Відновлення довіри суспільства до суду як необхідна умова реформування судоустрою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський окружний адміністративний суд

УДК 347.97/ 99 005.591.1] (477)

Відновлення довіри суспільства до суду як необхідна умова реформування судоустрою

Кобак М.В., аспірант

кафедри конституційного та адміністративного права

Чорноморський державний університет імені Петра Могили,

начальник відділу

Стаття присвячена виділенню окремих характеристик проблем, які пов'язані з відновленням довіри громадськості до судової системи на сучасному етапі розвитку України

Ключові слова: довіра, суспільство, відкритість, судовий корпус, доступність, оперативність розгляду справ, обрання суддів безстроково, засоби масової інформації.

судочинство громадськість реформування

Статья посвящена выделению отдельных характеристик проблем, которые связаны с восстановлением доверия общественности к судебной системе на современном этапе развития Украины.

Ключевые слова: доверие, общество, открытость, судебный корпус, доступность, оперативность рассмотрения дел, избрание судей бессрочно, средства массовой информации.

Kobak M.V. THE RESTORATION OF PUBLIC CONFIDENCE IN THE COURT AS A NECESSARY CONDITION FOR THE REFORM OF THE JUDICIAL SYSTEM

The article focused on the isolation of certain characteristics of the problems associated with restoring public confidence in thejudicial system at the present stage of Ukraine

Key words: trust, society, transparency, judiciary, availability, timeliness of cases, judges elected indefinitely, media.

Постановка проблеми. Події, які відбуваються в Україні, по праву стають історично значущими. Революція Гідності 2014 року підвищила вимоги суспільства до підзвітності всіх гілок влади, насамперед судової. Однак, з одного боку, судова влада є значною мірою непідзвітною народу, з іншого - вона, як і раніше, страждає від відсутності незалежності.

Суди й судді повинні відігравати одну з головних ролей у відновленні справедливості, оскільки Конституцією України закріплено захист прав і свобод людини та громадянина саме судом [1, с. 14]. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, який вона реалізує за допомогою судової гілки влади. Проте, на жаль, із кожним роком зменшується кількість звернень громадян до суду. Це, безумовно, свідчить про проблеми в судочинстві, передусім про втрату довіри суспільства до судової гілки влади.

Актуальність обраної теми статті посилюється й тим, що одним із завдань, визначених Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, є підвищення ступеня довіри суспільства до органів судової влади [2].

Ступінь розробленості проблеми. Проблемам судочинства, статусу суддів, їх незалежності, повноваженням присвячено багато наукових праць. Це роботи таких учених, як В.В. Долежан, П.І. Каблак, В.М. Кравчук, О.П. Кучинська, В.Т. Маляренко, І.Є. Ма- рочкін, Л.М. Москвич, В.О. Попелюшко, М.В. Руденко та інші. Однак у площині таких категорій, як «довіра до судової гілки влади», «відповідальність суддів перед громадськістю», «реформування судоустрою», залишаються проблеми, що є малодослідженими й мають дискусійний характер.

Метою статті є визначення деяких проблем відновлення довіри суспільства до суду як необхідної умови реформування судоустрою.

Виклад основного матеріалу. На нашу думку, проблема втрати довіри до суду посилилися через те, що судова система нашої країни була більш закритою для людей. У засобах масової інформації діяльність судової влади найменш висвітлена. Тривалий час уважалося, що відкритість судів до преси, контакти суддів із журналістами негативно впливають на відправлення правосуддя. Певним чином це має сенс. Адже суддя під час розгляду справи має утримуватися від коментарів, аби виконати вимоги щодо неупередженості [3].

Сьогодні всі верстви населення відчувають себе «експертами» в реформуванні судової системи України. Майже кожен політик, громадський діяч уважає своїм обов'язком висловитись щодо роботи суддів, їхнього статусу, поведінки, кваліфікаційного оцінювання тощо. Такий стан вимагає наукового підходу до реформування судоустрою та судочинства. Судова влада, у свою чергу, хоче отримати «кредит довіри» від суспільства для формування якісного судового корпусу, ефективної роботи Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради суддів України та більш швидкого й ефективного так званого очищення й відновлення довіри.

Академічний тлумачний словник української мови надає таке визначення слову «довіра»: ставлення до кого-небудь, що виникає на основі віри в чиюсь правоту, чесність, щирість тощо [4]. Саме ці критерії закладені в принципах судочинства: правота як законність, чесність як гласність і змагальність сторін, щирість як рівність учасників та обов'язковість рішень. Отже, суд повинен працювати на тих самих принципах, що й будується довіра.

Варто відзначити, що для відновлення довіри суспільства до судової влади зроблено немало. Це й закріплення такого принципу судочинства, як «відкритість», і прийняття низки Законів України: «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» [5], «Про забезпечення права на справедливий суд» [6], це й активна робота Ради суддів України щодо оптимізації суддівського самоврядування, і робота кожного суду та судді окремо щодо підвищення ефективності правосуддя.

Однією з ключових умов відновлення довіри до судової гілки влади, на нашу думку, є її доступність, яка яскраво виявляється через гласність (відкритість) судового процесу. Конституція України закріпила гласність судового процесу однією з основних засад судочинства (ст. 129) [1, с. 38]. Усі процесуальні кодекси України (Цивільний процесуальний кодекс України - ст. 6, Кримінальний процесуальний кодекс України - ст. 27, Кодекс адміністративного судочинства України - ст. 12) визначають гласність і відкритість судових процесів, які реалізуються через такі положення:

отримання особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, інформації про дату, час і місце розгляду справи, ухвалені в ній судові рішення та отримання копій;

наявність чітко визначених підстав для проведення закритого судового засідання;

обов'язковість фіксування судового засідання технічними засобами за допомогою звукозаписувального технічного засобу;

право всіх осіб, присутніх у судовому засіданні, використовувати портативні аудіотех- нічні засоби без надання будь-якого дозволу, тобто на власний розсуд;

право на проведення в залі судових засідань відео-, фото- й кінозйомки, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, транслювання судового засідання по радіо, телебаченню та через мережу Інтернет. Реалізація вказаного права можлива на підставі ухвали суду за умови згоди осіб, які беруть участь у справі (за винятком суб'єктів владних повноважень в адміністративному процесі);

проголошення прилюдно судового рішення, ухваленого у відкритому судовому засіданні [7; 8; 9].

Той, хто хоча б раз відвідував судове засідання, може з упевненістю сказати, що всі зазначені механізми реалізації принципу гласності й відкритості працюють і застосовуються на практиці в усіх судових процесах країни.

Ще одним із аспектів доступності можна виділити оперативність розгляду справ. Адже якщо громадянин роками буде судитись (як це часто має місце), то втрачається сенс і кінцевого рішення судді, і самого звернення до суду.

На оперативність (іншими словами, строк розгляду судової справи) безпосередньо впливає кількість повноважних суддів у конкретному суді. Варто звернути увагу на наявність серйозної проблеми, яка склалась, на нашу думку, у зв'язку з бездіяльністю законодавчої влади: закінчення терміну повноважень у суддів, які були призначені Президентом України на 5-річний строк. За даними, представленими головою Верховного Суду України станом на 01 березня 2016 року, 699 суддів очікують вирішення питання про обрання їх на посади безстроково парламентом [10]. Варто відзначити, що кількість таких суддів із кожним днем збільшується. Цікаво, що всі вони не перестають отримувати заробітну плату з державного бюджету.

Як приклад можна навести ситуацію, що склалась у Миколаївському окружному адміністративному суді, який почав процесуальну діяльність у 2009 році. Суддівський корпус суду здебільшого становлять судді, які були призначені Президентом України вперше на 5 років протягом 2009-2013 років. На сьогодні із шістнадцяти суддів, згідно зі штатним розписом, законні повноваження щодо відправлення правосуддя мають лише шість. У вісьмох суддів повноваження закінчились, двоє знаходяться у відпустці по догляду за дитиною. Як наслідок, усі позови та матеріали, які надходять до Миколаївського окружного адміністративного суду, розподіляються рівномірно між шістьма суддями. Також потрібно враховувати той факт, що голова й заступник голови суду мають 50% і 25%, відповідно, зменшення навантаження у зв'язку з обійманням адміністративних посад.

Отже, навантаження на працюючих суддів удвічі більше. Звісно, ситуація, яка склалась, впливає й на якість розгляду справ, оскільки суддя, який розглядає справу, мав би змогу більше часу приділяти справі, і на оперативність розгляду.

Безумовно, окреслене негативне явище, яке нині наявне не лише в Миколаївському окружному адміністративному суді й в адміністративних судах, а по всіх судах країни, впливає на відновлення прав осіб, котрі звертаються до суду. Як наслідок, формує відповідну довіру до судової гілки влади загалом.

Із двох виділених нами аспектів підвищення рівня довіри до судової гілки влади - відкритість і оперативність розгляду справ - на обидві головним чином впливає законодавча гілка влади. Відкритість судового процесу встановлена на законодавчому рівні парламентом і реалізується повною мірою судовою владою. На оперативність розгляду справ парламент теж впливає безпосередньо через своєчасне призначення на посади суддів, хоча відіграє в їх призначенні більш церемоніальну роль. Вплинути на законодавчу владу в цій ситуації вкрай складно.

Органи, пов'язані з діяльністю судової системи, - Вища рада юстиції, Вища кваліфікаційна комісія суддів України та Рада суддів України - об'єднують зусилля для відновлення довіри до судів.

Вища рада юстиції після тривалої вимушеної законодавством перерви в роботі зараз працює в посиленому режимі. Розглядаються скарги на дії суддів, відкриваються дисциплінарні справи щодо суддів вищих спеціалізованих судів, реалізуються положення Закону України «Про очищення влади» тощо.

Радою суддів України здійснюється контроль за організацією роботи судів, розроблено методику оцінювання роботи судів громадськістю. За її ініціативою майже в кожному суді обрано суддю-спікера, в обов'язки якого, серед іншого, покладено спілкування з громадськістю через засоби масової інформації. Метою судді-спікера є донесення обґрунтування прийнятого судового рішення до громадян доступною мовою, зрозумілою для кожного. Комунікація судової влади, спілкування з громадськістю виступають як вияви реалізації принципу доступності через відкритість судового процесу.

Вищій кваліфікаційній комісії суддів відведено провідну роль у реалізації Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», оскільки саме на цей орган покладено проведення кваліфікаційного оцінювання суддів. Уже розпочато першу для судової системи України процедуру первинного кваліфікаційного оцінювання суддів, яка стосується всіх суддів, з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя.

Виконавча влада теж відіграє не менш важливу роль у відновленні довіри до суду, здійснюючи належне матеріально-технічне забезпечення судових установ, суддів і апарату суду. І, звісно, за допомогою засобів масової інформації, так званої «четвертої влади», громадськість повинна отримувати інформацію в такому вигляді, щоб кожна особа могла сформувати свою думку щодо роботи суду.

Висновки. Отже, відновлення довіри до судової влади можливе лише за злагодженої взаємодії всіх трьох гілок влади. За таких умов суди професійно, оперативно й відкрито зможуть забезпечити реалізацію принципу верховенства права та функціонування судової влади, відповідно до європейських цінностей і стандартів захисту прав людини.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України II ВВР України. - 1996. - № ЗО - Ст. 141.

2. Стратегія реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/276/2015.

3. Бойко М. Суддя-спікер має бути своєрідним судовим журналістом І М. Бойко [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zib.com.ua/ua/123387-chlen_radi_suddiv_ volodimir_krivka_suddya-spiker_mae_buti_sv.html.

4. Академічний тлумачний словник (1970-1980). Словник української мови : в 11 т. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://sum.in.ua/s/dovir.ja.

5. Про відновлення довіри до судової влади в Україні : Закон України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1188-18.

6. Про забезпечення права на справедливий суд : Закон України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/192-19.

7. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17.

8. Цивільний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/1618-15.

9. Кодекс адміністративного судочинства України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 16 лип. 2015 р. (ОФІЦ. ТЕКСТ). - К. : ПАЛИВОДА А.В., 2015.- 196с.

10. Романюк Я. Судова реформа має проводитись не для політичного піару І Я. Романюк II Юридичний вісник України. - 2016. -№ 13 (1082). - С. 4-5.

Размещено на Allbest.ru