Становлення та провадження гендерного підходу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Становлення та провадження тендерного підходу в Україні

The formation and implementation of a gender perspective in Ukraine

Леонтьева Л.В., кандидат юридичних наук, доцент кафедри економічної теорії та права Харківського національного автомобільно-дорожнього університету

Анотація

У статті розкриті історичні питання становлення й основні ідеї ґендерної рівності. Розглянуті основні аспекти ґендерної політики в Україні, особливо в умовах обраного курсу на побудову європейських демократичних інститутів і впровадження ґендерних аспектів у формуванні законодавства України.

Ключові слова: жіночі права, ґендерна рівність, дискримінація, права жінок і чоловіків.

В статье раскрыты исторические вопросы становления и основные идеи гендерного равенства. Рассмотрены основные аспекты гендерной политики в Украине, особенно в условиях избранного курса на построение европейских демократических институтов и внедрение гендерных аспектов в формировании законодательства Украины.

Ключевые слова: женские права, гендерное равенство, дискриминация, права мужчин и женщин.

This article explores historical issues the formation and main ideas of gender equality. The main aspects of gender policy in Ukraine are considered. In this conditions of the construction of European democratic institution and introduction of gender aspects in the formation of Ukraine an law.

Key words: women's rights, gender equality, discrimination, equal right of women and men.

Вступ

Постановка проблеми. Утвердження ідеї Тендерної рівності в сучасному українському суспільстві гальмують різноманітні чинники, передусім, установленні суспільні практики та стереотипи масової свідомості. Формування суспільної реальної, а не формальної ґендерної рівності потребує цілого спектра структурних суспільних змін. Сьогодні українське суспільство обтяжене Тендерними стереотипами, упередженостями, Гендерною дискримінацією.

Стан опрацювання. Питання становлення ґендерної рівності в Україні розглядаються в працях з юриспруденції, соціології та політології такими дослідниками, як: С. Айвазова, Н. Аніщук, О. Балакірєва, Т. Головко, В. Горшенева, В. Кириченко, К. Левченко, Т. Омельченко, О.Руднєва та ін. Чимале місце в роботі відведено ідеям класиків філософії, психології та юриспруденції - Аристотеля, Платона, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, 3. Фрейда та ін.

Мета статті - визначити роль правового аспекту Тендерної рівності, зумовленої роллю та значенням права в регулюванні суспільних відносин, а також специфіки цієї ролі, що полягає в динамічності права порівняно з такими соціальними нормами, як мораль, звичаї, традиції, релігійні норми. Це дає змогу закріпити на законодавчому рівні ті чи інші норми, незалежно від того, що певна частина суспільства може їх і не сприймати.

гендерний рівність правовий законодавство

Виклад основного матеріалу

Ідея непорушності прав і свобод людини, їхньої рівності та невід'ємності відображає багатовікове прагнення людства до усунення будь- яких форм насильства, експлуатації та пригноблення, прагнення до співіснування, заснованого на принципах справедливості, демократизму і гуманізму. У сучасному світі ступінь реальності та забезпеченості прав і свобод є найважливішим показником досягнутого суспільством і державою рівня цивілізованості. Права і свободи людини є найвищою гуманістичною цінністю, без них втрачається сама суть людської особистості, сенс її існування.

Питання жіночих людських прав не одразу стали надбанням юридичної, політологічної та філософської думки. Вони формувалися шляхом тривалих наукових пошуків. До їх аналізу часто звертаються дослідники жіночих проблем, намагаючись або знайти підтвердження своїм думкам про необхідність рівноправності статей, або довести патріархальний характер культури минулого, який знайшов відображення у філософських творах великих мислителів. Це цілком природно, адже, не спираючись на історичні філософсько-політологічні традиції, важко зрозуміти сучасні дискусії навколо будь-якої проблеми, зокрема і проблеми жіночих людських прав.

Існує проблема нерівності прав чоловіка і жінки, вона виникла на ґрунті того, що природа, Бог розділили людство за статтю, тобто із самого початку люди були різними. З одного боку, у цьому великий сенс біологічного і духовного існування людства, а з другого - підґрунтя для нерівноправності чоловіків і жінок [1, с. 198].

Як вважає більшість вчених, і ми підтримуємо їхню думку, різницю між чоловіком і жінкою і можна виявити за такими ознаками:

1. Біологічна стать. Мається на увазі різниця між чоловічим і жіночим організмами.

2. Тендерна ідентифікація. Усвідомлення суспільством проблем сучасного дискримінаційного становища жінки потребує розуміння їх не на рівні здорового глузду, а на підставі наукових обґрунтувань. «Тендер» (gender) - поняття, яке увійшло в ужиток із соціології, воно визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі (sex). Тобто Тендер - це соціорольовий статус, який визначає соціальні можливості в освіті, професійній діяльності, доступі до влади, у сексуальності, сімейній ролі та репродуктивній поведінці [2, с. 15].

Дуже вдало поняття Тендеру, на наш погляд, визначила С.Айвазова, яка вважає, що поняттю «Тендер» найбільше відповідають словосполучення «соціально організовані відносини між статями», «соціальні відносини статі», «соціальна стать» [3, с. 7].

Поняття «Тендер», як відомо, було введене в соціальні науки Енн Оклейу 70-хрр. XX ст. Воно походить від грецького слова «генос», що означає походження, матеріальний носій спадкоємності [4, с. 154]. У близькому значенні воно відповідає українському поняттю «рід», «досвід роду». Спочатку інтерес закордонних дослідників був зосереджений, здебільшого, на доведенні існування Тендеру, тобто виявленні небіологічної зумовленості відмінностей між чоловічим і жіночим у культурі та соціумі. З кінця 80-х рр. минулого століття дослідницький інтерес спрямовується на виявлення залежності Тендерних відносин і Тендерних ролей від культурного типу. Сьогодні «Тендер» розуміється як розподіл ролей між статями в суспільстві з усіма наслідками такого розподілу: економічними, політичними, соціальними, культурними і психологічними, які неминуче випливають з нього.

Тобто Тендер розуміють як організовану модель соціальних відносин між жінками та чоловіками, яка не тільки характеризує їхнє спілкування і взаємодію в сім'ї, а й визначає соціальні взаємостосунки в основних інституціях суспільства. Тендерні відносини постійно переглядаються, а отже, змінюються політичні, економічні, соціальні та культурні умови зовнішнього середовища на локальному, національному і міжнародному рівнях.

Впровадження Тендерних аспектів у формуванні законодавства України - це питання соціальної справедливості, вирішення якого необхідне для забезпечення рівноправного та стійкого людського розвитку шляхом застосування найбільш результативних і ефективних методів державного втручання. Такий підхід розглядається як процес оцінювання будь-якого планового заходу, зокрема й законодавства, стратегій і програм у всіх сферах і на всіх рівнях з погляду його впливу на жінок і чоловіків. Такаа теорія ґрунтується, передусім, на тому, що інтереси і досвід жінок, так само як і чоловіків, є невід'ємним критерієм у процесі розроблення загальної концепції, здійснення моніторингу й оцінки напрямів державної політики в політичній, економічній і суспільній сферах для того, щоб жінки і чоловіки могли одержувати рівну вигоду, а нерівність була викорінена.

Підставами для впровадження Тендерного підходу в державне управління є такі чинники:

1) Тендерний підхід - це прояв демократії. Ніхто не може бути дискримінований за ознакою своєї статі;

2) оскільки суспільство складається із жінок і чоловіків, не можна досягти сталого розвитку суспільства без проведення Тендерного аналізу наявних умов. Тому для забезпечення розвитку суспільства необхідно, щоб методи Тендерного підходу стали складником усіх частин і напрямів політики.

Новизна терміна «впровадження Тендерних аспектів» полягає в тому, що Тендерний вимір стає складником усіх стратегічно важливих напрямів державної політики. Тендерна рівність більше не розглядається як «окреме» питання і стає предметом розгляду в усіх державних програмах і стратегічних напрямах розвитку суспільства. Крім того, додавання Тендерного чинника до всіх напрямів державної політики сприяє врахуванню інтересів обох статей як повноправних учасників процесу розвитку. Застосування Тендерних аспектів (від підвищення поінформованості в базових Тендерних питаннях до всебічних цілеспрямованих Тендерних програм) залежатиме від специфічних недоліків і пріоритетів, виявлених у процесі оцінювання ситуації з урахуванням Тендерних чинників.

І нарешті, врахування Тендерних аспектів у формуванні законодавства України має також вирішувати проблеми органів державного управління, де політика і програми формуються та реалізуються. Отже, стратегія інтегрування Тендерних питань у законодавство мусить супроводжуватися стратегією забезпечення того, щоб умови управлінської діяльності гарантували рівні права і можливості й однакове ставлення як до жінок, так і до чоловіків.

Сьогодні дуже важливою є проблема законотворчого процесу щодо забезпечення рівних прав і рівних можливостей жінок і чоловіків, заснованого на тому, що права людини є невід'ємною частиною загальних прав.

Рівність прав і свобод людини і громадянина незалежно від статі визначається і гарантується Конституцією України, іншими законодавчими актами. Конституція України встановила такі ж стандарти у сфері Тендерної рівності, що закріплені в Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, інших міжнародних документах. З ухваленням Основного закону України конституційний процес не завершився, він триває, конкретизується в законах, кодексах, концепціях, програмах, інших нормативних актах [5].

Тендерна політика в Україні, особливо в умовах обраного курсу на побудову європейських демократичних інститутів, постає в зовсім новому, актуальному світлі. І вимагає утвердження цінності Тендерної рівності як у суспільстві загалом, так і в різних його інституціях зокрема. Насамперед, йдеться про недопущення Тендерної дискримінації, забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень (предусім, через обрання в представницькі органи та призначення на урядові посади), забезпечення рівних можливостей для жінок і чоловіків щодо поєднання професійних і сімейних обов'язків, унеможливленим проявів Тендерного насильства тощо.

Напрацювання нормативно-правової бази щодо регулювання Тендерної політики в Україні розпочалося ще в 1980 р. з ратифікації Конвенції Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. У 2000 р. були ратифіковані «Цілі розвитку тисячоліття ООН» (обов'язкові для виконання до 2015 р.), серед яких була визначена мета «забезпечення Тендерної рівності». У межах цієї мети Україна поставила два завдання: забезпечити Тендерне співвідношення на рівні від 30% до 70% тієї чи іншої статі в представницьких органах влади і на вищих щаблях виконавчої влади та скорочення наполовину розриву в доходах жінок і чоловіків. Перелічені завдання мали на меті забезпечення Тендерної рівності в політичній сфері та на ринку праці в Україні [6].

На національному рівні Тендерна рівність гарантована, передусім, Конституцією України, Кодексом законів про працю України, а також окремим Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 р.» та іншими законодавчими актами.

Базовий нормативно-правовий акт у сфері Тендерної політики - Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» - Верховна Рада ухвалила з восьмої спроби у 2005 р. У зв'язку із цим, того ж року набув розвитку «Національний механізм забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». До його складу мали увійти законодавчі інституції, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, інститут радників із Тендерних питань і уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Окрім того, він передбачав співпрацю із громадськими організаціями.

Протягом 2006-2010 рр. у центральних органах виконавчої влади й обласних державних адміністраціях було створено низку інституцій, відповідальних за реалізацію Тендерної політики: Тендерні робочі групи та координаційні ради; Міжвідомчу раду з питань сім'ї, Тендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильству в сім'ї та протидії торгівлі людьми (Кабінет Міністрів); у структуру уповноваженого Верховної Ради України із прав людини була введена посада представника уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та Тендерної рівності, а також створено Сектор із питань Тендерної рівності; експертну раду з питань розгляду звернень за фактами дискримінації за ознакою статі - консультативно-дорадчий орган, що постійно діє при Міністерстві соціальної політики України.

Окрім того, на основі Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» і постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 р. було запроваджено Тендерно-правову експертизу законодавства. Головною метою експертизи є надання висновку щодо відповідності законопроектів принципу забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Висновок експертизи має бути обов'язковим складником пакета документів, що подаються разом із проектом нормативно-правового акта до розгляду.

У серпні 2016 р. Міністерство соціальної політики оприлюднило проект Концепції Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 р. Проте Кабінет Міністрів не схвалив її до весни 2017 р., а отже, нова Державна програма розроблена не була. Позитивним кроком стало розроблення Міністерством освіти і науки України Стратегії упровадження Тендерної рівності та недискримінації у сфері освіти «Освіта: Тендерний вимір - 2020 р.». Проте і ця Стратегія досі не схвалена Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 113-р від 24 лютого 2016 р. був затверджений Національний план дій із виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 р. Однак прийняття Плану не отримало суто позитивних оцінок експертів, оскільки план не має обов'язкового характеру.

Сумніви стають ще більш обгрунтованими, якщо поглянути на співвідношення ресурсів, які повинні надійти з кожного джерела: з державного бюджету - 3,2%, з місцевих бюджетів - 29,75%, з інших джерел - 67,05%.

Як показує практика, Тендерна експертиза охоплює в середньому лише шість законодавчих актів щорічно. 2015 р., наприклад, такими актами стали закони України «Про курорти», «Про туризм», «Про інноваційну діяльність», «Про індексацію доходів» тощо, а критичні або негативні висновки Тендерно-правової експертизи не призводять до зняття проекту нормативно-правового акта з розгляду чи ускладнення процесу голосування за нього.

На регіональному рівні також були ухвалені «Цілі розвитку тисячоліття» для кожного конкретного регіону. Забезпечення Тендерної рівності стало невід'ємним складником цих документів. На основі «Цілей розвитку тисячоліття» для регіонів мали розроблятися регіональні програми соціально-економічного розвитку, проте, здебільшого, Тендерні пріоритети «розчинились» у пунктах програм, пов'язаних із сім'єю, молоддю та дитинством.

Висновки

Отже, можемо стверджувати, що міжнародні документи і міжнародні конференції з Тендерних питань відіграють важливу роль у розвитку прав жінок у системі прав людини, а також є важливим джерелом формування української національної правової системи. Важливими орієнтирами водночас є міжнародні документи із прав людини, прав жінок і питань Тендерної рівності. Отже, великий арсенал національних і міжнародних документів із прав жінок, які існують на міжнародному рівні, допомагають державам у процесі формування національного законодавства з Тендерних питань і вироблення механізмів його реалізації.

Список використаних джерел

1. Абаренков В., Аверкин А., Агешин Ю., Антонов В. Краткий политический словарь / В. Абаренков, А. Аверкин, Ю. Агешин, В. Антонов. -3-є изд., доп. - М. : Политиздат, 1983. - 367 с.

2. Айвазова С. Русские женщины в лабиринтах равноправия. Очерки политической теории и истории : док. материалы / С. Айвазова. - М. : Юристъ, 1998. - 408 с.

3. Алексеев С. Право : Азбука - теория - философия : опыт комплексного исследования / С. Алексеев. - М.: Статут, 1999. - 711 с.

4. Ахтенберг Н., Бадура П., Бекенфердзе Е., Гек В., Глезер В. Государственное право Германии / Н. Ахтенберг, П. Бадура, Е. Бекен- фердзе, В. Гек, В. Глезер. - М. : Ин-т. гос. и права, 1994. - 311 с.

5. Козакова А. Забезпечення рівних прав жінок та чоловіків в українському суспільстві / А. Козакова II Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Випуск 18. - 2002. - С. 300-306.

6. Цілі Розвитку Тисячоліття : Україна II Виконання Україною Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. - К. : Державний комітет у справах сім'ї та молоді. Програма розвитку ООН, 2003. - 221 с.

Размещено на Allbest.ru