Правове становище фермерського господарства та правове регулювання діяльності особистого селянського господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОГО СЕЛЯНСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Межевська Л.В., старший викладач кафедри

цивільного права та процесу

Фоміна Д.О., студентка юридичного факультету

Анотація

правовий фермерський господарство селянський

Наукова стаття присвячена дослідженню питанню правового становища фермерського господарства як одного з видів забезпечення харчування населення та правового регулювання діяльності особистого селянського господарства, в тому числі надання характеристики фермерському господарству як формі підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, а особистого селянського господарства як господарської діяльності без створення юридичної особи.

Ключові слова: фермерське господарство, правове регулювання, селянське господарство, функції сільськогосподарського виробництва, земельні ділянки, підприємницька діяльність, створення юридичної особи, забезпечення харчування населенням, соціальне страхування, аграрний сектор, утворення, припинення, пенсійне забезпечення, кооператив.

Аннотация

Научная статья посвящена исследованию вопроса правового положения фермерского хозяйства как одного из видов обеспечения питания населения и правового регулирования деятельности личного крестьянского хозяйства, в том числе предоставление характеристики фермерскому хозяйству как форме предпринимательской деятельности граждан с созданием юридического лица, а личного крестьянского хозяйства как хозяйственной деятельности без создания юридического лица.

Ключевые слова: фермерское хозяйство, правовое регулирование, крестьянское хозяйство, функции сельскохозяйственного производства, земельные участки, предпринимательская деятельность, создание юридического лица, обеспечение питания населением, социальное страхование, аграрный сектор, образование, прекращение, пенсионное обеспечение, кооператив.

Annotation

The scientific article is devoted to the study of the question of the legal status of the farm as one of the types of nutrition and legal regulation of the activity of the individual peasant economy, including the provision of the characteristics of the farm as a form of entrepreneurial activity of citizens with the creation of a legal entity, and a personal peasant economy as an economic activity without creation of a legal entity.

Key words: farming, legal regulations, farm, the functions of agricultural production, land, entrepreneurial activity, creation of legal entity, powerofthe population, social insurance, agrarian sector, education, termination, pension, co-operative.

Постановка проблеми

Перетворення, що здійснювались упродовж останніх років у сільському господарстві, дали змогу створити на селі основи багатоукладної економіки і змінити структуру категорій сільськогосподарських товаровиробників, що забезпечило розмежування відносин власності, господарювання й соціально-трудових відносин, саме тому існує необхідність в постійному виданні нормативно-правових актів, що стосуються розвитку ринкових відносин у сільському господарстві. Особисте селянське господарство є організаційною формою сільськогосподарського виробництва, багатогалузевим споживчо-товарним господарством, історично зумовленим соціально-економічним явищем у вигляді самозайнятості сільської родини, що спрямована на задоволення особистих потреб у сільськогосподарській продукції. Територія України характеризується складною просторовою диференціацією фізико-географічних умов. Геологічна будова і рельєф, клімат, вода, ґрунти, рослинність і тваринний світ, перебуваючи в складному взаємозв'язку і взаємодії, утворюють природно-територіальні комплекси різного рангу, проте під час розроблення нормативно-правових актів, що стосуються фермерської діяльності, ці фактори не враховуються. Регулювання агропромислового виробництва - це закономірний процес у будь-якій державі світу, навіть у розвинених країнах. У багатьох країнах агропромисловий комплекс розглядається як загальнодержавна галузь, покликана забезпечити продовольчу безпеку країни. Крім того, аграрне виробництво завжди супроводжується економічним ризиком, тому що воно є високо індивідуалізованим і суттєво залежить від багатьох факторів, як природних, так і економічних, зокрема ринкової кон'юнктури. Тому необхідна обширна нормативно-правова база, яка зможе повного мірою регулювати питання діяльності фермерського та особистого селянського господарства в Україні.

Враховуючи особливості соціально-політичних трансформацій в Україні та функціонування аграрного сектору, визначену проблему досліджено не до кінця. У період незалежності України, попри те, що фермерське господарство є одним із ключових напрямів у сільському господарстві, в Україні безпосередньо було проведено порівняно небагато наукових досліджень, присвячених проблемам діяльності фермерських господарств центрального регіону.

Метою статті є характеристика правового становища фермерського господарства та правове регулювання діяльності особистого селянського господарства.

Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. проголошує: «Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до Закону» [2].

Нині фермерські господарства функціонують в умовах мінливості, непередбачуваності та невизначеності з огляду на нестабільність інфраструктури аграрних ринків, диспаритет цін, залежність виробництва від природних умов, просування та збуту продукції на ринку, що знижує рівень їх економічної безпеки, що є комплексною характеристикою конкурентоспроможності та стійкості усіх функціональних сфер діяльності господарств і результатом сукупної дії фінансової, ресурсно-технічної, кадрової, виробничої, екологічної та збутової безпеки [4, с. 220].

Розглядаючи це питання, науковці звертають увагу саме на те, що фермерське господарство є одним із видів підприємницької діяльності зі створенням юридичної особи, одним із видів господарської діяльності, метою якої є забезпечення населення відповідною продукцією та отримання прибутку.

У Законі України «Про особисте селянське господарство» подано таку дефініцію цього поняття: «Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка здійснюється без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних або родинних відносинах і спільно проживають із метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки й споживання сільськогосподарської продукції; реалізації її надлишків і надання послуг із використання власного майна» [1].

Залежно від рівня економічної ефективності та просторового розташування особистого селянського господарства, дослідники пропонують таку класифікацію: переважно товарні особистого селянського господарства (розміщені навколо невеликих районних центрів та сільських поселень), низькотоварні особистого селянського господарства (володіють великим потенціалом для подальшого розвитку та розміщені на депресивних територіях регіону) та господарсько-садівничі особистого селянського господарства (зорієнтовані в основному на задоволення потреб господарства у сільськогосподарській продукції та розміщені навколо обласних та великих районних центрів) [3, с. 591].

Таким чином, особисте селянське господарство можна характеризувати як один із видів господарської діяльності, який існує без утворення юридичної особи, може створюватися як фізичною особою індивідуально, так і разом з особами, які перебувають у родинних відносинах, при цьому спільно проживають, можуть надавати послуги та використовувати вироблене майно у своїх особистих цілях.

Стан опрацювання

Науково-теоретичним підґрунтям для дослідження питання є, зокрема, наукові праці В. Дієсперова, В. Збарського, О. Онищенка, В. Рябоконя, П. Саблука, О. Шпичака, К. Якуби, О. Бородіної, В. Галушка, В. Геєця, Т. Зінчук, М. Маліка, О. Могильного, Л. Молдаван, Т. Осташко, І. Прокопи, О. Скидана, В. Юрчишина, О. Чаянова, В. Бойка, В. Месель-Веселяка, М. Шаповала, П. Березівського, М. Гриценко, В. Зіновчук тощо.

Правове становище фермерського господарства регулюється Законом України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. № 973-ІУ, відповідно до ст. 2 якого відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Закон містить 12 розділів, 38 статей, які містять положення щодо поняття фермерського господарства, його членів та голови. Крім того, Закон регулює порядок створення фермерського господарства, державну підтримку, землі фермерських господарств, їх майно, відчуження майна фермерського господарства, його діяльність, положення щодо представницького органу фермерських господарств, питання загальнообов'язкового державного соціального страхування і пенсійного забезпечення членів фермерських господарств та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), порядок припинення фермерського господарства та міру відповідальності за порушення закону.

Фермерські господарства є одним із головних джерел забезпечення харчування та однією зі сфер отримання праці в умовах безробіття для сільського населення. Вони вважаються однією з перспективних форм підприємницької діяльності в сільській місцевості, метою яких є забезпечення належного життєвого рівня громадян і продовольчої безпеки країни. Але у сучасному світі надзвичайно важливого значення набуває проблема ефективності виробництва фермерських господарств. Низький та недостатній рівень техніки обмежує можливості фермерів у підвищенні продуктивності та ефективності господарювання. Відсутнє не те що сучасне, але й старе обладнання: загалом у власності фермерів нараховується лише 20% тракторів та не вистачає 70% комбайнів. Через відсутність коштів вони змушені купляти стару низькопродуктивну техніку, що потребує додаткових затрат на ремонт та часткове відновлення, що призводить до значного порушення термінів виконання сільськогосподарських робіт. Незадовільний фінансовий стан тягне за собою диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію, що вкрай обмежує можливості фермерських господарств у нормальному економічному розвитку. Зменшення кількості працюючих загострює соціальну проблему сільського безробіття. Поступово знижується економічна ефективність аграрно- промислового комплексу не тільки самих фермерів, але й країни загалом. Одним із шляхів виходу з кризи фермерських господарств та підвищення їх економічної ефективності, на нашу думку, є кооперація. Створення великих кооперативів може вирішити більшість цих проблем. Більш ніж 150-річний досвід кооперацій доводить, що, об'єднуючись для досягнення цілей та виконання спільних задач, фермерам набагато швидше та легше досягти збільшення об'єму прибутку. Кооперація господарств дасть їм змогу значно зменшити витрати на виробництво, перероблення, реалізацію продукції та продуктивніше здійснювати свою підприємницьку діяльність. Кооперування фермерських господарств - це процес залучення дрібних приватних господарств у різні форми кооперативів, які є суспільною добровільною організацією громадян з метою спільного ведення господарської та іншої діяльності. Метою кооперативу є збільшення розмірів підприємства та застосування на цій основі прогресивної технологічної й організаційної діяльності. Створення таких кооперацій в Україні вимагатиме реформування багатьох сфер АПК, насамперед, системи державної підтримки виробників, кредитування та оподаткування [5, с. 36-37].

Науковці, розглядаючи питання, яке стосується правового становища особистого селянського господарства, зосереджують нашу увагу саме на тому, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 р. № 742-ІУ, відносини, пов'язані з веденням особистого селянського господарства, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами.

У Законі України від 15.05.2003 р. № 742-ІУ, містяться положення щодо поняття особистого селянського господарства, сфери дії закону, ведення обліку особистих селянських господарство, земельних ділянок, майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, прав та обов'язків членів особистого селянського господарства, зайнятості членів особистих селянських господарств, загальнообов'язкового державного соціального страхування його членів, державної підтримки особистих селянських господарств, а також положення щодо припинення ведення особистого селянського господарства, вирішення спорів щодо його ведення, відповідальності за порушення положень законодавства та прикінцеві положення. Закон містить 14 статей.

Вивчаючи інституціональні засади трансформації аграрного сектора, О.М. Лопатинський зазначає, що аграрний сегмент економіки особливий, оскільки специфіка сільського господарства саме у його багатофункціональності, що визначає роль аграрного сектора у піраміді галузей національної економіки як фактора продовольчої безпеки, з одного боку, та джерела доходів, сфери зайнятості й середовища проживання селян - з іншого. О.В. Скидан твердить, що концепція багатофункціональності розглядає сільське господарство як основу економіки, соціальної і природоохоронної сфер сільських територій. Він вважає, що в умовах України вона має стати основою для обґрунтування необхідності більш активної аграрної політики. Досліджуючи концепцію, механізми та ефективність державної підтримки сільського господарства, О.М. Бородіна наголошує на тому, що світова спільнота визнає багатофункціональну природу сільського господарства, яка породжує нову його загальнонаціональну значимість і вимагає принципово нового підходу до забезпечення сільського розвитку на сталій основі.

До складу функцій, які виконує сільськогосподарське виробництво, вчені навчально-наукового центру «Інститут аграрної економіки» відносять: виробничу (задоволення потреб переробної промисловості в сировині); соціально-демографічну (відтворення сільського населення та трудових ресурсів аграрного сектора); природоохоронну (підтримання екологічної рівноваги в агробіоценозах, охорона природних ландшафтів, утримання заповідних територій); рекреаційну (створення умов для зміцнення здоров'я міського та сільського населення); культурну (створення та збереження сільським населенням національно-культурних та духовних цінностей і традицій, збереження історичних та культурних пам'яток тощо); просторово-комунікаційну (надання просторового базису та обслуговування комунікацій: транспорту, зв'язку, трубопроводів та ін.); соціального контролю над територією (підтримання суспільно-громадського порядку, охорона природних урочищ та ресурсів, флори та фауни).

Вважаємо, що наведений перелік не є вичерпним, вказані функції можуть бути доповнені продовольчо-споживчою, фіскальною, екологічною, організаційною, інноваційно-технологічною та іншими, оскільки концепція багатофункціональності сільського господарства розглядає галузь як основу економіки, соціальної і природоохоронної сфер сільських територій [6, с. 229].

Враховуючи вищевикладене, варто зауважити, що функціонування фермерського та особистого селянського господарства регулюється такими нормативно-правовими актами, як Законом України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 р. № 742-ІУ та Закон України «Про фермерське господарство» 19.06.2003 р. № 973-ІУ, відповідно до яких фермерське господарство утворюється зі створенням юридичної особи, а особисте селянське господарство без створення юридичної особи можливе за участю осіб, пов'язаних родинними зв'язками. Варто додати, що і фермерське, і селянське господарство певною мірою утворене з метою отримання прибутку. Якщо звернути увагу на те, що в Україні досить родючі землі, аграрний сектор має стрімко розвиватися, а нормативно-правова база має постійно вдосконалюватися.

Висновки

Правове становище фермерського господарства та правове регулювання діяльності особистого селянського господарства регулюється в Україні неналежним чином, потребує вдосконалення нормативно-правової бази у зв'язку з євроінтеграційними процесами та диференціацією земель. Починаючи з Конституції України та закінчуючи законодавчою базою, нормативно-правове регулювання аграрного сектору, зокрема фермерського та селянського господарств, стрімко розвивається. Можливе створення великих кооперативів, яке вирішить більшість проблем. Тому для того щоб підвищити ефективність функціонування особистих селянських господарств, забезпечити їх розвиток, необхідно спрямувати діяльність уряду і місцевої влади на створення належних організаційно-економічних та соціальних умов на селі, яке є носієм української ідентичності й духовності. Сільська праця - це не просто сфера застосування людських зусиль, це спосіб життя, соціум, колиска хліборобської культури. Світовий досвід багатьох країн доводить, що, тільки об'єднавшись, фермерські господарства зможуть досягти не тільки збільшення об'ємів сільськогосподарської продукції та прибутку, але й зробити вітчизняну продукцію якіснішою. Розвиток сільськогосподарських кооперацій в Україні сприятиме поширенню інтеграційних зв'язків сільськогосподарських виробників з усіма сферами аграрно-промислового комплексу, що обов'язково сприятиме позитивному розвитку економіки країни. Варто зауважити, що ефективність державної підтримки сільського господарства визнає багатофункціональну природу сільського господарства, що породжує значимість та принципово новий підхід до забезпечення сільського розвитку на сталій основі. Шляхом підвищення ефективності фермерського та особистого селянського господарств, на нашу думку, є створення кооперації, великих кооперативів, що вирішить більшість проблем розвитку аграрного сектору економіки України.

Список використаних джерел

1. Про особисте селянське господарство: Закон України від 15.05.2003 р. № 742-ІУ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15.

2. Про фермерське господарство: Закон України від 19.06.2003 р. № 973-ІУ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/973-15.

3. Гнатік Н.Б. До питання функціонування особистих селянських господарств / Н.Б. Гнатік II Вісник Миколаївського національного університету ім. В.О. Сухомлинського.2015. Вип. № 3. С. 591.

4. Карпенко О.В. Аналіз стану та конкурентоспроможності фермерських господарств в контексті складових економічної безпеки / О.В. Карпенко II Культура народов Причерноморья. 2014. № 273. С. 220.

5. Колеснікова І.В. Ефективність створення кооперацій фермерських господарств / І.В. Колеснікова II Культура народов Причерноморья. 2011. № 214. С. 36-37.

6. Соколова А.О. Роль особистих селянських господарств у реалізації концепції багатофункціональності сільського господарства / А.О. Соколова II Вісник Таврійського державного агротехнологічного університету. 2013.-Т. З.-С. 227-235.

Размещено на Allbest.ru