Національна служба посередництва і примирення як суб’єкт примирних процедур щодо вирішення колективних трудових спорів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна служба посередництва і примирення як суб'єкт примирних процедур щодо вирішення колективних трудових спорів

Бутинська Р.Я., аспірант

У статті проаналізовано повноваження Національної служби посередництва і примирення як суб'єкта вирішення колективних трудових спорів. Акцентовано на необхідності удосконалення її правового статусу в частині співпраці зі сторонами колективного трудового спору та наділення її додатковими повноваженнями для здійснення контрольної та консультативної функцій.

Ключові слова: позасудовий захист колективних трудових прав, колективні трудові спори, примирні процедури, повноваження Національної служби посередництва і примирення.

В статье проанализированы полномочия Национальной службы посредничества и примирения как субъекта решения коллективных трудовых споров. Акцентировано на необходимости усовершенствования ее правового статуса в части сотрудничества со сторонами коллективного трудового спора и наделения ее дополнительными полномочиями для осуществления контрольной и консультативной функций.

Ключевые слова: внесудебная защита коллективных трудовых прав, коллективные трудовые споры, примирительные процедуры, полномочия Национальной службы посредничества и примирения.

The authority of the National Mediation and Conciliation Service as a subject of collective labor disputes settlement is analyzed in the Article. In the Article the author emphasizes on the necessity to improve a legal status of the National Mediation and Conciliation Service in the sphere of cooperation with parties of collective labor dispute and to endue it with additional powers for providing control and consulting functions in the Article.

Key words: extrajudicial protection of collective labor rights, collective labor disputes, conciliation procedure, authority of the National Mediation and Conciliation Service.

Постановка проблеми. В умовах реформування трудового законодавства важлива роль належить проблемі позасудового захисту колективних трудових прав працівників. Одним із актуальних напрямів здійснюваної реформи є розширення можливостей примирно-третейських процедур щодо вирішення колективних трудових спорів. У нових умовах є необхідність переглянути теоретичні напрацювання в частині правового статусу органів, які беруть участь у примирно-третейських процедурах. Передусім це стосується Національної служби посередництва і примирення, зважаючи на її особливий статус як державного органу спеціальної компетенції. До того ж, з урахуванням практичного досвіду участі Національної служби посередництва і примирення у вирішенні колективних трудових спорів важливим є критичний аналіз повноважень, наданих їй з метою досягнення покладених на неї завдань.

Ступінь розробленості проблеми. Проблему правового статусу Національної служби посередництва і примирення досліджували З. Я. Козак, Г. І. Чанишева, В. Л. Костюк, В. В. Лазор, М. В. Сокол. Однак зазначені науковці вивчали лише окремі аспекти правосуб'єктності цього органу. У той же час виникає потреба в дослідженні правового статусу Національної служби посередництва і примирення як суб'єкта примирно-третейських процедур при вирішенні колективних трудових спорів.

Метою статті є здійснення правового аналізу правового статусу Національної служби посередництва і примирення та реалізації нею своїх прав та обов'язків як суб'єкта примирних процедур під час вирішення колективних трудових спорів.

Виклад основного матеріалу. Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачено, що колективні трудові спори вирішуються за допомогою примирних процедур. Під примирними процедурами розуміють особливий спосіб вирішення колективного трудового спору без припинення роботи шляхом пошуку взаємоприйнятного для сторін рішення. Різновидами форм участі органів, які відповідно до національного законодавства можуть або повинні бути суб'єктами примирних процедур, є: 1) вирішення колективного трудового спору примирною комісією;

2) залучення до вирішення колективного трудового спору незалежного посередника;

3) участь у вирішенні колективного трудового спору Національної служби посередництва і примирення; 4) вирішення колективного трудового спору трудовим арбітражем.

За видом та змістом правосуб'єктності примирних органів, які беруть участь у вирішенні колективного трудового спору, розмежуємо їх на тих, що створюються лише для конкретного єдиного спору та після його (спору) вирішення або після завершення законодавчого терміну, передбаченого для його розгляду, вони припиняють своє існування (ad hoc), а також тих, які є постійно діючими. Тимчасовими або одноразовими органами є: примирна комісія, трудовий арбітраж та незалежний посередник. Звичайно, що у випадку виникнення іншого колективного спору між тими ж сторонами вони (сторони) можуть створити примирні органи у тому ж складі учасників.

Єдиним державним органом, який бере участь у вирішенні всіх колективних трудових спорів та є постійно діючим у часовому просторі, є Національна служба посередництва і примирення.

Сформована державою в особі Президента України відповідно до Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», вона наділена спеціальною галузевою (трудовою) правосуб'єктністю та має передбачені законодавством спеціальні функції, пов'язані зі сприянням поліпшенню трудових відносин та запобіганню виникненню колективних трудових спорів, їх прогнозуванням та сприянням своєчасному їх вирішенню [1, с. 104-107].

Національна служба посередництва та примирення є необхідним і об'єктивно обумовленим суб'єктом вирішення колективних трудових спорів, оскільки покликана від імені держави допомагати сторонам на всіх етапах вирішення спорів. Права та обов'язки, які формують її правовий статус, Національна служба посередництва та примирення здійснює від імені держави, що визначає її саме як державний орган спеціальної компетенції. Як зазначає С.І. Запара, саме цей орган є головним претендентом на виконання юрис- дикційної місії сприяння у вирішенні трудових спорів у позасудовому порядку [2, с. 194].

Відповідно до чинного законодавства на Національну службу посередництва і примирення покладені наступні завдання:

- сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними;

- прогнозування виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) та сприяння своєчасному їх вирішенню;

- здійснення посередництва і примирення під час вирішення колективних трудових спорів (конфліктів);

- забезпечення здійснення соціального діалогу, вироблення узгоджених пропозицій щодо розвитку соціально-економічних та трудових відносин в Україні;

- здійснення заходів із запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів);

- підвищення рівня правової культури учасників соціально-трудових відносин [3].

Рішення Національної служби посередництва і примирення мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту) та відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Потрібно звернути увагу на двояку природу актів Національної служби посередництва і примирення. З одного боку, вони носять рекомендаційний характер. Але, з іншого, - вони обов'язкові для розгляду сторонами колективного трудового спору (конфлікту) та відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Водночас законодавство не містить правових механізмів, як зобов'язати державні органи та органи місцевого самоврядування розглядати рекомендації Національної служби посередництва і примирення з питань, які належать до її компетенції. В такому випадку необхідно передбачити відповідальність службових осіб за невиконання обов'язку з розгляду рекомендацій НСПП. Також не зайвим було б передбачити обов'язок державних органів та органів місцевого самоврядування давати обґрунтовані відповіді на рекомендації Національної служби посередництва і примирення. Тому пропонуємо доповнити п. 6 Положення про Національну службу посередництва і примирення абзацом другим наступного змісту: «Центральні або місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування зобов'язані розглянути адресовані їм рекомендації і надати Національній службі посередництва і примирення обґрунтовані відповіді. За невиконання обов'язку по розгляду рекомендацій службові особи можуть притягуватися до дисциплінарної та іншої відповідальності відповідно до чинного законодавства».

Для реалізації завдань, які законом покладені на Національну службу посередництва і примирення, вона наділена відповідними повноваженнями.

Усі повноваження Національної служби посередництва і примирення можна поділити на організаційні, контрольні та консультативні. Організаційними є повноваження щодо організації підготовки та діяльності органів, які беруть участь у вирішенні колективних трудових спорів. Такими є:

1. Формування списків незалежних посередників та арбітрів.

2. Залучення у разі необхідності до участі у примирних процедурах народних депутатів України, представників державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб.

3. Забезпечення підготовки і підвищення кваліфікації незалежних посередників, арбітрів, які спеціалізуються на розгляді колективних трудових спорів (конфліктів).

4. Узагальнення та внесення в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).

5. Розроблення і затвердження у межах своєї компетенції положень, інструкцій та інших нормативних актів щодо діяльності Національної служби посередництва і примирення та здійснення примирних процедур.

Водночас необхідно зазначити, що в деяких випадках Національна служба посередництва і примирення не дотримується принципу свободи сторін щодо залучення примирних органів до вирішення колективного трудового спору.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про колективні трудові спори (конфлікти)» незалежний посередник залучається сторонами колективного трудового спору. Натомість у п. 3.1 Положення про посередника Національна служба посередництва і примирення зазначено, що посередник пропонується для участі у примирній процедурі НСПП або її відділенням в Автономній Республіці Крим та областях за письмовою заявою сторін колективного трудового спору (конфлікту) [4]. Тобто сторони колективного трудового спору можуть обирати незалежного посередника лише із запропонованих Національною службою кандидатур. У зв'язку з цим пропонуємо законодавчо закріпити наступну процедуру залучення незалежного посередника сторонами колективного трудового спору; надати сторонам колективного трудового спору право за погодженням між собою обирати з-поміж осіб, підготовлених як незалежні посередники Національною службою посередництва і примирення ту кандидатуру, яку вони вважатимуть прийнятною. Лише у випадку, якщо сторони не змогли безконфліктно обрати потрібного їм незалежного посередника, вони можуть звернутися до НСПП за відповідними рекомендаціями.

Іншим видом повноважень Національної служби посередництва і примирення є контрольні. Узагальнивши законодавство, такими вважаємо:

- вивчення та узагальнення причин виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) і можливих їх наслідків на національному, територіальному і галузевому рівнях, вироблення пропозицій щодо запобігання виникненню колективних трудових спорів;

- здійснення реєстрації висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів);

- аналіз висунутих працівниками вимог та здійснення оцінки їх обґрунтування;

- перевірка в разі необхідності повноваження представників сторін колективного трудового спору (конфлікту).

У літературі підкреслюється необхідність посилення контрольних повноважень Національної служби посередництва і примирення з метою підвищення ефективності вирішення колективних трудових спорів на стадії примирних процедур [5, 382-388]. Такі пропозиції заслуговують на підтримку. Роль цієї служби у вирішенні колективних трудових спорів важко переоцінити, оскільки відповідно до ст. 15 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» вона здійснює реєстрацію вимог найманих працівників та колективні трудові спори, аналізує вимоги найманих працівників, готує незалежних посередників та арбітрів, а також у разі необхідності перевіряє повноваження представників сторін колективного трудового спору (конфлікту).

Чимало повноважень Національної служби посередництва і примирення не підсилені відповідними законодавчими санкціями, а отже мають декларативний характер. Зокрема, з метою забезпечення Національною службою посередництва і примирення якісного та ефективного вирішення колективного трудового спору з урахуванням законних інтересів та прав двох його сторін пропонуємо законодавчо закріпити право Національної служби посередництва і примирення ініціювати розгляд справи про адміністративну відповідальність сторони колективного трудового спору, яка зловживає своїми правами та ухиляється від примирних процедур, а також від переговорів з метою вирішення колективного трудового спору. трудовий спір примирення посередництво

Третім видом повноважень Національної служби посередництва і примирення є рекомендаційні. Це повноваження, які забезпечують координацію сторін колективних трудових спорів для вирішення розбіжностей між ними. Такими вважаємо:

- сприяння встановленню контактів між сторонами колективного трудового спору (конфлікту);

- консультування сторін колективного трудового спору (конфлікту) з питань: компетенції органів стосовно задоволення вимог, які є предметом колективного трудового спору (конфлікту) чи виконання яких сприятиме його вирішенню; застосування нормативно-правових актів для вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

- за зверненням сторін (сторони) колективного трудового спору (конфлікту) розгляд матеріалів щодо колективного трудового спору (конфлікту) з метою його вирішення.

Серед рекомендаційних повноважень Національної служби посередництва і примирення важливе місце повинно належати обов'язку надавати сторонам колективного трудового спору методичні роз'яснення чинного законодавства, а також порядку ведення переговорів. А під час реєстрації вимог найманих працівників або колективного трудового спору надавати сторонам роз'яснення про їхнє право на звернення за консультацією до НСПП. І чинне положення у цій частині потребує відповідних доповнень. Пропонуємо п.п. 6) п. 4 Положення про Національну службу посередництва і примирення доповнити абзацами:

«Національна служба посередництва і примирення надає сторонам колективного трудового спору методичні роз'яснення застосування чинного законодавства, а також роз'яснює сторонам порядок проведення колективних переговорів з приводу вирішення колективного трудового спору.

Під час реєстрації колективного трудового спору Національна служба посередництва і примирення роз'яснює сторонам колективного трудового спору право на звернення за консультаціями стосовно застосування чинного законодавства. Консультації з приводу застосування законодавства про колективні трудові спори Національна служба посередництва і примирення надає сторонам безоплатно».

Згідно з Положенням про Національну службу посередництва і примирення вона наділена правом:

- брати участь у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) на всіх його стадіях;

- координувати роботу трудового арбітражу, направляти своїх спеціалістів, експертів для участі у роботі примирних органів;

- одержувати в установленому порядку від державних органів, органів місцевого самоврядування, професійних спілок, роботодавців та їх об'єднань, сторін колективних трудових спорів (конфліктів) інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на Національну службу посередництва і примирення законом функцій;

- попереджати сторони про порушення ними вимог чинного законодавства під час розгляду колективного трудового спору (конфлікту) та можливі наслідки таких порушень;

- надсилати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування рекомендації щодо вжиття заходів для вирішення колективного трудового спору (конфлікту), реалізація яких належить до їх компетенції;

- звертатися до органів прокуратури, правоохоронних органів, державних органів з нагляду за додержанням законодавства про працю з пропозиціями щодо здійснення заходів, спрямованих на додержання законодавства про працю, в тому числі щодо порядку вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).

Досвід роботи Національної служби посередництва і примирення свідчить, що вона є ефективним органом щодо попередження і сприяння сторонами у вирішенні колективних трудових спорів, а також активним органом, який сприяє збереженню в Україні соціального миру. В той же час необхідно підтримати висловлену в науковій літературі думку про те, що розширення повноважень Національної служби посередництва і примирення дасть можливість ефективніше виконувати функції у сфері моніторингу стану соціально-трудових відносин, сприяння поліпшення колективних трудових відносин та сприяння вирішенню колективних трудових спорів шляхом застосування примирних процедур [5, с. 382-388].

Висновки

Проведене дослідження дозволяє констатувати, що Національна служба посередництва і примирення наділена широким спектром повноважень з метою сприяння сторонам у вирішенні колективних трудових спорів. Усі її повноваження умовно можна поділити на організаційні, контрольні та консультативні. З метою ефективнішого виконання Національною службою посередництва і примирення своїх повноважень необхідним вважаємо наділити її додатковими правами і обов'язками в частині здійснення контрольних і консультативних функцій.

Література

1. Запара С.І. Роль Національної служби посередництва і примирення у новій системі вирішення трудових спорів в Україні / С.І. Запара // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Юриспруденція. - 2013. - Вип. 6-1(2). - С. 104-107.

2. Запара С. І. Захист права на працю: теоретичні засади становлення та розвитку [Текст] : [монографія] / С. І. Запара ; Сум. нац. аграр. ун-т. - Суми : Сум. нац. аграр. ун-т, 2013. - 380 с.

3. Положення про Національну службу посередництва і примирення. Затверджено Указом Президента України від 17 листопада 1998 року № 1258/98 // Офіційний вісник України від 03.12.1998. - 1998 р., № 46, стор. 13, стаття 1684, код акту 6359/1998.

4. Положення про посередника. Затверджено наказом Національної служби посередництва і примирення від 18.11.2008року№ 133// [Електроннийресурс]. -Режимдоступу: http://www.nspp.gov.ua/normativno-pravova-baza-nspp/ polozhennya/5020-polozhennm-pro-poserednyka.

5. Сокол М.В. Правовий статус національної служби посередництва і примирення / М.В. Сокол // Держава і право. - 2009. - Вип. 46. - С. 382-388.

Размещено на Allbest.ru