Право на свободу мирних зібрань у державах-членах Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.729

Анотація

мирний зібрання законодавство громадянський

Святненко А. П. Право на свободу мирних зібрань у державах - членах Європейського Союзу

Стаття присвячена дослідженню нормативного змісту права на свободу мирних зібрань у регіональних документах у сфері захисту прав людини. Вивчаються основні елементи змісту цього права, закріплені в різних документах, проводиться порівняльний аналіз. Особлива увага приділяється аналізу положень документів, розроблених і прийнятих у рамках Європейського Союзу. Також досліджується поняття мирних зібрань, наведено перелік недоліків законодавства, що несприятливо впливають на створення реальних умов для прояву громадянської активності населення, його вільного волевиявлення, зокрема шляхом проведення мирних зібрань. Також автором вивчається досвід країн - членів ЄС у сфері розвитку свободи мирних зібрань. Аналізуються нормативно-правові підстави реалізації права на свободу мирних зібрань з урахуванням практики Європейського суду з прав людини за ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Особлива увага приділяється аналізу положень законодавства держав - членів ЄС.

Ключові слова: мирні зібрання, збори, мітинг, обмеження щодо реалізації права громадян на мирні зібрання, свобода мирних зібрань, Європейський Союз, Конвенція з прав людини і основоположних свобод.

Аннотация

Святненко А. П. Право на свободу мирных собраний в государствах - членах Европейского Союза

Статья посвящена исследованию нормативного содержания права на свободу мирных собраний в региональных документах в сфере защиты прав человека. Изучаются основные элементы содержания этого права, закрепленные в различных документах, проводится сравнительный анализ. Особое внимание уделяется анализу положений документов, разработанных и принятых в рамках Европейского Союза. Также исследуется понятие мирных собраний, приведен перечень недостатков законодательства, которые неблагоприятно влияют на создание реальных условий для проявления гражданской активности населения, его свободного волеизъявления, в частности путем проведения мирных собраний. Также автором изучается опыт стран - членов ЕС в сфере развития свободы мирных собраний. Анализируются нормативно-правовые основания реализации права на свободу мирных собраний с учетом практики Европейского суда по правам человека по ст. 11 Конвенции о защите прав человека и основоположных свобод. Особое внимание уделяется анализу положений законодательства государств - членов ЕС.

Ключевые слова: мирные собрания, собрания, митинг, ограничения по реализации права граждан на мирные собрания, свобода мирных собраний, Европейский Союз, Конвенция о защите прав человека и основоположных свобод.

Annotation

Sviatnenko A. The right to freedom of peaceful assembly in the European Union Member States

The article investigates the normative content of the right to freedom of peaceful assembly in the regional instruments for the protection of human rights. We study the basic elements of the content of the rights enshrined in various documents, comparative analysis. Particular attention is paid to the analysis of the provisions of the documents developed and adopted in the European Union. Also examines the concept of peaceful assembly and lists the shortcomings of legislation adversely affecting the creation of real conditions for the exercise of civic engagement population, its free expression, including through peaceful demonstrations. The authors also studied the experience of Member States in the field of freedom of peaceful assembly. In the article the author analyzes the normative legal basis of the right to freedom of peaceful assembly, taking into account the human rights of the European Court under Article 11 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. Particular attention is paid to the analysis of the EU Member Stateslegislation.

Key words: peaceful assembly, meetings, restrictions on the right of citizens to peaceful assembly, freedom of assembly, the European Union, the European Convention on Human Rights.

Однією з основних цінностей демократичної держави є визнання і захист свободи мирних зібрань. Ця свобода виступає як невід'ємна властивість державної системи, оскільки дає громадянам можливість відкрито висловлювати свої думки.

Проблеми захисту та реалізації права на мирні зібрання в юридичній літературі досліджували Ю. Битяк, М. Смокович, С. Шевчук, О. Северин, Р. Куйбіда та ін.

Метою статті є визначення особливостей права на свободу мирних зібрань у державах - членах Європейського Союзу (далі - ЄС).

У пункті 1 ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплюється свобода мирних зібрань [1]. Як основу для визначення свободи зібрань варто використовувати її інтерпретацію, що міститься у Керівних принципах щодо свободи мирних зібрань [2], розроблених ОБСЄ, яка відображає сутність розглянутого права незалежно від конкретної юрисдикції. Отже, під свободою зібрань розуміємо право навмисної і тимчасової присутності в громадському місці групи осіб з метою висловлення спільних інтересів. Поняття «громадські місця» слід розглядати максимально широко і включати в нього не тільки місця під відкритим небом, які не є будинками, як пропонується у Керівних принципах щодо свободи зібрань, а й у низці випадків також і приміщення. Аналогічну позицію займає Федеральний конституційний суд Німеччини, який в Постанові від 22 лютого 2011 р. визнав, що свобода зібрань поширюється на федеральні аеропорти [3]. Зазвичай зібрання передбачає скупчення двох і більше осіб, однак не можна виключати проведення й одиночних маніфестацій, на які також поширюється правовий захист. Коли фізична присутність особи в певному місці є невід'ємною частиною вираження її думки, одиночна демонстрація підлягає такому ж захисту, як і збори декількох осіб. Нарешті, широке тлумачення терміна «зібрання» передбачає поширення конституційного захисту на публічні заходи з будь-якої тематики, які проводяться на одній ділянці, території (наприклад, мітинги, «сидячі» демонстрації, пікети, в тому числі зі зведенням тимчасових конструкцій), а також пов'язані з переміщенням учасників (ходи, паради, демонстрації, паломництва та ін.).

Згідно із законодавством Італії громадяни мають право збиратися мирно і без зброї в будь-якому місці, враховуючи відкриті для публіки. Але якщо йдеться про демонстрації та мітинги в громадських місцях, то порядок їх організації регулюється Законом про охорону громадського порядку від 1975 р. Відповідно до цього документа організатори зобов'язані повідомляти місцеве поліцейське управління про запланований захід мінімум за три дні до його проведення. Параметри заявки цілком стандартні для європейських країн: у ній повинні бути зазначені організатори, цілі та характер маніфестації, час, місце та маршрут, склад і кількість учасників

Відповідно до ст. 57 Конституції Республіки Польща [4] і Закону від 5 липня 1990 р. «Про збори» [6] свобода мирних зібрань і участь у таких зборах гарантовані кожному. Обмеження таких свобод можуть встановлюватися законом. Немає спеціальних законів, що накладають обмеження на проведення зборів поблизу парламенту, уряду, конституційного суду і резиденції президента. Загальна процедура подання повідомлення застосовується і в разі проведення зборів поблизу органів державної влади.

Порядок проведення демонстрацій у Франції встановлює Декрет-Закон 1935 р. у редакції 2000 р. Згідно з ним організатори повинні подавати заявку на проведення мітингу в мерію або префектуру поліції не пізніше ніж за три дні та не раніше ніж за 15 днів до початку мітингу. У повідомленні мають бути вказані імена й адреси організаторів, місце, час проведення, очікувана кількість учасників, маршрут руху. Для тих, хто не хоче повідомляти місцеву владу про свої плани, передбачені покарання у вигляді ув'язнення до шести місяців і штраф до 7 500 євро. Якщо під час несанкціонованої акції порушується громадський порядок, то набирає сили Кримінальний кодекс Французької Республіки. Згідно з ним максимальні санкції передбачені для збройних учасників акції: до п'яти років в'язниці і штраф 75 000 євро [7].

В Австрії право на свободу зібрань закріплено в Основному законі про загальні права громадян, в Законі про збори. У цій країні проведення громадських зібрань, мітингів і демонстрацій поблизу будівель уряду, резиденції президента і конституційного суду, як правило, не обмежується. Але під час пленарних засідань Федеральних Зборів і виїзних засідань заборонені будь-які вуличні демонстрації на відстані менше 300 м від будівлі Парламенту. Вуличні збори повинні бути належним чином узгоджені в письмовій формі з компетентним органом, і можуть бути заборонені в деяких випадках, наприклад, при виникненні небезпеки для державної безпеки або в інтересах підтримання громадського порядку. Збори, які становлять небезпеку для держави та її вищих органів, можуть бути заборонені компетентним органом відповідно до Закону про збори [8, с. 11].

У Бельгії Акт від 2 березня 1954 р. забороняє публічні збори і поодинокі демонстрації в установленому периметрі, що має назву «нейтральна зона». Ця зона включає вулиці і площі по сусідству з бельгійським парламентом, фламандським парламентом, парламентом французького співтовариства, деякими будівлями уряду і королівським палацом. Закон не дозволяє збори на цій території при особливих обставинах: скупчення людей і машин через автомобільні затори; робота державних служб; військовий парад; церемонії і розважальні заходи, що проводяться державними органами; збори, санкціоновані особливим указом мера Брюсселя [9]. Публічні заходи можуть бути заборонені, якщо того вимагають міркування стосовно підтримання громадського порядку.

У Великій Британії існують спеціальні обмеження щодо проведення зібрань біля будівлі парламенту. У 2005 р. був прийнятий Акт про організовану злочинність, що мав низку нових обмежень, яким була визначена особлива зона навколо парламенту, радіусом до одного кілометра. Вона охопила райони Уайт-хол і деякі частини Саусбенка. У цій зоні не допускалося організації демонстрації без схвалення поліцейського управління. Організатори зобов'язані були подавати в поліцейське управління письмову заявку на проведення демонстрації як мінімум за 24 години до її початку. Поліція змушена була схвалити заявку, якщо вона правильно оформлена, однак мала право встановлювати власні умови. У 2011 р. законодавство, що регулює порядок проведення масових заходів біля будинків парламенту, змінилося. «Особлива зона» була замінена меншою за площею «контрольованою зоною» [10, с. 81]. У німецькому законодавстві детально регламентовані всі аспекти проведення масових заходів - від керівництва цим заходом до його фінансування. У ньому закріплені найрізноманітніші форми правообмежень, спрямовані на запобігання будь-яких ексцесів під час демонстрацій, мітингів чи зборів. Законодавство Німеччини забороняє органам влади вводити будь-які загальні заборони, що обмежують право громадян на проведення демонстрацій. Заборона влади може і повинна стосуватися тільки конкретного заходу. Накладаючи заборону на проведення публічного заходу, влада на свій розсуд може вживати заходів щодо його припинення, у тому числі і примусового характеру - дії щодо роззосередження людей, але юридична відповідальність і санкції можуть застосовуватися тільки проти організаторів або осіб, відповідальних за проведення заходу. Зазначимо, що свобода зібрань тісно пов'язана зі свободою думки, совісті і релігії, закріпленої у ст. 9 Конвенції, а також зі свободою вираження поглядів, передбаченої ст. 10. Не випадково Європейська Комісія і Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) часто аналізують ці статті у взаємозв'язку. Європейська Комісія визнає ст. 11 як lex specialis щодо двох зазначених статей, а ЄСПЛ розглядає свободи, закріплені в статтях 9 і 10 Конвенції, як елементи ст. 11. Судді неодноразово наголошували, що захист особистої думки, який гарантується ст. 10, є однією з цілей свободи мирних зібрань у тому вигляді, в якому вона закріплюється у ст. 11. У коментарях до Конвенції звертається увага на те, що при розгляді справ, пов'язаних зі свободою зібрань, ЄСПЛ застосовує той же підхід, що і в справах, які стосуються свободи вираження думок. У країнах ЄС свобода зібрань не відноситься до числа абсолютних прав і може бути обмежена. Обмеження визнаються допустимими, якщо вони передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки і громадського спокою, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб (п. 2 ст. 11). Слід зазначити, що в цій статті поряд із загальними обмеженнями передбачаються і додаткові спеціальні заходи, оскільки вважається можливим введення законних обмежень на здійснення цієї свободи особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави. У практиці ЄСПЛ досі не траплялися скарги, пов'язані зі спеціальними обмеженнями свободи мирних зібрань. Разом із тим у коментарях до Конвенції акцентується увага на тому, що законність обмежень, що накладаються на цих осіб, повинна оцінюватися з точки зору законної мети і нагальної соціальної потреби. Європейська Комісія сформулювала низку правових позицій, пов'язаних із застосуванням п. 2 ст. 11. Вона визнала, що тимчасова заборона на проведення будь-яких демонстрацій у тому чи іншому місті є прийнятною, якщо існує реальна небезпека того, що в разі проведення публічної демонстрації виникне серйозна загроза державній безпеці або громадському спокою. У подібних справах урядові заборони на проведення демонстрацій, як правило, мали короткостроковий характер і поширювалися лише на певні географічні райони. Наміри організаторів зібрань слід вважати мирними доти, доки не будуть надані вагомі й незаперечні докази зворотного. Тим часом порівняльний аналіз дозволяє виявити винятки із правила недопущення попередньої заборони маніфестацій: у ст. 13 Акта про публічний порядок Великої Британії передбачена можливість заборони всіх зборів (або окремої категорії зборів) у певному кварталі на термін, що не перевищує три місяці, якщо поліція розумно вважає, що менш серйозні обмеження не є достатніми для запобігання заворушенням. Це повноваження неодноразово використовувалося британською владою. Наприклад, у 2011 р. столична поліція отримала згоду міністра внутрішніх справ Великої Британії на 30-денну заборону демонстрацій у декількох районах Лондона. Приводом для цього стали масові протестні акції, викликані вбивством наркодилера М. Даггана [11].

Стаття 3 Закону Латвійської Республіки «Про збори, вуличні процеси і пікети» передбачає встановлення обмежень свободи зборів з метою охорони громадського здоров'я чи моралі (п. 2). У деяких юрисдикціях захист моральності використовується як відокремлена мета, котра виправдовує введення обмежень, щодо свободи маніфестацій. Так, Конституція Мальти в статті, яка гарантує свободу зібрань, вказує на те, що закон може наказувати дотримання розумних вимог в інтересах суспільної моральності і пристойності (ч. 2 ст. 42). Слід зауважити, що включення моральних імперативів до переліку підстав обмеження права на організацію публічних зборів свідчить про те, що моральні норми в повному обсязі визнаються і захищаються правом [12]. Також не можна оминути того факту, що законодавство країн - членів ЄС відрізняється конкретним і більш жорстким набором вимог до порядку проведення демонстрацій і маніфестацій. Це більш тривалий термін розгляду заявок у великих містах, заборона маскування особи (Німеччина), існування «чорного списку» для організаторів раніше заборонених або розігнаних демонстрацій (Швеція), право забороняти будь-які демонстрації на розсуд місцевої влади (Франція), практика часових мораторіїв (Велика Британія). Те саме стосується кримінальної відповідальності громадян (що включає грошові штрафи і позбавлення волі) за зловживання правом на свободу зібрань.

Підсумовуючи, зазначимо, що в усіх досліджених країнах членах - ЄС (Австрія, Бельгія, Велика Британія, Латвія, Мальта, Німеччина, Польща, Франція) діє спеціальне законодавство, яке регламентує порядок проведення масових заходів, де передбачені права й відповідальність обох сторін за проведення мирних зібрань у межах закону та зазначено порядок звернення до місцевих органів влади й отримання дозволу на проведення відповідних акцій. У свою чергу, у більшості країн - членів ЄС законодавчі, нормативно-правові акти про збори, мітинги, демонстрації, походи та пікетування ґрунтується на положеннях Конституцій згаданих держав, загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, міжнародних договорах.

Використані джерела

1. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

2. Северин О. Свобода мирних зібрань в Україні в 2012 р. / О. Северин, Н. Зубар. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://maidanua.org/2013/03/natalka-zubar-oleksandr-severynsvoboda-myrnyh-zibran-v-ukrajini-v-2012.

3. BVerfG, Urteildes Ersten Senatsvom 22. Februar 2011, 1BvR 699/06 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.bverfg.de/entscheidungen/rs20110222_1bvr069906.html.

4. Konstytucja Rzecz pospolitej Poliskiejzdnia 2 kwietnia 1997 r. // Dziennik Ustaw. - 1997. - Nr 78. - Poz. 483.

6. Ustawa Prawo ozgromadzenia chzdnia 5 lipca 1990 r. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://isap.sejm.gov.pl/De- tailsServlet?id=WDU19900510297.

7. Right to Peaceful Assembly [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.loc.gov/law/help/peaceful- assembly/right-to-peaceful-assembly.pdf

8. Tretter H. Austria / H. Tretter ; ed. by R. Blackburn, J. Polakiewicz // Fundamental Rights in Europe: The European Convention on Human Rights and its Member States, 1950-2000. - Oxford University Press, 2001. - 356 p.

9. Comparative Study: Freedom of Peaceful Assembly in Europe [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. venice.coe.int/files/Assemblies_Report_12March2014.pdf.

10. Руководящие принципы по свободе мирных собраний [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.osce. org/ru/odihr/83237?download=true.

11. Ban on protest marches starts in London [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://en.rian.ru/world/20110902/ 166366173.html.

12. Конституция Мальтийской Республики от 21 сентября 1964 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. justiceservices.gov.mt/DownloadDocument.aspx?app=lom&itemid=8566&l=1.

Размещено на Allbest.ru