Активізація ролі науки в правотворчості як необхідна передумова ефективної правової політики держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Активізація ролі науки в правотворчості як необхідна передумова ефективної правової політики держави

Г.В. Рибікова

Ст. викладач кафедри

кримінального права і процесу

ЮІ «ІПКП» НАУ

Носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює її безпосередньо та через органи державної влади і органи місцевого самоврядування. Представниками народу в органах державної влади виступають державні службовці. Ефективність діяльності державних органів, належне виконання ними завдань, покладених на них Конституцією України та законодавством залежить від рівня кваліфікації державних службовців, реалізації ними вимог нормативних актів. Право виступає інструментом державного управління, є методом реалізації державної влади. Правове забезпечення побудови демократичної, соціальної та правової держави зумовлює реформування всієї системи права України. До конкретних недоліків чинних нормативно-правових актів можна віднести: величезну кількість змін і доповнень переважно до законів, прийнятих за часів незалежності; нестабільність та внутрішню суперечливість нормативно-правових актів і окремих їх норм щодо регулювання тих або інших суспільних відносин; недостатню наукову обґрунтованість частини нормативно-правових актів, їх декларативність, відсутність у багатьох законах механізмів реалізації, недооцінку питань, що пов'язані з практичною реалізацією прав і свобод людини і громадянина. Проведення політичних, адміністративних, економічних реформ вимагає інтенсивної правотворчості з метою побудови правового суспільства. Досвід розвинених держав свідчить, що яким є правотворчий процес - таким є і право. Як ніколи стає зрозумілим, наскільки важливим є процес створення правової норми, вироблення концепції майбутнього акта, створення та обговорення проекту, врахування думок та інтересів різних соціальних груп, співвідношення з іншими нормативно-правовими актами, адже нормативно-правові акти приймаються для їх подальшого результативного застосування. Багато вчених вважає, що виконання законів залежить від їх якості, точності формулювань, відсутності подвійного смислу в тексті. Недосконала норма призводить до неправильного її тлумачення та ускладнює її застосування. Швидкісна правотворчість не досягає своїх цілей. Навряд чи можна погодитися із твердженням: ”Краще недосконалий закон, ніж ніякого закону”. Реалізація положень Конституції України, в якій сфокусовано весь спектр життєво необхідних суспільних відносин, вимагає прийняття низки нових законів, особливо в сфері функціонування владних структур, гарантування всіх форм власності, прав і свобод людини. Розвиток і зміна законодавства України неможливі без наукової обґрунтованості правотворчих рішень, теоретичного доведення нових підходів до правових актів. Якість правової норми служить досягненню цілей регулювання - визначення людської поведінки. Ця якість забезпечується юридично-правильною побудовою норми поведінки в тексті нормативно-правового акта. Підготовча робота з розробки нормативно-правового акта є складною та відповідальною діяльністю, де застосовуються як теоретичні напрацювання, так і практичні навички. Активізація ролі науки в правотворчості - необхідна умова підвищення якості та ефективності нормативно-правових актів, які приймаються в Україні.

Вчені Національної академії державного управління при Президентові України вважають: ”Завдання вдосконалення структури правового регулювання державного управління, вибору оптимальних форм цього регулювання, врахування важливості не тільки матеріальних, але й процесуальних норм, узгодження норм різнорівневих нормативно-правових актів є надзвичайно актуальним для нашої молодої держави” [1, с.115].

Не викликає суперечень визначення правотворчої діяльності як форми реалізації державної правової політики. Автор підтримує думку Н. Железняк [2, с.94] про необхідність чіткої законодавчої регламентації процесу розробки проекту нормативно-правового акта, який поєднує в собі як формулювання політики, так і укладання тексту проекту. Некомпетентність, поспіх правотворців, недотримання наукових основ правотворчої роботи можуть негативно відобразитись на всій системі права. Аналіз реалізації підзаконних актів показав, що до кожного третього закону владно-виконавчі структури на основі підзаконних актів вносять корективи, істотно змінюють основні положення законів [3,с.61-62]. Закономірно, що активізація правотворчої діяльності та зростання інтересу до вдосконалення цього процесу тягне за собою й збільшення проблемних питань, вирішення яких вимагає спеціальних досліджень з використанням відповідних знань. Усе ширшого застосування в процесі правотворчості набуває експертиза, зокрема правова, як одна з найважливіших форм використання спеціальних знань, оскільки залучення експертів, а отже, фахівців у певній галузі науки, дає можливість для всебічного і повного вивчення проекту нормативно-правового акта і розробку рекомендацій для його удосконалення. Все це свідчить про зростаючу роль науки в забезпеченні правотворчості. Правова експертиза нормативно-правових актів зайняла своє місце в правотворчій діяльності. Її значення неухильно зростає. Між тим зауваження до правотворців мають місце. Вчені і практики відмічають недостатньо високий рівень підготовки нормативно-правових актів, а з їх прийняттям не завжди вносяться зміни в чинні нормативно-правові акти. Ці проблеми й покликана вирішувати правова експертиза. Питання незалежної правової експертизи потребує детального вивчення та нормативного врегулювання.

У правовій науці дослідженню проблем правової експертизи нормативно-правових актів приділялося не дуже багато уваги. Дані питання розглядалися у працях вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як: І.Л. Брауде, Робер К. Бержерон, А.Г. Гузнов, Н. Железняк, А.А. Кененов, Д.А. Керімов, М.Н. Марченко, А.С. Піголкін, С.В. Полєніна, О.В. Селезньова, Ю.А. Тихомиров, Т.Є. Рождественська та ін.

Проте, оцінюючи певні зрушення, ми мусимо констатувати, що комплексні наукові дослідження з питань правової експертизи нормативно-правових актів законопроекту часів незалежності України відсутні, а проблеми правового регулювання експертизи врегульовані недостатньо. Не викликає сумніву необхідність не лише готувати рекомендації щодо проведення експертизи нормативно-правових актів, що зустрічається в більшості випадків в теоретичній літературі, але й розвивати комплексне дослідження цієї проблеми з метою вдосконалення процесу правотворчості в Україні.

Нова система державного управління в Україні має бути створена шляхом проведення адміністративної реформи. Дослідження питань правової експертизи нормативно-правових актів сприятиме створенню якісно нової правової бази, що регламентуватиме державне управління в Україні.

Особливої актуальності вони набувають сьогодні, коли іде робота над розробкою проекту Закона України “Про нормативно-правові акти України”.

У перші роки незалежності України історична необхідність вимагала високих темпів нормотворчості, було прийнято велику кількість нормативно-правових актів при чому не завжди належним чином забезпечувались необхідний рівень, взаємоузгодженість, належна ефективність регулювання суспільних відносин, встановлення правопорядку і законності. Таке становище багато в чому зумовлювалось відсутністю розроблених на відповідному рівні науково-правових засад нормотворчого процесу в Україні. Цей недолік продовжує існувати й сьогодні. Вважаємо його подолання одним з найважливіших пріоритетів юридичної науки. Для цього потрібно виважене нормативне регулювання нормотворчого процесу, зокрема розробити правила підготовки законопроектів та інших нормативно-правових актів, рекомендації для проведення правової експертизи нормативно-правових актів, забезпечити відповідну підготовку, видання навчально-методичної літератури для нормопроектувальників та експертів нормативно-правових актів.

нормативний правовий законопроект держава

Список літератури

1. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: Навч.посіб./ Кол. авт.: Н.Р. Нижник, С.Д. Дубенко, В.І. Мельниченко та ін.; За заг. ред. проф. Н.Р. Нижник. - К.:Вид-во УАДУ, 2002.- 164 с.

2. Железняк Н. Нормотворча діяльність як форма реалізації державної правової політики // Право України. - 2004.- № 7.- С.94.

3. Коростей В. Подзаконные акты: реальность и перспектива // Підприємництво, господарство та право. - 2001. - № 9.- С. 61-62.

Размещено на Allbest.ru