Особливості правового механізму повернення викрадених активів із-за кордону

Размещено на http://www.allbest.ru

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПОВЕРНЕННЯ ВИКРАДЕНИХ АКТИВІВ ІЗ-ЗА КОРДОНУ

Гулак O.B.,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри адміністративного

та фінансового права

Нікулін М.В.,

студент магістратури

Національний університет біоресурсів

і природокористування України

Досліджено особливості правового механізму повернення викрадених активів із-за кордону. Здійснено аналіз правових інструментів та засобів, що можуть використовуватись під час повернення викрадених активів із-за кордону. Окреслено елементи правового механізму повернення викрадених активів, що поширені на практиці.

Ключові слова: викрадені активи, особливості правового механізму, повернення викрадених активів, правовий механізм повернення викрадених активів, елементи правового механізму повернення викрадених активів.

правовий викрадений актив кордон

Исследованы особенности правового механизма возврата похищенных активов из-за границы. Осуществлен анализ правовых инструментов и средств, которые могут использоваться при возвращении похищенных активов из-за границы. Определены элементы правового механизма возврата похищенных активов, распространенные на практике.

Ключевые слова: похищенные активы, особенности правового механизма, возвращение похищенных активов, правовой механизм возврата похищенных активов, элементы правового механизма возврата похищенных активов.

Features of the legal mechanism of asset recovery from abroad are investigated. Legal tools and tools that can be used for asset recovery from abroad are analyzed. The elements ofthe legal mechanism of asset recovery, which are common practice, are outlined.

Key words: stolen assets, features ofthe legal mechanism, assetrecovery, legal mechanism of asset recovery, elements ofthe legal mechanism of asset recovery.

Постановка проблеми

Проблема пошуку та повернення активів, здобутих злочинним шляхом (викрадених активів), наразі доволі актуальна в сучасному суспільстві. Хоча проблема почала гостро обговорюватись, зокрема в нашій державі, лише в останні роки ми розуміємо, що вона розвивалась багато років до цього. Адже не виникає сумнівів, що викрадені активи виводились із України постійно протягом останніх десятиліть. Неможливо точно визначити суму викрадених активів: ні представники державної влади, ні представники громадськості не можуть це визначити точно. Скоріше за все, ці суми так і залишаться невідомими, адже існує велика проблема ідентифікації викрадених активів. Але такі кошти є справді мільярдними в доларовому еквіваленті і, за деякими оцінками, становлять близько 30-40 мільярдів доларів США; за іншими даними, - варіюються від декількох мільярдів до 100 мільярдів доларів. Лише в одному кейсі така сума становить 800 мільйонів доларів США - кейс видачі кредитів Сергію Клюєву (від двох державних банків - Укрек- сімбанк та Ощадбанк) для фінансування відновлювальної енергетики [1]. Достеменно лише відомо те, що наразі ці кошти просто зникли. Але в усіх випадках, без сумніву, такі активи потребують повернення.

Укладення Угоди про Асоціацію з ЄС та повна інтеграція нашої держави з Європейським Співтовариством стали підґрунтям розвитку української моделі повернення викрадених активів [2]. Відповідно до закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» [3] розроблено план заходів із реалізації Стратегії розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення на період до 2020 року [4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дана проблема наразі залишається недостатньо дослідженою як українськими науковцями в цілому, так і представниками правничої науки зокрема. Проблематику пошуку та повернення викрадених активів, а також протидії фінансовим правопорушенням у тій чи іншій мірі досліджували Абрамов А., Аркуша Л., Ахтирська Н., Бризгилін А., Гаєвський І., Головін А., Гурвич М. Захарова Р., Клімова С., Костін Д., Мельнік Д., Павлова А., Саінчин О., Соколецька К. Окрім того, останнім часом з'явилось багато посібників, створених міжнародною спільнотою для ефективного використання правового механізму повернення викрадених активів на практиці. Також з'являється багато публікацій у міжнародних виданнях, адже зі схожими проблемами наразі стикаються багато розвинених країн, які створюють власні дієві механізми щодо досліджуваного нами питання. Серед міжнародних науковців та практиків, що займались дотичною проблематикою, можна зазначити таких, як: Брюн Ж.-П., Грей Л., Скотт К., Стефенсон К., Грінсберг Т., Пауер Р. Проте особливості правового механізму повернення викрадених активів у розрізі вітчизняної юридичної науки залишаються малодослідженими, відтак вбачаємо в досліджуваній нами праці значний як науковий, так і практичний інтерес.

Мета дослідження полягає в аналізі особливостей правового механізму повернення викрадених активів із-за кордону та визначенні відповідних правових інструментів та засобів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Повернення активів може відбуватись як за цивільним, так і за кримінальним провадженням. Це залежить, не в останню чергу, від швидкості розгляду подібних справ, адже часто активи можна повернути лише блискавично реагуючи на ситуацію. Тому процес повернення активів може починатись без санкції суду (щодо розшуку активів, їх ідентифікації). Наприклад, у розвинених країнах по деяких справах строк повернення активів становить 7-10 років (наприклад, у США) [5]. Це при тому, що в Сполучених Штатах є напрацьований досвід, команди професіоналів, а також налагоджене співробітництво з багатьма державами для успішного повернення активів. Тож термін давності відіграє надто важливому роль у процесі повернення активів, адже від цього прямо залежить успіх даної справи.

Визнаючи серйозність проблеми корупції та необхідність вдосконалення механізмів боротьби з її руйнівною дією, міжнародне співтовариство представило Конвенцію ООН проти корупції (UNCAC - United Nations Convention Against Corruption), в якій було визначено нову систему принципів [6]. У розділі 5 Конвенції розкриті принципи повернення викрадених активів, що вимагають від держав-учасниць вжиття заходів із припинення діяльності, арешту, конфіскації і повернення активів, отриманих внаслідок корупційних дій. Із цією метою вони можуть використовувати різні інструменти, такі як:

- пряме застосування постанов про заморожування активів або їх конфіскацію, винесених судом іншої держави-учасниці [6, ст. 54(1)(а) та 54(2)(а)];

- конфіскація активів поза кримінальним провадженням, особливо в разі смерті, втечі або відсутності злочинця і в інших випадках [6, ст. 54(1)(с)];

- цивільні позови, порушені іншою державою-учасницею, що дозволяють їй як позивачу повернути викрадене майно [6, ст. 53];

- конфіскація майна іноземного походження за судовим рішенням у зв'язку з відмиванням грошей або іншими злочинами [6, ст.. 54(1)(Ь) та 54(2)(Ь)];

- судові постанови про виплату компенсації або відшкодування збитків іншій державі-учасниці і визнання судами позову іншої держави-учасниці як законного власника активів, здобутих злочинним шляхом [6, статті 53(Ь) та (с)];

- розкриття інформації іншій державі-учасниці без попереднього запиту [6, стаття 56];

- міжнародне співробітництво та повернення активів [6, статті 55 та 57].

Існують різноманітні заходи, спрямовані на втілення цих інструментів та успішне повернення активів. Вони включають, але не обмежуються такими [7, ст. 25]:

- кримінальне переслідування і конфіскація на території держави, а також запит про надання взаємної правової допомоги з метою виконання постанови в іноземній державі;

- конфіскація поза кримінальним провадженням, за якою слідує запит про надання взаємної правової допомоги або інші форми міжнародної допомоги з метою виконання постанови в іноземній державі;

- цивільні позови, включаючи офіційну процедуру банкрутства;

- кримінальне переслідування і конфіскація або конфіскація поза кримінальним провадженням, які здійснюються за ініціативою іноземної держави (потрібно, щоб злочин підпадав під юрисдикцію цієї країни; також необхідна співпраця з боку юрисдикції, яка постраждала від злочинів, пов'язаних із корупцією);

- адміністративна конфіскація.

Застосування цих заходів всередині країни або в іноземній юрисдикції залежить від законів і нормативно-правових актів держав, що беруть участь у розслідуванні, а також міжнародних або двосторонніх конвенцій і договорів. Правовий механізм повернення викрадених активів в Україну може відрізнятися від юрисдикції, з якої планується повернення активів. Так, окремі країни створюють навіть спеціальні посібники для опису можливих при цьому заходів [8].

На практиці також зустрічаються і так звані альтернативні механізми повернення активів, здобутих злочинним шляхом, серед яких зупинимося на окремих [7, ст. 34].

Перший - це оподаткування незаконного прибутку. Державного чиновника або керівника державної компанії, яка отримує хабарі, незаконно привласнює кошти або займається розкраданням майна, можна обкласти податком на незаконний дохід. У цьому випадку влада не зобов'язана доводити незаконне походження коштів. Досить довести, що вони являють собою незадекларований дохід, походження якого не визначено. Влада просто доводить, що платник податків отримав оподатковуваний заробіток або дохід, з якого він зобов'язаний заплатити відповідну суму податків, включаючи штраф, якщо податок не був сплачений своєчасно.

Отже, в цьому випадку доказування відбувається за спрощеною моделлю («доведи законність або плати»), З огляду на те, що цей механізм зазвичай не включає в себе судовий процес, він потенційно є більш дешевим і швидким, ніж конфіскація або кримінальне переслідування.

Другий - це штрафи і рішення про компенсацію в кримінальних провадженнях.

Під час розгляду кримінальних справ суд може винести рішення про накладення штрафу, виплати компенсації постраждалій стороні або і те, й інше. Такі рішення можуть супроводжувати постанови про конфіскацію майна або виноситися замість постанов про конфіскацію. Хоча добитися винесення рішень про штрафи або виплати компенсації може бути легше, ніж рішення по окремому процесу з метою конфіскації, вони можуть бути складніші у виконанні. Виконання постанов про штрафи і компенсації може відбуватися за допомогою цивільних судів, у той час як за рішенням про конфіскацію буде стягуватись арештоване майно. Крім цього, сума штрафу може бути обмежена законом, і, таким чином, її однієї може не вистачити для того, щоб повернути необхідний обсяг активів.

Слід зазначити, що якісний процес повернення викрадених активів у цілому можна виокремити на такі елементи:

1) ефективний пошук (ідентифікація);

2) вчасний арешт;

3) управління арештованим майном;

4) повернення (конфіскація).

Весь цей процес має проходити в кооперації з правоохоронними органами тієї держави, в якій знаходяться викрадені активи. Адже має бути так звана «згода» обох держав на це, яка досягається тільки в рамках міжнародного співробітництва.

На думку Дмитра Мельніка, в зазначеному контексті можна вести мову не тільки про такі вузькоспеціалізовані договори, як договори про екстрадицію, а також про «загальні» міждержавні двосторонні договори у сфері надання взаємної допомоги в кримінальних справах. Наприклад, Україна не має такого договору зі Швейцарією, хоча у Швейцарії може знаходитися велика кількість незаконно виведених активів, які можуть бути повернені в Україну. Відповідно, пропонується визначити перелік країн, в яких знаходиться найбільша кількість потенційно «злочинних» українських активів; наступним кроком повинно бути підписання із цими країнами двосторонніх договорів у сфері надання взаємної допомоги в кримінальних справах [9, ст. 471].

Важливим елементом, поруч із вказаними вище, є обґрунтованість повернення активів. Тобто вагомі докази, що зможуть довести походження та приналежність таких активів. Це головне завдання правоохоронних органів України в цьому процесі.

Разом із тим слід зазначити, що було створено Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів [10]. Воно має стати важливою ланкою в процесі повернення викрадених активів, адже має забезпечити ефективний процес управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано в кримінальному провадженні. Але така діяльність буде найбільш ефективною лише у випадку взаємодії з іншими правоохоронними органами України (прокуратурою, органами внутрішніх справ і Національним антикорупційним бюро України) та з міжнародними організаціями та судами.

Висновки

Підсумовуючи, хочемо зазначити, що, попри всі негативні аспекти практичної реалізації повернення активів у сучасних реаліях, усе ж цей процес має чітко визначене майбутнє. Таке майбутнє полягає в нагальній необхідності вдосконалення правового механізму повернення активів задля його ефективного застосування на практиці. Тільки так можуть бути повернуті викрадені кошти. Тому дана проблема потребує подальшого детального дослідження, аналізу міжнародної практики та відповідного організаційно-правового удосконалення, а вказані засоби, елементи правового механізму потребують імплементації у вітчизняній практиці пошуку та повернення викрадених активів. Необхідно використовувати міжнародний досвід у даній сфері суспільних відносин та співпрацювати з іншими країнами, доповнити список міжнародних договорів про співпрацю з іншими державами задля ефективного повернення викрадених активів із-за кордону. Відтак плануємо і надалі здійснювати науковий пошук у розрізі досліджуваної проблематики.

Список використаних джерел:

1. Tiger Conference (Київ, 29 листопада 2016 р.) /KyivPost. - К. : виступ Дарії Каленюк, 2016.

2. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 // Офіційний вісник України. - 2014. - № 75. - Том 1.-С.83

3. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення : Закон України від 14.10.2014 №1702-VII II Відомості Верховної Ради України. - 2014 - № 50-51,-Ст. 2057

4. Про реалізацію Стратегії розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення на період до 2020 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від ЗО серпня 2017 р. № 601-р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу : http://zakon2.rada.gov. ua/laws/show/601-2017-%D1%80.

5. Tiger Conference (Київ, 29 листопада 2016 р.) / Kyiv Post. - К.: виступ Наталії Яресько, 2016.

6. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції: дата набрання чинності для України 01.01.2010 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України// Міжнародний документ. -31.10.2003. - Режим доступу до ресурсу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_c16.

7. Жан-ПьерБрюн [и др.]; пер. с англ. [Т. Окунькова]. Руководство по возвратуактивов для специалистов-практиков /Жан-ПьерБрюн [и др.]; пер. с англ. [Т. Окунькова]. - Москва : АпьпинаПаблишер, 2012. - 354 с. - (Библиотека всемирного банка)

8. The Stolen Asset Recovery Initiative. Asset Recovery Guides [Електронний ресурс] / The Stolen Asset Recovery Initiative II The World Bankand UNODC- Режимдоступудо ресурсу : http://star.worldbank.org/star/UFAR/ufar-asset-recovery-guides.

9. Мельнік Д.В. Вдосконалення процедури розшуку та повернення викрадених активів в Україну /Д.В. Мельнік// Закарпатські правові читання. Матеріали IX Міжнародної науково-практичної конференції (20-22 квітня 2017 року, м. Ужгород). -2017. - С. 468-474.

10. Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів : Закон України від 10.11.2015 № 772-VIIIII Відомості Верховної Ради України. - 2016. -№1.-Ст.2

Размещено на Allbest.ru