Застосування принципу розумності в господарських та цивільних спорах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ РОЗУМНОСТІ В ГОСПОДАРСЬКИХ ТА ЦИВІЛЬНИХ СПОРАХ

М. Л. Бєлкін, юрисконсульт Українського фінансово-промислового концерну

Ю. Л. Бєлкіна, магістрант Київського національного університету культури і мистецтв, лауреати премії Академіка П. П. Михайленка

Принцип свободи договору декларується у статтях 3, 627 Цивільного кодексу України (далі -- ЦК). Разом з тим, здійснення особами цивільних прав певним чином обмежується. Так, згідно із ст. 13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, встановлених зазначеною статтею, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати санкції, встановлені законом. Зокрема, згідно із ст. 16 ЦК, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень статті 13 ЦК.

Реалізуючи свої права та інтереси, суб'єкти підприємницької діяльності вступають один з одним у господарські та/або цивільні правовідносини, беруть на себе певні зобов'язання, набувають право вимагати виконання зобов'язань від інших осіб. А відтак, завжди виникає питання гарантування того, що зобов'язання будуть належним чином виконані (забезпечення виконання зобов'язання). принцип розумність цивільний господарський

Відповідно до параграфу 2 гл. 49 ЦК, одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка. Згідно із ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, пеня та штраф є видами неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК право на одержаня неустойки виникає незалежно від наявності чи відсутності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

В окремих випадках, бажаючи гарантувати виконання зобов'язання контрагентом, сторони встановлюють надто високий рівень штрафних санкцій. Якщо сторони заздалегідь не мають наміру ухилятися від виконання зобов'язання, то вони не приділяють питанням штрафних санкцій необхідної уваги. Але в господарській діяльності можуть виникнути всілякі несподіванки, і тоді необхідність сплати нерозмірних штрафних санкцій стає для учасника зобов'язання великою проблемою.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків і за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Згідно із ст. 233 ГК у разі коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Виникає запитання: чи може зацікавлена сторона наполягати на зменшенні неустойки (штрафу, пені) і чи є у суду відповідні обов'язки? Це питання частково розглядалося в іншій публікації [1].

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, вимога щодо врахування принципу розумності є прямою вимогою закону до договору. Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1--3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Таким чином, недотримання принципу розумності при укладанні договору може бути підставою для визнання договору недійсним, щонайменше, в частині тих положень договору, які суперечать принципу розумності.

Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною. Виникає запитання: яка сума може вважатися розумною і як цей принцип застосовується в господарському та/або цивільному судочинстві?

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, розумною може вважатися сума, яка орієнтовно відповідає правилам, зазначеним у ст. 3 вказаного Закону.

Розглянемо судову практику застосування принципу розумності, встановленого п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 627 ЦК.

Державне підприємство «Р.» звернулося в господарський суд Чернігівської області з позовом до приватного підприємства «У.» про стягнення штрафу у сумі 466 858,65 грн. (5 % від суми 9 337 172,88 грн. -- вартості продукції, яка не сплачена), і пені в розмірі 1 % суми договору за кожний день прострочення до повного виконання покупцем договірних зобов'язань, яку за 47 днів прострочення було нараховано в розмірі 4 651 779,52 грн. Приймаючи рішення по справі № 13/95 від 8 травня 2007 р. [2], господарський суд Чернігівської області зазначив, що відповідно до приписів ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність. Суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість -- одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазначимо, що ця позиція ґрунтується на Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004. Отже, суд, дійшовши висновку про наявність складу цивільного правопорушення з боку відповідача, водночас вирішив, що, з урахуванням засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, сума заявлених штрафних санкцій має бути зменшена і підлягає стягненню в розмірі: штраф -- 4 668,58 грн., пеня -- 46 517,79 грн. Про оскарження зазначеного судового рішення відомості в загальновідомих базах даних відсутні.

Луганський апеляційний господарський суд прийняв постанову від 24 жовтня 2006 р. у справі № 18/303 за апеляційною скаргою СТОВ за позовом ПП «У.» до СТОВ про поставку 22475 кг соняшника на суму 16 856,25 грн. та стягнення пені за несвоєчасну поставку на суму 40 455 грн., з розрахунку 2 % від загальної вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення [2]. Суд першої інстанції позов задовольнив у повному обсязі. Луганський апеляційний господарський суд з таким рішенням не погодився. Згідно з ч. 6 ст. 3 ЦК, до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Судовою колегією взято до уваги те, що відповідач свої зобов'язання не виконав частково і що ненавмисно не поставив спірний соняшник позивачу, помилково вважаючи, що виконав свої обов'язки у повному обсязі, відпустивши позивачу пшеницю. Заявлена до стягнення пеня значно перевищує розмір вартості недопоставленого соняшника. Керуючись правом, наданим ч. 1 ст. 233 ГК, судова колегія дійшла висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 4 045 грн. 50 коп., а також про доцільність в решті пені відмовити. Таким чином, апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, фактично визнавши, що суд першої інстанції був зобов'язаний застосувати принцип розумності. Про оскарження зазначеного судового рішення відомості в загальновідомих базах даних відсутні.

Приватне підприємство «А.» звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмежено відповідальністю «Агрофірма Ш.» про стягнення 357 022,63 грн., з яких 210 779,02 грн. -- основний борг, 19 655 грн. -- пеня, 5 120,32 грн. 3 % річних, 16 078,77 грн. -- інфляційні, 105 389,52 грн. -- штраф. Після апеляційного перегляду справи Одеський апеляційний господарський суд зменшив суму штрафу до 5 000 грн. З цим не погодився позивач і подав касаційну скаргу. У постанові Вищого господарського суду України (далі -- ВГСУ) від 14 грудня 2006 р. № 4/193-06-4801 [3] зазначено, що відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість. Частина 3 ст. 551 ЦК встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Одеський апеляційний господарський суд, враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача -- сільськогосподарського товаровиробника, підтверджене звітами про фінансові результати господарської діяльності підприємства за 2006 рік, правомірно керуючись ст. 233 ГК, зменшив розмір стягнутого штрафу до 5 000 грн. За таких обставин прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, підстав для її скасування не вбачається. Аналогічну постанову ВГСУ прийняв у справі ? 4/194-06-4802 за позовом іншого позивача до товариства з обмежено відповідальністю «Агрофірма Ш.».

6 березня 2007 р. ВГСУ прийняв постанову у справі ? 10/137 за позовом СПД -- фізичної особи до ДП «С.» [3]. ВГСУ погодився з апеляційним судом у тому, що задоволенню підлягають позовні вимоги стосовно сплати штрафу за недоодержані послуги з перевезення вантажів у сумі 147 963,00 грн., та вимоги щодо сплати пені за невчасне проведення розрахунків за період з 19.01.2006 р. по 03.03.2006 р., в сумі 284,56 грн. Однак ВГСУ визнав суму стягненого штрафу в розмірі 516 102,14 грн. надмірно великою. У відповідності до ч. 4 ст. 213 ГК, штраф як різновид неустойки може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). При цьому, задовольнивши позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 516 102,14 грн., місцевий господарський суд не врахував положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК, відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість, а також не взяв до уваги приписи ч. 3 ст. 551 ЦК, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому без належної уваги та оцінки з боку суду залишилися такі обставини, як дійсна вартість робіт за договором, ступінь виконання зобов'язання боржником, розмір відсотків стягуваної неустойки порівняно з розміром можливих збитків кредитора, а відтак -- співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання. Внаслідок цього сума штрафу була зменшена.

24 липня 2007 р. ВГСУ прийняв постанову у справі № 39/418пд за спором щодо авторських прав. Місцевий господарський суд визначив компенсацію за встановлене ним порушення авторських прав у сумі 9 250 000 грн. ВГСУ визнав неповним дослідження місцевим судом фактичних обставин, пов'язаних з визначенням розміру компенсації за порушення авторських прав. Так, рішення про стягнення компенсації в сумі 9 250 000 грн. суд мотивував виключно вартістю рекламного часу та можливим розміром доходу відповідача від реклами протягом 2002-- 2003 рр., але не встановив та не дослідив ні фактичного розміру доходів сторін від реклами, ані наявності причинного зв'язку між цими доходами та використанням спірної частини твору. Розмір компенсації суд має визначати в межах заявлених вимог залежно від характеру порушення, ступеня вини відповідача та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються: обсяг, тривалість та масштабність порушення; передбачуваний розмір збитків потерпілого; розмір доходу, отриманого внаслідок порушення; кількість потерпілих; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля. При цьому суд має виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності.

Принцип розумності враховується також при розгляді цивільних справ. У липні 2006 р. ЗАТ «Український мобільний зв'язок» звернулося до суду з позовом до С. про стягнення заборгованості та договірної санкції за договором [4], посилаючись на те, що на порушення укладеного сторонами договору про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку відповідачка допустила заборгованість з оплати отриманих послуг у розмірі 118 грн. 9 коп., що відповідно до п. 5.2 договору стало підставою для одностороннього припинення позивачем дії договору. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки, відповідно до п. 1.2 додаткової угоди до зазначеного договору, договірну санкцію у розмірі 3,65 грн. за кожний день, що залишився до закінчення дії основного договору, починаючи з дня його розірвання, розмір якої дорівнював 1 536 грн. 65 коп. Надалі позивач доповнив позовні вимоги та просив визнати недійсним п. 5.5 договору, відповідно до якого всі спори, що виникають внаслідок укладення цього договору, розглядаються в арбітражному суді.

Рішенням Ровеньківського міського суду від 14 вересня 2006 р. у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 13 рудня 2006 р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачки на користь позивача 118 грн. 9 коп. заборгованості за надані послуги і 110 грн. неустойки за невиконання умов договору.

У касаційній скарзі ЗАТ «Український мобільний зв'язок» просив змінити рішення апеляційного суду, посилаючись на допущені ним порушення норм матеріального права, та задовольнити позов у повному обсязі. В ухвалі Верховного Суду України від 5 грудня 2007 р. [4] зазначено, що касаційна скарга задоволенн. не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Ухвалюючи рішення про зменшення розміру неустойки, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що передбачена п. 1.2 додаткової угоди між сторонами договірна санкція за своєю правовою природою є неустойкою, розмір якої значно перевищує розмір боргу.

Таким чином, Верховний суд України дійшов висновку, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 337 ЦПК є підставою для відхилення касаційної скарги.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 336, ст. 337, п. 1 ч. 1 ст. 344 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу ЗАТ «Український мобільний зв'язок» відхилила і залишила рішення апеляційного суду Луганської області від 13 грудня 2006 р. без змін.

Принцип розумності враховують при розгляді цивільних спорів і третейські суди. «Банк» звернувся до Постійно діючого Незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» про стягнення з позичальника суми заборгованості за кредитом -- основна сума кредиту -- 503,20 грн.; несплачені відсотки за користування кредитом -- 35,89 грн.; пеня на суму непогашеного кредиту та відсотків -- 9 543,46 грн. Усього заборгованість за кредитом становила 10 082,55 грн. Пеня на залишок заборгованості за кредитом та відсотками -- 539,09 грн. нарахована за період 12 місяців в розмірі 6,5 % в день від загальної суми заборгованості за весь період прострочення. У рішенні від 11 вересня 2007 р. у справі ? 10194/7 Третейський суд визнав за можливе зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій зважаючи на таке.

Згідно із ст. 233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Представник позивача не надав суду належних доказів спричинення значних збитків для банківської установи у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків за кредитним договором. Враховуючи матеріальний стан відповідача та виходячи з аналізу інших доказів та обставин справи Третейський суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій (пені на суму непогашеного кредиту та відсотків), нарахованих позивачем за неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору до 250 грн.

Застосування принципу розумності в судовій практиці допомагає уникнути зайвих, необґрунтованих втрат учасників господарських та/або цивільних відносин.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Белкин М. Разумнuй подход к неустойке / М. Белкин // Бухгалтерия. -- 2008. -- № 27 (806). -- С. 68--70.

Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua

Офіційний сайт Вищого господарського суду України [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://www.arbitr.gov.ua

Цивільне судочинство: Судова практика у цивільних справах. -- К. : ТОВ «Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. -- № 1 (7). -- С. 10--11.

Размещено на Allbest.ru