Відповідальність прокурора за порушення норм Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відповідальність прокурора за порушення норм Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів

Билиця І.О., к. ю. н., доцент кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури Національний університет «Одеська юридична академія»

Стаття присвячена дослідженню проблематики відповідальності прокурорів за порушення етичних норм, закріплених у Кодексі професійної етики та поведінки прокурорів. Проаналізовано види такої відповідальності, що закріплені у вітчизняному законодавстві, та досвід європейських країн у цій сфері. Формулюються пропозиції щодо вдосконалення нормативної регламентації відповідальності прокурорів за порушення ними етичних норм.

Ключові слова: прокурор, професійна етика прокурора, Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів, дисциплінарна відповідальність, відповідальність прокурорів за порушення етичних норм.

Статья посвящена исследованию проблематики ответственности прокуроров за нарушение этических норм, которые закреплены в Кодексе профессиональной этики и поведения прокуроров. Проанализированы виды такой ответственности, которые закреплены в отечественном законодательстве, и опыт европейских стран в этой сфере. Формулируются предложения по совершенствованию нормативной регламентации ответственности прокуроров за нарушения этических норм.

Ключевые слова: прокурор, профессиональная этика прокурора, Кодекс профессиональной этики и поведения прокуроров, дисциплинарная ответственность, ответственность прокуроров за нарушение этических норм.

The article is devoted to the research of the prosecutors' responsibility for violating ethical norms, which are enshrined in the Code of Professional Ethics and the behavior of prosecutors. The types of such responsibility, which are enshrined in the domestic legislation and experience of the European countries in this sphere, are analyzed. The proposals for improving the normative regulation of the responsibility of prosecutors for violating their ethical norms are formulated.

Key words: prosecutor, professional ethics of the prosecutor, Code of professional ethics and behavior of prosecutors, disciplinary liability, accountability ofprosecutors for violation of ethical norms.

Постановка проблеми. На сьогоднішній день в умовах пошуку найраціональніших шляхів подальшого реформування органів прокуратури України та задля забезпечення прав і свобод людини та громадянина як найвищої суспільної цінності набуває особливої актуальності зміцнення морально-етичних засад діяльності прокурорів. Певні зміни, що відбулися, пов'язані з прийняттям нового Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 та нової редакції Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, що був прийнятий Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, поставили на порядок денний необхідність дослідження проблематики відповідальності прокурорів за порушення етичних норм.

Ступінь розробленості теми. Проблематику, пов'язану з професійною етикою прокурорів, досліджували ряд вітчизняних науковців та практиків: С. Данілін, В. Долежан, О. Толочко, С. Подкопаєв, О. Шандула, О. Шинальський, П. Шумський. Однак дослідження специфіки відповідальності прокурорів за порушення норм, що закріплені в Кодексі професійної етики та поведінки прокурорів ними, не проводилося.

Мета статті - дослідження відповідальності прокурорів за порушення етичних норм, що закріплені в Кодексі професійної етики та поведінки прокурорів.

Виклад основного матерїалу. Що стосується відповідальності, то в теорії права за змістом цього поняття прийнято розрізняти два види відповідальності: позитивну і ретроспективну. У зв'язку з цим А. Щербак надав таке визначення першому виду: «Юридична відповідальність - це правовідносини, в яких на суб'єкта покладається правовий обов'язок виконати умови діяльності з досягнення певного результату під загрозою застосування певних поневірянь і обмежень» [1, с. 11]. А. Васильєв, Є. Додін і В. Туманов широко трактують юридичну відповідальність як «усвідомлення своєї поведінки у правовій сфері, її наслідків та соціального значення, почуття обов'язку» [2, с. 87]. Це і є позитивна юридична відповідальність, тобто відповідальність за майбутні дії.

Що ж стосується ретроспективної відповідальності, тобто відповідальності за минулу поведінку, то її суть - у застосуванні юридичних санкцій за правопорушення. У зв'язку з цим розрізняються такі види відповідальності: кримінальна, дисциплінарна, адміністративна.

Прокурори можуть бути притягнутими до кримінальної відповідальності як за так звані загально-кримінальні злочини, не пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням службових обов'язків, так і за грубі порушення деонтологічних норм, які містяться у Кодексі професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

На відміну від кримінальної, дисциплінарна відповідальність наступає не за вчинення кримінальних правопорушень, а за вчинення дисциплінарних проступків, які, на відміну від кримінальних правопорушень, є не суспільно небезпечними, а суспільно шкідливими. Дисциплінарна відповідальність є видом державного (дисциплінарного) примусу і одним із дієвих заходів забезпечення дисципліни та законності у прокурорській діяльності.

Дисциплінарна відповідальність має риси державного примусу і всіх ознак юридичної відповідальності.

В статті 43 Закону України «Про прокуратуру» вперше закріплено вичерпний перелік підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, що слід вітати, оскільки в колишньому Дисциплінарному статуті прокурорів такого переліку не містилося. Так, відповідно до ч. 1 вищезазначеної статті прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості [3].

Принципово важливою новелою у сфері захисту прокурора від несправедливого притягнення до дисциплінарної відповідальності є норма, що міститься у частині 3 статті 43 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої «Виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та (або) підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним законодавства чи неналежного виконання службових обов'язків». Як уявляється, умисне порушення закону прокурором у цих ситуаціях дійсно не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки прокурор, який так повівся, сам заслуговує на те, щоб опинитися на лаві обвинувачених. Дисциплінарна відповідальність прокурора за неналежне виконання службових обов'язків є можливою не за ухвалення судом обвинувального вироку, а за порушення прав підозрюваного у досудовому провадженні й направлення до суду необґрунтованих обвинувальних матеріалів.

Цілком відповідає принципам Ради Європи позбавлення керівників прокуратур регіонального рівня і навіть Генерального прокурора України права здійснювати дисциплінарне провадження щодо прокурорів і покладення цієї місії на Вищу кваліфікаційну дисциплінарну комісію прокурорів. Запровадження також новації якщо не виключає, то принаймні зменшує прояви волюнтаризму і суб'єктивізму при вирішенні цих питань.

У зв'язку з цим потрібно ще раз замислитися над співвідношенням між поняттями «дисциплінарний проступок» і «порушення морально-етичних засад діяльності прокурора».

Однією з підстав притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності на сьогоднішній день є систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Ця норма викликала заперечення Головного науково-експертного управління Верховної Ради України ще на етапі прийняття Закону України «Про прокуратуру», про що було зазначено у висновку: «Не можна погодитись з пропозицію про встановлення юридичної відповідальності за порушення етичних норм, яка передбачається пунктом 5 частини першої статті 44 законопроекту. Правила етики, які містять етичні норми, не можуть застосовуватися для регулювання правових відносин. Правові, релігійні, моральні, етичні, політичні тощо норми є різними видами соціальних норм» [4].

З таким висновком неможливо погодитись, якщо врахувати, що йдеться не просто про норми етики, а про норми професійної етики для прокурорів, як і для судів, і якщо ці норми порушуються у прокурорському середовищі, вони, безумовно, можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності. Це ж стосується порушення етичних норм і поза прокурорським середовищем, яке, ставши надбанням гласності, прикувало до себе громадську увагу, зокрема за допомогою засобів масової інформації. Так, подружня зрада з боку прокурора, викрита дружиною, її звернення до керівника прокуратури ще не є приводом для дисциплінарного провадження. Проте пов'язані з цим грубі, цинічні дії, нанесення побоїв у присутності дітей і сусідів свідчать про нестриманість представника закону, яка, безумовно, завдала шкоди авторитету як самого порушника, так і авторитету прокуратури в цілому, і мають викликати відповідну реакцію.

Проте це аж ніяк не виключає можливості застосування замість дисциплінарних стягнень заходів профілактичного впливу.

У статті 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів від 27 квітня 2017 року, що має назву «Наслідки порушення вимог цього кодексу», вказано наступне: «Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурори зобов'язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності» [5].

Отже, в новій редакції цього Кодексу за систематичне або одноразове грубе порушення норм цього Кодексу по відношенню до прокурора буде відкрите дисциплінарне провадження, за результатами якого останній може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

На жаль, із нової редакції етичного кодексу прокурорів виключено заходи морального впливу, які містилися в попередній його редакції, а саме: «у разі відсутності підстав для юридичної відповідальності працівника прокуратури керівником органу прокуратури до нього може бути застосований такий захід морального впливу, як застереження про припинення неетичної поведінки з попередженням про можливість застосування дисциплінарного стягнення, про що оголошується колективу прокуратури чи відповідного структурного підрозділу та складається протокол» [6]. Таким чином за порушення етичних норм, що містяться в цьому Кодексі, були передбачені особливі заходи впливу, які носили в першу чергу виховний, а не дисциплінарний характер.

Якщо аналізувати зміст вищевказаної норми, виникають певні зауваження. По суті в ній йдеться про застосування заходів чисто виховного характеру, причому не через відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, а шляхом заміни її на заходи виховного впливу з огляду на відносну малозначність порушення та характеристику особи порушника. Крім того, «припинення неетичної поведінки» стосується випадків, коли вона має триваючий характер, а в реальному житті найчастіше йдеться про одноразові прояви неетичної поведінки, які з часом можуть повторюватися. Відтак працівника у таких випадках слід попередити не про припинення неетичної поведінки, а про неприпустимість повторення порушень професійної етики.

Для більш комплексного розкриття проблематики у сфері відповідальності прокурорів за порушення ними етичних норм слід розглянути практику європейських країн у цій сфері.

Так, наприклад в Угорщині існує спеціальний Комітет з етики Угорської асоціації прокурорів, який має виняткове право розслідування порушень правил етичної поведінки за власними процесуальними правилами. За результатами розгляду можуть бути прийняті рішення про: 1) повідомлення про неетичну поведінку, тобто доведення відповідної інформації до прокурорського загалу; 2) винесення догани; 3) виявлення зневаги, що рівноцінно постановці питання про усунення прокурора від посади [7].

В Етичному кодексі прокурорів Латвії зазначено: «...Громадськість має бути впевнена, що недотримання прокурором основних принципів його професійної етики буде розглянуто й оцінено, прокурори повинні бути готові пояснити свою поведінку, будучи в згоді з основними етичними принципами, і мотивувати кожне нехтування вищевказаними принципами. Умисне недотримання основних етичних принципів може розглядатися як спосіб поведінки, що недостойна звання прокурора» [8].

За результатами розгляду матеріалів про етичні проступки до прокурорів Латвії можуть бути застосовані такі заходи: 1) розгляд на засіданні Атестаційної комісії; 2) оголошення догани; 3) принесення публічних вибачень;

направлення інформаційного листа у всі прокуратури [8].

Відповідно до Кодексу прокурорської етики Литви за результатами розгляду Комісією з прокурорської етики можуть бути прийняті рішення про: 1) визнання факту порушення; 2) покладення обов'язку припинити неетичну поведінку; 3) зобов'язання порушника вибачитися; 4) оголошення йому попередження;

поширення інформації про негідний вчинок; 6) зобов'язання компенсувати матеріальну шкоду [9].

У зв'язку з цим можна згадати, що в одному з проектів Кодексу професійної етики та поведінки прокурора, підготовленого в межах Спільного плану дій Генеральної прокуратури України та Ради Європи у 2005 р. і рекомендації Конференцій генеральних прокурорів Європи того ж року було передбачено конкретний перелік заходів моральної відповідальності з урахуванням досвіду вищеназваних та інших країн Європи (ст. 30), серед яких: усне зауваження; застереження про недопустимість неетичної поведінки; вимога про публічне вибачення за неетичний проступок; попередження (суворе попередження) про можливість застосування дисциплінарного стягнення за повторення неетичного проступку [10].

З урахуванням європейського досвіду статтю 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів доцільно доповнити наступними частинами:

«За не грубе або несистематичне порушення норм Кодексу професійної етики і поведінки працівником прокуратури збори колективу органу прокуратури з урахуванням характеру порушення та особи порушника можуть застосувати до нього такі засоби впливу:

- усне зауваження;

- зобов'язання принести публічні вибачення перед колективом або окремим працівниками;

- попередження про можливість застосування дисциплінарного стягнення у разі повторного прояву неетичної поведінки.

Про вжиті заходи складається протокол».

Існування протоколу буде постійним нагадуванням порушникові про наслідки продовження ним неетичної поведінки.

Є можливим і таке вирішення цього питання, коли факти неетичної поведінки прокурорських працівників, в яких переважають чисто моральні аспекти, прямо не пов'язані зі службовою діяльністю, могли б розглядатися спеціальними комісіями з прокурорської етики, створюваними при регіональних прокуратурах.

Висновки

Для того, щоб кодекси етичної поведінки «спрацьовували» у прокурорському середовищі, доцільно використовувати досвід тих європейських країн, де регулярно проводяться зібрання прокурорів, читаються лекції й проводяться практичні заняття, наприклад, як це робиться у Нідерландах. Прокурори на конкретних прикладах оцінюють етичну позицію прокурора у спірних ситуаціях щодо можливості чи неможливості вчинення тих чи інших дій.

Сподіваємося, що проблеми прокурорської етики стануть і надалі предметом досліджень з боку науковців і практичних працівників прокуратури.

професійний відповідальність етика прокурор

Література

1. Щербак А.И. Правовая ответственность должностных лиц аппарата государственного управления А.И. Щербак К. : Наукова думка, 1980. - 136 с.

2. Васильев А. Предприниматель: его права, обязанности, ответственность А. Васильев, Е. Додин, В. Туманов. - Одесса, 1994. - 144 с.

Размещено на Allbest.ur