Еволюція впливу Великого шовкового шляху на розвиток міжнародного права

Аналіз етапів активного використання євразійських торговельних шляхів у площині розвитку міжнародного права. Тісне міжнародно-правове співробітництво між учасниками ініціативи як однин із важливих напрямків сучасного проектування Шовкового шляху.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 27.03.2018
Размер файла 21,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція впливу Великого шовкового шляху на розвиток міжнародного права

Великий шовковий шлях простягався від узбережжя Атлантичного океану до Шанхаю, з'єднуючи регіональні торговельні шляхи в єдину трансконтинентальну систему. Етап активного використання Шовкового шляху являвся висхідним в інтенсивному просуванні міжкультурного діалогу між Сходом та Заходом та став локомотивом налагодження міжцивілізаційних відносин, при цьому здійснивши вагомий внесок у розвиток міжнародного права.

Проект «Один пояс, один шлях» є одним із глобальних задумів сучасності та ґрунтується на тісному міжнародно-правовому співробітництві на Євразійському континенті. Відкриваючи величезні можливості у площині транспортних перевезень, він набуває рис міжнародної кооперації та висвітлює широкі економічні перспективи як для зовнішньої політики окремих держав регіону, так і для розвитку міжнародного права в цілому.

Великий шовковий шлях найчастіше досліджують у площині розвитку торговельних та культурних зв'язків між цивілізаціями. У статті євразійські караванні шляхи розглядаються у розрізі міжнародного права. Аналіз стародавніх «умов взаємодії» дозволяє зробити важливі висновки щодо масштабів впливу Великого шовкового шляху на розвиток міжнародного права.

Ступінь розробленості проблеми.

Особливості Великого шовкового шляху досліджували такі вчені: Є. Барінова, Х. Еренжен, Н. Ахметшин, Б. Ставіскій, А. Малков та інші. На сьогодні відсутнє комплексне наукове дослідження особливостей функціонування Шовкового шляху у площині становлення системи міжнародного права.

Мета статті - дослідити еволюцію впливу Великого шовкового шляху на розвиток міжнародного права.

Великий шовковий шлях (Great Silk Road) виступає яскравим прикладом феноменальності історичної торговельної магістралі. Це не просто мережа маршрутів у напрямку Європа-Азія, а й досить важлива трансконтинентальна стратегія міжнародної взаємодії. її кінцевий результат - створення наднаціональної транспортної інфраструктури, підкріпленої правовими та економічними аспектами: подальшою лібералізацією міжнародної торгівлі, зміцненням економічних, стратегічних, політичних та культурних зв'язків.

Як зазначає науковець Ю.А. Харламова, основні мотивації подібного мегапроекту знаходяться не тільки у майбутніх економічних вигодах тих структур, які активно його лобіюють, а й у тверезих геополітичних розрахунках створити в Євразії «економічний пояс» як підґрунтя великої євразійської держави, де Китай відіграватиме провідну роль [1, с. 2]. План «другого дихання» Шовкового шляху враховує першочергові потреби партнерів, створюючи при цьому сприятливі умови для налагодження тісної співпраці у регіоні.

Історично морська частина Великого шовкового шляху чітко відмежовувалася від сухопутного напрямку [2, с. 20]. Привертає увагу той факт, що у багатьох наукових працях сухопутні та морські торговельні відгалуження розглядаються у нерозривній сукупності, хоч насправді ще з давніх часів існувало їх чітке розмежування. Необхідно зазначити, що єдиного маршруту пересування караванів не існувало, тому їх вектори руху постійно змінювалися. У результаті сформувалася розгалужена мережа торговельних артерій, які сполучали Азію та Європу [3, с. 17].

Важливу роль у формуванні опорної сітки євразійської транспортної магістралі відіграли її відгалуження у Малу та Середню Азію. Кінцевим пунктом шляху вважалися грецькі міста-держави, з якими у той час велася активна торгівля. Після розпаду стародавніх імперій роль сполучної ланки між Заходом та Сходом належала Степовій гілці Шовкового шляху.

Функціонування Великого шовкового шляху у системі Європа-Азія перебувало у глибокій залежності від геополітичної стабільності на всіх його розгалуженнях. Постійні воєнні дії за домінування над караванними шляхами лише сповільнювали їх розвиток. Хоча, також можна стверджувати про позитивний вплив сутичок на розвиток караванних шляхів, адже кожного разу нові завойовники встановлювали свої правила управління та зовнішньої взаємодії. Таким чином, з одного боку, для розвитку Великого шовкового шляху була необхідна політична стабільність вздовж усіх його відрізків, а з іншого - постійні сутички сприяли змінам політичного та правового регулювання територій, що знаходилися в його межах.

Можна провести певні паралелі між еволюцією євразійської транспортної магістралі та розвитком міжнародного права. Великий шовковий шлях став сполучною ланкою між різними цивілізаціями, надав світові нове уявлення про зовнішню взаємодію між народами. В свою чергу, процес мирного врегулювання спорів став новим етапом у розвитку міждержавних взаємин та залишив воєнні методи далеко позаду. У спільній взаємозалежності та взаємозв'язку ці глобальні процеси призвели до активізації міжнародної комунікативної здатності держав.

Проаналізувавши модель А.С. Малкова, чітко бачимо три основні епохи розквіту Великого шовкового шляху: це II ст. до н.е. - II ст. н.е., VII-X ст. та XIII-XIV ст. [4]. Саме у зазначені проміжки часу, спостерігався найбільш жвавий розвиток зовнішніх зв'язків, проявляючись в активній торгівлі, інтенсивній культурній взаємодії, стиканні правових систем.

Період активного становлення зовнішніх зв'язків між країнами, території яких історично увійшли до євразійської транспортної магістралі, являється ключовою сторінкою процесу взаємодії у сфері економіки, права, культурних зв'язків, так як у ньому захований величезний міжнародно-правовий досвід, що значно впливає на сучасні міжнародні процеси.

Науковець В.А. Василенко зазначає, що ще у додержавний період в якості соціального інструменту організації внутрішніх та міжродових відносин виступали правила стародавніх звичаїв і договорів [5, с. 39]. Приклади міжнародно-правового співробітництва у давні часи можна знайти у джерелах, що розповідають про держави, які існували на території сучасного Ірану. Розглянемо Мідій - ське царство за царя Кіаксара (625-585 рр. до н.е.), відоме великою кількістю завоювань, особливо підпорядкуванням Парфії шляхом підписання мирного договору. Відповідно до договору, Парфія зберігала свої колишні володіння в умовах формального підпорядкуванні Мідії. Необхідно зазначити, що згідно з деякими джерелами, цей договір став першим в історії дипломатії Середньої Азії реальним міжнародним договором, що допоміг вийти з конфлікту двом державам.

У період розквіту Шовкового шляху активно укладалися мирні договори, які виступали важливим аспектом нового етапу міждержавних взаємин. Якщо заглибитись в історію, можна прослідкувати феномен підкріплення таких договорів династичними шлюбами, а в деяких випадках - і заставою синів правителя, яка на ранніх етапах китайської історії носила двосторонній характер, а згодом стала здійснюватися на односторонній основі [6, с. 56].

Важливим етапом у функціонуванні євразійської транспортної артерії вважається друга половина VI ст., період, коли переважне домінування над трасою перейшло до творців однієї з найбільших кочових імперій Євразії - Тюркського каганату, що охоплював широкий простір від Причорномор'я до Північного Китаю. Каганат зосередив під своєю владою народи Середньої Азії, Алтаю та Семиріччя, а згодом і Середньоазіатське Дворіччя (Ма - вераннахр). Так як міжнародні відносини того часу характеризувалися постійною боротьбою за ключові торгові пункти та маршрути, тюрки були особливо зацікавлені у стародавніх караванних шляхах. Таким чином, створення величезної імперії призвело до включення її до світових політико-економічних відносин раннього середньовіччя, насамперед із Китаєм, Іраном та Візантією.

З фази підпорядкування тюрками історичної торгової артерії можна чітко прослідкувати еволюцію впливу історичного Шовкового шляху на розвиток міжнародного права. Наприклад, для подолання блокування Іраном торгівлі на магістралі, тюрки прийняли декілька стратегічних кроків, що сприяли укладенню торговельної угоди і військового договору проти Ірану. Згідно з історичними документами, Іран зобов'язався не перешкоджати торгівлі. Саме нові аспекти державного управління, що спиралися на переконання традиційної культури, дали поштовх для вироблення тюрками на базі звичайного права аспектів публічного права.

Таким чином, період правління тюркської середньовічної держави вніс якісно нові аспекти міжнародної взаємодії на головну історичну торговельну артерію, що було спричинено не лише наявністю відокремленої публічної влади, а також зовнішнім та внутрішнім суверенітетом державної влади та пріоритетом законів (торі) на всій території каганату.

Відкритий простір Євразійського континенту завжди дозволяв легко проникати завойовникам у найвіддаленіші частини та надалі встановлювати власні сакрально-ритуальні «правила гри». Протягом усієї історії велася постійна боротьба за контроль над центральноазіатськими трасами. Контроль над Шовковим шляхом на цілих півтора століття перейшов до китайської імперії Тан. Політика «нового завойовника» об'єднувала постійні війни із мирними дипломатичними засобами, наочно показуючи прірву, яка розділяла менталітет представників різних цивілізацій. Китайський правопорядок на артеріях Шовкового шляху базувався на концепції відкритості, а також на неминучій всебічній асиміляції інших народів. Імперія Тан зробила вагомий внесок у розвиток міжнародного права та сприяла запозиченню принципів китайського правління іншими народами. Таким чином, китайські методи управління являлися ефективним інструментом забезпечення легітимності влади і діючим механізмом репродукції їхньої монополії на владу.

Кінець XIII ст. вважається точкою відліку ще одного досить важливого етапу у функціонуванні історичної торгової магістралі. Саме в цей період відбувається підкорення Центральної Азії арабськими завойовниками. Досить скоро Арабський халіфат не лише п оши рив і слам на завойован их землях, а й виробив ефективні правові інструменти зовнішніх торговельних відносин, що формувалися паралельно з налагодженням зв'язків між мусульманської громадою та сусідськими народами у рамках діючого внутрішнього права [7].

Великий шовковий шлях у XIII-XIV ст. опинився під владою Золотої Орди, яка внесла свій вагомий вклад у розвиток правових основ співробітництва по історичним торговим шляхам. Необхідно відмітити, що монголи змогли на тривалий час забезпечити єдиний режим контролю на практично всьому відрізку євразійських торговельних шляхів, сприяючи розширенню міжнародного співробітництва в регіоні. Політичну та правову спадщину тюрко-монгольської імперії аргументовано розкрив представник євразійства Еренжен Хара-Давай у своїй фундаментальної праці «Чінгісхан як полководець і його спадщина» [8, с. 7].

На початку XVI ст. торговельні зв'язки Азії зі світом переходять на якісно новий рівень та частково змінюються. Міжконтинентальні сухопутні торгові шляхи поступаються місцем морським перевезенням. Активна фаза використання Шовкового шляху переходить у довготривалу паузу.

Загальновідомо, що зовнішньоторговельні відносини того часу регулювалися за допомогою міжнародно-правових звичаїв. Багаторазово повторювані дії держав при здійсненні зовнішніх контактів почали складатися у звичаєві правила, які згодом придбали силу міжнародно-правового джерела. Торговельні відносини регулювалися міжнародними торговими звичаями. Таким чином, у процесі взаємодії саме заздалегідь сформульований договір виступав найбільш дієвим засобом підтримки зовнішнього спілкування. Так, наприклад, у зазначений час різними утвореннями Центральної Азії було укладено більше 200 договорів. Після аналізу історичних відрізків розвитку та функціонування історичної євразійської торгової артерії не важко помітити близькість принципів центральноазійських релігійно-правових систем та основних принципів міжнародного права.

Визначення масштабів впливу Великого шовкового шляху на розвиток міжнародного права має важливе значення, так як дозволяє встановити шляхи подальшого розвитку міжнародно-правового співробітництва у рамках відновлення історичної торгової артерії. Протягом історії народи, намагаючись налагоджувати зовнішні контакти, робили неоціненний внесок в історію міжнародного права, в його подальший розвиток.

У даний час Китай активно працює над відродженням євразійської історичної торгової магістралі. Сучасний проект по відновленню Шовкового шляху, відомий світові під назвою «Один пояс, один шлях», направлений на зміцнення відносин між країнами регіону у рамках двостороннього та багатостороннього міжнародно-правового співробітництва. Дана ініціатива дасть можливість країнам не лише відновити багатоплатформну співпрацю у регіоні, а й переглянути свої відносини у контексті індивідуальних інтересів на континенті. Китай працює над розвитком ініціативи, дотримуючись п'яти принципів мирного співіснування та оминаючи гострі кути «великої гри» з іншими силами. Аналізуючи слабкі сторони проекту, звертається увага на високу нестабільність режимів країн Центральної Азії, що обмежує їх здатність співпрацювати в рамках проекту. Китайська сучасна ініціатива «Один пояс, один шлях» векторно направлена на дотримання зовнішньополітичних традицій, які спираються на подальший розвиток відносин взаємодопомоги та підтримки.

Великий шовковий шлях зіграв роль транспортного чинника у взаємодії різних цивілізаційних систем. Взаємовідносини між історичними утвореннями, що мали місце на євразійській магістралі, вплинули на розвиток засобів мирного врегулювання спорів.

Значна кількість питань щодо історії Шовкового шляху, а особливо міжнародно-правових аспектів його функціонування, залишається розкритою у недостатній мірі. На сьогодні можна знайти різноманітні припущення щодо точки відліку виникнення караванних шляхів, хронології їх розвитку, першопричин регресу

Великий шовковий шлях - це яскравий феномен налагодження міжцивілізаційного спілкування, розвитку торгівлі та міжнародного права на усіх відрізках його функціонування. У площині розвитку торгівлі на трасах історичної транспортної артерії можна простежити процеси зовнішньої комунікації багатьох народів та держав протягом більш як тисячі років, побачити абсолютно різні правові системи, які взаємодіяли між собою.

шовковий шлях міжнародний право

Література

1. Харламова Ю.А. Новый «Шелковый путь» - транспортный мегапроект Китая / Ю.А. Харламова // Вестник транспорта. - 2015. - №8. - С. 2-4.

2. Кольцов П.М. Дорогами Великого шелкового пути - ре - гиональныеаспекты/П.М. Кольцов, К.П. Кольцова, Е.Э. Эрдни-Горяев // Вестник Калмыцкого университета. - 2015. - №4 (28) - С. 15-22.

3. Малков А.С. О математическом моделировании товаропотоков [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www. Keldysh.ru/papers/2005/ ргер11/ргер2005_11.html

4. Василенко В.А. Основы теории международного права / В.А. Василенко. - Киев.: «Выща школа», 1988. - 288 с.

5. Баринова Е.Б. Генезис отношений Китая с Центральной Азией в домонгольское время / Е.Б. Баринова // Вестник РУДН, серия Международные отношения. - 2013. - №1 - С. 54-61.

6. Нуриев Б.Д. Мусульманское международное право: проблема идентификации / Б.Д. Нуриев // Евразийский юридический журнал. - 2015 - №7 (86). С. - 43-46.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.