяться культурні цінності. За відсутності такого свідоцтва ввезені цінності підлягають затриманню органами доходів і зборів до встановлення їх власника та одержання його доручення щодо подальшого переміщення або використання цих цінностей.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону заборонено ввезення культурних цінностей, щодо яких оголошено розшук. Такі культурні цінності підлягають вилученню митними органами України з метою повернення їх у встановленому порядку власнику. Очевидно, що мова йде про культурні цінності, які розшукуються відповідно до рішення компетентного органу іноземної держави, оскільки ввезення культурних цінностей, котрі розшукуються за рішенням відповідних національних органів, є поверненням таких цінностей в Україну.

Отже, зважаючи на вказані положення Закону, кримінально-караним незаконним ввезенням культурних цінностей в Україну можна визнати:

Ввезення культурних цінностей іноземних держав, щодо яких оголошено розшук.

Ввезення культурних цінностей іноземних держав без необхідного свідоцтва на право їх вивезення з тієї чи іншої держави.

Такі дії вважатимуться контрабандою культурних цінностей навіть за умови намагання їх ввезення з пред'явленням для митного контролю. Однак, у кожному конкретному випадку ввезення культурних цінностей іноземних держав без свідоцтва на право їх вивезення з тієї чи іншої держави виникатиме складне практичне питання про необхідність такого свідоцтва. Адже законодавство кожної окремої держави по різному визначає потребу одержання свідоцтва на право вивезення культурних цінностей.

Наприклад, Глибоцький районний суд Чернівецької області 23.09.2011 визнав винним за ч. 1 ст. 201 КК громадянина Федеративної Республіки Німеччина, який ввіз в Україну з території Румунії 6 одиниць керамічного посуду, виготовлених у Західній Європі на початку ХХ століття, задекларувавши їх серед 60 одиниць декоративного посуду. Суд визнав незаконним ввезення цих 6 керамічних блюд через відсутність дозволу на їх переміщення через митний кордон України [16].

Однак, орган досудового розслідування та суд не встановили, та й не намагалися встановити, який саме документ про право вивезення вказаних предметів зобов'язаний мав пред'явити засуджений, який вивіз їх з ФРН, перетнувши після цього кордони кількох держав Європейського Союзу.

Транзитом культурних цінностей через територію України визнано переміщення будь-якими законними способами з будь- якою метою культурних цінностей з території однієї іноземної держави на територію іншої іноземної держави через територію України без використання цих культурних цінностей на території України.

Відповідно до ст. 34 Закону транзит культурних цінностей через територію України регулюється митним законодавством та міжнародними договорами. Сьогодні в Україні відсутні будь-які нормативні акти, які регулюють транзит культурних цінностей, крім ст. 1 Закону, котра містить наведене вище визначення транзиту.

Тому, за умови належного документального оформлення транзиту культурних цінностей та їх законного ввезення в Україну, наступне залишення культурних цінностей у нашій державі не може вважатися злочином, передбаченим ст. 201 КК. Адже, у такому випадку, перше переміщення через митний кордон України у вигляді тимчасового ввезення культурних цінностей іншої держави відбулося під митним контролем і з дотриманням митного законодавства. Не вивезення культурних цінностей з України неможливо визнати їх переміщенням через митний кордон поза митним контролем чи з приховуванням від митного контролю.

Викликає інтерес питання наявності складу злочину, передбаченого ст. 201 КК, у діях особи, котра, здійснюючи транзит культурних цінностей, законно ввезла їх на територію України, однак вивезла ці культурні цінності до іншої держави, відмінної від тої, куди вони підлягали вивезенню. На мою думку, у цьому випадку таке порушення умов транзиту культурних цінностей може вважатися контрабандою, якщо їх вивезення здійснювалось поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

Отже, не всі порушення умов транзиту культурних цінностей можна вважати контрабандою культурних цінностей, оскільки під час вчинення такого діяння відсутні ознаки ухилення від митного контролю чи приховування цих цінностей від митного контролю.

Водночас, судова практика свідчить, що у випадку вчинення замаху на незаконний транзит культурних цінностей, дії порушника кваліфікуються як закінчене незаконне ввезення культурних цінностей. Зокрема, вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 08.04.2013 засуджено за ч. 1 ст. 201 КК громадянина Республіки Молдова, який з приховуванням від митного контролю ввіз в Україну палаш з гардою та піхвами, виробництва початку ХІХ століття, маючи на меті надалі вивезти його до Російської Федерації [17].

Висновки

Здійснений аналіз об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 201 КК, свідчить, що кримінально-караними діяннями є незаконне вивезення та незаконне ввезення культурних цінностей. Достатній рівень правової регламентації процедури вивезення національних культурних цінностей дає можливість об'єктивно визначати незаконність їх вивезення. Водночас, такі небезпечні діяння як неповернення тимчасово вивезених культурних цінностей в Україну, окремі порушення тимчасового ввезення та транзиту культурних цінностей через недостатній рівень їх правового регулювання, відсутність прямої кримінально-правової заборони, не становлять об'єктивної сторони контрабанди культурних цінностей.

Тому, робота задля повної імплементації у національне законодавство Конвенції про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі прав власності на культурні цінності, підлягає продовженню.

Література

Кримінальний кодекс України : Закон України від

05.04.2001 № 2341-Ш. [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page (дата звернення: 12.08.2017).

Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів Української РСР, Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України : Закон України від 17.06.1992 № 2468-ХІІ. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2468-12/ed19920617 (дата звернення: 12.08.2017).

Про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі прав власності на культурні цінності : Конвенція Організації об'єднаних націй з питань освіти, науки і культури від 17.11.1970. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/995_186 (дата звернення: 12.08.2017).

Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей : Закон України від 21.09.1999 № 1068-ХІУ [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/1068-l4/ed20140806 (дата звернення: 12.08.2017).

Энциклопедия уголовного права. - Т 4. Состав преступления / Издание профессора Малинина. - ГКА, 2-е изд. - СПб., 2010. - 862 с.

Митний кодекс України : Закон України від 13.03.2012 № 4495-М[. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 (Дата звернення:

Міщенко М.О. Кримінально-правова охорона культурних цінностей в Україні : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / М.О. Міщенко ; Національна академія внутрішніх справ. - К., 2014. - 223 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України /за загальною редакцією О.М. Джужі, А.В. Савченка, В.В. Чєрнєя. - К. : Юрінком Інтер, 2015. - 1063 с.

Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. - 5-те вид., допов. - Х. : Право, 2013. - Т 2: Особлива частина / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютю- гін та ін. - 2013. - 1040 с.

Інструкція про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України, затверджена наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22.04.2002 № 258. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/z0571-02/page (Дата звернення: 12.08.2017).

Порядок видачі свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 963. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/963-2015-%D0%BF (Дата звернення: 12.08.2017).

Вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 20.02.2017. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64819290 (Дата звернення:

Размещено на Allbest.ru