Соціально-психологічні особливості взаємодії малих соціальних груп при здійсненні спільних заходів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-психологічні особливості взаємодії малих соціальних груп при здійсненні спільних заходів

Р. Б. Браславський

Анотації

Рассматриваются особенности взаимодействия работников налоговой службы и органов внутренних дел как совместная деятельность участников малых социальных групп. Определена организационная структура таких групп и средства регулирования процесса их взаимодействия при осуществлении правоохранительной деятельности.

In the given work the author investigates peculiarities of interrelation between workers of Tax Service as one activity of small social groups. The organizational structure of these groups and means of the process of its regulation is found out.

Процес взаємодії як управлінське явище має певні особливості, однією з яких є умова наявності не менше як двох учасників такої діяльності. Кожний з учасників спільної діяльності являє собою організовану групу індивідів, які є його організаційною основою, мають власні цілі при здійсненні співробітництва з працівниками інших органів. З метою отримання повної уяви про взаємодію, необхідно поряд з дослідженням регуляторів макрорівнів - правових норм розглянути мікрорівні такої спільної діяльності та визначити основні фактори, що на них впливають.

На мікрорівні взаємодія відбувається між людьми, представниками різних відомств, особливо під час їх роботи в різноманітних спільних групах. Крізь призму соціально-психологічного аналізу можуть бути зрозумілі й основи групової діяльності як результату інтеграції дій членів цієї групи у їх прагненні до досягнення спільної мети1. Психологічне забезпечення взаємодії полягає в мотивації, формуванні відповідального ставлення до справи, впевненості у важливості та соціальній значущості виконуваного завдання, зацікавленості в якісному та своєчасному виконанні рішення. Таке забезпечення передбачає також створення сприятливого психологічного клімату в групі взаємодії.

Державна податкова служба та органи внутрішніх справ при виконанні покладених на них завдань можуть мати спільні цілі, що буде основним визначальним фактором при вирішенні питання щодо необхідності консолідації зусиль цих правоохоронних органів. По своїй психологічній суті групи взаємодії співробітників державної податкової служби з органами внутрішніх справ являють собою малі соціальні групи. Для того, щоб певна сукупність індивідів вважалася групою в соціально-психологічному плані, необхідна наявність певних спільностей2. Найчастіше виділяють спільність місця, часу та дії. В якості визначальної сутнісної ознаки всі психологи називають спільність мети3. В цьому контексті взаємодія співробітників органів внутрішніх справ (надалі - ОВС) з представниками підрозділів державної податкової служби (надалі - ДПС) повністю відповідають цим вимогам. Окрім цього, психологи називають ознакою соціальних груп поділ праці та гнучку координацію4.

Згідно з X. Томе та X. Фегером, основна ознака групи - взаємодія її членів. Романс підкреслює, що частота взаємодії, її тривалість та порядок - головні характеристики поняття «мала група»5. Окремі вчені вважають, що у групі особистість певною мірою втрачає притаманні їй індивідуальні риси, і її поведінка починає визначатися в основному психічним комплексом, який характеризує дану групу в цілому6.

Констатуючи можливість розгляду групових форм взаємодії між співробітниками ДПС та ОВС як малої соціальної групи, вважаємо необхідним звернутись до поняття малої групи як наукової категорії. Аналіз юридичної літератури з даного питання дав змогу дійти висновку про широке коло тих управлінських проблем, які можна вирішити лише шляхом застосування соціально-психологічного підходу. Це, зокрема: особливості загальних цілей та інтересів учасників групових форм взаємодії; механізми, які забезпечують інтеграцію поведінки учасників групових форм взаємодії; формування функціонально-рольової структури групи; нормоутворення, тобто вироблення групових форм поведінки і спільної діяльності, групових норм і цінностей; специфіка групових санкцій; групові конфлікти; групова згуртованість; керівництво і лідерство; психологічний вплив; прийняття групових рішень.

Таким чином, постає питання про структуру групи, яка забезпечує ефективну взаємодію суб'єктів правоохоронної діяльності і досягнення поставленої мети. Відомим є підхід до структури групи з точки зору стратометричної концепції О.В. Петровського, в основі якого лежить переконання, що міжособистісні відносини у групі опосередковуються змістом реальної діяльності групи, що дозволяє побачити її широку структуру7. Застосування цієї психологічної концепції до визначення структури групових форм взаємодії дає змогу відображати останню наступним чином: центральна ланка групової структури - це власне спільна правоохоронна діяльність; ставлення кожного члена групи взаємодії до її діяльності, її цілей, завдань (перша страта); характеристика міжособистісних відносин, опосередкованих змістом спільної діяльності, прийнятими у групі принципами, ціннісними орієнтаціями тощо (друга страта); міжособистісні взаємини між учасниками взаємодії, в основі яких лежать емоційні зв'язки, не опосередковані безпосередньо спільною правоохоронною діяльністю (поверхневий шар).

Практична необхідність знайти оптимальні методи управління колективною діяльністю є головною причиною систематичного вивчення соціально-психологічних феноменів малої групи. Концепція динаміки групи у соціальній психології відображає рівні співпраці та згуртованості у взаєминах окремих індивідів8. У сучасному розумінні групова динаміка - це розвиток чи рух групи в часі, зумовлений взаємодією та взаємовідносинами членів групи між собою, а також зовнішнім впливом на групу. Поняття групової динаміки, за Є.В. Руденським, включає п'ять основних елементів та декілька додаткових. Основні елементи: цілі групи, норми групи, структура групи та проблема лідерства, згуртованість групи, фази розвитку групи. Цілі групи визначаються тим, в яку більш загальну систему практичної правоохоронної діяльності включена група, і значною мірою, особистісними якостями її лідера. Важливе значення має поняття групової мети, що відображає роль суб'єктивного сприйняття мети членами групи у детермінації спільної діяльності. На думку вчених М.А. Робера, Ф. Тільмана, мета виступає як фактор регуляції групової діяльності9.

У результаті переслідування спільної мети членами групи, в склад якої входять представники ДПА та ОВС, в ідеалі повинні виникати норми групи. Групові норми - це сукупність правил і вимог, сформованих реальною групою, соціальною спільнотою, які регулюють поведінку членів даної спільності, особливості їх взаємодії, специфічний різновид соціальних норм10. Значення цих норм для груп взаємодії полягає в тому, що вони містять перевірені та раціональні способи діяльності та способи вирішення конфліктних ситуацій. Норми забезпечують надійність, стандартність, передбачуваність поведінки, а їх дотримання виключає вплив випадкових мотивів. У виключних випадках в дію можуть вступати норми примусу, або соціальні санкції. Тобто засобами забезпечення групової згуртованості є не лише групові норми, а й групові санкції. Недотримання групових норм передбачає застосування групових санкцій. Враховуючи специфіку досліджуваних нами спільних груп, необхідно додати, що ці соціальні санкції часто спираються й на відповідні приписи загальнодержавного чи відомчого нормативного характеру.

Успіх спільної діяльності залежить від того, наскільки однаково учасники групи однаково розуміють ролі один одного. Управління групою, вплив на поведінку окремих членів групи найчастіше здійснюється через офіційно призначених осіб - керівників та через неофіційних (лідерів), що користуються авторитетом серед членів даної групи. Лідерство часто визначають через ступінь впливу особистості на членів групи і на групу в цілому11, а іноді - як найбільш впливового члена групи12. Тому бажано, щоб керівник та лідер співпадали в одній особі (зауважимо, що в житті таке відбувається рідко). Невміння розставити людей відповідно до їх кваліфікації і психологічних особливостей, надмірне адміністрування з боку керівництва цілком вірогідно може призвести до непорозуміння та конфліктів. При організації взаємодії особливе значення має врахування керівником психологічних особливостей спільної діяльності та вміння нормалізувати міжособистісні стосунки, знімати напругу, ліквідовувати конфліктні ситуації, створювати сприятливий психологічний клімат у групі. Важливим аспектом, що впливає на ефективність роботи групи, є її згуртованість. Адже наявність спільної мети та інтересів свідчить про прагнення членів групи до спілкування, згуртування. Відповідно у соціальній психології при розгляді процесу формування малих груп акцентується увага не лише на причинах і способах їх формування, а й на психологічних механізмах, які роблять групу групою - феномен групового тиску і групової згуртованості13.

Групова згуртованість - це процес формування особливого типу зв'язків у групі, які дають змогу зовнішньо задану структуру перетворити на психологічну спільність людей, складний психологічний механізм, що живе за своїми законами. Згуртованість забезпечується: схожістю поглядів членів групи (цінностей та установок), однаковим ставленням до групових цілей, кооперативною стратегією поведінки, задоволеністю груповою діяльністю, взаємною залежністю при вирішенні конкретних завдань. Керівник групи повинен забезпечити та підтримувати згуртованість і унеможливити напругу в міжособистісних відносинах. Тут постає необхідність стимулювання працівників до роботи в режимі взаємодії і заохочення в разі позитивних результатів. Ступінь схильності учасників до виконання спільних завдань визначається тим, наскільки мотивується робота групи, наскільки її учасники уявляють собі важливість завдань, як буде оцінена та врахована їх робота. Отже, важливою умовою ефективності взаємодії виступає мотивація її учасників. Мотив - це те, що спонукає діяльність людини, те, заради чого здійснюється така діяльність14. Під час розгляду групових форм взаємодії слід враховувати наявність такого групового мотиву, а саме: мотиву спільної, взаємоузгодженої діяльності. Тому ми підтримуємо позиції психолога М. Обозова, який зазначає, що емоційно-комунікативний момент у спільній діяльності при правильній організації формує мотивацію як окремих учасників, так і всієї групи як цілісної цілеспрямованої системи15. Адже якими б особистими чи відомчими мотивами не керувався той чи іншій учасник взаємодії, він прагне діяти спільно з іншими членами групи, створеної з представників різних правоохоронних відомств, і так чи інакше робить свій внесок у досягнення поставленої мети, зокрема розкриття складного злочину в сфері економічної діяльності. Учасники групової форми взаємодії при здійсненні правоохоронної діяльності є носіями дій, підпорядкованих одній меті, зумовлених одним мотивом, які певною мірою нівелюють індивідуальні переживання, прагнення і мотиви. Отже, щодо групових форм взаємодії слід відокремлювати мотивацію кожного із суб'єктів і мотивацію створеної зі співробітників ДПС та ОВС групи як специфічного, окремого суб'єкта правоохоронної діяльності на період виконання поставлених завдань. державний податковий правоохоронний

Залежно від змісту спільної діяльності, її значущості та ступеня опосередкованості міжособистісних стосунків змістом спільної діяльності вчені виділяють наступні стадії розвитку малої соціальної групи: дифузна група (спільність, міжособистісні відносини в якій не опосередковуються змістом спільної діяльності, її цілями, значенням та цінностями); група-асоціація (належність до спільності починає усвідомлюватись, як умова ефективності подальших дій); група-корпорація (міжособистісні відносини опосередковуються особисто значущим, але асоціальним змістом групової діяльності); колектив (група, в якій міжособистісні взаємини опосередковуються не лише особисто значущим для її членів, але і соціальним по своїм установкам змістом групової діяльності)16.

Такий детальний аналіз психологічних закономірностей взаємодії та взаємин людей в малих соціальних групах, якими групові форми взаємодії ДПС з ОВС, необхідний для підвищення ефективності функціонування останніх. Безперечно, досягнення психологічної сумісності в групі прямо пропорційно підвищенню ефективності праці. Критерієм же ефективності спільної узгодженої діяльності підрозділів МВС та ДПА України є внутрішнє усвідомлення мети спільних заходів, що є реалізацією завдань, зумовлених чинним законодавством та відомчими документами.

Звісно, в групі не уникнути конфліктних ситуацій, оскільки її учасники є представниками різних відомств. Особливість конфліктних ситуацій під час спільної діяльності в тому, що вони відбуваються у сфері правових відносин, породжуються юридичними ситуаціями і вирішуються насамперед юридичними засобами17. Причини конфліктів між учасниками взаємодії можуть бути об'єктивними (недоліки в організації взаємодії, недосконалість групових норм) або суб'єктивними, що пов'язані з особистісними якостями керівника чи лідера, особливостями безпосередніх учасників групи і взаємин, що в ній складаються. У групі можуть виникати конфлікти, тому що рішення, прийнятне для ОВС, може не влаштовувати представників ДПС (наприклад, яке відомство буде звітувати за проведену роботу чи хто несе відповідальність за невдале виконання поставлених завдань). Але вони не повинні призвести до дезорганізації роботи групи. При організації взаємодії важливе вміння примирити інтереси, а не позиції сторін, тим більше, що інтереси часто продиктовані спільним інтересом, наприклад, необхідністю розслідування злочину. Основою подолання конфлікту в групі, як і загалом в організації, є поставлена спільна мета.

Отже, діяльність співробітників ОВС з працівниками ДПС у складі різних за призначенням спільних груп становить мікрорівень взаємодії. За своєю психологічною сутністю така група є офіційною малою соціальною групою із збереженням основних психологічних закономірностей всередині її, але з можливістю корекції стосунків між її учасниками, зумовленої компетенцією сторін та завданнями правоохоронної діяльності. Врахування соціально-психологічних особливостей малих соціальних груп під час реалізації всіх стадій взаємодії працівників ДПС та ОВС дасть змогу уникнути конфліктних ситуацій, визначити роль і місце кожного із співробітників, ефективно реалізувати потенціал кожної із сторін.

Література

1. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. - К.: Вища школа. 1986. - С. 34.

2. Немов PC. Психология. Учебник. В 2 кн., кн. 1. Общие основы психологии. - М., 1994. - С. 45.

3. Шибутани Г. Социальная психология. - Ростов-на-Дону, 1998. -С. 33.

4. Шибутани Т. Там само.

5. Руден-скийЕ.В. Социальная психология. - М., Новосибирск, 1997. - С. 141.

6. Джекеба-ев У.С. О социально-психологических аспектах преступного поведения. - Алма-Ата, 1971. - С. 150.

7. Петровский А.Б. Личность. Деятельность. Коллектив. - М., 1982. - С. 48-60.

8. Швачко О.В. Соціальна психологія. - К., 2002. - С. 86.

9. Ровер М.-А., Тильман Ф. Психология индивида и группы.-М., 1988.-С. 108.

10. Еникеев М.И. Общая и юридическая психология. В 2 ч., ч. 2. - М., 1996. - С. 507.

11. Уманский Л.И. Методы экспериментального исследования социально-психологических феноменов // Методология и методы социальной психологии. - М., 1977. - С. 59.

12. Голубева Н.В. Некоторые социально-пехологические факторы работы руководителя // Руководство и лидерство (опыт социально-психологического исследования). - Л., 1973. - С. 37.

13. Социальная психология: Курс лекций / Н.И. Ануфриева, Т.Н. Зелинская, Н.Е. Зелинский. - К., 1997. - С. 33.

14. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. - К., 1982. - С. 96-97.

15. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. - К., 1990. - С. 38.

16. Социальная психология: Курс лекций. - С. 32.

17. Юридическая конфликтология / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев.-М., 1995.-С. 4.

Размещено на Allbest.ru