Значення окремих понять в оптимізації методологічних засад ОРД (оперативно-розшукової діяльності)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Значення окремих понять в оптимізації методологічних засад ОРД

Охріменко І.М.

кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри юридичної психології Київського національного університету внутрішніх справ

З розвитком матеріального виробництва і духовного розвитку принципи і методи організації поведінки особистості набувають особливої значущості і тому виділяються в окрему форму нормативної, регулятивної, теоретичної діяльності, яка і отримала назву методології.

Проте багатоманітність напрямів людської діяльності визначає, з одного боку, нагальну потребу створення узагальненої методологічної системи, а з іншого - зумовлює необхідність її постійного оновлення внаслідок досить різнопланової неповторності окремих видів діяльності. Особливого значення вона набуває для професій так званого соціономічного типу, до яких можна віднести й службову діяльність працівників оперативних підрозділів. оперативний розшуковий кримінальний злочин

Відсутність єдиної парадигми, здатної вибудувати та структурувати методологічний потенціал ОРД, розрізненість думок науковців з даної проблематики та необхідність відходу від консервативних засад теорії ОРД визначає потребу окреслення шляхів оптимізації методології оперативно-розшукової діяльності. Для цього необхідним є уніфіковане узагальнення конкретних понять з метою подальшого їх пізнання та дослідження.

Терміни “метод”, “оперативно-розшукові заходи” й ін. досить складно назвати та окреслити конкретними поняттями. Це пов'язане, у першу чергу, з відсутністю певного усталеного понятійно-категоріального підґрунтя. Однак незважаючи на їх часте згадування у якості методологічних засад, вони більше підпадають під етимологічне значення поняття “категорії” в контексті ОРД. Зокрема, філософське тлумачення розкриває “категорії” як найбільш загальні і разом з тим прості форми дійсності; “родові” поняття, від яких є похідними інші поняття [10, с. 204]. Правове тлумачення вказує на найбільш загальні типові поняття, що вживаються у тій чи іншій галузі права; є засобами конструювання і розуміння права як системного утворення для регулювання суспільних відносин [11, с. 64]. Звідси видно, що характерним є їх усвідомлення як загальних типових понять, притаманних конкретній галузі знань чи діяльності (у тому числі, теорії і практиці ОРД).

Але окремі категорії, тобто найбільш типові поняття (методи, заходи й ін.), не вичерпують потенціал теорії ОРД, що вказує на їх розуміння у значно вужчому контексті. На нашу думку, найбільш вдалим терміном, здатним охопити зміст та цілі наведених категорій, є “інструментарій”. Це можна пояснити й тим, що у найбільш спрощеному вигляді інструментарій розглядається як органічно взаємопов'язаний, цілісний комплекс трьох основних компонентів:

а) принципи (правила) дослідження;

б) методи (прийоми, способи) пізнання;

в) допоміжні або спеціальні засоби дослідження [5]. Тобто за змістом це і становить підґрунтя методологічних засад ОРД.

Осмислюючи теоретичний і соціокультурний досвід, методологія має розробляти загальні принципи створення нових пізнавальних засобів. У зв'язку з тим, що оперативно-розшукова діяльність носить яскраво виражений пізнавально-прикладний характер, її інструментарій у більшості випадків передбачає гносеологічну спрямованість. Навіть змістовне навантаження поняття розшук (розшукова) вказує на діяльність уповноважених органів чи службових осіб по встановленню та пізнанню об'єктивної дійсності (місцезнаходження певних осіб, предметів чи документів тощо) [12, с. 364]. У якості “засобів” здійснення пізнавальної активності передбачаються заходи і операції, які й окреслюють оперативний процес.

Пізнавальний інструментарій є широко вживаним та усталеним науковим поняттям, провідне місце у якому належить методу й іншим елементам. Так, теорія пізнання досліджує закономірності процесу пізнання, вирішуючи при цьому базові гносеологічні проблеми: суб'єкт і об'єкт, істина, пізнання (емпіричне і раціональне) [8, с. 19, 26, 52-53].

Наведені гносеологічні постулати можуть бути також актуальними для теорії та практики оперативно-розшукової діяльності, адже їх екстраполяція на ОРД формує притаманні їй організаційні засади, до яких належать:

- суб'єкт - працівник оперативного підрозділу;

- об'єкт - особистість або група осіб, що так чи інакше залучені до оперативно-розшукових відносин;

- інформація, що являє оперативний інтерес;

- процес емпіричного і раціонального пізнання - оперативно-розшукове пізнання з власним специфічним інструментарієм.

Таким чином, гносеологічні принципи містить сама розшукова діяльність, адже вона спрямована на встановлення істини при розкритті та розслідування злочинів.

Отже, з огляду на сутність пізнавального процесу, він відображає не саму реальність як таку, а “конструктивні схеми” речей і процесів, що складають її, і тому відображає не лише “наявні” варіанти цих “схем”, але й всю сукупність потенційних варіантів, тобто, по суті, - всі потенційні можливості. Щоб реалізуватись у практиці, можливості повинні бути зафіксовані у всьому розмаїтті, проаналізовані з точки зору їх відповідності, щоб можна було зробити вибір саме тих, які відповідають інтересам практичної діяльності (як мета, що визначає спосіб конкретної дії).

Однак розгляд інструментарію ОРД та його категорій не обмежується суто пізнавальною спрямованістю. Зокрема, деякі з оперативно-розшукових заходів носять яскраво виражений оперативно-тактичний характер (наприклад, оперативне затримання злочинців, засідка, створення з метою конспірації підприємств, організацій тощо). Принаймні за своїм змістом вони не вбачають гносеологічного підтексту. З огляду на це ми припускаємо, що досліджуваний нами інструментарій ОРД буде максимально насиченим за змістом, якщо сприйматиметься як пізнавально-тактичний з притаманними йому категоріями.

Сучасна тенденція розвитку методології конкретної науки не повинна обмежуватися вивченням методів і прийомів пізнання та дослідження. Аналізу мають піддаватись більш універсальні поняття, які відповідають сучасним потребам практики і знаходять свій стрімкий розвиток для окремих галузей науки і техніки [1, с. 81]. Не є вийнятком й оперативно-розшукова діяльність, адже конструктивні зрушення, що притаманні сучасній теорії і практиці ОРД, потребують залучення загальнонаукових базових понять, у тому числі міжгалузевого значення.

Таким чином, окресленням усталених понять методів та оперативно-розшукових заходів не вичерпується методологічний інструментарій ОРД. Більш універсальними та відносно новітніми категоріями можна вважати методики і технології, які насичують традиційну методологію оновленим змістом, здатним відповідати сучасним потребам теорії та практики ОРД.

Термін “методика” не є таким розповсюдженим у теорії ОРД, порівняно з іншими галузями знань (соціологія, психологія, криміналістика й ін.), є, скоріше, запозиченим та носить міжгалузевий характер. А тому, розкриваючи зміст та сутність поняття “методика”, наведемо декілька точок зору у цьому напрямку.

Загальноюридичне значення вказує на методику як на сукупність прийомів, що дають можливість провести системно і в найдоцільнішій послідовності будь-яку роботу; узагальнення на теоретичному рівні практичного досвіду, методів здійснення будь-якої діяльності [9, с. 289]. Наприклад, у криміналістиці це може бути проведення експертизи, певного дослідження та окремої дії, у кримінології - збирання, опрацювання та аналізу інформації про злочинність, її детермінанти, особу злочинця, шляхи профілактики тощо.

Суто прикладна позиція юриспруденції при оперуванні терміном “методика” робить акцент на систему тактичних операцій, спрямованих на сукупність фактів (доказів) з метою досягнення проміжних цілей [3, с. 422].

Згідно із соціологічним підходом під поняттям “методика” розуміється сукупність тех-нічних прийомів, пов'язаних з певним методом, включаючи конкретно-спеціальні операції, їх послідовність та взаємозв'язок [14, с. 41]. У якості прикладу можна навести методику з'ясування громадської думки шляхом анкетного опитування.

У свою чергу, психологічний підхід також розглядає методику на рівні конкретного набору операцій та інструментів, зорієнтованих на висвітлення певного аспекту конкретного об'єкта відповідно до мети дослідження [7, с. 24].

Юридично-психологічне тлумачення даного поняття передбачає виділення сукупності прийомів, способів організації та регуляції вивчення осіб, подій та фактів, порядок застосування й інтерпретації отриманих результатів для досягнення певної мети [13, с. 92].

Як бачимо, змістовне значення даного поняття може варіюватись залежно від його прикладної спрямованості: від сукупності прийомів (операцій) до певного арсеналу прийомів, способів, операцій, порядку їх застосування тощо. Однак спільним є все ж таки суто операціональний рівень сутності методики. Тому, виходячи з теми нашого дослідження, тобто екстраполюючи його на рейки оперативно-розшукової діяльності, можна визначити, що під методикою доцільно розуміти сукупність прийомів, способів організації пізнавально-тактичної діяльності уповноважених суб'єктів, порядок (послідовність) їхнього застосування та напрями реалізації отриманої оперативно-значущої інформації для досягнення конкретно ситуативних (тактичних, проміжних) цілей ОРД як-то: розшук особи, що вчинила злочинне діяння; виявлення окремих ознак певних видів злочинів тощо.

Переводячи наведене у предметно-категоріальну площину, визначимо, що сукупність однорідних прийомів та способів пізнання (вивчення) об'єктів дійсності окреслюють метод, сукупність способів - захід або їх множину, процедуру реалізації та особливості застосування, що у сукупності утворюють техніку і тактику відповідно. Звідси випливає, що оперативно-розшукова методика є узагальненим поняттям, що охоплює як оперативно-розшуковий захід (чи їх сукупність), так і конкретні методи ОРД (в т.ч. прийоми, техніку їх проведення та тактику застосування).

З огляду на загальну структуру приватних методик [4] доцільно також зважати й на інші закономірні риси оперативно-розшукової методики:

а) спеціалізацію оперативного підрозділу та напрям роботи;

б) характеристику об'єкта пізнання;

в) перелік обставин, що підлягають встановленню;

г) планування комплексу заходів та методів, техніки їх проведення з позицій обґрунтованості, виправданості та доцільності;

д) напрям використання отриманих результатів щодо завдань ОРД.

Підставою упорядкування методик (від загальних до конкретно-ситуативних) служить їх відповідність певному аспекту предмета пізнання (дослідження) - компонентів і процесів, що визначають діяльність суб'єкта ОРД та його взаємодію з об'єктами професійної взаємодії. У такому контексті методика може відповідати поняттю “операціонально-технологічний процес”, який, у свою чергу, є елементом технології.

Технологія, у найбільш загальному змісті, є сукупністю методів і інструментів для досягнення бажаного результату; способами розв'язання поставлених завдань; набір і послідовність відібраних з практики ефективних операцій [6].

Термін “технологія”, започаткований та розвинутий Йоганном Беккманом, методично пояснює у цілому всі види праці з їх наслідками і причинами. Таким чином, технологія - сукупність прикладних знань, що можуть використовуватися у виробничому процесі. У вузькому ж сенсі, технологія є способом перетворення речовини, енергії, інформації в процесі виготовлення, обробки і переробки, збирання матеріалів (готового продукту), контролю, управління тощо [15, с. 116].

Отже, термін “технологія” виник у сфері матеріального виробництва і зводився до сукупності способів виробництва та їх наукового опису. Пізніше він набув гносеологічного змісту, під яким стали розуміти сукупність дій, які виконують у заздалегідь визначеному порядку для досягнення певної мети.

Як відомо, в сучасній науці розрізняють духовне та матеріальне виробництво, проте, у будь-якому разі, технологічний процес є невід'ємною складовою процесу одержання будь-якого продукту, чи-то матеріальний здобуток, або ж значуща інформація. З огляду на це можна стверджувати, що “технологія” є досить змістовним поняттям, здатним охоплювати методи, прийоми, режим конкретної діяльності, послідовність операцій і процедур, уживані засоби, інструменти й ін. Однак технологія - вужча за змістом, ніж діяльність, але більш конкретніша, специфічна категорія, оскільки з технологією пов'язаний ряд особливих, сучасних механізмів розвитку конкретної діяльності - відстеження її ефективності, контроль і управління, удосконалення етапів технологічного процесу тощо.

У контексті оперативно-розшукової діяльності технологія - більш універсальний, але менш розроблений та неусталений термін її теорії та методології, який може узагальнювати усі категорії інструментарію або обмежуватися виключно однією з них чи декількома. У найбільш спрощеному усвідомленні технологія ОРД - це схема реалізації більш стратегічних цілей діяльності оперативного підрозділу шляхом залучення необхідного арсеналу пізнавально-тактичного інструментарію. Саме тому головною відмінною рисою технології є можливість алгоритмізації стандартних процедурно-формалізованих дій працівників оперативних підрозділів, спрямованих на досягнення конкретно ситуативного тактично значущого результату.

Технологію утворює закінчений технологічний цикл, що передбачає досягнення не проміжних цілей (як у методиці), а кінцевих (зокрема, розкриття конкретних “класів” злочинів за напрямами оперативної роботи - умисних вбивств, вчинених на замовлення; розкриття злочинів минулих років тощо).

Остання позиція вказує на можливість різновекторного з'ясування змісту поняття оперативно-розшукової технології, у тому числі через призму кримінально-правового підходу (класифікація та типологія злочинів).

Так, класифікація - це система субпідрядних понять, класів об'єктів певної галузі знань або діяльності людини, що використовується як засіб у встановленні зв'язку між цими понят-тями або класами об'єктів. У той час типологія - метод наукового пізнання, в основі якого лежить аналіз систем об'єктів і подальше їх групування за допомогою “ідеальної” узагальненої моделі або типу [2].

Отже, можна стверджувати, що класифікація сприяє руху науки від емпіричного накопичення знань до її теоретичного осмислення, зокрема за допомогою типологічного аналізу, тобто класифікація відбувається на основі типології як методу. Остання спирається на виявлення схожості і відмінності об'єктів, що вивчаються, прагне відобразити їх будову, виявити їх закономірності. Ідеальним зразком може бути універсальна аналітично-пошукова система, яка дає можливість одержувати інформацію, класифікуючи її за будь-якими провідними ознаками.

Саме врахування певних провідних особливостей конкретного класу злочинів визначає підбір конкретних методик, які входять до відповідної спеціалізованої технології. Тому у теоретичному відношенні типологія порівняно з класифікацією - вищий рівень пізнання.

За загальною характеристикою класифікувати можна за найбільш широкими ознаками, які визначають стереотипні методики розкриття злочинів у певних варіаціях (у межах даних технологій). Подальша детальна класифікація (виділення спеціальних кваліфікуючих ознак) зумовлює залучення специфічних (від спеціальних до конкретно-ситуативних) оперативно-тактичних методик, які і визначають особливості певних вузько спрямованих технологій. Більш детальної конкретизації технологія може набувати в процесі подальшого предметного розгляду відповідних класів злочинів. Схематично це можна відобразити таким чином: умисне вбивство ? використання більш загальних методик у межах технології розкриття даного типу злочинів; умисне вбивство, вчинене на замовлення ? загальні методики + специфічні у межах технології розкриття уже цього класу злочинів й ін.

Отже, в основі багатьох наукових досліджень лежить процес побудови і використання апарату основних понять та категорій. Не розібравшись відразу з їх змістом і приступивши до вирішення конкретних наукових завдань, у процесі пізнання можна зіткнутися з певними труднощами. Не є вийнятком й дослідження у галузі теорії та практики оперативно-розшукової діяльності, де формулювання окремих категорій, подекуди, йде досить суперечливо. Таким чином, головні методологічні передумови формування системи категорій інструментарію ОРД повинні базуватися на загальнонауковому системному та діяльнісному підходах, з урахуванням найбільш характерних ознак її складових. Адже системний підхід органічно поєднується з необхідністю використання досягнень інших галузевих наук, тому методологічне забезпечення, у діяльнісному змісті, являє собою шляхи пізнання та вдосконалення предметно-дійового змісту ОРД.

Зазначене, у свою чергу, потребує формування відповідної організаційно-функціональної структури, яка має охоплювати предметний зміст суб'єкта і об'єкта оперативно-розшукової діяльності, цілей і завдань, засобів, методів, способів і технологій її здійснення, а також упорядкування системно-функціональних зв'язків між усіма наведеними елементами.

Список використаної літератури

Арутюнов В.Х. Методологія соціально-економічного пізнання: Навч. посіб. / В.Х. Арутюнов, В.М. Мішин, В.М. Свінціцький. - К.: КНЕУ, 2005.

Классификация и типология преступников // http://www.xres.ru.

Корноухов В.Е. Теоретические проблемы методики расследования пре ступлений // Учёные-криминалисты и их роль в совершенствовании научных основ уголовного судопроиз-водства: Матер. Вузов. юбил. наук.-прак. конф. (к 85-летию со дня рождения Р.С. Белкина), 25- 26 октября 2007 г., Москва: В 2-х ч. Ч.1. - М.: Академия управления МВД России, 2007. - С. 421-425.

Методики розслідування хуліганства // http://ua.textreferat.com/referat-6883-1.html.

Методологічний інструментарій українознавця // http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=552.

Понятие технологии: Философия т е х н и к и // http://society.polbu.ru/engineering_philosophy/ch09_i.html.

Психология: учеб. для гуманитарных вузов / Под общей ред. В.Н. Дружинина. - СПб.: Питер, 2005.

Словник основних термінів з філософських дисциплін / В.М. Вовк, В.М. Кравець, Ю.С. Симон та ін. - К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006.

Словник спеціальних термінів правоохоронної діяльності / За ред. проф. Я.Ю. Конд-ратьєва. - К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2004.

Философский энциклопедический словарь. - М.: ИНФРА-М, 1998.

Юридична енциклопедія: В 6-и т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (гол. редкол.) та ін. - К.: «Укр. енцикл.», 2001. - Т. 3: К - М.

Юридична енциклопедія: В 6-и т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (гол. редкол.) та ін. - К.: «Укр. енцикл.», 1998. - Т. 5: П - С.

Юридична психологія. Словник: довідкове видання / Кол. авт.: Д.О. Александров, В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко та ін.; за заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. - Вид. 2-е, уточ. та доп.. - К.: КНТ, 2008.

Ядов В.А. Социологическое исследование (методология, программа, методы). - М.: Наука, 1972.

Salomon J. What is Technology? The іssue of its origins and definitions // History of technology. - 1984. - Vol. 1. - Р. 113-156.

Размещено на Allbest.ru