Адміністративно-правові заходи профілактики правопорушень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національного університету «Львівська політехніка»

Навчально-наукового інституту права та психології

Кафедра адміністративного та інформаційного права

Адміністративно-правові заходи профілактики правопорушень

Гулак Л.С., кандидат юридичних наук, доцент

Анотація

У статті розглянуто класифікації заходів адміністративного примусу, досліджено адміністративно-правові заходи профілактики правопорушень. Обґрунтовуються пропозиції щодо необхідності прийняття базового Закону України «Про профілактику правопорушень».

Ключові слова: профілактика правопорушень, адміністративний примус, адміністративно-правові заходи профілактики правопорушень.

Постановка проблеми. Варіантів класифікації заходів адміністративного примусу в адміністративно-правовій науці чимало, оскільки нормативно-правового акта, який би зафіксував визначення адміністративного примусу та виділив систему його заходів, в Україні досі немає. Для того, щоб остаточно визначитися із природою, місцем примусових заходів, які за своїми ознаками є адміністративно-правовими, виробити найоптимальніші прийоми застосування заходів адміністративного примусу, необхідно врегулювати це питання в єдиному нормативно-правовому акті (спочатку в концепції, а потім і законодавчому акті, наприклад «Про адміністративний примус у діяльності державних органів»).

Метою статті є дослідження адміністративно-правових заходів профілактики правопорушень.

Виклад основного матеріалу. Перш ніж розглянути адміністративно-правові заходи профілактики правопорушень, варто розглянути класифікацію заходів адміністративного примусу. У науковій літературі до заходів адміністративного примусу відносять: заходи адміністративного попередження і адміністративного припинення та адміністративні стягнення. З таких позицій державний примус в адміністративному праві розглядають О.М. Бандурка, І.П. Голосніченко, А.Т. Комзюк та інші.

Інші науковці до адміністративного примусу відносять чотири групи заходів: адміністративно-попереджувальні заходи, заходи адміністративного припинення, заходи адміністративно-процесуального забезпечення, заходи адміністративної відповідальності (адміністративні стягнення) [1, с. 58].

Водночас в адміністративно-правовій літературі пропонуються інші варіанти класифікації заходів адміністративного примусу.

Т.О. Коломоєць вважає, що варто на законодавчому рівні визначити:

- заходи адміністративного примусу в публічному праві України, не пов'язані з правопорушеннями (адміністративно-попереджувальні заходи в публічному праві України);

- адміністративно-попереджувальні заходи в публічному праві України, пов'язані з надзвичайними (екстремальними) обставинами;

- адміністративно-попереджувальні заходи загального характеру в публічному праві України;

- адміністративно-запобіжні заходи спеціального (конкретного) характеру;

- заходи адміністративного припинення в публічному праві України;

- заходи адміністративного припинення загального призначення в публічному праві України;

- заходи адміністративно-процесуального примусу в публічному праві України;

- заходи адміністративного припинення спеціального характеру в публічному праві України;

- заходи відповідальності за порушення установлень, визначениху публічному праві України [2,с. 136].

У літературі існують різні класифікації адміністративно-запобіжних заходів.

На думку А.Т. Комзюка, класифікацію адміністративно-запобіжних заходів, які застосовуються міліцією, можна провести, ґрунтуючись на таких критеріях, як мета застосування, характер впливу, об'єкт впливу, форма процесуального виявлення і строки реалізації.

Залежно від мети застосування адміністративно-запобіжні заходи можна поділити на дві групи: а) заходи, які застосовуються для попередження чи виявлення конкретних правопорушень або правопорушень із боку конкретних осіб; б) заходи, які застосовуються для забезпечення громадського порядку і громадської безпеки за різних надзвичайних обставин.

Залежно від характеру правоохоронного впливу адміністративно-запобіжні заходи, які застосовуються міліцією, можна класифікувати на такі види: а) особистісні; б) організаційні; в) майнові.

За об'єктом впливу заходи запобіжного характеру поділяються на ті, що застосовуються до громадян, до юридичних осіб, а також ті, що застосовуються до тих і до інших.

Адміністративно-запобіжні заходи, які застосовуються працівниками міліції, можна також поділити залежно від форми їх процесуального вираження на письмові і такі, що виявляються в певних матеріально-технічних діях. Взяття на облік і офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки, а також внесення подання про усунення причин та умов правопорушень реалізуються в письмовій формі. Це, однак, не означає, що застосування інших заходів письмово не фіксується, але їх суть, зміст становить саме дія (наприклад, обстеження об'єктів, огляд тощо).

Водночас адміністративно-запобіжні заходи, які застосовуються міліцією, можна класифікувати, виходячи зі строків їх реалізації. Більшість із них реалізується шляхом виконання певних разових дій (перевірка документів, огляд тощо) і з визначеним строком не пов'язані. Натомість такі заходи, як взяття на облік, адміністративний нагляд мають застосовуватися на певний строк, встановлений законодавством [3, с. 81-84].

О.І. Остапенко в системі заходів боротьби з адміністративною деліктністю виділяє три самостійні блоки: 1) загальні заходи соціального попередження адміністративної деліктності; 2) організаційні і правові заходи забезпечення соціального попередження адміністративної деліктності; 3) спеціальні заходи соціального попередження адміністративної деліктності [4, с. 32].

Поділ профілактики адміністративних правопорушень на загальну та індивідуальну, як вважає О.І. Остапенко, є досить раціональним для практичної її реалізації суб'єктами і вимагає нормативного закріплення вищими органами державної влади.

Загальна профілактика адміністративних правопорушень передбачає діяльність її суб'єктів, спрямовану на виявлення причин і умов, які сприяють вчиненню проступків із метою розробки і здійснення заходів із локалізації та нейтралізації причин та умов адміністративної деліктності. За об'єктом профілактичного впливу заходи загальної профілактики адміністративних правопорушень можна поділити на загальні і конкретні. Загальний об'єкт передбачає наявність таких заходів, що спрямовані на запобігання фактично всіх деліктних посягань (правове навчання і виховання громадян, пропаганда здорового способу життя та інші). Конкретний об'єкт профілактичного впливу містить у собі заходи, що можуть стосуватися окремих груп адміністративних правопорушень або їх порушників (неповнолітніх, військовослужбовців). До нього також відносяться заходи, які застосовуються до осіб, що вчинили конкретні адміністративні правопорушення.

За ступенем адміністративно-правового регулювання загальна профілактика адміністративних правопорушень може мати правовий і неправовий зміст. Правовий зміст під час здійснення загальної профілактики адміністративних правопорушень базується на чинному законодавстві, відомчих нормативних актах, що містять не лише механізм правового регулювання профілактичних дій, але і дотримання законності на всіх етапах їх здійснення. Неправовий характер під час здійсненні загальної профілактики адміністративних правопорушень мають заходи, за допомогою яких забезпечується їх проведення (наприклад, господарська чи культурно-виховна діяльність).

До окремого блоку заходів загальної профілактики адміністративних правопорушень слід віднести: профілактичну перевірку; профілактичний припис; повідомлення про невиконання профілактичного припису; кримінологічне (деліктологічне) дослідження; роз'яснення положень законодавства України з питань профілактики адміністративних проступків; інформування населення про стан адміністративної деліктності, засоби та методи їх захисту від деліктних посягань [4, с. 66].

Сукупність взаємопов'язаних між собою виховних та інших заходів впливу, які застосовуються до особи з метою попередження вчинення нею адміністративного проступку, складає зміст індивідуальної профілактики.

Безпосередня форма індивідуальної профілактики адміністративних правопорушень реалізується за таких умов, коли є необхідність у здійсненні профілактичних заходів стосовно особи, яка знаходиться в доделіктному стані, чи коли особа, яка профілактується, вже вчиняла адміністративні проступки.

Рання форма індивідуальної профілактики адміністративних правопорушень характеризується впливом на особу, яка має негативну поведінку без юридичних ознак правопорушення (наприклад, порушення існуючих у суспільстві моральних норм, традицій, звичаїв тощо).

Заходи індивідуальної профілактики адміністративних правопорушень поділяються на окремі групи: інформаційні, впливові, контролюючі.

До інформаційних профілактичних заходів слід віднести ті, що передбачають накопичення даних про особу, яка підлягає профілактичному впливу. Заходи впливу є основними під час здійснення індивідуальної профілактики, вони покликані забезпечити усунення, локалізацію чи нейтралізацію негативних якостей особистості і таким чином запобігти вчиненню правопорушення. Заходи контролю полягають у тому, щоб з'ясувати ефективність профілактичного впливу і, за необхідності, застосувати додаткові заходи.

Отже, на думку О.І. Остапенка, до заходів індивідуальної профілактики адміністративних правопорушень можна віднести:

1) роз'яснення суспільної небезпечності поведінки правопорушника та усне попередження про неприпустимість протиправних і антигромадських дій;

2) офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;

3) профілактичний облік в органах внутрішніх справ і здійснювані у зв'язку із цим заходи;

4) адміністративний нагляд органів внутрішніх справ;

5) соціальний патронаж [4, с. 80].

На думку М.І. Нікуліна, в системі заходів попередження адміністративних деліктів доцільно виділити загальні і спеціальні заходи профілактики. Сукупність перших (економічні важелі, організаційні заходи, пропаганда) становить зміст загальної профілактики адміністративних правопорушень. Вони повинні бути органічно вбудовані в загальні плани соціально-економічних перетворень.

Спеціальні заходи застосовуються співробітниками правоохоронних органів для вирішення завдань індивідуальної профілактики, основне місце в їхній системі належить адміністративно-правовим засобам.

Адміністративно-правові засоби попередження протиправних проявів - це способи адміністративно-правового впливу держави на осіб, які допускають протиправну поведінку, на діяльність органів державного управління, що здійснюють запобігання протиправним діянням, на причини та умови, що сприяють і породжують протиправні прояви та застосовуються з метою зниження адміністративної деліктності [5, с. 19].

К.Л. Бугайчук виділяє загальносоціальну та спеціальну профілактику адміністративних проступків. Загальносоціальна профілактика адміністративних проступків становить систему заходів економічного, соціального, ідеологічного, правового характеру, які опосередковано спрямовані на ліквідацію, усунення або нейтралізацію деліктогенних чинників, тобто причин та умов адміністративних проступків. Слово «опосередковано» підкреслює те, що ці заходи за своєю суттю не спрямовані спеціально на ліквідацію причин та умов адміністративних проступків, а в разі свого застосування мають певний профілактичний ефект. Загальносоціальні заходи є своєрідним фундаментом, на якому будуть будуватися всі інші заходи.

До загальносоціальних заходів відносяться практично всі соціально-економічні перетворення нашого суспільства на сучасному етапі розвитку. Це, насамперед, створення робочих місць, втілення у виробництво нових прогресивних технологій, окрім цього, важливу роль відіграє реальне закріплення та реалізація прав і свобод людини та громадянина, забезпечення правового захисту особи, затвердження принципів соціальної справедливості, що в комплексі повинно справляти позитивний вплив на рівень адміністративної деліктності в Україні.

Спеціальна профілактика адміністративних проступків, на думку вченого, складається із: 1) загальної спеціальної профілактики; 2) профілактики окремих груп адміністративних проступків та «фонових» явищ; 3) індивідуальної профілактики.

Загальна спеціальна профілактика складається з таких елементів: видання законів (законотворча діяльність); видання підзаконних нормативно-правових актів; інформаційної, правовиховної роботи; наукової роботи. До певних фонових явищ відносяться: пияцтво, наркоманія, проституція, токсикоманія.

Індивідуальна профілактика адміністративних проступків містить комплекс відповідних заходів, що спрямовані на: усунення чинників, які негативно впливають на особу та можуть призвести до формування в неї антисоціальної спрямованості та протиправної поведінки; зміну в особи антисоціальних поглядів, звичок, інтересів; попередження вчинення особою не тільки адміністративних проступків, але й інших правопорушень, зокрема злочинів; застосування невідкладних заходів щодо попередження проступків, що готуються та припинення спроб їх вчинення.

Цитований нами К.Л. Бугайчук виділяє види індивідуальної профілактики адміністративних проступків у залежності від стадії антигромадської поведінки та моменту початку профілактичної роботи, а саме: а) до деліктна профілактика (її завдання - не допустити формування в особи антигромадської спрямованості на вчинення адміністративних проступків та інших правопорушень); б) припинення вчинення адміністративного проступку на стадії підготовки або замаху; в) профілактичні заходи за фактом вчиненого адміністративного проступку (вони, насамперед, пов'язані з призначенням адміністративного стягнення); г) профілактичні заходи після вчинення адміністративного проступку (ці заходи спрямовані на недопущення та усунення факторів, що сприяли вчиненню попереднього адміністративного проступку). Тому науковець пропонує ввести в КУпАП статтю «Замах або підготовка до вчинення адміністративного проступку» [6, с. 16].

О.В. Леженін під адміністративно-попереджувальними заходами розуміє групу заходів адміністративно-правового примусу, що подані у вигляді вказівок, котрі містяться в диспозиціях адміністративно-правових норм і спрямовані на превенцію правопорушень, попередження протиправних дій і їх негативних наслідків у сфері забезпечення правопорядку і громадської безпеки, а також на запобігання можливості настання обставин, пов'язаних із надзвичайними ситуаціями природного і техногенного характеру, розповсюдженням масових інфекційних захворювань, загрозою терористичних актів, загрозою нормальному функціонуванню органів публічної влади, підприємств, установ, організацій тощо.

Всю сукупність концепцій про юридичний зміст адміністративно-попереджувальних заходів, а також про правові явища, що їх супроводжують, слід об'єднати в рамках теорії адміністративної превенції. Адміністративна превенція як юридичне поняття і органічна частина теорії адміністративного права розглядається з таких позицій: 1) як профілактика негативної соціальної поведінки суб'єктів і суспільно небезпечних наслідків, здійснювана у встановленому законом порядку; 2) як форма реалізації права; 3) як певним чином систематизована група заходів адміністративно-правового примусу; 4) як метод державного управління; 5) як сукупність певних юридичних норм (правил поведінки), тобто як підінститут (відносно до правового інституту адміністративного примусу), який встановлює певну систему примусових заходів і умов їх застосування; 6) як правовідношення вертикального характеру [7, с. 7].

Для вдосконалення нормативно-правового регулювання адміністративно-правових заходів профілактики правопорушень серед дітей, на нашу думку, необхідно розробити та прийняти єдиний нормативний акт, який регулював би всю профілактичну діяльність у країні - Закон України «Про профілактику правопорушень в Україні». Даний закон врегульовував би такі питання: завдання і основні принципи профілактичної діяльності, права і обов'язки всіх суб'єктів профілактики правопорушень, основні її рівні і сфери, юридично значимі форми, адміністративно-правові заходи та засоби профілактики правопорушень та інші питання.

адміністративний правопорушення проступок

Список використаних джерел

1. Адміністративна діяльність: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / [М.В. Ковалів, З.Р. Кисіль, Д.П. Кпаянов та ін.]. - К.: Правова єдність, 2009. - 432 с.

Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації / Т.О. Коломоєць. - Запоріжжя: Поліграф, 2004. -403 с.

2. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: монографія / А.Т. Комзюк. - X.: Нац. ун-т внутр. справ, 2002. - 335 с.

3. Остапенко О.І. Профілактика адміністративних правопорушень (адміністративно-правовий аспект) /О.І. Остапенко. - Львів: Львів, ін-т внутр. справ при Укр. акад. внутр. справ, 2001. -103 с.

4. Никулин М.И. Проблемы науки административной деликтологии: дис.... д-раюрид. наук: 12.00.14/ М.И. Никулин. - М., 2006.-461 с.

5. Бугайчук К.Л. Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи їх профілактики: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / К.Л. Бугайчук. - Х.,2002,-20 с.

6. Леженин А.В. Административно-предупредительные меры правового принуждения: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.14 / А.В. Леженин. - М., 2004. - 278 с.

Размещено на Allbest.ru