Глобалізаційне підґрунтя кримінологічних проблем сучасного світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глобалізаційне підґрунтя кримінологічних проблем сучасного світу

Н.П. Тиндик

Розкривається суть двох суперечливих складових світового процесу - глобалізації та локалізації, які за правилами подвійних стандартів сильних світу цього і залежними від них наднаціональними утвореннями можуть тлумачитися, виходячи з їх власних інтересів, і продукувати умови для зростання злочинності, зокрема транснаціональної, організованої і терористичної.

Постановка проблеми. Глобалізація стала сьогодні однією з найважливіших проблем сучасності, що виражає головний напрям розвитку світу і основну суперечність XXI ст. Якщо стрижневою проблемою другої половини XX в. було протистояння двох світових систем, то зараз нею стає взаємодія цивілізацій четвертого покоління на фоні прискорених процесів глобалізації. Вони серйозно зачіпають життя і права кожної людини, кожної країни і світу загалом, оскільки несуть не стільки позитивні зміни, скільки негативні і навіть трагічні наслідки, шляхи мінімізації яких поки що недостатньо розроблені. Особливу небезпеку становлять криміногенні та кримінологічно значущі чинники глобалізації, які органічно пов'язані з порушеннями фундаментальних прав людини. Деякі політичні діячі сучасності, не особливо переймаючись критичним аналізом глобалізації, вважають, що оскільки вона закономірна і неминуча, то її треба приймати такою, якою вона формується. Головне, вважають вони, треба вчасно у неї вбудовуватися, щоб не виявитися за бортом світового розвитку.

Стан дослідження. Упродовж останніх років побачила світ значна кількість наукових публікацій, в яких всесторонньо висвітлювалися кримінологічні аспекти глобалізаційних процесів. Їх авторами були знані у світі фахівці та експерти Зб. Бжезинський, Дж. Сорос, Дж. Стігліц, Х. Шуман, Г.-П Мартін, У. Бек, Є. Прімаков, А. Панарін, В., Большаков, А. Уткін, Н. Хомський, М. Делягін, Є. Азроянц, Ф. Бобков, Ю. Яковець та ін.

Наша мета - розглянути глобалізацію як явище кримінологічно багатозначне, як дуже складний і суперечливий соціальний процес, що одночасно може бути і криміногенним, і антикриміногенним, причому криміногенність глобалізації набагато перевищує її антикриміногенні можливості. І це положення є вихідним при її комплексній кримінологічній оцінці.

Виклад основних положень. На нашу думку, глобалізація хоча і закономірне явище, але як і будь-який соціальний процес має різні складові, що формуються не завжди стихійно. Соціальні закономірності завжди багатоваріантні, а вибір варіантів істотно залежить від аналітичних, прогностичних і управлінських здібностей керівництва країни, її правлячих політичної, економічної і наукової еліт.

Інтереси країн і народів в умовах зменшення життєвих світових і національних ресурсів різні, як правило, суперечливі і нерідко антагоністичні, хоча зустрічаються і загальні. Глобалізація з самого початку використовується США і особливо зацікавленими в ній іншими країнами «золотого мільярда» та їх транснаціональними компаніями винятково у своїх інтересах, реалізація яких несе для інших країн високу криміногенність, нехтування суверенітетом і правами громадян [1; 2].

Можливості глобалізації успішно використовують організована злочинність і організований тероризм. Транснаціональний характер цих найбільш небезпечних видів злочинної діяльності - пряме породження глобалізаційнних процесів.

Оцінці можливих наслідків глобалізації присвячено безліч досліджень. Тільки в нашій країні за останні роки вийшло понад десяток вітчизняних і зарубіжних публікацій, в яких аналізуються різні аспекти глобалізації, що становлять серйозну загрозу світовим і національним інтересам. Науковці вважають, що криміногенність глобалізації набагато перевищує її антикриміногенні можливості. І це положення - засадниче при комплексній оцінці кримінологічних сторін глобалізації. Можна говорити про її істотний і специфічний вплив на багато кримінологічних аспектів, а також про порушення фундаментальних прав і свобод людини.

Перша кримінологічно значуща проблема - зайнятість і пов'язаний з нею рівень життя. Глобалісти-прагматики оцінюють її парою цифр 20 : 80 і концепцією тіттітейнмент (розвага з соскою). При глобалізації світу, яка в змозі буде використовувати всі досягнення науково-технічного прогресу, в XXI ст. достатньо 20% освіченого населення, що працює на сучасному устаткуванні. А інші 80% залишаться зайвими, без роботи і засобів до існування. У них виникнуть колосальні проблеми криміногенного характеру. Вони повинні будуть задовольнятися лише тіттітейнментом (термін Бжезінського). До початку XXI ст. існуюча прірва між бідністю і багатством неймовірно розширилася. І глобалізація інтенсифікує цей процес. У цьому напрямі рухається більшість країн планети, в яких поглиблюється прірва між бідністю і багатством. Це величезна кримінологічна проблема для нашої країни і світу загалом.

Поза всяким сумнівом, глобалізація несе світу свободу, але свободу дикої природи: хто сильніший. У науковій літературі це обґрунтовано називають «соціальним дарвінізмом» [3, c. 18]. Глобальна свобода капіталу знищить свободу особи людини. У доповіді ООН «Про розвиток» (1998 р.) вказується, що «плоди глобалізації продаються глобальній еліті», господарям і управителям глобалізації. Професійну точку зору на проблему нерівності в процесі глобалізації висловив Дж. Сорос: «По-перше, це розрив, що все збільшується, між багатими і бідними як усередині країн, так і серед країн. За загальним визнанням, глобалізація - не гра з нульовою сумою: вигоди від неї перевершують всі витрати, інакше кажучи, приріст багатства не просто достатній для компенсації нерівності і інших негативних ефектів глобалізації, він вищий за всі витрати. Проблема у тому, що переможці не збираються виплачувати які-небудь компенсації тим, хто програв ні усередині країн, ні на рівні державних відносин. «Держава загального добробуту» ... перестала існувати, а міжнародний перерозподіл доходів практично відсутній. У 2002 р. сума міжнародної допомоги досягла 56,5 млрд. дол. Це становить 0,18% глобального ВВП. В результаті розрив між багатими і бідними країнами продовжує зростати. На Землі 1% населення, яке становить групу багатих, отримує стільки ж, скільки припадає на 51% населення, котре належить до групи бідних. Близько 1,2 млрд. людей живе менш, ніж на 1 долар в день; 2,8 млрд. - менш ніж на 2 долари; понад 1 млрд. не мають доступу до чистої води; 827 млн. страждають від недоїдання. Не можна сказати, що все це результат глобалізації, але вона практично нічого не зробила для виправлення ситуації» [3, с 96-97].

Інша кримінологічна проблема - ринки фінансових спекуляцій в глобалізованому світі. Понад 80% фінансового капіталу нині перебуває у вільному плаванні і не має реального матеріального наповнення. Це -ринок, де гроші роблять гроші, тобто ринок гравців у рулетку. Фінансові ринки глобалізовані. Завдяки комп'ютерним технологіям фінансовий ринок, левова частка якого - ринок фінансових спекуляцій, залізним обручем стягнув усі країни навколо найбільших фінансових магнатів - країн «золотого мільярда». Це дозволяє їм залежно від своїх інтересів ставити ті або інші країни на межу фінансового краху [4].

До такого висновку приходять не тільки вітчизняні автори, а й відомий підприємець, філантроп і фінансовий спекулянт Дж. Сорос [5]. Фінансові потрясіння в умовах глобалізації провокують економічні, соціальні та політичні кризи, а вони детермінують нові серйозні погіршення кримінологічної обстановки і дотримання прав і свобод у світі.

Третя кримінологічно значима проблема - істотне зниження можливостей національних урядів щодо управління суспільством, попередження злочинності і боротьби з нею. Наприкінці 2000 р. Всесвітній банк видав 22-й аналіз («На порозі XXI ст. Доповідь про світовий розвиток 1999/2000 р.»). Головні проблеми цієї доповіді - глобалізація і локалізація, що становлять на сьогодні для світової спільноти два суперечливі виклики.

Глобалізація диктує, щоб національні уряди прагнули до укладання угод з іншими національними урядами, міжнародними організаціями (МВФ, ЄС, CОТ, ОПЕК тощо), зокрема військовими (НАТО), неурядовими організаціями і багатонаціональними заходами, роль яких надзвичайно посилюється. Вони перебирають на себе функції міжнародних суб'єктів, зневажають самостійність суверенних держав і диктують їм (усупереч вимогам ООН) свою волю.

Локалізація вимагає, щоб національні уряди домовлялися («ділилися») з регіонами і містами про розподіл відповідальності через субнаціональні інститути. І тут йдеться вже про децентралізацію влади, що залишилася, а часто і про розпад країн, який наднаціональними військовими і економічними утвореннями може бути визнаний вигідним і ними підтриманим. На думку експертів, очікується, що в недалекому майбутньому на Землі може утворитися близько 500 держав. Тоді в глобальному масштабі буде зреалізовано давній принцип правителів - розділяй і володарюй.

Рада національної безпеки Європейського Співтовариства вважає, що глобалізація кидає виклик управлінським можливостям національних урядів у царині інформації, технологій, розповсюдження масових хвороб, міграції, торгівлі зброєю, фінансових операцій, що законно і незаконно чиняться в їх межах. Далеко не всі уряди здатні справитися з такими реаліями глобалізації. Держави з бідним управлінням, слабкою економікою і «прозорими» кордонами стають справжнім «нерестилищем» для криміналу і зоною безпеки для транснаціональних мереж організованої злочинності [6, с. 10-15]. Важлива умова розповсюдження тероризму і організованої злочинності - розширення і поглиблення всіх форм комунікацій, особливо в глобалізованому кіберпросторі, де дуже мало можливостей для контролю за організованою злочинністю.

Рекомендації «Вашингтонського консенсусу», «Золотого корсета», проекту «Нове американське століття» та інші імперативи, прийняті на користь приватного бізнесу і транснаціональних монополій, головним чином із США, вимагають передачі значної частини економічної і навіть політичної влади держав приватним і, як правило, транснаціональним компаніям. В умовах несиметричності світу економіка глобалізована, а політична влада як і раніше спирається на суверенітет держав. Тому він оголошується гальмом і пережитком. Інтереси транснаціональних компаній, які стають основними господарями життя - власний розвиток, прибуток і надприбуток. Істотне обмеження влади і можливостей національних урядів і перетворення їх у маріонетки глобального бізнесу приведуть до хаосу, а хаос - до безмежної злочинності.

Перелік кримінологічних проблем, що витікають з глобалізації, можна було б продовжити. Процеси глобалізації все більше висвітлюють тенденцію до хаотизації цивілізованого життя. Цивілізації втрачають свою первозданну «чистоту», вони проникають одна в одну, створюючи «гримучу суміш» різних культур, різних історичних часів, різних етносів. Ця «суміш» не складається сама собою в єдину смислову «картинку», і тому особливо криміногенна [7, с 63].

Поряд із цим відбуваються процеси уніфікації діянь, організованості, озброєності і інтернаціоналізації злочинності - реальних ознак глобалізації злочинності і світу загалом. Міжнародний тероризм, що зростає, - складова частина глобалізації організованої злочинності, наслідок і специфічна протидія загальної глобалізації світу.

Процеси глобалізації вже усунути неможливо, але вони повинні відбуватися еволюційно при паралельному науковому і правовому забезпеченні з боку ООН, інших повноважних міжнародних організацій і всіх країн світу. Найближче майбутнє людства - вільне демократичне суспільство, але з надійним диференційованим і жорстким соціально-правовим контролем за реальними і можливими кримінальними процесами.

Процес інтенсивної криміналізації суспільних відносин у глобалізованому світі та його різних регіонах і країнах - одна з ознак теперішнього часу. Дослідження світових, регіональних і вітчизняних тенденцій і закономірностей сучасної злочинності та її зумовленість глобалізаційними процесами у світі особливо актуальні. Трансформація національної злочинності в транснаціональні міжнародні форми в умовах глобалізації політичних, економічних, інформаційних і комунікативних процесів є невід'ємною складовою глобалізації.

Аспекти криміналізації глобалізації не можна вважати якимось її самостійним горизонтальним рівнем, як, наприклад, економічні, соціальні тощо (хоча і цей розподіл умовний). Злочинність пов'язана з різними складовими глобалізації, якщо можна так сказати, «по вертикалі». Це означає, що і політичні, і економічні, і соціальні, і екологічні, і культурні й інші «горизонтальні» аспекти глобалізації можуть бути криміногенними (такими, що сприяють як національній, так і транснаціональній злочинності) і антикриміногенними (такими, що сприяють попередженню злочинності). Глобалізація як явище кримінологічно багатозначна. Як дуже складний і суперечливий соціальний процес, вона одночасно може бути і криміногенною, і антикриміногенною. Причому криміногенність глобалізації набагато перевищує її антикриміногенні можливості. І це положення є вихідним при її комплексній кримінологічній оцінці.

Аналіз співвідношення двох різних явищ або двох різних історичних процесів: новітнього - глобалізації світу (хоча є автори, які вважають, що глобалізація почалася з найдавніших часів, але ми не поділяємо цієї позиції) і історично дуже стародавнього - криміналізації суспільних відносин в людському суспільстві, - показує, що аспект кримінології глобалізації дуже важливий. Усвідомлення того, як розвиватиметься в найближчому майбутньому історичний процес - криміналізація людських відносин в умовах прогресуючої глобалізації світу або як у найближчому майбутньому протікатиме сам процес глобалізації в умовах злочинності, що інтенсивно зростає, допоможе завчасно виробити реалістичні заходи щодо мінімізації злочинності в світі, що глобалізується. Без таких заходів важко прогнозувати дотримання демократичних принципів, прав людини і нормальних економічних, політичних, соціальних і культурних відносин у світі загалом і його окремих регіонах і країнах зокрема.

Аналіз наукової літератури дає підстави говорити, принаймні, про істотний і специфічний внесок глобалізації щонайменше у вісім кримінологічно значимих аспектів: 1) у високий рівень і своєрідну структуру злочинності в світі і його окремих регіонах; 2) у сукупність причин і умов злочинності та її різних видів; 3) у формування особи злочинців; 4) у виникнення нових форм і видів суспільно небезпечної діяльності; 5) у розширення специфічної сфери злочинного в кримінальному законодавстві; 6) у транснаціоналізацію злочинності (особливо організованої і терористичної); 7) у вимушене розширення міжнародної співпраці у боротьбі з транснаціональною злочинністю; 8) у зміст й організацію попередження і припинення злочинності [8, с. 12]. Фактично можна говорити про те, що всі складові частини кримінології і кримінального права у процесі глобалізації можуть зазнати і вже зазнають помітних кримінологічно значущих змін.

Слід мати на увазі, що ці зміни носять вторинний характер, оскільки вони детерміновані політичними, економічними, соціальними й іншими «горизонтальними» складовими процесу глобалізації в світі. Тому звернення до численних праць, що торкаються глобалізації, в яких фундаментально розглянуті ці первинні «горизонтальні» складові, істотно допомагає з'ясувати характер і рівень криміногенності й антикриміногенності різних властивостей і особливостей глобалізації.

Глобалізація неминуча і закономірна. У неї треба професіонально вбудовуватися, щоб не виявитися за бортом світового розвитку. Проте це не означає, що для мінімізації негативних наслідків не слід оцінювати (у нашому контексті) її соціально небезпечні і криміногенні тенденції, можлива реалізація яких за умови бездіяльності також буде закономірною. Наприклад, перебудова і перехід до ринку при всій їх заданості проводилися без аналізу і прогнозу позитивних і негативних наслідків. До чого це призвело, загальновідомо. Адже прогноз навіть найбільш фатальних процесів може допомогти в їх своєчасний підготовці. Колись Л.Н. Гумільов в книзі «Стародавня Русь і Великий степ» так писав з аналогічного приводу: «Управляти землетрусами або шляхами циклонів люди не уміють, але сейсмологія і метеорологія допомагають врятуватися від стихійних бід і, навпаки, використати сприятливі умови з найбільшим ефектом». Подібну мету повинно переслідувати і вивчення глобалізації у контексті кримінології.

Завдання, насамперед, полягає у виявленні тих особливостей глобалізації, які сприяють здійсненню злочинів, з метою їх своєчасного прогнозування та мінімізації, а також позитивних її сторін, які сприятимуть недопущенню або попередженню кримінальних відхилень. У структурі цих особливостей суттєве місце займають проблеми зайнятості, ринків фінансових спекуляцій, втрати суверенітету національними державами тощо.

Німецькі автори в своєму аргументованому дослідженні суттєво розширюють і загострюють кримінологічно значущі проблеми глобалізації. Особливу увагу вони звертають на такі негативні (криміногенні) аспекти глобалізації, як суспільство 20 : 80; правителі світу на шляху до іншої цивілізації; глобалізація і глобальна дезінтеграція; диктатура з обмеженою відповідальністю та ігри з мільярдами; вовчий закон і криза робочих місць; міф про чесність глобалізації; рятуйся, хто може; зникаючий середній клас; нещасні глобальні гравці і оборотна сторона примушення; кому належить держава, втрата національного суверенітету; небезпечний світовий жандарм тощо [9].

Широко відомий у світі Дж. Стігліц особливо стурбований відчуженням держав у процесі глобалізації від вирішення національних проблем, а також несправедливістю міжнародних інститутів і розвинених країн, які ними керують, відносно країн, що розвиваються: «Я не був... таким дурнем, щоб вважати, що ринки здатні самі розв'язати всі соціальні проблеми. Нерівність, безробіття, забруднення довкілля - все це проблеми, при рішенні яких державі належить вирішальна роль». А МВФ, з порочними підходами якого він боровся, ухвалював рішення відносно тієї або іншої країни на основі дивної суміші ідеології і злегка прикритих особливих інтересів США та інших розвинених країн: «Сьогодні стало очевидним лицемірство розвинених країн, які під приводом допомоги змушують країни, що розвиваються, відкрити ринки для своїх товарів, при цьому залишаючи власні ринки закритими» [2, с 10-13]

Дж. Сорос, пише: «Коли я працював над нею (мається на увазі його попередня книга про глобалізацію. - Н.Т.), мене якнайбільше турбували перекоси, що допускаються ринковими фундаменталістами, які вважають неприйнятними будь-які обмеження ринкових сил”. Далі він повідомляє про те, що політика США в світі і Америці “створює вигоди для багатих за рахунок середнього класу і бідних і закріплює безсовісний альянс між державою і великим бізнесом” [3, с. 10-30].

Таким чином, неупереджений, реалістичний, критичний аналіз глобалізаційних процесів, завчасне професійне прогнозування і встановлення їх можливих як негативних, так і позитивних, а також криміногенних і антикриміногенних наслідків, у поєднанні з науково обґрунтованою розробкою національних і глобальних шляхів мінімізації та елімінації кримінологічно небезпечних сторін глобалізації є найважливішим завданням комплексних досліджень сучасних суспільних наук (економіки, соціології, політології, кримінології і суміжних галузей права). Це дозволить без максимальних людських і економічних втрат вбудуватися у глобалізаційні світові процеси.

глобалізація кримінологічний злочинність

Література

1. Хомский Н. Прибыль на людях: Неолиберализм и мировой порядок / Ноам Хомский; пер. с англ. Б.М. Скуратова. - М.: Праксис, 2002. - 245 с.

2. Стиглиц Дж.Ю. Глобализация: тревожные тенденции / Джозеф Юджин Стиглиц; пер. с англ. - М.: Мысль, 2003. - 302 с.

3. Сорос Дж. Мыльный пузырь американского превосходства. На что следует направить американскую мощь? / Джордж Сорос; пер. с англ. - М.: Альпина; Бизнес Букс, 2004. - 192 с.

4. Див.: Российская газета. - 2003. - 3 ноября. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.rg.ru/gazeta/rg-centr/2003/11/03.html.

5. Див.: Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытое общество в опасности / Джордж Сорос; пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 262 с.

6. Лунеев В.В. Преступность ХХ века: мировые, региональные и российские тенденции / Виктор Васильевич Лунеев. - изд 2-е, переб. и доп. - М.: Волтерс Клувер, 2005. - 912 с.

7. Скворцов Л.В. Россия: жизнь по истине или перманентная перестройка / Л.В. Скворцов // Россия и современный мир. - 2002. - № 2 (35). - С. 63.

8. Див.: Лунеев В.В. Терроризм и организованная преступность в условиях глобализации / В.В. Лунеев, В.Н. Кудрявцев, В.Е. Петрищев // Борьба с терроризмом / под ред. В.Н. Кудрявцева. - М., 2004. - С. 12.

9. Див.: Мартин Г.-П. Западня глобализации. Атака на процветание и демократию / Г.-П. Мартин, X. Шуман; пер. с нем. Г.Р. Контарева. - М.: дом «АЛЬПИНА», 2001. - 335 с.

Размещено на Allbest.ru