Форми та способи захисту прав споживачів у випадку придбання ними товарів неналежної якості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Форми та способи захисту прав споживачів у випадку придбання ними товарів неналежної якості

Грабовська Ганна Миронівна

доцент кафедри цивільного права і процесу

Національного авіаційного університету

У статті розглядаються форми та способи захисту прав споживачів у випадку придбання ними товарів належної якості. Проаналізовані різні способи захисту прав споживачів.

Ключові слова: право, захист прав споживачів, форми захисту, способи захисту.

В статье рассматриваются формы и способы защиты прав потребителей в случае приобретения ими товаров надлежащего качества. Проанализированы различные способы защиты прав потребителей.

Ключевые слова: право, защита прав потребителей, формы защиты, способы защиты.

The article deals with the forms and methods of consumer protection in the event of acquisition of goods of poor quality. Analyzed the different ways to protect consumer rights.

Key words: law, consumer protection, forms of protection, how to protect.

Постановка проблеми. В сучасних умовах розвитку суспільства особливого значення набуває питання захисту прав споживачів. Конституція України передбачає право кожного громадянина, а також іноземців та осіб без громадянства на звернення до суду щодо захисту своїх прав та на правову допомогу. Таке право не може бути обмежене за жодних обставин. Здійснення в Україні соціально-економічних та політичних перетворень зумовлює необхідність підвищення ефективності захисту прав громадян і, зокрема, забезпечення реалізації передбаченого у ст. 42 Конституції України обов'язку держави захищати права громадян як споживачів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед нових досліджень особливу увагу викликають дослідження про нормативно-правове забезпечення захисту споживачів Ю. Плахтій, Р. Байцар, необхідно звернути увагу на статтю О. Звєрєва, у якій зосереджена увага на захисті прав споживачів. Загалом необхідно вказати, що аналіз наукової літератури показує, підвищену увагу питанню захисту прав споживачів серед наукового кола дослідників.

Мета дослідження. Дослідити захист прав споживачів у випадку придбання ними товарів неналежної якості. Визначити основні форми та способи захисту прав споживачів в Україні.

Основні результати дослідження. Під формою захисту розуміється комплекс внутрішньо узгоджених організаційних заходів щодо захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Розрізняють дві основні форми захисту - юрисдикційну і неюрисдикційну.

Способи захисту є водночас і санкціями, і мірами захисту, але лише окремі з них (відшкодування збитків, стягнення неустойки тощо) є мірами цивільно-правової відповідальності.

Україна дбає про захист життя та здоров'я її громадян, зокрема й за споживання продукції харчового, побутового, виробничо-технічного призначення та при наданні послуг. Конституція України, зокрема ст. 16 вказує про забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України [1].

Вказані конституційні положення створюють загальнополітичні та правові засади забезпечення прав споживача. Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» [2] такі заходи передбачено у вигляді єдиної системи, до якої належать:

самозахист, правову основу для здійснення якого створює ст. 19 Цивільного кодексу України [3] та статті 8 і 9 Закону України «Про захист прав споживачів». Досудовий захист прав споживачів може здійснюватися самостійно самим споживачем або із залученням до цього процесу уповноваженого на такі дії органу.

Така форма захисту прав споживачів є найпростішою, однак законодавець передбачив й інші форми, коли споживач може звертатися для поновлення своїх прав до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та судів;

громадська форма захисту прав. Ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає змогу засновувати громадські організації із захисту прав споживачів (об'єднання споживачів), з метою захисту своїх законних прав та інтересів. Процедура створення та діяльності їх регулюється спеціальним законом «Про об'єднання громадян» № 2460-12.

Громадська форма захисту - це реалізація суспільного (колективного) інтересу до забезпечення прав споживачів, однак, на відміну від самозахисту та інших форм захисту прав споживачів, відбувається із залученням державних органів управління, місцевого самоврядування та судової влади. Громадській формі захисту прав споживачів також притаманні широка роз'яснювальна робота та попередня оціночна (аналітична) діяльність щодо дотримання виробниками (продавцями) товарів і послуг нормативних вимог до якості та безпечності продукції й послуг (ст. 25 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У Законі України «Про захист прав споживачів», відповідно до встановлених прав і обов'язків споживачів у ст. 4, зазначено, що вони мають право на захист своїх прав державою. Далі в ст. 5 Закону це положення розвивається, набуваючи наступного змісту: «держава забезпечує споживачам захист їхніх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності» [2].

державний (адміністративний) захист, що його здійснюють компетентний орган державної влади з питань захисту прав споживачів та система його територіальних управлінь і відділів.

Законом не встановлено порядок і послідовність звернення до органів влади - це передбачає вільний вибір споживача діяти на власний розсуд при захисті своїх прав. Таким чином, саме споживач вирішує, куди йому звернутися в першу чергу - до продавця чи виробника з вимогою про безоплатне усунення недоліків товару, до державного органу виконавчої влади, до органу місцевого самоврядування, до суду, чи до всіх одночасно.

За умов, коли громадська та адміністративна форми захисту прав не є достатньо ефективними, особливо зростає значення судової форми захисту, оскільки вона містить більше гарантій дотримання прав осіб. Крім того, рішення судових органів мають більшу юридичну силу, ніж рішення інших державних органів, які можуть бути перевірені у судовому порядку [4, с. 21]

На сьогодні сформувались різні форми захисту прав споживачів, при цьому провідну роль серед них займає судова форма - універсальна, історично сформована, детально регламентована нормами цивільного процесуального права, а тому найбільш ефективна і цивілізована [5, с. 376]. Судовому захистові прав споживачів належить особливе місце. Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Відповідно до закону судовий захист споживчих прав громадян здійснюється через звернення споживачів до судів загальної юрисдикції та з позовами про захист прав на:

безпечну та якісну продукцію;

повну, достовірну та прозору споживчу інформацію;

відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, заподіяної споживанням неякісної продукції або наданням неповної чи оманливої інформації, що перешкодило використанню продукції за її призначенням;

відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок споживання неякісної або небезпечної продукції, отриманням неякісних послуг (зокрема й недоброзичливим ставленням персоналу), бездіяльністю державних і самоврядних органів захисту прав споживачів;

на вчасне, достатнє й об'єктивне реагування державних та самоврядних органів (організацій) на виявлені / заявлені факти порушення споживчих прав.

Судовий захист споживчих прав здійснюється зазвичай в індивідуальній формі, тобто завдяки поновленню в правах позивача (співпозивача), що є безпосереднім споживачем продукції чи послуг або відшкодування збитків, заподіяних порушенням прав суб'єкта.

Непоодинокі судові справи стосуються оскарження дій і бездіяльності органів та організації державного захисту прав споживачів (адміністрування споживчих відносин) щодо забезпечення належної якості продукції та послуг на момент продажу (надання).

Слід зазначити, що Закон «Про захист прав споживачів» (далі - Закон), говорячи про неналежну якість товару має на увазі тільки фізичні недоліки. Що ж стосується юридичних недоліків, тут мова йде про загальні права покупця, передбачені Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ) [6, с.124]. Поряд зі способами захисту прав споживачів необхідно вказати на принципи. У Законі України «Про захист прав споживачів» та інших законодавчих актах у сфері захисту прав споживачів можна виділити певні визначальні принципи, характерні для побудови їх правових норм, зокрема:

- встановлення державних обов'язкових вимог до якості товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування населення;

- пріоритету законодавчого врегулювання договірних відносин між продавцями (виконавцями) та покупцями (замовниками);

- встановлення додаткових обов'язків для продавців (виробників) та привілейованих прав для споживачів-покупців (замовників) порівняно із загальними засадами цивільного законодавства;

- встановлення спеціальних способів захисту прав споживачів відповідними органами та об'єднаннями споживачів, а також спрощеного судового захисту [7, с. 90].Наступним питанням яке необхідно висвітлити - це умовне розділення товарів неналежної якості на три групи:

Товар, що має певні недоліки, - товар (продукція) з будь-якою невідповідністю вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до нього, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). Якщо покупець після придбання такого товару виявляє протягом гарантійного строку не-долік (скажімо, подряпину на корпусі побутового приладу), то він вправі вимагати:

* пропорційного зменшення ціни;

* безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

* відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Тож товари цієї групи обов'язковому обміну не підлягають.

Товар, що має істотний недолік, відповідно до п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», - товар з недоліком, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин (приміром, пляма на піджаку, яку неможливо вивести). При цьому такий недолік має бути наділено хоча б однією із наведених нижче ознак:

а) його взагалі не може бути усунено;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

в) він робить товар іншим, ніж передбачено договором.

Фальсифікований товар - товар (продукція), виготовлений з порушенням технології або неправомірним використанням знака для товарів та послуг чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а також неправомірним відтворенням товару іншої особи (наприклад, підробка товарів відомих торговельних марок тощо). Такий дефект за необхідності має бути підтверджено експертом [8, с. 406-407].

Якщо так станеться, що куплений товар потрапить до групи 2 чи 3 і це з'ясується протягом встановленого гарантійного строку, то споживач вправі:

* або вимагати від продавця чи виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

* або вимагати заміни товару на такий самий товар або на аналогічний з-поміж наявного у продавця (виробника) товару.

Але якщо непродовольчі товари, які були в ужитку, придбано через роздрібні комісійні підприємства, то для реалізації споживчих прав (за умови, що гарантійний строк ще не минув) необхідна ще й згода продавця.

Крім того, не слід забувати, що у разі здійснення безоплатного усунення недоліків товару споживач має право письмово вимагати на час такого ремонту надання йому товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) з обмінного фонду. Такий фонд зобов'язані створити (мати) продавець, виробник або підприємство, покликане задовольняти вимоги споживача (наприклад, сервісний центр), згідно з переліком товарів, зазначених у додатку 2 до Постанови № 172 [ 9 ].

Правам покупця у разі продажу товару неналежної якості присвячена ст. 708 ЦК України, згідно з якою у разі виявлення покупцем упродовж гарантійного або інших строків, установлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право на свій вибір:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Таким чином, за ЦК України, реалізація покупцем товару неналежної якості можлива у разі виявлення недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару. Цивільний кодекс України на відміну від Закону України «Про захист прав споживачів», надає право споживачеві звертатися з переліченими у ст. 708 вимогами незалежно від істотності недоліків товару, а також надає йому право на відмову від договору та повернення сплаченої за товар грошової суми (за Законом - право на розірвання).

На думку науковців О.Дзери, Н.Кузнєцової, Р.Майданика, важко пояснити суперечності між ЦК України і Законом України «Про захист прав споживачів», адже на момент прийняття до Закону від 1 грудня 2005 р. змін ЦК України вже був чинним з 1 січня 2004 р. Однак порівнюючи зміст ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» і зміст ст. 678 ЦК України дослідники виявляють їх тотожність, яка дає підстави вважати, що в Закон помилково було закладено ст. 678 ЦК України, розрахованої на регулювання загальних відносин, пов'язаних із придбанням товару неналежної якості [ 10, с. 317-318].

За таких обставин, при вирішенні спорів щодо захисту прав споживачів судам необхідно керуватися ст. 708 ЦК, а не ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», яка погіршує правове становище покупця-споживача. При цьому, незважаючи на відсутність у ст. 708 ЦК України посилання на право споживача вимагати відшкодування збитків, спричинених придбанням товару неналежної якості, вони можуть бути відшкодовані на підставі ст. 623 ЦК України.

Стаття 8 Закону України «Про захист прав споживачів», а також ст. 709 ЦК України регламентують порядок здійснення покупцем прав у разі придбання ним товару не-належної якості. Вищезазначені вимоги споживач на свій вибір висуває до про-давця за місцем купівлі-продажу товару, виготовлювачеві або уповноваженим ними представникам (такі функції можуть виконувати також представництва і філії), - за місцеперебуванням споживача.

Відповідно до ст. 678 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач (покупець), якому передано товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Щодо непродовольчих товарів, що перебували у використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача задовольняються за згодою продавця.

Таким чином, необхідно ствердити, що захист прав споживачів відбувається при допомозі різних форм та способів в встановлених межах законом. Споживач самостійно обирає способи, за допомогою яких він прагне захистити свої порушені права. Проте на сьогодні, необхідно звернути увагу на усунення колізій котрі виникають в ході вирішення проблеми захисту прав споживачів.

Потрібно звернути увагу на чинні нормативно-правові документи, які не охоплюють всіх основних проблем захисту прав споживачів, а також сприяти активній співпраці громадських організацій та органів державної влади.

споживач захист товар якість

Література

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР - ст. 14.

2. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. № 1023-ХП (в ред. Закону України від 01.12.2005 р. № 3161-IV).

3. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 / Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 40-41 - ст..356.

4. Коршунов Н.М. Гражданский процесс / Н.М. Коршунов, Ю.Л. Мареев - М.: Норма, 2004. - 848 с.

5. Зверєва О.В. Деякі аспекти захисту прав необмеженого кола споживачів / О.В.Звєрєва // Держава і право. - 2007. - Вип. 38. - С. 376-380.

6. Зверєва О.В. До питання про права споживача при придбанні товару неналежної якості / О.В.Звєрєва // Форум права .- 2008. -№2. - С.123-130.

7. Плахтій Ю. Нормативно-правове забезпечення у сфері захисту прав споживачів / Ю. Плахтій, Р. Байцар // Вимірювальна техніка та метрологія. - № 74. - 2013. - С. 88-91.

8. Дудла І.О. Захист прав споживачів: Навч. посібник. / І.О. Дудла. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 448 с.

9. Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів». Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 172 // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=172

10. Цивільне право України. Особлива частина: підручник / за ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової, Р.А. Майданика. - 3-тє вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 1176 с.

Размещено на Allbest.ru