Співвідношення понять "торгівля" та "торговельна діяльність"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Співвідношення понять «торгівля» та «торговельна діяльність»

О.В. Буткевич,

завідувач кафедри цивільно-правових та господарсько-правових дисциплін Кримського юридичного інституту Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, кандидат юридичних наук

Завдяки ефективному розвитку торгівлі можливо досягти більш ефективного розміщення ресурсів та більш високого рівня матеріального добробуту населення. Тому торгова політика кожної країни спрямована на лібералізацію міжнародної торгівлі, знищення торгових бар'єрів, інтернаціоналізацію виробничих сил.

Входження України у світовий економічний простір передбачає не тільки відкриття ринків, а й можливість одночасного застосування комплексу заходів щодо захисту внутрішнього ринку, зокрема створення ефективної системи захисту від недобросовісного імпорту, захисту національного товарови-робника в антидемпінгових, спеціальних розслідуваннях у рамках процедури розгляду торговельних спорів СОТ тощо. Реалізація курсу на інтеграцію України до світового економічного простору стає невід'ємним елементом не лише зовнішньої, а й внутрішньої політики держави.

Здійснення як внутрішньої, так і зовнішньої торговельної діяльності потребує чіткого правового регулювання. У першу чергу необхідно дати визначення поняття торговельної діяльності, її ознак, дослідити правовий статус суб'єктів, які можуть її здійснювати, та з'ясувати співвідношення понять «торговельна діяльність» і «торгівля».

Історію виникнення та розвитку торгового права, поняття та ознаки торгівлі досліджували А. І. Камінка, В. А. Удінцев, О. Ф. Федоров, П. П. Цитович, Г. Ф. Шершеневич та ін. А. А. Попов у навчальному по-сібнику «Торгове право» розглянув поняття торговельної діяльності та визначив її місце у підприємництві; М. В. Завальний у курсі лекцій з торгового права розглянув поняття торгівлі, промислу та торговельної діяльності; І. Данільєвою приділена увага питанням становлення торгового права в Україні; О. Покрещук досліджував загальні концепції врегулювання торгових правовідносин у за-конодавстві України.

Зазначені дослідження є вкрай недостатніми враховуючи те, що торговельна діяльність займає все більший сегмент ринку та потребує її детального врегулювання. Крім того, визначення поняття торговельної діяльності міститься у Господарському кодексі України (далі -- ГК), що залишилося поза увагою окремих дослідників. Указані обставини зумовлюють необхідність додаткового дослідження поняття торговельної діяльності. правовий торгівля економічний

Метою цієї статті є дослідження особливостей торговельної діяльності як виду господарської діяльності та визначення співвідношення понять «торгівля» та «торговельна діяльність».

Г. Ф. Шершеневич досліджує поняття торгівлі, розглядаючи її як господарську передаточну діяльність, що має за мету посередництво між виробниками та споживачами при взаємному обміні економічними благами, і доходить висновку, що торговельна діяльність є посередницькою: з одного боку торговця стоїть виробник, з другого -- спо-живач. Вчений не приділяє уваги співвідношенню понять «торгівля» та «торговельна діяльність», а застосовує їх, як правило, як синоніми.

А. І. Камінка та П. П. Цитович зосереджуються на визначенні поняття торгівлі. Предметом торгового права вони визначають торгівлю у вузькому (товарна та банкірська торгівля) та широкому розумінні2. У вузькому розумінні торгівля -- це діяльність, яка спрямована на посередництво впередачі господарських благ від виробника до споживача, переслідує мету наживи та має спекулятивний характер. Між виробником та споживачем з'являється торговець, який передає річ від виробника до споживача, розраховуючи на наживу. Торгівля у широкому розумінні -- це весь обіг товарів, тобто вся діяльність, яка має своїм призначенням усунення роз'єднання в просторі та часі між виробником і споживачем.

Спробу визначити співвідношення понять «торгівля» та «торговельна діяльність» здійснив А. А. Попов. Він, досліджуючи поняття торгівлі та враховуючи юридичну літературу і чинне законодавство, також поділяє торгівлю на торгівлю у вузькому розумінні (вона переслідує мету наживи і поділяється на торгівлю фабричну і торгівлю без переробки), та в широкому розумінні (така торгівля складається із загальноцивільної купівлі-продажу, яка переходить у промисел, а потім -- у торгівлю у вузькому розумінні (торговельну діяльність). З чого можна дійти висновку, що термін «торгівля» може охоплювати поняття «торговельна діяльність» лише тоді, коли не розглядається як торгівля у вузькому розумінні, оскільки в цьому випадку дані поняття застосовуються як синоніми.

Деякі вчені зосередились на визначенні поняття торговельної діяльності та її ознак. В. М. Завальний, розглядаючи ознаки торговельної діяльності, доходить висновку, що вона може здійснюватися тільки фізичними та юридичними особами, які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, і з метою отримання прибутку, тобто є підприємницькою діяльністю5.

Згідно із ст. 263 ГК господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. У ч. 2 ст. 263 ГК, законодавець поділяє господарсько-торговельну діяльність на види -- зовнішню та внутрішню торгівлю. Отже, у ГК терміни «торгівля» та «торговельна діяльність» вживаються як синоніми.

Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 р. торговельною діяльністю визначає роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток (ст. 3). Але таке визначення застосовується тільки в межах цього Закону щодо відносин патентування торговельної діяльності, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Для тлумачення деяких фундаментальних понять у сфері торгівлі у листі Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України «Роздрібна, оптова торгівля. Основні поняття. Терміни і визначення» від 17 березня 1998 р. дається визначення торговельної діяльності як ініціативної, самостійної діяльності юридичних осіб і громадян по здійсненню купівлі і продажу споживчих товарів із метою одержання прибутку.

Вузьке визначення торговельної діяльності міститься у постанові Правління НБУ «Про схвалення Методичних рекомендацій щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України» від 6 вересня 2007 р. -- діяльність з придбання або створення активів і пасивів з метою продажу в близькому майбутньому та/або для отримання прибутку від короткотермінових коливань ціни або дилерської маржі (торгові операції), а також діяльність з хеджування торгових операцій.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, можна виділити такі ознаки торговельної діяльності:

вид господарської діяльності. Торговельна діяльність може бути підприємницькою і здійснюватися для отримання прибутку. Крім того, торговельна діяльність може мати непідприємницький (некомерційний) характер. Так, реалізація продукції казенними підприємствами згідно з ч. 2 ст. 77 ГК також розглядається як торговельна, але, оскільки казенними підприємствами здійснюється некомерційне господарювання, то їх торговельна діяльність є некомерційною;

особливий суб'єктний склад. Торговельну діяльність згідно з чинним законодавством можуть здійснювати суб'єкти господарювання: господарські організації -- юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстро-вані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

особлива сфера здійснення торговельої діяльності -- сфера товарного обігу;

цільова спрямованість торговельної діяльності -- реалізація продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Згідно із ст. 262 ГК продукція виробничо-технічного призначення -- це матеріальні блага, які виробляються у галузях матеріального виробництва та призначені для використання у сфері виробництва в якості засобів виробництва. Вироби народного споживання -- це матеріальні блага, які виробляються у галузях матеріального виробництва та призначені для використання у сфері особистого споживання;

мета -- досягнення економічних та соціальних результатів і отримання прибутку або без мети отримання прибутку;

виконання на професійних засадах. Як виду господарської діяльності торговельній діяльності притаманна така ознака, як виконання її на професійних засадах. Щоб торговельна діяльність була успішною, вона має здійснюватися на підставі певних професійних навичок. Тільки той суб'єкт господарювання спроможний успішно здійснювати цю діяльність, який є спеціалістом у сфері торгівлі, аналізує попит та пропозицію на ринку, потреби споживачів в окремих видах товарів тощо. Суб'єкт господарювання для провадження торговельної діяльності може мати роздрібну, дрібнороздрібну торговельну мережу та мережу закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо). Для здійснення торговельної діяльності суб'єкти господарювання використовують такі торговельні об'єкти: магазин, павільйон, кіоск, ятка; палатка, намет; лоток, рундук; склад товарний; крамниця-склад, магазин-склад;

систематичність. Однією з ознак торговельної діяльності є систематичність її здійснення. Чинним законодавством систематичність здійснення торговельної діяльності передбачається тільки для фізичних осіб.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» від 17 березня 1993 р. (ч. 2 ст. 5), якщо продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів фізичними особами здійснюється протягом календарного року більше чотирьох разів, така діяльність вважається систематичною і зобов'язує громадян зареєструватися як суб'єкти підприємництва відповідно до чинного законодавства України. З урахуванням вищенаведенного можна дати таке визначення торговельної діяльності: торговельна діяльність -- це систематична господарська діяльність суб'єктів господарювання з реалізації продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, що здійснюється на професійних засадах, у сфері товарного обігу, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг з метою досягнення економічних та соціальних результатів та отримання прибутку або без мети отримання прибутку.

Юридичні та фізичні особи можуть укладати договори купівлі-продажу, міни, поставки тощо, які передбачають передачу права власності на товари, в разі потреби, керуючись об'єктивними причинами, та виконувати дії щодо виконання цих договорів. Але такі дії не мають систематичного характеру, здійснюються не на професійній основі і не потребують, щоб суб'єкти, які їх здійснюють, були зареєстровані як суб'єкти господарювання.

Відмежування від торговельної діяльності окремих торговельних операцій, які можуть здійснюватися громадянами України як негосподарюючими суб'єктами, передбачено, в першу чергу, нормами Декрету «Про податок на промисел”. Згідно з його ст. 1 громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів, є платниками податку на промисел. Зазначені особи сплачують цей податок шляхом придбання одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі задекларованої у відповідній державній податковій інспекції сумарної вартості товарів і ставки податку.

Не декларується та не оподатковується згідно з чинним законодавством продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому ви-гляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва, а також продаж автотранспортних засобів, які перебувають у приватній власності громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року.

Визначення поняття торгівлі в чинному законодавстві міститься у декількох нормативних актах. Конвенція «Про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення» від 3 березня 1973 р. тлумачить торгівлю як експорт, реекспорт, імпорт та інтродукцію з моря. Таке саме визначення наводиться у наказі Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства аграрної політики України «Про затвердження Правил видачі дозволів та сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення за її межі зразків видів дикої фауни і флори, які є об'єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під за-грозою зникнення» від 16 квітня 2002 р. Вказане визначення має досить обмежене коло застосування та не відображає суті поняття торгівлі.

Згідно із Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. під торгівлею розуміються будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на товари (ст. 1). Зрозуміло, що вказане визначення торгівлі не є універсальним і розроблено законодавцем для застосування в господарських відносинах, пов'язаних з ліцензуванням господарської діяльності. У даному визначенні не обмежений суб'єктний склад осіб, які можуть здійснювати операції за договорами, що передбачають передачу права власності на товари, не встановлюється обмежень щодо систематичності її здійснення, досягнення певної мети тощо. А отже, здійснення будь-якої торговельної операції, пов'язаної з виконанням договору по передачі права власності на товари, розглядається як торгівля.

Вважаємо, що термін «торгівля» є саме тим універсальним терміном, який охоплює поняття «торговельна діяльність» і «торговельна операція», оскільки на практиці термін «торгівля» вживається для визначення як торговельної діяльності, так і торговельних операцій1. Систематичне здійснення торговельних операцій на професійних засадах суб'єктами господарювання визнається торговельною діяльністю. А отже, торгівля -- це практичні дії, тобто систематичні як торговельна діяльність, так і окремі торговельні операції щодо реалізації товару з метою досягнення певних соціальних та економічних результатів та (або) задоволення приватних потреб (у тому числі отримання прибутку).

Можна виділити такі основні риси торгівлі:

суб'єктний склад: її можуть здійснювати як фізичні, так і юридичні особи;

зміст -- практичні дії щодо укладення та виконання договорів купівлі-продажу, міни, поставки та інших оплатних договорів, які передбачають передачу права власності на товари;

мета -- досягнення певних соціальних та економічних результатів та (або) задоволення приватних потреб (у тому числі отримання прибутку);

може мати як разовий, так і систематичний характер здійснення торговельних операцій.

Підводячи підсумок розгляду понять «торговельна діяльність», «торгівля», «торговельна операція», необхідно встановити порядок їх застосування. Вважаємо, що термін «торгівля» є більш широким і включає поняття «торговельна діяльність» і «торговельні операції». Торговельні операції можуть здійснювати як суб'єкти господарювання, так і фізичні особи, не зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Торговельні операції спрямовані на виконання договорів купівлі-продажу і не мають систематичного характеру. У той же час, якщо торговельні операції фізичної особи набувають система-тичного характеру (більше 4 разів на календарний рік), вона повинна зареєструватися як суб'єкт підприємництва, і тоді її практичні дії щодо укладення та виконання оплатних договорів, що передбачають передачу прав власності на товари, розглядаються як торговельна діяльність.

Треба звернути увагу на відсутність єдиного підходу до вживання термінології. А саме, у юридичній літературі та нормативно-правових актах, поряд з терміном «торговельна діяльність», вживають також термін «торгова діяльність». На нашу думку, такий стан речей спричинений у першу чергу лексичними помилками, у зв'язку з чим вважаємо, що необхідно привести всі нормативно-правові акти у відповідність до правил правопису для уникнення в подальшому юридичних казусів.

Размещено на Allbest.ru