Сучасний стан нормативно-правового регулювання протидії корупції в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

СУЧАСНИЙ СТАН НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ

Плетньова А.Є., к. ю. н., асистент

кафедри адміністративного права

та адміністративної діяльності

Анотація

Стаття присвячена проблемі розвитку та сучасного стану нормативно-правового регулювання протидії корупції, інноваційним аспектам у сфері протидії корупції в Україні, аналізу норм чинного антикорупційного законодавства України.

Ключові слова: корупція, протидія корупції, боротьба з корупцією, нормативне-правове регулювання протидії корупції, антикорупційне законодавство.

Аннотация

Статья посвящена проблеме развития и современного состояния нормативно-правового регулирования противодействия коррупции в Украине, инновационным аспектам в сфере противодействия коррупции, анализу норм действующего антикоррупционного законодательства Украины.

Ключевые слова: коррупция, противодействие коррупции, борьба с коррупцией, нормативно-правовое регулирование противодействия коррупции, антикоррупционное законодательство.

Annotation

Pletnova A.E. THE MODERN STATE OF NORMATIVELY AND LEGAL REGULATION OF COUNTERACTION OF CORRUPTION IN UKRAINE

The article is sanctified to a problem of development and the modem state of normatively and legal regulation of corruption in Ukraine, innovative aspects in the sphere of counteraction of corruption, to the analysis of standards of the existing anti-corruption legislation of Ukraine.

Key words: corruption, counteraction of corruption, normatively and legal regulation of corruption, anticorruption legislation.

Постановка проблеми

Корупція та організована злочинність - найбільш руйнівне явище, яке негативно позначається на соціальному, економічному і культурному розвитку будь-якої країни.

Метою статі є проблема розвитку та сучасного стану нормативно-правового регулювання протидії корупції, аналіз інноваційних аспектів у сфері протидії корупції в Україні та норм чинного антикорупційного законодавства України.

Виклад основного матеріалу

Для України, яка переживає глибокі соціально-економічні реформи й об'єктивно ослаблена ними, дуже важливою є проблема поширення впливу корупції та організованої злочинності на всі сфери суспільного життя. Корупція провокує й поглиблює суспільно кризові явища, підриває імідж України на світовій арені, негативно впливає на економічні процеси, перешкоджає налагодженню конструктивного діалогу між владою та громадськістю, руйнує засади розбудови правової держави та громадянського суспільства

З часу проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року та Акті проголошення незалежності, Верховною Радою, Президентом, урядом України постійно приділяється увага нормативно-правовому регулюванню протидії корупції та організованій злочинності. За цей час створена відповідна правова база, підписано та ратифіковано низку міжнародних конвенцій про міждержавне співробітництво.

Система нормативних актів України щодо зазначеної проблематики концептуально поділяється на дві підсистеми: підсистему норм прямого регулювання та підсистему норм опосередкованого регулювання.

До підсистеми норм прямого регулювання відносяться норми, в яких категорії «корупція» вживаються безпосередньо. До підсистеми норм опосередкованого регулювання відносяться норми, в яких зміст зазначених категорій розглядається у контексті категорій «злочинність», і застосування яких в аспектах проблематики має профілактичний, запобіжний, попереджувальний, охоронний, комунікативний (інформаційний) зміст.

У сучасному законодавстві України основними системоутворюючими нормативними актами щодо прямого регулювання боротьби з корупцією та організованою злочинністю, як інституції публічного права, можна вважати Закони України «Про запобігання корупції».

Окремі положення щодо боротьби з корупцією та організованою злочинністю знайшли відображення у нормах кодифікованого законодавства України, таких як Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення [2; 3].

Слід зазначити, що значними для конституційних повноважень Верховної Ради України є повноваження визначати засади внутрішньої і зовнішньої політики, яке й реалізується, насамперед, шляхом прийняття законів. Законодавче регулювання засад внутрішньої і зовнішньої політики корелюється з повноваженнями Президента України на здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави (п. 3 ст. 106 Конституції України) та повноваженнями Кабінету Міністрів України на здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави (п. 1 ст. 116 Конституції України). Це уособлює принцип поділу влад: кожна гілка влади має здійснювати свої повноваження через властиві їй методи у визначених Конституцією України межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6 Конституції України) [1]. Виходячи з цього, законодавча діяльність є головною для Верховної Ради України в організації боротьби з організованою злочинністю та корупцією у країні.

Першим етапом у створенні правової бази запобігання та протидії корупції була розробка та ухвалення у 1995 році закону «Про боротьбу з корупцією». У 2006 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН проти корупції і Кримінальну конвенцію Ради Європи про боротьбу з корупцією, таким чином взяв на себе зобов'язання вдосконалити відповідне законодавство [5].

У червні 2009 року Верховна Рада України «пакетом» ухвалила три закони: «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» та «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень». Але згодом багатьма експертами була виявлена невідповідність деяких положень «антикорупційного пакета» нормам Конституції України та міжнародним актам щодо протидії корупції. Так, окремі положення антикорупційних законів Конституційний суд України визнав неконституційними. Після тривалої роботи спільними зусиллями політиків і експертів був підготовлений новий антикорупційний пакет, який був ухвалений Верховною Радою України 7 квітня 2011 року та набрав чинності з 1 липня 2011 року. Він складався із двох законів: «Про засади запобігання і протидії корупції» і «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» та у порівнянні з антикорупційним пакетом 2009 року мав низку істотних новацій.

Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції в Україні» у цілому був прогресивнішим, ніж попередні антикорупційні закони, і вніс позитивні зрушення у боротьбі з корупцією, але з часом, після його практичного застосування, у ньому також були виявлені окремі недоліки та колізії.

З метою комплексного реформування системи запобігання корупції у відповідності до міжнародних стандартів та успішних практик іноземних держав, наближення антикорупційного законодавства України до норм Європейського союзу, Апаратом Президента України та Верховною Радою України були розроблені та 14 жовтня 2014 року прийняті нові Закони України: «Про запобігання корупції» та «Про Національне антикорупційне бюро України», які змінили загальнодержавний підхід до розуміння корупції, що є прогресом.

Законодавчою новацією Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» є введення у правоохоронну систему держави ще одного органу - антикорупційного бюро. Однією з головних норм цього закону є обов'язок НАБ України здійснювати оперативно-розшукову діяльність та досудове провадження за корупційними злочинами [6].

Новий Закон України «Про запобігання корупції» визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Так, за визначенням нового Закону, «корупція - це використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей» [7].

Крім того, цим Законом надано тлумачення корупційного правопорушення (як діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність) та визначення кола суб'єктів відповідальності за корупційні та пов'язані з корупцією правопорушення (від Президента України до посадових осіб, які одержують заробітну плату за кошти державного чи місцевого бюджету, юридичних та фізичних осіб) [7].

Також надано визначення правопорушення, пов'язаного з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, на яку поширюється дія цього закону - ч. 1 ст. 3, за яке встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Таке формулювання понять «корупції», «корупційного правопорушення», «правопорушення, пов'язаного з корупцією» є більш визначеним у порівнянні з попередніми і охоплює такі сфери суспільних відносин, які раніше були поза увагою держави [7].

Крім цих понять, Законом України «Про запобігання корупції» визначені наступні терміни: антикорупційна експертиза, пряме підпорядкування, близькі особи, неправомірна вигода, потенційний конфлікт інтересів, подарунок, приватний інтерес, реальний конфлікт інтересів, суб'єкти декларування, члени сім'ї, виборні особи [7].

Закон також встановлює умови до подарунків, які можуть приймати державні службовці. Зокрема, такий подарунок:

- має відповідати загальновизнаним уявленням про гостинність;

- його максимальна одноразова вартість не має перевищувати одну мінімальну заробітну плату, встановлену на день прийняття подарунка;

- сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не має перевищувати двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято відповідні подарунки.

При цьому рішення, вчинені на користь особи, що надала подарунок відповідній особі або членам його/її сім'ї, підлягають скасуванню або можуть бути визнані недійсними у судовому порядку [7].

Закон України «Про запобігання корупції» з метою профілактики та попередження причин та умов, які сприяють проявам корупції, передбачає превентивні заходи. Основними складовими превентивної антикорупційної системи, згідно із Законом України «Про запобігання корупції», є:

- наявність спеціалізованого органу з питань запобігання корупції (Національна комісія з питань запобігання корупції);

- правила формування та реалізації анти- корупційної політики;

- антикорупційні обмеження (щодо використання службового становища, одержання подарунків, сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, спільної роботи близьких осіб після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування);

- запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (види конфлікту інтересів, шляхи врегулювання);

- спеціальні антикорупційні інструменти (антикорупційна експертиза, спеціальна анти- корупційна перевірка, Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, вимоги щодо прозорості та доступу до інформації);

- захист викривачів (захист осіб, які повідомляють про факти корупції від незаконного звільнення, переведення, зміни істотних умов трудового договору);

- відповідальність за корупційні та пов'язані з корупцією правопорушення (кримінальна за безпосередньо корупцію (зловживання повноваженнями, незаконне збагачення тощо), адміністративна (за пов'язані із корупцією правопорушення (порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, щодо одержання дарунка (пожертви), вимог фінансового контролю тощо), дисциплінарна та цивільно-правова (за обидва види порушень);

- усунення наслідків корупційних правопорушень (скасування актів, визнання нікчемними правочинів, відшкодування збитків у судовому порядку);

- міжнародне співробітництво [7].

Важливим блоком положень цього закону є визначення правил формування та реалізації антикорупційної політики (затвердження Верховною Радою України ключового документа у сфері антикорупційної політики - антикорупційної стратегії, схвалення Урядом та Верховною Радою України національної доповіді щодо реалізації засад антикорупційної політики та інше).

Також Законом України «Про запобігання корупції» внесено зміни до окремих статей Кодексу законів про працю України щодо підстав припинення трудового договору. Так, згідно з ч. 1 ст. 36 Кодексу однією з підстав припинення трудового договору є укладення трудового договору (контракту) всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення [4].

Відповідно до цього Закону передбачені також негативні наслідки порушення антикорупційного законодавства. Крім цього, вказано, що певні відомості про фізичних та юридичних осіб будуть занесені в Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні (або пов'язані) правопорушення. Такі відомості є відкритими для безоплатного цілодобового доступу [7]. корупція правопорушення протидія нормативний

Ще одним із важливих нормативно-правових актів, що спрямований на регулювання протидії корупції є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення прозорості у сфері відносин власності з метою запобігання корупції», що набрав чинності 06 жовтня 2015 року. Зазначений Закон направлений на уникнення корупційних ризиків - він спрощує механізми одержання деяких видів інформації, прирівнює інформацію, отриману з офіційних веб-ресурсів, до документів, що мають юридичну силу, і таким чином зменшує можливості для одержання неправомірної вигоди в обмін на довідку чи відповідь на запит [8].

Крім вищевказаних законів, до публічно-правових актів, що визначають державну політику у сфері регулювання питання боротьби з корупцією та організованою злочинністю, також відносяться й інші, засновані на конституційних засадах, юридичні норми всіх трьох гілок державної влади (законодавчої, виконавчої та судової). їх розвиток знайшов відображення у нормативних актах місцевих органів самоврядування, державних адміністрацій, генеральної прокуратури, центральних правоохоронних міністерств, відомств та їх територіальних структур.

Висновки

Отже, одним із важливих аспектів сучасної державної правової політики в Україні є реформування системи нормативно-правової бази протидії корупції. У цьому напрямку зроблені прогресивні та інноваційні зміни, але процес реформування повинен тривати для досягнення успіху у проблемі боротьби та протидії корупції, що є передумовою для формування у суспільстві довіри до влади, зростання економічного потенціалу держави, покращення добробуту громадян України.

Література

1. Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. № 30. ст. 141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984. додаток до № 51. ст.1122.

3. Кримінальний кодекс України: Закон від 05.04.2001 № 2341-Ш // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2001. № 25-26. ст. 131.

4. Кодекс законів про працю України: Закон від 10.12.1971 № 322-VППI. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08.

5. Про міжнародні договори України: Закон від 29.06.2004 № 1906-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2004. № 50. ст. 540.

6. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон від 14.10.2014 № 1698-VII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2014. № 47, ст. 3040.

7. Про запобігання корупції: Закон від 14.10.2014 № 1700-VII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2014. № 49. ст.2056.

8. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення прозорості у сфері відносин власності з метою запобігання корупції: Закон від 14.07.2015 № 597- VIII. [Електронний ресурс].Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/597-19.

Размещено на Allbest.ru