Безперспективність репресивних заходів у боротьбі з корупцією як відображенням стану суспільного організму

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Національна академія правових наук України

Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Кафедра адміністративного права та адміністративної діяльності

Безперспективність репресивних заходів у боротьбі з корупцією як відображенням стану суспільного організму

Костенко І.В., к.ю.н.

Анотація

У статті аналізується проблема екзистенції корупції як певного віддзеркалення стану сучасного суспільного організму, визначається сутність репресивних заходів та нівелюється їх значущість як засобів усунення корупційних ризиків. Здійснена спроба визначити стан сучасного суспільного організму як інтегруючої сили, детермінанта високих показників корупції. Стаття є дуже актуальною та своєчасною. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи дослідження.

Ключові слова: корупція, заходи боротьби, репресивні заходи, національна свідомість, правова обізнаність, національна ідея.

В статье анализируется проблема экзистенции коррупции, как определенного отражения состояния современного общественного организма, определяется сущность репрессивных мер и нивелируется их значимость как средства преодоления коррупционных рисков. Осуществлена попытка определить состояние современного общественного организма как интегрирующую силу, детерминанту высоких показателей коррупции. Статья является весьма актуальной и своевременной. Теоретико-методологическую основу исследования составляют общенаучные и специально-юридические методы исследования.

Ключевые слова: коррупция, меры борьбы, репрессивные меры, национальное сознание, правовая осведомленность, национальная идея.

Insufficiency of represented measures against corruption, as a displayed of state of a social system

Постановка проблеми

На сьогоднішній день питання щодо заходів боротьби з корупцією продовжує залишатися одним із найгостріших. Корупція створює суттєву небезпеку для життєдіяльності суспільства, і масштаби її поширення становлять загрозу національній безпеці. Тому завдання боротьби з корупцією розглядаються сьогодні як загальнодержавні та першочергові, унаслідок чого можемо спостерігати, як цей процес боротьби виходить за рамки формальних меж і стає предметом безперервної уваги керівництва держави. Проте позитивні зміни саме від такого підходу в форматі «боротьби» не настають, а можливість їх настання є досить ілюзорною. По-перше, давайте проаналізуємо термін «боротьба», який означає процес зіткнення суперечностей, внаслідок якого триває певна сутичка, метою якої є знищення однієї зі сторін. Тобто, якщо дивитися через таку призму і намагатися сприяти настанню певних позитивних змін в державі саме шляхом «боротьби з корупцією», то існує ймовірність залишитися у стані «вічної боротьби добра і зла». Якщо застосовувати саме боротьбу у вирішенні цієї проблеми, то необхідно визначити два супротивники: з одного боку, держава, з іншого боку, - неподолана корупція, а суспільство займає пасивну позицію, сидячи в глядацькому залі, де періодично оплесками підтримує «чесного воїна». Саме таку картину ми спостерігаємо на сьогоднішній день, і сліпо віримо, що «добро переможе зло», і чекаємо настання цього зоряного часу. Держава, будучи в ролі чесного воїна, не перестає робити видимість постійної важкої праці, використовуючи (хоча більше, по суті, підходить термін «пожираючи») ресурси країни в усіх її проявах, абстрактне явище «корупція», як невидимий змій у цій картині, від злого духу якого держава рятує суспільство, застосовуючи певну зброю репресивних заходів. А суспільство дивиться та чекає, деколи обурюється, деколи підтримує оплесками, залежно від діянь «чесного воїна» - держави. Якщо й надалі дивитися таку казку під прямим кутом, то для суспільства є всі шанси залишитися «вічною дитиною» і не дочекатися логічного завершення картини та щасливої миті перемоги добра над злом. Ймовірним наслідком цього процесу є лише повне витрачення всіх наявних ресурсів, а для їх поповнення, на жаль, не знайдеться жодної відповідальної особи.

Метою статті є збільшення активної ролі національної свідомості, що неодмінно і беззаперечно впливає на практичну діяльність людей, і якщо ця діяльність обирає певну регулярну періодичність, то як наслідок - формується певна звичка, у нашому ж випадку, йдеться саме про «корупційну звичку», яка вже здатна самостійно детермінувати негативні наслідки в країні. Процес боротьби з такою звичкою за допомогою репресивних заходів здатен лише призвести до витрати великої кількості сил та ресурсів, у той час, як найефективнішим та найбільш дієвим є спосіб викорінення корупції як суспільної звички шляхом зміни національної свідомості.

Виклад основного матеріалу

На сьогоднішній день вітчизняні та закордонні фахівці визнають надзвичайно високий рівень корупції в Україні. Відомим також є те, що корупція набула ознак комплексного явища, яке розповсюджує свій негативний вплив на різні сфери суспільного життя, основою метою якого є швидке та протиправне вирішення питань на шляху досягнення певних цілей. Масштаби поширення цього негативного явища загрожують національній безпеці держави, а його рівень безперервно та нестримно зростає. Так, за даними дослідження, проведеного аудиторською компанією ЕгшІ&Уои^, Україна опинилася на першому місці за рівнем корупції серед 41 країни Європи, Близького Сходу, Індії та Африки (ЕМЕІА) (табл. 1).

Таблиця 1

Хабарництво/корупція широко поширені у діловій практиці в країні (Таблиця показує відсоток респондентів, які відповіли стверджувально)

* Середня кількість респондентів: 2017 51% 2017 L4L, 2015 51% (L4L = Likefor Like -- країни, які брали участь в дослідженні як в 2015році, так і в 2017).

51% респондентів, які брали участь в дослідженні EY Fraud Survey, як і раніше вважають, що корупція досить поширена в бізнес-середовищі їх країни. 77% членів ради директорів або управлінців вищої ланки вважають, що можна виправдати неетичну поведінку, якщо це допоможе бізнесу вижити. Тільки 21% респондентів знають, що в їхніх компаніях є гарячі лінії для повідомлення про неетичну поведінку. Серед 41 країни Європи, Близького Сходу, Індії та Африки перше місце займає Україна - 88% респондентів відповіли ствердно. Щоб допомогти бізнесу вижити, принаймні 37% респондентів готові запропонувати грошову винагороду в обмін на укладення або продовження контракту. Регуляторні норми надали позитивний вплив на етичні стандарти тільки в 12% опитаних нами компаній [1]. Покоління Y (від 25 до 34 років), що становить 32% респондентів, демонструє меншу стурбованість щодо неетичної поведінки. 73% заявляють, що така поведінка може бути виправдана, якщо вона допоможе бізнесу вижити, у порівнянні з 49% респондентів у віці від 45 до 54 років (покоління X), які теж дотримуються цього погляду. Більше того, 68% респондентів з покоління Y вважають, що керівництво схилятиметься до неетичної поведінки, щоб допомогти бізнесу, а 25% цієї вікової групи готові схвалити пропозицію грошової винагороди в обмін на укладення або продовження контракту. Покоління Y також демонструє підвищену недовіру: 49% вважають, що їхні колеги будуть готові діяти неетично, щоб отримати підвищення, у порівнянні з 40% у всіх інших вікових групах [2].

Вважаю за необхідне навести також середні статистичні дані щодо відношення до корупції пересічних громадян України. Так, дані опитування фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова показали, що 48% громадян вважають, що нова українська влада не досягла прогресу в проведенні реформ. При цьому 51% зізналися в тому, що не готові докладати особисті зусилля заради успіху реформ у країні. Більшість українців (53%) знають про високий рівні корупції в країні із засобів масової інформації. При цьому 10% заявили, що останній рік особисто давали хабарі, а 22% повідомили, хабарі давали їхні родичі та знайомі. Ще 4% обрали іншу відповідь, а 11% вагалися з відповіддю. Найчастіше українці стикалися з корупцією під час звернення в медичні заклади (30%) та освітні установи (25%). Рівень хабарництва в поліції, судах, прокуратурі і митниці респонденти оцінили приблизно в 25% - кожен четвертий відповів, що давав хабар, коли довелося зіткнутися з цими структурами (див. рис. 1) [3].

корупційний репресивний суспільний національний свідомість

Проаналізувавши дані досліджень щодо корупційних проявів, можемо стверджувати про реальну необхідність зміни «кута зору» щодо погляду на проблему корупції, а саме: не сприймати корупцію як абстрактне явище, котре наділене певними можливостями самостійно пронизувати різні сфери суспільства та влади, внаслідок чого й надалі зростатиме рівень юридичних, економічних, політичних та соціальних проблем, тим самим створюючи замкнуте коло, вийти з якого досить важко. Необхідно розглядати проблему корупції зовсім через іншу призму, а саме - сприймати її як «корупційну звичку» суспільства, внаслідок такого підходу зміняться й заходи щодо її вирішення. Оскільки на сьогоднішній день рівень корупційних показників нашої держави є прямим відображенням, віддзеркаленням стану сучасного суспільного організму, то й пошук вирішення цього питання необхідно шукати саме у цьому організмі. Наступним кроком, після з'ясування місця існування проблеми, а саме - у суспільстві, необхідним є визначити шляхи подолання цієї «корупційної звички». Насамперед, звести до мінімуму процес боротьби, особливо боротьбу із застосуванням репресивних заходів, оскільки в такий спосіб ми спостерігаємо лише якусь видимість важкої праці задля подолання неіснуючого ворога, а в результаті отримаємо лише витрату державних ресурсів. Отже, процес викорінення «корупційної звички» необхідно розпочати із очищення суспільного організму, за допомогою підняття ролі та значущості активної національної свідомості. Крім того, потрібно чітко розуміти, що викоренити, ліквідувати корупцію повністю неможливо в принципі, і такого завдання держава ставити не повинна. На жаль, в нашій країні повного розуміння цього немає, і у багатьох нормативних документах, зокрема законодавчих актах, можна знайти визначені перед правоохоронними органами завдання «ліквідувати корупцію», «викоренити її причини» [4]. Важливо зазначити й про те, що хибне розуміння корупції як соціального явища та її природи має цілком негативні практичні наслідки - невірно визначена мета, по-перше, не може бути досягнута, по-друге, сама протидія не буде ефективною, вона не матиме належного спрямування та змісту.

Феномен корупції у світі характеризується по-різному, що цілком зрозуміло, оскільки є різні за своїм розвитком, рівнем демократії, станом правопорядку держави. Так, є країни, де корупція має мінімальне поширення і абсолютно незначний вплив на суспільне життя. До таких країн вже традиційно відносять, наприклад, Фінляндію, Швецію [5]. Там прояви корупції трапляються нечасто і за своїм характером вони не являють великої небезпеки для держави та людей. Є країни, де корупція присутня більше і має, так би мовити, поміркований вплив на політичні, економічні та соціальні процеси. До цієї групи країн належить більшість країн, які називають найбільш розвинутими, що мають сталу демократію та сильну правову державу. Хоча у другій групі країн корупція поширена більше, прояви її мають більш системний та небезпечний характер, проте ці обидві групи об'єднує те, що в них існує великий ризик виявлення абсолютної більшості корупційних проявів, а головне - адекватне правове, а з ним політичне та соціальне реагування на них. До того ж, важливо, що у всіх цих країнах корупція більшістю населення однозначно сприймається як аномалія, як зло, як недопустимий спосіб життя.

Висновки

Необхідно розуміти та сприймати корупцію як своєрідне дзеркало суспільства, його моральної і правової чистоти, економічного, політичного та соціального стану. З одного боку, вона характеризує основні соціальні процеси, які відбуваються у державі та суспільстві, з іншого - здійснює вплив на економіку, політику, право, ідеологію, суспільну психологію тощо. Можемо стверджувати, що в корупції проявляється неефективність влади, недосконалість найбільш важливих державних та суспільних інститутів. З огляду на це, корупцію слід розглядати не тільки як юридичну, але і як загальносоціальну, політичну та економічну проблему суспільства та держави [4]. Проте у нас, на жаль, це розуміється інакше. Якщо суспільству черговий раз потрібно показати, що влада рішуче налаштована боротися з корупцією, то відразу «включають» у дію правоохоронні органи, роблячи акцент на репресивний аспект цієї боротьби. Однак така діяльність може бути лише зовні ефектною, та й то на певний час, але з погляду стратегії протидії корупції - ця боротьба безперспективна.

Список використаних джерел

1. Корупційні показники у світі / [Електронний ресурс]

2. Fraud Investigation&Dispute Services Integrity delivers benefits [Електронний ресурс]

3. Дані опитування фонду «Демократичні ініціативи» [Електронний ресурс]

4. Див.: Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: монографія / М.І. Мельник. - К.: Атіка, 2001. -С. 54-55.

5. Див.: Скибинская М. Борьба с коррупцией в Украине: «бой с тенью» [Електронний ресурс] / М. Скибинская

Размещено на Allbest.ru