Щодо видів зобов’язань у праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Щодо видів зобов'язань у праві

Сінянський К.П., аспірант кафедри цивільно-правових дисциплін і фінансового права Сумський державний університет

Стаття присвячена комплексному дослідженню підходів до класифікації зобов'язань, критеріїв (підстав) класифікації зобов'язань, а також вивченню видів зобов'язань, які склалися в праві та дослідженнях окремих учених-правознавців.

Ключові слова: зобов'язання, класифікація зобов'язань, дихотомічний поділ, публічні та приватні зобов'язання, орган публічної влади, сторони зобов'язання.

Статья посвящена комплексному исследованию подходов к классификации обязательств, критериев (оснований) классификации обязательств, а также изучению видов обязательств, которые сложились в праве и исследованиях отдельных ученых-правоведов.

Ключевые слова: обязательства, классификация обязательств, дихотомическое деление, публичные и частные обязательства, орган публичной власти, стороны обязательства.

The article is devoted to a comprehensive research of approaches to the classification of commitments, criteria (grounds) of classification of commitments, and also the study of types of commitments that have formed in law and researched of individual legal scholars.

Key words: commitments, classification of commitments, dichotomous division, public and private commitments, public authority, parties of commitment.

Постановка проблеми

зобов'язання категоризація податковий

У правовій науці зобов'язання досліджувалося багатьма науковцями в розрізі конкретних правових досліджень, які тяжіли до певної галузі права. Під час проведення таких досліджень учені використовували як загальнонаукові методи, так і спеціальні, характерні для конкретної галузі права. Проте комплексному дослідженню видів зобов'язань у праві, зокрема їх класифікації, досі вчені-правознавці не приділяли належної уваги.

Ступінь розробленості проблеми. Окремі питання класифікації та видів зобов'язань досліджували такі вчені-правознавці, як М.М. Агарков [1], Н.Т. Гергелюк [2], Д.О. Гетманцев [3], Н.Ю. Голубєва [4], Ж.В. Завальна [5], С. Іоффе [6], Т.С. Ківалова [7], Л.А. Лунц [8], Р.М. Майданик [9], В.К. Мамутов [10], Б. Новицький [8], О.П. Подцерковний [11], І.С. Поліщук [12], В.Ф. Попондопуло [13], Є.О. Харитонов [14] та інші. У своїх дослідженнях ці науковці визначили основні підходи до поняття й ознак зобов'язання в праві, створили певну класифікацію зобов'язань залежно від галузевого спрямування досліджень. Проте дослідження видів зобов'язань у праві, що мали б завершений характер, у правовій науці досі не проводилися.

Метою статті є дослідження класифікації зобов'язань у правовій науці, а завданням - установлення критеріїв класифікації та дослідження видів зобов'язань у праві.

Виклад основного матеріалу

Категорія «зобов'язання» використовується сьогодні в багатьох сферах суспільного життя. Так, є філософські, моральні, правові й інші зобов'язання. У юридичній літературі до правових зобов'язань відносять цивільні, фінансові, бюджетні, податкові й інші [10, с. 561].

Для аналітичного дослідження зобов'язань у праві використовують такий інструмент, як класифікація. Згідно з визначенням, наведеним у «Новій філософській енциклопедії», «класифікація» - це система розподілення об'єктів (процесів, явищ) за класами (групами, тощо) відповідно до визначених ознак [15, с. 255]. Інколи вживають термін «категоризація» у значенні «розподілення об'єктів на категорії». Класифікація - це також дія (процес) за значенням дієслова «класифікувати» [16, с. 544].

З погляду філософії класифікація є інструментом загальнонаукового методу дослідження - аналізу. Так, Аристотель у праці «Метафізика» вказав, що класифікація вважається підвидом наукового методу дослідження (аналізу), і ввів таке поняття, як «категоріальний аналіз існуючого» [17, с. 42].

З погляду класифікації в кожній галузі знань є своя межа членування об'єкта, за якою ми переходимо в інший світ властивостей і закономірностей (атом, молекула і так далі). Інструментами аналізу є поділ класів (множин) предметів на підкласи - класифікація та періодизація [18, с. 32]. На нашу думку, класифікація є важливим інструментом наукових досліджень, оскільки дає змогу дослідити всі аспекти певного явища й розкрити його характерні ознаки.

Будь-яка наука, зокрема й правова, використовує класифікацію для досягнення цілей конкретного наукового дослідження (формування, розуміння й застосування знань про явища об'єктивної дійсності). Одним із таких явищ для правової науки є зобов'язання.

Для цілей цього дослідження дозволимо собі взяти визначення поняття «зобов'язання», яке було сформоване в наших попередніх дослідженнях: зобов'язанням є врегульовані нормами права суспільні відносини між правосуб'єктними суб'єктами, які виникають, змінюються та припиняються як щодо майнових, так і щодо немайнових об'єктів, унаслідок чого в однієї зі сторін виникає обов'язок учинити певні дії чи утриматися від їх учинення, невиконання чого є підставою для застосування засобів юридичної відповідальності [19, с. 30].

Ідея щодо класифікації зобов'язань виникла ще в римському праві. Так, у римському праві зобов'язання поділялися за такими критеріями:

за підставою виникнення: зобов'язання з договорів і зобов'язання з деліктів;

за правом, яке регулює зобов'язання: зобов'язання цивільні та преторські;

за характером предмета: зобов'язання подільні й неподільні, альтернативні й факультативні, разові й постійні [20, с. 87].

Окремі вчені-правознавці, залежно від специфіки їхніх наукових досліджень, указують на наявність критерію класифікації зобов'язань залежно від предмета зобов'язання (цивільні, фінансові, податкові, бюджетні, тощо) [11, с. 192].

У цивільному праві склався свій підхід до зобов'язання. Так, згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або втриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку [21]. На думку окремих учених, зобов'язання в цивільному праві поділяються за різними критеріями: підстави виникнення (договірні й недоговірні), мети (спрямованості) (регулятивні й охоронні), співвідношення прав і обов'язків сторін у зобов'язанні (односторонні і взаємні), характер правового зв'язку між учасниками зобов'язання (прості та складні), значення зобов'язання для його сторін (головні (основні) і додаткові (акцесорні)), характер пов'язаності зобов'язання з особами його учасників (зобов'язання особистого характеру й неперсоніфіковані зобов'язання) [14, с. 394]; з погляду визначеності змісту зобов'язання; визначеності предмета виконання [7, с. 25] та інші. Також деякі вчені виділяють такі підстави класифікації, як мета, на яку спрямовані зобов'язання [1, с. 116], їх плановість або неплановість тощо [8, с. 72]. У той же час ми не можемо повною мірою погодитися з думкою деяких учених щодо віднесення окремих підходів до класифікації зобов'язань саме до цивільного права, оскільки вони мають ширші межі та можуть бути використані саме для класифікації зобов'язань на рівні права.

У науці фінансового права під фінансово-правовим зобов'язанням окремі науковці розуміють публічне правовідношення між державою й територіальною громадою в особі уповноважених органів і фізичними та юридичними особами, що виникає, змінюється та припиняється в процесі мобілізації, розподілу, перерозподілу й витрачання фінансових ресурсів, які обертаються в межах публічних фондів коштів [22, с. 117]. Фінансові зобов'язання за критерієм об'єкта регулювання вченими-правознавцями поділяють на бюджетні, податкові тощо [3, с. 39-40].

Ще одним різновидом зобов'язань, згідно з наведеним вище підходом до класифікації, є податкові зобов'язання, на що вказують окремі вчені [4, с. 81]. Зокрема, І.С. Поліщук вважає податковим зобов'язанням публічне правовідношення майнового характеру, що виникає в ході відтворювального обігу під час формування податкових доходів публічно-територіального утворення, за яким зобов'язана особа повинна вчинити певні дії з передачі вповноваженій особі предмета податкового платежу в установлений термін, а уповноважена особа має право вимагати здійснення вказаних дій під загрозою застосування заходів державного примусу в разі невиконання таких обов'язків [12, с. 11].

І.С. Поліщук класифікує податкові зобов'язання залежно від змісту на такі основні види:

основне податкове зобов'язання, у рамках якого публічно-територіальне утворення реалізує своє право вимоги на отримання в установлений строк суми податку;

забезпечувальні податкові зобов'язання, які поділяються залежно від підстав виникнення на охоронні податкові зобов'язання (зобов'язання, у рамках яких сплачується пеня, зобов'язання зі сплати відсотків за невчасне повернення надмірно отриманих податкових платежів) і договірні зобов'язання, що випливають з укладення договору застави, договору поручительства;

податкові зобов'язання, що виникають у зв'язку з надлишковим отриманням публічно-територіальним утворенням суми податку, збору, пені, штрафу [12, с. 12].

Забезпечувальні податкові зобов'язання та зобов'язання, що виникають у зв'язку з надлишковим отриманням публічно-територіальним утворенням суми податку, пені, штрафу, є похідними від основного податкового зобов'язання [12, с. 12].

Чинне законодавство України, зокрема п. 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 р., визначає бюджетне зобов'язання як будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому [23].

Згідно з Бюджетним кодексом України [23] та Порядком реєстрації й обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України від березня 2012 р. можна виділити такі види бюджетних зобов'язань:

бюджетне фінансове зобов'язання - зобов'язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду відповідно до законодавства;

зобов'язання - будь-яке розміщення замовлення, укладення договору чи виконання інших аналогічних операцій, здійснене розпорядником або одержувачем бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з порушенням норм, установлених Бюджетним кодексом України, законом України про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет;

фінансове зобов'язання - будь-яке придбання товару, послуги чи виконання інших аналогічних операцій, здійснених розпорядником або одержувачем бюджетних коштів протягом бюджетного періоду з порушенням норм, установлених Бюджетним кодексом України, Законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет [24].

Деякі вчені, зокрема О.С. Іоффе [6, с. 93] і В.Ф. Попондопуло [13, с. 123], указали, що зобов'язання за критерієм мети (спрямованості) поділяються на регулятивні й охоронні. Певною мірою можна погодитися з цим твердженням, оскільки така класифікація відповідає основним функціям права взагалі та загальноприйнятому дихотомічному підходу до класифікації явищ у правовій науці [25, с. 212]. Регулятивні зобов'язання можуть бути двох видів: зобов'язання з приводу передачі майна й зобов'язання з приводу вчинення певних дій [14, с. 394].

Окремі науковці додатково вказують на наявність таких підстав класифікації зобов'язань:

залежно від суб'єктів зобов'язання: зобов'язання фізичних осіб, зобов'язання юридичних осіб, а також зобов'язання органів публічної влади [5, с. 149];

залежно від об'єктів: майнові зобов'язання й зобов'язання з немайновим об'єктом [9, с. 6];

залежно від підстав виникнення: договірні, позадоговірні (деліктні) і, як зазначають деякі науковці, зобов'язання, які виникають на підставі нормативно-правових актів [26, с. 242];

залежно від юрисдикції (території виникнення): національні та міжнародні;

залежно від змісту зобов'язань: позитивні (полягають у вчинені певних дій) і негативні (полягають в утриманні від учинення певних дій) [14, с. 394].

Одним із дискусійних питань є поділ зобов'язань на публічні й приватні. І хоча питання критерію поділу правових явищ на публічні та приватні виникло досить давно, наразі відсутнє остаточне його вирішення. Так, уперше право на приватне (jus privatum) і публічне (jus publicum) було розділене в класичний період римського права. Така класифікація пов'язується з ім'ям одного з найвидатніших римських юристів Доміція Ульпіана, який указував, що «публічним правом є те, що стосується користі Римської держави, а приватним правом є те, що стосується користі окремих осіб, бо є користь публічна й користь приватна...» [27, с. 112].

Однак, незважаючи на те, що розподіл права на приватне й публічне є одним із найбільш ранніх, у юридичній науці поки не сформовані підстави (ознаки, критерії) такої класифікації, і до цього часу остаточно не вирішена проблема підстав (критеріїв) для такого поділу. Це зумовлюється тим, що такий поділ має не лише спеціально-юридичну природу, яка вимагає теоретичної аргументації, але й сутність, що виходить за межі власне юридичної науки, яка зумовлює її філософське усвідомлення й ідеологічне обґрунтування. Сучасні вчені-правознавці доходять висновку, що поділ на публічне та приватне можна застосувати й до окремих інститутів, зокрема до зобов'язання. Так, Ж.В. Завальна вказує, що зобов'язання може видаватися частиною як приватного, так і публічного права. На її думку, критерієм поділу в цьому разі може стати наявність або відсутність суспільного, публічного інтересу в таких зобов'язаннях, а також питання, який інтерес тут переважає: публічний, тобто інтерес держави й суспільства в цілому, чи інтерес окремих осіб [29, с. 88]. Підтримуючи такий погляд, лише додамо, що додатковим (факультативним) критерієм можна вважати наявність органу публічної влади як сторони в такому зобов'язанні.

Частковим підтвердженням цього, на нашу думку, є наявність публічних зобов'язань, які виникають під час урегулювання взаємовідносин між особами, які не підпорядковані одна одній, але в яких є потреба в певному взаємному впорядкуванні таких відносин для можливості здійснення впливу на третіх осіб [29, с. 88]. Наприклад, такими відносинами можна вважати адміністративні відносини координаційного типу, особливість яких полягає в конкретизації відносин із визначеними суб'єктами, які в таких відносинах можуть вимагати вчинення певних дій один від одного. Такий стан правової дійсності має бути обов'язково визначений на рівні закону, оскільки в приватних галузях права зобов'язання можуть виникати, лише якщо вони прямо не заборонені законом, а в публічних - коли вони прямо передбачені законом. У публічних галузях права вимогу щодо вчинення певних дій сторони можуть пред'явити, якщо це прямо передбачено законодавством, тобто відображається в їхній компетенції. На нашу думку, такий підхід до класифікації зобов'язань є найбільш доцільним для вивчення видів зобов'язань у праві, оскільки дає змогу дослідити зобов'язання саме на рівні теорії права. Зобов'язання є в багатьох сферах суспільного життя, зокрема й у низці галузей права. Учені-правознавці, залежно від особливостей їхніх досліджень, вкладають у зобов'язання різний зміст, базуючись на специфіці конкретної галузі права. Виходячи зі змісту конкретного дослідження, науковці пропонують власні критерії класифікації зобов'язань. Для визначення видів зобов'язань саме в праві, на нашу думку, найбільш доцільно здійснити класифікацію зобов'язань за критерієм наявності чи відсутності публічного інтересу - поділ на публічні та приватні зобов'язання.

Висновки

Зобов'язання як категорію, що має загально-правовий характер, можна визначити як урегульовані нормами права суспільні відносини між правосуб'єктними суб'єктами, які виникають, змінюються й припиняються як щодо майнових, так і щодо немайнових об'єктів, унаслідок чого в однієї зі сторін виникає обов'язок учинити певні дії чи утриматися від їх учинення, невиконання якого є підставою для застосування засобів юридичної відповідальності.

Правознавці, які займалися дослідженням зобов'язань, виділяють залежно від критерію такі види зобов'язань, як цивільні, фінансові, податкові, бюджетні тощо. За критерієм наявності чи відсутності публічного інтересу виділяються публічні та приватні зобов'язання. Так, наприклад, до публічних можна віднести фінансові, податкові, бюджетні зобов'язання, тобто ті, де наявний публічний інтерес - інтерес усього суспільства, а не окремої особи. Також, на нашу думку, додатковим (факультативним) критерієм може бути наявність органу публічної влади як сторони в такому зобов'язанні. Питання видів зобов'язань у праві потребує подальшого дослідження в розрізі їх поділу на публічні й приватні.

Література

1. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву / М.М. Агарков. - М.: Типография «Известий Советов депутатов трудящихся СССР», 1940. - 192 с.

2. Гергелюк Н.Т Місце адміністративно-правових зобов'язань у предметі адміністративного права України / Н.Т. Гергелюк // Юридична Україна. - 2014. - № 7. - С. 18-23.

3. Гетманцев Д.О. Фінансово-правове зобов'язання як окрема категорія фінансового права: [монографія] / Д.О. Гетманцев. - К.: Юрінком Інтер, 2011. - 366 с.

4. Голубєва Н.Ю. Застосування поняття «зобов'язання» в праві та законодавстві / Н.Ю. Голубєва // Порівняльно-аналітичне право. - 2015. - № 3. - С. 78-82.

5. Завальна Ж.В. Щодо питання про юридичну природу зобов'язання / Ж.В. Завальна // Часопис Київського університету права. - 2012. - № 2. - С. 147-150.

6. Иоффе О.С. Развитие цивилистической мысли в СССР: в 2 ч. / О.С. Иоффе. - Ч. 2. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. - 173 с.

7. Ківалова Т.С. Поняття та система зобов'язань у цивільному праві України / Т.С. Ківалова // Актуальні проблеми держави і права. - 2008. - Вип. 38. - С. 22-27.

8. Новицкий И.Б. Общее учение об обязательстве / И.Б. Новицкий, Л.А. Лунц. - М.: ГИЮЛ, 1950. - 412 с.

9. Майданик Р.М. Місце зобов'язань у праві України / Р.М. Майданик // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 4. - С. 3-7.

10. Мамутов В.К. Хозяйственное право: [учеб.] / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, К.С. Хахулин и др.; под ред. В.К. Мамутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - 897 с.

11. Подцерковний О.П. Універсалізація поняття зобов'язання як фактор розвитку галузей права / О.П. Подцерков- ний // Наукові праці Одеської національної юридичної академії / голов. ред. С.В. Ківалов ; МОН України, ОНЮА. - О.: Юрид. л-ра, 2009. - Т 8. - С. 192-201.

12. Полищук И.С. Налоговое обязательство в Российской Федерации: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.14 / И.С. Полищук. - Омск, 2008. - 30 с.

13. Попондопуло В.Ф. Об объективных границах, правовых формах и критериях классификации обязательств / В.Ф. Попондопуло // Проблемы гражданского права. Сборник статей. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. - С. 114-125.

14. Харитонов Є.О. Цивільне право України: [підруч.] / Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова, О.В. Старцев. - К.: Істина, 2011. - 808 с.

15. Степин В.С. Новая философская энциклопедия: в 4-х т / В.С. Степин, ГЮ. Семигин. - Т 2. - М.: Мысль, 2010. - 634 с.

16. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови / В.Т. Бусел. - К. ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.

17. Аристотель. Сочинения в четырех томах / Аристотель ; Академия наук СССР, Институт философии / ред. В.Ф. Асмус: в 4-х т. - Т. 1. - М.: Мысль, 1976. - 550 с.

18. Бірта Г.О. Методологія й організація наукових досліджень / Г.О. Бірта, Ю.Г. Бургу. - К.: Центр учбової літератури, 2014. - 142 с.

19. Сінянський К.П. Зобов'язання як теоретико-правова категорія / К.П. Сінянський // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. - 2016. - Вип. 39. - Т 2. - С. 25-31.

20. Васильева Т.Г Римское право: конспект лекций / Т.Г. Васильева, О.М. Пашаева. - М.: ИД Юрайт, 2011. - 153 с.

21. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // ВВР. - 2003. - №№ 40-44. - Ст 356.

22. Гетманцев Д.О. До питань характеристики фінансово-правового зобов'язання як фінансово-правового відношення / Д.О. Гетманцев // Часопис Київського університету права. - 2011. - № 3. - С. 117-121.

23. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 р. // ВВР. - 2010. - № 50-51. - Ст. 572.

24. Порядок реєстрації й обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України: наказ Міністерства фінансів України № 309 від 02 березня 2012 р. // Офіційний вісник України. - 2012. - № 24 . - Ст. 925.

25. Беневоленская З.Э. Доверительное управление имуществом в сфере предпринимательства / З.Э. Беневоленская. - М., 2005. - 288 с.

26. Красюков А.В. Обязательство как межотраслевая категория / А.В. Красюков // Вестник Воронежского государственного университета. - 2008. - № 2. - С. 237-245.

27. Павел Юлий. Пять книг сентенций к сыну. Фрагменты Доминиция Ульпиана. Перевод с латинского / Юлий Павел ; пер. Е.М. Штаерман. - М.: Зерцало, 1998. - 287 с.

28. Черепахин Б.Б. Труды по гражданскому праву / Б.Б. Черепахин. - М.: Статут, 2001. - 479 с.

29. Завальна Ж.В. Окремі аспекти публічних зобов'язань / ж.В. Завальна // Адміністративне право України: стан і перспективи розвитку: матер. VI Міжнар. наук.-практ. конф. «Адміністративне право України: стан і перспективи розвитку» (м. Київ, 23-24 вересня 2011 р.). - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2011. - С. 88-89.

Размещено на Allbest.ru