Наукова-педагогічна праця є одним із визначальних факторів, за допомогою яких розвивається цивілізоване суспільство, розбудовується сучасна незалежна, демократична та правова держава.

Важливе значення науково-педагогічної праці в суспільстві зумовлює підвищені вимоги до її суб'єктів - науково-педагогічних працівників, зокрема, щодо їх моральності. Недотримання цих вимог, що виражається у формі вчинення науково-педагогічними працівниками аморального проступку, несумісного із провадженням їх роботи, є підставою для припинення з ними трудового договору, застосування якої на практиці викликає чимало проблем, пов'язаних із відсутністю у законодавстві визначення поняття аморального проступку, несумісного з продовженням роботи, пов'язаної із виконанням виховних функцій працівником, що виявляються у неоднаковому розумінні та застосуванні цієї підстави як із боку роботодавців, так і з боку українських судів.

Стан опрацювання. Аналіз останніх досліджень засвідчив, що проблемі аморального проступку, несумісного з продовженням роботи, пов'язаної із виконанням виховних функцій, як підставі для припинення трудового договору з науково-педагогічним працівником приділялося достатньо уваги. Про це свідчать праці О.С. Боєвої [1], [2], Г.С. Гончарової [3], С.М. Козіна [4], Н.М. Швець [5] та ін. Однак активна робота з реформування трудового законодавства, що пов'язана із розробленням положень, які мають стати змістом майбутнього Трудового кодексу України [6], змушує знову звернутися до цього питання.

Мета статті - охарактеризувати аморальний проступок, несумісний з продовженням роботи, пов'язаної із виконанням виховних функцій, як підставу для припинення трудового договору з науково-педагогічним працівником.

аморальний проступок дефініція педагогічний

Виклад основного матеріалу. Науково-педагогічний працівник є працівником, який виконує виховну функцію. У вихованні, зокрема, полягає його специфічна трудова функція. І саме виховний компонент є базовим як у виконанні трудової функції, так і в педагогічній діяльності (як складника науково-педагогічної діяльності), він формує довіру до викладача і зумовлює прагнення вихованців вчитися. Відповідно до п. З ст.58 Закону України "Про вищу освіту" науково-педагогічні працівники зобов'язані дотримуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, прищеплювати їм любов до України, виховувати їх у дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України та державних символів України [7, ст.58]. Як бачимо, у такі обов'язки науково-педагогічного працівника законом закладено глибоку ідею передавання із покоління в покоління моральних та етичних цінностей. Обов'язки щодо власної високоморальної поведінки науково-педагогічного працівника знаходяться у тісному зв'язку із обов'язком прищеплення своїм підопічним встановлених і схвалених суспільством ідеалів моралі. Тому, безумовно, такі обов'язки реалізуються через виховну функцію, здійснення якої і покладено на науково-педагогічного працівника, що й обґрунтовує підвищені вимоги до особистості останнього та його поведінки. Бо тільки особистість, яка є моральною, може виховати моральність у інших.

Слід погодитися із думками Г.С. Гончарової, Н.М. Швець, що працівник, якому доручено виконувати виховні функції, повинен постійно стежити за собою, відчувати, що його поведінка перебуває під неослабним контролем тих, кого він виховує, а моральний авторитет педагогів має бути бездоганним [3, с.64; 5, с.83]. Пленум Верховного Суду України прямо визначив, що "з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням цієї роботи (п. З ст.41 КЗпП), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, викладачі" [8, п.28].

Законодавство, на жаль, визначення поняття "аморальний проступок" не надає. Навіть прийнятий Закон України "Про захист суспільної моралі" від 20.11.2003 р. № 1296-ІУ [9] не містить такого визначення. Це дає підстави вченим, зокрема Н.М. Швець [5, с.83], С.М. Черноус [10, с.28], С.М. Козіну [4, с. 206], відносити поняття "аморальний проступок" до оціночних, тобто таких, що не конкретизуються законодавцем вичерпно. Самі ж учені надають різні визначення аморального проступку. Причому як власне проступку, так і такого, що є несумісним із продовженням роботи. Так, О.В. Тищенко, надаючи визначення аморального проступку працівника, який виконує виховні функції, несумісного із продовженням цієї роботи, характеризує його як порушення норм суспільної моралі, що негативно впливає на виконання працівником своїх виховних функцій [11, с.153] і розуміє його як вчинення зазначеним працівником дій, які порушують норми суспільної моралі, суперечать змісту трудової функції цього працівника і тим самим дискредитують його посадові повноваження, що є несумісним із продовженням цієї роботи [12, с.13].Н.М. Швець визначає аморальний проступок як винні дії чи бездіяльність особи, що порушують моральні норми, цінності, притаманні суспільству, і суперечать загальновизнаному уявленню про гідну поведінку, а також змісту трудової функції працівника, чим дискредитують виховні і службові повноваження певного кола людей [6, с.85].

Як бачимо, незважаючи на словесну різницю цих визначень, сутнісною ознакою поняття аморального проступку вчені визначають порушення норм суспільної моралі. І з цим, вочевидь, слід погодитися. Відсутність єдиного визначення поняття "аморальний проступок" дає змогу констатувати, що "така ситуація на практиці приводить до неоднакового розуміння сутності аморального проступку, що впливає на прийняття рішень і суб'єктивного підходу до розуміння цього поняття" [5, с. 205-206]. С.М. Черноус відзначає, що у кожній конкретній ситуації вчинення особою, що виконує виховні функції, проступку буде оцінюватися суб'єктом, що застосовує норму на предмет "аморальності", виходячи з власного уявлення про це [10, с.28]. І це справедливе судження, яке підтверджується судовою практикою як щодо оцінки роботодавцем, так і щодо оцінки судом. Так, Комунарський районний суд м. Запоріжжя в рішенні від 9.02.2012 р. визначив: "Аморальний проступок - це винна дія або бездіяльність, що порушує основні моральні норми суспільства та суперечить змісту трудової функції і тим самим дискредитує виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб" [13]. Подібне формулювання міститься у рішенні Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03.02.2012 р.: "Аморальним проступком слід вважати винні дії чи бездіяльність, що порушують моральні норми, що притаманні даному суспільству, і суперечать змісту трудової функції працівника, і тим самим дискредитують виховні, службові повноваження певного кола людей" [14]. Схожу позицію займає і Апеляційний суд Одеської області: "За загальними правилами аморальним проступком слід вважати винні дії чи бездіяльність, що порушують норми моралі, етики, дискредитують вихователя" [15].

На нашу думку, ці визначення акцентують увагу не на визначенні аморального проступку як такого, а на комплексі, який застосовується у розумінні п. З ст.41 КЗпП України [16]: "аморальний проступок, несумісний із продовженням роботи" (пов'язаної з виховними функціями - К. П-К.). А от апеляційний суд Запорізької області в ухвалі від 29.11.2011 р. визначив аморальний проступок як одиничний поведінковий акт, що характеризується негативним ставленням індивіда до суспільних і загальнолюдських норм моралі, порушення яких передбачає покарання не законом, а лише громадським осудом [17]. Тобто у цьому разі надається визначення власне поняття "аморальний проступок" і ґрунтується воно на усталеній позиції щодо різниці та співвідношення норм моралі та норм права у теорії держави та права [18, с.164-166]. Хоча погодитися із ним, на нашу думку, навряд чи можливо, бо норми права ґрунтуються на нормах моралі, право захищає мораль, і тому норми права і норми моралі можуть переплітатися. Наприклад, такий злочин, як розбещення неповнолітніх [19, ст.156] - це не тільки злочин, але й аморальний проступок; це є однаковою мірою і порушенням норм права, і порушенням норм моралі. Взагалі, на нашу думку, всі порушення норм права аморальні, бо вони йдуть урозріз із загальноприйнятими у суспільстві нормами, і, підкреслюючи їх негативний вплив на суспільство, державні органи встановлюють за ці дії санкції, виконуючи свої обов'язки, закріплені ст. 3 Конституції України [20]. Ми дотримуємося менш поширеної наукової позиції у теорії права, що "право - це юридично оформлена мораль, тобто майже всі правові норми є водночас нормами моралі" [18, с.166]. Сфери дії права і моралі не збігаються лише частково. У головному ж своєму обсязі вони перекривають один одного. Це означає, що вирішальне коло суспільних відносин становить предмет регулювання як права, так і моралі. Співвідношення тут таке: все, що регулюється правом, регулюється і мораллю, але не все, що регулюється мораллю, регламентується правом [21, с.335]. Ця позиція, на нашу думку, відображає сучасні аспекти розвитку держави і права у напрямі наближення до позицій першості природного права, утворення та розбудови громадянського суспільства. І тому ми переконані, що "правові норми обов'язкові для всіх, незалежно від моральних переконань кожної окремої людини. У громадянському суспільстві є моральним виконувати норми права, а їх невиконання є аморальним. Якщо таких переконань недостатньо для забезпечення дотримання закону, то державні органи зобов'язані вжити заходи щодо тих, хто порушує норми права. Отже, в демократичному суспільстві мораль є опорою права на етапах його прийняття, функціонування, реалізації та захисту з боку держави. Рівень моральності права визначає рівень справедливості суспільства" [22, с.485].

Думається, що під час визначення аморального проступку насамперед слід виходити із загального поняття "проступок". Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає "проступок" як вчинок, що порушує які-небудь норми, правила поведінки, загальноприйнятий порядок; провину [23, с.1179]. Що ж до терміна "аморальний проступок" напрошується висновок, що йдеться про порушення норм моралі. Поняття суспільної моралі міститься у Законі України "Про захист суспільної моралі", під якою розуміється система етичних норм, правил поведінки, що склались у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість [9, абз.13 ч.1 ст.1]. Поняття "аморальний" слід трактувати як антипод поняттю "моральний". Тому, на нашу думку, аморальним є проступок, який характеризується діянням, що не відповідає етичним нормам, правилам поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість. Однак акцентуємо увагу на тому, що навіть юридичне закріплення поняття "аморальний проступок" не виведе це поняття з оціночних, бо мораль, як вже було зазначено, ширша ніж право, і всі її норми не мають оформлення. І тому встановлення і визначення аморальності як залежало, так і буде залежати від волі суб'єкта, який виконує оцінку діяння, - тобто від волі роботодавця, суду.

Для визначення, чи можуть аморальні дії чи бездіяльність науково-педагогічного працівника бути підставою для розірвання трудового договору, необхідно також обов'язково, щоб вони були несумісними із подальшою його роботою, адже у приписі п. З ст.41 КЗпП України зазначено, що підставою звільнення науково-педагогічного працівника є саме "аморальний проступок, несумісний із продовженням даної роботи" [16, п. З ст.41].С.М. Черноус із цього приводу відзначає, що оскільки поняття аморального проступку не конкретизовано ні на рівні законодавства, ні на рівні актів узагальнення судової практики, то законодавець спробував сформулювати певний критерій конкретизації, указавши на те, що цей проступок несумісний із продовженням роботи. Але, на її думку, ця спроба не є вдалою, оскільки не сприяє розкриттю змісту цього поняття, адже навряд чи є аморальні проступки, які сумісні з продовженням роботи щодо виховання [10, с.28]. Дозволимо не погодитися із цією позицією на підставі зазначених обґрунтувань співвідношення права і моралі. Справа в тому, що, як вже було відзначено, всі злочини, правопорушення - це аморальні проступки. Та чи є, скажімо, порушення правил дорожнього руху, передбачене ст.124 КУпАП, чи порушення правил паркування транспортних засобів, передбачене ст.152-1 КУпАП [24], скоєне науково-педагогічним працівником, несумісним із його подальшою роботою? Вочевидь, що ні. Хоча ці порушення, ймовірно, й ідуть урозріз із уявленнями про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість, які притаманні суспільній моралі [9, абз.13 ч.1 ст.1]. Однак нічого спільного із завданнями науково-педагогічного працівника, його місцем в освітньому процесі ці порушення не мають.

Погоджуємося із О.С. Боєвою, що зміст дефініції "несумісність із продовженням цієї роботи" полягає саме "у вчиненні працівником такого проступку, що суперечить вимогам, які ставляться до педагогічних та науково-педагогічних працівників, а також їх обов'язкам, нівелює саму мету та завдання певного закладу освіти. Тобто аморальний проступок, вчинений працівником, який виконує виховні функції, не може існувати одночасно (або поєднуватися) з продовженням працівником виконання своїх виховних функцій, покладених на нього роботодавцем. Логічно стверджувати, що аморальний проступок має суперечити змісту трудової функції працівника, бути радикально протилежним принципам здійснення повноважень у сфері виховання. Крім того, виходячи з принципу розширеного тлумачення, можна стверджувати, що такий аморальний проступок має породжувати негативне ставлення до інших представників цієї професії, викликати недовіру у вихованців або їх батьків щодо можливості працівника продовжувати роботу" [1, с.90-91]. Така думка підтверджується і позицію Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, яка була викладена ним у рішенні від 3.11.2010 р.: "У судовій практиці не вироблено однозначного підходу до визначення межі між проступками, сумісними і несумісними з продовженням роботи, тому суду надано право оцінювати аморальний проступок як сумісний або несумісний з продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи" [25]. Очевидно, слід погодитися із позицією К.Ю. Богуславської, що зміст норм про аморальний проступок визначається винятково мораллю. Особливість цих норм полягає у тому, що кожного разу під час їх застосування вони будуть наповнюватися різним змістом, тобто будуть представляти собою самостійні норми, переломлені через призму цінностей і моральних принципів суспільства. Зміст цих норм залежить як від об'єктивних, так і від суб'єктивних обставин. Об'єктивними є як сам проступок, тобто характер його здійснення, так і зміни моральних принципів, що відбувається із плином часу. Що стосується суб'єктивних обставин, то, на відміну від інших норм права, які представляють собою уніфіковані правила поведінки, розраховані на неодноразове застосування, норма про аморальний проступок персоніфікована. Це означає, що кожного разу за наявності аналогічних обставин справи буде заново визначатися, чи є проступок аморальним, відносно конкретної особи [26, с.129-130].

Тому, на нашу думку, несумісність аморального проступку із подальшою роботою - це не тільки спроба законодавця сформулювати певний критерій конкретизації, а максимально справедливе і можливе у цій ситуації окреслення меж оціночного поняття порушення норм моралі як юридичної підстави розірвання трудового договору в результаті порушення вимог з боку науково-педагогічного працівника як суб'єкта навчально-виховного процесу. Про справедливість цієї думки свідчить і те, що звільнення за п. З ст.41 КЗпП України допускається за вчинення аморального проступку під час виконання як трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті) [8, п.28]. Це уточнення логічно характеризує механізм правового регулювання як освітньої діяльності, так і праці науково-педагогічних працівників, адже реалізація нормативних положень щодо виконання завдань вищих навчальних закладів [7, п. п.4, 7, 8 ст.26], виходячи із визначення сутності вищої освіти [7, ст.1] та обов'язків науково-педагогічного працівника [7, ст.58] прищеплення своїм вихованцям моральних цінностей є можливим переважно за рахунок особистості науково-педагогічного працівника як прикладу для наслідування, через його поведінку та вплив на вихованців. При цьому "бути прикладом" - це не технічна функція, яка вмикається протягом робочого часу і вимикається за його межами. Це цілісна невід'ємна компонента життя працівника, який виконує виховні функції. Не можна бути моральною людиною на роботі й аморальною поза нею, адже моральність - це складник цілісної особистості науково - педагогічного працівника як працівника, якого наділено виховними функціями. Якщо цілісність порушується, неважливо де - на роботі чи у побуті, то особа не відповідає вимогам, що висуваються до працівника, який ці виховні функції виконує.

До речі, на жаль, автори Проекту ТК України спотворюють як правову природу цієї підстави розірвання трудового договору, так і, вочевидь, можливий механізм її застосування. Так, у Проекті ТК України у ч.2 ст.92, яка має назву "Розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням працівником своїх трудових обов'язків", зазначається, що трудовий договір за ініціативою роботодавця у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням працівником трудових обов'язків, крім підстав, передбачених частиною першою цієї статті, може бути розірвано у разі: "5) вчинення аморального проступку працівником, який виконує виховні функції, в тому числі у разі, якщо ці дії не пов'язані безпосередньо з роботою" [6]. Таким чином, доводиться констатувати, що Проект ТК України як у кривому дзеркалі відображає механізм правового регулювання трудових відносин, який ретельно вибудовувався довгими роками. Якщо мова йде про трудові обов'язки, то необхідно говорити тільки про їх виконання протягом робочого часу у межах інституту трудової дисципліни. Все, що поза робочим часом, - це не трудові обов'язки, вони не регламентуються правилами внутрішнього трудового розпорядку, вони виходять за межі інституту трудової дисципліни, відповідно проступки в цей час не є дисциплінарними. Звичайно, слід визнати позитивною спробу авторів проекту ТК України конкретизувати простір, у якому може бути скоєно аморальний проступок, "в тому числі у разі, якщо ці дії не пов'язані безпосередньо з роботою", однак у цьому разі не можна цю підставу включати до підстав за невиконання або неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Це несумісні речі. Крім того, загубилася конкретизація аморального проступку як несумісного із продовженням цієї роботи, що, вочевидь, приведе до розширеного тлумачення цієї підстави і безпідставного застосування до працівників, які виконують виховні функції, у будь-яких, навіть незначних ситуаціях, (наприклад, порушення правил паркування).

Висновки. На підставі проведеного дослідження пропонується у Проекті ТК України передбачити окремо статтю "Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця", де закріпити у ч.1 як одну з таких підстав "вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням цієї роботи, в тому числі у разі, якщо ці дії не пов'язані безпосередньо з роботою". У ч.2 визначити: "Аморальний проступок, несумісний із продовженням цієї роботи працівником, що виконує виховні функції, - це діяння, що не відповідає етичним нормам, правилам поведінки, що склались у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість, яке суперечить змісту трудової функції працівника і тим самим дискредитує його повноваження, що зумовлює неможливість продовження цієї роботи".

Існують й інші проблеми у сфері припинення трудового договору із науково-педагогічними працівниками, які представляють інтерес для наукових досліджень, а отже, вони мають перспективи для подальших наукових розвідок.

Список використаних джерел

1. Боєва О.С. Тлумачення дефініції "несумісність з продовженням даної роботи" при звільненні за п. З ч.1 ст.41 КЗпП України [Електронний ресурс] / О.С. Боєва // Судова апеляція. - 2016. - №1. - С.85-91. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Suap_2016_1_13.

2. Боєва О.С. Тлумачення підстави розірвання трудового договору за пунктом 3 частини 1 статті 41 КЗпП України [Електронний ресурс] / О.С. Боєва II Судова апеляція. - 2015. - №4, - С.49-57. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Suap_2015_4_8.

3. Гончарова Г. Умови припинення трудового договору у зв'язку з вчиненням аморального проступку / Г. Гончарові II Рад. право. - 1985. - №2. - С.64-68.

4. Козін С.М. До питання звільнення за аморальний проступок. / С.М. Козін II Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2014. - Серия Право. - Випуск 29-т.1-е. 206-209.

5. Швець Н.М. Правові аспекти звільнення працівника за аморальний проступок / Н.М. Швець II Проблеми законності. - 2011. - Вип.113. - С.83-91.

6. Проект Трудового кодексу України. - Режим доступу: ігйр: /Л"1. с1. габа. доу. иа/рІ5^еЬ2Л"еЬргос4_1? р13511=53221 (дата звернення: 08.09.2017).

7. Про вищу освіту [Електронний ресурс] / Верховна Рада України; Закон від 01.07.2014 р. № 1556-УІІ. - Режим доступу: http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page.

8. Про практику розгляду судами трудових спорів [Електронний ресурс] / Верховний Суд України: Постанова від 06.11.1992 № 9. - Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92.

9. Про захист суспільної моралі [Електронний ресурс] / Верховна Рада України: Закон України від 20.11.2003 № 1296-ІУ. - Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/1296-15).

10. Черноус С.М. Місце оціночних понять у понятійному апараті трудового права України / С.М. Черноус II Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія "Юридичні науки". - 2005. - № 67-69. - С.26-28.

11. Тищенко О.В. Правові проблеми укладення, зміни та припинення трудового договору з педагогічними працівниками середніх загальноосвітніх шкіл України: дис. канд. юрид. наук: Національний педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова.12.00.05/ О.В. Тищенко: К., 2002. - 204 с.

12. Тищенко О.В. Правові проблеми укладення, зміни та припинення трудового договору з педагогічними працівниками середніх загальноосвітніх шкіл України: автореферат дис. канд. юрид. наук: Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка 12.00.05 / О.В. Тищенко: К., 2002. - 18 с.

13. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2012 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr. court.gov.ua/Review/21544216.

14. Рішення Ковельского міськрайонного суду Волинської області від 3 лютого 2012 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr. court.gov.ua/Review/21456628.

15. Рішення апеляційного суду Одеської області від 02.08.2016 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Ьйр^Лммл/. геуеэ^. соиг! gov.ua/Review/59740872.

16. Кодекс законів про працю України [Електронний ресурс] / Верховна Рада УРСР: Кодекс України; Закон від 10.12.1971 № 322-УІІІ. - Режим доступу: http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/322-08/page5

17. Ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 29 листопада 2011 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ййрУ/геуез^. соиг! gov.ua/Review/19534158.

18. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. - Харків: Право, 2009. - 584 с.

19. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] / Верховна Рада України: Кодекс України, Закон від 05.04.2001 № 2341-111. - Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page.

20. Конституція України [Електронний ресурс] / Верховна Рада України: Конституція; Закон від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР. - Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

21. Теория государства и права. Курс лекций. Под ред Матузова Н.И., Малько А. В.2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2001. - 776 с.

22. Грабова О.В. Деякі аспекти співвідношення права та моралі на сучасному етапі / http://dspace. nbuv.gov.ua/bitstream/ ЬапЬІе/123456789/63976/105-СгаЬоуа. рЬЇ? зедиепсе=1.

23. Великий тлумачний словник сучасної української мови /голов. ред.В.Т. Бусел. - 2-ге вид. - К.: Ірпінь: ВТФ Перун, 2005. - 1728 с.

24. Кодекс України про адміністративні правовопорушення [Електронний ресурс] / Верховна Рада УРСР; Закон, Кодекс України від 07.12.1984 № 8073-Х http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/80731-10.

25. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 3 листопада 2010 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr. court.gov.ua/Review/12729044.

26. Богуславская К.Ю. Взаимодействие норм права и норм морали в правовом регулировании трудовых отношений: дис. канд. юрид. наук: спец.12.00.05/Ксения Юрьевна Богуславская. - Пермь, 2006. - 180 с.

Размещено на Allbest.ru