Судова експертиза: поняття та види об’єктів інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ОБ'ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Під об'єктами наукового пізнання розуміють «предметний світ, матеріальне буття з його властивостями і закономірностями» [1]. Відповідно, об'єктами судової експертизи потенційно можуть стати будь-які, об'єктивно пов'язані з пізнаваною в судовому порядку подією матеріальні та нематеріальні (проте відображені в матеріальній дійсності) утворення та явища, зокрема й об'єкти інтелектуальної власності, їхні матеріальні відображення та механізми створення та відображення таких об'єктів, а власне ці відображення містять інформацію про факти і явища, зумовлені подіями, що мають юридичне значення.

Матеріальні та нематеріальні об'єкти пізнаються шляхом дослідження їх властивостей, що проявляються в процесах відображень (взаємодій). Різним видам судових експертиз притаманні свої об'єкти та, відповідно, свої «переліки» властивостей таких об'єктів, вивчення закономірностей проявів яких і становить предмети цих видів експертиз.

Для того, щоб об'єкти мали змогу взаємодіяти, їхні властивості чи принаймні їх частина мають бути однорідними (співвідносними). Виділення якої-небудь властивості чи групи властивостей як об'єктів експертного дослідження визначається цілями пізнання, що знаходять своє вираження в системі експертних завдань, належних до предмета експертизи певного виду.

Таким чином, об'єктами (джерелами інформації) в судовій експертизі інтелектуальної власності є:

*нематеріальні об'єкти (результати творчої діяльності);

*процеси створення цих об'єктів;

*процеси їх функціонування (використання);

• процеси відображень нематеріальних об'єктів;

• матеріальні носії інформації про об'єкти інтелектуальної власності.

Засобами фіксації інформації, що походить зі вказаних джерел, є матеріальні відображення, тобто сліди у широкому значенні. При цьому субстанційні властивості об'єктів, які відображаються, визначають «кодування» інформації певним чином, тобто одна й та сама інформація, залежно від властивостей цих об'єктів може фіксуватись у різних матеріальних формах, а її повнота та характер модифікацій зумовлені властивостями вказаних об'єктів. Утворен-СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА ня ідеальних слідів Під ідеальними слідами в криміналістиці розуміють відображення події у свідомості її учасників, див., наприклад: [2; 3; 4]. відбувається аналогічним чином: повнота та характер мисленого образу, що відображає певні об'єкти та явища, зумовлюються властивостями людини, що їх сприймає: фізіологічними (наприклад, гострота зору, слуху), психологічними, психічними та ін. Характеристики створюваного людиною нематеріального об'єкта також залежать від вказаних властивостей. Власне цим певною мірою й визначається «творча манера» авторів. Варто також зважати, що на процес реалізації творчого задуму автора, тобто на процес відображення твору в матеріальній дійсності, можуть впливати й фактори середовища, наприклад, сильний вітер може відігравати роль збиваючого фактора при роботі художника на пленері. Отож розвиток методологічної основи судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності вимагає творчого осмислення теоретичних положень судової експертології та досвіду майже двадцятирічної експертної практики.

Акумульована в матеріальних та ідеальних слідах (відображеннях) інформація про об'єкти інтелектуальної власності, механізми їх створення, відображення та використання постає як відправний пункт для експертного пізнання фактичних обставин, пов'язаних з утворенням таких відображень, а отже, належить до загального предмета судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності (далі -- СЕОІВ).

Відповідно, загальний об'єкт СЕОІВ -- це, з одного боку, сукупність матеріальних джерел інформації та носіїв інформації, а з другого, -- власне інформація про об'єкт інтелектуальної власності, яка, що відомо, може бути «відокремлена» від матеріального носія і мати порівняно самостійний характер.

Відповідно до трьох категорій експертних завдань Тут і надалі метод теоретичного пізнання предмета та практичного вирішення експертних завдань потрібно розуміти як систему пізнавальних прийомів, спрямованих на досягнення шуканого результату. Більш детально про це див. [5]. формуються й основні методи експертного пізнання СЕОІВ, які, на відміну від методів багатьох інших видів судових експертиз, не зупиняються на отриманні з матеріаль- но-фіксованих відображень та інтерпретації інформації про матеріальні об'єкти судової експертизи, але й продовжуються в напрямі пізнання конкретних нематеріальних об'єктів.

Вищевикладене визначає й основні першочергові завдання теорії СЕОІВ.

Перше з них -- це визначення характеристик (властивостей та ознак) об'єктів інтелектуальної власності, створення їх науково обґрунтованих класифікацій.

Друге -- розробка загального вчення про закономірності відображення (відтворення) нематеріальних об'єктів у матеріальних та ідеальних слідах, тобто вчення про характеристики цих об'єктів, закономірності їх створення і функціонування і про закономірності утворення матеріальнофіксованих відображень, й на цій основі створення загального вчення про об'єкти СЕОІВ.

Третє -- розробка вчення про завдання СЕОІВ, надання їх загальної характеристики та, на цій основі, створення загального вчення про предмет СЕОІВ.

Четверте -- розробка загальних методичних підходів до вирішення завдань СЕОІВ та оцінки отримуваних при експертних дослідженнях результатів і на цьому підґрунті створення загального вчення про методи СЕОІВ.

Поза увагою розробників теорії СЕОІВ, безумовно, не повинні лишатися також питання розробки та/чи адаптації до потреб СЕОІВ учень про суб'єктів інтелектуальної власності (насамперед творців), про суб'єктів експертного пізнання (експертів), про навички та ін.

При цьому потрібно використовувати теоретичні положення судової експерто- логії для визначення ідентифікаційних СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА і діагностичних ознак об'єктів СЕОІВ, положення ретроспективного експертного аналізу, положення судово-експертної ситуалогії щодо ситуативності утворення відображень тощо.

У судовій експертизі об'єкти розподіляють на досліджувані об'єкти та зразки. Не є винятком і СЕОІВ. Експертні завдання вирішуються саме щодо досліджуваних об'єктів.

Зразки -- це матеріальні й ідеальні (інформаційні) об'єкти та їхні матеріально фіксовані відображення, що мають визначене походження та використовуються як порівняльний матеріал, необхідний для виявлення й оцінки ознак досліджуваних об'єктів.

У судовій експертизі розрізняють вільні, умовно-вільні й експериментальні зразки. Загальною підставою такої класифікації є відношення механізму походження об'єктів-зразків до події, пізнаваної в судовому порядку.

Вільні зразки -- це предмети та їхні відображення, формування (виготовлення, утворення) яких не пов'язано з досліджуваною подією. Характерною особливістю утворення таких зразків є відсутність юридично релевантного впливу (тобто впливу, що може призвести до такої зміни ознак об'єктів-зраз- ків, яка може перешкоджати об'єктивному встановленню фактичних даних) на їх утворення з боку осіб, причетних до справи. У СЕОІВ до вільних зразків, наприклад, належать позначення, що використовуються згідно з правом попереднього користувача.

Умовно-вільні зразки найбільш характерні для судово-почеркознавчої експертизи та виділяються у зв'язку з необхідністю урахування можливості юридично релевантного впливу на їх утворення з боку осіб, причетних до справи. До умовно-вільних зразків СЕОІВ можна віднести, наприклад, первинні примірники творів, які подаються як доказ авторства. При цьому необхідно пам'ятати, що об'єктивне встановлення абсолютної давності виконання рукопису може «перевести» такі зразки до вільних.

Експериментальні зразки -- це зразки, створювані у встановленому порядку спеціально для вирішення наявної експертного завдання.

Незважаючи на особливу природу об'єктів інтелектуальної власності та характер їх відображень, немає жодних підстав вважати, що ці обставини перешкоджають використанню у СЕОІВ традиційних методичних положень вчення про сліди. При цьому необхідно узгодити деякі усталені теоретичні положення експертології із сучасними уявленнями про об'єкти та предмет СЕОІВ.

Звичайно поняття «слід» розглядається в судовій експертизі в широкому і вузькому значеннях. Теоретичні дослідження щодо ідеальних слідів дають підстави вважати, що поняттям сліду в широкому сенсі охоплюються як матеріальні, так й ідеальні сліди, що не є об'єктами досліджень виключно СЕОІВ. Такі сліди є об'єктами досліджень і експертиз інших видів, зокрема, психологічної та економічної.

Включення ідеальних слідів до обсягу поняття сліду потребує подальших термінологічних уточнень.

Залежно від переважного напряму передачі інформації у процесах взаємодії судова експертологія поділяє об'єкти на слідоутворювальні та слідосприй- мальні. Об'єкти, що більш стало зберігають свої ознаки в процесах взаємодій і відображують їх в інших об'єктах зазвичай розглядаються як слідоутворю- вальні. Об'єкти, що в процесах взаємодій зазнають більших модифікацій, сприймають і фіксують у своїй структурі ознаки інших об'єктів, називають слідосприймальними. Ідеальні сліди, як і решта, безумовно, утворюються в результаті матеріальних взаємодій та фіксуються за допомогою матеріальних засобів. Утім, нематеріальні об'єкти не здатні відображуватися безпосередньо, як, наприклад, відображується у слідах папілярний візерунок. Для їх відображення, принаймні первинного, потрібен спеціальний суб'єкт, інтелектуальної працею якого власне і створюється такий нематеріальний об'єкт. Оскільки властивості відображуваного суб'єкта певним чином вливають на характер відображення нематеріального об'єкта, в ідеальних слідах фіксується інформація як власне про нематеріальний об'єкт, так і про суб'єкта, що втілив нематеріальний об'єкт у конкретну матеріальну форму. Саме це утворює онтологічну основу експертного пізнання авторських рис, втілених у творі, а ознаки відображуваного суб'єкта разом з власними ознаками твору утворюють індивідуально-характерний комплекс ознак, який у разі його матеріального відображення потенційно може бути використаний для цілей ідентифікації як твору, так й особи автора.

Первинно відображений нематеріальний об'єкт надалі може відображуватись як безпосередньо, так і опосередковано за допомогою інших (вторинних) відображувальних суб'єктів. У першому випадку переважною формою відображення є ідеальні сліди, тобто відображення у свідомості сприймаючих суб'єктів (споживачів). У другому -- переважною формою є похідні матеріальні відображення (відтворення примірників твору, виготовлення виробів). судовий експертиза інтелектуальний власність

Отже, особливості відображення («слідоутворення») нематеріальних об'єктів полягають у такому.

Створення нематеріального об'єкта пов'язане з інтелектуальною творчою працею людини та може розглядатись як внутрішнє (у свідомості людини) відображення.

Для первинного матеріального відображення нематеріального об'єкта необхідний спеціальний відображу- вальний суб'єкт -- творець цього нематеріального об'єкта.

Первинно матеріально відображені нематеріальні об'єкти в подальшому можуть відображуватись у ідеальних і матеріальних слідах.

Первинне матеріальне відображення об'єкта інтелектуальної власності здійснюється в результаті дій відобраувальних суб'єктів, які втілюють нематеріальний об'єкт (твір) у певній матеріальній формі. У процесах відображень нематеріальних об'єктів відобра- жувальними об'єктами (системами) можуть бути свідомість людини та матеріальні засоби відображення.

Наявність відображувальних суб'єктів зумовлює можливість модифікації нематеріальних об'єктів у процесах їх відображень завдяки змінам і модифікаціям засобів та форм відображення відображувальними суб'єктами внаслідок сприйняття дії різних матеріальних та нематеріальних факторів (наприклад, модифікація авторського задуму внаслідок зміни матеріальних засобів втілення твору).

Як випливає з викладеного вище, в експертизі нематеріальних об'єктів поділ на слідоутворювальні та слідо- сприймальні об'єкти, як і в інших видах експертиз, є певною мірою умовним. При цьому можна виділити чотири основних напрями відображень. Перший -- це внутрішнє відображення твору в процесі його створення у свідомості творця. Другий можна умовно визначити як спрямований від твору (через спеціального суб'єкта) до матеріальних носіїв інформації в процесі відтворення твору в матеріальній дійсності (втілення у матеріальному чи інформаційному об'єкті). Третій -- спрямований від матеріальних носіїв інформації, в яких відображено твір, до сприймальних суб'єктів, які є авторами (споживачів). Четвертий через спеціального суб'єкта (але не обов'язково автора) власне до твору, зокрема з метою модифікації твору та/чи його матеріальних форм

Якщо завдання експертизи полягає у встановленні належності твору певному автору, шуканим об'єктом є цей автор як індивідуально визначена інтелектуальна генерувальна система. Аналогічно, якщо необхідно встановити належність визначеного виконання конкретному виконавцю, -- шуканим об'єктом є цей виконавець як індивідуально визначена інтелектуальна від- творювальна система. Вбачається, що в цих випадках експертні завдання вирішуватимуться в річищі комплексних експертних досліджень.

Водночас, ототожнення авторів у СЕОІВ часто відбувається, так би мовити, непрямо, оскільки автор ототожнюється за відображеннями його особистості у творі. Щодо літературних творів для ідентифікації авторів, поряд з іншими методами, необхідне застосування методів судово-авторо- знавчої та лінгвістичної експертиз. Також ототожнення авторів можливе й за іншими ознаками, наприклад, за підписом на картині (застосовуються методи судово-почеркознавчої експертизи). Ідентифікація виконавців за аудіо- записами потребує застосування методів судово-фоноскопічної експертизи.

Що стосується об'єктів промислової власності, ідентифікація здійснюється за матеріально-фіксованими відображеннями цих об'єктів. При цьому залежно від виду об'єкта інтелектуальної власності можливе застосування методів різних видів судових експертиз (наприклад, методів криміналістичної експертизи матеріалів, речовин та ві- робів для визначення складу лікарського засобу).

Окрім загального поняття об'єкта експертизи як носія інформації, необхідної для вирішення експертного завдання, у теорії експертизи розрізняють також поняття родового (видового), конкретного та безпосереднього об'єктів.

Як загальний об'єкт СЕОІВ, на наш погляд, доцільно розглядати результат творчої діяльності людини. Відповідно ознаками загального об'єкта є загальні ознаки твору.

Поняття родового (видового) об'єкта, на нашу думку, характеризує певну інформаційну модель, яка відображує систему властивостей (ознак) об'єктів визначеного роду (виду).

Викладене дозволяє визначити поняття родового та видового об'єктів СЕОІВ.

Родовий (видовий) об'єкт СЕОІВ -- це інформаційна модель, у якій відображена система спільних для об'єктів інтелектуальної власності визначеного роду (виду) властивостей (ознак).

Як і в інших видах експертиз, у СЕОІВ необхідно розрізняти конкретні досліджувані об'єкти, тобто індивіду- ально-визначені об'єкти, що визначають специфіку конкретних експертних досліджень (наприклад, звіт про НДР з визначеними назвою та змістом як твір наукового характеру).

Безпосередній об'єкт дослідження виділяється у зв'язку з тим, що один і той самий матеріальний носій інформації може бути об'єктом різних видів експертиз.

У судовій експертизі об'єкти розрізняють за процесуальною формою. Згідно з цією підставою класифікації об'єкти поділяються на: речові докази; документи, живі особи; зразки; відомості щодо об'єктів, відображені в матеріалах справи; об'єкти, що не мають визначеного процесуального статусу (об'єкти, які не фігурують у справі як речові докази чи з морально-етичних міркуваннях (трупи), чи зважаючи на фактичну неможливість поширити на них режим речових доказів (будівлі, споруди).

Згідно з цією класифікацією об'єкти СЕОІВ можна поділити на такі групи:

*речові докази -- матеріальні носії інформації, в яких відображено нематеріальні об'єкти (наприклад, рукописи творів) і які стосуються пізнаваної в судовому порядку події;

• документи -- об'єкти, що фіксують юридично-релевантні відомості про об'єкти СЕОІВ;

• зразки -- матеріальні носії інформації, в яких відображено нематеріальні об'єкти (наприклад, примірники творів) і які використовуються для порівняльних досліджень;

• інформаційні об'єкти, що містять відомості про об'єкти інтелектуальної власності (наприклад, описи об'єктів промислової власності в офіційних базах даних).

Об'єкти інтелектуальної власності традиційно поділяються на об'єкти авторського права і суміжних прав і об'єкти промислової власності. Загальної підставою такої класифікації об'єктів інтелектуальної власності, на нашу думку, є призначення об'єктів цих двох великих груп.

Так, якщо об'єкти авторського права та суміжних прав призначені задовольняти духовні потреби людини, то об'єкти промислової власності -- задовольняти утилітарні (матеріальні) потреби фізичних та юридичних осіб. Це, безумовно, не означає, що об'єкти промислової власності не мають відповідати певним етичним, естетичним та іншим вимогам духовного характеру, поширеним у суспільстві.

Зазвичай, результатами духовного виробництва вважають ідеї, теорії, образи, цінності; суспільні зв'язки індивідів; рівень розвитку людини. При цьому розрізняють три види духовного виробництва: наука й освіта; мистецтво та культура; релігія. Неважко помітити, що об'єкти авторського права та суміжних прав у повному обсязі входять до продуктів виробництва нових духовних цінностей, до яких, зокрема, відносять наукові праці, твори художньої літератури, твори скульптури й архітектури, музики та живопису, кінофільми й телепередачі, які відображають створені їх авторами ідеї і погляди, образи й відчуття, оцінки і уявлення.

Важливою особливістю духовного виробництва є те, що його продукти створюються не тільки для задоволення суспільних потреб у певних духовних благах, але й для самореалізації авторів (поетів, художників та ін.) як прояв їхньої внутрішньої потреби виразити себе, передати свій настрій і реалізувати свої здібності. Для людини- творця цінність її творчої праці полягає не так у цінності її результатів, як у духовній цінності для особи самого процесу створення твору. Відомий англійський природодослідник Ч. Дарвін (1809-1882 рр.) з цього приводу писав: «Головною моєю насолодою та єдиним заняттям протягом усього життя була наукова робота, і збудження, що викликається нею, дозволяє мені на якийсь час забувати чи зовсім усуває моє постійне погане самопочуття».

Продукти духовного виробництва (духовні цінності), з одного боку, є об'єктами споживання (і саме в такій ролі можуть мати комерційну цінність), а з другого, -- стимулюють подальше духовне виробництво, бо сприйняття духовних цінностей має творчий характер, породжує у людини власні образи та відчуття, надихаючи її на створення нових творів і на творчу переробку вже створених.

Варто також зазначити, що об'єкти інтелектуальної власності, які можуть використовуватись за подвійним призначенням, наприклад, інтернет-сайти, як «сукупність гіпертекстових документів (у формі html-сторінок чи таких, що зберігаються у базі даних), електронних творів та програмного забезпечення, необхідного для функціонування цих інструментів» [6, 93]. Ці об'єкти можуть використовуватись як з суто комерційною метою (просування товарів і послуг на ринки, рекламування, торгівля, пошук ділових партнерів та ін.), так і для некомерційного спілкування, особистих презентацій, наукового спілкування тощо.

Цей приклад є окремим випадком загальної закономірності -- об'єкти авторського права й об'єкти суміжних прав чи їхні елементи (фрагменти) потенційно можуть набути статусу об'єктів промислової власності (наприклад, використання малюнка чи фрагмента відеограми як торговельної марки). Таким чином конкретний поточний статус об'єкта інтелектуальної власності визначаються як призначенням, так і способом використання об'єкта, а його ознаки, що підлягають дослідженню, -- цілями експертного пізнання.

Якщо об'єкт використовується в комерційно-виробничих цілях (для виробництва, просування товарів і послуг на ринок, рекламування, організації виробництва тощо), то він належить до об'єктів промислової власності, які спочатку повинні бути створені, тобто матеріально відображені як результати творчої діяльності людини. У цьому випадку передування авторських прав правам промислової власності є досить очевидним.

Проте існують об'єкти, щодо яких ознака творчості виявляється дещо латентною. До таких об'єктів, зокрема, належать виконані друкованими («стандартними») шрифтами словесні торговельні марки, що відтворюють слова звичайної мови. Стосовно таких випадків, на наш погляд, можливо керуватись аналогією з винаходами, що становлять застосування об'єктів за новим призначенням. Саме застосування слова звичайної мови за новим призначенням (як торговельної марки для товарів і/чи послуг визначеного класу) є виявом творчості (зокрема й фантазій- ності застосування).

У результаті матеріального відображення властивості й ознаки об'єктів інтелектуальної власності стають такими, що можуть бути сприйняті людиною. Сприйняття є складним психологічних актом прийняття та переробки інформації людиною, а тому загальною властивістю об'єктів інтелектуальної власності є здатність впливати на свідомість і, відповідно, поведінку (у широкому значенні) людей, що розглядаються як споживачі. Матеріальність відображення, тобто об'єктивна можливість їх сприйняття споживачами є головною умовою дії та функціонування об'єктів інтелектуальної власності.

Другою загальною властивістю всіх об'єктів інтелектуальної власності є їхня здатність справляти комерційний ефект за рахунок вказаного впливу на свідомість споживачів.

Об'єкти інтелектуальної власності створюються незалежно від законодавчого регулювання. Та, законодавець встановлює своєрідний «фільтр», основне призначення якого --

забезпечити винагороду за творчу діяльність, що є важливою складовою розвитку та добробуту людства. Цей «фільтр» фактично є виділенням законодавцем істотних для економічного обігу та пов'язаних з ним факторів ознак об'єктів інтелектуальної власності.

Проте не всі властивості (ознаки) об'єктів інтелектуальної власності визначені законодавцем як такі, що мають правове й економічне значення. Тобто законодавець виділяє істотні для суспільства властивості (ознаки) об'єктів інтелектуальної власності. При цьому ці властивості (ознаки) виділяються законодавцем щодо однорідних об'єктів інтелектуальної власності, об'єднаних в законодавчих актах у певні групи. Водночас законодавець, фіксуючи відомі форми об'єктів інтелектуальної власності, у багатьох випадках наводить в законі просто загальні переліки таких об'єктів інтелектуальної власності. Створення нових видів часто вимагає певного періоду для усвідомлення законодавцем його властивостей і ознак задля впровадження відповідної правової регламентації. Зокрема, це стосується доменних імен.

Залежно від природи об'єктів інтелектуальної власності види потреб, які вони здатні задовольняти, обмежуються відомим способами їх використання. Стрімкий розвиток сучасних технологій, безумовно, постійно розширюватиме можливості використання об'єктів інтелектуальної власності через винайдення нових способів їх відтворення.

Список використаних джерел

1. Суворова Л. А. Идеальные следы в криминалистике. М.: Юрлитинформ. 2006. 198 с.

2. Хорунжий С. Н. Идеально-интеллектуальные и психологическо-психические следы в криминалистике // Трибуна молодых ученых. 2000. Вып. 1. С. 188-196.

3. Семенов Г. В. Механизм следообразования при совершении преступлений в сфере мобильных телекоммуникаций // Воронежские криминалистические чтения: сб. науч. трудов. Вып. 5 / под ред. О.Я. Баева. Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2004. С. 230-241.

4. Сегай М. Я., Стринжа В. К. Типология экспертных задач: методологические аспекты // Криминалистика и судеб. экспертиза. Киев: Вища школа, 1988. Вып. 37. С. 9-18.

5. Серго А. Г. Интернет и право. М.: Бестселлер. 2003. 272 с.

Анотація

У статті розглянуто теоретичні питання судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, що стосуються визначення поняття об'єкта, їх загальної класифікації та механізмів відображень цих об'єктів.

Ключові слова: теорія інтелектуальної власності, поняття об'єктів, загальна класифікація об'єктів, судова екпертиза

Прохоров-Лукин Г. Судебная экспертиза: понятие и виды объектов интеллектуальной собственности. В статье рассмотрены теоретические вопросы судебной экспертизы объектов интеллектуальной собственности, касающиеся определения понятия объекта, их общей классификации и механизмов отображений этих объектов.

Ключевые слова: теория интеллектуальной собственности, понятие объектов, общая классификация объектов, судебная экспертиза

Prokhorov-Lukin G. Forensics: the concept and types of intellectual property objects. The article deals with theoretical questions of intellectual property forensic examinations relating to the concept of the object, the general classification and mechanisms of the reflection of these objects.

Key-words: intellectual property theory, the concept of objects, the general classification of objects, forensics

Размещено на Allbest.ru