Термінологія з проблем тінізації та детінізації суспільних відносин: етимологічні, праксеологічні та методологічні основи її формування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРМІНОЛОГІЯ З ПРОБЛЕМ ТІНІЗАЦІЇ ТА ДЕТІНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН: ЕТИМОЛОГІЧНІ, ПРАКСЕОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЇЇ ФОРМУВАННЯ

В.М. Попович, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України

АНОТАЦІЯ

тінізація термінологічний суспільний етимологічний

Стаття є першою із запланованих декількох публікацій, де розглядаються етимологічні, праксеологічні та методологічні основи формування термінологічно- понятійного апарату загалом та термінології, що відображає проблеми тінізації та методологічні основи детінізації суспільних відносин, зокрема. Для більш глибокого усвідомлення того, наскільки повно й адекватно запропоновані міждисциплінарні економіко-кримінологічні терміни охоплюють міжгалузеві економіко-правові складові тіньових відносини, після стислого розгляду методологічних підходів до формування термінів, понять, дефініцій, визначення їх співвідношення між собою та короткої кримінологічної характеристики тіньових криміногенних процесів наводиться загальний перелік досліджуваних термінів, який свідчить про міжгалузевий діапазон тіньового цивільного обороту речей, прав, дій. Понятійний апарат, що відображає економіко-кримінологічний зміст зазначених термінів, через обмежений обсяг статті буде розглянуто у другій публікації.

Ключові слова: кримінологічні терміни, поняття; етимологія, праксеологія, методологія формування термінів; тінізація; детінізація; декорупціонізація; деофшоризація; тіньові суспільні відносини; тіньовий цивільний оборот речей, прав, дій; детермінація тіньових відносин.

АННОТАЦИЯ

Ключевые слова: криминологические термины, понятия; этимология, праксиология, методология формирования терминов; тенизация, детенизация, декорупционизация, деофшоризация; теневые общественные отношения; теневой гражданский оборот вещей, прав, действий; детерминация теневых отношений.

ANNOTATION

This paper is the first from several planned publications about etymological, phraseological and methodological bases of the formation of the terminology and conceptual apparatus, in general, and the terminology which reflects the problems of shadowing and methodological bases of deshadowing of public relations, in particular.

Keywords: criminological terms, concept; etymology, praxeology, methodology of its formation; decorruptinization, unoffshorization; shade social relations; shade civil circulation of things, rights, actions; determination of shade relations.

Проблемна ситуація щодо ефективності заходів протидії процесам криміногенної тінізації суспільних відносин, їх детінізації, декорупціонізації та деофшоризації еміграційних капіталів залишається складною, а в останні роки навіть загострюється. У зв'язку з цим, дослідження проблем адекватного термінологічно- понятійного відображення складних й високотехнологічних процесів криміногенної тінізації суспільних відносин, визначення й усунення причин та створення економічних передумов детінізації економічних та інших сфер суспільних відносин залишається актуальним. Перед визначенням відповідного термінологічного апарату слід розглянути теоретико-методологічні основи формування термінів, понять, дефініцій. Відомо, що теорія - це ідея, методологія, спосіб її реалізації. Ідея мовної фіксації процесів, предметів, відносин, дій, подій як складових явищ реальної дійсності є великим здобутком людства, оскільки допомагає зафіксувати і розвивати далі здобуті знання в конкретних галузях науки, техніки, виробництва, мистецтва, управління та інших сферах суспільного життя. Реалізація мовної фіксації здобутих знань відбувається за допомогою термінів, понять і дефініцій, які етимологічно (etymon - істина + logos - вчення), тобто адекватно і повно (істинно) відображають значення (ознаки) змісту певних явищ реальної дійсності, відображають зміст, природу позначення та структуру походження слова і пояснюють синтаксичне (від грецької syntaxis - побудова, зв'язок, з'єднання) формування слів, словосполучень, речень як першооснови словоутворення [1, с. 233, с. 626].

Назва термін походить від пізньолатинського слова terminus (термін - позначка, кінець, межа) й означає слова або словосполучення, якими позначають предмети, явища, відносини, процеси, їх ознаки, якості тощо в конкретній спеціальній галузі знань, науки, техніки, виробництва, мистецтва, суспільного життя та ін. [2, с. 302-304].

Слід звернути увагу на те, що терміни відрізняються від слів побутової лексики спеціалізованістю значення, точністю визначення семантично-етимологічних ознак, параметрів, меж, позначених термінами явищ. Ставши термінами, загальновживані слова набувають необхідної їм загальновизнаної галузевої однозначності, мають велике наукове і практичне значення, оскільки закріплюють праксеологічні досягнення в науковій та практичній діяльності людства, чим допомагають розвивати науково-технічний прогрес й подальші процеси наукового пізнання і перетворення.

У одному з українських сучасних тлумачних словників іноземних слів наведено визначення слова термін практично таке ж саме, як і у згаданій вище енциклопедії. Подамо всі варіанти визначення цього слова у згаданих енциклопедії та тлумачному словнику. ТЕРМІН - від латини (terminus) 1. У давньоримській міфології - божество меж, кордонів (хранитель знаків що позначають межі, кордони тощо. 2. Слово або словосполучення, що виражає певне поняття якоїсь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо 3. Строк, певний час. 4. У логіці - необхідна складова частина судження (суб'єкт і предикат) чи силогізму [1, с. 669].

Терміни одної галузі науки утворюють систему взаємоузгоджених між собою термінів й позначаються у Великій радянській енциклопедії словом термінологія, (початкове походження від пізньолат. terminus - термін, кінець, межа), що означає розділ лексики, який охоплює різні сфери виробництва, техніки, науки, мистецтва, суспільного життя. У більш вузькому значені - система термінів, якоїсь одної наукової дисципліни, галузі мистецтва чи науки [2, с. 302-304].

Розвиток термінів відбувається разом із розвитком науки, техніки, виробництва, оскільки кожне досягнення науки і практики (нове явище, новий предмет, новий процес, нова дія чи подія) необхідно зафіксувати і закріпити у відповідному терміні, який має відображатися в конкретному визначенні, тобто понятті чи дефініції.

Велика Радянська енциклопедія визначає поняття як форму мислення, в якій відображено предмети, явища реального світу в їх сутнісних, найбільш важливих ознаках. Поняття виникає на основі суспільної практики і становить продукт довгого історичного розвитку пізнавальної діяльності людини. Органом формування понять є мозок людини - вищий продукт матерії [3, с. 655].

Дефініція (від лат. Definitio - визначення) означає стисле визначення найбільш суттєвих ознак досліджуваного предмета, зазвичай - указівка найближчих родових і видових відмінностей [3, с. 179].

У наведених визначеннях “термінів”, “понять” та “дефініцій” відображено, головним чином, процес їх формування (як назва предметів, явищ тощо, як результат розвитку науки, техніки, мистецтва тощо, як форма мислення, як підсумок суспільної практики, як результат діяльності мозку, як основні ознаки явищ, предметів тощо). У цих визначеннях не зазначені такі архіважливі, на нашу думку, аспекти категорій, які розглядаються: як вони співвідносяться між собою і чим відрізняються терміни від понять, поняття від термінів, дефініції від понять. Між тим, без визначення, як співвідносяться між собою ці категорії і які відмінності між ними, неможливо відобразити їх спільні та відмінні риси, їх цілі, завдання, функції тощо. Однак, щоб чітко, ясно і однозначно відображати предмети, явища, процеси, дії, події і т. ін., слід з'ясувати, як співвідносяться, розділяються і узгоджуються між собою терміни, поняття та дефініції.

Спробуємо усунути цю прогалину. Терміни є, безумовно, результатом довготривалого розвитку, результатом діяльності мозку і т. ін. Однак і поняття, і дефініції є також довготривалим результатом розвитку науки і техніки, діяльності людського мозку і. т. д. Водночас, щоб визначити взаємозалежне, взаємодоповнююче співвідношення цих категорій процесу пізнання, важливо відзначити їх основні структурно-сутнісні, технологічно і юридично-значимі ознаки, що відображають зміст, структуру, цілі, завдання та функції термінів, понять і дефініцій.

Термін - це одне слово чи словосполучення, яким позначено зовнішню форму конкретно визначених у понятті чи дефініції явищ, предметів, відносин, процесів, дій, подій, пов'язаних із конкретним терміном. Наприклад, “злочин”, “економічний злочин”, “тіньова економіка”, “детінізація економіки” - це конкретні категорії, назва яких відображає зовнішню форму вчинення такого вольового акту, як злочин, який має конкретні зовнішні та внутрішні ознаки. Тобто всі, хто використовує цей термін, розуміють і визнають, що він має конкретні загальновизнані, однозначні структурно-сутнісні та технологічні ознаки, змістовні параметри, межі тощо, які визначаються у відповідному понятті чи дефініції, що пояснюють зміст того чи іншого терміна. Таким чином, якщо стисло і по-суті, то внутрішній зміст терміна визначає, розкриває і відображає поняття, яке є імперативним, загальновизнаним й однозначним судженням, що визначає і відображає внутрішній зміст терміна. Наприклад, “злочин - це...”, “економічний злочин - це...”, “криміногенні процеси - це”, “тіньова економіка - це...”, “детінізація економіки - це...”.

Більш розгорнуто, в плані співвідношення та відмінностей між термінами, поняттями та дефініціями, поняття можна визначити так. Це імперативне, загальновизнане й однозначне, етимологічно-синтаксичне визначення терміна, яке відображає (пояснює, розкриває) його внутрішній зміст, структурно-сутнісні, функціонально-технологічні ознаки, зовнішні межі та внутрішні параметри позначених терміном явищ, відносин, процесів, дій, подій.

Дефініція - це імперативне, загальновизнане, однозначне визначення і закріплення найбільш суттєвих, юридично значимих ознак досліджуваного предмета, явища, дії, події. Тобто, як бачимо, дефініція, як і поняття, є імперативним, загальновизнаним визначенням певного терміна. Однак дефініція - це більш стисле й лаконічне судження, ніж поняття, оскільки вона виокремлена в процесі розвитку поняття. Дуже часто дефініція лягає в основу нормативно-правового закріплення найближчих родових і видових ознак тих чи інших явищ, процесів, дій, подій, їх відмінностей, характерних для галузей права, галузей економіки, галузей науки тощо.

При розробці термінів і понять (і термінів, і понять з тінізації та детінізації економічних чи інших суспільних відносин) майже завжди припустимі певне абстрагування, умовність, згода за замовчуванням чи домовленістю наукової та фахової спільноти. Однак підґрунтям згоди за замовчуванням чи домовленості про прийнятність запропонованого терміна має бути поняття, що найбільш повно і об'єктивно відображає етимологічні й структурно-технологічні ознаки певних предметів, відносин, процесів, дій, подій як явищ реальної дійсності. У будь- якому випадку вдалий термін, поняття якого адекватно, прозоро, повно і для всіх зрозуміло відображає етимологічні та технологічно-сутнісні ознаки тих чи інших процесів, дій й подій як явища реальної дійсності, часто буває сприйнятий і визнаний науковою і фаховою спільнотою за замовчуванням.

Визначення та визнання будь-якого терміна, як і його понятійне пояснення чи дефініційне закріплення, - це позитивне досягнення відповідної галузі науки, оскільки з'являється факто-фіксуючий інструмент пізнання і перетворення тих чи інших явищ дійсності.

Однак для того, щоб термін став дієвим інструментом пізнання і перетворення взагалі, понятійно-мовної фіксації й перетворення тіньових відносин у легальні та правомірні, необхідно, щоб термінологічно-понятійний апарат не просто умовно чи механічно позначав ті чи інші явища, а найбільш повно і адекватно відображав етимологічні та технологічно-сутнісні ознаки явищ, позначених у запропонованому терміні. Лише в такому випадку термін, його понятійне позначення чи дефініційне закріплення може відобразити причини та численні проблеми, що продукують тіньові відносини, а також шляхи усунення причин тінізації та організаційно- правові засоби превентивного попередження тіньових, протиправних чи інших, завжди причинно-наслідкових явищ, відносин, процесів, дій, подій.

Водночас підхвачений науковим, фаховим чи політичним середовищем, термін (дуже часто) починає своє самостійне життя, залежне від формально-ситуативної політичної кон'юнктури, відмінне не лише від фактичного явища, яке він позначає, а й від змісту, який закладали в поняття терміна автори-розробники. Наприклад, запропоноване поняття детінізація економіки передбачало “створення економічних передумов, за яких підприємницька діяльність у легальному секторі економіки повинна бути економічно вигіднішою, ніж у тіньовому секторі економічної діяльності [4, с. 379-414; 5, с. 100-121]. Тобто тіньова економічна діяльність СПД, наприклад, виведення коштів з під оподаткування за допомогою конвертаційних схем фіктивних фірм чи конвертаційних центрів, залежно від складності, ризико- вості схеми й поширеності конвертаційних пропозицій, вимагає оплати різним посередникам (фіктивним конвертаційним центрам) від 12-ти до 50-ти % і більше. У випадках протежування щодо законного відшкодування ПДВ оплата доходила з 30 до 50-ти %, тоді як при високо-ризикових випадках (підробка фіктивних документів на незаконне вилучення коштів із бюджету під виглядом відшкодування ПДВ) сучасні лихварі вимагають від суб'єктів підприємницької діяльності значно більших відсотків. Поряд з цим, загальне податкове навантаження, що виникає від кумулятивної системи оподаткування, є ще більш витратним. Саме це й виштовхує СПД у високо-ризиковану, а відтак неприємну, але вимушену тіньову економічну діяльність - в лоно шахраїв, корупціонерів й інших “ділків” тіньових відносин [5, с. 221-241].

Відповідно, детінізація економічних відносин може наступити лише з усуненням із системи оподаткування фактора кумулятивності, що утворюється за допомогою впровадження в систему оподаткування України принципів “податок на раніше нарахований податок” та “податок на виробничі та податкові витрати”. Тобто для виведення економічної діяльності з тіні необхідне реальне зменшення податкового навантаження, принаймні до рівня нижчого, ніж оплата лихварям та корупціонерам за підроблення документів, необхідних для виведення коштів з- під оподаткування. Зважаючи на зазначене, стає зрозуміло чому укази Президента щодо податкової амністії, які неодноразово видавалися, Державна програма деті- нізації економіки не вивели діяльність СПД з тіні, а численні укази Президента України щодо заходів із удосконалення валютного регулюванняне повернули міграційні капітали з-за кордону [6-8; 9-14].

По-перше, зрозуміло, що “ура-реформатори” “детінізатори”, “суєтні” формалісти, автори амністійних указів Президента, як і автори державних програм детінізації економіки, не роздумували над змістом розробленого нами понятійного апарату, що відображає процеси тінізації та процеси “детінізація економіки” [68; 4, с. 379-414; 5, с. 100-121]. Між тим, у понятті терміна “детінізація” закладалась необхідність визначення й відображення причин та умов як основних чинників, що зумовлюють відтворення тіньових відносин, і передбачалось усунення зазначених причинно-наслідкових зумовлень як основного засобу добровільного виведення діяльності СПД у сферу легальних економічних відносин [5, с. 221-241].

Автори згаданих вище указів Президента про легалізацію тіньових доходів за допомогою амністії не розуміли, що проблема тінізації не в амністії, а в кумулятивній системі оподаткування, яка на причинно-наслідковому рівні утворює надмірний податковий тиск за рахунок: розбалансування виробничих та податкових фінансових потоків у виробничому циклі підприємств; вимивання обігових коштів підприємств у зв'язку зі сплатою вхідного ПДВ та інших податків ще на стадії закупівлі сировини, комплектуючих та найму робочої сили. Крім вимивання обігових коштів, ПДВ штучно збільшує собівартість продукції, а відповідно, й знижує платоспроможність споживачів. Звідси відбувається пригнічення збуту виробленої продукції, виникають неліквіди, й стає неможливим започаткування нового виробничого циклу. Тобто створена економічна модель податкових відносин утворює непродуктивний надмірний податковий тиск на СПД, пригнічує процеси навіть простого економічного відтворення й зумовлює банкрутство підприємств, а відповідно, ставить легальний сектор економіки перед вибором - банкрутство від неліквідності штучно збільшеної собівартості виробленої продукції та надмірного податкового тиску або протиправна тіньова сфера економічної діяльності.

Дещо пізніше автори Державної програми детінізації економіки зрозуміли, що “легалізація” тіньових доходів шляхом податкової амністії не лише не виводить економічну діяльність СПД з тіні, а й суперечить світовій практиці протидії відмиванню доходів, отриманих протиправним шляхом, тому і перейшли до запропонованого нами у 1998 році терміна “детінізація економіки” [8]. Однак аналіз Державної програми детінізації економіки свідчить, що її автори, як і їх попередники, автори указів Президента щодо легалізації тіньової економіки, використовують термін “детінізація економіки” формально, не звертаючи уваги на необхідність створення економічних передумов детінізації, тобто усунення з системи оподаткування, системно-технічного конфлікту, кумулятивності та зняття таким чином надмірного податкового тиску. Водночас саме ця кумулятивність і викликане нею завуальоване надмірне податкове навантаження на СПД є основною причиною виводу підприємницької діяльності в тінь. Тому основний системно- технологічний зміст поняття, що відображає термін “детінізація”, означає: зняття надмірного податкового тиску на СПД (не зменшуючи обсягів податкових надходжень до бюджету); усунення кумулятивності із системи оподаткування шляхом систематизації та збалансування виробничих і податкових фінансових потоків й створення таким чином таких економічних передумов, за яких економічно вигідніше працювати в легальному секторі економіки, ніж у тіні.

Саме тому не легалізація тіньових капіталів шляхом податкової амністії, а створення економічно вигідних передумов детінізації економіки виведе діяльність СПД з тіні, не зменшить, а збільшить обсяги легального економічного обороту, а відповідно, й збільшить обсяги податкових надходжень до бюджету.

По-друге, створивши економічні передумови детінізації економіки, тобто, зробивши легальну економічну діяльність більш вигідною, ніж діяльність у тіні за рахунок усунення кумулятивних податків і зниження надмірного податкового навантаження, є підстави вважати, що: крім виведення діяльності СПД з тіні, в країну може повернутись міграційний капітал, вивезений за кордон під час надмірного податкового тиску; призупиниться поточний відтік капіталів за кордон; з'являться економічні передумови до приходу іноземних інвестицій тощо. Водночас для повернення вітчизняного міграційного капіталу з-за кордону, крім створення економічно-вигідних передумов детінізації відносин за рахунок усунення із системи оподаткування кумулятивного ефекту і відповідного зниження податкового тиску, необхідні також відповідні організаційно-правові передумови деофшоризації міграційних капіталів. Тобто після того, як відбудеться зниження надмірного податкового навантаження на СПД, для деофшоризації капіталів необхідно також видати указ Президента про податкову амністію, оскільки, вивозячи капітали за кордон до зниження податкового навантаження, СПД порушували податкове, банківське та інше законодавство. Усвідомлюючи це, СПД можуть утримуватись від повернення капіталу в Україну. Амністія цих порушень може сприяти поверненню капіталів з-за кордону, однак лише за умови попереднього усунення кумулятивності із системи оподаткування, зниження надмірного податкового тиску і зняття таким чином детермінант, що виштовхують підприємницьку діяльність у тінь, а отримані в тіні капітали до відтоку за кордон.

Так можна стисло окреслити етимологічні основи формування термінів, понять, дефініцій взагалі та у сфері тіньових відносин, зокрема. Відобразити міжгалузевий діапазон, зміст і структуру тіньових відносин, причини та умови тінізації та методологічні передумови детінізації суспільних відносин можна у такому термінологічному апараті: 1) тіньова економіка; 2) складові елементи тіньової економіки; 3) сектори тіньової економіки; 4) неформальний (свідомо неврахову- ваний державою) сектор тіньової економіки, що складається із соціально негативних, соціально-нейтральних і соціально-позитивних джерел тіньової економіки; 5) підпільний сектор тіньової економіки (характерний криміногенними джерелами тіньової економіки); 6) джерела тіньової економіки; 7) види джерел тіньової економіки; 8) легальний цивільний оборот; 9) псевдолегальний цивільний оборот; 10) нелегальний цивільний оборот; 11) тіньовий валовий оборот; 12) національний тіньовий валовий оборот; 13) еміграційний тіньовий валовий оборот; 14) сукупний тіньовий валовий оборот; 15) тіньові доходи; 16) тіньові капітали; 17) національний тіньовий капітал; 18) еміграційний тіньовий капітал; 19) сукупний національний тіньовий капітал; 20) тіньова власність; 21) відтворення тіньових капіталів; 22) акумуляція тіньових капіталів; 23) відмивання тіньових капіталів; 24) намивання тіньових капіталів; 25) легалізація тіньових капіталів; 26) очищений дохід від тіньової складової тіньових капіталів; 27) відтворений додатковий фіктивний дохід; 28) реальні кошти незаконного походження; 29) фіктивні кошти; 30) кошти протиправного походження; 31) очищені кошти; 32) додаткові фіктивні кошти; 33) ресурси незаконного походження; 34) фіктивні ресурси; 35) сукупні кошти протиправного походження; 36) тіньові грошові кошти; 37) фіктивні грошові кошти; 38) підроблені гроші; 39) підроблені цінні папери; 40) фіктивні цінні папери; 41) тіньовий прибуток; 42) тіньові матеріальні витрати; 43) види тіньових матеріальних витрат; 44) приховані матеріальні витрати; 45) враховані й одночасно тіньові матеріальні витрати; 46) фіктивні тіньові матеріальні витрати; 47) тінізація суспільних та економічних відносин; 48) криміногенна тінізація суспільних та економічних відносин; 49) детінізація економічних відносин; 50) декорупціонізація економічних відносин; 51) деофшоризація міграційних капіталів; 52) криміногенні але некриміналізовані суспільно небезпечні діяння; 51) безпідставно декриміна- лізовані суспільно-небезпечні діяння; 52) криміногенні прояви; 53) криміногенні процеси; 53) криміногенний потенціал; 54) індекс криміногенного потенціалу;

55) економіко-кримінологічний моніторинг криміногенних тіньових відносин;

56) економічні злочини; 57) злочини у сфері економіки; 58) елементи змісту поняття “Економічний злочин”; 59) економічна злочинність; 60) система економічних злочинів.

Зважаючи на поширеність, високотехно логічну насиченість і складність відзначеного термінологічного апарату, а відповідно, досить великі обсяги матеріалу для однієї статті, понятійне визначення й розкриття змісту тіньових процесів, відображених у наведених вище термінах, буде здійснено в наступній публікації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Нечволод Л.І. Сучасний словник іншомовних слів / Л.І. Нечволод. - Харків : Торсінг плюс, 2007. - 768 с.

2. Велика Радянська енциклопедія. - Друге видання, т. 42. - М, 1956. - С. 302-304.

3. Велика Радянська енциклопедія. - Друге видання, т. 34. - М. - 1955. - С. 655.

4. Попович В.М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки : монографія / В.М. Попович. - Ірпінь : НВЦ АДПСУ, 2001. - 524 с.

5. Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології : монографія / В.М. Попович. - К. Правові джерела, 1998. - 447 с.

6. Про заходи щодо легалізації фізичними особами доходів, з яких не сплачено податки : Указ Президента України № 552/ 2000 від 31 березня 2000 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/552/2000 ; Про додаткові заходи щодо легалізації тіньових доходів : Указ Президента України від 19 липня 2001 р.

7. Указ Президента України №1001/ 2011 “Про заходи щодо підвищення рівня легалізації тіньової економіки”.

8. Про Державну програму детінізації економіки / В.М. Попович // Брошура ; Академія ДПС України. - Ірпінь, 2000. - 49 с.

9. Про систему валютного регулювання та валютного контролю : Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 17 ; Про невідкладні заходи щодо посилення валютного контролю : Указ Президента України від 8 липня 1993 р. // Урядовий кур'єр. -1993. - 19 липня.

10. Про додаткові заходи щодо вдосконалення валютного регулювання : Указ Президента України від 2 листопада 1993р. // Урядовий кур'єр. - 1993. - 17 листопада.

11 Про вдосконалення валютного регулювання : Указ Президента України від 22 серпня 1994 р. // Урядовий кур'єр. - 1994. - 30 серпня.

12. Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами : Указ Президента України від 18 червня 1994 р. // Урядовий кур'єр. -1994. - 29 липня.

13. Попович В.М. Терминаторы валютного регулирования / В.М. Попович // Бизнес. -1995. - № 7. - 7 марта. - С. 1, 37.

14 Попович В.М. Ще раз про вдосконалення механізму повернення валютної виручки з-за кордону (стан правового регулювання питань повноти і своєчасності розрахунків за експортно- імпортними операціями) / В.М. Попович // Закон і бізнес. - 1995. - № 7.

Размещено на Allbest.ru