Розгляд категорії осіб, які належать до збройних сил воюючих сторін

Размещено на http://www.allbest.ru/

Норми сучасного міжнародного права встановлюють, що в тому випадку, якщо війна стала реальністю, вона повинна вестися лише між збройними силами відповідних держав і не повинна завдавати шкоди їх цивільному населенню. У зв'язку з цим міжнародне право вводить принципову відмінність між збройними силами і не беруть участь у військових діях цивільним населенням. Законними учасниками війни є комбатанти (б'ються). Застосування зброї на війні можливо тільки відносно комбатантів.

Узагальнена характеристика законних учасників війни дана в ст. 43 першого Додаткового протоколу 1977 р.: "Збройні сили сторони, що перебуває у конфлікті, складаються з усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, перебувають під командуванням особи, відповідальної перед цією стороною за поведінку своїх підлеглих... Такі збройні сили підкоряються внутрішній дисциплінарній системі, яка, серед іншого, забезпечує дотримання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів". Особи, входять до складу збройних сил (крім медичного і духовного персоналу), є комбатантами, тобто мають право брати безпосередню участь у військових діях.

Учасниками війни є не все населення воюючих держав, а тільки цілком визначена його частина -- так звані законні учасники війни, діям яких надається державний характер. Під час збройних конфліктів населення, яке мешкає на території держави, ділиться на дві групи: те, яке стосується збройних сил (збройні сили, партизани і т.д.), і яке не стосується збройних сил (цивільне населення).

У свою чергу, міжнародне право розрізняє дві категорії осіб, які належать до збройних сил воюючих сторін:

1) воюючі (комбатанти);

2) ті, які не беруть участь у боях (некомбатанти). Комбатанти -- це особи, які входять до складу збройних сил воюючих сторін, що безпосередньо ведуть бойові дії проти супротивника зі зброєю в руках. Потрапивши в полон, комбатанти набувають статусу військовополонених.

Некомбатанти -- це особи, які входять до складу збройних сил, але безпосередньо не приймають участь у бойових діях. Відповідно до міжнародного права до не-комбатантів (невоюючих) належить особовий склад, що правомірно знаходиться в складі збройних сил воюючої сторони, що надає їй допомогу у досягненні успіхів у бойових діях, але в них безпосередньо участі не бере. Це -- військові кореспонденти, юристи, медичний персонал, духівництво, інтенданти. Вони не є об'єктом воєнних дій із боку противника і мають право на його заступництво в тому випадку, якщо виявляться під його владою. Застосовувати зброю проти некомбатантів заборонено. Некомбатанти можуть мати особисту зброю, але не використовують її у воєнних діях, а тільки для самозахисту. У разі участі в бойових діях вони набувають статусу комбатантів.

-- особовий склад регулярних збройних сил;

-- ополчення, добровольчі загони, як вхідні, так і не вхідні до складу регулярних збройних сил;

-- особовий склад рухів опору і партизанських формувань;

-- особи, які надають допомогу збройним силам, але участі в бойових діях не приймають;

-- члени екіпажів торгових суден і цивільних літаків, які надають допомогу воюючим;

-- населення, що при наближенні противника взялося за зброю, якщо воно відкрито носить зброю і дотримується законів і звичаїв війни.

Отже, комбатанти повинні відповідати таким умовам:

а) мати на чолі особу, відповідальну за своїх під порядкованих;

б) мати визначений і видимий здалеку знак від мінності;

в) відкрито носити зброю;

г) додержуватися у своїх діях законів і звичаїв війни.

Не є комбатантами найманці. Це особи, які спеціально завербовані для ведення бойових дій, фактично беруть участь у них із метою отримання винагороди, не є громадянами держави, що знаходиться у конфлікті, не проживають на її території, не входять до особового складу збройних сил сторін конфлікту. Визначення ознак найманства і його правового статусу в останні роки набуло гострої практичної необхідності через поширення цього явища, що шириться, що викликає з боку міжнародного співтовариства осуд. Міжнародне право вважає найманцем особу, яка завербована на місці або частіше усього за кордоном спеціально для того, щоб воювати в збройному конфлікті, і яка фактично приймає в ньому участь. Поняття найманців міститься в статті 47 Додаткового протоколу І від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року. Відповідно до цього документу найманець не має статусу комбатанта або військовополоненого. Можна виділити такі ознаки найманця: комбатант найманець кримінальний злочин

-- він спеціально завербований на місці або за кордоном для того, щоб воювати в збройному конфлікті;

-- він фактично приймає безпосередню участь у воєнних діях;

-- він бере участь у воєнних діях, керуючись головним чином бажанням одержати особисту вигоду, і йому дійсно обіцяна стороною або з доручення сторони, що знаходиться в конфлікті, матеріальна винагорода, що істотно перевищує винагороду, обіцяну або виплачувану комбатантам такого ж рангу, і функцій, які входять в особовий склад збройних сил даної сторони;

-- він не є ні громадянином сторони, що знаходиться в конфлікті, ні особою, яка постійно мешкає на території, контрольованою стороною, що знаходиться в конфлікті;

-- не входить в особовий склад збройних сил сторони, що знаходиться в конфлікті;

-- не посланий державою, котра не є стороною, що знаходиться в конфлікті, для виконання офіційних обов'язків у якості особи, яка входить до складу її збройних сил.

Найманець не має права на статус комбатанта або військовополоненого і не знаходиться під заступництвом норм міжнародного права. Згідно резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії", прийнятої у 1974 р., засилання іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, кваліфікується як міжнародне правопорушення. ООН неодноразово висловлювалася проти найманства, оголосивши його міжнародним злочином і призвавши всі держави прийняти закони, що карають найманців як кримінальних злочинців.

Відповідно до статті 63і Кримінального Кодексу України найманство визнається кримінальним злочином і кваліфікується як «вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання в збройних конфліктах інших держав або в насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади або порушення територіальної цілісності, а однаково використання найманців». Ці дії караються позбавленням волі терміном від 3 до 10 років. А сама «участь без дозволу відповідних органів державної влади в збройних конфліктах інших держав, з метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди» карається позбавленням волі терміном від 5 до 12 років.

Від найманців треба відрізняти добровольців, які є законними учасниками конфлікту. Це особи, які через політичні або інші переконання (не матеріальні міркування) вступають на службу до армії воюючої сторони та включаються до особового складу збройних сил.

Питання статусу загонів добровольців, що не належать до регулярних збройних сил, було розв'язане ще в другій половині XIX ст. У ст. 9 Брюссельської декларації 1874 р. закладені правові основи, згідно з якими цій категорії осіб надавали статус комбатанта. Вони були перенесені майже без змін у Гаазьке положення про закони та звичаї сухопутної війни від 18 жовтня 1907 р. (ст. 1) і Женевську конвенцію III 1949 р. (ст. 4А, п. 20). За цими документами, правом на участь у воєнних діях і отримання статусу військовополоненого в разі захоплення в полон володіють члени особового складу таких сил, діяльність яких відповідає одній основній умові та чотирьом умовам, які можна розглядати як формальні.

Поняттям добровольчих загонів охоплюються особи, які виявили бажання виїхати за межі своєї країни і взяти участь у бойових діях на боці народу іноземної держави, що бореться за свободу і незалежність.

Особовий склад інших ополчень і добровольчих загонів, є комбатантами і користуються правами, визначеними міжнародними договорами, якщо відповідають наступним умовам:

1. Мають на чолі особу, відповідальну за своїх підлеглих;

2. Мають певний і виразний видимий здалеку відмітний знак;

3. Відкрито носять зброю;

4. Дотримуються у діях закони та звичаї війни;

До комбатантів відносяться:

· Особовий склад регулярних збройних сил і включені в них напіввійськові або збройні організації, особовий склад ополчень і добровольчих загонів, включені до складу збройних сил;

· Партизани, особовий склад ополчень і добровольчих загонів, включаючи організовані рухом опору, якщо вони відповідають 4 вимогам, наведеним вище;

· Населення неокупованої території, яке при наближенні ворога стихійно береться за зброю для боротьби із військами, що роблять вторгнення;

Озброєні учасники національно-визвольних рухів, що борються проти колоніалізму, расизму та іноземного панування у здійсненні свого права на самовизначення(тільки для країн-учасниць Додаткового протоколу I 1977 р.).

Размещено на Allbest.ru