Категорія грошового боргу та боргових грошових зобов’язань у цивільному праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Кафедра цивільного права

Категорія грошового боргу та боргових грошових зобов'язань у цивільному праві

кандидат юридичних наук, доцент

Тупицька Є.О.

Анотація

Стаття присвячена дослідженню генезису поняття боргу в цивільному праві, встановленню ознак грошових боргових зобов'язань, що визначають специфіку вказаних відносин. Розглядаються проблеми співвідношення понять «борг», «обов'язок», «відповідальність» та «грошовий борг». Сформульовано висновок про універсальність у комерційному обороті позиково-кредитного зобов'язання.

Ключові слова: борг, боргове зобов'язання, гроші, кредит, грошове боргове зобов'язання, позика, позикові відносини.

Аннотация

Статья посвящена исследованию генезиса понятия долга в гражданском праве, установлению признаков денежных долговых обязательств, которые определяют специфику указанных отношений. Рассматриваются проблемы соотношения понятий «долг», «обязанность», «ответственность» и «денежный долг». Делается вывод об универсальности в коммерческом обороте заемно-кредитного обязательства.

Ключевые слова: долг, долговое обязательство, деньги, кредит, денежное долговое обязательство, займ, заемные отношения.

Annotation

The article is devoted to study genesis of concept of debt in a civil law. Author analyses special features of debt money obligations, which determine the specific of this relations. The problems of correlation between such concepts as “debt”, “duty” and “responsibility” are examined. Author made a conclusion, that the loan obligation is a universal legal form of debt legal relations in the commercial turnover.

Key words: debt, debt obligation, money, credit, loan relations.

Постановка проблеми. Належне правове регулювання боргових грошових зобов'язань і кредитно-фінансової системи загалом є запорукою стабільності ринкової економіки, а також товарно-грошового обігу будь-якої розвинутої країни світу. Незважаючи на велику кількість нормативно-правових актів, присвячених регулюванню грошових кредитних правовідносин, досі на практиці виникають питання стосовно визначення, кваліфікації такого виду зобов'язальних відносин, потребують вирішення проблеми, що виникають у зв'язку з неплатоспроможністю боржників, а саме неналежним виконанням останніми обов'язків із повернення боргу.

Стан опрацювання. Проблеми визначення поняття боргу та зобов'язання цікавили багатьох правників дореволюційного, радянського та сучасного періодів. Так, проблеми визначення та виконання грошових зобов'язань висвітлювались у працях таких відомих науковців, як Л.А. Лунц, В.А. Белов, І.А. Безклубий, В.П. Богун^ Т.В. Боднар, Л.К. Воронова, В.В. Джунь, Л.Г. Єфімова, И.А. Іванський, Д.Г. Лавров, В.В. Луць, Л.О. Новосьолова, О.П. Орлюк, О.П. Подцерковний, Б.М. Поляков, О.Є. Северин, О.І. Шаповалова та ін. Утім, деякі питання правового регулювання грошових зобов'язань не втрачають своєї актуальності та потребують нових науково-теоретичних та практичних рекомендацій.

Метою статті є аналіз поняття грошового боргу та грошового боргового зобов'язання, дослідження наукових напрацювань із метою визначення ознак грошових зобов'язань, що дають змогу виокремити такий вид серед інших зобов'язальних цивілістичних відносин.

Виклад основного матеріалу. Термін «борг» зустрічається в законодавстві, але офіційного доктринального визначення це поняття не має, тому воно й досі залишається загальновживаним словом. Етимологічний аналіз показує, що слово «борг» походить від латинського debitum (як зобов'язання), що означає «бути в боргу» (заборгувати). Англійський варіант являє слово debt (борг). В англо-амариканській правовій системі категорія боргу широко застосовується як у сенсі вимоги за грошовим зобов'язанням, так і в сенсі вимоги щодо отримання певного майна. Етимологія досліджуваного слова дає змогу припустити, що борг - це певний стан особи, на яку покладається обов'язок. Цивільно-правові норми, що стосуються поняття боргу, окреслюють коло правових відносин, в яких беруть участь особи, що мають відповідні права й обов'язки та діють у зв'язку із виконанням зобов'язань. Тому борг завжди є суб'єктивним поняттям. Видається, що в суб'єктивному сенсі борг - це встановлена на підставі закону чи договору необхідність виконання зобов'язань, що виникають у зв'язку з отриманням певними особами речей або вчинення ними будь-яких дій. Сучасна цивілістична доктрина, з одного боку, визначає борг як грошову суму, що підлягає поверненню позичальником у зв'язку із закінченням договору позики, а, з іншого боку, включає борг у поняття майна в широкому сенсі слова, разом із цим боргом називають гроші або цінні папери, які боржник має внести в депозит нотаріуса чи суду у разі здійснення такої процедури. Також варто звернути увагу на те, що поняття «борг» і «обов'язок» часто використовуються як рівнозначні, тобто ототожнюються, коли зобов'язання розглядається зі сторони обов'язку боржника [9, с. 14, 93].

Сучасне розуміння зобов'язання в українській цивілістиці ґрунтується на давньоримських традиціях. Воно визначається як правовідношення, на підставі якого кредитор має право отримати від боржника певне благо, що є цінним у цивільному обороті, а також є результатом дій боржника або утримання його від будь-яких дій. Таким чином, під зобов'язанням розуміється сукупність прав та кореспондуючих їм обов'язків сторін. Утім, як зазначав М.М. Агарков, у деяких випадках зобов'язанням називають лише один з елементів правовідношення, а саме обов'язок боржника, який, у свою чергу, прирівнюється до поняття «борг» [2, с. 50]. Іншими словами, у тих випадках, коли предметом зобов'язання виступають гроші, зобов'язальні відносини називають борговими. Сутність обов'язку полягає у здійсненні чи утриманні від здійснення певної дії в інтересах особи, яка має суб'єктивне право. Таким чином, «обов'язок» становить собою належну поведінку суб'єкта, що виникає як складова частина зобов'язального чи іншого правовідношення. Внаслідок покладання на неї обов'язку особа відчуває психічний примус діяти належним чином і спрямовує свою волю на вибір необхідної моделі поведінки. Отже, будь-яке зобов'язання можна охарактеризувати як окрему норму поведінки, яка висувається до боржника діяти в інтересах кредитора, як певну заборгованість (тобто борг) перед ним [6, с. 236]. цивільний борг грошовий відповідальність

Досліджуючи історію розвитку зобов'язальних відносин, І.А. Покровський зазначав, що поняття «борг» випливає з деліктних правовідносин і походить від поняття цивільно-правової відповідальності (ЬаАшщ) [8, с. 50]. Так, у первісному суспільстві не були нормативно врегульовані наслідки порушення приватних відносин, натомість на правопорушника покладалась особиста відповідальність перед потерпілою особою, таким чином, йшлося про особисту помсту. Заміна особистої відповідальності системою штрафів уперше дала змогу говорити про існування поняття «борг». З часом, розглядаючи питання співвідношення понять боргу і відповідальності, М.М. Агарков зазначав, що вони становлять собою два аспекти тих самих відносин. Наприклад, коли йдеться про покладання на боржника обов'язку здійснити певну дію (або утриматись від цього), відбувається нормальний розвиток зобов'язальних відносин. Коли ж йдеться про відповідальність за зобов'язанням, мається на увазі забезпечена законом можливість кредитора, всупереч волі боржника, реалізувати своє право на отримання виконання або покласти на боржника майнові наслідки невиконання (стягнути збитки). Таким чином, те, що зазвичай називається термінами «борі» і «відповідальність», становить собою обов'язок боржника в зобов'язальному правовідношенні [1, с. 44]. Підтримуючи загалом вказану позицію, О.С. Йоффе зазначав, що цивільний закон все ж таки розрізняє категорії боргу та відповідальності. Під час добровільного виконання зобов'язання боржник за власного волею погашає свій борг У разі ж застосування примусу до виконання зобов'язання йдеться про відповідальність. Таким чином, остання має місце у разі примусового стягнення вже наявного боргу, зокрема й збитків та неустойки [3, с. 473-474].

Із розвитком договірних відносин поступово права вимоги кредитора разом з обов'язками (боргом) зобов'язаної особи перетворюються на самостійну майнову цінність і стають самостійними об'єктами цивільного обороту. Досліджуючи механізми обігу боргів у торговому обороті, П.П. Цитович пояснює процес їхнього виокремлення тим, що у певних випадках обов'язок може бути вилучений із договору, на підставі якого він виникає, і це перетворює його на боргове майно. Джерела такого відокремлення боргів як самостійного майна правник знаходить ще в римському приватному праві, а саме - у стипуляції. Автор зазначає: «Римська стипуляція має сучасне значення; вона, якщо можна так сказати, є юридичним механізмом відокремлення зобов'язань від договорів, перетворенням їх на борги». Таким чином, борг як вимога кредитора першочергово виникає з договору, а згодом стає певним оборотним майном кредитора; борг стає вільним від договору та підлягає вільному розпорядженню кредитора, іншими словами, перетворюється на res in commercio [10, с. 70]. Наприклад, у дореволюційному праві існував поділ майна на наявне та боргове. Борговим вважалось майно, що належало особі за векселями, позиковими листами та іншими зобов'язаннями. Незважаючи на таке виділення майнового критерію у зобов'язанні, будь-які договірні правовідносини сторін завжди є особистими, оскільки на боржника покладається відповідний обов'язок діяти в інтересах кредитора. Від поєднання особистого та майнового критеріїв залежить вид того чи іншого зобов'язання. Найбільше майнова сторона проявляється в грошових зобов'язаннях, а в окремих їх видах особистісний елемент майже відсутній.

Досліджуючи особливості грошових боргових зобов'язань, варто зазначити, що з розвитком товарно-грошових відносин вони отримали своє окреме місце в загальній системі зобов'язального права. Так, відомий цивіліст Л.А. Лунц наголошував, що зміст грошового зобов'язання, особливості виконання та відповідальності за невиконання зумовлені специфікою його предмету. Відповідно, грошовим можна вважати таке зобов'язання, в якому боржник зобов'язується сплатити на користь кредитора певну суму грошей, що виступають мірою вартості майнового блага кредитора [4, с. 30]. Утім, у науковій цивілістичній літературі часто висловлюються позиції стосовно недоречності виокремлення грошових боргових зобов'язань в окрему групу. Такі висновки аргументуються тим, що поділ зобов'язань на види, насамперед, передбачає виявлення в межах тієї чи іншої підсистеми загальних юридичних ознак, які притаманні всім зобов'язанням цього виду, що, у свою чергу, зумовлює специфіку правового регулювання відповідних правовідносин. Якщо йдеться про грошові боргові зобов'язання, вбачається неможливим виділити окремі юридичні характеристики, що дали б змогу встановити особливості унормування відносин, що зумовлюють їх виникнення. Це пояснюється тим, що грошові зобов'язання існують у межах кожної з підсистем зобов'язань. Наприклад, обов'язок сплатити гроші може випливати як із договірних, так і недоговірних зобов'язань; він може ґрунтуватись на нормах закону або договору, становити собою первісний зміст зобов'язання або виступати санкцією за невиконання його умов.

Підтримуючи позицію виокремлення грошових боргових зобов'язань в окрему групу, Д.І. Мейєр називав грошовим зобов'язання, предметом якого є здійснення грошового платежу [5, с. 129-143]. Л.А. Лунц зазначає, що грошовим є зобов'язання, предметом якого виступають грошові знаки. Одним із видів грошових зобов'язань правник називає відносини кредитування, тобто правовідносини, предметом яких є дії сторін, спрямовані на перечу певної цінності, що виражається у грошовому еквіваленті, для досягнення відповідної економічної мети [4, с. 23]. М.М. Агарков грошовим зобов'язанням називає зобов'язання, спрямоване на сплату певної грошової суми. На думку правника, його специфічною рисою є те, що предметом тут виступають гроші [2, с. 27]. У зв'язку з цим вказується, що предметом грошового зобов'язання є речі, визначені родовими ознаками, та зазначає, що грошові зобов'язання належать до категорії майнових зобов'язань і їх різноманітність зумовлена характером об'єкта, що підлягає передачі. Л.А. Новосьолова звертає увагу, що головною ознакою грошового зобов'язання є встановлення у ньому обов'язку сплатити гроші; останні використовуються у зобов'язанні як засіб погашення грошового боргу, відновлення еквівалентності обміну, компенсації продавцю вартості переданого йому товару (у широкому економічному розумінні цього поняття) або компенсації понесених ним майнових втрат; якщо гроші є чимось іншим у цьому зобов'язанні, немає підстав говорити про грошове зобов'язання [7, с. 99].

Відповідно, у зв'язку з тим, що гроші виступають предметом найрізноманітніших зобов'язальних відносин, у науковій правовій літературі виділяються такі види грошових зобов'язань: 1) зобов'язання, в яких гроші виступають предметом як індивідуально визначені речі; 2) зобов'язання, предмет яких визначається кількістю монет відповідної якості; 3) зобов'язання, предметом яких є здійснення грошового платежу відповідно до встановленого курсу.

Таким чином, усі відплатні типи договорів можна розділити на дві групи, до першої можна віднести договори, в яких погашення грошового боргу є основним змістом зобов'язання, до другої - договори, в яких сплата грошового боргу становить зустрічне виконання, що здійснюється боржником. Характер обов'язку боржника, а також принципи його виконання не різняться залежно від типу договору, відмінності встановлюються лише у разі застосування санкцій стосовно недобросовісного боржника. Розмір зустрічного виконання, що здійснюється шляхом сплати винагороди за передані товари, виконані роботи, надані послуги, визначається як істотна умова договору лише в окремих випадках (ст.ст. 695, 737, 762, 797, 820, 982, 1035 ЦК України) з урахуванням важливості відповідних цивільно-правових зобов'язань. Останню групу договорів характеризує включення грошового боргу у зміст зобов'язання, що виникає з двостороннього договору. У зв'язку з цим вбачається незрозумілою позиція деяких правників, що пропонують вважати критерієм самостійності зобов'язання те, наскільки його існування пов'язане з іншим зобов'язанням. Зрештою, грошові зобов'язання, що виникають із двосторонніх договорів, однозначно вважаються несамостійними. У зв'язку з цим підчас класифікації зобов'язань доводиться принципова неможливість виділяти в окрему групу грошові зобов'язання. Внаслідок нерозривних внутрішніх зв'язків змісту зобов'язань такий підхід вбачається неправильним.

Поділ цивільно-правових зобов'язань на види залежно від взаємної зумовленості обов'язків сторін є досить сумнівним. Із сутності поняття «зміст зобов'язання» випливає, що він завжди є взаємозумовленим відповідними правами та обов'язками сторін. Вступаючи в цивільні зобов'язальні правовідносини, сторони прагнуть досягти поставленої мети. Найістотніші юридичні ознаки зобов'язання формуються його предметом, ним же визначається ступінь взаємної зумовленості прав та обов'язків сторін у зобов'язанні.

Класичним зразком грошового зобов'язання за часів римського права є зобов'язання повернення позики. У суспільстві на перших етапах свого розвитку позика, ускладнена самозаставою боржника, була одним із головних видів договірних відносин. Нині в законодавстві закріплений поділ предмета договору позики. Так, відповідно до ст. 1046 ЦК України, він може укладатися стосовно грошей або речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до цього, у разі, коли предметом договору позики виступають гроші, маємо типовий випадок грошового боргу, вираженого у визначеній чи такій, що може бути визначена, сумі грошових одиниць. Обов'язок сплатити борг, зокрема і грошовий, є відмінною ознакою позиково-кредитних правовідносин, що, у свою чергу, дає змогу визнати їх універсальність у комерційному цивільному обороті. Норми, присвячені регулюванню таких відносин, можна застосувати до всіх зобов'язань, в яких передбачається не одночасне вчинення сторонами своїх зустрічних обов'язків - попереднє виконання, відстрочення або розстрочення зустрічного виконання. Отже, норми закону, що стосуються позики, є найбільш загальними щодо будь-якого грошового зобов'язання і, за відсутності відповідного правового регулювання, можуть застосовуватись за аналогією закону. У зв'язку з цим слушним вважається висновок О.С. Иоффе, який зазначав: «Позика та борг, що виникає з інших правочинів, є однопорядковими явищами - кредитом в економічному сенсі слова, у форму позики можна перетворити будь-який борг, незалежно від підстави його виникнення, купівлі-продажу, найму (оренди), чи з іншої підстави» [3, с. 652].

Висновки

Аналізуючи поняття «борг», можна сказати, що з точки зору права воно включає в себе поняття «обов'язок» у цивільно-правовому сенсі, власний психічний примус діяти належним чином та тісно пов'язане з поняттям відповідальності за зобов'язанням. Борг виникає у разі невиконання сторонами своїх обов'язків у будь-яких правовідносинах, у тому числі й у грошових. Грошові боргові зобов'язання становлять собою окремий вид цивільно-правових зобов'язань, особливістю яких є те, що їх предметом виступають гроші як загальний еквівалент вартості товарів, робіт і послуг, а також дії сторін щодо здійснення платежу. Традиційно грошовим борговим зобов'язанням виступає договір позики, який можна визначити як універсальний кредитний правочин, норми якого застосовуються до всіх зобов'язань, в яких передбачається неодночасне вчинення сторонами своїх зустрічних обов'язків.

Список використаних джерел

1. Агарков М.М. Гражданскоеправо/М.М.Агарков, К.А. Граве,-М.: Госюриздат, 1938.-488с.

2. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву : [монография] / М.М. Агарков. - М.: Юриздат НКЮ СССР, 1940. - 192 с.

3. Иоффе О.С. Обязательственное право / О.С. Иоффе. -М.: Юрид. лит., 1975. - 880 с.

4. Лунц Л.А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве / Л.А. Лунц. - М.: Статут, 1999. - 352 с.

5. Мейер Д.И. Русское гражданское право :в2ч. /Д.И. Мейер. - М. : Статут, 2003. - Ч. 2. -831 с.

6. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України : в 4 т. / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. - К.; Севастополь : А.С.К., 2004. -Т. 2. -864 с.

7. Новоселова Л.А. Валюта долга и валюта платежа в денежных обязательствах / Л.А. Новоселова II Закон. - 2000. -№3.- с. 99-105.

8. Покровский И.А. История римского права : курс лекций / И.А. Покровский. - 4-е изд. - Петроград : Изд-во Юрид. книж. склада «Право», 1918. -430 с.

9. Цивільне право України : підручник : у 2 т. / за ред.: В.І. Борисова, І.В. Спасибо-Фатєєва, В.Л. Яроцький. - К. : Юрінком Інтер, 2007.-Т. 2.-552С.

10. Цитович П.П. Деньги в области гражданского права / П.П. Цитович. -Харьков : Унив. тип., 1873. - 72 с.

Размещено на Allbest.ru