Основи юридичної риторики в діяльності прокурора

Размещено на http://www.allbest.ru

ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ РИТОРИКИ В ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА

Загребельна Н.А.,

методист навчально-методичного відділу

Інститут післядипломної освіти

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Актуальність обраної теми обумовлена тим, що в сучасних умовах підвищується значимість діяльності прокурора як учасника кримінального процесу з боку звинувачення взагалі, так і виступів прокурора в судовому засіданні як однієї з форм здійснення процесуальної діяльності.

Ключові слова: комунікація, виголошення промови, володіння мовою, професійна діяльність прокурора, прокурорське судоговоріння.

юридичний риторика промова обвинувачення

Актуальность выбранной темы обусловлена тем, что в современных условиях повышается значимость деятельности прокурора как участника уголовного процесса со стороны обвинения вообще, так и выступления прокурора в судебном заседании в качестве одной из форм осуществления процессуальной деятельности.

Ключевые слова: коммуникация, произнесение речи, владение языком, профессиональная деятельность прокурора, прокурорское судоговорение.

The urgency of the chosen topic is due to the fact that in today's conditions the importance of the activities of the prosecutor as a participant in the criminal process on the part of the prosecution in general and the proceedings of the prosecutor in the court session as one of the forms of the implementation of procedural activities increases.

Key words: communication, speech proclamation, language proficiency, prosecutor S professional activity, prosecutor's negotiation.

Постановка проблеми

До теперішнього часу дослідники кримінального обвинувачення обмежувалися вивченням і описом досвіду судового красномовства, філологічних, або правознавчих аспектів обвинувальної промови. Науково-теоретичні основи кримінального обвинувачення зазвичай зводяться до більш-менш докладних практичних рекомендацій. Дослідники виділяють давню науку судового красномовства, спираючись переважно на власний досвід, обмежуються вивченням культурно-мовних аспектів сучасної прокурорської діяльності.

Теоретичні основи обвинувальної промови, відомі ще з часів античності, вимагають концептуального осмислення і систематичного викладу, що можливо в разі вивчення їх в контексті кримінального обвинувачення як явища, цілком зрозумілого через його комунікативну специфіку.

Ступінь розробленості проблеми. Для написання роботи досліджувалися праці відомих вчених Ломоносова М.В., Кошанського Н., присвячені обраній темі, а також роботи відомих українських дослідників - В. Котюка, О. Костенко, В. Молдована, О. Олійник.

У роботі визначені наступні завдання дослідження:

- визначення юридичної риторики, її предмета і методології як основи застосування прокурором риторичних засобів під час підготовки мови;

- виявлення і аналіз теоретичних і методологічних підходів існуючої наукової літератури до судової промови як засобу кримінального обвинувачення;

- вивчення мови прокурора в судовому процесі як особливого типу мовного спілкування;

- вивчення сучасного стану практики прокурорського судоговоріння в кримінальному процесі;

- виявлення послідовності використання прийомів демонстрації позиції обвинувачення, її аргументів і способів переконання;

- систематизація та виявлення теоретико-методологічних основ наукового знання про особливості і закономірності побудови промови прокурора в контексті практичних завдань.

Наукова новизна і практична значущість даного дослідження обумовлюється необхідністю з'єднання в одній роботі теоретичних риторичних знань як методу знаходження і викладу доказів та способів переконання, а також знання інститутів кримінального процесу і проблем практичної діяльності прокурора.

Метою даної роботи є виявлення значення юридичної риторики як особливої методики доведення до відома суду в ході виступу в судовому засіданні результатів роботи прокурора у кримінальній справі та результатів дослідження доказів у кримінальному процесі, яке передбачає приділення особливої уваги не тільки змісту викладення відомостей, а й формі їх уявлення з метою надання максимального впливу на формування внутрішнього переконання суду, заснованого на всій сукупності наявних у кримінальній справі доказів.

Виклад основного матеріалу

Аристотель розумів риторику як знання про способи переконання і як практичне мистецтво переконувати людей. Цицерон бачив в риториці універсальну методологію пізнання і переконливого уявлення істини. Специфічне мистецтво судового оратора, на думку Цицерона, застосовне в кожній сфері людського спілкування.

Переконливість слова, що виражає думку, не менш важлива, ніж його доказовість. Риторика як мистецтво і одночасно теорія переконання передбачає свій метод пізнання і перетворення реальності - риторичний метод, який являє собою сукупність прийомів і способів мислення, орієнтовану на пізнання соціальної дійсності з точки зору прагматичного завдання її перетворення шляхом переконання.

Думка невіддільна від мови, завжди оформлена засобами мови, а всякий словесний образ одночасно є і логічна абстракція. У цьому закладені витоки наукової риторики. Риторичний метод пізнання пов'язаний не тільки з мовою в публічних промовах, але й з мовою людської думки. За допомогою його мова створюється оратором і сприймається слухачами. Цей метод визначає зміст методології комунікативної діяльності і є основою теорії кримінального обвинувачення як явища комунікативного за своєю природою.

Наближаючись до античного розуміння мистецтва мови, сучасна наука лише відновлює в правах очевидну для античних мислителів методологічну цілісність слова і думки. Не випадково прочитання античних авторів у контексті сучасних уявлень про красномовство є поширеним підходом до досліджень комунікативної сфери.

Риторика як галузь сучасної науки займається типологією ситуацій спілкування і алгоритмом підготовки до спілкування, принципами вибудовування того й іншого, що представляє собою методологію комунікативної діяльності людини. Риторика - це самостійна система наукового знання, тісно взаємопов'язана з комунікативної практикою.

Слово - найважливіший і основний інструмент нашого мислення. Будь-яка спроба відокремити форму думки від її змісту заздалегідь приречена на марність і спотворення істини. Думка формується словами. Чим більш чітко, логічно й образно наше мислення, тим більше роботи зі словесного оформлення думки відбувається природно, не в мистецтві, але в творчості. Так точно і образно формується наша думка.

Основи аргументації в судовій промові розглядаються спільно з тим, що називають засобами мовного впливу. Відірвати слово від думки неможливо.

Композиція промови, як послідовність методів демонстрації думки, і план мови, як тематична послідовність процесуального доказу, відображають загальні принципи побудови переконливого впливу.

Але цими принципами логіко-мовна основа виступу прокурора повністю не охоплюється. Мова визначається ще й системою аргументації, яка реалізується через ті чи інші, але обов'язково доцільні мовні засоби. Мета побудови системи аргументації мови - вплив на уявлення суду про систему доказів по справі.

Взаємозв'язок і послідовність розташування доводів вимагає раціонально-логічної очевидності. Вага аргументу визначає його положення і значимість у системі мови. Так, Квінтиліан радив сильні доводи викладати порізно, а слабкі сукупно, і завжди пам'ятати про те, що важлива не кількість доказів, а їх вагомість [3, с. 43].

Яка ж специфіка судового красномовства, як ключового елементу процесуальної роботи кримінального обвинувача?

Монолог прокурора діалогічний. Суд не є пасивним слухачем. Відбувається процес пізнання, формування переконання суду, і промова відповідно до вимог цього пізнавального процесу, є найбільш ефективною. Діалогічність змісту судової промови - найважливіша характеристика для з'ясування її специфіки.

В обвинувальній промові суду не просто пропонується погляд прокурора на цю справу, а й наочно демонструється спосіб пізнання матеріалів судового слідства. Важливою характеристикою виступу в дебатах є його методологічна переконливість. Звинувачення в суді ґрунтується не тільки на певній ключовій ідеї, але і на достовірній системі розуміння і викладу суті справи.

Така система орієнтована на закони усного мовлення та існує в рамках традиції судоговоріння. Вимога лаконічності, інформаційної насиченості поєднується з вимогами системності, об'єктивності, природності композиційно-стилістичного і логічного розвитку судової промови [4, с. 77].

Обвинувач як би мислить вголос і кожна нова думка не тільки випливає з попередньої, але і є результатом певного підходу до розуміння досліджуваної проблеми. Аргументативна і методологічна повноцінність вимоги до мовлення надають їй науковий, тобто раціонально переконливий характер.

Вимога лаконічності передбачає відсутність у мові тих елементів, без яких можна обійтися для передачі адресату (суду) значущої для вирішення у справі інформації. Думка формулюється доцільно (риторично), емоція передається мінімально необхідними для її сприйняття засобами.

Якщо методом ораторського мистецтва є риторичний метод, то формою його реалізації є ораторський стиль.

Сучасний стан науки про судове красномовство дозволяє розробляти теорію кримінального обвинувачення на концептуально цілісній методологічній основі. Риторика кримінального обвинувачення є вчення про методологію і стилі процесуальної діяльності прокурора.

Художні засоби мови не є самостійним аргументом. Методологічно більш точним буде уявлення про виразну демонстрацію аргументу, яка полягає в експресивно-оціночному викладі актуальної думки. Ступінь образності, емоційності мовлення, характер оціночних суджень важливо зіставляти зі специфікою справи, індивідуальною стилістикою і сформованим уявленням про характер сприйняття суддів.

Можливо, найбільш точно сучасний підхід до композиційної побудови промови був сформульований ще П.С. Пороховщиковим про те, що необхідно обміркувати, потрібен вступ чи ні, чи варто викладати обставини справи в безперервного зв'язку або уривками; почати з початку, з середини, або з кінця; чи не краще зовсім обійтися без переказу фактів» [5, с. 149].

Цілісність мови пов'язана з логічною побудовою її матеріалу, що досягається акцен- туалізацією основних ідей, конструюванням окремих смислових фрагментів, послідовністю переходу від однієї думки до іншої.

Висновки

У результаті дослідження комунікативних аспектів кримінального обвинувачення вдалося виявити значимість методологічного змісту наукової дисципліни риторики для діяльності прокурора на всіх стадіях кримінального процесу. Риторика надає кримінальним звинуваченням спосіб процесуального дослідження справи, який в підсумку реалізується через обвинувальну промову як головний засіб впливу прокурора на переконання суду.

Риторика є не тільки науковою основою для розуміння комунікативного змісту діяльності прокурора в кримінальному процесі, а й областю знання, в рамках якої можлива систематизація практичних і теоретичних відомостей про кримінальне звинувачення і побудова на цій основі сучасної наукової теорії. Саме в рамках риторичного знання стала очевидною можливість системного вивчення кримінального обвинувачення і обвинувальної промови як її найбільш значимих елементів.

Центральною темою дослідження стали методологічні аспекти теорії і практики обвинувальної промови як комунікативної дії прокурора в кримінальному процесі. З'ясувалося, що переконливість є ключовою вимогою до кримінального переконання на всіх її стадіях - від підготовки процесу до виголошення промови та є основною категорією наукового осмислення кримінального обвинувачення як комунікативного явища. Вдалося з'ясувати комунікативну і процесуальну специфіку судового красномовства.

Обвинувальна промова вивчена як риторичне явище, стилістика якого взаємопов'язана із цілями і методами процесуальної дії. З'ясувалося, що риторика кримінального обвинувачення є вчення про методологію і стилі процесуальної діяльності прокурора.

Література:

1. Давиденко Л.М. Місце прокуратури у системі державної влади України / Л.М. Давиденко // Вісник Академії правових наук України. - 2005. - № 3. - С. 65.

2. Косюта М.В. Проблеми та шляхи розвитку прокуратури України в умовах побудови демократичної правової держави: автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук / М.В. Косюта. - Х., 2002.

3. Малюга В.І. Принципи організації та діяльності прокуратури України: дис. ... канд. юрид. наук / В.І. Малюга. - К., 2002. - С. 43.

4. Олійник О.Б. Прокурорська риторика : [підручник] / Ольга Борисівна Олійник. - К. : Алерта, 2008. - 304 с.

5. Сергійович П. Мистецтво промови на суді / П. Сергійович, П.С. Пороховщиков - Тула, 1999. - С. 149-150.

6. Тацій В. Прокуратура в системі поділу влади / В. Тацій // Вісник прокуратури. - 2009. - № 2. - С. 27, 29.

7. Цюра Т.В. Суб'єкти доказування та оцінки доказів у цивільному процесі: дис. ... канд. юрид. наук / Т.В. Цюра. - К., 2004. - С. 81-82.

Размещено на Allbest.ru