Кримінологічна характеристика злочинної діяльності у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кримінологічна характеристика злочинної діяльності у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові

За своїм сутнісним змістом кримінологічна характеристика - це «науковий опис кримінологічно значимих явищ, процесів, їх відмінних і характерних рис з метою розкриття внутрішніх закономірностей цих явищ, процесів і вироблення відповідних рекомендацій щодо зменшення їх криміногенності» [1, с. 66]. За функціональним призначенням кримінологічна характеристика є важливим джерелом інформації, що сприяє розробці предметних заходів запобігання злочинам, зокрема, у зв'язку з незаконними діями щодо органів, тканин чи крові людини. У ході проведення кримінологічної характеристики отримують кількісні та якісні показники, які відображають стан злочинності (її окремих видів), розгорнуту характеристику осіб, які вчинили злочини, що забезпечує потреби їх ретельного наукового аналізу в цілях розробки предметних заходів запобігання злочинній поведінці, зниження рівня злочинності та її суспільної небезпечності.

Дослідження кримінологічної характеристики злочинної діяльності у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові проводились здебільшого через призму дослідження проблеми торгівлі людьми. Поодинокі ж праці, що стосуються кримінологічної характеристики

незаконної трансплантації та донорства крові, належать таким вченим, як М.Ю. Азаров, О.А. Кустова, А.В. Мусієнко, О.О. Юхно.

Метою статті є характеристика основних якісних і кількісних показників, які відображають стан злочинності у сфері незаконної трансплантації органів або тканин людини та донорства крові.

Аналізуючи офіційні дані кримінальної статистики щодо зареєстрованих злочинів у зв'язку з незаконними діями щодо органів, тканин чи крові людини на території України, можна припустити, що вказана проблематика не є актуальною для нашої держави. Адже, наприклад, з 2004 по 2014 роки в Україні було виявлено лише 56 злочинів у зв'язку з незаконними діями щодо органів, тканин чи крові людини, у тому числі 54 злочини (96,4%) - це діяння, передбачені ст. 143 «Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини» Кримінального кодексу України, а 2 злочини (3,6%) - діяння, передбачені ст. 144 «Насильницьке донорство» Кримінального кодексу України. Водночас, всупереч офіційній кримінальній статистиці, на одному з останніх засідань Ради Європи, акцентувалася увага на тому, що торговці людськими органами або тканинами людини активно діють на території східноєвропейських держав та зокрема в Україні [2]. Зважаючи на загострення соціально-економічної та політичної ситуації в державі, не безпідставно можна припустити, що ця небезпечна тенденція буде посилюватися.

Попри наявність усталених підходів до проведення кримінологічної характеристики злочинів шляхом обчислення й узагальнення її основних показників (рівень, динаміка, структура, географія тощо), її змістовне наповнення не можна вважати типовим, універсальним [3, с. 1]. У нашому дослідженні кримінологічна характеристика буде розглядатись у площині її практичного використання, як кримінологічний засіб оптимізації діяльності ОВС щодо запобігання злочинам у зв'язку з незаконними діями щодо органів, тканин чи крові людини.

Зважаючи на підвищену латентність злочинних дій щодо органів, тканин чи крові людини, кримінальна статистика, яка зазвичай береться за основу при розробленні кримінологічної характеристики, не може об'єктивно відобразити реальний стан, специфіку та сутність злочинної діяльності у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові. Беручи за основу, з одного боку, найпоширеніший варіант поділу латентних злочинів за причинами їх латентизації [4, с. 29-33], а з іншого - узагальнення судово-слідчої практики, пропонується така систематизація випадків латентної незаконної трансплантації органів або тканин людини насильницького донорства: а) природно-латентна; б) суміжно-латентна; в) штучно-латентна.

До природного виду латентності відносяться випадки, коли у правоохоронних органах відсутня інформація щодо конкретного випадку злочинних дій щодо органів, тканин чи крові людини через неповідомлення про це потерпілим або іншими, непричетними до їх вчинення особами, які усвідомлюють злочинний характер дій, що відбулися. До їх числа можна віднести такі випадки: а) донор усвідомлює злочинний характер дій щодо органів, тканин чи крові людини, але, оскільки приймає участь у торгівлі власним органом чи тканиною, не бажає про це повідомляти правоохоронним органам; б) особа, яка стала донором органу, тканини чи крові людини внаслідок насильства чи обману, або інша стороння особа, якій стали відомі відповідні відомості, боїться фізичної розправи з боку учасників злочинної діяльності у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові; в) особа, яка стала донором органу, тканини чи крові людини внаслідок насильства чи обману, або інша стороння особа, якій стали відомі відповідні відомості, не вірять у можливість притягнення до кримінальної відповідальності та покарання винних.

Ситуації, що є суміжно-латентними, мають місце тоді, коли, попри вчинення відносно потерпілого-донора незаконних дій щодо його органів, тканин чи крові, цей факт йому особисто залишається невідомим або факт незаконної трансплантації органів або тканин людини, донорства крові потерпілим-донором чи іншими особами не сприймається чи не усвідомлюється як злочин. Це, зокрема, такі випадки: а) трансплантація фетальних матеріалів, як правило, у цілях косметології, коли ні донор, ні реципієнт не знають чи не замислюються, що дії лікаря є протиправні; б) використання людини як донора крові обманним шляхом, коли потерпілому невідомо про більшу кількість забору крові чи про інші цілі її використання, а не ті, задля яких донор прийшов здати свою кров (наприклад, пораненим учасникам АТО тощо); в) лікар обманним шляхом переконує жертву-донора в існуванні вигаданої тяжкої хвороби та крайньої необхідності видалення «хворого» органу, в результаті чого потерпілий втрачає здоровий орган, який за злочинним задумом має бути використаний з цілях трансплантації; г) лікар під час необхідного хірургічного втручання через реальну хворобу, зловживаючи довірою пацієнта, видаляє цілком здоровий орган, не пов'язаний з реальною хворобою пацієнта та конкретним хірургічним втручанням, в результаті чого хворий якийсь час не здогадується про реальну причину погіршення стану свого здоров'я; г) видалення органів у тяжко хворих пацієнтів, непритомних осіб шляхом умисного ненадання медичної допомоги та на підставі сфальсифікованого свідоцтва про смерть головного мозку або використання людини як донора крові, що спричинило її смерть, тобто, коли потерпіла особа-донор мертва, а його представники, зазвичай близькі родичі чи інші особи, не усвідомлюють, що відбулося умисне вбивство з метою незаконного вилучення органу, тканини чи крові людини; г) видалення органів у мертвих осіб працівниками моргу, коли родичі померлого чи інші його представники не здогадуються про незаконне вилучення органів або тканини людини з метою незаконної трансплантації (сітківка ока) або вилучення у померлих осіб за згодою родичів не одного-двох фрагментів анатомічних матеріалів тканин та їх компонентів для наукових цілей чи надання медичної допомоги хворим дітям, а в комерційних інтересах, наприклад, до тридцяти фрагментів (кримінальна справа щодо працівників Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи та комунального закладу «Чернігівське обласне патологоанатоміч - не бюро» (2012 рік)) [5, с. 112].

Штучна латентність є тоді, коли у правоохоронні органи надійшла інформація про злочинні дії щодо органів, тканин чи крові людини, проте в силу корупційних зв'язків або недостатньої компетенції ці відомості не реалізовані належним чином у кримінальному процесуальному порядку. Зазвичай це випадки високого рівня організації злочинної діяльності у сфері незаконної трансплантації органів або тканин людини, насильницького донорства, що тривалий час ретельно маскується учасниками на усіх стадіях її розвитку.

Злочинна діяльність складається з системи поведінкових актів, спрямована на досягнення конкретного результату та має предметно-мотиваційний характер [6, c. 90]. Так, зокрема, злочинна діяльність у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові, підпорядкована корисливій меті - одержанню незаконної матеріальної вигоди у зв'язку з забезпеченням та проведенням незаконної трансплантації чи насильницького використання людини як донора.

Кожен вид злочинної діяльності, в тому числі у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові, є предметним. У зв'язку з цим з позиції предметності злочинної діяльності у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові розрізняють:

1) «злочинні промисли» як вид злочинної діяльності, що об'єднує легальний у сфері трансплантології та донорства вид медичної діяльності, а також кримінальний бізнес;

2) «злочини-виживання», коли в силу скрутних життєвих обставин, особи вимушені погоджуватися на продаж власних органів або тканин;

3) «злочини-службові промисли» як частина злочинної діяльності, яка забезпечує «прикриття» з боку правоохоронних структур нелегального промислу на органах, тканинах чи крові людини;

4) «злочини асоціального способу життя», які в нашому розумінні асоціюються як з особами, що забезпечують злочинну діяльності у сфері трансплантації органів або тканин людини (наприклад, розшукують бездоглядних дітей, схиляють інших осіб до продажу своїх органів або тканин, застосовують насильство, вводять у боргову кабалу тощо), так і з потерпілими-доно - рами, які у зв'язку зі зловживанням алкоголем, веденням розгульного способу життя, бродяжництвом тощо самі стають жертвами насильницького вилучення органів, тканин чи крові у найжорстокіших формах, що часто супроводжуються умертвінням донорів;

5) «злочини-професії», що стосуються осіб, для яких вчинення цього виду злочинної діяльності є єдиним чи основним матеріальним джерелом існування. Такі особи володіють спеціальними навиками і знанням, необхідними для досягнення цілей злочинної діяльності (здебільшого супроводу вказаного виду злочинної діяльності), мають налагоджені комунікативні зв'язки з антисуспільним середовищем, вчиняють переважно однорідні злочини.

Злочинна діяльність у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові складна, комплексна та цілісна. Зважаючи на системно-структурний підхід, слід погодися з думкою більшості дослідників, які вказують на наявність взаємозв'язку між вчиненням злочинних діянь, що безпосередньо стосуються незаконної трансплантації, насильницького донорства, й «супутніх» злочинів, без вчинення яких досягнення мети проведення незаконної трансплантації, насильницького чи обманного використання людини як донора на практиці є вкрай складним, а часом неможливим. До «супутніх» злочинних діянь вчені-криміналісти переважно відносять: «вбивства, зокрема за допомогою помилкової діагностики смерті; спричинення шкоди здоров'ю з метою кримінального вилучення органів і тканин; торгівля людьми з цією ж метою; примушення до експлантації біоматеріалів» [7, с. 90; 8 с. іб2; 9 с. 88], «корупційні злочини у сфері трансплантації з залученням співробітників поліції» [10, с. 54], службові підроблення, коли фальсифікуються свідоцтва про смерть для того, щоб видалити органи у тяжко хворих чи непритомних пацієнтів, або висновки судово-медичних експертів про смерть, у яких не зазначається відсутність донорського органу [11, с. 14-15]. Окрім цього, видається, перелік «супутніх» злочинних діянь можна було б доповнити й іншими видами, зокрема: викрадення людини з метою насильницького донорства; незаконне проведення аборту з метою одержання фетальних матеріалів у цілях незаконної трансплантації; мордування у цілях примусити особу до донорства своїх органів або тканин, крові; незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів для того, щоб подолати опір потерпілого, якого в подальшому буде використано як донора; незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) в цілях використання дитини як донора тощо.

Характер злочинної діяльності у сфері незаконної трансплантації органів або тканин людини, насильницького донорства є складним і цілісним, що висуває нагальну потребу дослідження можливих стадій (етапів) її розвитку. З урахуванням сучасної практики пропонується виділити такі етапи розвитку злочинної діяльності у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові:

1) початковий етап - створення організованого злочинного угрупування, що спеціалізується на незаконних діях щодо органів, тканин чи крові людини в цілях незаконної трансплантації чи донорства з метою збагачення;

2) підготовчий етап - система відносно автономних, але загалом скоординованих, напрямів злочинної діяльності, які підпорядковані меті забезпечення можливостей проведення незаконної трансплантації органів або тканин людини, донорства крові. Зазвичай це система дій, що передують трансплантації, й передбачають: пошук, вербування донора; забезпечення юридичного супроводу, у випадках необхідності фальсифікації родинних зв'язків; організація перевезення, передача, переховування, прийом особи, доставка донора до медичної клініки, у тому числі забезпечення донора усіма необхідними особистими/дорожніми документами, візою (в Україні недостатньо спеціальних медичних установ і кваліфікованого персоналу), послугами перекладачів; супровід донорів; медичні оцінки сумісності органу, тканини донора та реципієнта тощо;

3) основний етап - безпосереднє видалення органу, іншого анатомічного матеріалу у донора й пересадка реципієнту; вилучення крові людини (її компонентів) у комерційних цілях;

4) завершальний етап - розподіл неправомірної матеріальної винагороди між виконавцями незаконної трансплантації, іншими учасниками злочинної діяльності на її завершальному етапі, а також легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом, перерозподіл коштів на подальший розвиток злочинного бізнесу у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові.

Специфічним є рольовий склад учасників злочинної діяльності у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові. Передусім він визначається обов'язковою участю медичного персоналу у зв'язку з необхідністю достатніх навичок для проведення операції (або участі в ній) щодо пересадки органів або тканин людини або ж наявністю доступу до донорських органів у випадку, якщо як донор використовується померла людина.

За професійним складом учасниками злочинної діяльності у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові є:

- члени бригад швидкої допомоги, які виїжджають на виклики у разі кримінальної події чи нещасного випадку;

- анестезіолог-реаніматолог, хірург-трансплантолог, дві операційні сестри (для оперативного втручання з приводу трансплантації);

- судово-медичний експерт, який надає висновок про смерть донора, не згадуючи про відсутній орган, що трансплантується;

- працівник крематорію, що виконує обов'язки з кремації трупа при проведенні пересадки органу у неліцензійній медичній установі);

- патологоанатом, який вилучає у мертвих донорів «потрібні біоматеріали»;

- лаборанти, які забезпечують проведення тестів на сумісність донорських органів та ін.

Для організатора злочинної діяльності у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові наявність додаткових медичних знань не є обов'язковою ознакою. Його головна роль - створити злочинну організацію, керувати нею, організовувати злочинну діяльність у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові.

На підготовчому етапі провідна роль відводиться так званим брокерам, трафікерам, які в міжнародних масштабах займаються пошуком донорів і реципієнтів, вербуванням потенційних донорів з метою збуту їх органів або тканин, організовують проходження медичного огляду донором, тестів на сумісність, здійснюють супровід донорів до клініки, де буде вчинюватися трансплантація, забезпечують їх особистими/ дорожніми документами, візами тощо. Окрім цього, «брокери» можуть здійснювати пошуки необхідних біоматеріалів у моргах, ініціюючи проведення незаконних операцій на предмет їх купівлі-продажу. На основному етапі здійснюється незаконна трансплантація, а тому домінуюча роль відводиться учасникам такого процесу: хірургу-трансплантологу, анастазіологу-реаніматологу, операційним сестрам. Щодо завершального етапу стосовно розподілу неправомірної матеріальної винагороди варто зазначити, що організована злочинна діяльність володіє іманентною якістю, а саме властивістю диверсифікації - переходу від незаконних до законних видів і форм діяльності. Легалізація злочинних доходів від незаконних операцій з приводу трансплантації органів або тканин людини, донорства крові є виразником цієї властивості [12, с. 133]. На вказаному етапі члени злочинної організації проникають у сферу банківської діяльності, використовуючи широкий спектр посередників з числа фінансистів, економістів, юристів, працівників правоохоронних органів та. ін. В результаті цього вони одержують можливість використання банківських рахунків, які відкриваються на фізичних осіб за підробленими паспортами, чи відкривають рахунки від імені фізичних або юридичних осіб, які діють за поручительством інших одержувачів прибутку.

Вікова категорія осіб, які реалізують злочинну діяльність на завершальному етапі коливається від 25 до 55 років; освітній рівень високий; за статтю переважно чоловіки, жінки використовуються як посередники.

Розглядаючи географію злочинної діяльності у сфері донорства крові та особливо щодо незаконної трансплантації органів або тканин людини, спостерігаємо тенденцію до того, що дії з пошуку, вербування донорів відбуваються у депресивних районах (чи регіонах), але трансплантація органів або тканини людини - у місцях зосередження сертифікованих медичних клінік, які спеціалізуються на трансплантації органів або тканин людини. У глобальних масштабах Україна опинилася на перехресті світових шляхів транспортування донорів і почала використовуватися міжнародними злочинними угрупуваннями як держава-транзитер і держава-донор одночасно. Географічно канали переміщення донорів суміщаються з каналами торгівлі людьми. Останні маскуються під історично усталені легальні міграційні потоки. У частині українського трафіку найвищими осередками організованої злочинної діяльності вважаються Донецька, Дніпропетровська області (майже втричі перевищують середньодержавні показники), а також Луганська, Харківська, Запорізька області, місто Київ, Полтавська і Одеська області. У цих регіонах щорічно реєструється понад 34% всіх проявів організованої злочинності в Україні, в тому числі щодо торгівлі органами або тканинами, кров'ю людини [13, с. 14-15]. Зокрема, злочинна діяльність щодо донорства крові, як правило, має регіональний характер на відміну від злочинної діяльності у сфері трансплантації органів або тканин людини, що вирізняється подальшим розвитком глобальної мережі торгівлі органами або тканинами людини.

Злочинна діяльність у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові є цілісною, вирізняється поетапним розвитком, композитивністю та розвиненою злочинною інфраструктурою. її надприбутковість багато в чому визначає високий рівень консолідації та конспіративності. Знання специфіки кримінологічної характеристики злочинної діяльності у сфері трансплантації органів або тканин людини, донорства крові сприяє розробці ефективних кримінологічних заходів, спрямованих на протидію їй.

Література

криміналістичний орган кров злочинний

1. Герлицер К.-П. Расширение торговли донорскими органами / К.-П. Герлицер // Die tageszeitung [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://press.try.md/item.php? id=29777.

2. Ястребов В.Б. К вопросу о понятии криминологической характеристики преступлений / В.Б. Ястребов // Вопросы борьбы с преступностью. - 1982. - Вып. 37. - С. 15-19.

3. Азаров М.Ю. Щодо діяльності організованої злочинності у сфері трансплантації органів або тканин людини // М.Ю. Азаров // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2013. - №2 (30). - С. 110-116.

4. Дремин В.Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества: [монография] // В.Н. Дремин. - О.: Юридична література, 2009. - 613 с.

5. Мусієнко А.Г. Боротьба зі злочинами у сфері трансплантації органів або тканин людини: кримінологічні проблеми / А.Г. Мусієнко // Вісник прокуратури. - 2007. - №8 (74). - С. 89-92.

6. Юхно О.О. Актуальні проблеми запобігання, викриття та розслідування злочинів у сфері трансплантації органів і тканин людини / О.О. Юхно // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - №1. - С. 161-165.

7. Зборовська Л.А. Торгівля органами людини: взаємозв'язок з торгівлею людьми / Л.А. Зборовська, В.В. Колосков // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції ДДУВС (21 вересня 2012 року). - Дніпропетровськ, 2012. - С. 86-90.

8. Мусієнко А.Г. Деякі елементи криміналістичної характеристики злочинів у сфері трансплантації органів або тканин людини / А.Г. Мусієнко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2010. - №84. - С. 52-54.

9. Кустова О.А. Методика расследования преступлений, связанных с изъятием органов и (или) тканей человека для трансплантации: автореф. дисс…. канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика; оперативно-розыскная деятельность» / О.А. Кустова; Акад. управления МВД России. - М., 2004. - 26 с.

10. Торговля людьми и легализация преступных доходов. Вопросы противодействия: [научно-практическое пособие] / под ред. О.П. Левченко. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2009. - 271 с.

Размещено на Allbest.ru