Проблеми кваліфікації участі в організованому злочинному угрупованні певного виду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Проблеми кваліфікації участі в організованому злочинному угрупованні певного виду

С.О. Єфремов,

кандидат юридичних наук, доцент

Встановлення відповідальності за участь у тому чи іншому організованому злочинному угрупованні відображає прагнення законодавця забезпечити протидію функціонуванню стійких злочинних об'єднань, створюваних, як правило, для систематичного або на постійній основі здійснення злочинних посягань.

Злочинність участі в угрупованні передбачається низкою статей Особливої частини КК України (ст.ст. 143, 255, 257, 258 - 3, 260, 392 КК). Ці ж статті здебільшого встановлюють відповідальність і за інші діяння, вчинення яких якимось чином пов'язане із злочинною діяльністю окремих видів організованих угруповань -- створення подібного злочинного об'єднання, керівництво ним чи участь у злочинах, ним вчинюваних.

З'ясування змісту та обсягу поняття участі в угрупованні викликає значні труднощі при кваліфікації вчинюваних учасниками організованої злочинної діяльності злочинів.

1. Окрему проблему становить визначення змісту та обмеження кола проявів самої по собі участі в угрупованні - як діяння, альтернативного (у межах певної статті Особливої частини КК) до керівництва угрупованням та участі у злочинах, вчинюваних ним. Проявів такої участі чимало, вони різноманітні за характером, проте жоден із них не відображений на законодавчому рівні.

Серед таких діянь можна назвати: охорону керівника угруповання, контроль за окремими його членами на предмет упередження зради інтересів угруповання, здійснення контррозвідувальної діяльності з метою захисту від конкуруючих угруповань та правоохоронних органів; підготовку членів угруповання до злочинної діяльності, у тому числі навчання їх способам вчинення окремих видів злочинів; розвідку можливих напрямів злочинної діяльності; створення каналів збуту злочинно набутого майна та легалізації злочинних капіталів; встановлення корупційних зв'язків із представниками державних органів; створення напівлегальних суб'єктів господарювання з метою прикриття злочинної діяльності угруповання тощо.

Можна і далі називати приклади діянь -- проявів участі в угрупованні. Водночас навести їх вичерпний перелік нереально, оскільки кожний наступний випадок злочинної діяльності угруповання може дати якийсь новий приклад участі у ньому. Тому більш простим і ефективним способом вирішення даної проблеми є встановлення критеріїв, за якими окремі види діянь у процесі їх кваліфікації можна було б віднести до проявів участі в організованому злочинному угрупованні. Такими критеріями можуть бути: 1) критерій членства в угрупованні; 2) критерій характеру виконуваної особою в угрупованні функції (виду діяльності). Питання про членство в угрупованні досить непросте і має становити предмет окремого дослідження. Тут обмежусь висловленням своєї прихильності до тієї наукової позиції, відповідно до якої членство в угрупованні, а отже, і участь у ньому, передбачає здійснення особою в угрупованні цілком певної діяльності.

Вищевказані критерії мають різне призначення. Якщо критерій членства в угрупованні вказує на коло осіб, котрі можуть бути суб'єктами участі в угрупованні, то критерій характеру виконуваної особою функції позначає коло дій (актів бездіяльності), котрі можуть бути проявами даного виду злочинного діяння. Виділення цього другого критерію є необхідним насамперед у зв'язку з тим, що членство в угрупованні може бути пов'язане із виконанням різним за своїм характером функцій. Серед них можна виділити: 1) функції, пов'язані із вчиненням конкретних злочинів, котрими реалізуються інтереси угруповання; 2) функції, здійснення яких спрямоване на створення умов існування та розвитку злочинного угруповання, а також розширеного відтворення ним все нових і нових актів спільної злочинної діяльності; 3) функцію керівництва угрупованням. Власне участь в угрупованні може бути співвіднесена лише із виконанням другої групи функцій. участь організований злочинний угруповання

2. Передбачення у законі поряд із участю в угрупованні певного виду ще й інших діянь -- створення даного угруповання, керівництва ним та участі у злочинах, ним вчинюваних -- породжує проблему їх розмежування.

Треба врахувати, що у чинному кримінальному законодавстві ці форми участі в організованій злочинній діяльності передбачені як окремі види діянь. Наприклад, у ст. 257 КК участь в озброєній банді та участь у вчинюваному бандою нападі становлять окремі форми бандитизму, -- по суті -- окремі різновиди даного злочину. У зв'язку з цим потрібно вказати, що тлумачення участі в угрупованні, за яким нею одночасно охоплюється і участь у вчинюваному угрупованням злочині, коли ці два різних діяння представлені одночасно у певній статті КК України, видається неприйнятним, оскільки йдеться про «рівноправні» прояви злочинної поведінки, один із яких не може обіймати інший. Відповідно, якщо член угруповання брав участь у складі угруповання у вчиненні певного злочину, то йому одночасно мають інкримінуватися і участь в угрупованні, і участь у вчиненому угрупованням злочині. При цьому, якщо ці різні прояви злочинної поведінки передбачені у різних частинах певної статті Особливої частини КК, як, наприклад, у ст. 260 КК, вони будуть утворювати сукупність злочинів, що передбачає відповідне їх відображення не лише у юридичному формулюванні обвинувачення, але й у формулі кваліфікації; якщо ж вони не «розведені» по різних частинах певної статті і становлять, відповідно, самостійні форми певного злочину, як, наприклад, у ст.ст. 255, 257 КК, їх відображення стає можливим лише у юридичному формулюванні обвинувачення.

Не зайве підкреслити, що сама по собі участь в угрупованні певного виду, навіть якщо член такого угруповання не скоює жодного злочину, має бути об'єктом кваліфікації і може тягти кримінальну відповідальність особи.

3. Конкретизація змісту участі в угрупованні та відмежування її від інших діянь (створення злочинного угруповання, керівництва ним чи участі у злочинах, ним вчинюваних) значно ускладнюється певною непослідовністю законодавця у криміналізації окремих із них. Наприклад, у ст. 257 КК серед проявів бандитизму не вказано керівництва бандою. У ст. 258-3 КК окремо не передбачено відповідальність за участь у злочинах, вчинюваних терористичною групою чи терористичною організацією. У ч. 5 ст. 143 КК встановлено кримінальну відповідальність лише за участь у транснаціональних організаціях, які займаються вилученням у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації чи незаконною торгівлею органами або тканинами людини. У ст. 392 КК визначено злочинність організації з метою тероризування у виправних установах засуджених або нападу на адміністрацію організованої групи або активної участі у такій групі, але прямо не передбачено відповідальності за здійснення керівництва таким угрупованням. Цілком очевидно, що зміст терміну «участь в угрупованні» у кожному із наведених випадків різний, причому в окремих із них він однозначно ширший порівняно із випадками, коли у статті передбачено відповідальність одночасно за керівництво угрупованням, за участь в ньому, а також за участь у злочинах, ним вчинюваних, як це, зокрема, має місце у ч. 1 ст. 255 КК.

Участь у банді як форма бандитизму традиційно розглядається як така, що охоплює і керівництво бандою. Тож, за логікою речей, у тих статтях, де прямо не виділяється керівництво угрупованням, вказаним терміном охоплюється і цей прояв участі члена угруповання у його злочинній діяльності. Таке тлумачення участі в угрупованні певного виду є цілком зрозумілим, оскільки стабільне функціонування будь-якого стійкого злочинного об'єднання загалом немислиме без певного управління ним.

Очевидно, що участь у терористи стичній групі чи терористичній організації (ч. 1 ст. 258-3 КК) передбачає, окрім іншого, участь осіб у вчинюваних ними злочинах. До такого тлумачення участі у терористичній групі чи організації підводить аналіз змісту ст. 258-3 КК, у якій у ч. 1 окремо передбачається відповідальність і за сприяння терористичній діяльності зазначених злочинних об'єднань. Цілком очевидно, що якщо передбачена відповідальність за таке сприяння, то мусить бути встановлена відповідальність і за саму злочинну діяльність вказаних об'єднань. Така відповідальність, як видається, «ховається» у визначенні злочинності та караності участі у терористичній групі чи організації, що охоплює не лише участь у даних угрупованнях, але й участь у вчинюваних ними злочинах.

Щодо участі у транснаціональній організації (ч. 5 ст. 143 КК), то при її тлумаченні потрібно враховувати, що даний вид злочинного угруповання за параметрами розвитку відноситься до високоорганізованих і таких, що за рівнем суспільної небезпеки прирівнюється до злочинної організації. Тому цілком можна припустити, що участь у даному злочинному об'єднанні становлять не лише сама по собі участь у ньому у вузькому значенні цього терміну, але й керівництво ним, а також участь у вчиненні відповідних злочинних діянь, передбачених частинами другою, третьою та четвертою ст. 143 КК.

Наведені міркування щодо проявів участі в угрупованні як ознаки об'єктивної сторони окремих складів злочинів не у всіх випадках є безспірними. Загалом зробити однозначні висновки щодо цих проявів на підставі чинного законодавства досить непросто. Тому необхідною умовою вдосконалення практики кримінально-правової оцінки суспільно небезпечних діянь, вчинюваних у зв'язку із створенням та функціонуванням певних видів організованих злочинних угруповань, є поліпшення законодавчого їх опису. Вирішення даного завдання сприятиме зміцненню законності у сфері боротьби з проявами організованої злочинності.

Размещено на Allbest.ru