Ментальні ризики в структурі простору влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ментальні ризики в структурі простору влади

В.В. Кривошеїн

Особливий вплив на динаміку ризиків у просторі влади надають ментальні структури суб'єктів політики. Ментальні ризики в різноманітних ризикогенних ситуаціях стають центрами перетину соціально-психологічних, соціокультурних, комунікативних чинників, які супроводжують владні відносини між індивідами.

Сучасні ментальні ризики пов'язані з глибинним рівнем індивідуальної та колективної свідомості й охоплюють напружені стани життєвого світу, викликані переоцінкою існуючої системи цінностей. Імпульсами ментальних ризиків стають соціальні настрої, викликані погіршенням довкілля, негативними наслідками модернізації. Не досягаючи передбачуваного результату в своїх діях, соціальні суб'єкти наштовхуються на ментальний «вакуум», який породжений тим, що чинні стандарти поведінки, усталені традиції втрачають свою конструктивність і породжують хаос думок і дій. Ментальні ризики пов'язані з духовною кризою, руйнуванням стійких соціальних стереотипів. Висловлюючи стихійні форми недовіри до нестійких політичних, морально- правових структур порядку в суспільстві ризику, суб'єкти ментальних ризиків інстинктивно або свідомо тяжіють до політичних центрів стабільності, який декларує або реально гарантує новий цивілізаційний порядок.

Основою ментальних ризиків влади є комплекс суспільно-політичних архетипів. Основні особливості таких архетипів у контексті владної комунікації полягають у тому, що вони виступають, по-перше, умовами і контекстами інформаційних інтеракцій, по-друге, моделями інтеракційних процесів, що дають змогу впорядковувати існуючу суспільно-політичну комунікацію, по-третє, вони самі є і специфічними формами інформаційної взаємодії, які за певних обставин і процедур набувають характеристик достатньо масових символізованих ментальних структур [2, с. 75-76].

Вихідними соціально-психологічними феноменами акторів ментальних ризиків, які залучені в політичне життя і особливим чином виражають своє ставлення до влади, виступають стани «Ми» - «Вони». Як правило, феномени «Ми» виникають під впливом зовнішнього ворожого оточення. Відрізняючись досить простими, подібними мотивами масової поведінки, установками, настроями по відношенню до влади, «Ми» виштовхує негативні почуття назовні, адресуючи їх містифікованим «Вони». Якщо «Ми» асоціюється з реальним простором у межах конкретної спільності, то «Вони» можуть бути скрізь - у найближчому і далекому оточенні, в сьогоденні і минулому.

Опозиція «Ми» - «Вони» має горизонтальний і вертикальний виміри. У першому випадку ми можемо говорити про геополітичні ризики, коли опозиція «Ми» - «Вони» трансформується в опозицію «Друг» - «Ворог», теоретичне обґрунтування якої здійснено в концепції «друг-ворог» Карла Шмітта. У концепції К. Шмітта поняття «ворог» є ключовим, оскільки саме воно найбільшою мірою пронизане перш за все політичним, публічним началом. Політичний ворог - це сукупність людей, яка веде боротьбу і яка протистоїть такій самій сукупності [7, с. 41]. Саме здатність народу (держави) самостійно визначати друга чи ворога К. Шмітт розглядав як сутність його політичної екзистенції. Якщо у народу «більше немає здатності або волі до цього розрізнення, він припиняє політично існувати. Якщо він дозволяє, щоб чужий приписував йому, хто є його ворог і проти кого йому можна боротися, а проти кого - ні, він більше вже не є політично вільним народом, він підкорений іншій політичній системі або ж включений до неї» [7, с. 52].

У другому випадку йдеться про ризики влади. У цьому аспекті вихідні соціально-психологічні феномени «Ми» - «Вони» стають надійним політичним ресурсом у періоди випробувань на міцність державного ладу. Вбираючи доступні й однотипні стандарти політичних дій, закладені системою, політична психологія людей, заснована на ментальності «Ми», стає надійним елементом стабілізації політичного порядку, що підтримується містичною вірою в його справедливість і непорушність.

Особливу роль опозиція «Ми» - «Вони» грає в пострадянському просторі. Для старших поколінних груп населення, менталітет яких сформувався в роки «розвинутого соціалізму», звичні символи «Ми» і «Вони» екстраполюються на психологічний простір влади сучасного пострадянського суспільства. Стереотип «Вони» переміщається на правлячу політичну еліту. Персоніфікацією «Вони» стають політичні лідери, з іменами яких свідомість старших поколінь асоціює прорахунки і невдачі в економічному розвитку пострадянського суспільства, зниження життєвого рівня, перевищення смертності над народжуваністю та інші негаразди. Насправді сприйняття ризиків у просторі влади з позицій біполярної опозиції «Ми» - «Вони» не охоплює всього різноманіття духовних феноменів простору влади, а становить лише один із «сюжетів» ментальних ризиків у взаємодії різних суб'єктів влади [6, с. 109-110].

По суті, ризики влади пов'язані з асиметрією між суспільними потребами, що швидко зростають, і можливостями практики ухвалення і трансляції рішень. На думку В. П. Горбатенка, аналіз ризиків влади має зосереджуватися на таких соціальних ситуаціях, як: зловживання владою (монополізація, насильство, корупція, тероризм); недостатність влади, коли влада не реалізує належним чином своїх можливостей (неприйняття рішень, відкладання ухвалення рішень, непослідовність діяльності); дефіцит влади (втрата функціональності, неефективність, розпад влади) та інфляція влади [1, с. 60].

Поряд з цим до ризиків влади відносять і втрату репутації - це наявний або потенційний ризик, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу державної установи громадськістю. Цей тип ризику може вплинути на рівень довіри населення до влади. Основними причинами ризику репутації є недотримання органом влади законодавства, недоліки в організації системи внутрішнього контролю, недоліки кадрової політики, виникнення конфлікту інтересів із заінтересованими особами, недотримання суб'єктами влади принципів політичної етики.

У сучасній Україні ризики влади обтяжуються ризиками модернізації [5, с. 156-170], а також соціально-політичною нестабільністю та загрозою відтворення і модифікації тоталітаризму, які мають, в тому числі, і ментальну природу.

Так, до основних ризиків модернізації можна віднести: протистояння елементів традиції і сучасності; переважання культурно-історичних і соціально-політичних чинників над економічними; домінування персоніфікації у діяльності влади і політичних еліт; деструктивні дії, пов'язані з конкуренцією політичних партій, утвердження мультипартійної системи; надмірна централізація або неконтрольований характер відцентрових тенденцій. На думку В. П. Горбатенка, конфліктно-кризовий потенціал модернізації обумовлений такими подієвими рядами: «провали модернізації» (архаїзація, анархізація, криміналізація суспільства); «пастки модернізації» (популізм, технократизм, націоналізм та ін.); «часткова модернізація» (паралельне співіснування традиційності й раціональності, як протилежних способів одночасної поведінки людини й орієнтації суспільства); «форсована модернізація» (безпідставне, штучне прискорення реформаторських процесів без урахування готовності до цього суспільства та наявності вольових можливостей політико-владного забезпечення руху вперед) [1, с. 64-65]. ментальний ризик суспільний влада

Не менш катастрофічну загрозу взаєминам влади і пересічних громадян несе соціально-політична нестабільність, яка, в ментальному плані, пов'язана з кризою ідентичності. Як відзначає Л. Нагорна, криза ідентичності - «це, насамперед, розмиті ціннісні й зовнішньополітичні орієнтації, невизначені перспективи, постійний пошук варіантів, безкінечне “перетягування каната” у владних верхах, аномія з паралельним наростанням агресивності на масовому рівні. Це нестримна політизація регіональних, етнічних, міжконфесійних відносин на тлі байдужості суспільства до проблем цивілізованого співжиття і здорового довкілля. Це гостро різні версії “віртуального минулого” і, як наслідок, девальвація понять “патріотизм”, “національна гордість”. Це дезорієнтована молодь, яка не бачить гідних прикладів для наслідування і шукає розради в сумнівних заняттях і схильності до “ерзац-культури”. Це загальне падіння моралі, коли не соромно красти й зраджувати» [4, с. 48-49].

Подальше поглиблення кризи ідентичності, переведення її в ментальну площину може актуалізувати потребу повернення до тоталітаризму, яка в сучасних умовах репрезентується прагненням обмеження темпів переходу до капіталізму і збереження соціальних гарантій. Загроза тоталітаризму може стимулювати такі небезпечні тенденції розвитку України, як поглиблення соціального розшарування й нерівності й, відповідно, посилення вірогідності соціально-класових конфліктів; сповзання у прірву цивілізаційного розколу, що посилює вірогідність міжконфесійних, міжетнічних і міжкультурних конфліктів; втрата освітнього і науково-технічного потенціалу, репутації й авторитету на міжнародній арені [1, с. 61].

Варто пам'ятати, що тоталітаризм став відповіддю на зростаючу комплексність суспільного життя і тієї зростаючої кількості ризиків, до якої вона призводить. Як справедливо відзначає С. В. Кононенко, «політична діяльність, - оскільки вона стосується всього суспільства і спрямовується до втілення базових політичних цінностей безпеки, добробуту, справедливості в інтересах всіх, а не окремих суспільних груп, - постійно породжує ілюзію можливості тотального політичного контролю, ілюзію можливості усунення будь-яких соціальних ризиків» [3, с. 50-51]. Тобто прагнення до повернення тоталітаризму на ментальному рівні є не що інше, як втеча від зростаючої комплексності і, відповідно, зростаючої ризикованості суспільного життя.

ЛІТЕРАТУРА

1. Горбатенко В. П. Політичні ризики: від теорії до практики / В. П. Горбатенко // Сусп.-політ. процеси. - 2016. - Вип. 2. - С. 55-69.

2. Ковалевський В. О. Політичні ризики функціонування архетипів інформаційних інтеракцій / В. О. Ковалевський // Наук. зап. ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України. - 2008. - Вип. 42. - С. 67-78.

3. Кононенко С. В. Політичний ризик і тоталітарний комфорт / С. В. Кононенко // Наук. зап. ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України. - 2008. - Вип. 42. - С.48-57.

4. Нагорна Л. «Війни ідентичностей»: сценарії і ризики / Л. Нагорна // Політ. менеджмент. - 2007. - № 2 (23). - С. 47-54.

5. Правова і політична культура українського соціуму за умов модернізації полі- тико-правового життя : монографія / О. О. Безрук, Л. М. Герасіна, І. В. Головко та ін. ; за ред. М. П. Требіна. - Х. : Право, 2016. - 560 с.

6. Устьянцев В. Б. Риски в пространстве власти: концепты и проекты / В. Б. Устьян- цев // Вестн. Волгоград. гос. ун-та. Сер. 7. Философия. - 2011. - № 2 (14). - С.106-112.

7. Шмитт К. Понятие политического / К. Шмитт // Вопр. социологии. - 1992. - Т. 1, № 1. - С. 41-54.

Размещено на Allbest.ru