Кримінально-правове значення стану сильного душевного хвилювання за кримінальним законодавством зарубіжних держав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кримінально-правове значення стану сильного душевного хвилювання за кримінальним законодавством зарубіжних держав

О.В. Авраменко

Анотація

Аналізуються кримінальні кодекси окремих зарубіжних держав у частині встановлення особливостей кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у стані сильного душевного хвилювання, з'ясовується суть поняття та кримінально-правове значення стану сильного душевного хвилювання за кримінальним законодавством зарубіжних держав.

Ключові слова: стан сильного душевного хвилювання, афект, кримінально-правове значення.

Вступ

Постановка проблеми. Протягом тривалого часу законодавець надає вагомого кримінально-правового значення емоційним станам, в яких перебуває особа, яка вчиняє злочин, що впливають на її здатність усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Зниження здатності особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними враховуються як на рівні диференціації кримінальної відповідальності, так і на рівні її індивідуалізації.

Безумовно, що до таких станів належить стан сильного душевного хвилювання. Це поняття не нове ні для кримінального законодавства України, ні для кримінально-правової науки. Загальновизнаним є положення про те, що науково обґрунтований розвиток законодавства будь-якої держави неможливий без врахування досвіду інших держав. У сучасних умовах становлення України як правової держави, адаптації вітчизняного законодавства до законодавства держав Європейського союзу значення порівняльно-правового методу стає як ніколи актуальним. З цього приводу С.С. Яценко слушно зауважує, що порівняння дає можливість визначити спільне та відмінне, бачити як недоліки, так і кращі зразки вирішення певних питань [1, с. 438].

Стан дослідження. Кримінально-правове значення стану сильного душевного хвилювання висвітлювалося в основному в наукових статтях або ж розглядалося при аналізі питань кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у такому стані. Цьому присвячено праці М.І. Бажанова, С.В. Бородіна, В.М. Бурдіна, О.В. Бурка, В.К. Грищука, М.Й. Коржанського, М.В. Костицького, М.І. Мельника, В.О. Навроць-кого, В.І. Осадчого, О.М. Попова, О.І. Рарога, Б.В. Сідорова, О.Д. Сітковської, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.І. Ткаченка, Т.Г. Шавгулідзе, С.С. Яценка та ін.

Проблеми кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у стані сильного душевного хвилювання, стали предметом дисертаційних досліджень О.В. Авраменка, А.В. Байлова, М.І. Дубиніної, Л.А. Остапенко, Л.І. Шеховцової.

Незважаючи на значний науковий інтерес до цієї проблеми, є підстави вважати, що учені поки що не запропонували прийнятну дефініцію поняття «стан сильного душевного хвилювання», не визначили обсяг та зміст цього поняття. Не менш важливим є дослідження врахування стану сильного душевного хвилювання або аналогічного за змістом поняття у кримінальному законодавстві зарубіжних держав, що й становить мету цієї розвідки.

Виклад основних положень

Для з'ясування суті поняття «стан сильного душевного хвилювання» здійснено порівняльний аналіз норм кримінального законодавства низки зарубіжних держав у межах континентальної системи права, зокрема, таких держав Східної та Західної Європи, як Іспанія, ФРН, Болгарія, а також колишніх радянських республік - Російської Федерації, Республіки Білорусь, Латвійської Республіки, Республіки Молдова, Республіки Казахстан, Республіки Азербайджан, Киргизії, Грузії, Вірменії та КК України, які надають кримінально-правового значення емоційним станам, що позбавляють особу можливості повною мірою усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними під час вчинення суспільно небезпечного діяння.

У проаналізованих нами КК по-різному вирішується питання застосування термінології для позначення вказаних станів, а також окреслюються випадки, коли таким емоційним станам надається кримінально-правове значення. Так, у ст.ст. 107, 113 КК РФ, ст.ст. 141, 150 КК Республіки Білорусь, ст.ст. 120, 127 КК Латвійської Республіки, ст.ст. 105, 114 КК Республіки Вірменії, ст.ст. 111, 121 КК Грузії, ст.ст. 122, 129 КК Азербайджану вказується на таку ознаку суб'єктивної сторони складів злочину, як стан сильного душевного хвилювання. А у ст.ст. 118, 132 КК Республіки Болгарія передбачено таку ознаку складу злочину, як сильне хвилювання, без вказівки на душевне. До обставин, які пом'якшують кримінальну відповідальність, п. 5 ст. 54 КК Киргизької Республіки, п. «ж» ст. 57 КК Туркменістану відносять стан сильного душевного хвилювання.

Крім того, слід відзначити, що законодавці окремих держав роблять спроби ввести у кримінальне законодавство більш сучасний, з психологічної точки зору, термін для позначення таких станів - афект. Так, у ст.ст. 141, 150 КК Республіки Білорусь, ст.ст. 98, 108 КК Республіки Казахстан, ст.ст. 122, 129 КК Республіки Азербайджан, ст.ст. 107, 113 КК РФ, ст. 98 КК Киргизької Республіки використовується термін «афект». Проте у цих КК поряд із ним використовується у диспозиціях відповідних статей термін «стан сильного душевного хвилювання». Так, у назвах ст.ст. 141, 150 КК Республіки Білорусь вказується лише на стан афекту, проте у змісті статей цей термін не використовується, а йдеться про стан сильного душевного хвилювання. У ст.ст. 107, 113 КК РФ, ст.ст. 98, 108 КК Республіки Казахстан у назвах також вказується лише на стан афекту, проте у самому тексті статтей знову ж таки йдеться про стан сильного душевного хвилювання, але у дужках зазначається афект. У назвах ст.ст. 122, 129 КК Республіки Азербайджан, ст. 98 КК Киргизької Республіки, навпаки, згадується лише про стан сильного душевного хвилювання, а у змісті статей після використання цього терміна в дужках згадується афект.

За такого використання цих термінів у законодавстві окремих держав науковці по-різному підходять до визначення співвідношення цих понять. Так, на думку Д. Носкова та Л.А Остапенко, законодавець в КК РФ, по суті, порівняв за обсягом поняття «стан сильного душевного хвилювання, що виник раптово» та «афект». До такого висновку, на їхню думку, призводить граматичне тлумачення КК РФ [2, с. 39-40; 3, с. 8]. М.О. Подольний дотримується іншої думки, зазначаючи, що поняття «стан сильного душевного хвилювання, що виник раптово», та «афект» співвідносяться між собою як загальне та часткове. З цього він робить висновок про те, що вказівка у відповідних статтях КК РФ на афект конкретизує лише один із проявів стану сильного душевного хвилювання [4, с. 64].

Таким чином, введення у законодавство нового терміна «афект» і його одночасне використання з терміном «стан сильного душевного хвилювання» не тільки не дає однозначного розуміння психічної характеристики емоційних станів, що ним позначаються, а, навпаки, ще більше ускладнює правозастосовну практику, оскільки не тільки стан афекту здатний впливати на свідомість і волю людини, а й інші емоційні стани, такі, як стрес, фрустрація та ін.

Позитивним, на нашу думку, є закріплення у ст. 31 КК Республіки Білорусь положення про вчинення діяння у стані афекту, де вказується, що кримінальна відповідальність за діяння, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виник (афекту), викликаного насильством, знущанням, тяжкою образою чи іншими протиправними чи грубими аморальними діями потерпілого або тривалою психотравмуючою ситуацією, яка виникла у зв'язку з систематичною протиправною чи аморальною поведінкою потерпілого, коли особа не могла повною мірою усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними, настає лише у випадку умисного спричинення смерті, тяжкого чи менш тяжкого тілесного ушкодження. Таке законодавче положення виключає будь-які сумніви щодо того, чи тягне за собою кримінальну відповідальність заподіяння у стані сильного душевного хвилювання, спровокованого протиправною чи аморальною поведінкою потерпілого, іншої шкоди, крім умисного вбивства, тяжкого чи менш тяжкого тілесного ушкодження.

У кримінальному законодавстві зарубіжних держав по-різному вирішується питання про перелік обставин, які можуть обумовити виникнення емоційного стану, коли особа втрачає здатність повною мірою усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Так, у ст.ст. 120, 127 КК Латвійської Республіки зазначається, що стан сильного душевного хвилювання як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони окремих складів злочинів може бути зумовлений лише насильством чи тяжкою образою з боку потерпілого.

Крім насильства та тяжкої образи, в окремих державах серед обставин, які здатні викликати вищевказаний емоційний стан особи, передбачено поряд з іншими також наклеп чи інші протизаконні дії, в результаті яких настали чи могли настати тяжкі наслідки для винного чи його близьких (ст.ст. 118, 132 КК Республіки Болгарія), знущання (ст.ст. 141, 150 КК Республіки Білорусь, ст.ст. 98, 108 КК Республіки Казахстан, ст.ст. 105, 114 КК Республіки Вірменії, ст.ст. 107, 113 КК РФ), будь-які інші протиправні чи грубі аморальні дії потерпілого (ст.ст. 141, 150 КК Республіки Білорусь), протизаконні чи аморальні дії потерпілого, якщо ці дії потягли чи могли потягти тяжкі наслідки для винного чи його родичів (ст.ст. 146, 156 Республіки Молдова), протизаконні чи аморальні дії (бездіяльність) потерпілого (ст.ст. 98, 108 КК Республіки Казахстан, ст.ст. 105, 114 КК Республіки Вірменії, ст.ст. 122, 129 КК Республіки Азербайджан, ст.ст. 107, 113 КК РФ), протизаконні дії з боку потерпілого (ст.ст. 98, 106 КК Киргизької Республіки), тяжкі аморальні дії потерпілого стосовно винного чи його близького родича (ст.ст. 111, 121 КК Грузії), тривала психотравмуюча ситуація, яка виникла у зв'язку з систематичною протиправною чи аморальною поведінкою потерпілого (ст.ст. 141, 150 КК Республіки Білорусь, ст.ст. 98, 108 КК Республіки Казахстан, ст.ст. 105, 114 КК Республіки Вірменії, ст.ст. 122, 129 КК Республіки Азербайджан, ст.ст. 98, 106 КК Киргизької Республіки, ст.ст. 107, 113 КК РФ), психічна травма, обумовлена неодноразовою протиправною чи аморальною поведінкою потерпілого (ст.ст. 111, 121 КК Грузії). кримінальний хвилювання правовий

У зарубіжних державах також по-різному вирішується питання про те, заподіяння якої саме шкоди у стані сильного душевного хвилювання, повинно визнаватися злочином і передбачати кримінальну відповідальність. Відзначимо, що неоднозначно вирішена ця проблема і в КК України. Так, у ст.ст. 116, 123 КК відповідно передбачено кримінальну відповідальність за умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, та за умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання. Інших складів злочину, в яких стан сильного душевного хвилювання виступав би як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони, в КК України немає. Таким чином, створюється враження, що, диференціюючи кримінальну відповідальність, законодавець встановлює вичерпний перелік діянь, вчинення яких у стані сильного душевного хвилювання, спровокованого відповідною протиправною чи аморальною поведінкою потерпілого, визнається злочином.

Таким чином, питання про те, чи повинно визнаватися злочином заподіяння у стані сильного душевного хвилювання іншої шкоди, крім умисного вбивства та умисного тяжкого тілесного ушкодження, залишається невирішеним.

Ця проблема у кримінальному законодавстві окремих зарубіжних держав трактується по-різному. Аналогічно вирішується питання про заподіяння у стані сильного душевного хвилювання шкоди і в КК Киргизької Республіки та КК Республіки Азербайджан. Так, у ст.ст. 98, 106 КК Киргизької Республіки, ст.ст. 122, 129 КК Республіки Азербайджан йдеться відповідно про умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, та умисне тяжке або особливо тяжке тілесне ушкодження (заподіяння тяжкої чи менш тяжкої шкоди здоров'ю - за КК Киргизької Республіки та КК Республіки Азербайджан), заподіяне у стані сильного душевного хвилювання. Проте у п. 5 ст. 54 КК Киргизької Республіки та в ст. 59 КК Республіки Азербайджан серед обставин, що пом'якшують кримінальну відповідальність, передбачено вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними (за КК Республіки Азербайджан і аморальними) діями потерпілого. Таким чином, питання про те, чи повинно тягти за собою кримінальну відповідальність заподіяння в такому стані іншої шкоди, також залишається відкритим.

Чіткіше, на наш погляд, вирішено цю проблему у КК Латвійської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, РФ. У цих кодексах передбачено кримінальну відповідальність за вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання (ст. 120 КК Латвійської Республіки, ст. 141 КК Республіки Білорусь, ст. 146 КК Республіки Молдова, ст. 98 КК Республіки Казахстан, ст. 105 КК Республіки Вірменії, ст. 103 КК РФ), а також за тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (тяжке та менш тяжке тілесне ушкодження - за КК Республіки Білорусь; тяжку чи середньої тяжкості шкоду здоров'ю - за КК Республіки Казахстан, КК Республіки Вірменії та КК РФ), заподіяне у стані сильного душевного хвилювання (ст. 127 КК Латвійської Республіки, ст. 150 КК Республіки Білорусь, ст. 156 КК Республіки Молдова, ст. 108 КК Республіки Казахстан, ст. 114 КК Республіки Вірменії, ст. 113 КК РФ). Проте серед обставин, що пом'якшують кримінальну відповідальність, не вказується на вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання. У КК Республіки Болгарія стан сильного хвилювання також використовується лише як ознака окремих складів злочину. Так, у ст.ст. 118, 132 КК Республіки Болгарія встановлено кримінальну відповідальність відповідно за вбивство у стані сильного хвилювання та тяжкі, середньої тяжкості або легкі тілесні ушкодження, заподіяні у такому ж стані.

У КК згаданих держав серед обставин, що пом'якшують кримінальну відповідальність, зазначається вчинення злочину під впливом протиправної чи аморальної поведінки потерпілого (п. 7 ст. 47 КК Латвійської Республіки, п. 8 ст. 63 КК Республіки Білорусь, п. «і» ст. 76 КК Республіки Молдова, п. «и» ст. 53 КК Республіки Казахстан, п. 7 ст. 62 КК Республіки Вірменії, п. «з» ст. 61 КК РФ). Таким чином, законодавець, диференціюючи кримінальну відповідальність, включаючи таку ознаку як стан сильного душевного хвилювання до суб'єктивної сторони окремих складів злочинів, не визнає злочином заподіяння у такому стані іншої шкоди.

У ст. 31 КК Республіки Білорусь вказується, що кримінальна відповідальність за діяння, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виник (афекту), викликаного насильством, знущанням, тяжкою образою чи іншими протиправними чи грубими аморальними діями потерпілого або тривалою психотравмуючою ситуацією, яка виникла у зв'язку з систематичною протиправною чи аморальною поведінкою потерпілого, коли особа не могла повною мірою усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними, настає лише у випадку умисного спричинення смерті, тяжкого чи менш тяжкого тілесного ушкодження. Таке законодавче положення виключає будь-які сумніви в тому, чи тягне за собою кримінальну відповідальність заподіяння у стані сильного душевного хвилювання, спровокованого протиправною чи аморальною поведінкою потерпілого, іншої шкоди, крім умисного вбивства, тяжкого чи менш тяжкого тілесного ушкодження.

На сьогодні також невирішеним залишається питання про кваліфікацію дій винного у випадку вчинення ним у стані сильного душевного хвилювання вбивства кількох потерпілих, які своїми протиправними чи аморальними діяннями спровокували виникнення такого стану у винного. Законодавці окремих зарубіжних держав намагаються вирішити цю ситуацію на законодавчому рівні. Так, у ч. 2 ст. 98 КК Республіки Казахстан, ч. 2 ст. 105 КК Республіки Вірменії, ч. 2 ст. 111 КК Грузії, ч. 2 ст. 98 КК Киргизької Республіки передбачено кваліфікований вид убивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання, - убивство двох чи більше осіб. Очевидно, законодавці названих держав, створюючи такі кваліфіковані склади злочинів, намагалися встановити кримінальну відповідальність за вчинення у стані сильного душевного хвилювання вбивства кількох потерпілих, які своїми протиправними чи аморальними діяннями спровокували виникнення такого стану у винного.

Проте треба відзначити, що законодавче формулювання цього кваліфікованого складу злочину у більшості з названих держав є не зовсім вдалим. В окремих державах такий склад злочину сформульовано так: «вбивство двох чи більше осіб, вчинене у стані сильного душевного хвилювання» (ч. 2 ст. 105 КК Республіки Вірменії, ч. 2 ст. 98 КК Киргизької Республіки), або - «те саме діяння, вчинене щодо двох чи більше осіб» (ч. 2 ст. 111 КК Грузії). Не важко помітити, що виходячи з букви закону, йдеться не про кваліфіковані види вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання, яке виникло внаслідок протиправної чи аморальної поведінки потерпілого, а про окремі склади злочинів. Адже ні у ч. 2 ст. 105 КК Республіки Вірменії, ні в ч. 2 ст. 98 КК Киргизької Республіки чи ч. 2 ст. 111 КК Грузії не вказується на те, що виникнення такого стану сильного душевного хвилювання повинно бути обумовлено протиправною чи аморальною поведінкою декількох потерпілих. Складається враження, що законодавець передбачає новий склад злочину - вбивство у стані сильного душевного хвилювання двох чи більше осіб незалежно від того, якими саме обставинами було обумовлено виникнення такого стану.

Найбільш правильно, на наш погляд, вирішується ця ситуація у ч. 2 ст. 98 КК Республіки Казахстан, де кваліфікований склад цього злочину сформульовано так: «вбивство двох чи більше осіб за вказаних у частині першій цієї статті обставин». Щоправда, на нашу думку, було б точнішим правильним при формулюванні такого кваліфікованого складу злочину додатково зазначити, що стан сильного душевного хвилювання повинен бути обумовлений протиправною чи аморальною поведінкою потерпілих, на яку вказується у частині першій відповідних статей, що передбачають основний склад цього злочину.

Висновки

Аналіз кримінальних кодексів окремих зарубіжних держав у частині встановлення особливостей кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у стані сильного душевного хвилювання, дає можливість стверджувати, що здебільшого законодавці надають кримінально-правового значення емоційним станам, які знижують здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Вказівка на такі емоційні стани використовується при формулюванні окремих складів злочинів, переважно вбивств та різних видів тілесних ушкоджень. Зазначаються такі стани і серед обставин, що пом'якшують кримінальну відповідальність. Таким чином, емоційні стани, що знижують здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними, використовуються законодавцями як для диференціації, так і для індивідуалізації кримінальної відповідальності.

Для позначення емоційних станів, які знижують здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними, в КК зарубіжних держав використовується різна термінологія. Проте, у кримінальних кодексах більшості розглянутих нами держав, все ж вказується на «стан сильного душевного хвилювання». А в окремих кримінальних кодексах поряд із терміном «стан сильного душевного хвилювання» використовується психологічний термін - «афект», що, на нашу думку, істотно звужує поняття стану сильного душевного хвилювання.

Література

1. Кримінальне право України. Загальна частина / за ред. П.С. Мати-шевського та ін. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - 512 с

2. Носков Д. Понятие «аффект» в уголовном праве / Д. Носков // Законность. - 2003. - № 6. - С. 38-41

3. Остапенко Л.А. Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом'якшуючих обставинах (статті 116, 117, 118 КК України): автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук: 12.00.08 / Л.А. Остапенко. - К: Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка, 2003. - 17 с

4. Подольный Н.А Понятие «аффект» в уголовном праве / НА. Подольный // Государство и право. - 2003. - № 4. - С. 62-67.

Размещено на Allbest.ru