Роль прав людини на інформацію у розвитку і функціонуванні інститутів громадянського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль прав людини на інформацію у розвитку і функціонуванні інститутів громадянського суспільства

Костенко Олена Олександрівна,

викладач кафедри міжнародного права

навчально-наукового інституту Міжнародних відносин Національного авіаційного університету

Анотація

Костенко О.О. Роль прав людини на інформацію у функціонуванні та розвитку інститутів громадянського суспільства.

У статті розкриваються проблеми взаємозалежності ефективної реалізації прав людини у сфері обігу інформації (свобода слова, доступ до інформації, свобода думки та ін..) та прогресивного розвитку громадянського суспільства як в Україні, так і в зарубіжних країнах. Автором коротко висвітлено основні парадигми розуміння феномену «громадянського суспільства» та відмінність підходів різних держав до регулювання вищезазначених видів прав людини. Як підтвердження теоретичних припущень, на прикладі практичного досвіду таких держав як Японія, Мексика, Південно-Африканська республіка, США, Україна, демонструється взаємозв'язок стану доступу до інформації та розвиненості громадянського суспільства. Також у статті було приділено увагу сучасній концепції ООН good governance (ефективного управління) та методикам його оцінки, що може мати практичну цінність для України.

Ключові слова: права людини, інформація, свобода слова, громадянське суспільство, ефективне управління, прогрес

Аннотация

Костенко Е.А. Роль прав человека на иформацию в функционировании и развитии институтов гражданського общества.

В даной статье раскрываются проблемы взаимозависимости эффективной реализации прав человека в сфере оборота информации (свобода слова, доступ к информации, свобода мысли и другие) и прогрессивного развития гражданского общества как в Украине, так и в зарубежных странах. Автором кратко освещены основные парадигмы понимания феномена «гражданского общества» и отличие подходов разных государств к регулированию вышеупомянутых видов прав человека. Как подтверждение теоретических предположений, на примере практического опыта таких государств как Япония, Мексика, Южно-Африканская республика, США, Украина, демонстрируется взаимосвязь состояния доступа к информации и уровня развитости гражданского общества. Также в статье было уделено внимание современной концепции ООН good governance (эффективное управление) и методикам его оценивания, что может иметь практическую ценность для Украины.

Ключевые слова: права человека, информация, доступ к информации, свобода слова, гражданское общество, эффективное управление, прогресс

Abstract

Kostenko O. Role of human rights in the field of circulation of information in functioning and development of civil society.

In this article are shown the problems of interdependence of effective realization of human rights in the field of circulation of information (freedom of speech, access to information, freedom of idea etc) and progressive development of civil society - both in Ukraine and in foreign countries. An author is briefly clarifies the basic paradigms of understanding of the phenomenon of «civil society» and difference of approaches of the different states to adjusting of the above-mentioned types of human rights. As confirmation of theoretical hypothesis, on the example of practical experience of such states as Japan, Mexico, South-African republic, USA, Ukraine, clear correlation of the state of access to information and level of development of civil society is demonstrated. Also in the article it was paid attention to UN's modern conception «good governance» and methodologies of its evaluation what can has a practical value for Ukraine

Key words: human rights, information, access to information, freedom of speech, civil society, good governance, progress

«Демократія - це не глядацький спорт!» - наразі важко не погодитись з цією тезою [1]. Але ж, не дивлячись на очевидну істинність цієї фрази, все ж таки, іноді суспільство опиняється у ролі споглядача, який дивиться на драматичні перипетії демократії і не може нічного змінити. У чому саме полягає цей драматизм? Тут іде мова про сукупність прийнятих (або ж, навпаки, не прийнятих) рішень державних органів та посадових осіб, з доцільністю яких не погоджується більшість людей, і які, відповідно, не призводять до соціального прогресу (або ж навіть наносять шкоду). Таку ситуацію можна помітити в різних країнах світу, але Україна у цьому плані більш ніж просто яскравий приклад - за ігнорування громадської думки та небажання посадовців досягти консенсусу було заплачено велику ціну - людськими життями під час Революції Гідності.

Внаслідок еволюції сучасного суспільства та певних історичних подій одними з найбільш трендових тем у політичній філософії та конституційному праві на сьогодні є проблеми громадянського суспільства та good governance (наразі точного еквіваленту в українській мові немає, але це словосполучення можна перекласти як «ефективне управління» чи «хороше урядування» [2])[3]. І причини цього є зрозумілими - належне функціонування всіх інститутів громадянського суспільства є однією з найважливіших гарантій верховенства права, прав і свобод людини, оскільки емпіричним шляхом - внаслідок аналізу певних історичних подій ( поява та розпад Радянського Союзу) було з'ясовано, що патерналізм та етатизм не виправдали себе як ті ідеології, на базі яких можна побудувати добробут у суспільстві. Більше того, можна зустріти навіть такі визначення громадянського суспільства як «свого роду знак часу або концептуальний код епохи» [4]. Такого роду пафос підкреслює соціальну надважливість цього інституту в сучасному суспільстві загалом.

Зараз існує досить велика кількість спроб зарубіжних та українських вчених (філософів, політологів та юристів) дати дефініцію громадянському суспільству. Основні спори щодо визначення виникають по причині застосування концептуально різних підходів до розуміння сутності цього соціального інституту та виділення різних його ознак. Серед основних підходів можна виділити такі: громадянське суспільство є всього лиш етапом в розвитку суспільства (К. Поппер); воно є особливим соціокультурним простором, де формується система недержавних відносин та підкреслюється відмінність його пріоритетів та пріоритетів держави [5]; основною його ознакою виступає функція контролю держави, стримування «Левіафана» від можливого посягання на права і свободи людини (Ю. Габермас) [6] та ін. Хоча кожне з цих визначень відображає ті чи інші важливі ознаки інституту громадянського суспільства, жодне з них не дає нам можливості для всеохоплюючого розуміння даного явища внаслідок складності останнього. Але, на нашу думку, підхід Габермаса заслуговує особливої уваги дослідників, оскільки в сучасному світі (особливо в Україні) за останні роки небезпідставно вважається, що є причини побоюватись реваншу узурпації державної влади.

У зв'язку з проблемою соціальної ролі громадянського суспільства та його взаємодії з державою науковий та практичний інтерес зараз викликає концепція «good governance» («ефективне управління» або ж «хороше урядування»). Вперше вона була запропонована в 1997 році в документах Програми розвитку ООН для країн Азії та Африки, що розвиваються. На нашу думку, важливою для осмислення та корисною для практичного застосування в Україні є методика ООН з оцінки якості управління (процесу прийняття та імплементації владних рішень). Існує 8 основних характеристик good governance: учасницьке, орієнтоване на консенсус, підзвітне, прозоре, чуйне, результативне та ефективне, рівноправне та інклюзивне, а також таке, що дотримується верховенства права [3].

Проаналізувавши необхідні умови до існування найбільш значущого на сьогодні елементу відносин «людина-держава» - розвиненого громадянського суспільства та good governance можемо зробити висновок, що ними є транспарентність (прозорість, достатність та доступність інформації), свобода слова, свобода думки та інші права та свободи, які можна умовно об'єднати загальну в групу під назвою «права людини в сфері обігу інформації». Права людини в сфері обігу інформації - це заснована на природних правах, закріплених у чинному законодавстві, свобода вчиняти певні дії з інформацією, а саме одержувати, створювати, зберігати, поширювати, використовувати, розповсюджувати інформацію, крім тих дій, які особа зобов'язана не вчиняти [9].

На нашу думку, для аргументування тези про те, що права людини в сфері обігу інформації є вітальними елементом існування громадянського суспільства та good governance, варто відійти від позитивістського підходу та звернутися до «метафізичного» осмислення встановлення меж свободи людини правом. На особливу увагу заслуговує концепція «етики ірраціонального начала» Ф. Фукуями, яку підтримує та розвиває український вчений-конституціоналіст В. Речицький. В «Кінці історії» Фукуяма [10] писав про те, що держава має ставити собі за пріоритет захист всього непередбачуваного та спонтанного в суспільстві (тут мається на увазі захист свободи творчості, плюралізму ідей, свободи думки, вільного доступу до будь-якої інформації як запоруки появи і розвитку вільного «ринку ідей»), який, в свою чергу, призведе до процвітання держави (США пішли саме таким шляхом і на сьогодні у громадян цієї держави один з найвищих рівнів життя)) [11]. Ця точка зору також підтримується філософом Майклом Волцером, який стверджує, що прогрес - це не те, що вирішується і формується у парламентських стінах, а те, що може бути здійснено на основі максимально розкутої, спонтанної творчої поведінки людей [12]. Очевидно, що найважливішою передумовою існування вільного ринку ідей є такий стан в державі, коли саме свобода людини є культом та панівною ідеологією, а не демократія, яка лише є політичним сегментом на ринку, який створює свобода [11]. Однак, необхідно констатувати, що на сьогодні правова дійсність в Україні не узгоджується з вищезазначеною ідеологією. В. Речицький зазначив, що «дизайн Конституції України розрахований не на соціальну пасіонарність, а на «турботливий, неначе бабуся , уряд»« [13]. Так, Указ Президента України від 28.04.2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким був блокований доступ до таких сайтів як «Вконтакте», «Mail.ru», «Кинопоиск» та ін.., своїм існуванням підтверджує таку позицію українських можновладців. Навряд чи такі обмеження доступу до інформації можуть сприяти досягненню поставленої перед ними мети. Більш ефективним, очевидно, було б сприяння держави розвитку інформаційної активності у протидії антиукраїнській інформаційній агресії в мережі Інтернету.

Акцентується особлива увага на важливості ефективної реалізації прав людини в сфері обігу інформації також і в Декларації громадянського суспільства ( Світовий саміт щодо інформаційного суспільства, Женева, 2003), де зазначається, що мета держав - побудувати таке інформаційне та комунікативне суспільство, яке було б людиноцентрованим, інклюзивним та справедливим, суспільство де всі могли б вільно обмінюватись знаннями та інформацією [14].

Вартим уваги в цій проблематиці є досвід зарубіжних країн, який наочно демонструє нам важливість ролі забезпечення прав людини в сфері обігу інформації у розвитку і функціонуванні громадянського суспільства. Необхідно також зазначити, що тут прослідковується взаємовплив та взаємозалежність обох цих явищ (громадянське суспільство впливає на розвиток прав людини в сфері обігу інформації, а останні стимулюють поступ громадянського суспільства). Наприклад, після прийняття в Японії Акту про доступ до інформації 2001 року, один із інститутів громадянського суспільства направив запит до уряду, внаслідок якого з'ясувалося, що держава намагалась приховати факт розповсюдження забруднення ртуттю частини території, внаслідок чого отруїлись люди. А після прийняття в Мексиці Акту про доступ до інформації 2002 року, громадськості стало відомо, що серед 3400 скарг, які направлялися до Комісії по правам людини, оброблені були лише декілька сотень, що довго трималося в таємниці.

Показовим є також і приклад Південно-Африканської республіки (ПАР), де опозиційні партії, після прийняття нормативного акту про доступ до інформації, дізналися і довели до відома громадян інформацію про суперечливі контракти ПАР з Нігерією щодо купівлі-продажу нафти, вигоди від яких отримували офшорні компанії, а не народ ПАР [14]. Очевидно, що простір такої інформаційної відкритості є дуже сприятливим для активності інститутів громадянського суспільства.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, можна стверджувати, що в умовах сучасного світу важко переоцінити значення прав людини в сфері обігу інформації для підвищення соціальної ролі громадянського суспільства в становленні good governance. Забезпечення соціального прогресу в Україні, заснованого на реалізації людиноцентризму і становленні good governance, неможливі без глибокого розуміння тієї ролі, яку відіграє реалізація прав людини у сфері обігу інформації для розвитку і функціонування громадянського суспільства.

Виходячи з цього сьогодні актуалізується, зокрема, проблема вдосконалення законодавства, яке передбачає відповідальність за перешкоджання реалізації прав людини у сфері обігу інформації.

громадянський суспільство право людина

Використані джерела

1. P.K. Doraiswamy. The role of civil society in good governance. URL: http://www.thehindu.com/todays-paper/tp-features/tp-openpage/the-role-of-civil-society-in-good-governance/article2276002.ece

2. Good Governance. Що таке хороше урядування?, 2016. URL: https://mistosite.org.ua/uk/articles/good-governance-shho-take-xoroshe-uryaduvannya.

3. What is good governance? URL: http://www.unescap.org/sites/default/files/good-governance.pdf

4. Голенкова З.Т. Гражданское общество в России. URL: http://ecsocman.hse.ru/data/906/870/1231/003.GOLENKOVA.pdf

5. Речицкий В. В. Политическая активность. Конституционные аспекты . Киев : Сфера, 1999. -- 496 с.6. Habermas J. Between Facts and Norms . Cambridge, Mass.: MIT Press, 1998. -- 631 р.7. Безкарність та недієве правосуддя тримають Україну на корупційному дні. URL: http://ti-ukraine.org/research/indeks-koruptsiyi-cpi-2016/\

8. Указ Президента України №133/2017 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». URL: http://www.president.gov.ua/documents/1332017-21850

9. Костенко О.М., Костенко О.О. Концепція прав людини як об'єкту кримінально-правової охорони (у контексті «натуралістичної» юриспруденці) // Протидія порушенням прав людини засобами кримінальної юстиції. Монографія. Київ, 2008. - С.4-20.

10. Fukuyama F. The End of History and the Last Man. N.Y.: Free Press, 1992.

11. Речицький В.В. Конституційне АБВ. Харків: ТОВ «Видавництво «Права людини»«, 2016 - 408с.

12. Цит.по: Всеволод Речицький. Українцям необхідно навчитися жити в умовах власної свободи. URL http://www.gurt.org.ua/interviews/18559/

13. Всеволод Речицький. Українська Конституція в контексті сучасності. Доповідь на міжнародному форумі «Конституційне правосуддя в посткомуністичних країнах», 1999. URL: http://www.ji.lviv.ua/n21texts/rechyckyj.htm

14. The Right to Information Act 2005: A guide for civil society organizations, 2006. URL:http://foip.saha.org.za/uploads/images/a%20guide%20to%20civil%20society.pdf

Размещено на Allbest.ru