Особливості сплати узгоджених сум грошових зобов’язань сільськогосподарськими підприємствами після їх судового оскарження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості сплати узгоджених сум грошових зобов'язань сільськогосподарськими підприємствами після їх судового оскарження

Жмудінський В.П.

У статті досліджуються актуальні питання, які виникають у сільськогосподарських підприємств, щодо сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за наслідками оскарження рішень контролюючих органів в адміністративному та судовому порядках. Зазначаються шляхи вдосконалення податкового законодавства, що регулює сплату узгоджених сум грошового зобов'язання.

Ключові слова: сільськогосподарське підприємство, адміністративне та судове оскарження, контролюючий орган, податкове повідомлення-рішення, узгоджені суми грошового зобов'язання.

В статье исследуются актуальные вопросы, которые возникают у сельскохозяйственных предприятий, по поводу уплаты согласованных сумм налоговых обязательств по результатам обжалования решений контролирующих органов в административном и судебном порядках. Указываются пути совершенствования налогового законодательства, регулирующего уплату согласованных сумм денежного обязательства.

Ключевые слова: сельскохозяйственное предприятие, административное и судебное обжалование, контролирующий орган, налоговое уведомление-решение, согласованные суммы денежного обязательства.

Recent issues raised in farms, to pay the agreed amounts of tax liabilities, the results of regulatory appeal against decisions in administrative and court procedures are studied in the article. The ways of improving the tax legislation, regulating payment ofthe agreed amounts ofthe liability are specified.

Key words: agricultural enterprise, administrative and judicial appeals, controlling authority, tax notification solutions agreed amount ofthe liability.

Постановка проблеми. Оскарження наслідків перевірки, проведеної контролюючим органом, та отримання внаслідок цього необхідного позитивного результату є важливим моментом у господарській діяльності, мабуть, для більшості платників податків, зокрема і для сільськогосподарських підприємств.

Сільськогосподарське підприємство - це юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, і виручка від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ним сільськогосподарської продукції становить не менше 50% загальної суми виручки [1].

Як відомо, з 1 січня 2017 р. втратила чинність ст. 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яка передбачала спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства.

Згідно зі спеціальним режимом оподаткування суму податку на додану вартість, нараховану сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/ послуг, належало сплатити до бюджету за операціями із сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій із продукцією тваринництва) в розмірі 50%; за операціями із зерновими і технічними культурами в розмірі 85%; за операціями із продукцією тваринництва в розмірі 20%, а інша частина коштів підлягала перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягала сплаті до бюджету та повністю залишалася в розпорядженні сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг.

Отже, внаслідок відміни спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства сільськогосподарські підприємства прирівнялися за статусом до інших платників податків і почали сплачувати податок на додану вартість на загальних підставах.

Відповідно, для такої категорії платників податків стало актуальним питання щодо оскарження рішень контролюючих органів, адже кількість фіскальних заходів відносно них, саме через відміну спеціального режиму оподаткування, має тенденцію до збільшення.

Стан опрацювання. Проблема оскарження рішень податкових органів платниками податків досліджувалася у працях учених, серед яких слід особливо виділити роботи В.Т. Білоуса, М.П. Куче- ренка, К.В. Мінаєва, Є.А. Усенка, О.М. Федорчука. Проте в науці податкового права України недостатньо врегульоване питання щодо сплати платниками податків, особливо сільськогосподарськими підприємствами, узгоджених сум грошових зобов'язань після закінчення процедури їх оскарження.

Метою статті є дослідження проблематики, пов'язаної зі сплатою узгодженої суми грошового зобов'язання сільськогосподарськими підприємствами після закінчення процедури судового оскарження податкових повідомлень-рішень.

Виклад основного матеріалу. Норми ПК України надають право сільськогосподарським підприємствам самостійно обирати процедуру оскарження рішень, прийнятих контролюючим органом, залежно від конкретних обставин конфліктних правовідносин, зокрема в адміністративному та/або судовому порядку.

Як зазначає Є.А. Усенко, процедура адміністративного оскарження рішень контролюючих органів являє собою розв'язання конфлікту, що виник між сторонами податкового правовідношення та долається самими сторонами без втручання третьої особи - суду. Сторонами у разі досудового оскарження рішень податкових органів виступають платник податків як зобов'язана сторона та контролюючий орган, уповноважений здійснювати функції щодо стягнення податків [2, с. 78].

Право на оскарження дій та рішень органів Державної фіскальної служби України є абсолютним, необмеженим і невідчужуваним правом платника податків. Для його реалізації не потрібно отримувати чиюсь згоду чи видання будь-яких актів управління.

Процедура адміністративного оскарження покликана забезпечити максимально швидку і повну реалізацію права платника на оскарження рішень контролюючих органів, а її здійснення слід розглядати як один із напрямків розвитку юридичних гарантій захисту прав платників податків.

На думку Р.О. Гаврилюка, правове регулювання порядку оскарження платниками податків рішень органів Державної податкової служби має велике значення. Від того, наскільки чітко він регламентований у законодавстві і застосовується на практиці, залежить здатність платника податків дієво реалізувати своє право на оскарження неправомірних рішень податкових органів та дій їх посадових осіб, добиватися захисту і відновлення порушених прав [З, с. 192].

Як слушно зазначають окремі науковці, оскарження рішень контролюючих органів в адміністративному порядку можливо розглядати, по-перше, як спосіб узгодження податкового законодавства, по-друге, як спосіб вирішення податкового спору, по-третє, як гарантію захисту прав та свобод платника податків.

На сьогодні в науці немає єдиного підходу до з'ясування змісту доюрисдикційних податкових процедур та природи адміністративних процедур вирішення податкових спорів, але наявне дослідження цих питань вже призводить до якісних результатів [4, с. 95]. Ми погоджуємося з тими науковцями, які вважають, що процедура адміністративного оскарження повинна бути направлена на розв'язання конфлікту між суб'єктами господарювання і контролюючими органами, однак на сьогодні адміністративне оскарження не є ефективним методом захисту прав платників податків, адже наслідки такого оскарження, як правило, передбачувані - контролюючий орган вважає винесені ним податкові повідомлення- рішення законними та не вбачає підстав для їх скасування. Тому для винесення законного та обґрунтованого рішення необхідно звертатися до суду.

Варто зауважити, що рішення контролюючого органу, яке оскаржується в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню, а також не дозволяється одночасне оскарження у судовому та адміністративному порядках.

Якщо платник податку до початку процедури адміністративного оскарження або протягом цієї процедури звертається з відповідним позовом до суду, то податкове повідомлення-рішення не підлягає адміністративному оскарженню, а розпочата процедура адміністративного оскарження припиняється.

Отже, чинне податкове законодавство дає можливість сільськогосподарським підприємствам та іншим платникам податків пройти всі процедури оскарження в адміністративному порядку, а потім подати позов до суду, а можна відразу оскаржити податкове повідомлення-рішення у суді.

У той же час слід зауважити, що обидва способи вирішення податкових спорів є взаємопов'язаними, перш за все, метою - вирішення податкового спору та захист прав і законних інтересів. Також указані порядки на сьогодні врегульовані на законодавчому рівні таким чином, що одна процедура є логічним продовженням іншої, а реалізація одного способу (адміністративного) не може виключити можливість скористатися іншим способом (судовим).

Здебільшого сільськогосподарські підприємства, оскаржуючи рішення контролюючих органів, намагаються пройти процедуру як адміністративного, так і судового оскарження, і тільки тоді, коли грошове зобов'язання, яке визначене у відповідному рішенні, стане узгодженим, сплачують його до бюджету.

Пунктом 56.18. ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу в будь-який момент після отримання такого рішення [5].

У разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом, здійснюється сільськогосподарськими підприємствами в порядку та у строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано [6].

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення.

Отже, рішення суду у справі за позовом сільськогосподарського підприємства до контролюючих органів про скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму грошового зобов'язання, набирає законної сили за наслідками перегляду його апеляційним судом (у разі, якщо подавалась апеляційна скарга) та винесення відповідного рішення судом апеляційної інстанції. податкове зобов'язання судовий оскарження

Тобто факт узгодженості грошового зобов'язання за наслідками проведеної процедури судового оскарження виникає з моменту проголошення судом апеляційної інстанції відповідного рішення.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів після дня такого узгодження [5]. Із норми вказаної статті ПК України прямо вбачається обов'язок сільськогосподарських підприємств сплатити до бюджету узгоджену суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів після набрання законної сили рішенням суду, яким визнано правомірним винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вищенаведена норма не потребує додаткового тлумачення, однак в окремих сільськогосподарських підприємств виникає проблема щодо термінів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання на підставі рішення суду, що набуло чинності, яким частково скасовується (зменшується) донарахована сума податкового зобов'язання.

Зокрема, пунктами 5, 7 Наказу Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 р. № 1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» [7] передбачено, що якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства.

Податкові повідомлення-рішення, згідно з п. п. 4-6 цього Розділу, складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів із дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідо- млення-рішення.

Виходячи зі змісту процитованих вище норм, стає зрозумілим, що у разі винесення судом рішення, яке набуло чинності і яким зменшено суму грошового зобов'язання, зазначеної у податковому повідо- мленні-рішенні, контролюючий орган зобов'язаний протягом 3 робочих днів після отримання рішення суду скласти нове податкове повідомлення-рішення на зменшену суму грошового зобов'язання та направити таке рішення сільськогосподарському підприємству.

У зв'язку із цим виникає запитання, у який строк сільськогосподарське підприємство зобов'язане сплатити до бюджету зменшену суму узгодженого грошового зобов'язання: протягом 10 календарних днів після набрання законної сили рішенням суду чи протягом 10 календарних днів після отримання нового податкового повідомлення-рішення на зменшену суму?

Відповідь на таке запитання має важливе значення для сільськогосподарських підприємств, оскільки від точного визначення дати, з якої необхідно рахувати момент сплати, залежить своєчасність сплати узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету та запобігання у зв'язку з недотриманням таких строків застосування контролюючим органом штрафних санкцій.

Так, відповідно до ст. 126 ПК України визначено, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: у разі затримки до ЗО календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; у разі затримки більше ЗО календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Існує окрема позиція про те, що своєчасною буде вважатись сплата суми узгодженого грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання нового податкового повідомлення-рішення відповідно до ч. 1 ст. 57 ПК України, якою передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.154.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Тобто вказана позиція полягає в тому, що оскільки податкове повідомлення-рішення, яке скасовується рішенням суду в певній частині донарахованого податкового зобов'язання, вважається відкликаним із дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання (п. 60.4. ст. 60 ПК України), то обчислення строку сплати такої суми повинно здійснюватися саме з дня, що настає за днем отримання зазначеного податкового повідомлення-рішення.

На думку автора, вищезгадана позиція є неправильною і її дотримання сільськогосподарськими підприємствами призведе до застосування контролюючими органами штрафних санкцій за порушення правил сплати (перерахування) податків до бюджету.

Як свідчить практика, у більшості випадків рішення адміністративних судів у справах за позовами сільськогосподарських підприємств до контролюючих органів приймаються в повному обсязі судовими органами у строк, передбачений ч. З ст. 160 КАС України, тобто протягом 5 днів із дня закінчення розгляду справи, після чого копія такого рішення направляється поштою на адресу сторін.

Роблячи попередній висновок, слід зауважити, що, враховуючи термін, необхідний для складання судом рішення в повному обсязі, та термін, необхідний для доставляння поштовою установою копії рішення сторонам судового провадження, таке судове рішення однозначно буде отримане як сільськогосподарським підприємством, так і контролюючим органом більше, ніж через 10 календарних днів із моменту його проголошення (набрання законної сили).

Тому автор вважає, що сільськогосподарські підприємства, яким суд частково задовольнить адміністративний позов і скасує податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов'язання в певній частині, зобов'язані задля подальшого уникнення штрафних санкцій контролюючого органу за порушення правил сплати (перерахування) податків сплатити зменшену суму узгодженого грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів після набрання законної сили таким рішенням суду.

Вказана ситуація породжує запитання, навіщо тоді контролюючому органу складати протягом З робочих днів із дня, що настає за днем отримання рішення за результатами судового оскарження, нове податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання?

Розглядаючи таке питання, можна припустити, що оскільки таке податкове повідомлення-рішення однозначно не впливає на терміни сплати зменшеної суми узгодженого грошового зобов'язання, то складання вказаного рішення та направлення його сільськогосподарському підприємству має виключно інформаційний характер щодо суми, яка залишилась узгодженою після проведеного оскарження первинного податкового повідомлення-рішення.

І насамкінець, у платіжному дорученні на сплату зменшеної суми узгодженого грошового зобов'язання у графі «Призначення платежу» слід вказувати реквізити саме акту перевірки, яким встановлено заниження податкового зобов'язання, а не реквізити податкових повідомлень-рішень чи реквізити рішення суду.

Висновки

З вищенаведеного можна констатувати, що механізм сплати узгодженої суми грошового зобов'язання сільськогосподарськими підприємствами після закінчення процедури судового оскарження податкових повідомлень-рішень потребує вдосконалення, а тому доцільним є внесення змін до ПК України в частині визначення та встановлення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань після набуття чинності рішення суду.

Список використаних джерел:

1. Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 рр. : Закон України від 18 січня 2001 р. № 2238-ІІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2238-14.

2. Усенко Є.А. Правове регулювання процедур вирішення податкових спорів : дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Є.А. Усенко ; Нац. ун-т держ. податк. служби України. - Ірпінь, 2010. - 188 с.

3. Гаврилюк Р.О. До питання про юридичну природу прав платників податків / РО. Гаврилюк// Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матер. IX Регіональної науково-практичної конференції. - Л.: Юридичний факуль- тетЛНУІм. ІванаФранка, 2003.-С. 192-195.

4. Кучерявенко М.П. Податкові процедури: правова природа і класифікація / М.П. Кучерявенко. - К. : Алеута; КНТ; ЦУЛ, 2009. - 460 с.

5. Податковий кодекс України: постатейний коментар : у 2 ч. / [В.В. Білоус, Л.К. Воронова, О.О. Головашевич та ін.]; за ред. проф. М.П. Кучерявенка. -X., 2011. -Ч. 1,- 2001. - 704 с.

6. Кодекс адміністративного судочинства України II Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 35-37. - С. 446.

7. Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків : Наказ Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 р. № 1204 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0124-16.

Размещено на Allbest.ru